Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Сутність державного бюджету за рахунок грошової емісії
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Фінанси гроші та кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ I СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ............................................4
1.1 Принципи формування державного бюджету...............................................4
1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація ………………..5
1.3 Дефіцит Державного бюджету…………………………………………….....7
РОЗДІЛ II НАСЛІДКИ ГРОШОВОЇ ЕМІСІЇ В ДЕРЖАВНОМУ БЮДЖЕТІ
2.1 Суть та класифікація грошової емісії..............................................................9
2.2 Наслідки готівково- грошової емісії .............................................................12
ВИСНОВОК ……………………………………………………………………..14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………15
ВСТУП
Державний бюджет починає функціонувати майже з виникненням держави. Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
РОЗДІЛ І СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
1.1 Принципи формування Державного бюджету України
Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет - це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави - це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі .
Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.
Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення
Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу [2].
Тому, проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - Верховною Радою України.
По завершенні фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації прибутків і здійсненню витрат у відповідність з прийнятими в попередньому році Законом про Державний бюджет.
1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація
Доходи Державного бюджету України - це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.
Доходи державного бюджету України у 2016 році становлять 407 551.4 млн грн, що на 23223,1 тис. грн. більше ніж у 2015 році 384 328,3 млн. грн. Тобто, зростають темпи номінального росту доходів Державного бюджету України.
Доходи бюджету складаються насамперед з різноманітних податків з фірм і домашніх господарств (понад 90% центрального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок податків), а також митних зборів, процентних платежів державі і державної позики.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання соціальних програм, оборону. утримання апарату державного управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату процентів по державному боргу.
Основу доходів бюджету складають податки. Усі податки
поділяються на чотири групи:
- прямі (оподаткування особистого доходу і прибутку фірм);
- непрямі (акцизи або податок з продаж, податок з обороту, з доданої вартості);
- податки на власність (з майна, землі, дарінь або спадщини)
- платежі на соціальне страхування (страхові внески з заробітної плати, прибутку корпорацій по старості, медичному обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава, маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань. Наприклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва (на іновацію і модернізацію),держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.
Особливе значення мають прямі податки, які утворюють більшу частину державного бюджету. Світовий досвід переконливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка (10-15%на рік) при мінімальному оподаткуванні прибутку(ставка10-12%).При ставціподатку нижче від 10% нагромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умови для його ефективного використання. Тому податкові пільги не повинні бути значними і тривалими.
Водночас рівень податків на прибуток і доходи визначає майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'язання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного попиту". Тому при встановленні податкових ставок держава враховує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск на підприємства створює структуру цін, веде до згортання виробництва, а з іншого - зменшення податкових ставок сприяє пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінцевому рахунку веде до зростання доходів підприємств, населення, держави і нації в цілому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування, щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати на їх формування. При цьому слід застосувати принцип: однакові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу реалізувати один із аспектів соціальної справедливості: хто більше одержує доходів, той більше віддає на фінансування суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип оподаткування, як прогресивний податок. [5]
1.3 Дефіцит державного бюджету
Основними причинами дефіциту бюджету є війни, витрати на військові цілі в мирний час, а також спади, стагнація і періоди депресії виробництва. Неефективна економіка відчуває труднощі. Доходи падають, а разом з ними і податкові надходження. У період спаду зростає безробіття, зростають витрати на виплати допомоги з безробіття, що посилює дефіцит державного бюджету. Дефіцит може виникнути і внаслідок прорахунків у керівництві народним господарством. Крім того, уряди можуть створити свідомо, припускаючи, що збільшення державних витрат збільшить сукупний попит, а через нього і сукупна пропозиція, забезпечивши поштовх для економічного зростання.
Бюджет поповнюється в основному за рахунок податкових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засоби використовуються для:
державних закупівель із метою збільшення сукупного попиту;
виплати трансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);
виробництва суспільних благ (будівництво лікарень, дорог, охорона навколишнього середовища);
науково-технічних досліджень і розробок;
фінансування військових витрат;
інвестицій в основний капітал.
Державний бюджет може бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків, відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практично неможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, при підйомі – надлишковий [c.30-33].
Концепції бюджетного дефіциту такі:
• зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
• внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит “мінус” зовнішній дефіцит;
• операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
• первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
• поточний бюджетний дефіцит /надлишок/ утворюється поточними державними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела.
Бюджетний дефіцит зменшується при:
збільшенні реального національного продукту – підвищуються податкові надходження, а соціальні виплати зменшуються;
зниженні податків – використовуваний доход домашніх господарств збільшується, отже, збільшуються заощадження, що йдуть на інвестиції.
Заходи держави з покриттю бюджетного дефіциту:
запозичення в центрального банку (додаткова емісія грошей), наслідком чого буде інфляція;
збільшення внутрішнього боргу (випуск державних цінних паперів);
збільшення зовнішнього боргу (міжнародний кредит).
Бюджетний надлишок направляється на погашення цих заборгованостей.
Існує три джерела дефіцитного фінансування:
внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг;
зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми;
грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.[4]
РОЗДІЛ ІІ НАСЛІДКИ ГРОШОВОЇ ЕМІСІЇ В ДЕРЖАВНОМУ БЮДЖЕТІ
2.1 Суть та класифікація грошової емісії
В економіці будь-якої держави грошова емісія відіграє різнобічну, а часом суперечливу роль. Вона впливає на зміцнення і ослаблення економіки, підвищення доходів державних бюджетів і покриття їх дефіцитів, зміна купівельної спроможності і валютних курсів національних валют. Рішення проблем грошової емісії має важливе теоретичне і практичне значення. Їх розробка покликана сприяти підвищенню ефективності використання функціональних та інформаційних методів регулювання грошової емісії в економіці.
Обслуговуючи господарський оборот, гроші постійно випускаються в обіг і вилучаються з обігу. Так, безготівкові гроші випускаються в грошовий оборот, коли комерційні банки надають позичку своїм клієнтам. Готівкові гроші випускаються в обіг, коли банки в процесі здійснення касових операцій видають їх клієнтам зі своїх операційних кас. Одночасно з цим клієнти банків погашають банківські позики і здають готівку в операційні каси банків. При цьому кількість грошей в обороті може не збільшуватись. Подібний випуск грошей слід відрізняти від емісії грошей. Під емісією розуміється такий випуск грошей в обіг, який призводить до збільшення грошової маси, що знаходиться в обороті. Існує емісія готівкових та безготівкових грошей. В умовах ринкової економіки емісію готівки здійснюють центральні банки. Емісія безготівкових грошей (кредитна емісія) проводиться комерційними банками і регулюється центральним банком країни. При цьому первинної є безготівкова емісія, внаслідок того, що емітуються готівку спочатку відображаються у вигляді записів на депозитних рахунках комерційних банків, тобто виступають в безготівковій формі.
Грошова емісія має в економіці широкі, різноманітні і досить тісні зв'язки. Ці зв'язки бувають прямі і непрямі, вони охоплюють практично всі сфери, ланки і елементи економіки, але в першу чергу реалізуються в області грошей, фінансів і кредиту, тобто в грошовій, фінансової і банківської системи. Емісія в грошовому обігу проявляється в видах фінансових інструментів, в їх функціональності і різновидах, склад і структуру грошової маси, наповненості грошового обороту, кількісному і якісному забезпеченні функцій грошей. Побічно емісія проявляється в інфляції, її факторах, видах, процесах, стан розрахунків і платежів, рівень і динаміку валютного курсу.
Термін «емісія» широко використовується в економіці. Він застосовується по відношенню до фінансовим інструментам - носіям грошових функцій (грошова емісія) або до цінних паперів (боргових, пайовою, комерційним, похідним і ін.), В тому числі і виконують окремі функції грошей. У найзагальнішому вигляді емісію можна визначити як джерело інструментального забезпечення будь-яких процесів. Стосовно економіки поняття емісії (від латинського emissio - випуск) трактується як випуск в обіг додаткової кількості грошей у всіх формах, що веде до зростання грошової маси.
Часто виникає суперечність між потребою в грошової емісії для покриття фінансових дефіцитів економічних агентів і можливостями монетарної влади забезпечити відповідне інфляційно припустиме збільшення пропозиції грошей. У той же час існує «теорія», що в економіці має бути стільки грошей, скільки потрібно для її функціонування. Однак гроші повинні бути емітовані під реальні господарські потреби, а їх кількість в сучасній економіці має регулюватися з єдиного центру. При цьому дефіцит грошей, так само як і їх надлишок, загрожує негативними явищами в економіці.
Грошова емісія може бути як кредитної (банківської) так і бюджетної (казначейської).
Бюджетна емісія пов'язана з випуском в обіг (зазвичай казначейством) казначейських білетів і державних цінних паперів для фінансування дефіциту державного бюджету. Казначейські квитки і зобов'язання держави зазвичай нічим не забезпечені і тому називаються паперовими грошима. Різниця між номінальною вартістю випущених паперових грошей та витратами на їх виробництво становить дохід держави, який використовується на покриття бюджетних витрат. Бюджетна емісія обумовлена не потребами реального господарського обороту, а величиною бюджетного дефіциту. Тому з'являються в обороті додаткові грошові знаки призводять до знецінення всієї грошової маси.
Кредитна емісія пов'язана з надходження в оборот кредитних грошей, що виникають на основі кредитних відносин. Метою такої емісії є забезпечення потреб господарського обороту необхідною кількістю платіжних засобів у вигляді залишків на рахунках в банках. Кредитні гроші не стимулюють інфляцію якщо їх кількість зростає (за інших рівних умов) разом з ростом господарського обороту. Однак зростання понад потреби також призводить до зайвого зростання грошової маси, а відповідно і появи інфляції.
В умовах формування ринкових структур держава не може жорстко контролювати обсяг кредитування і грошової маси, а впливає на них непрямими методами. Ця функція здійснюється центральним банком, співробітники якого проводять аналіз і прогнозування стану грошового обігу, з'ясовують тенденції його розвитку, прогнозують потреба господарського обороту в грошових коштах на макро- і мікрорівнях, встановлює контрольні цифри мінімальної і максимальної меж приросту грошової маси. На підставі цих досліджень центральний банк встановлює орієнтовний приріст грошової маси в обігу. І якщо надмірна емісія, як уже зазначалося вище, призводить до виникнення в обороті надлишкової маси грошей (що може викликати сплеск інфляції), то недостатня емісія тягне за собою збої в продажу товарів і деякі інші негативні наслідки. Звідси випливає, що дуже велике значення має постачання обороту платіжними засобами в розмірі, відповідному дійсної потреби в них. Виникає необхідність точного визначення кількості грошових коштів в обороті [c.508].
Зміна кількості грошей в обігу перебуває в компетенції не тільки держави в особі центрального банку, а й системи комерційних банків. Однак визначає тенденції в динаміці грошової маси тільки держава. Це дозволяє йому контролювати грошовий ринок і створювати на ньому ту ситуацію, яка потрібна в даний момент часу. Перш за все, це пов'язано з обмеженням інфляції. У разі інфляції доцільно застосовувати жорстку грошово-кредитну політику, спрямовану на зниження кількості грошей в обігу. Однак при надмірному посиленні монетарної політики може з'явитися цілий комплекс негативних результатів. Особливо схильна до появи різних проблем у фінансовій сфері перехідна економіка. Тому проводити монетарну політику в таких умовах треба з особливою обережністю.[3]
2.2 Наслідки готівково- грошової емісії
Негативні наслідки готівково-грошової і кредитної емісії як для економічної системи, так і для населення виявляються в тому випадку, коли вона використовується в якості джерела покриття бюджетного дефіциту. З усіх джерел фінансування дефіциту державного бюджету емісія є найпростішим і дешевим (з точки зору витрат держави), але в той же час і самим нецивілізованим. Держава, що покриває дефіцит бюджету за рахунок емісії, неминуче стикається з інфляцією, багаторазово перевищує нормальні розміри (від одного до п'яти відсотків на рік), зростанням цін, погіршенням життєвого рівня населення. З цієї причини високорозвинені країни практично не використовують цей спосіб покриття державних витрат. Однак до такого методу досить часто вдаються тоталітарні держави, які відчувають економічні труднощі, або країни, що знаходяться в стані економічної кризи. Емісія була основним джерелом покриття яке зростає з кінця 70-х років ХХ-го ст. бюджетного дефіциту в СРСР, викликаного неефективністю управління виробництвом і складається несприятливою ситуацією на зовнішніх світових ринках нафти і нафтопродуктів.
Готівково-грошова емісія, її механізм і наслідки досить добре вивчені економічною наукою. При цьому іноді складається враження, що саме емісія готівки є основною причиною наростання інфляційних процесів. Однак готівково-грошова емісія лише видима вершина величезного «айсберга», який символізує загальну емісію додаткового попиту на гроші в економічній системі. В даному випадку найбільш руйнівний вплив на стан грошового обігу надає кредитна емісія, особливо тоді, коли вона використовується для фінансування державних витрат.
Кредитна емісія на перший погляд не видно, оскільки відбивається лише у відповідних бухгалтерських записах і проводках, банківських операціях. Але той руйнівний потенціал, який вона містить величезний. Кредитна емісія за своєю суттю є своєрідним аналогом бюджетних асигнувань. В цілому необхідно бачити, що емісія та інфляція - тісно взаємопов'язані економічні явища. Однак, якщо причин виникнення інфляції буває багато, а не тільки грошова емісія, то наслідки надмірної грошової емісії завжди тільки одне - інфляція.
Особливістю грошової емісії в умовах дворівневої банківської системи є її здатність до мультиплікації. Гроші, емітовані центральним банком, притікає на кореспондентські рахунки комерційних банків в центральному банку і виявляють своє мультиплікативне властивість. При цьому мультиплікація частини грошей, емітованих центральним банком, складається з трьох взаємопов'язаних процесів: перерозподіл кредитних ресурсів між комерційними банками, використання цих ресурсів для кредитних операцій і утворення нових депозитів. Мультиплікація наростає разом з ростом ділової активності і знижується в періоди криз і депресій.[1]
Всі перераховані властивості емісії при ефективному їх використанні орієнтовані на розвиток економіки. Разом з тим грошова емісія при певних умовах, сприяючи зниженню процентної ставки, має специфічний властивістю стимулювати зростання виробництва. Однак зв'язок між величиною грошової маси, процентною ставкою та інвестиціями не носить характеру динамічного закону, тобто не обов'язкова, і проявляється, як правило, на короткочасних інтервалах і лише в стабільній економіці.
ВИСНОВКИ
Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.
Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення.
Показники бюджетних надходжень 20016 року перевищують бюджетні надходження 2015 року на 232 23,1 тис. грн.
В даній роботі висвітлені наслідки грошової емісії в державному бюджеті, також доходи та дефіцит державного бюджету.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Артус М. Гроші та кредит: Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2008. - 161 с. – [Електоронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/453412/
Бюджетна система України : [монографія] / [Булгакова С. О., Барановський О. І., Кучер Г. В. та ін.] ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. - К. : КНТЕУ, 2010. - 396 с.
Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 2013 . – [Електоронний ресурс]. – Режим доступу: http://toloka.to/t52608
Бюджетний дефіцит України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/4909
Павлюк К. В. Бюджет і бюджетний процес України [монографія] / К. В. Павлюк. – К.: НДФІ, 2006. – 584 с.
01.05.2017 21:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора