Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національній Транспортний Університет
Інститут:
О
Факультет:
РТ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
З ДИСЦИПЛІНИ
«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
для студентів всіх напрямків
денної форми навчання
ЗАТВЕРДЖЕНО
На засіданні Навчально-методичної ради
Національного транспортного університету
Протокол №___від «___»____________2013 р.
Перший проректор,
професор______________М.О. БІЛЯКОВИЧ
КИЇВ -2013
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
З ДИСЦИПЛІНИ
«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
для студентів всіх напрямків
денної форми навчання
КИЇВ – 2013
Методичні вказівки до проведення лабораторних занять з дисципліни «Основи охорони праці» для студентів всіх напрямів денної форми навчання / Укл. В.П. Матейчик, М.В. Половко, І. В. Самойленко, Т.М. Пальчик, В.С. Гринчук. – К. НТУ, 2013. - 70 с.
Укладачі: В.П. Матейчик, д.т.н., проф.
М.В. Половко, к.т.н., доц.
І. В. Самойленко, асистент
Т.М. Пальчик , асистент
В.С. Гринчук , ст. викладач
Відповідальний за випуск В.П. Матейчик, д.т.н., професор.
© В.П. Матейчик, М.В. Половко Г.Ф. , І.В. Самойленко, Т.М. Пальчик. В.С. Гринчук
© НТУ, 2013
ВСТУП
Одним із головних принципів державної політики в галузі охорони праці є проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, а також інформування щодо стану охорони праці.
Вивчення основ охорони праці в Національному транспортному університеті проводиться у відповідності із Типовою навчальною програмою нормативної дисципліни «Основи охорони праці». Навчальний та тематичний плани цієї дисципліни, а також плани лекційних, семінарських та лабораторно-практичних занять розроблені на основі вказаної програми.
В результаті вивчення курсу у студентів повинен сформуватися рівень базових знань та умінь, необхідний для створення у майбутній професійній діяльності належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям на виробництві.
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ:
Лабораторне заняття – форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.
Основні завдання даних лабораторних занять – набути студентами вмінь та навичок щодо:
а) засвоєння методики дослідження гігієнічної оцінки виробничого середовища;
б) практичного проведення процесу розслідування, кодування інформації та обліку нещасних випадків;
в) практичного визначення нормальних метеорологічних умов на робочих місцях;
г) вивчення питання нормування освітленості робочих зон;
д) користування приладами для визначення освітленості, розрахунки освітленості робочих місць та підбором джерела світла та світлотехнічної арматури;
є) ознайомлення з конструкцією та принципом дії вогнегасників різних типів та їх практичним застосуванням для гасіння пожежі.
ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ
№
п/п
Назва лабораторної роботи
Форма контролю поточної успішності
1.
Лабораторне заняття № 1.
Дослідження освітленості на робочому місці.
Перевірка та підготовка студентів до виконання роботи.
Перевірка виконання роботи, прийом звіту.
2.
Лабораторне заняття № 2.
Дослідження метеорологічних умов на робочих місцях.
Перевірка та підготовка студентів до виконання роботи.
Перевірка виконання роботи, прийом звіту.
3.
Лабораторно-практичне заняття № 3.
Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
Перевірка та підготовка студентів до виконання роботи.
Перевірка виконання роботи, прийом звіту.
4.
Лабораторне заняття № 4.
Вивчення конструкції та принципу дії вогнегасників.
Перевірка та підготовка студентів до виконання роботи.
Перевірка виконання роботи, прийом звіту.
5.
Лабораторне заняття № 5.
Дослідження шуму та засобів звукоізоляції.
Перевірка та підготовка студентів до виконання роботи.
Перевірка виконання роботи, прийом звіту.
Примітка:
Терміни та послідовність виконання лабораторно-практичних та лабораторних занять визначаються графіком навчального процесу на кожний навчальний семестр.
ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС
ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
Контроль відвідування лабораторних занять:
присутній на занятті – 1 бал;
відсутній на занятті – 0 балів;
контроль рівня підготовки студентів до лабораторних занять
(опитування) – до З балів.
Оцінка виконання роботи (прийом звіту):
роботу виконано самостійно і правильно – 3 бали;
роботу виконано самостійно з деякими похибками – 2 бали;
роботу переписано і виявлено низький рівень знань – 1 бал;
роботу не виконано – 0 балів.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
«ДОСЛІДЖЕННЯ
ОСВІТЛЕНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ»
Мета роботи :
практичне підтвердження окремих теоретичних положень контролю та розрахунку освітленості робочих місць та її відповідність санітарним нормам;
вивчення конструкції приладів та набуття практичних навичок їх застосування.
Для формування вмінь необхідно знати:
значення виробничого освітлення, види виробничого освітлення, вимоги санітарних норм;
нормування освітлення. Розряди робіт по зоровій напрузі, їх визначення для конкретних умов;
природне освітлення, його значення як виробничого і фізіолого-гігієнічного чинника для працюючих;
штучне виробниче освітлення. Вимоги санітарних нормативів щодо його використання. Джерела штучного освітлення, їх типи, порівняльна оцінка, вибір.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
У виробничих приміщеннях залежно від джерела освітлення може застосовуватися природне, штучне та комбіноване освітлення.
Неправильне освітлення, на робочому місці, погіршує умови зорової праці, сприяє стомленню очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, стає причиною виробничих травм і захворювань. Негативні фактори освітлення: недостатнє чи надмірне освітлення; викривлення кольорової гами об'єктів; нерівномірність освітлення робочого місця; засліплення прямим світлом; нераціональна контрастність об'єкта та фону тощо.
Освітленість робочої поверхні характеризує густину світлового потоку у даній точці. Одиницею освітленості є люкс (лк), що дорівнює освітленню, утворюваному світловим потоком в 1 люмен (лм), рівномірно розподіленому на площині в 1 м2.
ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ
Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях.
Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване:
бокове здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах;
верхнє здійснюється через світильники, світлові прорізи у покриттях;
комбіноване – це поєднання верхнього і бокового освітлень.
Через різкі коливання зовнішнього світла визначити постійні абсолютні показники природної освітленості неможливо. Критерієм природної освітленості прийнята відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО) – це відношення освітленості робочої поверхні всередині приміщення ( Евн) до одночасно виміряної зовнішньої освітленості на горизонтальній площині від розсіяного світла усього небосхилу ( Езов), %:
,
де – освітленість у заданій точці поверхні всередині приміщення;
– горизонтальна складова освітленості будинку зовні.
Коефіцієнт природної освітленості нормується СНіП П-4-79, яким встановлені оптимальні норми освітленості для восьми розрядів робіт залежно від їх точності, найменшого розміру об'єкта розрізнення, контрастності об'єкта розрізнення з фоном і характеристики фону.
Якщо під час перевірки встановлено, що фактична освітленість у робочому приміщенні менша за нормативну, то її підвищують за рахунок збільшення розмірів або числа віконних прорізів (там, де це можливо), очищення світильників від пилу, копоті, бруду.
У деяких випадках підбирають види робіт, які можна виконувати у приміщенні без зміни освітленості.
Освітленість приміщень природним світлом характеризується значенням КПО ряду точок, розташованих на перетині двох площин: вертикальної, характерного розрізу (наприклад, по осі вікон, центральній осі приміщення і та ін.) і горизонтальної, прийнятої за умовну робочу поверхню, тобто на висоті робочого столу (0,8 м від підлоги).
У разі бокового освітлення нормується мінімальне значення КПО в межах робочої зони.
При верхньому та боковому освітленні нормують її середню величину.
Норми освітленості на робочих місцях виробничих приміщень
(СНіП П-4-79)
Зорова робота
Наймен-ший
розмір об'єкта розріз-нення,
мм
Розряд зорової роботи
Підроз-ряд зорової роботи
Штучне освітлення, лк
Природне освітлення е, %
Комбі-
новане
загальне
верхнє
та комбі-новане
бокове
північ-на зона
інші зони
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Найвищої точності
Менше 0,15
І
а
5000
1500
10
2,8
3,5
б
4000
1250
в
2500
750
г
1500
400
Дуже високої точності
0,15 - 0,3
ІІ
а
4000
1250
7
2,0
2,5
б
3000
750
в
2000
500
г
1000
300
Високої точності
0,3 - 0,5
ІІІ
а
2000
500
6
1,6
2,0
б
1000
300
в
750
300
г
400
200
Середньої точності
0,5 - 1,0
ІV
а
750
300
4
1,2
1,5
б
500
200
в
400
200
г
300
150
Малої точності
1,0 - 5,0
V
а
300
200
3
0,8
1,0
б
200
150
в
-
150
г
-
100
Дуже малої точності
Понад 5,0
VІ
-
-
150
2
0,4
0,5
Робота з палаючими матеріалами та виробами у гарячих цехах
Понад 5,0
VІІ
-
-
200
3
0,8
1,0
Загальний нагляд за ходом виробничо-
го процесу
VІ ІІ
а
-
75
1,0
0,2
0,3
б
-
50
0,7
0,2
ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ
Для організації штучного освітлення використовують електричні лампи розжарювання або люмінесцентні лампи.
Нормами штучного освітлення встановлені мінімально допустимі значення освітленості у виробничих і допоміжних приміщеннях та адміністративних і житлових будівлях, а також освітлюваність територій промислових об'єктів.
Штучне освітлення нормується в люксах. При цьому використовуються такі ж самі характеристики, що й для природного освітлення: точність зорової роботи, яка характеризується розміром об'єкта розпізнавання; ступінь яскравості фону, на якому розміщені об'єкти; контрастність між об'єктом і фоном.
Розрізняють три види штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.
Згідно з нормами найраціональніше освітлення досягається при комбінованій (загальне та місцеве) і загальній системах освітлення. Застосування тільки місцевого освітлення на виробництві не дозволяється.
Відповідність освітленості встановленим нормам контролюється вимірюванням освітленості на контрольному об'єкті спеціальними приладами – люксметрами.
ПРИЛАДИ Й ОБЛАДНАННЯ
Установка для дослідження (рис. 1) складається із світильника загального освітлення лабораторії та світильника 1 місцевого освітлення, висоту закріплення якого можна змінювати переміщенням по штативу 2. За допомогою цих світильників досліджується і комбіноване освітлення робочого місця.
Рис. 1. Схема установки для дослідження освітленості робочих місць:
1 – світильник місцевого освітлення; 2 – штатив; 3 – лампа люмінесцентна; 4 – фотоелемент люксметра; 5 – гальванометр люксметра.
Лампа розжарювання 1 та люмінесцентна лампа 3 мають однакові потужності та встановлюються на однаковій висоті для порівняння ефективності освітлення. Установка дає змогу також досліджувати вплив кольору стін на освітлюваність приміщень. Фотоелемент люксметра встановлюють на робочій поверхні установки.
Для визначення освітленості робочих місць використовують люксметри типу Ю-116, ЛМ-3 та інші. Принцип дії цих приладів схожий і базується на принципі фотоелектричного ефекту. Світловий потік, що падає на селеновий фотоелемент, збуджує електричний струм у ланцюзі фотоелемент – електровимірювальний прилад, величина якого змінюється пропорційно величині світлового потоку.
Люксметр ЛМ-3 має дві границі вимірювань: 0...250 лк при положенні перемикача "250" і 0...500 лк при положенні перемикача "500".
Кожна поділка шкали приладу в діапазоні 0...250 лк відповідає 10 лк, а в діапазоні 0...500 лк - 20 лк.
Під час вимірювання освітленості перпендикулярно до падаючого світла ламп розжарювання похибка не перевищує ± 10 % вимірюваної величини на перших п'яти поділках шкали ± 5 % – на інших для обох гра ниць виміру. Якщо освітлення вимірюється для випадку розсіяного світла при косому паданні променя, а також під час вимірювання денного освітлення та похибки приладу збільшуються вдвічі.
Люксметр Ю-116 складається з фотоелемента з набором поглинаючих насадок і гальванометра. Прилад має дві шкали виміру: від 0 до 30 лк і від 0 до 100 лк та відповідні їм кнопки керування. Натиснувши на ліву кнопку, відлік ведуть по шкалі 0...30 лк, натиснувши на праву кнопку – по шкалі 0...100 лк.
Найбільшу похибку вимірювань прилад має у разі малих відхилень стрілки гальванометра. Тому на кожній із шкал точкою позначений допустимий початок відліку. На шкалі 0...30 лк ця точка знаходиться над поділкою 5 лк, а на шкалі 0...100 лк – над поділкою 20 лк.
Для вимірювання великої освітленості (понад 100 лк) на фотоелемент одягають світло поглинаючі насадки К, М, Р, Т. Насадка К зроблена у вигляді півсфери з білої світлорозсіюючої пластмаси та призначена для зменшення косинусної похибки, викликаної наявністю кута падіння світла на фотоелемент. Насадка К використовується тільки разом з однією із насадок М, Р або Т. При використанні насадок К і М коефіцієнт послаблення світлового потоку дорівнює 10, насадок К і Р – 100, насадок К і Т – 1000. Таким чином, люксметр Ю-116 дозволяє вимірювати силу світлового потоку до 100 000 лк.
Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
Як поділяється штучне освітлення за функціональним призначенням?
Наведіть порядок розрахунку штучного освітлення методом коефіцієнтів використання світлового потоку.
Від яких показників залежить коефіцієнт використання світлового потоку?
Як розраховують освітлення точковим методом?
Коли застосовують точковий метод розрахунку штучного освітлення?
Як освітлення виробничих приміщень впливає на працівника?
Наведіть основні вимоги до виробничого освітлення.
Що таке коефіцієнт природної освітленості (КПО)?
Наведіть формули розрахунку природного освітлення?
Як визначається середньозважений коефіцієнт відбиття?
Рекомендована література
Ганзюк М.П., Желібо Е.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці.
– К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000, 2003. – 408 с.
Золотницкий Н.Д., Пчелинцев В.А. Охрана труда в строительстве. – М., 1978. – 407 с.
СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.
Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності докторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу // Охорона праці. – 1998. - № 6.
ЗВІТ
про виконання лабораторної роботи №1
«Дослідження освітленості на робочому місці »
Група____________
Прізвище, ініціали студента_________________________________
Порядок виконання роботи
Мета роботи :
набуття практичних навичок контролю та розрахунку освітленості робочих місць та її відповідність санітарним нормам;
ознайомитися з конструкцією необхідних приладів та їх практичним застосуванням.
Завдання:
вивчити загальні положення про освітленість робочої зони;
дослідити природне освітлення лабораторії;
дослідити залежність штучного освітлення від висоти розміщення
світильника місцевого освітлення;
провести порівняльний аналіз освітленості від ламп люмінесцентної та
розжарювання.
Дослідження природного освітлення лабораторії
Прилади: люксметр
1. Вимкнути в лабораторії штучне освітлення.
2. Виміряти освітленість зовні приміщення. При цьому фотоелемент треба розміщувати не ближче 10 м від будівлі так, щоб на нього падало розсіяне світло усього небосхилу.
3. Визначити природне освітлення в різних точках приміщення. Перше вимірювання провести на відстані 1 м від вікна, наступні – на відстані 1 м один від одного у напрямі до протилежної стінки. Освітленість вимірювати на висоті робочих столів (0,8 м). Користуючись даними вимірювань та нормативними показниками (Табл. 1), заповнити Табл. 2.
Таблиця 2
Дослідження природного освітлення лабораторії
№ п/п
Відстань від вікна, м
Евн, лк
Езов, лк
КПО, %
Нормативна величина КПО
Припустимий розряд роботи
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Коефіцієнт природної освітленості:
,
де – освітленість у заданій точці поверхні всередині приміщення;
– горизонтальна складова освітленості зовні будинку.
4. За даними вимірювань побудувати криву
5. Визначити коефіцієнт природної освітленості у найбільш віддаленій точці від вікна.
6. Користуючись нормативними даними (табл. 1), вказати, до якого розряду робіт можна віднести одержану величину еmin і найменший розмір об'єкта розрізнення, допустимий для даної освітленості; занести дані у табл. 3.
Таблиця 3
Розряд роботи
Вид роботи за ступенем точності
Нормативне значення КПО, %
Під час вибору норм необхідно пам'ятати, що у приміщеннях з боковим освітленням нормується мінімальна величина КПО у точці, розташованій на відстані 1 м від найвіддаленішої від світлових прорізів стіни.
У випадку двостороннього бокового освітлення нормується мінімальна величина КПО у середині приміщення (на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні чи підлоги).
Для верхнього чи комбінованого природного освітлення нормується середня величина КПО (у точках, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення та умовної робочої поверхні). Першу та останню точки вибирають на відстані 1 м від поверхні стін або перегородок.
Дослідження залежності штучного освітлення
(місцевого чи комбінованого) від висоти розміщення світильника місцевого освітлення
Для одержання необхідних даних і виключення впливу природного світла цю роботу виконують на спеціальній установці (див. рис. 1).
1. Увімкнути світильник загального освітлення. Виміряти освітленість на робочому місці.
Увімкнути світильник місцевого освітлення і встановити його на висоті 0,1 м від площини столу. Виміряти освітленість комбінованої системи.
Здійснити виміри освітленості у різних точках робочого місця через кожні 0,1 м по горизонтальній площині столу.
Закріпити світильник на висоті 0,2 м і повторити виміри, що вказані у п.3.
Здійснити виміри для висоти розміщення світильника 0,3; 0,4; 0,5; 0,6 м. Одержані результати занести у таблицю 4:
Таблиця 4
Висота розміщення
і
Зміщення фотоелементу люксметра, м
світильника, м
м
0
0,1
0,2
0,3
0,4
0,5
0,1
0,2
0,3
0,4
0,5
0,6
Для кожної висоти визначити частку загального освітлення, %
Порівняти одержані дані з нормативами. Визначити оптимальну висоту розміщення світильника місцевого освітлення.
Загальне освітлення має бути не меншим від 10 % нормованого комбінованого освітлення. При цьому загальна освітленість повинна перебувати у межах 150...500 лк, якщо застосовуються газорозрядні лампи та 50...150 лк - для ламп розжарювання. За даними таблиці визначити припустимий розряд роботи для різних положень світильника.
Порівняльний аналіз освітленості
від ламп люмінесцентної та розжарювання
1. Увімкнути люмінесцентну лампу та виміряти освітленість на поверхні робочого столу безпосередньо під лампою. Вимкнути лампу.
2. Увімкнути закріплену на тій самій висоті лампу розжарювання та виміряти освітленість на поверхні робочого столу під лампою.
3.Вимкнути лампу. Занести результати вимірювань до табл. 5.
Таблиця 5
Порівняння освітленості люмінесцентної лампи
та лампи розжарювання
Лампа
Потужність,
Вт
Висота розміщення, м
Освітленість, лк
і
Люмінесцентна
Розжарювання
4. Порівняти одержані дані та зробити висновки щодо світловіддачі цих ламп.
Спираючись на одержані експериментальні дані, зробити загальні висновки по роботі. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2
«ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ
НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ»
Мета роботи :
набуття навичок визначати параметри метеорологічних умов;
вміти оцінювати відповідність метеорологічних умов санітарно-гігієнічним вимогам.
Завдання:
вивчити загальні положення про метеорологічні умови на робочих
місцях;
дослідити показники вологості;
визначити рухомість повітря на робочих місцях;
проаналізувати метеорологічні умови за результатами вимірів і
розрахунків.
Для формування вмінь необхідно знати:
самопочуття і працездатність людини залежать від метеорологічних умов виробничого середовища, в якому вона знаходиться і виконує трудові обов’язки;
сукупність таких показників виробничого середовища, як температура повітря, відносна вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання, барометричний тиск, називають метеорологічними умовами, або мікрокліматом;
вологість повітря значною мірою впливає на самопочуття людини та її працездатність;
швидкість руху повітря та температура навколишнього середовища впливають на теплообмін організму з навколишнім середовищем.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Метеорологічні умови оцінюються за сукупністю таких факторів, як температура, вологість, рухомість повітря, барометричний тиск, інфрачервоне випромінювання. Усі ці фактори не є сталими, а змінюються в певних межах. Організм працюючої людини весь час перебуває під дією факторів метеорологічних умов і відповідним чином реагує на них. Наслідок цієї взаємодії – регулювання теплообміну в організмі людини. Тепловіддача здійснюється конвекцією, випромінюванням і випаровуванням.
Конвекція – це віддача теплоти від поверхні тіла людини менш нагрітому повітрю. Температура здорової людини підтримується на рівні 36,5-37 0 С незалежно від метеорологічних умов навколишнього середовища. Вона підтримується на цьому рівні за допомогою діючого механізму терморегуляції організму людини і відбувається такими шляхами: 30% - конвекцією
( безпосередньо нагрівання повітря шкірою людини), 45% - випромінюванням, 20% - випаровуванням і 5% - диханням. Випромінювання теплоти відбувається у напрямі менш нагрітих поверхонь. Теплообмін випромінювання є головним і становить в середньому 45% загального теплообміну.
Ефективність тепловіддачі випромінювання зменшується у разі підвищення температури поверхонь, що оточують людину. При досягненні ними температури 30…35 °С (303…308 К) теплообмін випромінюванням припиняється, а при більш високих температурах спостерігається віддача теплоти цими поверхнями організму людини.
Віддача теплоти в навколишнє середовище випромінюванням вологи – також важлива умова забезпечення нормального теплового режиму працюючої людини (становить 20% усієї тепловіддачі). Частина теплоти використовується на підігрів повітря, яке вдихається (5% усього теплообміну).
Якщо температура навколишнього середовища підвищується до 250С і вище, а відносна вологість становить більше ніж 75%, тоді теплообмін людини з навколишнім середовищем порушується, підвищується температура тіла. Терморегуляція відбувається на 95% випаровуванням. Висока температура у виробничому приміщенні викликає інтенсивний перерозподіл крові від внутрішніх органів до шкіри. Змінюється діяльність серцево-судинної системи, пульс стає частішим і може досягати 100 ударів на хвилину і більше, що стає причиною інтенсивного потовиділення, розширення судин шкіри; фізична робота в умовах високих температур призводить до різкого збільшення частоти пульсу, дихання, падіння артеріального тиску. За таких параметрів людина втрачає за зміну 5-8 л рідини, 50-80 г солей, тобто порушується водно-сольовий і вітамінний обмін в організмі людини, виникає слабкість, головний біль, шум у вухах, нудота.
Робота при низьких температурах може призвести до переохолодження організму людини. В умовах дії низьких температур відбувається звуження поверхневих судин, м’язів і шкіри рук, ніг, обличчя, що знижує кровообіг не тільки на охолоджених, а й на неохолоджених ділянках тіла людини. Підвищується в’язкість крові, що зменшує її прилив на переохолоджені поверхні.
Швидкість руху повітря впливає на теплообмін організму з навколишнім середовищем таким чином: при високій температурі збільшення швидкості руху повітря позитивно впливає на організм людини, а при низькій температурі – негативно. Рухомість повітря спричиняє одночасно термічну і механічну (тиск при певній швидкості потоку) дії. Навіть невелика швидкість повітряного потоку, який діє на поверхню тіла людини, буває достатньою для нормалізації функцій його організму. Наприклад, збільшення швидкості руху повітря посилює ефект низької температури і, навпаки, послаблює дію підвищеної температури на організм людини.
Зміна атмосферного тиску негативно відбивається на стані організму людини, і в першу чергу на диханні, оскільки змінюються парціальний тиск основних компонентів повітря, кисню і азоту. Больові відчуття викликає швидка зміна тиску повітря.
Вологість має велике значення в терморегуляції людини. Вологість повітря визначають за допомогою психрометрів та гігрометрів.
Розрізняють абсолютну і відносну вологості повітря.
Абсолютна вологість повітря – це кількість водяної пари ( вологи ) у грамах, яка міститься в одному 1 м3 повітря при даній температурі ( г/м3). Щоб виміряти абсолютну вологість повітря на практиці використовують такі одиниці: паскаль (Па), міліметр ртутного стовпа (мм.рт.ст.) чи мілібар (Мб).
Відносна вологість – це процентне співвідношення абсолютної вологості повітря до вологості повітря насиченого парою, тобто при максимально можливому вмісті вологи в повітрі при даній температурі.
Абсолютна вологість повітря:
f=F2- α(t-t1) H (1)
де F2 – максимальна пружність водяної пари, що відповідає температурі вологого термометра (таблиця 1), Па;
α – психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря ( таблиця 2);
t, t1 – покази термометрів відповідно сухого і вологого, °С (К);
Н – барометричний тиск, Па.
За показниками аспіраційного психрометра абсолютна вологість:
f=F2- 0,5(t-t1) H /755., (2)
Відносна вологість повітря:
І= f( 100/ F1), (3)
де F1 – максимальна пружність водяної пари, яка відповідає температурі сухого термометра.
Таблиця 1
Температура,°С (К)
Пружність водяної пари, мм.рт.ст. (Па)
Температура,°С (К)
Пружність водяної пари, мм.рт.ст. (Па)
Температура,°С (К)
Пружність водяної пари, мм.рт.ст. (Па)
1
2
3
4
5
6
10 (238)
9,14 (1218,56)
18 (291)
14,93 (1990,46)
26 (299)
24,96 (3327,67)
11 (284)
9,77 (1302,64)
19 (292)
16,32 (2175,78)
27 (300)
26,47 (3528,98)
12 (285)
10,43 (1390,53)
20 (293)
17,36 (2314,44)
28 (301)
28,07 (3742,29)
13(286)
11,14 (1485,18)
21 (294)
18,47 (2462,62)
29 (302)
29,74 (3964,94)
14 (287)
11,88 (1583,84)
22 (295)
19,63 (2617,07)
30 (303)
31,61 (4200,91)
15 (288)
12,67 (1689,16)
23 (296)
20,86 (2781,06)
31 (304)
33,37 (4448,84)
16 (289)
13,51 (1801,15)
24 (297)
22,05
( 2939,71)
32 (305)
35,32 (4708,86)
17 (290)
14,40 (1919,81)
25 (298)
23,52
( 3135,69)
33 (306)
37,37 (4982,17)
Таблиця 2
Швидкість повітря, м/с
Психрометричний коефіцієнт
0.2
0.0011
0.8
0.0008
4
0.00062
Таблиця 3
Відносна вологість за статичним психрометром, %
Покази вологого термометра, °С (К)
Різниця показів сухого і вологого термометрів,
°С
2
2,5
3
3,5
4
4,5
5
5,5
6
6,5
7
7,5
8
8,5
9
10 (238)
76
71
66
57
57
53
48
45
41
38
34
31
28
23
23
11 (284)
77
72
67
68
55
50
47
43
40
36
33
30
28
25
25
12 (285)
78
73
68
63
59
56
52
48
44
42
38
35
32
27
27
13(286)
78
73
68
63
59
57
53
50
46
43
40
37
34
29
29
14 (287)
79
74
70
66
62
58
54
51
47
45
44
39
36
31
31
15 (288)
80
75
71
67
63
59
55
52
49
46
43
41
37
33
33
16 (289)
80
75
72
67
64
60
57
53
50
48
44
42
39
34
34
17 (290)
81
76
73
68
65
61
58
54
52
49
46
44
40
36
36
18 (291)
81
76
74
69
66
62
59
56
53
50
47
45
42
37
37
19 (292)
82
77
74
70
66
63
60
57
54
51
48
46
43
39
39
20 (293)
82
78
75
71
67
64
61
58
55
53
49
47
44
40
40
21 (294)
83
79
75
71
68
65
62
59
56
54
51
49
46
41
41
22 (295)
83
79
76
72
69
65
63
60
57
55
52
50
47
42
42
23 (296)
83
80
76
72
69
66
63
61
58
56
53
51
48
43
43
03.05.2017 23:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора