Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Податок на прибуток підприємств як регулюючий інструмент держави
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Дніпропетровський національний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Оподаткування субєктів господарювання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет
Курсова робота
На тему:
«Податок на прибуток підприємств як регулюючий інструмент держави»
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ…………………………………5
Історія виникнення та еволюція прибуткового оподаткування в Україні………………………………………………………………………………5
Економічна суть податку на прибуток………………………………14
Значення податку на прибуток в державному регулюванні……….23
РОЗДВЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК В УКРАЇНІ…………………………………………………………28
2.1. Особливості адміністрування податку на прибуток підприємств…...28
2.3. Аналіз пільг податку на прибуток підприємств……………………..33
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК……………………………………………………..37
3.1. Основні проблеми функціонування податку на прибуток підприємств в Україні…………………………………………………………………………….37
3.2. Зарубіжний досвід системи оподаткування податку на прибуток підприємств та можливості його використання в Україні………………………42
3.3. Напрями та критерії гармонізації прибуткового оподаткування в Україні до європейських стандартів………………………………………………51
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..58
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..62
ВСТУП
В економічних умовах розвитку ринкових відносин в Україні важливе місце належить державному регулюванню фінансово господарської діяльності підприємств. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою і підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційної діяльності підприємства є податок на прибуток підприємства, який входить до складу податкової системи України.
Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України й інструментом перерозподілу національного доходу. Даний податок – є прямим, і тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.
В Україні система оподаткування прибутку підприємств характеризувалася частою зміною об’єкта оподаткування на початку 90 – х років.
У структурі бюджету України податок на прибуток підприємств становить вагому частину в доходах Державного бюджету.
Основні моменти прибуткового оподаткування підприємств містяться Податковому кодексі України, який було прийнято в 2011 році.
Актуальність теми пояснюється змінами у перебігу процесів становлення і розвитку нової системи господарювання, що обумовлюють необхідність перегляду теоретичних підходів до оподаткування прибутку підприємств, пошуку шляхів активізації його впливу на результати фінансово – економічної діяльності підприємств.
Серед найбільш суттєвих розробок теоретичної основи системи оподаткування прибутку підприємств українськими вченими слід назвати праці В.Л. Андрущенка, О.І. Барановського, Б.М. Бордюка, С.А. Буковинського, О.Д. Василика, В.І. Грушко, А.І. Даниленка, О.Д. Данілова, В.М. Литвина, П.В. Мельника, С.В. Онишко, В.М. Опаріна, О.М. Пилипченка, А.М. Поддєрьогіна, О.С. Редькіна, А.М. Соколовської, М.І. Сивульського, І.Г. Ткачука.
Метою роботи є дослідження теоретичних та методичних засад оподаткування прибутку підприємств, визначення впливу податку на прибуток на стан і розвиток підприємств України, обґрунтування пропозицій щодо удосконалення нормативно – правової бази, механізму функціонування податку на прибуток, підвищення його регулюючої і стимулюючої ролі.
Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення таких завдань:
провести аналіз теоретичних основ оподаткування прибутку, принципів функціонування податку на прибуток на основі аналізу діючої нормативно – правової бази ;
провести аналіз впливу системи надання пільг;
провести аналіз між діючим законодавством і перспективним, що передбачається Податковим кодексом;
надати пропозиції, щодо вдосконалення оподаткування прибутку суб’єктів;
проаналізувати зарубіжний досвід побудови системи оподаткування прибутку підприємств.
Об’єктом дослідження виступає система оподаткування прибутку підприємств, в тому числі діюча нормативно – правова база з прибуткового оподаткування підприємств.
Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають у процесі справляння податку на прибуток підприємств в умовах ринкової трансформації за діючого законодавства.
Методологічною основою є системний підхід до аналізу фінансових явищ і процесів. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. При дослідженні теоретичних основ функціонування податку на прибуток у системі оподаткування використано метод наукової абстракції; методи спостереження, групування, узагальнення в процесі визначення впливу податку на прибуток на фінансові показники підприємства, економічного аналізу, синтезу, порівняння.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
Історія виникнення та еволюція прибуткового оподаткування в Україні
Ефективність діяльності кожної держави обумовлює рівень виробництва, якість продукції, робіт, послуг, їх відповідність міжнародним еталонам, що забезпечують підприємства - виробники цієї продукції. Тому важливим є дослідження особливостей оподаткування прибутку підприємств не лише як потужного фіскального інструменту, а і з точки зору його регулятивних функцій.
Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності відносно прийняття конкретних фінансово-господарських рішень на мікро- та макрорівні.
За допомогою податку на прибуток підприємств можна регулювати:
- вибір правової форми організації діяльності (наприклад, акціонерне товариство);
- напрями розподілу прибутку (накопичення чи споживання);
- розподіл матеріальних та трудових ресурсів між окремими галузями економіки;
- розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту;
- темпи економічного зростання на макрорівні[11].
Вітчизняні реалії цього податку мають свої особливості і свою історію. Аналіз історичних передумов оподаткування прибутку дає можливість виділити шість етапів становлення та розвитку податку на прибуток підприємств в Україні.
Перший етап (1991-1992 рр.) - період становлення оподаткування прибутку підприємств в рамках податкової системи, яка переживала початковий етап свого розвитку з прийняттям Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ. В законі закладені основні принципи побудови системи оподаткування, які значною мірою визначали податкову політику держави в умовах перманентного зростання безробіття, гіперінфляції, недосконалості державної структури управління, відсутності власної нормативно-правової бази з питань оподаткування, орієнтації економіки країни на ринкові методи господарювання при адміністративному способі управління економікою, невідповідності податкових механізмів новим методам господарських відносин, що базувалися на приватній власності. Все це спричинило недієздатність як принципів системи оподаткування взагалі, так і принципів оподаткування прибутку зокрема[31].
Другий етап оподаткування прибутку (1992-1997 рр.) вимагав нового механізму справляння податку та контролю за його сплатою. Це було пов'язано, з одного боку, з широкомасштабними процесами роздержавлення і приватизації, появою значної кількості підприємств, заснованих на приватній власності, спробою узгодити власну податкову систему з податковими системами розвинених країн; з іншого - відсутністю власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічному запозиченні її у країн з розвинутою ринковою економікою, наявністю кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. В податковій політиці переважали жорсткі адміністративні прийоми щодо оподаткування, наприклад, значні обмеження витрат при визначенні бази оподаткування. В цей період оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1992 р. податок справлявся з доходу; в І кварталі 1993 р. - з прибутку; починаючи з ІІ кварталу 1993 р. та у 1994 р. - з доходу; у 1995 - 1997 рр. - з прибутку.
Результатом такої політики стало значне зростання заборгованості з податку на прибуток і створення тіньового сектора економіки, що, в свою чергу, збільшило податкове навантаження на ефективні підприємства.
В цей період була створена Державна податкова служба України, яка прийняла активну участь у трактуванні законодавчих документів з оподаткування прибутку підприємств шляхом видання підзаконних нормативних актів: інструкцій, положень, листів, що призвело до ще більш незрозумілого, двозначного трактування законодавчої бази.
Податковий тиск на підприємства став одним з чинників подальшого загострення економічної кризи. Поспішні спроби виправити ситуацію коригуванням чинного законодавства з оподаткування прибутку спричинили не тільки втрату довіри платників податку до уряду, а і масове ухилення від його сплати та, як наслідок, подальше зниження фіскального ефекту податкової системи. Більшість законодавчих документів з оподаткування прибутку (доходів) змінювалась саме в цей період. Аналіз законодавчої бази наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Аналіз законодавчої бази з оподаткування прибутку підприємств в Україні [28]
Назва і дата прийняття законодавчих документів
Загальні особливості законодавчих документів
Закон Української РСР "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ
Доволі недосконалий нормативно-правовий акт. Непродумана структура, а також складний другий розділ, в якому описані конкретні податкові механізми.
Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" від 21.02.1992 р. № 2146-ХІІ
Закон діяв впродовж 1992 р. З'явився механізм нарахування податку на доходи. Оподаткування доходів підприємств відбувалось за ставкою 18%. Новим для законодавства стало використання податкового кредиту.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на прибуток підприємств і організацій" від 26.12.1992 р.
№ 12-92
Декрет почав діяти з І кварталу 1993 р. Основним прямим податком для юридичних осіб став податок на прибуток. Але, не дивлячись на більш прогресивний характер, цей Декрет був відмінений відповідно до змін, внесених до Закону України "Про Державний бюджет України на 1993 рік". Продовжується використання механізму податкового кредиту. Ставка оподаткування - 30%.
Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" від 21.02.1992 р.
№ 2146-ХІІ
З ІІ кварталу 1993 р. об'єктом оподаткування знову став дохід. Така зміна пояснюється спробою будь-якими методами скласти державний бюджет, не збільшуючи при цьому його дефіцит. Одним із важелів цієї політики було підвищення рівня податкового навантаження.
Продовження таблиці 1.1
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР
З 1 січня 1995 р. основним прямим податком для юридичних осіб знову став податок на прибуток, функціонування якого забезпечувалося значною кількістю (близько 1500) нормативно-правових актів та інструктивних документів. Об'єкт оподаткування -прибуток, що визначався як виручка від реалізації, з якої вираховувалась собівартість. При цьому не враховувалися витрати, які були понесені в даний період, але не знайшли відображення у собівартості (наприклад, витрати на створення виробничих запасів, що будуть використовуватися в майбутньому періоді). Підприємства зазнавали великих втрат і не мали обігових коштів. Результат таких дій - "вимивання" оборотних коштів. Ставка оподаткування - 30%.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР
Запропоновано принципово новий підхід до визначення об'єкта оподаткування. Прибуток визначався шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат, а також на суму амортизаційних відрахувань. Такий метод обчислення бази оподаткування призводив до виникнення різних показників прибутку. У бухгалтерському обліку - це показник прибутку, виведений за правилами такого обліку; для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню, потрібно вести податковий облік.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІV
Закон почав діяти з 1 січня 2003 р., хоча був опублікований вперше лише 22 січня 2003 р. Закон провів "податкову революцію". Радикально змінені правила податкового обліку, що призвело до збільшення відмінностей між бухгалтерським та податковим обліком. Ставка оподаткування прибутку - 30%; з 1 січня 2004 р. - 25%.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
Справляння податку на прибуток регламентується Розділом ІІІ Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.04.2011 р. Запроваджено ряд новацій в оподаткуванні прибутку підприємств, зокрема: податкові канікули; 5 методів нарахування амортизації по 16 групам основних засобів, передбачених бухгалтерським обліком; поступове зниження ставки податку до 16% з 01.01.2014 р.
Третій етап оподаткування прибутку підприємств (1997 -2000рр.) відзначається необхідністю зміни державних підходів у податковій політиці і формуванні нової системи оподаткування. Головною подією цього етапу стало впровадження Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. З набуттям чинності цього закону, а також Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР з'явилось поняття "податковий облік". Цими законодавчими документами впроваджені первинні документи, аналітичні регістри та форми звітності, які використовуються тільки в податковому обліку. Правила його ведення жорстко регламентували не тільки механізм утворення валових доходів та валових витрат, але й їх економічну сутність. Впроваджені закони ще більше поглибили прірву між реальним ринковим середовищем та державним регулюванням ринкових відносин. Залишався невирішеним ряд питань, що потребував негайного врегулювання. Зокрема, це питання адміністрування податку на прибуток; наявності норм, що перешкоджали залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україну, та норм, які призводили до неоднозначного тлумачення або до ухилення від сплати податку[23].
Починаючи з 1997 р., в Україні змінена методологія обліку основних засобів та нематеріальних активів, їх класифікація; запроваджена нова методика нарахування амортизації; змінені норми амортизації, які не обґрунтовані жодною методикою, а встановлені адміністративним шляхом.
Нові норми амортизації використовувалися у 1997 р. з коефіцієнтом 0,7; у 1998 р. - 0,6 з метою спрямування зазначених сум до Державного бюджету України. Проте вже з І кварталу 2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди провадилось без застосування понижуючих коефіцієнтів[31].
Четвертий етап (кінець 2000 - 2004 рр.) розпочався з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 -III. Цим законом вперше була узаконена можливість "конфлікту інтересів" контролюючого органу і платника податків. Це означало, що рішення з неурегульованих питань повинні прийматися на користь платника Законом введено цілком новий тип документів - податкові роз'яснення; подовжено строки подання податкових декларацій, які залежать тепер від тривалості базового звітного податкового періоду; встановлено, що податкові органи зобов'язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено відмовляти у прийманні декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування[34].
Значною подією цього етапу стало прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ, спрямованого на вдосконалення оподаткування прибутку в контексті світової практики оподаткування, в якому було змінено більшість правил податкового обліку: щодо питань оперативного та фінансового лізингу, оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, врегулювання безнадійних (сумнівних) боргів, курсових різниць, обліку запасів з використанням методів оцінки ФІФО та ідентифікованої вартості, купівлі-продажу землі, оподаткування страхової діяльності, визначення звичайної ціни, виникнення доходів і витрат у межах бартерних операцій тощо.
Разом з тим, у 2003 р. значно ускладнено облік витрат за операціями з нерезидентами, платниками єдиного та фіксованого податку, підприємствами та організаціями, які сплачують податок на прибуток за ставками, що нижчі від передбачених ст. 10 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Відтепер валові витрати за операціями з такими особами виникали тільки за датою оприбуткування товарів, а для робіт та послуг - за датою їх одержання незалежно від наявності оплати[12].
Довгоочікуваними змінами стало зменшення ставки податку на прибуток з 30% до 25% та збільшення норм амортизаційних відрахувань з 1 січня 2004 р.
Крім того, затверджено нову форму декларації з податку на прибуток підприємств, яка складалася із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подавалися щокварталу, у тому числі за рік, а чотири (Р1-Р4) - виключно за рік.
П'ятий етап (кінець 2004 - 2010 рр.) починається з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957-ІУ. Суттєвою особливістю зазначеного етапу є щорічна зміна законодавчих норм щодо оподаткування прибутку Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Унікальність цих законів полягає в тому, що ними визначалися річні фінансові показники країни та одночасно вносилися зміни та доповнення до податкових законів, у тому числі і до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Більшість змін, внесених у 2005 р., направлені на зменшення пільг (суб'єктам спеціальних та експериментальних економічних зон; підприємствам-виробникам автомобілів тощо).
Впродовж 2005-2006 рр. існував додатковий звітний період - одинадцять місяців звітного року. За результатами такого нестандартного періоду платники податків повинні були подавати декларацію і сплачувати податок на прибуток. При цьому, податок сплачувався в строки, передбачені для місячного періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за звітним періодом.
Форма декларації з податку на прибуток підприємств знову була оновлена у відповідності з чинним законодавством[18].
Шостий етап (з 2011 р.). Особливістю цього етапу є прийняття економічної конституції України - Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. Основна мета реформування системи оподаткування прибутку підприємств полягає у:
- забезпеченні умов для структурної перебудови національної економіки, збільшення частки високотехнологічних підприємств;
- стимулюванні ділової та інвестиційної активності;
- стимулюванні оновлення основних засобів;
- підвищенні міжнародного рейтингу податкової системи України;
- скороченні витрат коштів та часу на ведення податкового обліку;
- гармонізації податкового та бухгалтерського обліку. Зокрема, Податковим кодексом України:
- запроваджено (до 2016 р.) "податкові канікули" для новоутворених суб'єктів господарювання-юридичних осіб, а також підприємств з оборотом до 3 млн. грн., які відповідають визначеним критеріям;
- запроваджено на 10 років звільнення від оподаткування прибутку підприємств легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині); надання готельних послуг; підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості; підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;
- запроваджено 5 методів нарахування амортизації, у тому числі прискореної, по 16 групам основних засобів, передбачених бухгалтерським обліком;
- подовжено дії норм, спрямованих на стимулювання підприємств до здійснення енергозберігаючих заходів та реалізації енергоефективних проектів;
- запроваджено визначення податкових зобов'язань на підставі даних бухгалтерського обліку із розрахунком податкових різниць:
а) доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;
б) скасовано сплату авансових внесків при виплаті дивідендів для окремих суб'єктів, зокрема фізичних осіб;
в) переведено страховиків на загальні правила оподаткування прибутком;
г) удосконалено оподаткування операцій з цінними паперами, що унеможливлює використання "технічних" акцій;
д) встановлено річний період для поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновників, протягом якого така допомога не оподатковується[32].
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 28.09.2011 р. № 1213, станом на 01.01.2013 р. звітність з податку складається з декларації та 12 додатків.
З 1 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)".
Податок на прибуток знову зазнав кардинальних змін, адже розділ III Податкового кодексу повністю викладено у новій редакції. Базова ставка податку на прибуток, як і в 2014 році, так і після змін, лишається 18%(п. 136.1 ПКУ). Скасовано ставку 5% для суб’єктів ІТ-індустрії. Без пільгової ставки лишилися суб’єкти з пріоритетних галузей економіки. До 2016 року ще діятиме ставка 0% для тих, хто перебуває на так званих «податкових канікулах». Як і раніше, платники податку на прибуток звітуються за підсумками року та разом із декларацією подають і фінзвітність. Однак подовжено строк такого звітування — декларацію за 2015 рік подають до 1 червня 2016 року.
Із 2015 року переходять на зовсім інші правила розрахунку податку на прибуток. Податок на прибуток обчислюють виходячи із бухгалтерського фінрезультату (за П(С)БО чи МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПКУ (амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій (пп. 134.1.1 ПКУ).
Скасовано більшість пільг із податку на прибуток. Фактично звільнення від оподаткування залишено тільки для підприємств та організацій, заснованих громадськими організаціями інвалідів. А також до кінця 2016 року залишено ставку податку 0% для тих, хто перебуває на так званих «податкових канікулах» (див. додаток А).
Передумовою цих змін є прагнення відійти від податкового обліку, що дозволило б Україні поступово поглибити рівень інтеграції національної системи бухгалтерського обліку в європейську та світові системи, а також дало можливість здійснювати розрахунок оподатковуваного прибутку з застосуванням податкових різниць, що є основою в багатьох країнах світу та Європи.
Отже, на сучасному етапі відбувається розвиток системи оподаткування прибутку підприємств та подальша його адаптація до світових тенденцій та умов ведення вітчизняного господарства.
Економічна суть податку на прибуток
Прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку, з однієї сторони, є «вбудованим стабілізатором» економічного розвитку, тобто автоматично пом’якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для формування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду.
Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.
Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано˗плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну – податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження[3].
Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок[38].
Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання або порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово˗господарських рішень як на мікро˗, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:
вибір тієї або іншої правової форми організації бізнесу (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо);
напрямки розподілу прибутку (накопичення або споживання);
вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені і позичкові засоби);
розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;
розподіл і перерозподіл ВВП;
темпи економічного зростання на макрорівні [5].
Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.
До недоліків податку слід віднести досить складний порядок його визначення, ведення обліку доходів і витрат, значні можливості щодо ухилення від податку. На даний момент система оподаткування прибутку підприємств в Україні регулюється Податковим кодексом України, який вступив у дію з 1 січня 2011 року. Також законодавством віднесено в окрему категорію спеціальних платників податку на прибуток. Детальна характеристика платників податку на прибуток представлена на рисунку 1.1.
Рисунок 1.1. Платники податку на прибуток підприємств[32]
Отже, до числа резидентів, що сплачують податок на прибуток. входять:
суб'єкти господарювання − юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України";
Управитель фонду операцій з нерухомістю, який здійснює діяльність відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" щодо операцій і результатів діяльності із довірчого управління, що здійснюється таким управителем через фонд.
До числа нерезидентів, які сплачують податок на прибуток, відносять юридичних осіб, які створені в будь˗якій організаційно˗правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України. Також платниками податку на прибуток з числа нерезидентів визначають постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників [9].
Згідно з Податковим Кодексом України об'єктом оподаткування виступає:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ;
дохід за договорами страхування;
дохід (прибуток) нерезидента. [32].
Згідно зі статтею 135 ПКУ базою оподаткування визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування.
Якщо розглянути хронологічну тенденцію, то можна побачити наступне – основна ставка податку на прибуток, яка на 2010 рік становила 25 %, на 2011 рік – 23 % , на 2012 рік – 21 %, на 2013 рік – 19 %. Податковим Кодексом України було передбачено зниження ставки податку на прибуток у 2014 році до 16%. Але, враховуючи політичні та суспільні зміни в державі, які розпочалися у листопаді 2013 року і привели до політичної та економічної нестабільності, Верховною Радою було прийнято рішення про фіксації ставки податку на прибуток у 2014 році на рівні 18 % [17]. У 2015 році ставка залишилась незмінною - тобто 18%.
Ставка податку для суб’єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, до 2014 року становила 5 %, проте у 2015 році ставку 5% скасовано.
Податковим кодексом України визначено й інші ставки податку на прибуток у розмірі 0 %, 4 %, 6 %, 12 %, 15 % та 20 %, за якими оподатковуються певні види діяльності, визначені статтею 136 Податкового кодексу України [10].
Податок на прибуток нараховується платником податку самостійно за ставкою відповідно до виду діяльності та суми отриманого прибутку. Розрахунок суми податку на прибуток наведений у формулі 1.1.
ППП = (Д – В) × C – З (1.1)
де Д – доходи;
В – витрати;
C – ставка податку на прибуток;
З – зменшення.
Склад доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, приведений на рисунку 1.2.
Рисунок 1.2 – Склад доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування[32]
Отже, згідно з Податковим Кодексом України всі доходи платника податку на прибуток поділяються на дві групи: доходи від операційної діяльності та інші доходи.
Доходи від операційної діяльності включають в себе доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) та доходи банківських установ. До доходів банківських установ відносяться процентні доходи по кредитно˗депозитним операціям, комісійні доходи, прибуток від операцій з цінними паперами, прибуток від операцій з купівлі˗продажу іноземної валюти, позитивне значення курсових різниць тощо[33].
Інші доходи як складова валових доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, включають в себе:
доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;
доходи від операцій оренди, лізингу;
суми штрафів або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;
вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які мають пільги з податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж загальна ставка податку;
суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;
суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів;
фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду тощо.
Законодавством України передбачено список доходів, які не враховуються для визначення об’єкта оподаткування. До таких доходів відносять:
сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
суми ПДВ, отримані/нараховані платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство – продавець не є платником ПДВ;
суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку;
суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;
суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги), у разі зарахування таких доходів до відповідного бюджету тощо [32].
Відповідно до Податкового Кодексу, розрізняють також витрати, які враховуються та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Витрати, які враховуються при визначенні прибутку підприємства, який буде оподатковуватися, включають в себе витрати операційної діяльності та інші витрати. Склад витрат представлений на рисунку 1.3[14].
Рисунок 1.3 ˗ Склад доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування[32]
Операційні витрати підприємств і організацій включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, обов'язково підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
До витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, віднесено витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят тощо, на придбання лотерейних білетів та на фінансування особистих потреб фізичних осіб. Тобто такі витрати не включаються до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування.
Податковим періодом, відповідно до Податкового Кодексу, визнається календарний квартал, півріччя, квартали та календарний рік.
Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім:
виробників сільськогосподарської продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року;
у разі якщо особа ставиться на облік органом ДФС як платник податку в середині податкового періоду, перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду;
якщо платник податку ліквідується (у т. ч. до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації [32].
Підприємство звітується перед Державною фіскальною службою про сплату податків подаючи податкову декларацію з податку на прибуток підприємства.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Проте у 2015 році відбулися певні зміни платники податку на прибуток звітуватимуть за підсумками року та разом із декларацією подаватимуть і фінзвітність, як і раніше. Однак подовжено строк такого звітування — декларацію за 2015 рік треба буде подати до 1 червня 2016 року.
Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств). Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність. У складі фінансової звітності платник податків зазначає тимчасові та постійні податкові різниці.
Сплата податку на прибуток підприємств до бюджету здійснюється протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання податкової декларації.
Платники податку (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Отже, податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від податку з доходів фізичних осіб, який стягується з громадян. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо.
Значення податку на прибуток в державному регулюванні
Серед основних елементів податку, орієнтованих на забезпечення процесу державного регулювання економіки та соціальної сфери, є податкові ставки, податкові пільги, податкові знижки та податкові кредити. Під податковими пільгами розуміються повні або часткові звільнення від податку, оскільки знижки і кредити розглядаються ним окремо, а також будь-які відхилення від нормативних вимог оподаткування, спрямовані на полегшення податкового тягаря. Конкретизуючи можливий перелік пільг з податку на прибуток підприємств, деякі вчені називають прискорену амортизацію, зниження базової ставки податку, інвестиційну податкову знижку, інвестиційний податковий кредит, створення неоподатковуваних резервних фондів, податкові канікули[19].
Ставки слугують більше інструментом вилучення частини коштів платників до бюджету та визначають обсяг такого вилучення (в результаті взаємодії з об’єктом та базою оподаткування). Однак зміна ставок, застосування знижених та підвищених ставок може використовуватися з метою впливу на фінансовий стан певної категорії платників. В умовах же незмінності їх рівня слід вести мову про них як про бюджетоорієнтований елемент. Таким чином податкові ставки використовуються як регулюючий елемент лише короткочасно, під час податкових реформ, по закінченню яких їх функціонування стосується переважно забезпечення певного рівня доходів бюджету[24, с. 38].
Отже, безвідносно до конкретних часових інтервалів, на яких відбуваються зміни у податковій політиці держави, елементами податку на прибуток, орієнтованими на забезпечення регулюючого впливу в економічній та соціальній сферах, є звільнення від податку, прискорена амортизація, податкова знижка, податковий кредит, неоподатковувані резервні фонди, податкові канікули. Виходячи із зазначеного, можна запропонувати визначення регуляторноорієнтованих елементів податку: регуляторноорієнтовані елементи податку – це його складові, які у сукупності забезпечують державі можливість впливати на соціально-економічні процеси та коригувати їх розвиток
04.05.2017 08:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора