Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз використання основних засобів підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Аналіз господарської діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Аналіз господарської діяльності підприємства»
на тему:
«Аналіз використання основних засобів підприємства»
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………..……………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА………………5
1.1. Основні засоби як економічна категорія ……………………..……….....5
1.2. Аналіз забезпеченості і використання основних засобів підприємства.10
1.3. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства………………...……………………………….……….…18
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПАТ «КОНСЮМЕРС-СКЛО-ЗОРЯ» ………………………….22
2.1. Загальна характеристика підприємства……………….………………..22
2.2. Аналіз динаміки структури основних засобів підприємства…….…..26
2.3. Аналіз стану та руху основних засобів підприємства …………….…27
2.4. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами…….….…30
2.5. Аналіз показників ефективності використання основних засобів.….32
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ……….....35
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..….37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….……………….......………..39
ВСТУП
Однією з найбільш важливих проблем сучасної економіки України є відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках, у тому числі на підприємствах будівельної промисловості. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних фондів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Проблемі підвищення ефективності використання основних фондів, основного капіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага з боку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвитку виробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливіших факторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльності підприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.
Серед зарубіжних учених значний внесок у розробку теорії капіталу і практики підвищення ефективності відтворення та використання основного капіталу зробили А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Сей, К. Маркс, А. Маршалл, А. Картер, Дж. Кендрік. Сучасна технологічна версія науково-технічного прогресу в руслі інституціонально-еволюційної економічної теорії пов’язана з працями Д. Норта, Й. Шумпетера, М. Кондратьєва, Р. Коуза, Н. Нельсона, С. Вінтера, О. Тоффлера, Г. Хакена, Г. Менша, І. Пригожина, П. Нійкампа, Л. Абалкіна, Д. Львова, С. Глазьєва. Великий внесок в дослідження вказаної проблеми залишили економісти, що працювали в умовах планової економіки, – В. Кудров, Я. Кваша, В. Красовський, К. Вальтух, Т. Хачатуров. Проблема ефективного використання основних засобів і виробничих потужностей підприємств займає чільне місце в дослідженнях таких українських економістів, як М. Герасимчук, І. Лукінов, Б. Кваснюк, М. Чумаченко, А. Чухно, А. Золотарьов, В. Клочко, Г. Одинцова, П. Орлов, М. Хохлов, І. Волик, І. Швець та інших.
Основна мета роботи полягає у оцінці ефективності використання основних засобів на підприємстві ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря».
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
розглянути економічну сутність основних засобів підприємства;
дослідити особливості діяльності діючого підприємства ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»;
проаналізувати ефективність використання основних засобів досліджуваного підприємства;
запропонувати шляхи удосконалення ефективності використання основних засобів досліджуваного підприємства.
Об`єктом дослідження є ефективність використання основних виробничих фондів на ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря».
Предметом дослідження є аналіз ефективності використання основних фондів ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря».
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та закордонні публікації, закони й нормативні акти України з економічних питань, офіційна статистика, звітно-статистичні дані підприємства за 2012-2015рр.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Основні засоби як економічна категорія
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва [8, c. 36]. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають за властивими їм ознаками основні і оборотні засоби.
Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних засобів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих засобів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні засоби визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних засобів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних засобів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).
За умов роздержавлення власності та розвитку ринкових відносин в економіці урізноманітнення та збільшення обсягу майна соціального призначення стає нагальною потребою кожного підприємства. У народному господарстві України вартість об’єктів соціальної інфраструктури становить приблизно третину, а на підприємствах різних галузей виробничої сфери коливається в межах 10—20 відсотків від загального обсягу майна і має тенденцію до відносного зростання [10, c. 56].
Під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Основні засоби створюють необхідні умови для наукового-технічного прогресу як фактора розвитку народного господарства і соціального розвитку суспільства. Збільшення обсягу основних виробничих засобів, удосконалення їх якісного складу виступають передумовою поліпшення умов праці, ліквідації ручної і малопродуктивної праці, підвищення її продуктивності. Зростання основних засобів, їх удосконалення є одним із головних завдань розвитку народного господарства. Найвищі темпи зростання основних засобів спостерігаються в будівництві, оскільки розвиток цієї галузі значною мірою впливає на створення матеріальної бази інших галузей [12, c. 78].
Так як підприємства виконують не лише основну, а й інші види виробничої і невиробничої діяльності, склад їх основних засобів надзвичайно різноманітний. Основні засоби підприємства діляться на виробничі і невиробничі. Виробничі в свою чергу поділяються на промислово-виробничі і непромислові.
Основні засоби – це матеріальні активи, які багаторазово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою первісну матеріально-речову форму, і поступово зношуючись, переносять свою вартість на заново створений продукт, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси, які при цьому накопичуються утворюють амортизаційний фонд, що використовується для відтворення використаних засобів праці. До основних засобів належать засоби праці, які прямо чи опосередковано беруть участь у промислово-виробничій діяльності підприємства і підсобних непромислових виробництвах інших галузей матеріального виробництва (капітальне будівництво, сільське господарство, торгівля і т. ін.). На практиці об’єкти стають основними засобами з моменту зачислення їх на баланс основної діяльності підприємства, організації чи установи, тобто коли вони починають функціонувати як засоби праці. Порядок зарахування об’єктів до складу основних засобів обумовлюється відповідною інструкцією.
До невиробничих відносяться основні засоби, які використовуються для задоволення культурно-побутових потреб працівників підприємства (фонди житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров’я, управління та ін.). Відтворення втраченої ними вартості здійснюється за рахунок національного доходу [22, c. 102].
Класифікація основних засобів періодично уточнюється, вносяться певні зміни залежно від науково-технічного прогресу і утворення нових галузей народного господарства. Науково обґрунтована класифікація має велике значення для потреб планування і обліку основних фондів, вивчення їх структури і ефективності використання (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Класифікація основних засобів
Ознака
класифікації
Види основних засобів
Призначення та стисла характеристика
Участь у вироб ничому процесі
виробничі
обслуговують господарську діяль ність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення
невиробничі
призначені забезпечити вирішення соціальних завдань
Ступінь участі у
виробничому
процесі
активна частина
основні фонди, які використовують ся для безпосереднього впливу на предмети праці (машини, обладнан ня, інструмент, вимірювальні прилади)
пасивна частина
забезпечують функціонування та здій снення процесу виробництва (будів лі, споруди, інвентар)
Залежно від прав
власні
являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення
власності
орендовані
Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю
За цільовим при значенням
будівлі
будівельно-архітектурні об’єкти ви робничого призначення
споруди
інженерно-будівельні об’єкти, що ви конують технічні функції не пов’яза ні зі зміною предметів праці
передавальні
пристрої
об’єкти, призначені для вироблення, трансформування, передачі енергії
За цільовим при значенням
машини та устат кування
безпосередньо беруть участь у тех нологічному процесі, впиваючи на предмети праці
транспортні засо би
переміщують людей та вантажі в межах та поза межами підприємства
інвентар
предмети конторського та господарського облаштування
інструменти
механічні та немеханічні знаряддя праці загального призначення
інші
засоби які не можна віднести до жодного з попередніх
внесені до статутного фонду підприємства його заснов никами
Залежно від дже рел фінансуван ня
придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів
придбані за рахунок довгострокових кредитів банків
безкоштовно отримані
Основні засоби дуже різноманітні за своїм натурально-предметним складом, призначенням залежно від ролі, яку вони відіграють у виробничому процесі. З метою проведення обліку основних засобів і складання звітності, планування їх відтворення, проведення переоцінок й інвентаризації, а також складання балансів основних засобів у практиці використовують класифікацію за окремими ознаками в якісні однорідні групи (згідно ПСБО "Основні засоби").
Залежно від поставлених завдань основні засоби можуть групуватися і за іншими ознаками. Особливий інтерес викликає їх ділення залежно від ступеня участі різних елементів у виробничому процесі на активну і пасивну частини. За прийнятою методологією до активної частини основних засобів відносять виробничі і силові машини та устаткування. В широкому розумінні поняття активних основних засобів, крім машин і устаткування, включає також вимірювальні та регулювальні прилади, виробничі інструменти, транспортні засоби і окремі види споруд. Підвищення активної частини основних засобів свідчить про зростання технічного озброєння праці і сприяє поліпшенню використання засобів праці і підвищенню її продуктивності [49, c. 101].
До пасивної частини основних засобів належать засоби праці, які забезпечують нормальні умови процесу виробництва (будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар, інші основні засоби).
Основними завданнями аналізу є:
— забезпеченість основними засобами підприємства і його структурних підрозділів — відповідність величини, складу і технічного рівня засобів потребам в них;
— виконання завдання зі зростання і оновлення основних засобів;
— технічний стан основних засобів;
— ступінь використання основних засобів і факторів, що впливають на її рівень;
— оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;
— стан невиробничих основних засобів — зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.
У відповідності з цими завданнями аналіз основних засобів проводиться в таких напрямках:
— структура основних засобів;
— наявність стан і рух основних засобів;
— використання основних засобів, виробничих потужностей, площ і обладнання;
— резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.
Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма № 1 Баланс «Звіт про фінансовий стан»; форма № 4 «Звіт про власний капітал»; статистичні звітності з виробництва і праці; паспорт окремих видів устаткування та інші внутрішньовиробничі документи.
1.2. Аналіз забезпеченості і використання основних виробничих засобів підприємства
Величина основних засобів підприємства не є постійною. У процесі виробництва проходить їх рух, який представляє собою зміну обсягу та складу основних засобів внаслідок їх надходження та вибуття. Збільшення обсягу основних засобів відбувається за рахунок нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення підприємства, а зменшення – за рахунок вибуття внаслідок фізичного зносу, аварій тощо. Основними показниками, що характеризують рух основних засобів на підприємстві є такі [6, c. 52]:
коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка доля цих засобів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період із-за зносу або інших причин.
(1.1)
де Кв – коефіцієнт вибуття ОЗ;
Бвв – сума ОЗ, що вибула;
Бвп – балансова вартість ОЗ на початок періоду.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних засобів.
, (1.2)
де Кон – коефіцієнт оновлення основних засобів;
Бвон – величина основних засобів, що введені в експлуатацію за звітний період;
Бвк – балансова вартість основних засобів на кінець періоду.
Основні засоби вводяться в експлуатацію на підприємстві в певній натуральній формі, в якій вони функціонують відповідний термін, котрий визначається їх фізичним і моральними зносом. При досягненні цього терміну вони повинні бути оновленні шляхом заміни старих засобів праці новими такої же або більш досконалої конструкції. Для підвищення ефективності виробництва на підприємстві необхідно, щоб оновлення основних засобів відбувалося на новій основі, щоб вони не тільки омолоджувались, але й підвищувалась їх продуктивність.
Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОЗ характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття цих засобів. Він визначається як відношення коефіцієнта оновлення до коефіцієнта вибуття основних засобів.
(1.3)
де Кін – коефіцієнт інтенсивності оновлення ОЗ.
Коефіцієнт придатності ОЗ показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості.
(1.4)
де Кпр – коефіцієнт придатності ОЗ;
Бвп – балансова (первісна вартість) ОЗна початок року;
- сума зносу ОЗ;
Бвз – залишкова (балансова) вартість ОЗ.
Коефіцієнт зносу ОЗ характеризує ступінь зносу ОЗ.
, (1.5)
де Кзн – коефіцієнт зносу ОЗ.
Оборот ОЗ здійснюється через певний ряд кругооборотів, після кожного з яких частина їх вартості переноситься на готову продукцію і в результаті амортизаційних відрахувань вона нагромаджується в амортизаційному фонді, який потім використовується для їх заміни. Тривалість обороту основних засобів визначається часом, протягом якого вартість основних фондів повертається до своєї первісної вартості. Час обороту окремих видів основних виробничих засобів (машин, будівлі, споруди) визначається відношенням їх вартості до суми амортизаційних відрахувань [9, c.29].
, (1.6)
де Тоб – час оборотності;
Бві – балансова вартість і-го виду основних виробничих засобів;
Арі – річні амортизаційні відрахування по і-му виду основних засобів.
Процес обороту основних виробничих засобів можна характеризувати також за допомогою коефіцієнта оборотності, який може визначатися за певний господарський період (місяць, квартал, рік). Він характеризує долю вартості основних засобів, яка переноситься на новостворену продукцію, по відношенню до балансової вартості основних виробничих засобів і визначається як відношення річної суми амортизаційних відрахувань до балансової вартості ОВЗ
, (1.7)
де Кобі – коефіцієнт оборотності і-го виду основних виробничих засобів;
Коб – коефіцієнт оборотності основних виробничих засобів по підприємству.
Економічна ефективність функціонування основних виробничих засобів – складне, багатофакторне явище. Вона формується під впливом результатів використання основних засобів, робочої сили і оборотних засобів [19, c. 55].
Оцінка використання основних виробничих фондів значною мірою залежить від правильного визначення критерію і показників ефективності. Економічна наука і практика виробили систему показників ефективності використання основних засобів промисловості, в якій можна виділити дві основні групи: економічні і техніко-економічні. До складу першої увійшли показники, що пов’язані з дією закону вартості, товарно-грошових відносин і господарського розрахунку. До другої групи належать якісні і кількісні показники, за допомогою яких характеризують використання основних виробничих засобів і передусім, їх активної частини [8, c. 23].
Техніко-економічні показники характеризують лише окремі сторони ефективності використання основних виробничих засобів, тоді як економічні відбивають їх використання більш комплексно, систематично. До економічних показників відносять співвідношення темпів зростання випуску продукції і темпів зростання основних засобів, показники рентабельності, фондовіддачі і продуктивності праці [9, c. 68].
Основним критерієм ефективності використання основних засобів багато економістів вважають рентабельність, яку визначають відношенням суми прибутку до середньорічної вартості основних і ненормованих оборотних засобів. Перевагою цього показника є те, що він забезпечує можливість враховувати якісну сторону використання основних засобів (зниження собівартості). Однак йому властиві і певні недоліки. Найістотнішим є велика чутливість до факторів, які нерідко мало залежать від роботи підприємства і використання основних засобів (зміна цін, зрушення в асортиментні).
Особливе місце в системі показників ефективності використання основних засобів посідає фондовіддача, в основу обчислення якої покладено вираження кількісного зв’язку між результатами виробництва і розмірами використаних засобів праці. Таким чином, показник фондовіддачі базується на основі співвідношення між ефектом і затратами, які пов’язані з його одержанням. У якості ефекту, тобто чисельника фондовіддачі, умовно натуральному і вартісному виразі. Однак у вимірниках він може розраховуватися лише на підприємствах, які випускають один вид продукції. У більшості галузей промисловості фондовіддача розраховується на основі вартісних показників, виходячи з обсягу виробленої продукції у поточних (порівняльних) цінах і середньорічної вартості основних засобів (власних і орендованих) за виключенням засобів, які перебувають на консервації, в резерві і здані в оренду. Вимірниками фондовіддачі можуть виступати нормативна чиста продукція, товарна, валова продукція. В якості знаменника фондовіддачі береться величина середньорічних промислово-виробничих основних засобів за повною вартістю [10, c. 77].
Фондовіддача – це узагальнений показник ефективності використання основних виробничих засобів. Він досить простий, наочний і характеризує не лише рівень використання засобів праці, він відбиває і якісні зміни в динаміці основних засобів [23, c. 33].
У галузях промисловості, як і в інших галузях народного господарства, показник фондовіддачі (Фв) вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції (О) до середньорічної вартості основних виробничих засобів ():
(1.8)
Показник фондовіддачі залежить від тривалості періоду, за який він розраховується. Характерною особливістю показника фондовіддачі є те, що його зменшення не завжди свідчить про зниження ефективності виробництва. Водночас його зростання завжди свідчить про зростання ефективності виробництва.
За умов науково-технічного поступу, коли вартість основних засобів зростає швидкими темпами, важливим питанням є правильне визначення показника фондоозброєності праці. Фондоозброєність слід визначати як відношення середньорічного обсягу основних виробничих засобів до середньоспискової чисельності всього персоналу підприємства за формулою:
(1.9)
де Ф – середньорічна вартість основних засобів;
Чр – середньоспискова чисельність всього персоналу.
Його можна визначати і зіставляти на будь-якому рівні, починаючи від цеху і закінчуючи галуззю.
Для характеристики забезпеченості підприємства основними засобами використовують такі показники як фондозабезпеченість (відношення балансової вартості ОВЗ до обсягів виготовленої продукції), механозабезпеченість (відношення балансової вартості активної частини (засобів механізації) до обсягів виготовленої продукції).
Для характеристики ступеню озброєності робітників основними виробничими засобами використовують такі показники [31]:
фондоозброєність праці робітників характеризує співвідношення між величиною основних виробничих засобів та чисельністю робітників на підприємстві. По мірі розвитку матеріально-технічної бази підприємств фондоозброєність праці робітників зростає. Праця стає все більше механізованою, поліпшуються умови праці, що призводить до росту її продуктивності;
механоозброєність праці робітників характеризується співвідношенням між величиною засобів механізації та чисельністю робітників на підприємстві. Із збільшенням парку машин і механізмів на підприємстві підвищується механоозброєність праці, що створює умови для росту її продуктивності.
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних засобів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання. При визначенні показників екстенсивного використання основних засобів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання [32, c. 88].
Основними показниками, що характеризують використання основних засобів в часі є:
коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році.
, (1.10)
де Чрд – число робочих днів в році;
Чкд – число календарних днів в році.
коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році.
, (1.11)
де Чфд – число фактично відпрацьованих днів в році.
Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих засобів в добу.
, (1.12)
де Бві – балансова вартість ОВЗ, що використовуються в і-ті зміни;
Бв – балансова вартість основних виробничих засобів.
Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни.
, (1.13)
де Чфг – число фактично відпрацьовано годин в зміну, год;
Чгз – число годин в зміні, год.
Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих засобів характеризує ступінь використання цих засобів за часом.
(1.14)
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних засобів за часом. На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих засобів, з окрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування (незадовільне технічне обслуговування робочих місць, перебої у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченість нормальних умов праці, порушення технологічної та трудової дисципліни), і не залежні від їх роботи.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних засобів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість [31, c. 44].
Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних засобів, охоплює два блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання основних засобів в цілому і окремих їхніх видів.
Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних засобів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних засобів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних засобів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних засобів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих засобів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних засобів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних засобів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).
Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних засобів, об’єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме [5]:
● коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;
● напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);
● коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування.
З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрішньозмінних втрат робочого часу. У зв’язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 × 0,6).
1.3. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих засобів підприємства
Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності використання основних засобів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних засобів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних засобів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних засобів [33]:
● всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв’язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;
● зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передовсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
● докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуатація нової техніки);
● дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об’єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємств;
● створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів і виробничих потужностей того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи [33]: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.
Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв.
Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефективного використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи.
До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, належать також запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів [29, c. 77].
Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних засобів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.
За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних засобів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебувають тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо [22, c. 35].
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПАТ «КОНСЮМЕРС-СКЛО-ЗОРЯ»
2.1. Загальна характеристика підприємства
ПАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" - один з провідних виробників стандартної і ексклюзивної склотари в Україні. Підприємство є частиною групи одного з найбільших виготівників скляних виробів у світі Verallia (Україна) і надає своїм клієнтам високоякісну продукцію, зроблену з дотриманням міжнародних стандартів.
Знаходиться підприємство за адресою:
35314 Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Промислова, 1.
ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» є лідером галузі склотари в Україні. Це було досягнуто за рахунок постійного контролю неперевершеної якості виробництва шляхом впровадження передової практики і найсучасніших технологій. Підприємство виготовляє: скляні пляшки, скляні пляшки для пива, скляні пляшки для алкогольних напоїв, скляні пляшки для вина, скляні пляшки для безалкогольних напоїв, скляні банки.
ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» має такі сертифікати на відповідність системи управління вимогам стандартів ISO 9001, ISO 14001 та OHSAS 18001.
Асортимент продукції підприємства постійно оновлюється і настроюється відповідно до очікувань клієнтів, а найсучасніші методи виготовлення склотари використовуються для задоволення клієнтів в плані диференціації товару на ринку. Підприємство працює в тісному партнерстві з клієнтами, щоб спільно визначити найбільш оптимальні рішення по упаковках якнайскоріше в процесі розвитку.
Аналіз динаміки економічних показників діяльності ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 – Основні економічні показники ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»
№ з/с
Показники
Один. вим.
Роки
Темп росту, %
2013
2014
2015
2014-2013
2015-2014
1
Виручка від реалізації продукції
тис. грн.
488 557
652 200
1 071 047
133,5
164,2
2
Обсяг виробленої продукції
тис грн.
432 873
551 073
1 005 244
127,3
182,4
3
Собівартість реалізованої продукції
тис грн.
449 813
528 776
804 778
117,6
152,2
4
Витрати на 1 грн реалізованої продукції
грн/грн
0,92
0,81
0,75
88,1
92,7
5
Середньорічна вартість основних засобів
тис. грн.
1 818 919,5
1 820 977,5
1 790 621,5
100,1
98,3
7
Фондовіддача
грн./грн.
0,24
0,30
0,56
127,2
185,5
8
Середньорічна вартість оборотніх засобів
тис. грн
270 618
307 417
393 582
113,6
128,0
8
Оборотність оборотних засобів
к-ть об
1,81
2,12
2,72
117,5
128,3
9
Середньооблікова чисельність працівників
чол.
568
690
626
121,5
90,7
10
Фонд оплати праці, всього
тис. грн.
32 613
40 695
46 104
124,8
113,3
11
Середньомісячна зарплата одного працівника
грн.
4 784,77
4 914,86
6 137,38
102,7
124,9
12
Середньорічний виробіток 1 працівника
тис. грн. /чол
762,10
798,66
1 605,82
104,8
201,1
13
Інші операційні доходи
тис. грн
17 000
56 603
99 077
333,0
175,0
15
Чистий прибуток
тис. грн.
-28 346
3 944
41 195
818,7
1044,5
16
Рентабельність ОЗ
%
- 1,56
0,22
2,30
719,1
1062,2
Відповідно до розрахованих показників таблиці 2.1. можна сказати, що на підприємстві є ефективною господарська діяльність підприємства. Про це свідчить зростання виручки від реалізації продукції та середньорічного виробітку одного працівника. Так обсяг виручки від реалізації продукції у 2014 році порівняно з 2013 роком зріс на 33,5%, а у 2015р. порівняно з 2014 роком – на 64,2%. Середньорічний виробіток одного працівника у 2015 році порівняно з 2014 роком зріс у 2 рази.
Варто зазначити про зниження витрат на 1 гривню виробництва протягом 2013-2015рр., тобто має позитивну тенденцію і свідчить про ефективну виробничу діяльність підприємства. Також на протязі даних років чистий прибуток за рахунок інших доходів не пов’язаних з основною діяльністю зріс від 17 до 99 млн. грн. За період з 2013 по 2015 рр. середньомісячна зарплата працівників зросла на 27,5%, і в 2015 році становила 6 137, 38 грн. Не можна не відмітити, що у 2015р. порівняно з 2014р. середньоспискова чисельність працівників скоротилась на 9,3%, а у 2014р. порівняно з 2013р. – збільшилась на 21,5%. Така динаміка є причиною високої плинності кадрів.
Зростання показника фондовіддачі у 2015 році на 106,9% порівняно з 2013 роком свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів підприємства.
Оборотність оборотних засобів показує кількість оборотів, які здійснюють оборотні засоби протягом року. Так коефіцієнт оборотності у 2015 році порівняно з 2014 роком зріс на 28,3%, що свідчить про пришвидшення оборотів оборотних засобів, що в свою чергу позитивно впливає на ефективність діяльності підприємства.
Чистий прибуток підприємства зріс у 2014 році порівняно з 2013 (збиток у 28 346 тис. грн – «перетворився» на прибуток 3 944 тис. грн.) , а у 2015р. порівняно з 2014 роком збільшився більш як в 10 разів! Відповідно таку ж тенденцію має
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора