Дослідження запиленості робочої зони виробничого приміщення. Лабораторна робота з Безпека життєдіяльності. Робота № 529125

Перехід до торгівельного партнера Binance

Дослідження запиленості робочої зони виробничого приміщення

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Факультет:

РТ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2016

Тип роботи:

Лабораторна робота

Предмет:

Безпека життєдіяльності

Група:

ПІ

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство Освіти І Науки України Національний Університет "Львівська політехніка" ЗВІТ з лабораторної роботи №4 з курсу: «Основи охорони праці» ТЕМА: «Дослідження запиленості робочої зони виробничого приміщення» Тема: Дослідження запиленості повітряного середовища робочої зони Мета роботи: Ознайомитись з основними методами контролю запиленості повітряного середовища в робочій зоні, вивчити методику проведення досліджень та виконати дослідження концентрації пилу в повітряному середовищі, набути практичні навички користування нормативними документами та оцінити шкідливість забруднення повітряного середовища. Теоретичні відомості. Шкідливості повітряного середовища виробничого приміщення. Важливе значення для нормальної життєдіяльності людини має чисте повітря певного хімічного складу (кисень 20,95%, азот 78,08%, інертні гази 0,94% - по об’єму) і яке має оптимальні параметри мікроклімату. Але повітря такого складу не завжди підтримується у виробничих приміщеннях, так як багато технологічних процесів супроводжуються виділенням шкідливих речовин у вигляді пилу, газу, пару, аерозолі. Наприклад, при зварюванні, паянні, термічній обробці металів, при покритті виробів та устаткування лаками, красками та багатьох інших процесах. Пиловий фактор особливо характерний для підприємств вугільної, гірничодобувної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, металургійної, машинобудівної та багатьох інших галузей. Вплив шкідливих речовин на організм людини виявляється відразу (гострі отруєння) або через деякий термін часу (хронічні отруєння або професійні захворювання). Гострі отруєння виникають внаслідок дії великої кількості шкідливих речовин впродовж робочої зміни. Вони залежать від причин, які можливо ліквідувати, таких як організація виробництва, дисциплінованість працюючих і таке інше. Тільки мала частина таких отруєнь пов’язана з недосконалістю технології виробництва або вентиляції. Хронічні отруєння - це поступове надходження в організм людини невеликої кількості отруйних речовин які потім викликають отруєння. Боротьба з хронічними отруєннями значно складніша ніж з гострими. Зменшення кількості шкідливих речовин, які виділяються в робочу зону, залежить від удосконалення технологічних процесів та устаткування, від архітектурно-планувальних та ін. заходів. За будь-якої форми отруєння характер впливу шкідливих речовин на організм людини визначається їх токсичністю, тобто мірою їх фізіологічної активності. За характером впливу на організм людини шкідливі речовини поділяють на: - загальнотоксичні: свинець, ртуть, бензол, толуол, миш’як та його сполуки, окис вуглецю та інші. Вони діють на органи дихання та надходять в організм людини з харчуванням, спричиняючи отруєння (інтоксикацію); - подразнюючі: кислоти луг, окисли азоту, ацетон, хлор, фтор, сірка, бензин та інші. Ці речовини при контакті з біологічними тканинами викликають запалення органів дихання і слизової оболонки органів зору та зумовлюють організм людини пристосовуватись до мінливих умов існування; - алергічні: берилій та його сполуки, толуол, фенол, формальдегід, оксид хрому, пил борошна, дерева, бавовняно-паперовий та інші. Ці речовини здатні спричинювати алергічну реакцію організму, тобто підвищену чутливість або реактивність організму до них. Вони найчастіше уражають шляхи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт. Виникають запалення в якомусь органі або тканині і виявляються як реакція особливих імунологічних захисних механізмів організму, що спрямована на знешкодження алергенів; - стабілізуючі; різні розчини, лаки на основі нітроз’єднань, платина та інші. Сенсибілізація - підвищена чутливість організму людини до певних алергенів. Ці речовини викликають астматичні явища, захворювання шкіри та інше. - фіброгенні: сірка, цемент, слюда, вапняк, фторопласт, алмази природні та штучні, алюміній та його сплави, доломіт та інші. Ці речовини спричиняють зсідання крові. Біосинтез фібриногену відбувається в печінці. - канцерогенні: бензол, берилій та його сполуки, нікель та його сполуки, азбест природній та штучний, хроміти, біхромати, неорганічні сполуки миш’яку, сажа чорна промислова, радіоактивні речовини та інші. Ці речовини спричиняють виникнення і розвиток пухлин, перетворення нормальних клітин на пухлини, в тому числі і злоякісні; - мутагенні і впливаючі на репродуктивну функцію ртуть, свинець, сурма, бензол та його похідні, алкілуючі сполуки та інші. Ці хімічні речовини спричиняють спадкові зміни (мутації); - речовини з гостронаправленим механізмом дії: сірководень, хлор, окис вуглецю, водень миш’яковий та фосфористий, озон, толуол, фосген, ізопропіл-нітрат та інші. Ці речовини потребують автоматичного контролю за їх вмістом в повітрі. Можливий розподіл речовин і за іншими ознаками. Наприклад, дія на окремі органи та системи організму людини основного шкідливого впливу отруйних речовин (задушливі, нервові, наркотичні, печінкові, кров’яні отрути, за величиною середньосмертної дози та інші. На ступінь отруєння організму впливає стан здоров’я людини. Так, при підвищеній температурі сприйняття організму до впливу шкідливих речовин підвищено. Більше також зазнають отруєння особи, організм яких послаблений захворюваннями (грипом, туберкулезом та іншими). Чим більша концентрація та час дії шкідливої речовини, тим сильніша дія цієї речовини на організм людини. Ступінь дії шкідливих речовин залежить також від шляхів їх надходження в організм людини, хімічного складу і хімічної структури шкідливих речовин та їх фізико-хімічних властивостей (електроліти і неелектроліти, реагуючі і нереагуючі, легколетючі і нелетючі, тверді, рідкі газопароподібні). Не цей процес впливають фактори виробничого середовища (мікроклімат, шум, вібрація і т. ін.) та важкість праці. Алкоголь підвищує ступінь ураження організму практично усіма шкідливими речовинами. Має місце значення статі, віку осіб, на яких діють шкідливі речовини. Гранично допустима концентрація (ГДК) – це рівень шкідливих виробничих факторів, які при щоденній (крім вихідних днів) 8-годинній роботі, але не більш 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу не повинні викликати захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені періоди життя нинішнього та наступних поколінь. Визначення гранично допустимої концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони наведено в ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Значення ГДК встановлено для 1307 речовин. Робота в цьому напрямку продовжується, а ГДК періодично переглядаються в бік їх зменшення. Якщо в повітрі робочої зони одночасно міститься декілька шкідливих речовин однонаправленої дії, то їх гранично допустима концентрація буде рівна (формула Авер’янова)(1): , '(1) де С1, С2, С3n - дійсна концентрація шкідливої речовини в повітрі; С1ГДК, С2ГДК, СnГДК - гранично допустима концентрація цієї ж речовини в повітрі. До речовини однонаправленої дії відносяться речовини, які мають близький хімічний склад і подібну біологічну дію на організм людини. Це такі речовини, як фенол і ацетон, ацетон, фенол і формальдегід; сильні мінеральні кислоти - соляна, сірчана, азотна; окис вуглецю і цементний пил та інші. При одночасній наявності в повітрі робочої зони речовин неоднонаправленої дії їх гранично допустима концентрація така ж, як і при їх відокремленій дії. В цьому випадку особливу увагу потрібно звертати на найбільш небезпечну шкідливу речовину. Шкідливі речовини надходять в організм людини через органи дихання, слизову оболонку, шкіру та кишково-шлунковий тракт при харчуванні, курінні та питті води. Особливо небезпечний шлях попадання шкідливих речовин в організм немовлят з материним молоком. Клас небезпеки шкідливої речовини встановлюється залежно від її гранично допустимої концентрації в повітрі робочої зони, середньої смертної концентрації в повітрі, при попаданні в шлунок чи нанесенні на шкіру, від коефіцієнта можливості інгаляційного отруєння, зони гострої чи хронічної дії. Ці показники характеризують токсичність ядів. Відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки: I клас – надзвичайно небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк ≤ 0,1 (деяких до 0,5 мг/м3. ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: ртуть, миш’як, свинець і його сполуки, хром і його сполуки, діоксид хлору, торій, карбоніл нікелю, кадмій і його неорганічні сполуки, озон, уран, гідрозін і його похідні та інші. ІІ клас – високо небезпечні Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк = 0,1…1,0 мг/м3 (деяких до 2 мг/м3. ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться кислоти: сірчана, нікотинова, ацетилсалецилова, мурашина; бензол, бром, йод; ангідрид сірчаний і фосфорний; фосген, нітробензол, сурма і її сполуки, хлор, германій чотирьоххлористий, кобальт, мідь та інші. ІІІ клас – помірно небезпечні Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк = 1,0…10,0 мг/м3. До них відносяться оксид азоту, алюміній і його сплави, барвники органічні, люмінофор, склопластик, кераміка, германій, кремній; кислоти: азотна, борна, оцетова. кремнієва; целюлоза, стирол, толуол та інші. IV клас – мало небезпечні. Гранично допустима концентрація цих речовин Сгдк > 10.0 мг/м3 (деяких більше 6 мг/м3 ГОСТ 12.1.005-88). До них відносяться: аміак, ацетон, спирт етиловий, бутан, пентан, бензин (розчинний, паливний); гас; амінопласти (прес порошки); корунд білий та інші. Виробничий пил Пил - це поняття, яке визначає фізичний стан речовини, а саме: подрібненість його на найдрібніші частини, які будучи зважені у повітрі, уявляють собою дисперсну систему (аерозоль). Дисперсною фазою в цій системі є тверді частки, а дисперсним середовищем – повітря. Пил - це один із виробничих факторів, який шкідливо впливає на здоров’я людини. За способом утворення пил поділяють на аерозоль дезінтеграції та аерозоль конденсації. При дезінтеграції пил надходить у повітря внаслідок механічного роздрібнення твердих матеріалів. Це має місце, наприклад, при механічному роздрібненні твердих речовин (різанні, розмелюванні, подрібнюванні); при обробці поверхні матеріалу (шліфуванні, поліруванні, ворсуванні, зачистці, механічній обробці деталей не станках), при транспортуванні, перемішуванні, упаковці, розфасуванні матеріалів, а також при вибухах, при горінні палива, при гальванічних роботах і таке інше. При конденсації пил утворюється внаслідок сублімації твердих речовин (електрозварення, газорізка, плавка металів і таке інше). Шкідлива дія пилу залежить від цілого ряду фізичних та хімічних властивостей, форми та розміру пилу. Головне значення при цьому має концентрація пилу в повітрі, що вдихується. Найбільшу фіброгенну здатність мають аерозолі з розмірам часток пилу до 5 мкм. Важливе значення також має хімічний склад пилу, який великою мірою визначає ступінь професійної пилової патології. Потрібно також враховувати електричні властивості пилових часток, які впливають на процес осідання і затримання їх в легенях. Навіть не отруйний пил при значних концентраціях негативно впливає на організм людини, викликає подразнення верхніх дихальних шляхів, шкіряних покровів, слизової оболонки. Пил викликає захворювання пилової етіології (пневмоконіози, пиловий бронхіт, кон’юнктивіт). Пил небажаний і з суто технологічних причин (наприклад, при виробництві інтегральних схем, в оптичному виробництві, при використанні ПК та в інших випадках). Пил, що осідає на частини механізмів, що труться, прискорює їх зношення (спрацювання), а потрапляючи на обмотку електродвигунів викликає електрозамикання. При виконанні робіт високої точності пил може стати основною причиною браку виробу, а також призвести до вибухів і пожеж. У зв’язку з цим боротьба з пилом мас велике виробниче та і гігієнічне значення. При проектуванні вентиляції у виробничих приміщеннях та при створенні нормальних санітарно-гігієнічних умов праці потрібно виявляти кількість пилу в повітряному середовищі робочої зони. Методи визначення запиленості повітря. Запиленість повітря можна визначити гравіметричним (ваговим), розрахунковим (мікроскопічним), фотометричним та деякими іншими методами. Видалення пилу з повітря може бути здійснено різними способами: аспіраційним, що ґрунтується на просмоктуванні повітря через фільтр; седиментаційним, що базується на процесі природнього осідання пилу на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу, що осів на 1м2 поверхні; за допомогою електроосадження, принцип якого полягає в тому, що створюється електричне поле великої напруги, в якому пилові частки електризуються і притягуються до електродів. У санітарно-гігієнічній практиці основним методом виміру запиленості прийнятий - гравіметричний метод, тому що при сталості хімічного складу, первинне значення має маса пилу, що затрималася в організмі людини. Визначення тільки маси пилу не дає повної картини його шкідливості для людини та технологічного процесу, тому що при однаковій масі може бути різний хімічний, гранулометричний склад пилу, що позначається на його впливі на людину, обладнання та технологію. Повна характеристика пилу складається з його маси, що міститься в одиниці об'єму повітря, хімічного та дисперсного складу. Розрахунковий (мікроскопічний) метод дає можливість визначити загальну кількість пилових часток в одиниці об'єму повітря і співвідношення їх розмірів. Для цього пил, що міститься в певному об'ємі повітря, осаджують на скло покрите прозорою клейкою плівкою. Під мікроскопом визначають форму, кількість і розміри пилових часток. Якісну характеристику пилу визначають фотометричним методом за допомогою поточного ультрафотометра, яким реєструються окремі пилові частки за допомогою сильного бокового світла. Для відокремлення пилу від повітря застосовуються різні фільтри, які затримують пилові частки з розміром до 0,1 мкм і вище ( в залежності від розміру пор фільтру. Такі фільтри випускаються в багатьох країнах. Матеріал фільтрів може бути різним в залежності від його призначення: целюлоза, синтетичні матеріали, асбест (для визначення горючих часток пилу) та комбіновані. Випускаються спеціальні фільтри, які просочені імерсійним мастилом, що робить їх прозорими - це і дозволяє додатково робити мікроскопічні дослідження пилу. Швидко розвиваються нові прогресивні методи вимірювання концентрації пилу з використанням лазерної технології. Разом з тим при значній кількості методів вимірювання концентрації пилу в повітрі робочої зони для надійної гігієнічної оцінки запиленості повітря застосовується головним чином, прямий ваговий (гравіметричний) метод – відбір всього пилу, який знаходиться в зоні дихання, за допомогою різних аспіраторів на фільтри типу АФА ВП. Очевидно, що цей метод і в майбутньому збереже своє значення і перш за все, як контрольний, тому що повинна виконуватись метрологічна перевірка всіх засобів вимірювання пилу, в тому числі і непрямих методів вимірювання концентрації пилу. Таким чином, ваговий метод вимірювання концентрації пилу полягає в тому, що запилене повітря певної кількості пропускається через фільтр, який затримує пил. Масу затриманого пилу визначають за різницею ваг фільтра до та після проходження через нього запиленого повітря. Концентрація пилу С розраховується за формулою: , (2) де М1 М2 , - вага чистого та фільтру з пилом відповідно, мг Q - об’єм повітря, що проходить через фільтр, м3, за тривалість відбору проби. У виробничих умовах пробу повітря беруть звичайно в зоні дихання працюючого (на висоті 1,5… 2,0 м від рівня підлоги). В одній точці беруть декілька проб. Рекомендується проводити відбір проби при проходженні повітря через фільтр при об’ємних витратах 0,00016… 0,0033 м3/с. Тривалість відбору проби залежить від концентрації пилу в повітрі і може бути визначена за формулою: , (3) де τ – тривалість відбору проби, с; Мул.min - мінімальна наважка (1 мг) на фільтр, мг; Мул.max - максимально допущена наважка (50 мг) на фільтр, мг; Сп – передбачена або гранично допущена концентрація пилу, мг/м3; L - об’ємні витрати протягнутого повітря, м3/с. В санітарно-гігієнічній практиці ваговий метод є стандартним, і гранично допустима концентрація пилу виражається в міліграмах на кубічний метр. Вона регламентується ГОСТ 12.1.005-88. Частина технологічних процесів висуває великі вимоги до чистоти повітря. Так, при виготовленні інтегральних схем в робочій зоні виробничого приміщення повинно бути не більше як 2-3 частки пилу діаметром 0,5… 0,7 мкм на один літр повітря. Контроль чистоти повітря при малих концентраціях пилу здійснюють лічильним методом з використанням фотоелектричного аналізатора типу А3-2м, який забезпечує вимір аерозольних часток від 1 до 25000 в одному літрі повітря діаметром від 0,3 до 1,0 мкм. Використовується також автоматичний аналізатор мікрочасток СМФ-5, який виконаний в п’ятиканальному варіанті і дозволяє вимірювати одноразово 5 часток пилу різних розмірів. Гранично допустимі концентрації аерозолів Назва речовини ГДК мг\м2 Клас небезпеки Вапняк 6 4 Цемент 6 4 Тальк 4 4 Кварц 3 4 Скло 4 4

Лабораторна робота Безпека життєдіяльності

Orest_Z

07.03.2017 21:03-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись