Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Уравління та поводження з відходами» на прикладі ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”, ТМ «Пригощайся
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
управління з відходами
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
афедра екологічної безпеки та
економіки природокористування
Проект
індивідуальної роботи з дисципліни
«Уравління та поводження з відходами»
на прикладі
ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”,
ТМ «Пригощайся»
Житомир 2016
Зміст
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика підприємства ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Коротка характеристика ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Розділ ІІ. Характеристика основної продукції та основні технологічні процеси підприємства ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Перелік основних напрямків діяльності підприємства
Опис основного технологічного процесу
Розділ ІІІ. Опис впливів діяльності ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів” на навколишнє природнє середовище. Характеристика відходів та поводження з ними
Розділ IV. Пропозиції щодо покращення поводження з відходами на ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Висновки та пропозиції
Використана література
Вступ
На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей - машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення.
Харчова промисловість - одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства України.
Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції- 16,3%, а продукції агропромислового комплексу - 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63% загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни.
Останнім часом розвиток харчової промисловості в Україні характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, скороченням обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, збільшення кількості відходів, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі, що потребує значної уваги.
Розділ І. Загальна характеристика підприємства ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Коротка характеристика ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
ВАТ „ Гощанський завод продовольчих товарів” було засновано в 1995 році на базі Гощанського заводу продовольчих товарів. В процесі приватизації, згідно з наказом Фонду Держмайна України від 31.01.1994 року № 4-АТ, засновується ВАТ "Гощанський завод продтоварів", шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство відповідно до Законів України „Про підприємництво”, „Про власність”, „Про приватизацію майна державних підприємств”.
Місце знаходження підприємства с.м.т. Гоща, вул. Рівненська ,19.
Предмет діяльності ВАТ „Гощанський завод продовольчих товарів”:
виробництво, зберігання, переробка та реалізація товарів народного вжитку, виробничо-технічної продукції, сировини;
виробництво продуктів харчування, товарів народного вжитку, виробничо-технічна продукція, сировина;
виготовлення та реалізація безалкогольних напоїв;
зовнішньоекономічна діяльність;
постачально-збутова та посередницька діяльність;
надання платних побутових послуг населенню та організаціям;
організація та експлуатація магазинів, оптова, роздрібна, комісійна торгівля.
Товариство є юридичною особою за законодавством України і має повну юридичну правоздатність. Має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банку, діє на основі повного господарського розрахунку, самостійності, самофінансування. Товариство має печатку із своїм повним найменуванням та емблемою, різні штампи, емблему, торгову марку, знак на товари та послуги, фірмові бланки та реквізити.
Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та його Статуту.
Товариство є правонаступником державного підприємства Гощанського заводу продовольчих товарів.
Товариство має право:
укладати угоди, договори купівлі-продажу, підряду, перевезення, зберігання, оренди, доручення, комісії, займу, застави;
будувати, купувати, брати та здавати в оренду або у борг, надавати безкоштовно у тимчасове користування усяке рухоме та нерухоме майно товариства;
самостійно планувати усі види своєї діяльності, встановлювати показники фінансово-господарської діяльності товариства та його підрозділів;
відкривати у встановленому порядку рахунки в банках в національній та іноземній валюті;
самостійно встановлювати структуру, штати, чисельність працівників.
Розділ ІІ. Характеристика основної продукції та основні технологічні процеси підприємства ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Перелік основних напрямків діяльності підприємства
виробництво (реалізація продовольчих товарів, надання послуг, інші види господарської діяльності);
вирощування сільськогосподарської та тваринної продукції, її переробка та реалізація;
створення мережі торгівельних точок і магазинів;
експедиційно-транспортні послуги по перевезенню вантажів;
посередницька та комерційна діяльність;
виробництво товарів народного вжитку;
надання послуг по замовленню державних, колективних спільних приватних підприємств та інших замовників за профілем діяльності товариства;
надання в оренду основних засобів на вигідних умовах;
закупівлю сировини, паливномастильних матеріалів необхідних для виробничої діяльності;
участь в зовнішньоекономічній діяльності.
Опис основного технологічного процесу
Принципову схему зручно оформляти у вигляді ряду послідовних операцій. Технологічний процес виготовлення соку проходить такі стадії виробництва:
Миття.
Сировину миють до інспектування. Його проводять для видалення з поверхні сировини забруднень, механічних домішок, пестицидів і мікрофлори. Найчастіше сировину миють за двома прийомами: на початку технологічного процесу і після інспектування і сортування. Для миття 5т сировини витрачається 1т води. Якщо води недостатньо, проводять її повторну циркуляцію, дезінфікуючи хлоркою. Крім того, хлоровану воду використовують для очищення ремінних конвеєрів, елеваторів та іншого обладнання.
Для знищення теплостійких плісеней та бактерій на сировині застосовують змочувальні агенти із розрахунку 0,5-1г на 1л води та інші хімічні препарати, що дозволені Міністерством Охорони Здоров'я. Після такого миття сировину обов'язково споліскують чистою водою. Вода також повинна відповідати вимогам ГОСТу: загальна твердість води, кількість солей свинцю, міді, фтору, цинку не має перевищувати допустимих норм, повинні бути повністю відсутніми аміак і сірководень, різного роду хвороботворні мікроорганізми, шкідливі або отруйні для людей речовини, небажаний вміст солей заліза, що можуть викликати потемніння продукції. Вода повинна бути чистою, прозорою і свіжою. Під час миття твердих плодів тривалість перебування у воді не має перевищувати 10-15 хв. плоди з грудочками землі перед миттям змочують у теплій воді.
Якість миття перевіряють протягом години 2-3 рази. Контролюють за зовнішнім виглядом або повторно обробляють вимиту сировину і перевіряють чистоту води відстоюванням. Контролюють якість і періодичність заміни води. Один раз за зміну проводять мікробіологічний аналіз води, не менше 3-х разів перевіряють тиск і витрати води у мийних машинах.
Яблука та інші стійкі до механічних пошкоджень і ударів плоди миють на барабанній мийній машині А9-КМ-2 продуктивністю більше 4000т/год. сировину завантажують у завантажувальний лоток, з якого вона надходить на похилу решітку, розміщену у ванні машини. Тут сировина відмокає й інтенсивно відмивається. Далі похилий конвеєр виносить її в зону споліскування душовим пристроєм. Плоди з роликового конвеєра вивантажують через лоток.
Плоди, що легко пошкоджуються, миють на уніфікованих вентиляторних мийних машинах. ТІ-КУМ-1, продуктивністю 3т/год.
Сировину безперервно завантажують у ванну, де повітрям, що продувається вентилятором, утворюється бурління води. Роликовим транспортером сировину із ванни подають до розвантажувального лотка, де вона споліскується водою із душового пристрою.
Подрібнення.
Підготовка плодів і ягід перед видобуванням соку полягає у подрібнені сировини (одержання м’язги) і в обробці м’язги різними способами для збільшення виходу соку. Вихід його залежить від ступеня подрібнення сировини, кількості пектинових речовин, стану колоїдної системи м’язги та інших факторів, тому кожний вид сировини має свої особливості подрібнення і підготовки перед пресуванням. Занадто подрібнені плоди дають м’язгу, яка забиває пори фільтрувальних матеріалів і погано пресується. При недостатньому подрібнені із великих шматочків не вдається видавити весь сік, тому м’язга повинна бути пухкою і однорідною. Обо’язково проводять періодичний і вибірковий контроль не менше одного разу за годину. Для цього на виході з дробарки відбирають пробу масою близько 0,2 кг і аналізують її.
Сировину ріжуть на шматочки і подрібнюють для порушення структури плодів і ягід, що значно збільшує вихід соку. Для цього використовують машини різних конструкцій. Основою механічного подрібнення є прикладання зовнішніх сил для подолання міцності клітин. На сировину діє розривна, стискуюча ізрізна сила. Подрібнення здійснюється різанням або розбиванням.
Технологічний результат роботи оцінюється за 3-ма показниками: однорідністю, певними розмірами, формою часток.
При виготовленні соків сировину найчастіше подрібнюють у машинах КДП-4М, КДМ-4М продуктивністю 8т/год і А9-КІС – 6т/год. Підготовлену до переробки сировину елеватором «Гусяча шия» подають у приймальний бункер, а з нього – у робочу частину дробарки, де сировина проходить між барабаном і притискними колодками. Зазор між барабаном і притискними колодками регулюється, що дає можливість одержувати м’язгу різного ступеня подрібнення. Відстань між барабаном і колодками при подрібнені ягід установлюють 2 – 3 мм, яблук, груши – 3 – 4, вишень – 5 – 8.
Для подрібнення плодів і ягід, а саме – яблук, груш та інших великих плодів з успіхом застосовують дискові дробарки: плодорізки КПІ-4, дробарки ВДР-5 і ДДС-5. Дискові дробарки мають пристрій мають пристрій, який забезпечує оптимальне подрібнення будь-якої партії яблук. У дробарках КПІ-4 є можливість регулювати подрібнення плодів у широких межах. М’язгу, одержану після подрібнення сировини, направляють з дробарки у нагромаджу вальний бункер, який установлений над пресом, а потім у прес для видобування соку.
Сік з яблук видавлюється порівняно легко, тому м’язгу з плодів цих культур зразу направляють у прес.
При вібраційному способі обробки спочатку сировину завантажують у вібраційний пристрій (цілі плоди на 1-2 хв, половинки на 30 сек.), потім плоди подрібнюють і пресують.
Пресування.
Основний спосіб видобування соку із плодів і ягід – пресування на пресах періодичної чи безперервної дії. Широко застосовують двоплатформовий пак-прес 2П-41 у якого одна платформа з пакетами знаходиться під тиском для видавлювання соку, друга – на розвантажені вичавків і завантажені м’язги. Продуктивність преса при одержані соку плодів і ягід – до 1500 кг/год.
Проціджування.
Свіжовіджатий сік обов’язково підлягає проціджуванню на апараті КС-12, який має сито із нержавіючої сталі або на спеціально підготовлених для цого ситах. Це роблять з метою захоплення великих твердих частин м’язги, що потрапила у відпресований сік.
Збирання соку.
Відпресований і пропущений через сита сік накопичується у великах резервуарах, в яких відбувається його наступне освітлення (підігрівання).
Сепарування.
Очищення соків здійснюють різними способами: відстоюванням, центрифугуванням, фільтрацією, флотацією. Відстоювання (седиментація) – процес досить тривалий. Тому найпоширенішим способом очищення є центрифугування, яке буває осаджувальне (камерне), тонкошарове сепарування, надцентрифугуванння і відцентрове.
Сепаратори за призначенням та ознаками поділються на кілька груп: 1. За технологічною ознакою:
- класифікатори (освітлювачі);
- пурифікатори (очищувачі);
- концентратори.
2. За типоп барабан:
- тарілкові;
- багатокамерні з циліндричним ротором.
За конструкцією сепаратори бувають відкритого, напіввідкритого та закритого типів. Також сепаратори є періодичної та безперервної дії.
Для обмеження доступу кисню до сокоматеріалів використовують сепаратори Г9-КОВ з напівзакритим періодичним вивантаженням осаду.
Процес сепарування грунтується на затримання твердих часток пористою перегородкою. Сепарування можна проводити у двох режимах: зі сталою швидкістю чи сталим тиском. На практиці застосовують останній.
Фільтрування.
Після оклеювання чи обробки іншими способами, які освітлюють продукт, осад видаляють, пропускаючи сік через фільтри різних систем чи сепаруванням на центрифугах.
Фільтрування включає 2 процеси: осідання на поверхні фільтрувального шару часточок, які за своїми розмірами більші, ніж його пори, і адсорбцію – прилипання часточок, менших за розміром, ніж канальці фільтрувального шару.
Найбільш поширене фільтрування соків на фільтр-пресі, який складається із фільтрувальних плит з порожнистими ребордами для подачі соку. Між плитами затискують фільтр-картон. Сік підігрівають до температури 40-50°С і подають у плити з непарними номерами. Швидкість фільтрування значно збільшується при підвищенні температури до 60°С і якщо не допускати різких її коливань. Сік, пройшовши через фільтрувальний елемент, збирається у парних плитах. Поступово на картоні нагромаджується осад, і фільтрація уповільнюється. Фільтрування може здійснюватись і на постійній швидкості, якщо осад, що нагромаджується на фільтруючих пластинах, не ущільнюється, забезпечує жорстку структуру фільтруючого шару і не деформується під впливом наростаючого тиску. Швидкість фільтрування залежить головним чином і від сортових особливостей соку. Для видалення осаду подачу соку перемикають у зворотному напрямку, мутні партії направляють на повторну фільтрацію. За зміну 2-З рази перемикають напрям руху соку. Якщо фільтрувальні пластини дуже забилися, прес перезаряджають новими. Використовують фільтр-преси продуктивністю 3000—10 000 л/год.
Деаерація соку.
Після фільтрування сік можна зразу ж консервувати. Але у процесі виробництва вій значмо насичується киснем, який при зберіганні погіршує його смак та колір і сприяє окисленню вітамінів. Тому перед консервуванням необхідно провести деаерацію соку - видалити повітря, яке міститься у ньому, й інші гази. Деаерують сік у деаераторах-пастеризаторах при 35 °С і залишковому тиску 6—8 кПа. Сік розбризкується форсункою, а вакуумне середовище в циліндрі сприяє видаленню кисню. Процес відбувається при температурі не вище 35°С та тиску 93-97кПа.
Підготовка тари і кришок.
Для зберігання та перевезення консервованої продукції використовують певного виду тару, яку виготовляють за відповідними технологіями.
Скляна тара випускається місткістю від 0,2 до 10 л. Це переважно банки та пляшки. Банки повинні бути прозорими. Способи закупорювання банок різні. Найпоширеніший спосіб — СКО (скляна, консервна, обтискна), тобто жерстяними лакованими кришками з гумовими кільцями для ущільнення. Цей спосіб надійний, але продуктивність закатних машинок низька.
Спосіб закупорювання СКН (скляна, консервна, натискна) грунтується на створенні вакууму, за рахунок якого гумове кільце заклинюється між кришкою та банкою.
Спосіб СКГ (скляна, консервна, гвинтова) передбачає ви¬користання банок з гвинтоподібними виступами та кришок з гвинтоподібними канавками для закупорювання консервів при температурі стерилізації до 100 °С.
Підготовка тари до консервування починається з інспектування тари, при якій бракують банки з будь-якими дефектами — напливи, деформація, тріщини. Потім тару перевертають угору дном для видалення решток скла. Якщо тара зберігалась у холодному приміщенні, перед миттям її певний час витримують при температурі 15 — 20 °С.
Миття скляної тари проводять в окремому приміщенні, ізольованому від виробничого цеху, але яке знаходиться поряд з відділенням для фасування продукції. Скляні банки миють на банкомийних машинах СП-60М, СП-70, СП-72. Продуктивність машин 1200 банок за годину.
Фасування.
Спочатку контролюють якість і санітарний стан тари і кришок. Чистоту тари перевіряють візуально, середню масу банки визначають зважуванням 100 банок, місткість — наповненням водою (при температурі 20°С) до країв тари. Якість тари перевіряють 1—2 рази за зміну. Велику увагу при фасуванні приділяють санітарному стану обладнання та інвентаря, дотриманню робітниками правил особистої гігієни. Ретельно стежать, щоб у продукцію не потрапили сторонні предмети. Фасують сік у скляну і металеву лаковану тару місткістю від 0,2 до 3 л. Після деаерації сік підігрівають до 60—70 °С, розливають у банки до 3 л, закупорюють лакованими кришками і пастеризують у автоклавах при 85°С і тиску 118 кПа.
Стерилізація.
Під час стерилізації наявність повітря в продукті викликає підвищення в банках тиску. Виникає потреба знижувати тиск у банках, застосовуючи теплове чи механічне ексгаустування, для чого їх з незакупореними кришками пропускають через ексгаустери протягом 8— 10 хв (обробляють парою) і негайно закупорюють. Перспективним для ексгаустування є використання інфрачервоних променів. Різновидом теплового ексгаустування є попереднє підігрівання продукту перед фасуванням, чим створюється в банці вакуум після остаточного охолодження продукту.
Механічне ексгаустування проводять створенням вакууму при закупорюванні на вакуум-закатних машинах.
Закупорювання банок — відповідальний технологічний процес. Тільки повна герметичність банок дає змогу провести подальшу стерилізацію і тривале зберігання. Металеві банки герметизують подвійним закатним швом. Банки з продуктом герметизують автоматичними чи напівавтоматичними закатними машинами та закупорювальними машинами.
Після закупорювання банки миють для видалення забруднень гарячою водою під душем.
Оформлення готової продукції.
Маркування. На виготовлену продукцію залежно від типу наносять маркування у вигляді тексту чи наклеюють етикетки.
Етикетки виготовляють поліграфічним способом, в яких зазначено підприємство-виготовлювач, його товарний знак, продукт, нормативно-технічну документацію, масу нетто або об'єм, сорт, ціну, умови зберігання тощо.
Для обліку виготовленої і розфасованої в тару консервованої продукції використовують одиницю, яка називається умовною банкою. Умовною банкою для плодоовочевих консервів є банка, місткістю 400 мл, а для м'ясних, молочних і рибних консервів - жерстяна банка. Продуктивність консервних підприємств виражають тисячами (ТУБ) або мільйонами (МУБ) умовних банок. Нині облік продукції ведуть також у тоннах.
Зберігання, транспортування і реалізація.
Опис основного технологічно процесу, одного з соків, представлена в таблиці .1.1.
Таблиця 1.1.
Опис основного технологічно процесу виготовлення яблучно-персиково-моквяного соку на ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Отже, технологічний процес включає в себе такі стадії виготовлення соку, як: отримання сировини; миття; сортування; подрібнення; розварювання; протирання; фільтрування; збирання соку; змішування; гомогенізація; деаерація; наповнення банок; закатування; стерилізація; миття банок; етикування; зберігання.
Розділ ІІІ. Опис впливів діяльності ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів” на навколишнє природнє середовище. Характеристика відходів та поводження з ними
Харчова та переробна промисловість, як і багато інших галузей народного господарства, є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Широка номенклатура різних видів сировини та готової продукції, що випускається, разом з різноманіттям та різним рівнем екологічної безпеки промислових технологій визначає значні відмінності у кількості та забрудненості виробничих відходів.
Виробництво харчових продуктів супроводжується утворенням рідких, газоподібних та твердих відходів, що забруднюють гідросферу, атмосферу та ґрунти. Але основною проблемою екології харчових виробництв є проблема води.
Технологія виробництва на заводі представлена у вигляді робіт пов'язаних з виготовленням соків (освітлені та з м’якоттю), повидла, цукерок, консервації та меду. Організовані джерела викидів представляють собою труби виходу продуктів згорання котельні і також гирла виходу аспіраційних систем, систем пилогазоочистки, осьові і кришні вентилятори.
Опис впливів діяльності заводу продовольчих товарів на довкілля представлено в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2.
Опис впливів діяльності
ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Постачання сировини, енергії, інших видів природоохоронних ресурсі
Виробництво продукції, надання послуг
Реалізація продукції,послуг
Види сировини, енергії,
інших видів природоохоронних ресурсів
Викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів
Вироби виробленої продукції (або стадії виробництва)
Викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів
Види реалізованої продукції(або стадії виробництва)
Викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів
Овочі;
Фрукти;
(свіжі, сушені);
Горіхи;
Цукор;
Сіль;
Арахіс;
Харчові порошки;
Мед;
Мак.
Викиди при транспортуван-ні: СО, СО2, сажі, свинцю, забруднення грунтів, шумове забруднення НПС.
1)Підготовка сировини та матеріалів до виробництва
1)Відходи бракованої сировини, забруднення стічних вод
1) упаковка продукції
1) бракована продукція, відходи упаковки
2) Сортування, подрібнення,фільтрування соку, збирання соку, магнітне очищення, дозування, кип’ятіння, змішування, гомогенізація, деаерація, стерилізація.
2) викиди в атмосферу горіння газу, вуглецю, No2, СО, СО2 СО, СО2, мезофільні аеробні і факультативно анаеробні мікроорганізми, плісеневі гриби, комахи,шумове забруднення, електромагніт-не, вібрація, скиди стічних вод що містять патогенну мікрофлору, сполуки хлору, фосфору та ін..
2) транспорту-вання
2) Викиди в атмосферне повітря СО, СО2,сажі, свинцю, часток палива, сірчистого ангідриду, бензапірену, діоксину сірки. Шумуве і теплове забруднення атмосфери.
Виходячи з даної таблиці можна сказати, що виробництво харчових продовольчих товарів негативно впливає на атмосферне повітря – викиди відпрацьованих газів двигунів автомобілів (No2, СО, СО2 СО, СО2), що працюють на бензині і дизельному пальному, мезофільні аеробні і факультативно анаеробні мікроорганізми. Також, негативний вплив йде на водне середовище – забруднення річок стічними водами, що містять у собі патогенну мікрофлору, сполуки хлору, фосфору та характерний високий показник вмісту завислих органічних речовин. Цей осад протягом багатьох років накопичується у відстійниках і на полях фільтрації, що призводить до переповнення карт полів фільтрації і потрапляння стічних вод у відкриті водойми.
Основна маса відходів та побічних продуктів від виробництва – близько 70% – використовується безпосередньо на кормові цілі в тваринництві, близько 20% направляється на виробництво продуктів харчування та технічної продукції, решта використовується як добриво та паливо. Відходи харчових підприємств дуже об’ємні, містять багато вологи, малотранспортабельні і не можуть довго зберігатися.
Багато продуктів виробляється з відходів. Крім того, з відходів отримують тисячі тонн пектину та фруктового порошку, рослинного масла, лимонної та глютамінової кислоти.
Основними відходами плодоовочевої промисловості при виробництві консервів і соків є вижимки і витертки томатів, яблук, томатний м'якуш, вижимки моркви і буряка, відходи очищення різних плодів і овочів. В асортименті фруктової сировини біля 70,0% припадає на яблука, вижимки яких складають до 35,0–40,0%. Яблучні вижимки можуть застосовуватися як добавка при виробництві пюре, отриманні оцту, спирту, пектинових препаратів.
Рослинні відходи займають значне місце серед загальної кількості відходів харчової промисловості. А серед таких морквяні відрізняються своїм хімічним складом, який дозволяє вважати відходи моркви цінним джерелом клітковини, пектинових речовин, вітамінного комплексу, зокрема стосовно каротину.
Незмінним етапом у переробці моркви є її очищення після відмивання забруднень. Видалення шкірки, некондиційних екземплярів передують розварюванню моркви перед її протиранням у технології морквяних соків. Ця технологія найбільш поширена з огляду на об’єми промисловості переробки моркви. Відходи моркви у значній кількості утворюються також при її нарізанні на шматочки правильної геометричної форми при консервуванні.
Як і більшість відходів технологічного характеру, відходи моркви швидко псуються під впливом мікроорганізмів, що ускладнює їх подальшу переробку з метою отримання харчових добавок, комбікормів для сільськогосподарських тварин і птиці, медичних препаратів тощо. Високоефективним способом консервування відходів моркви є сушіння. З урахуванням подальших напрямків переробки відходів з метою їх повної утилізації сушіння є ще й найбільш доцільним методом зберігання кондицій цінної сировини, який дозволяє залучати потужності переробних заводів у міжсезонний період.
Пропонувалось застосовувати морквяні відходи у свіжому вигляді як корм великій рогатій худобі або як сировину для виготовлення спирту, живильного середовища для мікроорганізмів, зокрема плісеневих грибів і вітамінних концентратів каротину. Проблема утилізації подібних відходів з одночасним вилученням цінних компонентів може бути успішно вирішена тільки за умов належного запасу сировини.
Морква, яка доставляється на переробку без гички, миється, очищується від шкірки, вузької частини коренеплоду і залишків гички. Коренеплоди очищують на заводі механічним способом, який відрізняється, як відомо, підвищеною кількістю відходів. Очищені коренеплоди нарізають кубиками. Така технолога властива виготовленню овочевих натуральних і закусочних консервів. При очищенні, митті та нарізанні відходи моркви досягають 10,5% від маси вихідної сировини.
Аналіз морквяних відходів за загальновживаними методиками показав їх високу цінність. Так, при перерахунку на абсолютно сухі речовини вміст у відходах становить (%): сахаридів – 10,2; клітковини – 68; жирів – 3,9. Очистки моркви мають у порівнянні із шкіркою більш високий вміст безазотистих екстрактивних речовин (до 65%), 8,5% протеїну. Середня проба сукупних морквяних відходів містить 125 мг% каротину, що свідчить про їх перспективність для отримання вітамінних концентратів. Уміст пектину у відходах складає 2–2,2% на сиру масу, що також визначає їх як сировину для екстрагування цього полісахариду.
Аналіз технології отримання морквяного соку показав, що миту, очищену та бланшовану моркву подрібнюють і потім протирають до пюреподібного стану. В цьому випадку у відходи потрапляє до 40% вихідної сировини.
Розділ IV. Пропозиції щодо покращення поводження з відходами на ВАТ “Гощанський завод продовольчих товарів”
Подолання небезпечної ситуації, яка склалася у сфері поводження з відходами і загрожує якості довкілля та здоров'ю людини, потребує ефективних цілеспрямованих дій у рамках єдиної державної політики.
Якщо на державному рівні зроблено певні кроки в розробці загальних підходів і механізмів регулювання поводження з відходами, то на регіональному, місцевому та об'єктному рівнях позитивних зрушень у цьому напрямі значно менше.
На місцевому рівні система управління відходами має здійснювати екологічний аудит, об'єктивну інвентаризацію відходів, їх утворення і викидів на підприємствах. Розробка і реалізація дійових адміністративних, організаційно-економічних і технологічних методів управління відходами дає змогу реалізувати принцип мінімізації їх утворення і негативного впливу на будь-який компонент довкілля. При цьому підвищення ефективності і рентабельності системи управління небезпечними відходами з врахуванням міжнародного досвіду є запорукою і необхідним етапом наближення до європейських стандартів охорони та управління навколишнім природним середовищем згідно з системою екоменеджменту і стандартом ISO 14001 Європейського Союзу.
Одним із шляхів розв'язання проблеми відходів, зокрема промислового походження, є насамперед мінімізація їх утворення на стадії виробництва, впровадження так званих найкращих доступних технічних методів, розробка системи комплексних природоохоронних дозвільних рішень (природоохоронних дозволів).
Які можливо запропонувати шляхи вирішення проблеми зберігання та утилізації відходів?
Потрібно, в першу чергу, набагато ширше використовувати їх як вторинну сировину. Переробка відходів має певні переваги.
У цілому харчова промисловість є досить енергоємною галуззю. Тому, відходи виробництва можна використовувати у вигляді палива, для отримання тепла та енергії.
Отримані відходи повинні чи відразу повертатися в технологічний процес, чи надходити на вторинну обробку. Це дає можливість не тільки відчутно зменшити забруднення, але й істотно знизити витрати на основне виробництво. З позиції екологізації переробки відходів виводити відходи з виробничого циклу і викидати їх нераціонально за двома причинами: по-перше, ми, цим самим, виводимо з виробничого процесу продукт, який містить у собі деяку кількість коштовних компонентів; по-друге, забруднюємо навколишнє природне середовище, ускладнюю- чи екологічну ситуацію в районі діяльності підприємства.
Достатньо ефективним є компостування відходів. Воно полягає в природному біологічному розкладанні (перегниванні) органічної речовини в присутності повітря. Кінцевий продукт – гумусоподібна речовина, яку можна використовувати як органічне добриво.
Також, пропоную відходи органічної продукції переробляти на гранули, які мають специфічний запах і смак. Їх можна використовувати в якості харчових барвників або консервантів. Натуральні барвники, що отримують з плодів і овочів, застосовують при виробництві кондитерських виробів, харчових концентратів тощо.
Для зменшення скидів забруднюючих речовин у водні ресурси та грунти, пропоную створити закриту систему циркуляції води та встановлення сучасних очисних споруд для знезараження стічних вод від патогенних мікроорганізмів.
Висновки та пропозиції
Отже, виходячи із вищезазначеного, для покращення розвитку харчової промисловості та удосконалення поводження з відходами під час підготовки та в процесі виробництва, слід запропонувати такі шляхи вирішення проблеми, як:
використовувати відходи як первинну сировину;
повертати відходи на вторинну переробку;
запровадити систему сортування;
компостувати відходи;
перетворювати відходи на харчові гранули;
встановити нові очисні споруди.
Список використаної літератири
Макаренко І.О. Сучасні механізми стабілізації діяльності підприємств харчової промисловості / Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 2 (56). - С. 93-100.
Сичевський М.П. Стан та пріоритетні напрямки розвитку харчової промисловості в Україні / Економіка АПК. - 2004. - № 1. - С.38- 40.
Соколов О.Д., Слободанюк О.М. Матеріалознавчі проблеми харчового обладнання та упаковки // Наукові праці ОДАХТ- 2001, вип.22, с.195-198.
Деньшиков М. Т. Отходы пищевой промышлености и их использование / М.Т. Деньшиков, Пищепромиздат – М, 1963. 112 с.
Самсонова А. Н. Фруктоввые и овощные соки (техника и технология) / А.Н. Самсонова, В.П. Ушева – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Агропромиздат, 1990. – 287с.
10.04.2017 21:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора