Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Інформаційні технології
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПЛАН
1. Народногосподарське значення ………………………..2
2. Історія і поширення культури…………………………. 3
3. Ботанічна (морфологічна) характеристика…………...4
4. Біологічні особливості…………………………………....8
5. Технологія вирощування ………………………………..9
5.1. Попередники ……………………………………………9
5.2. Обробіток грунту………………………………………..9
5.3. Підготовка насіння …………………………………...10
5.4. Система удобрення…………………………………….11
5.5. Способи і глибина посіву……………………………..13 5.6. Строки сівби, норма висіву………………………… 14
6. Догляд за посівами………………………………………15
7. Збирання врожаю……………………………………….24
8. Технологічна карта вирощування озимого жита…...26
9. Види і різновидності озимого жита……………………27
10. Тестовий контроль знань……………………………..28
11. Передовий досвід вирощування культури………….30
12. Сорти……………………………………………………..34
1.Народногосодарське значення
Озиме жито в нашій країні є другою важливою після пшениці культурою. Продовольча цінність його визначається значним вмістом в зерні білків (12,8%) та вуглеводів (69,1%).Наявність у житньому хлібі повноцінних білків, багатих на незамінні для людей амінокислоти, особливо на лізин, аргінін та ін., великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів, а також дуже важливих вітамінів (А, В1, В2, В3, В6, РР, С), значна калорійність (1 кг житнього хліба забезпечує людину 2481,2 ккал) свідчать про його високу поживність як продукту харчування, особливо при виконанні людиною фізичної праці. Слід додати також, що, з’їдаючи 500 г житнього хліба, людина повністю забезпечує себе залізом і фосфором та на 40% - кальцієм.У складі зерна жита є ненасичені жирні кислоти, що здатні розчиняти холестерин в кровоносній системі людини, який викликає важке захворювання – атеросклероз. Завдяки цьому лікарі рекомендують людям старшого віку вживати житній хліб як профілактичний засіб від можливого захворювання. Житній хліб має підвищену кислотність, яка зумовлена життєдіяльністю молочних бактерій. Це надає йому приємного смаку і запаху та інших цінних кулінарних ознак.Проте в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 – 26%), яка, крім того, більш рухлива і гірше розтягується. Тому житній хліб менш об’ємний і швидше черствіє.Житнє борошно часто використовують як домішку до пшеничного при випіканні популярних сортів хліба. Наприклад, відомий Український хліб залежно від сорту має у своєму складі від 80 до 20% житнього та від 20 до 80% пшеничного борошна. Озиме жито є також цінною кормою культурою. У тваринництві у вигляді концентрованого корму використовують житні висівки та кормове борошно, які містять 11 – 12% білків і добре засвоюються тваринами. Сіють озиме жито на зелений корм, яким забезпечують велику рогату худобу в ранньовесняний період. Нерідко озиме жито вирощують і на сіно. Солому жита використовують як грубий корм у вигляді запареної січки, а також для виготовлення парникових мат, корзин, паперу. Солома жита по кормових показниках значно поступається соломі інших злаків, тому використається в основному на підстилку для худоби. У той же час, її з успіхом застосовують для технічних цілей - виробництво паперу, виготовлення головних уборів, кошиків, матів і т.д. Озиме жито, завдяки швидкому росту й значній кущистості придушує розвиток багатьох бур'янів, до того ж порівняно раннє збирання її очищає поля від бур'янів. Посівна площа жита в Україні становить по роках 500 – 700 тис. га, що недостатньо для потреб народного господарства. Поширене в основному на Поліссі і в Лісостепу України. Має значне поширення у Німеччині, Франції, Польщі, Швеції, Норвегії, у США, Канаді. Загальна світова площа озимого жита сягає 30 млн. га. Середня урожайність зерна озимого жита в Україні нижча, ніж озимої пшениці. Наприклад, у 1990 — 1995 рр. вона не перевищува ла 20-24,3 ц/га, що на 10,1 - 15,9 ц/га менше порівняно з озимою пшеницею. В окремих районах України урожайність жита вища від середніх показників, але різниця між урожайністю озимої пшениці і жита в областях не зменшується, а навпаки, частіше збільшується на користь озимої пшениці. Наприклад, у Київській області урожайність озимої пшениці становила в середньому 46,7 ц/га, а озимого жита 26,4 ц/га, або на 20,3 ц/га менше. Проте озиме жито також відзначається високим потенціалом урожайності, особливо при вирощуванні його на родючих ґрунтах. Наприклад, на сортодільницях України ( Хмельницької, Тернопільської, Рівненської обл.) його урожайність досягала 45 — 60 ц/га і більше, а на Покруйській сортодільниці (Литва) — навіть 82,3 ц/га, що є свідченням великих можливостей сільськогосподарського виробництва у збільшенні валових зборів цінного житнього зерна.
2.Історія і поширення культури
Назва роду жита Secale - похідне від слова Seda - серп. Цей корінь зустрічається в кельтських, німецьких і слов'янських мовах. Процес формування жита виду S. Cereale L. був тривалим, обумовлений поряд біологічних особливостей цієї рослини. З них головна - це менша, ніж у пшениці, вимогливість до умов зростання. Крім того, жито по морфологічних і біологічних особливостях має деякі переваги перед озимою пшеницею і озимим ячменем, в посівах яких формувалося жито. При просуванні озимої пшениці і озимого ячменю з півдня на північ, схід, захід і у високогірні райони з ними, природно, потрапляло в ці зони сорнопольове жито виду S. Segetale L. Завдяки невибагливості і витривалості вона поступово витісняла пшеницю в північних і високогірних районах і сама ставала культурною рослиною. Отже, сучасне культурне посівне жито - це той матеріал, який століттями відбирався з сорнопольового жита. Виділившись в чисту культуру, озиме жито вже під впливом людини набуло тих якостей, які їй властиві в даний час.
Обробіток озимого жита як культурної рослини, за даними археології, почався вже в минулій ері. Так, в Середньому Придніпров'ї жито було відоме за 1 - 2 тисячоліття до нашої ери.У Чехословакії жито як культурну рослину використовували близько 2000 років тому, в кінці бронзового періоду. Проте стародавні цивілізації Єгипту, Індії, Китаю, Греції не знали жито як культурну рослину.У першому столітті нашої ери жито було відома в Данії. А в басейнах річок Дніпра, Дністра, Оки слов'яни вирощували жито в першій половині першого тисячоліття нової ери. Приблизно до цих часів відносяться і перші друкарські відомості про жито. Так, Пліній пише, що жито обробляється таврами у підніжжя Альп. Пізніше Гален (131 - 201 рр. н. е.) бачив посіви жита у Фракії і Македонії. Є вказівки про жито в едикті Діоклетіана (243 - 313 рр.). Археологічні знахідки періоду Римської імперії указують на посіви озимого жита в Швейцарії і Угорщині.Розкопки в Старій Ладозі показали, що в Північній Русі вирощували в 6 в. н. е. Мабуть, можна говорити про обробіток жита східними слов'янами в 9 в., тобто в періоди виникнення російської держави. Є немало знахідок, вказуючих на культивування озимої іржі слов'янськими народами в середні віки. Але перші письмові вказівки про посіви озимого жита на території мешкання слов'ян є в літописі Нестора (1056 - 1115 рр.). Отже " вік" жита як культурної рослини менш одного тисячоліття. Це порівняльно молода культура.
3.Ботанічна(морфологічна)характеристика
Будова найважливіших органів у зернових колосових культур дуже подібна. Тому нижче наведена їх загальна морфологічна характеристика. Коренева система – мичкувата, не має головного кореня. При проростанні насінин, із зародка формуються первинні або зародкові корінці. Пізніше з вузла кущіння виростає основна маса кореневої системи. Ці корінці мають назву вторинних, або вузлових (Лихочвор, 2002) Стебло – соломина, що складається з 5-7 міжвузлів. З кожного вузла починає свій ріст листок. Стебло порожнисте заввишки 70-150 см. Воно росте за рахунок верхівкового росту і вставного (інтеркалярного). За рахунок останнього вузли віддаляються один від одного, міжвузля довшають. Найкоротше нижнє міжвузля, кожне наступне довше за попереднє.
Листок має лінійну форму. Складається з листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло, та листкової пластинки, що відходить під кутом до стебла. На місці переходу піхви у пластинку розрізняють язичок та вушка. За будовою останніх можна розрізнити культури між собою на ранніх етапах розвитку. Суцвіття – у зернових колосових культур – колос (пшениця, жито, ячмінь, тритікале) або волоть (овес). Колос складається з колосового стрижня, на виступах якого розміщуються колоски. Колосок складається з однієї чи декількох квіток і двох колоскових лусок. Кожна квітка має дві квіткові луски – нижню (зовнішню) і верхню (внутрішню). Колосок ячменю – одноквітковий, у пшениці, вівса – багатоквітковий. Плід – суха однонасінна зернівка, голозерна або плівчаста, якщо квіткові луски не від’єднуються від зернівки. Зернові впродовж вегетаційного періоду проходять відповідні фази розвитку, пов’язані з утворенням нових органів, або їх формуванням. Проходження фаз розвитку, інтенсивність росту та продуктивність рослин перебуває в певній залежності від умов вирощування. Найкраще розвиваються рослини при оптимальному забезпеченні необхідними чинниками життя і високоякісному виконанні всіх агротехнічних заходів. У процесі розвитку зернові колосові культури проходять такі основні фази: сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, достигання (молочна, воскова та повна стиглість). Сходи – вихід першого листка на поверхню ґрунту характеризує не тільки фазу сходів, а й перехід рослини в якісно новий стан. Якщо до цього ріст коренів і зародкового стебла забезпечувався пластичними речовинами ендосперму, то з появою зеленого листка в рості беруть участь пластичні речовини, 4 морфологічні особливості та фази розвитку що утворюються в результаті фотосинтезу. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів. При пізніх строках сівби рослини входять в зиму, маючи на рослині 1-3 листки. В такому випадку фаза сходів продовжується навесні при відновленні вегетації, а її загальна тривалість разом з періодом зимового спокою може становити 100-150 днів. (Лихочвор, 2002). Кущіння. Характерною біологічною особливістю хлібних злаків є властивість кущитись. Кущіння – це поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків. Підземний вузол, від якого відходять бічні пагони, називається вузлом кущіння. Вузол кущіння є основним органом, при його відмиранні рослина гине. Залежно від строку сівби буває осіннє та весняне кущіння. Число стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущіння. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожай – продуктивну. У природ них умовах високі врожаї формуються при продуктивній кущистості 2-3 стебла. Інтенсивність кущіння падає при високих нормах висіву, недостатньому забезпеченні рослин поживними речовинами і вологою. Краще кущаться озимі зернові, менше – ярі. Вихід в трубку. Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з’являється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні ґрунту. Нас тупає ця фаза в озимих через 25-35 днів після відновлення весняної вегетації. Триває 25-30 днів. Холодна і хмарна погода сповільнює ріст стебла. Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса та формуються генеративні органи. Тому в цей період росту зернових колосових культур необхідно максимум води та поживних речовин, нестача їх у ґрунті призводить до значного зниження врожаю. Українськими вченими було встановлено, що для одержання високо продуктивних посівів площа листкової поверхні на 1 га повинна становити 50-60 тис. м2 і більше. Величина листкової поверхні і тривалість її фотосинтетичної діяльності залежать від удобрення, сорту, норми висіву, вчасного комплексного захисту та інших агротехнічних заходів. Особливо важливо забезпечити високу фотосинтетичну активність верхнього (прапорцевого) листка, який дає до 60% продуктів асиміляції.
Колосіння. Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього вузла, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини. Інтенсивність ростових процесів залежить відзабезпеченості вологою і елементами живлення.
Цвітіння. За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається цвітіння у пшениці з середини колосу й поступово переходить до низу і верхівки колосу. У колоску спочатку цвітуть бокові (нижні) квітки, а потім середні. З перших строків цвітіння утворюється найбільш виповнене зерно. Пшениця, тритикале, ячмінь – самозапильні культури, жито – перехреснозапильне. Фази стиглості. Після цвітіння і запліднення із стінок зав’язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна. Період формування останнього триває 12-16 днів і під кінець цього періоду відмічають настання молочної стиглості (Лихочвор, 2002). Зерно в цій фазі уже нормального розміру, але ще зелене, молокоподібної консистенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості становить 60-40%. У восковій фазі стиглості консистенція насіння нагадує віск, вологість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нормального забарвлення, надходження поживних речовин та його ріст припиняються. У цей період починають роздільне збирання. При повній стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно стає твердим і втрачає зв’язок з материнською рослиною, тоді можна його збирати прямим комбайнуванням. При запізненні з обмолотом найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, легко обсипається, що призводить до втрат врожаю.
Фази стиглості озимого жита
/ / /
А Б В
А-молочна стиглість; Б-воскова стилість; В-повна стиглість;
4.Біологічні особливості
На товарні цілі жито вирощується в основному в Поліссі і північному Лісостепу. В онтогенезі жито проходить ті ж фенологічні фази і етапи органогенезу, що й пшениця. За однакових умов сходи жита з`являються швидше на 1-2 дні. На 1-2 дні швидше воно починає кущитись. Вузол кущення закладається ближче до поверхні грунту (1.7-2.5 см), частіше зустрічаються дво- і трьох вузлові рослини. Кущення у нього проходить в основному восени. Весною воно починає трубкування через 18-20 днів від початку весняного відростання, а через 40-50 днів виколошується. Цвітіння настає через 7-12 днів від початку колосіння (у пшениці через 4-5) і триває 7-9 днів. Фаза молочної стиглості настає за 10-14 днів після цвітіня і триває 8-10 днів. Через 2 місяці після колосіння жито дозріває. Після збиральне достигання протікає довше, тому воно рідше проростає в колосі. Маса 1000 зерен у диплоїдних сортів - 23-38 г, у тетраплоїдних - 35-52 г.
До умов вирощування жито менш вимогливе, ніж пшениця, зокрема до грунтів. У нього добре розвинена коренева система. Вона проникає на глибину 1.5-2 м. і здатна засвоювати фосфор і калій з важкорозчиних сполук. Вона менш чутлива до кислотності грунту. Добре росте при рН 5.3-6.5. Тому його можна вирощувати на малопридатних для пшениці піщаних підзолистих грунтах. Але кращими є родючі структурні чорноземи і сірі лісові грунти середнього та легкого суглинкового механічного складу. Погано росте на важких глинах, заболочених, засолених грунтах.
Воно більш холодостійке, ніж інші озимі хліба. Витримує зниження температури на рівні вузла кущення до мінус 19-21С. Насіння починає проростати при 0.5-2С. Закінчує вегетацію восени і відновлює весною при 3-4С.
Жито - типова перехресно запильна рослина довгого світлового дня. Пилок переноситься повітрям. Сприятливою для запилення є тиха тепла погода при достатній вологості повітря. У жарку погоду при низькій вологості повітря пилок втрачає життєздатність. Ненесприятливою для запилення є вітряна і дощова погода. При виляганні багато квіток не запилюється і спостерігається череззерниця в колосі.
Щоб уникнути перезапилення насіннєві ділянки диплоїдних сортів повинні мати просторову ізоляцію 200-300м, тетраплоїдних - більше 500м.
Транспіраційний коефіцієнт - 340-450. На формування 1ц зерна з грунту забирає 2.9-3.3кг азоту 1.1-1.4кг фосфору, 2.2-3кг калію. Коефіцієнт використання азоту, фосфору і калію з грунтових запасів складає відповідно 0.20-0.35, 0.10-0.17, 0.10-0.22, з органічних добрив - 0.20-0.35, 0.30-0.50, 0.50-0.70, з мінеральних - 0.55-0.80, 0.25-0.45, 0.65-0.80.
5. Технологія вирощування
5.1 Попередники
Порівняно з озимою пшеницею жито вибагливе до попередників, у тому числі й до повторного вирощування. Все ж потенційні можливості районованих сортів найбільшою мірою виявляються при вирощуванні їх після кращих попередників, особливо при недостатньому внесені добрив. За даними дослідів наукових установ, урожайність жита за рахунок попередників підвищується на 6 – 40% . До та таких попередників на Поліссі належать: зайняті пари (люпином, вико-вівсяними сумішами, озимими на зелений корм і силос), багаторічні трави одно укісного використання, рання картопля, льон – довгунець, кукурудза на зелений корм; у Лісостепу – багаторічні трави на один укіс, озимі та кукурудза на зелений корм, вико – вівсяні суміші на зелений корм і сіно, горох на зерно, озима пшениця. При вирощуванні жита слід враховувати можливість вилягання посівів високорослих сортів при розміщені їх після удобрених зайнятих парів і багаторічних трав на родючих ґрунтах.
У такому разі ці попередники доцільніше використовувати під озиму пшеницю, а озиме жито сіяти після інших рекомендованих попередників.
5.2 Обробіток грунту
Посів жита у великій мірі, чим посів інших озимих зернових культур, залежить від термінів його проведення. Точне дотримання глибини посіву є головною умовою для проведення багато подальших операцій по догляду за рослинами. У зв'язку з цим вирішальнє значення має основний та передпосівний обробіток грунту.
Залежно від попередників і грунтово-кліматичних умов проводять основний і передпосівний обробіток грунту, завданням якого є збереження вологи в орному і посівному шарах на час сівби, знищення бур’янів, поліпшення поживного режиму. Практично такий обробіток здійснюється аналогічно обробітку грунту під озиму пшеницю.
Застосовують плужний або безплужний обробіток. В умовах Полісся на грунтах з мілким орним шаром проводять на його глибину 22-25 см, який руйнує грунтову підошву, але не вивертає її на поверхню.
Якщо озиме жито розміщене після попередників, які рано звільнюють поле, основний обробіток слід проводити за типом напівпарового, який включає залежно від забур’яненості – одне-два лущення дисковими (ЛДГ-10, ЛДГ-15) і лемішними лущильниками (ПЛН-10-25), оранку плугами з передплужниками ПЛН-5-35 або ПЛН-6-35 на глибину 22-25 см або на 18-20 см на грунтах з мілким орним шаром та дві-три культивації культиваторами КПС-4, КПГ-4Г й іншими в агрегаті з боронами БЗТС-1,0 або БЗСС-1,0 на глибину послідовно 10-12, 8-10 і 6-8 см. При сівбі жита після гороху, льону, картоплі на чистих від бур’янів полях застосовують обробіток культиваторами-плоскорізами КПГ-2-150 чи ПГ-3-5 в агрегаті з голчастими боронами на глибину 10-12 см; на забуp’янених полях проводять лущення та оранку з боронуванням на глибину 20-22 см, яку закінчують за 3-4 тижні до сівби жита. Після кукурудзи, яку збирають незадовго до сівби жита, особливо в посушливих південних областях, основний обробіток доцільно проводити комбінованими агрегатами АКП-2,5 або плоскорізами ОПТ-3-5 в агрегаті з боронами БИГ-3 і кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6 на глибину 8-10 см. Пласт багаторічних трав обробляють важкими дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7 на глибину 10-12 см і орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками 3ККШ-6 на глибину 25-27 см. Люпин на зелене добриво приорюють у фазі сизих бобиків на глибину 23-25 см не пізніше як за 3-4 тижні до оптимальних строків сівби озимого жита. При використанні люпину на зелений корм оранку проводять на глибину 18-20 см.
Після збирання зернових попередників площу відразу лущать, після чого орють на глибину: на Поліссі 16-18 см, в Лісостепу і Степу – 20-22 см з одночасним коткуванням і боронуванням. Коли до сівби залишається мало часу, кращі результати дає поверхневий обробіток грунту дисковими лущильниками.
До сівби озимого жита поле підтримують культиваціями або боронуванням у чистому від бур’янів стані.
5.3 Підготовка насіння
У інтенсивних технологіях обробітку озимого жита важлива роль належить сорту. Вибір необхідного сорту дозволить повніше розкрити можливості вживаної технології, а інтенсивна технологія создаёт умови для реалізації потенційних можливостей самого сорту. Сорти для інтенсивних технологій повинні мати високий потенціал продуктивності, не вилягати, бути чуйними на високі дози добрив. У всіх зонах обробітку озимого жита є сорти, що районують, що достатньо повно відповідають вимогам інтенсивної технології: високопродуктивні, чуйні на приёмы агротехніки і здатні в умовах інтенсивного обробітку забезпечити врожайність 7 т і більш з кожного гектара. Дані науки і передової практики показують, що в господарствах повинні бути інтенсивні посіви два – трьох сортів, що районують і перспективних, доповнюючи один одного за біологічними і господарськими ознаками. Це дозволить повніше використовувати погодні умови, що складаються, і отримати гарантовані урожаї з найбільшою віддачею від матеріальних засобів, що вкладаються . Підготовка насіння до посіву в умовах інтенсивного обробітку вимагає неодмінного виконання всіх рекомендованих заходів в режимі, що строго наказує . До обов’язкових прийомів підготовки насіння для інтенсивних посівів на додаток до звичайної технології відносяться:
1) калібрування насінного матеріалу на повітряних машинах або додаткове сортування на пневматичних столах;
2) протравлення високоефективними препаратами із застосуванням методів, сприяючих утриманню їх на насінні після обробки;
3) обробка регуляторами зростання, біологічними стимуляторами і мікроелементами;
В результаті таких заходів підвищується стійкість рослин до зовнішніх умов абіотичного і інфекційного характеру. Спостерігається інтенсивніше проростання насіння, глибше закладається вузол кущення, формується могутніша коренева система.
5.4 Система удобрення Найбільший урожай озимого жита отримують на грунтах з підвищеним і високим вмістом елементів живлення. Нижче приведений рівень змісту рухомих форм фосфору і обмінного калія на різних грунтах, необхідних для отримання високих урожаїв озимого жита.
Тип грунту
Фосфор
Калій
Дерново-підзолисті,
сірі лісові
100-150
120-170
Чорноземи опідзолені ,типові звичайні
100-150
120-180
Органічні добрива вносять в паровому полі, під попередник і безпосередньо під жито перед основною обробкою ґрунту в дозах 30 – 60 т/га. Для завантаження органічних добрив використовують навантажувачі циклічної (ПЕ-0,8Б, ПЕА-1,0) і безперервної (ПНД-250) дії, для транспортування і внесення – машини РОУ-5, ПРТ-10, ПРТ-16 та інші. Добрива необхідно рівномірно розподіляти по всьому полю. Озиме жито переносить помірну кислотність (pH ≈ 5,5), але позитивно відгукується на вапнування ґрунту. Дозу винищити визначають по повній гидролітічеськой кислотності. Відхилення від встановлених норм не повинне перевищувати 5%. Для внесення використовують машини КСА-3, АРУН-8,РУН-8 і ін. Вапно розподіляє рівномірно по всій поверхні поля. Для кращого перемішування ії з ґрунтом поле дискують і орють. Дози мінеральних добрив розраховують з урахуванням планованого урожаю, агрохімічних добрив. Експериментально встановлено, що на формування зерна озимої іржі 45 – 55 ц/га залежно від зони обробітку потрібний азоту не більше 90 – 120 кг/га. Підвищення його дози приводить до зайвого наростання вегетативної маси, значного вилягання посівів і формування щуплого зерна. Фосфорні і калійні добрива вносять до сівби під основну обробку ґрунту і лише частину – у рядки при посіві. Поверхневе внесення мінеральних добрив здійснюють за допомогою штатних машин ПШ-21,6; НРУ-0,5А; 1РМГ-4. Азотні добрива використовують в декількох прийомів з урахуванням забезпеченості ґрунту азотом і потреби у ньому рослин в критичні періоди їх розвитку. Це значно підвищує ефективність туків і запобігає можливому забрудненню навколишнього середовища. Не допускається внесення азотних добрив на ґрунт, що завмер або покритий снігом. У зонах недостатнього зволоження і в умовах швидкого підсихання ґрунту навесні перша і друга підгодівля суміщає. При цьому добрива вносять прикореневим способом зерновими сівалками. Якщо, за наслідками діагностики, запаси мінерального азоту в ґрунті недостатні, то його необхідно внести під основну обробку в такій дозі, щоб загальний вміст в орному шарі складав не меншого 40 кг/га. Першу азотну підгодівлю слід проводити навесні у фазі кущення (3 етап органогенезу) після повного сходу снігу і відтоку талих вод з посівів зернових культур. Дозу розраховують виходячи із запасів мінерального азоту в ґрунті під час відновлення весняної вегетації. Решту частини загальної норми азотного добрива необхідно внести у вигляді другої підгодівлі у фазі виходу рослин в трубку (5-6 етапи органогенезу) з урахуванням рослинної і ґрунтової діагностики. Азотна підгодівля у фазі кущення впливає перш за все на щільність стеблистою, у фазі виходу в трубку – на число зерен в колосі, у фазі колошенія – головним чином на масу 1000 зерен і зміст білка в зерні. Застосування мікродобрив збільшує врожайність озимої іржі, покращує якість зерна, підвищує стійкість рослин до несприятливих чинників (засуха, низька температура, поразка хворобами і ін.). Борні добрива вносять під озиме жито не дерновий-підзолистих, торф’яних, сірих лісових ґрунтах. Цинкові добрива використовують на дерновий-карбонатних ґрунтах, чорноземах, дерновий-підзолистих ґрунтах з високим вмістом .
/
5.5 Способи і глибина посіву Способи посіву
До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-5,4; СЗ-5,4-03; СЗ-5,4-06). Проте, в умовах достатнього зволоження на добре розроблених ґрунтах перевагу мають вузькорядний (СЗ-3.6А-04; СЗ-5,4-04) і перехресний способи сівби. Крім рівномірнішого розміщення насіння на площі, ці способи знижують забур'яненість, зменшують випаровування вологи з поверхні ґрунту.
Глибина посіву
Насінню жита для проростання потрібне неглибоке закладення в ґрунт. Тому їх слід висівати на меншу глибину, чим насіння інших зернових культур. Вузол кущення у іржі розташований безпосередньо під поверхнею землі. Для забезпечення дрібнішого закладення насіння в ґрунт потрібний, щоб ґрунт досить добре осів перед посівом. Це необхідно враховувати при проведенні передпосівної обробки. При дуже рихлому посівному ложі насіння іржі опиняється в ґрунті на дуже великій глибині. В цьому випадку відбувається утворення довгої підземної міжвузловини і втрачається багато енергії, яка вже більш не може бути використана для розвитку молодих рослин. Таке жито гірше кущиться, дає слабкі рослини, які менш стійкі до вилягання, гірше зимують і утворюють досить нерівномірний стеблистій. На глибину закладення насіння впливає застосування ґрунтових гербіцидів, що виключають дуже дрібний посів.
5.6 Строки сівби, норма висіву Строки сівби
Терміни посіву озимого жита мають особливе значення для забезпечення як оптимальної густини продуктивного стеблестоя, так і для захисту рослин від хвороб, їх успішної зимівлі і, отже, для отримання високих і стійких урожаїв. При цьому оптимальні терміни посіву вельми різні по окремих регіонах і залежать від місцевих кліматичних умов. Хоча дуже ранній посів в звичайних умовах негативно позначається на врожайності, в тих місцепроживаннях, де існує небезпека засухи або вимерзання, проведення сівби в декілька раніші терміни дає ряд переваг. В цьому випадку навіть при вирощуванні в украй несприятливих умовах жито до весни вже досить добре розкущиться, краще закриє грунт і тому ефективніше використовуватиме зимову вологу, яка завжди є в таких місцепроживаннях чинником, що обмежує врожайність. Жито – найбільш зимостійка зі всіх зернових культур, втрати рослин від вимерзання, викликаного низькою температурою, зустрічаються при ії вирощуванні порівняно рідко. І, навпаки, набагато частіше має місце вимерзання, що викликається тривалим збереженням сніжного покриву і поразкою сніжною цвіллю. При цьому найбільшій загрозі піддаються рослини, посіяні дуже рано, оскільки вони йдуть під зиму перерісшими, а потім, опинившись під довго лежачим сніжним покривом, створюють сприятливі умови для розповсюдження грибних хвороб і випрівають. Тому в тих місцепроживаннях, де посівам загрожує поразка сніжною цвіллю, на врожайність негативно позначається як дуже рясна підгодівля рослин восени, так і в цілому сприятливі умови для їх розвитку в передзимовий період. Посів в дуже ранні терміни підсилює також поразку хворобою ламкості стебел. Жито, посіяне в раніші терміни, в значно більшій мірі вимагає застосування фунгіцидів для боротьби з хворобою ламкість стебел, чим пізні посіви іржи. При посіві жита в пізні терміни і в областях з холодними зимами часто повністю або частково не відбувається осіннього кущення рослин. Якщо ж наступної весни умови зростання забезпечують дуже швидкий розвиток рослин, то і фаза весняного кущення також буде дуже короткою. В цьому випадку виникає надмірно проріджений стеблестой з незадовільною врожайністю, яка набагато нижче за врожайність іржи, висіяною в нормальні терміни. Це відноситься в першу чергу до посушливих місцепроживань, де посіви не можуть повністю використовувати зимову вологу.
Норма висіву
Для сівби краще використовувати насіння попередніх років. Насіння повинне мати чистоту не нижче 98%, схожість - не нижче 92%. Перед сівбою або за 2-3 тижні до неї насіння протруюють байтаном (2 кг/т), вітаваксом (2-3 кг/т) та іншими препаратами з застосуванням прилиплювачів (0,5 кг/т ПВС, 0,2 кг/т NaKMu). Для підвищення стійкості до вилягання одночасно з протруюванням обробляють насіння ретардантом ТУР (3 л/т).
Озиме жито менш вимогливе до строків сівби і вони більш розтягнені, ніж у озимої пшениці. Проте, щоб запобігти перерос танню і зниженню зимостійкості, його слід висівати в рекомендовані оптимальні строки для кожної зони. На Поліссі жито слід висівати у першій декаді, в Лісостепу - в другій декаді, в Степу - в другій-третій декадах вересня. Проте в кожному конкретному випадку строки сівби слід коригувати в залежності від особливостей сорту, вологості ґрунту, попередника і ін. Осінній період вегетації жита повинен складати 40-45 днів з сумою середньодобових температур 450-550°С. Сіють озиме жито звичайним рядковим способом з одночасним формуванням технологічної колії нормою висіву на Поліссі 5-6, у Лісостепу 3,5-4,5 млн зерен на 1 га. Норму висіву тетраплоїдних сортів зменшують на 0,5-1 млн зерен на 1 га.
Насіння на легких ґрунтах загортають на глибину 5 - 6 см, важких - до 3 см. При сухій погоді глибину сівби збільшують на 1-2 см.
6.Догляд за посівами
Жито стійке до хвороб, тому догляд за ним простіший і дешевший, ніж за озимою пшеницею. Застосовують інтегровану систему захисту рослин від хвороб, шкідників та несприятливих умов зимівлі, проводять весняне підживлення жита азотним добривами. Жито добре протистоїть бур’янам, тому потреба в застосуванні гербіцидів на високопродуктивних посівах практично не виникає. Для запобігання виляганню посівів їх обприскують у фазі трубкування (5 – 6 етапи органогенезу) інгібіторами, наприклад 50 % -м кампозаном (3 – 4 л/га.). Використовують також суміш кампозану (1,5 – 2 л/га) і ТУРу (3 л/га.) Кампозан, на відміну від ТУРу, при обприскуванні жита не зміщують з гербіцидами. Осіння підгодівля посівів фосфорного – калійними добривами доцільна в тому випадку, якщо їх не вносили перед посівом або при посіві і якщо спостерігається надмірний розвиток озимині унаслідок надлишку азоту, вологи і тепла. Головним заходом зимового догляду за посівами іржі є снігозатримання. Сніговий покрив захищає рослини від зимових і ранньовесняних морозів, запобігає видуванню, а також освіті згубною для озимини кірки і сприяє знищенню ії якщо вона утворилася.
Осінній догляд. Основне завдання осіннього відходу - створення умов для отримання своєчасних і повних сходів озимого жита, хорошого їх вкорінення, кущіння та проходження загартування, що є запорукою успішної перезимівлі жита. Підготовка озимого жита до перезимівлі. Для підготовки озимого жита до перезимівлі необхідні оптимальні умови для росту і розвитку рослин в осінній період і проходження ними процесу загартовування. Добре розвинені, що пройшли загартування рослини краще, протистоять несприятливим умовам зимового та ранньовесняного періодів. Головна умова хорошої підготовки рослин до зимівлі - застосування правильної агротехніки та відбір сортів. Встановлено, що внесення добрив надає позитивний вплив на перезимівлю озимих. Як вже зазначалося вище, при недостатньому внесення в грунт добрив перед посівом озимого жита або несприятливому співвідношенні поживних елементів виникає необхідність раньоосінньої підгодівлі. Осіння підгодівля фосфорно-калійними добривами доцільна в тому випадку, коли вони не внесені перед посівом і при посіві і коли спостерігається надмірний розвиток озимих від надлишку азоту або з інших причин. Прийоми зимового догляду. Зимовий догляд за посівами має бути спрямований на боротьбу з несприятливими умовами зимівлі. Зимою рослини озимого жита піддаються впливу багатьох несприятливих факторів: вимерзання, випрівання, згубному впливові крижаної кірки, ураження сніговою пліснявою. Тому посіви навіть з рослинами, нормально розвиненими і добре загартованими, потребують додаткового догляду для усунення згубного впливу зазначених факторів. Найважливіший прийом зимового догляду за озимими - снігозатримання. У більшості районів обробіток жита сніговий покрив глибиною 20-25 см вже служить хорошим захистом посівів від вимерзання. Необхідно відзначити, що снігозатримання є не тільки засобом захисту рослин від згубного впливу різкої зміни температур, а й засобом створення в грунті запасів вологи, що має особливо важливе значення в посушливих районах і при розміщенні озимих по зайнятих парах. Весняно-літній догляд. Весняний догляд за житом повинен бути спрямований у першу чергу на зміцнення перезимувавших рослин. У багатьох районах часто наприкінці зими лежить могутній сніговий покрив, під яким зберігається підвищена температура (близько 0 ° С). в цьому випадку рано навесні необхідно вживати заходів, щоб прискорити танення снігу і попередити сильне ослаблення і загибель рослин. Схід снігу можна прискорити, якщо покрити поверхню його темно-кольоровим матеріалом - торф'яний крихтою, перегноєм, фосфоритним борошном. Цим же способом можна боротися і з крижаною кіркою. Навесні також необхідно проводити спуск води, застоюється в знижених місцях, і не допускати загибель озимого жита від можливого при цьому вимокання. Серед весняних заходів по догляду за озимим житом важливе значення має
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора