Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Звіт
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національній Транспортний Університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Практика
Предмет:
Практика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний транспортний університет
(НТУ)
Кафедра ”Автомобілі”
Звіт
ПРО НАВЧАЛЬНУ ПРАКТИКУ З ДИСЦИПЛІНИ
“АВТОМОБІЛІ” (розділ “Основи конструкції”)
За своїм призначенням автомобілі й автопоїзди поділяють на:
транспортні; призначені для перевезень пасажирів і різноманітних вантажів;
спеціальні; як правило, мають спеціальне обладнання і призначені для виконання не транспортних – виробничих або будівельних – операцій, а також ті, що використовують для громадського порядку, для роботи в комунальному господарстві, пожежі тощо;
спортивні; використовують у спортивних змаганнях, видовищних заходах тощо.
Транспортні автомобілі й автопоїзди, у свою чергу, поділяють на пасажирські, вантажні, та вантажо-пасажирські.
а) б)
Основні типи пасажирських АТЗ:
а) легковий автомобіль; б)автобус.
До рухомого складу пасажирських АТЗ належать легкові автомобілі й автобуси, а також пасажирські причепи і напівпричепи.
Пасажиромісткість легкових автомобілів, в основному, не перевищує 8 осіб. Кількість місць для пасажирів у автобусах значно більша.
Клас автомобіля
Сумарний робочий
Об’єм циліндрів, л
Особливо малий
До 1,2
Малий
1,3…1,8
Середній
1,9…3,5
Великий
більш ніж 3,5
Вищий
Не регламентований
Легкові автомобілі класифікують залежно від сумарного робочого об’єму циліндрів їх двигунів. В наш час існують п’ять класів легкових автомобілів.
В основному класифікації автобусів прийнята їх габаритна довжина. Крім того, за призначенням їх умовно поділяють на міські, міжміські і спеціальні.
Клас автобуса
Габаритна довжина, м
Особливо малий
до 5
Малий
6…7,5
Середній
8…9,5
Великий
10,5…12
Особливо малий
(у тому числі зчленований)
16,5
До вантажного рухомого складу АТЗ належать автомобілі й автомобільні поїзди, призначені для перевезення різноманітних штучних вантажів, матеріалів або спеціалізованого устаткування.
Вантажні автомобілі за призначенням поділяють на автомобілі загального призначення, які мають універсальну бортову платформу, та спеціалізовані автомобілі, кузови яких призначені для розміщення певних вантажів (фургони різного призначення, цистерни, насосні установки тощо).
а) б)
в) д)
Основні типи вантажних автомобілів:
а) бортовий; б) самоскид; в) сідельний тягач; г) автомобіль-цистерна.
Спеціалізовані вантажні автомобілі, які обладнані установками для піднімання кузова під час розвантаження, називають автомобілями-самоскидами.
До спеціалізованих вантажних автомобілів належать також автомобілі-тягачі, призначені тільки для буксирування причіпних транспортних засобів. Автомобіль-тягач, з’єднаний з причепом чи напівпричепом, називають автомобільним поїздом.
Основним показником у класифікації вантажних автомобілів є їх повна маса. В наш час існують сім класів вантажних автомобілів.
Клас вантажного
Автомобіля
Повна маса, т
1
1,0…1,2
2
1,3…2,0
3
2,1…8,0
4
9,0…14,0
5
15,0…20,0
6
21,…40,0
7
понад 40,0
До причіпного складу АТЗ належать одновісні, двохосьові чи багато осьові причепи, а також напівпричепи та причепи-розпуски. Так само, як і вантажні автомобілі, причіпні транспортні
а) б)
в) г)
Типи причіпного складу автотранспорту: а) причіп-розпуск; б) одно осьовий; в) двох осьовий;
г) напівпричіп.
засоби можуть бути обладнанні спеціалізованими кузовами або мати перекидний кузов із самоскидною установкою.
Класифікація спеціального рухомого складу АТЗ за характером роботи, для якої він призначений.
Спортивні автомобілі класифікують відповідно до вимог Міжнародної федерації автомобільного спорту.
Крім наведеної класифікації рухомого складу, автомобілі усіх типів за пристосованістю до роботи в різних дорожніх умовах поділяються на дві групи: нормальної та підвищеної прохідності.
Однією з ознак, що характеризує прохідність автомобіля, є”колісна формула”. ЇЇ записують як добуток, що вказує загальну кількість коліс автомобіля та кількість ведучих коліс. Наприклад:
4×2, 4×4, 6×4, 6×6 і так далі.
Поряд з наведеною класифікацією, у більшості країн світу кожна фірма виробник автомобілів застосовує власну систему індексації рухомого складу. Разом з тим існує міжнародна домовленість, що передбачає систему класифікації,головною ознакою якої є загальна маса транспортного засобу. Ця система покладена в основу стандарту ГОСТ 22895-77, що використовується в Україні.
Категорія М – автомобілі призначені для перевезення пасажирів, що мають як мінімум 4 колеса. До неї належать:
категорія М1 – автомобілі для перевезення пасажирів, що мають максимум 8 місць для сидіння, без урахування сидіння водія.
категорія М2 – автомобілі для перевезення пасажирів, що мають більш як 8 місць для сидіння, без урахування сидіння водія, допустимою повною масою до 5 т.
категорія М3 – автомобілі для перевезення пасажирів, що мають більш ніж 8 місць для сидіння, без урахування сидіння водія, допустимою масою понад 5 т.
Категорія N – автомобілі для перевезення вантажів, що мають як мінімум 4 колеса. До неї належать:
категорія N1 – автомобілі для перевезення вантажів із допустимою повною масою до 3,5 т.
категорія N2 – автомобілі для перевезення вантажів із допустимою повною масою від 3,5 до 12 т.
категорія N3 – автомобілі для перевезення із допустимою повною масою понад 12 т.
Для автомобілів-тягачів, призначених для з’єднання з напівпричепом або причепом, що має центральну вісь, маса, за якою визначається клас автомобіля, складається із суми спорядженої маси автомобіля-тягача і маси, що передається від завантаженого напівпричепа або причепа на автомобіль тягач.
Категорія О – причіпний рухомий склад. До неї належать:
категорія О1 – причепи із допустимою повною масою до 0,75 т.
категорія О2 – причепи із допустимою повною масою від 0,75 до 10 т.
категорія О3 – причепи із допустимою повною масою понад 10 т.
У випадку, якщо йдеться про напівпричіп або причіп із центральною віссю, максимальна маса, що визначає категорію, дорівнює рівняється статичному навантаженню, що передається від осі або осей причепа на дорогу за умови, що причеп з’єднаний з автомобілем-тягачем і завантажений до допустимого максимального значення.
Поряд із існуючими системами класифікації автомобільних транспортних засобів в країнах СНГ є система індексації всіх видів рухомого складу автомобільного транспорту, прийнята в 1966 році.
Легкові автомобілі
Робочий
Об’єм двигуна, л
≤ 1,2
1,3 – 1,8
1,9 – 3,5
понад 3,5
Індекс
11
21
31
41
Автобуси
Довжина, м
≤5
6,0 – 7,5
8,0 – 9,0
10,5 – 16,0
понад 16,5
Індекс
22
32
42
52
62
Вантажні автомобілі
Повна маса, т
≤1,2
1,3 - 2,0
2,1 – 8,0
9,0 – 14,0
15,0 – 20,0
21,0 – 40,0
Понад 40,0
Індекс автомобіля:
З бортовою
платформою
13
23
33
43
53
63
73
тягача
14
24
34
44
54
64
74
самоскида
15
25
35
45
55
65
75
Індекс будь-якого транспортного засобу складається з літерного позначення заводу-виготовлювача та чотиризначного або п’ятизначного цифрового коду.
Дві перші цифри коду позначають клас і вид автомобіля, третя і четверта – номер моделі, п’ята – порядковий номер модифікації.
Аналогічна система індексації існує і для причіпного складу. Перші дві цифри після позначення заводу-виготовлювача означають клас причіпного засобу, третя і четверта – модель причепа чи напівпричепа.
Загальна будова автомобіля
Сучасний автомобіль – це досить складна машина, кількість якої вимірюється сотнями і навіть тисячами. Проте у більшості з них основи конструкції і принцип дії переважної кількості вузлів і систем досить подібні, незважаючи на різні варіанти технічного виконання. Багато спільного мають також схеми розміщення основних агрегатів – компонування автомобілів різного типу і призначення.
При всій розмаїтості складових елементів кожен автомобіль можна умовно поділити на три основні частини: двигун, кузов і шасі.
Двигун є джерелом механічної енергії, що приводить автомобіль у рух. В наш час на автомобілях найбільш поширені теплові двигуни. Вони перетворюють теплову енергію, що звільняється при згорянні палива, на механічну, котра потім витрачається на подоланні зовнішнього опору руху автомобіля.
Кузов вантажного автомобіля служить для розміщення вантажу і найчастіше складається з платформи і кабіни. У кузові легкового автомобіля розміщені як пасажири так і водій. Кузови легкових автомобілів бувають двох типів: рамні та без рамні.
Шасі поєднує трансмісію, несущу систему, підвіску, колеса і органи керування.
Трансмісія складається з механізмів, призначених для зміни крутного моменту двигуна під час передачі його до ведучих коліс автомобіля. До неї найчастіше входять щеплення, коробка передач механічна або автоматична, карданна передача, головна передача, диференціал і півосі, розміщені у середині кожуха ведучого моста.
До несущої системи належать рама, передній і задній мости та колеса з підвіскою, яка забезпечує необхідну плавність ходу автомобіля і надійний контакт коліс з дорогою.
Органи керування служать для зміни напрямку і швидкості руху автомобіля. До них належать рульове керування гальмова система.
У більшості автомобілів, що їх випускали минулими роками, ведучими були задні колеса. Такі автомобілі називають заднє приводними, зробленими за так званою класичною схемою компонування.
Сучасні автомобілі, особливо легкові, для поліпшення керованості і надійності випускають переднє приводними. Двигун і трансмісія у них розташовані в передній частині, а передні колеса є одночасно і ведучими, і керованими. Разом з тим багато автомобілів на сьогодні будують з усіма ведучими колесами. Їх називають повно приводними.
При зміні розташування або збільшенні числа ведучих коліс схеми трансмісій змінюють, вводячи в них додаткові агрегати – роздавальні коробки, міжосьові диференціали тощо.
Технічна характеристика ВАЗ – 2121
Кількість місць, включаючи місце водія 4
Вантажопідйомність, кг 400
Маса спорядженого автомобіля, кг 1210
База (відстань між осями), мм 2200
Колія коліс, мм:
передніх 1403
задніх 1400
Зазор автомобіля при повній загрузці і нормальному тиску в шинах, мм:
до поперечини передньої підвіски 288
до балки заднього моста 220
до картера двигуна 319
Габаритні розміри, мм:
довжина 3740
ширина 1680
висота (без навантажень) 1640
Максимальна швидкість руху на найбільшій передачі, км/ч:
при повній масі автомобіля 135
з водієм и одним пасажиром 137
Час розгону автомобіля з місця з перемиканням передач до швидкості 100 км/ч, с:
при повній масі автомобіля 21
з водієм і одним пасажиром 19
Найменший радіус повороту по осі сліду переднього зовнішнього колеса, м: 5,5
Тормозний шлях автомобіля з повним навантаженням зі швидкістю 80 км/ч на горизонтальному відрізку сухого, рівного асфальтованого шосе, м 40
Модель двигуна 21213 21214*
Діаметр циліндра и хід поршня, мм 82х82
Робочий об’єм, л 1,7
Ступінь стискання 9,3
Номінальна потужність по ГОСТ 14846 (нетто) при частоті обертання колінчатого вала 5200 (5400*) об/мін, к. с. 78,9
Передаточні числа коробки передач:
перша передача 3,67
друга передача 2,1
третя передача 1,36
четверта передача 1,00
п’ята передача 0.82
задній хід 3,53
Передаточне число головної передачі (обох мостів) 3,9
Передаточні числа розподільчої коробки:
вища передача 1,2
нижча передача 2,135
Розмір обода колеса 127J-406 (5J-16)
Шини діагональні 175-406 (6,95-16) або радіальні 175/80R16
Моделі автомобілів, що випускаються і випускалися раніше на
Волжском автомобільному заводі
Жигулі: ВАЗ-2101 • ВАЗ-2102 • ВАЗ-2103 • ВАЗ-2104 • ВАЗ-2105 • ВАЗ-2106 • ВАЗ-2107
Лада Самара: ВАЗ-2108 • ВАЗ-2108 Лада Аєро • ВАЗ-2108 Ландо FUN/SAFARI • ВАЗ-2108 Кабріолет Natasha • ВАЗ-2108 Кабріолет San Remo • ВАЗ-2108 Кабріолет/Хардтоп Amadeo • ВАЗ-2108 Тарга Bohemia • ВАЗ-2108 T3 Pock • ВАЗ-2109 • ВАЗ-21099 • ВАЗ-21099 "Amadeo-500" • ВАЗ-21099 "Victory"
Лада: 110 ВАЗ-2110 • ВАЗ-21108 «Прем’єр» • ВАЗ 21109 «Консул» • ВАЗ-2110 TMS • ВАЗ-21106 • ВАЗ-21106 Купе • ВАЗ-21107 • ВАЗ 21127 • ВАЗ-2111 • ВАЗ-21116-04 • ВАЗ-21119 • ВАЗ-2112 • ВАЗ-2112 Купе • ВАЗ-21127
Лада Самара 2: ВАЗ-2113 • ВАЗ-2114 • ВАЗ-2115
Лада Калина: ВАЗ-1117 • ВАЗ-1118 • ВАЗ-1119 • ВАЗ-1119 Sport • ВАЗ-1119 TMS • Lada Kalina City
Лада Пріора: ВАЗ-2170 • ВАЗ-2170 CNG • ВАЗ-21708 «Прем’єр» • ВАЗ-2171 • ВАЗ-2172 • ВАЗ-2172 Купе • ВАЗ-2170 Sport C роторно-поршневим двигуном ВАЗ-21018 • ВАЗ-21019 • ВАЗ-21059 • ВАЗ-21079 • ВАЗ-2108-91 • ВАЗ-2109-91 • ВАЗ-21099-91 • ВАЗ-2110-91 • ВАЗ-2115-91 • ВАЗ-2110 RPD
Малолітражні автомобілі: ВАЗ-1111 («Ока») • ВАЗ-1111 («Ока») "Електро" • ВАЗ-1121 («Ока-2») • ВАЗ-11174 (Ока-3) • «Гном» • АСМ-112810 Мишка • «Карат» • «Чебурашка» • ВАЗ 1152 «Ельф» • «Рапан» • ВАЗ 1004 «Гольф»
Нива (Лада 4x4): ВАЗ-2121 • ВАЗ-2121 Praktik • ВАЗ-2121 Кабріолет • ВАЗ 212180 Фора • ВАЗ-212183 «Ландоле» • ВАЗ-21213 • ВАЗ-21215 • ВАЗ-2123 • ВАЗ-2129 Кедр • ВАЗ-2131 "Антел" • ВАЗ-2302 ФВК Бізон • ВАЗ-2323 • ВАЗ-2723 • ВАЗ-2329 • ВАЗ-2131СП • ВАЗ-1922 («Бронто-Марш») • ВАЗ-2129
Автомобілі сумісного випуску: Шевроле Нива • Шевроле Віва
Інші автомобілі: Lada Revolution • ВАЗ-1706 «Челнок» • ВАЗ-2113Ф «Челнок» • ВИС-2348 • ВИС 2346 • ВАЗ-2120 («Надежда») • ВАЗ-1922 («Марш-2») • «Тарзан» • «Тарзан-1»• ВИС-23481 • «Тарзан-2» • «Тарзан-3» • Апал-21541 «Сталкер» • ВАЗ-2190
Концепт-кари: ВАЗ-2107М • ВАЗ-2110М • ВАЗ-2151 («Нова класика») • Lada Roadster • Кроссовер • ВАЗ-2116 («Силует») • Project C • Lada C • Lada C-Cross • Lada Revolution Coupe • Lada Revolution III • Lada Raid • Lada X1 Peter-Turbo
Випробні зразки: ВАЗ-2103-універсал * ВАЗ-1120 Мінівен • ВАЗ-2122 «Проект ріка»
Система запалювання
Система запалювання:
1. Напівпровідникова пластина з інтегральною мікросхемою; 2. Постійний магніт; 3. Ізолятор; 4. Корпус котушки запалювання; 5. Вторинна обмотка; 6. Первинна обмотка; 7. Зовнішній магнітопроводу; 8. Клема "К" виведення кінця первинної обмотки; 9. Кришка; 10. Клема високої напруги; 11. Клема "Б" виведення початку первинної та вторинної обмоток кінця; 12. Сердечник; 13. Контактна гайка; 14. Ізолятор свічки; 15. Стрижень; 16. Корпус свічки; 17. Ущільнювальне кільце; 18. Тепловідвідної шайба; 19. Центральний електрод; 20. Боковий електрод; 21. Валик датчика-розподільника запалювання; 22. Маслоотражательная муфта валу; 23. Штепсельний роз'єм; 24. Діафрагма; 25. Кришка вакуумного регулятора; 26. Корпус вакуумного регулятора; 27. Тяга вакуумного регулятора; 28. Опорна пластина регулятора випередження запалювання; 29. Ротор розподільника запалювання; 30. Боковий електрод з клемою для проводу до свічки запалювання; 31. Кришка розподільника запалювання; 32. Центральний електрод з клемою для проводу від котушки запалювання; 33. Угольок центрального електрода; 34. Центральний контакт ротора; 35. Резистор 1000 Ом для придушення радіоперешкод; 36. Зовнішній контакт ротора; 37. Ведуча пластина відцентрового регулятора; 38. Грузик регулятора випередження запалювання; 39. Екран; 40. Опорна пластина безконтактного датчика; 41. Безконтактний датчик; 42. Корпус датчика-розподільника запалювання; 43. Корпус маслянки; 44. Стопорне пластина підшипника; 45. Підшипник опорної пластини безконтактного датчика; 46. Свічі запалювання; 47. Котушка запалювання; 48. Комутатор; 49. Реле запалювання 113.3747-10; 50. Вимикач запалювання; I. Характеристика вакуумного регулятора випередження запалювання: А - кут випередження запалювання, град; Р - розрідження, гПа (мм рт.ст.); II. Характеристика відцентрового регулятора випередження запалювання: А - кут випередження запалювання, град; n - частота обертання валика розподільника запалювання, хв-1; III. Схема роботи відцентрового регулятора випередження запалювання: А - кут випередження запалювання; IV. Схема роботи безконтактного датчика: В - імпульси напруги (U) на виході датчика; С - імпульси струму (I) в первинній обмотці котушки запалювання; t - час накопичення струму; V. Схема системи запалювання.
Конструкція системи запалювання
На автомобілях ВАЗ-2121 застосовується безконтактна електронна система запалювання високої напруги. Вона складається з наступних основних вузлів: датчика-розподільника запалювання, комутатора, свічок запалювання, котушки запалювання, вимикача запалення і проводів високої напруги.
Принцип роботи системи запалювання та її будова
Датчик-розподільник запалювання застосовується типу 3810.3706 і служить для видачі керуючих імпульсів низької напруги на комутатор і для розподілу імпульсів високої напруги по свічках запалювання. Він встановлений в лівій передній частині двигуна і приводиться в обертання від гвинтової зубчатої шестерні 21.
Валик 21обертається в металокерамічної втулці, запресованої в корпусі 42. Втулка змащується гвинтом від маслянки 43. На валику розташовані деталі відцентрового регулятора запалювання: ведуча пластина 37 і опорна пластина 28 з важкою 38. Ведуча пластина закріплена на валику, а опорна - разом з екраном 39 складає єдиний вузол з втулкою, одягненою на валик. Втулка в невеликих межах може повертатися на валику.
Безконтактний датчик 41 закріплений на пластині 40 і діє на основі ефекту Холла, який полягає у виникненні поперечного електричного поля в платівці напівпровідника при дії на неї магнітного поля. Датчик складається з напівпровідникової пластинки 1 з інтегральною мікросхемою і постійного магніту 2 з магнітопроводів. Між платівкою і магнітом є зазор, у якому знаходиться сталевий екран 39 с чотирма прорізами.
Коли через зазор датчика проходить тіло екрана (див. схему IV), то магнітні силові лінії замикаються через екран і на платівку не діють. Тому різниця потенціалів у платівці не виникає. Якщо ж в зазорі знаходиться проріз екрана, то на платівку напівпровідника діє магнітне поле, і з неї знімається різниця потенціалів.
Інтегральна мікросхема, вбудована в датчик, перетворює різницю потенціалів, яка виникає на платівці, в імпульси напруги негативної полярності. Таким чином, коли тіло екрана перебуває в зазорі датчика, то на його виході є напруга Umax, приблизно в 3 рази менше напруги живлення. Якщо ж через зазор датчика проходить проріз екрана, то напруга Umin на виході датчика близька до нуля (не більше 0,4 В).
Комутатор. Електронний комутатор 48 служить для переривання струму в первинному колі котушки запалювання за сигналами безконтактного датчика. Можуть застосовуватися взаємозамінні комутатори різних марок: 3620.3734, HIM-52, BAT10.2, RT1903 або PZE4020. Для переривання струму служить спеціальний потужний високовольтний транзистор.
Свічі запалювання застосовуються або вітчизняні типу А-17ДВ-10 або FE65PR виробництва Словенії, або їм подібні. Ці свічки мають вбудований помехоподавляючий резистор величиною 4-10 КОм. Конструкція свічок - традиційна. Зазор між електродами свічок складає 0,7-0,8 мм.
Вимикач запалювання встановлений на кронштейні з лівого боку рульової колонки і закріплений двома гвинтами. Він складається з корпусу із замком і пристроєм проти викрадення і контактної частини. Принцип дії протиугінного пристрою полягає в тому, що після виймання із замку ключа, встановленого в положення III (Стоянка), запірний стрижень замку висувається, входить в паз валу рулюючи і блокує вал. Ключ із замку можна вийняти тільки в положенні III.
Котушка запалювання - типу 27.3705 з розімкнутим магнітопроводом, герметизовані, маслонаповнювані. Вона призначена для перетворення струму низької напруги (12 В) в струм високої напруги (20-25 кВ) для пробою повітряного зазору між електродами свічок запалення. Являє собою трансформатор з двома обмотками: первинною 6 і вторинної 5.
Робота системи запалювання. При роботі двигуна безконтактний датчик видає імпульси напруги на штекер "6" комутатора, а той перетворює їх в імпульси струму I в первинній обмотці котушки запалювання. У момент переривання струму магнітне поле в котушці запалювання різко стискується і, перетинаючи витки обмотки, індукує в ній ЕРС порядку 22-25 кВ. Струм високої напруги йде до центральної клеми 32 датчика-розподільника запалювання, потім через контакти ротора 29 до бічного електроду 30 і далі до свічки запалювання, створюючи іскровий заряд між її електродами.
Засоби регулювання системи запалювання
У схемі комутатора є пристрій для автоматичного регулювання періоду t накопичення струму I в котушці запалювання залежно від частоти обертання колінчастого вала. Величина імпульсів струму I становить 8-9 А. Крім того, передбачено автоматичне відключення струму через котушку запалення при непрацюючому двигуні, але включеному запаленні. Через 2-5 с після зупинки двигуна вихідний транзистор закривається, не створюючи при цьому іскри на свічках запалювання.
Щоб отримати максимальну потужність двигуна, необхідно запалювати горючу суміш трохи раніше приходу поршня у ВМТ і кожній частоті обертання колінчастого вала двигуна необхідний свій кут випередження запалювання. Так, при 750-800 об / хв початковий кут випередження запалювання складає ±1 °. Зі збільшенням частоти обертання кут випередження запалювання повинен збільшуватися, а зі зменшенням частоти - зменшуватися. Це завдання виконує відцентровий регулятор випередження запалювання.
При збільшенні частоти обертання валика датчика розподілювача важки 38 під дією відцентрових сил розходяться й повертають опорну пластину 28 разом з екраном 39 на кут А. Тепер проріз екрану раніше на кут А проходить через зазор датчика, і він раніше видає імпульс, тобто випередження запалювання збільшується. При зменшенні частоти обертання валика відцентрові сили, що діють на важки, зменшуються, і пружини повертають опорну пластину 28 з екраном 39 проти напрямку обертання валика, тобто випередження запалювання зменшується.
Вакуумний регулятор випередження запалювання змінює залежно від навантаження на двигун. При невеликих навантаженнях зміст залишкових газів у горючій суміші висока, тому суміш згорає повільніше і її треба підпалювати раніше і навпаки.
На діафрагму 24 вакуумного регулятора діє розрідження, що відбирається із зони над дросельною заслінкою першої камери карбюратора. При невеликих відкриттях дросельної заслінки (мала навантаження) під дією розрідження, діафрагма 24 відтягується і тягою 27 повертає опорну пластину 40 датчика проти напрямку обертання валу. Випередження запалювання збільшується. У міру подальшого відкриття дросельної заслінки (збільшення навантаження) розрідження зменшується, і пружина віджимає діафрагму в початкове положення. Опорна пластина датчика повертається в напрямку обертання валика і випередження запалювання зменшується.
Коробка перемикання передач
Коробка передач:
1. Первинний вал; 2. Передня кришка коробки передач з направляючою втулкою муфти підшипнка вимикання зчеплення; 3. Сальник первинного валу; 4. Пружинна шайба; 5. Установче кільце підшипника; 6. Картер коробки передач; 7. Сапун; 8. Голчастих підшипників вторинного валу; 9. Вперта шайба пружини синхронізатора; 10. Зубчастий вінець синхронізатора IV передачі; 11. Ковзна муфта синхронізатора III і IV передач; 12. Маточина муфти синхронізатора III і IV передач; 13. Стопорне кільце синхронізатора; 14. Блокуюче кільце синхронізатора; 15. Пружина синхронізатора; 16. Шестірня і зубчастий вінець синхронізатора III передачі; 17. Шестірня і зубчастий вінець синхронізатора II передачі; 18. Вторинний вал, 19. Шестірня і зубчастий вінець синхронізатора I передачі; 20. Втулка шестірні I передачі; 21. Проміжний підшипник вторинного валу; 22. Стопорне пластина проміжного підшипника; 23. фланець; 24. Захисний чохол; 25. Пружина 26. Важіль перемикання передач; 27. Стрижень важеля перемикання передач; 28. Пружна подушка демпфера; 29. Гумова подушка демпфера; 30. Розпірна втулка демпфера; 31. Запірна втулка демпфера; 32. Манжета, 33. Сферична шайба; 34. Кульова опора важеля; 35. Корпус важеля перемикання передач; 36. Напрямна пластина; 37. Фланець еластичної муфти карданної передачі; 38. Гайка, 39 а. Ущільнювач центрує кільця; 40. Центрує кільце; 41. Сальник заднього підшипника вторинного валу; 42. Задній підшипник вторинного валу; 43. Розпірна втулка; 44. Мастиловідзеркалююча шайба; 45. Підшипник блоку шестерень; 46. Блок шестерень V передачі і заднього ходу. 47. Вісь проміжної шестерні заднього ходу; 48. Проміжна шестерня заднього ходу; 49. Задній підшипник проміжного вала; 50. Шестірня I передачі проміжного вала; 51. Ковзна муфта синхронізатора I і II передач. 52. Шестірня II передачі проміжного вала; 53. Шестірня III передачі проміжного вала; 54. Пробка заливного і контрольного отвори. 55. Проміжний вал; 56. Шестірня постійного зачеплення проміжного валу; 57. Передній підшипник проміжного вала; 58. Затискна шайба підшипника проміжного вала; 59. Болт затискної шайби; 60. Шестірня постійного зачеплення первинного валу; 61. Задній підшипник первинного валу; 62. Стопорне кільце; 63. Блокувальна скоба заднього ходу; 64. Шайби направляючої пластини; 65. Напрямна планка; 66. Кришка фіксаторів; 67. Пружина фіксатора; 68. Фіксатор; 69. Вилка включення V передачі; 70. Вперта шайба; 71. Стопорне кільце; 72. Вилка перемикання III і IV передач; 73. Шток вилки включення I і II передач; 74. Шток вилки включення III і IV передач; 75. Вилка включення I і II передач; 76. Шток вилки включення V передачі і заднього ходу; 77. Блокувальні сухарі.
Конструкція коробки перемикання передач
П'ятиступінчаста коробка передач складається з трьох валів: первинного 1, проміжного 55 і вторинного 18, із шестірень і синхронізаторів, осі 47 з проміжної шестірнею 48 заднього ходу і механізму вибору і перемикання передач. Вали і шестерні коробки передач розміщені в литому алюмінієвому картері збичувавши задній кришці.
Принцип роботи КПП та її будова
Первинний вал 1 обертається в двох шарикових підшипниках, один з яких розташований у торці колінчастого вала двигуна, інший - в передній стінці картера коробки передач. Задній підшипник 61 утримується на валу стопорним кільцем 62. Пружини спеціальною шайбою, встановленої між внутрішнім кільцем підшипника і стопорним кільцем. У канавці зовнішнього кільця підшипників 61 розташоване установче кільце 5, що затискається між передньою стінкою коробки і картером зчеплення. Між передньою кришкою 2 і зовнішнім кільцем підшипників 61 встановлена пружинна тарілчаста шайба 4. Така фіксація заднього підшипника утримує вал від осьового переміщення.
На передній частині первинного валу нарізані шліци, якими він з'єднується з веденим диском зчеплення. Разом з валом 1 виготовлена косозуба шестерня 60, яка знаходиться в постійному зачепленні з шестірнею 56 проміжного вала. Прямозубий вінець 10 синхронізатора четвертої передачі припаяний міддю до первинного валу 1. З цим вінцем з'єднується муфта 11 при включенні IV передачі.
Проміжний вал 55 представляє собою блок чотирьох шестерень, який спирається переднім кінцем на дворядний кульковий підшипник 57, а заднім кінцем - на роликовий підшипник 49.
На шліцу проміжного вала кріпиться стяжних болтів блок 46 шестерень п'ятої передачі і заднього ходу. Задній кінець блоку спирається на роликовий циліндричний підшипник 45, розташований в гнізді задньої кришки.
Вторинний вал 18 обертається в трьох роликових підшипниках. Передній голчастий підшипник 8 розташований в гнізді первинного валу. Проміжний підшипник 21 розташований в задній стінці картера коробки передач. Його фіксує в гнізді стопора пластина 22, яка кріпиться до задньої стінки картера гвинтами. Між пластиною і картером затиснуте установче кільце проміжного підшипника. На валу підшипник затиснутий втулкою 20 і шестернею заднього ходу, яка кріпиться на валу однієї шпонкою разом з маточиною муфти синхронізатора п'ятої передачі. За маточиною розташована остійна шайба і втулка, на якій обертається ведена шестерня п'ятої передачі. Між втулкою цієї шестірні й розпірною втулкою 43 затиснута мастиловіддзеркалююча шайба 44. Задній кінець вторинного валу встановлений на роликовому циліндричному підшипнику 42 і на виході з кришки ущільнюється сальником 41. На шліцу вала кріпиться фланець 37 еластичної муфти. Всі деталі, розташовані на вторинному валу, підтискаються гайкою 38. На циліндричному поясочку гайки, розташований гумовий ущільнювач 39, а на кінці вала знаходиться центруюче кільце 40.
На термооброблених шийках вторинного валу обертаються шестерні 16 і 17 третьої та другої передач. Шестерня 19 першої передачі обертається на сталевій термообробленій втулці 20, одягненій на вал. Кожна з цих шестерень має по два вінця. Косозубі вінці знаходяться в постійному зачепленні з шестернями проміжного валу 55, а прямозубі вінці з'єднуються при включенні передач з муфтами 11 і 51 синхронізаторів і через них і маточини синхронізаторів передають крутний момент на вторинний вал. Ведуча шестерня п'ятої передачі знаходиться в постійному зачепленні з великим вінцем блоку 46 шестерень. З малим вінцем блоку входить в зачеплення проміжна шестерня 48 при включенні передачі заднього ходу.
На двох паска вторинного валу нарізані по три глибоких паза, в які входять виступи маточин ковзних муфт синхронізаторів, що забезпечує їх жорстке з'єднання з валом.
Синхронізатор III і IV передач складається з маточини 12, ковзної муфти 11, двох блокуючих кілець 14, пружин 15 і вінців синхронізаторів III і IV передач. Одне блокуюче кільце синхронізатора з'єднується внутрішнім вінцем з прямозубим вінцем шестірні 16 III передачі. Це кільце утримується на вінці шестірні стопорним кільцем 13. Між блокуючим кільцем і опорною шайбою шестірні встановлена пружина 15, яка підганяє блокуюче кільце 14 до стопорного кільця 13. Інше кільце синхронізатора таким же чином з'єднується з вінцем 10 синхронізатора IV передачі первинного валу коробки передач.
Кожне блокуюче кільце має конічну поверхню з дрібною різьбою, до якої тулиться при включенні передачі конусна частина ковзної муфти 11. У момент зіткнення муфти з кільцем масляна плівка на різьбленні кільця розривається, що підвищує сили тертя між кільцем і муфтою.
Ковзна муфта 11 всередині має шліци, а зовні кільцеву проточку для вилки перемикання передач. Муфта розташована на шліца маточини 12, яка має жорстку зв'язок з вторинним валом. При включенні III або IV передачі ковзаюча муфта, переміщаючись по шліцу маточини 12, входить в зачеплення з малим вінцем шестерні 16 III передачі або з вінцем 19 первинного валу і з'єднує їх через маточину 12 з вторинним валом 18. При цьому крутний момент від первинного валу 1 або шестерні 16 передається на вторинний вал через деталі синхронізатора. Аналогічний пристрій мають синхронізатори I, II і V передач.
Проміжна шестерня 48 заднього ходу обертається на нерухомій осі 47 на металокерамічної втулці. Вісь кріпиться до перегородки картера гайкою з тарілчастою пружинною шайбою. Інший кінець осі встановлений в гнізді задньої кришки.
Важіль 26 перемикання передач має опорну кулю, яка підтискається до поверхні кульовї опори 34 пружиною 25. Вона фіксується на важелі стопорним кільцем 71 з опорною шайбою 70. Зверху до кульової опори цією ж пружиною притискається сферична шайба 33. Від провертання важіль перемикання передач утримується штифтом, який заходить в отвір опори. У привід перемикання передач запроваджено механізм вибору передач, який блокує випадкове включення передачі заднього ходу при включенні п'ятої передачі. Він складається з направляючої пластини 36 важеля, верхній і нижній шайб 64, корпусу 35, блокувальної скоби 63 заднього ходу. Перераховані деталі стягнуті трьома болтами, якими механізм вибору передач до патрона задньої кришки коробки передач. У пазах направляючої пластини 36 встановлені підпружинені напрямні планки, між якими затиснутий нижній кінець важеля перемикання передач. Під дією пружин направляючих планок важіль перемикання передач встановлюється в нейтральне положення.
Диференціал
Передній міст:
1. Коробка диференціала; 2. Сателіт; 3. Вісь сателіта; 4. Шестірня півосі; 5. Відома шестерня головної передачі; 6. Шпилька кріплення кришки підшипника; 7. Картер переднього моста; 8. Пробка зливного отвору; 9. Нижня кришка картера; 10. Кришка картера; 11. Кронштейн передньої опори двигуна; 12. Шпилька кріплення переднього моста; 13. Лівий кронштейн кріплення переднього моста; 14. Підшипники провідної шестерні; 15. Ведуча шестерня головної передачі; 16. Розпірна втулка; 17. Сальник провідної шестерні; 18. Відбивач сальника; 19. Фланець провідної шестерні; 20. Гайка кріплення фланця; 21. Корпус внутрішнього шарніра приводу колеса; 22. Підшипник корпусу внутрішнього шарніра; 23. Установче кільце підшипника; 24. Пружинна шайба; 25. Стопорне кільце; 26. Регулювальна гайка підшипника коробки диференціала; 27. Підшипник коробки диференціала; 28. Права піввісь корпусу внутрішнього шарніра; 29. Сапун; 30. Правий кронштейн кріплення переднього моста; 31. Регулювальне кільце провідної шестерні; 32. Мастиловіддзеркалювач, 33. Опорна шайба шестерні півосі; 34. Пробка заливного отвору; 35. Ліва піввісь корпусу внутрішнього шарніра; 36. Кришка підшипника корпусу внутрішнього шарніра; 37. Відбивач сальника корпусу шарніра, 38. Сальник, 39 а. Кришка підшипника коробки диференціала; 40. Стопорне пластина регулювальної гайки.
Передній диференціал
Конструкція переднього диференціала
Передній міст - ведучий, з постійним приводом від роздавальної коробки, має гіпоїдну головну передачу і двох сателітний диференціал. Деталі головної передачі диференціала й підшипники переднього і заднього мостів уніфіковані.
Принцип роботи переднього диференціала та його будова
Кріпиться передній міст до кронштейнів двигуна: праворуч - болтом через кронштейн 30, ліворуч - на двох шпильках 12.
Картер переднього моста відлито з алюмінієвого сплаву. Середня частина картера розширена і має отвір, до площини якого кріпиться на шпильках штампована кришка 10. У середині порожнини картера розташовані диференціал і головна передача. Знизу картер переднього моста закрито литою кришкою 9, в якій розташована пробка 8 зливного отвору. Наливний отвір, розташований з лівого боку картера та закритий пробкою 34.
З боків картер має фланці, в яких розташовано гнізда для установки підшипників 22 корпусів внутрішніх шарнірів приводу коліс. З правого боку картера встановлений сапун 29, через
26.09.2017 22:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора