Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Тіньова економіка
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
СІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Наукова робота
Предмет:
Фінанси
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
НАУКОВА РОБОТА
З дисципліни «Фінанси» на тему: «Тіньова економіка»
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1.СУТЬ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ 5
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ 2011-2016 РОКІВ 8
РОЗДІЛ 3.ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН ЩОДО ТІНЬОВОЇ ЕОНОМІКИ 13
ВИСНОВКИ 16
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18
ДОДАТКИ 19
АННОТАЦІЯ
Метою даної наукової роботи є дослідити тіньову економіку в Україні та за кордом. Види та принципи функціонування тіньової економіки. Вплив на розвиток економіки України. Шляхи усунення тіньової економіки на прикладі зарубіжних країн.
Актуальність даної наукової роботи полягає в тому шо дослідивши динаміку розвитку тіньової економіки в Україні, яка на данний час є проблемою для розвитку нашої країни. Розглянемо шляхи усунення тіньової економіки, для подальшої стабілізації національної економіки, та позитивного розвитку соціально-економічного добробуту населення.
ANNOTATION
The aim of this research work is to investigate the shadow economy in Ukraine and abroad. The types and principles of functioning of shadow economy. Influence on the development of Ukraine's economy. The way to eliminate the shadow economy by the example of foreign countries.
The relevance of this scientific work is that examining the dynamics of the development of the shadow economy in Ukraine, which at this time is a problem for the development of our country. Consider ways of eliminating the shadow economy, for the further stabilization of the national economy and the positive development of the socio-economic well-being of the population
ВСТУП
Розвиток доіндустріального суспільства і його перехід в індустріальне сприяв тіньовій діловій активності у різноманітних її проявах. Так, деякі форми капіталістичного виробництва (наприклад, «розпорошена» мануфактура) становили «підпільну» противагу легальному цеховому ремеслу, піратство поширювалося протягом XVI—XVIII ст. в Середземному та Карибському морях, Індійському океані, завдаючи чималої шкоди морським перевезенням, казнокрадство та корупція були присутні в усіх абсолютистських державах. Певною мірою тіньова ділова активність була реакцією на наступ влади вельмож, яка ще не мала належного інституційного оформлення. Капіталізм у власному розумінні слова міцно вкоренився лише після того, як «протестантська етика» санкціювала гонитву за багатством у формі «чесного бізнесу», що допускала конкуренцію і не заперечувала насильства. Епоха нового часу завершується узаконенням одних форм тіньового бізнесу (наприклад, банківської діяльності — колишнє лихварство) і посиленням боротьби з найбільш кримінальними його формами (комп'ютерним піратством, корупцією тощо).
Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається у другій половині ХХ ст., що пов'язується з глобальною трансформацією світового господарства. У розвинених країнах іллегалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості директивно-планової моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні».[1]
Неоднозначними є думки з приводу впливу тіньового сектора на національне господарство. Він несе і певну конструктивну роль, що проявляється в стабілізуючій і компенсуючій функціях в господарстві перехідного періоду. Тіньова економіка характеризується більшою гнучкістю та динамічністю, ніж легальна. Вона має здатність швидко заповнювати ніші (що виникають в економічному просторі) та створювати додаткові робочі місця. Тіньова економіка насичує ринок товарами і послугами, збільшує доходи частини населення, посилює конкурентну боротьбу, стримуючи на певний час соціальні дестабілізаційні процеси в суспільстві. Проте вирішальним є негативний вплив тіньового сектору на національну економіку. Внаслідок існування тіньової економіки зменшуються доходи бюджету, зростає зовнішній і внутрішній борг, збільшується тіньовий капітал, зменшується інвестиційна привабливість держави, втрачаються можливості активної участі у глобалізацій них процесах. Втрати державою своїх регулюючих, контролюючих та інших соціально важливих функцій (внаслідок наявності тіньової економіки) неминуче супроводжується криміналізацією суспільства та зростанням організованої злочинності. Система тіньового обороту ВВП працює головним чином на відтік капіталу і лише мала частка національного капіталу залишається або повертається для інвестування вітчизняного виробництва іноді у вигляді прямих іноземних інвестицій чи в іншій формі, що є по суті відмиванням тіньового капіталу.
У розвинених країнах масштаби тіньової економіки відносно невеликі і складають приблизно 5-15% ВВП. У країнах, що розвиваються, тіньовий сектор грає помітнішу роль. Так, в деяких з них тіньова економіка навіть переважає офіційну (Нігерія, Болівія, Таїланд). Середні масштаби тіньової економіки в країнах, що розвиваються, складають в середньому 35—45%.[2]
РОЗДІЛ 1. СУТЬ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Тіньова економіка (англ. Black economy, Ghost economy, Shadow economy) — господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податків, збільшуючи власні прибутки.Види тіньової економіки:
«Друга» тіньова економіка — це заборонена законом економічна діяльність працівників «білої» (офіційної) економіки, яка приводить до прихованого перерозподілу раніше створеного національного доходу. З точки зору суспільства у цілому «друга» тіньова економіка не виробляє ніяких нових товарів чи послуг: вигодами, які отримуються від «другої» економіки, користуються одні люди за рахунок втрат, які несуть інші люди.
«Сіра» тіньова економіка — економічна діяльність по виготовленню та реалізації звичайних товарів та послуг, яка дозволена законом, але не реєструється (переважно дрібний бізнес). На відміну від «другої» економіки, яка невідривно пов'язана з «білою» (офіційною) економікою та паразитує за її рахунок, «сіра» економіка функціонує автономно. У цьому секторі виробники або свідомо ухиляються від офіційного обліку, не бажаючи нести витрати (пов'язані з отриманням ліцензій, сплатою податків тощо), або звітування про такий вид діяльності взагалі не передбачено.
«Чорна» тіньова економіка (економіка організованої злочинності) — заборонена законом економічна діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією заборонених та дефіцитних товарів та послуг. «Чорною» економікою у широкому значені можна вважати всі види діяльності, які повністю виключені з нормального економічного життя, оскільки вони вважаються несумісними з ним й такими, що його руйнують (наприклад, наркобізнес, грабунки тощо).
Тіньова економіка з'явилась в СРСР разом з самою країною рад. Саме завдяки «мішечникам» вдалось прогодувати населення країни в роки громадянської війни. В умовах постійного дефіциту в роки сталінського правління роль тіньової економіки не зменшувалась, хоча й ставала дедалі небезпечнішою. Тільки при Хрущові з'явилась відносно стійка неформальна економіка, до якої ставилися майже поблажливо, як до необхідного доповнення до плану. Люди тепер менше боялися, а держава не могла задовольнити потреби споживачів, що проголошувала ціллю своєї політки. Тому процвітали робота у вечірній час, «ліва» робота, розтрати і «спекуляція», а також «паразити», тобто люди без офіційного місця роботи, які, вочевидь, жили за рухнок цієї діяльності. Настільки швидким виявився цей ріст, що Хрущов запровадив смертну кару для громадян, які займалися деякими із цих видів діяльності.[4]Однак при Брежнєві тіньова економіка виявилася справжньою опорою системи. Вона працювала у двох великих сферах, які можна назвати роздрібною та оптовою торгівлею. Якщо говорити про роздрібну торгівлю, тіньова економіка задовольняла споживчі потреби населення, пропонуючи так звані дефіцитні товари. В такий спосіб вона надавала послуги — від пошиву сукні до ремонту автомобіля і медичного обслуговування, — яких державна система не надавала. Вона також постачала імпортні товари — від джинсів до предметів розкошу і передових технологій, — які прагнули придбати завдяки високій якості або іноземному шику. Оптова складова підтримувала діяльність офіційної економіки або виступала резервом підприємницької винахідливості для посилення жорсткості плану. Вона забезпечувала державні підприємства всім: від сировини до запасних частин, а надто у тих численних випадках, коли підприємство для виконання плану не могло оперативно тримати необхідні товари від офіційних постачальників.[4]Таким чином, «друга» економіка часто породжувала справжню «мафію». Мафія навіть іноді перепліталась з партійною ієрархією, утворюючи симбіоз, в якому підприємці отримували політичний захист в обмін на матеріальні блага і послуги. В деяких прикордонних республіках мафія фактично перебрала на себе управління у партійних органах, а точніше, місцеві партійні органи по суті перетворилися на мафію (наприклад, справа першого секретаря Василія Мжаванадзе; інцидент з секретарем партії Рафіком Адуловим в Узбекистані).В період розбудови незалежної України не тільки відбулося багатократне зростання обсягів тіньової економіки, але і суттєво змінились її функції та соціально-економічні наслідки. Крім, безумовно, позитивних - забезпечення роботою значних верств населення та підняття рівня їх реальних доходів, в більшості ці наслідки негативні - зменшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів через несплату податків, зростання корумпованості, деформація свідомості громадян через отримання доходів поза межами правового поля. Загальновизнано, що такі масштаби тіньової економіки складають загрозу національній безпеці України. Зазначена проблема сьогодні набуває особливої актуальності у контексті реформування сучасного українського суспільства, тому що "тіньовий" обіг капіталів відверто загрожує економіці, соціально-політичній сфері, духовним цінностям суспільства, стає одним з основних факторів нестабільності в державі. Проблема "тіньової" економіки набула загальнодержавного значення. Лише вивчивши та осмисливши те, що відбувається у "тіньовій" економіці, можливо розібратися з існуючими тенденціями та повною мірою оцінити реальні процеси, які відбуваються у легальній, або "світлій", економіці. Тобто без останнього неможливо достатньо точно спрогнозувати перспективи подальшого соціально-економічного розвитку країни. Під «тіньовою економікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни. [1] У просторі тіньової економіки виділяють наступні основні зони: ( неофіційна економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків; ( фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей; ( підпільна економіка – усі заборонені законом види економічної діяльності. [2] Тіньова економіка в Україні, докорінно відрізняється не тільки від «західної», але і від «східноєвропейської». Деякі пояснюють нинішній розмах тіньового бізнесу в нашій країні винятково генетичними передумовами, сформованими ще при соціалізмі. Інші – що специфіка і масштаби тіньової діяльності в сучасній Україні, насамперед – продукти сьогоднішнього дня, наслідок обраної моделі перебудови економіки і суспільства. [6] Експансія тіньових економічних відносин є в першу чергу результатом руйнування колишньої державності, що привело до розриву традиційних зв'язків між окремими підприємствами і цілими територіями. Не останню роль у криміналізації господарського життя України грає і значне ослаблення боротьби з економічними злочинами, що виправдуються тезою про необхідність використання капіталів «тіньової економіки» як ресурсної бази економічних реформ. [1] Поряд з цим, досить очевидними причинами існує цілий ряд глибинних факторів. У першу чергу вплив на активізацію тіньової економіки, що формуються на сучасному етапі розвитку реформи в механізму аллокації ресурсів і влади; про особливості з'єднання працівника з засобами виробництва; про специфіку розподільних відносин, що формуються. Суть нового механізму аллокації ресурсів зводиться до того, що окремі інститути економічної системи, використовуючи визначені переваги свого положення (високий рівень концентрації виробництва і капіталу, корпоративна влада і так далі), одержують можливість свідомо (хоча й у локальних, обмежених масштабах) впливати на параметри виробництва постачальників і споживачів, ринку, соціального життя і так далі. [2] Проява цього механізму в перехідній економіці добре відомі. Панування псевдо-державних і псевдо-приватних корпорацій приводить до наростання, диспропорцій, у першу чергу, у господарській структурі, динаміку цін, фінансах і так далі. У результаті національна економіка перетворюється в поле неекономічного суперництва корпоративно-бюрократичних структур, у сферу зіткнення їх владних і регулюючих впливів. [7] Однією з перших праць, пов’язаних з вивченням проблем розповсюдження тіньової економіки, у науковій літературі відзначається стаття американського економіста П. Гутмана "Підпільна економіка”, надрукована у 1977 році, де здійснено аналіз тіньових процесів і зроблено висновок, що неврахованою економічною діяльністю більше нехтувати не можна. У чому ж полягають причини появи тіньової економіки? На думку економістів, вони бувають – економічні, соціальні, правові. До економічних причин можна віднести стихійний характер розвитку ринкової економіки. Це, в першу чергу, – нерівномірність розвитку різних сфер, структур економіки та регіонів, інфляційні процеси тощо. Тіньова складова економіки посилюється, коли держава не може створювати сприятливі умови для функціонування підприємництва. Так, під час економічних криз перехідного періоду від командно-адміністративної до ринкової економіки тіньова економіка отримує додаткові стимули для свого піднесення. До соціальних причин можна віднести, по-перше, двоїсту природу людини, яка полягає у постійній боротьбі добра і зла. Особисті інтереси часто суперечать суспільним. Це стає мотивом для особистого збагачення у тіньовій сфері економіки. По-друге, диференціацію суспільства за майновими ознаками. В тіньову економіку втягувалися, як правило, представники бідних і маргінальних верств населення, серед яких – молодь, безробітні, робочі-мігранти та інші. Вони були найчисленнішими представниками тіньової економіки. Основна маса представників кримінальних економічних дій також формується у цьому середовищі. До правових причин слід віднести недосконалість правової бази. Навіть у ринково розвинених країнах економічні процеси завжди випереджають правову основу. Державне законодавство, як правило, відстає від нових реалій економічного життя. Тому удосконалення правової бази носить перманентний характер. Швидкозмінність умов господарювання дозволяє тіньовій економіці використовувати прогалини, які утворюються в правовій сфері. Сюди ж можна віднести суперечність між законодавством та морально-етичними нормами. Інтереси держави, що реалізуються в законодавстві, не завжди співпадають з інтересами більшості суспільства, а іноді навіть знаходяться у суперечності з ними. До цієї ж групи належить суперечність між клановими інтересами та інтересами держави. Під тиском кланів влада може приймати закони, які створюють умови для свободи економічної діяльності самих цих кланів. А це, в свою чергу, веде до недоотримання державною казною великих коштів. У дедалі більш скрутному становищі опиняється малий бізнес. Слабкість політичної влади призводить до корупції державних чиновників, яка в свою чергу веде до величезних масштабів тіньової економіки. [8] "Неформальний сектор” представлений дрібними виробниками, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, власниками малих приватних підприємств, селянами-фермерами та іншими суб’єктами малого бізнесу. У сфері якого – легального чи тіньового – бізнесу функціонуватиме представник цього сектора залежить від цілого ряду умов (податкової політики держави; наявності пільг щодо фінансової підтримки малого бізнесу; стабільності національного законодавства; загального рівня розвитку товарно-грошових відносин в країні; криміналізації суспільства тощо). За несприятливих умов господарювання дрібний бізнес швидко переходить у "тінь” і може залишатись там тривалий час. По суті, нерідко один і той самий суб’єкт підприємництва одночасно функціонує у легальному та нелегальному режимі, пропонуючи споживачам товари, режим обігу яких не обмежено законом і не заборонено (як, наприклад, зброї та наркотиків). Найпоширенішими формами правопорушень у цій сфері є різноманітні механізми ухилення від офіційного обліку підприємницької діяльності та від сплати податків. До "прихованого сектора” національного виробництва (як складової "паралельної тіньової економіки”) дослідники відносять середні та великі промислові підприємства, а також монопольні об’єднання. Як вважають деякі фахівці, особливість тіньової діяльності юридичних осіб у цьому секторі полягає не стільки у прямих порушеннях чинного законодавства (таких, як несплата податків з результатів легальної економічної діяльності або декларування на митниці неправильної ціни при експортно-імпортних операціях), скільки у проведенні операцій, не заборонених українським законодавством .
РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ ПРОТЯГОМ 2011-2016 РОКІВ
Тіньова економіка в Україні — результат системної кризи економіки, що виникла через невідповідність методів здійснення ринкових перетворень. Поширення тіньової економіки в Україні відбулося на базі руйнації діючих розподільних відносин і побудови нових, які істотно порушили усталений баланс інтересів суб'єктів економіки, паритетність розвитку окремих її сфер, мотивацію ефективного господарювання.
За даними Міністерства економіки, рівень тіньового сектору економіки України за підсумками ІІ кварталу 2009 року становить 36% від офіційного ВВП. За попередніми оцінками, державний бюджет України, в результаті збільшення тіньового сектору, у 2009 році може недоотримати понад 100 млрд грн.]У 2012 році рівень тіньової економіки становив 45% ВВП.
Як суспільне явище «тіньова» економіка притаманна всім соціально-економічним си стемам, є неодмінним її атрибутом. О бсяг тіньового сектора економіки України становить як мінімум 350 млрд. гривень на рік.
Цей обсяг, за оцінками фіскальних органів, розподіляється наступним чином: 170 млрд. гривень становить зарплата в "конвертах", 100 млрд. – доходи власників активів – виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд. – неофіційні платежі, 45 млрд. гривень – основні кошти, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора. Такі оцінки тіньового сектора можуть виявитися значно заниженими. Варто лише згадати, що згідно з останніми опублікованими офіційними урядовими даними частка тіньового сектора в 2010 році становила близько 38% офіційного ВВП, збільшившись після настання кризи більш ніж на десять відсоткових пунктів. А останні оцінки, Світового банку були ще менш оптимістичними – за підрахунками його експертів, частка неформальної економіки в Україні становила близько 50%. У той же час, за попередніми даними Мінекономрозвитку, в 2011 році рівень тіньової економіки в Україні скоротився на 4% в порівнянні з 2010 роком і становив 34% від обсягу офіційного ВВП. Зниження рівня тінізації національної економіки відбулося в умовах завершення гострої фази кризи і переходу до фази відновлення економічного зростання. Так, протягом 2010–2011 років спостерігалися зростання рівня реального ВВП (на 4,1 та 5,2% відповідно) і зниження рівня безробіття (до 8,1 і 7,9% відповідно за методологією МОП). Це супроводжувалося уповільненням інфляційних процесів в економіці, відновленням динаміки зростання депозитів і кредитів у банківській системі, зниженням напруги в бюджетному секторі в зв'язку зі скороченням дефіциту бюджету. За даними опитувань, до 40% молоді у великих містах і прикордонних регіонах зайнято в тіньовій економіці. Майже для 2,5 млн. громадян України тіньова економіка є основним джерелом прибутків. Сам цей сектор (до 50% ВВП) по розмірах можливо зрівнювати з «офіційною економікою».
Основними сегментами тіньової економіки і механізмами одержання тіньових прибутків є корупція; приховування реальних прибутків громадян, а також прибутків підприємств від оподатковування (ухилення від сплати податків); нелегальний експорт капіталів; незаконна приватизація державної власності; одержання тіньових прибутків шляхом схованого вилучення з обороту різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги; дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах; нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда); випуск і реалізація невраховуваної продукції і надання невраховуваних послуг; кримінальні злочини (рекет, наркобізнес, розкрадання); фінансове шахрайство.
Основними причинами, що сприяють посиленню і росту тіньового сектора економіки на сучасному етапі, є високе податкове навантаження і його нерівномірний розподіл, непрозорість і нестабільність податкового законодавства, корупція в державних органах, відсутність повноцінного ринкового середовища, непрозора приватизація, втручання владних структур у діяльність господарюючих суб'єктів, неефективність захисту права власності. Як наслідок все це призводить до ухилення від оподаткування, в результаті чого і утворюється тіньова економіка.
Серед основних чинників, котрі спонукають платників уникати сплати податків, виділяють кількість податків та рівень податкових ставок; складність у розрахунках податкових сум; високий рівень нестабільності (постійно змінюються не лише ставки оподаткування, а й види податків); нераціональна структура оподаткування (висока частка непрямих податків, низька частка особистого прибуткового податку і високі нарахування на фонд заробітної плати); ефективність роботи податкової служби; рівень суспільної свідомості щодо необхідності сплачувати податки; рівень довіри платників до владних структур, котрі виконують функцію розподілу коштів, отриманих від податків; рівень корупції у державі. Таким чином, фіскальний характер податкової системи, нестабільність законодавчої бази, відсутність довіри між органами влади і платниками податків є основними чинниками ухилення від сплати податків. Ухилення від сплати податків може реалізовуватися двома шляхами: шляхом використання незаконних методів і шляхом легалізованих дій. Уникнення від сплати податків тісно пов'язане із податковим плануванням, котре охоплює оптимізацію оподаткування. Оптимізацію оподаткування слід розглядати як систему заходів, здійснених у межах чинного законодавства, спрямованих на зменшення податкових платежів. Оптимізація оподаткування реалізується шляхом:
- перенесення термінів виникнення податкових зобов'язань на інші періоди;
- передання податкових зобов'язань іншим особам;
- зменшення податкових зобов'язань (зменшення бази оподаткування).
Уникнення від сплати податків передбачає надання достовірної інформації про об'єкт оподаткування для того, щоб максимально використати передбачені законодавством пільги та можливості щодо зменшення податкових платежів. Уникання сплати податків шляхом їх законної мінімізації практикується у цілому світі. У Постанові Пленуму Верховного суду України від 8.10.04 р. №15 "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" виокремлено конкретні способи ухилення від сплати податків:
· неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів, податків, зборів (обов'язкових платежів). Неподання податкової декларації, як правило, є водночас і приховуванням об'єктів оподаткування;
· приховування об'єктів оподаткування полягає у не відображенні у звітних документах, що подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування – доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг;
· заниження об'єктів оподаткування, що полягає у зменшенні бази оподаткування шляхом невідображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки;
· заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
· приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування, що означає незаконне користування пільгами.
Доказами про умисне ухилення платника від сплати податків є:
· підроблення документів;
· документи, які свідчать про ведення подвійного обліку товарів;
· наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції;
· не оприбуткована готівка;
· фіктивні угоди; співпраця з фіктивними фірмами.
Підсумовуючи викладене вище, треба зауважити, що українська тіньова економіка вже давно перетнула критичну межу – коли розмір «тіньового» сектора становить 30% ВВП, а за оцінками Світового банку перевищує 50%. Насамперед це визначається вітчизняним соціально-економічним середовищем, що породжує причини, які роблять можливими ухилення від оподаткування.
Проблема ухилення від податків та уникнення їх сплати є актуальною і потребує вжиття заходів, спрямованих на її вирішення. Зменшити масштаби цього явища можна шляхом врегулювання і вдосконалення податкового законодавства. Формування такої податкової системи, яка б не вимивала обігових коштів у суб'єктів господарювання і не спонукала їх шукати законодавчих ґанджів чи прогалин, щоб зменшити податкове навантаження чи ухилятися від сплати податків. З проблемами присутності тіньової економіки стикаються майже всі країни світу. В одних її обсяги фіксуються на рівні, що не має значного впливу на економіку, а в інших — є свідченням існування відтворювальної системи тіньових економічних відносин. До другої категорії, на жаль, відноситься Україна, обсяги тіньової економіки якої за різними джерелами фіксується на рівні 20-50% ВВП. З проблемами присутності тіньової економіки стикаються майже всі країни світу. В одних її обсяги фіксуються на рівні, що не має значного впливу на економіку, а в інших — є свідченням існування відтворювальної системи тіньових економічних відносин.
Державна служба статистики України останніми роками визначає обсяги тіньової економіки у середньому від 15 % до 18 % ВВП. Варто зазначити, що ці дані значно відрізняються від даних інших служб та науковців.Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні за останні 5 років становить від 28 % до 39 % ВВП.
Таблиця 1.Оцінка частки тіньового сектору економіки України, % ВВП
Рік
Оцінка за методикою Держкомстату,
%
Метод витрати населення – роздрібний товарообіг, %
Електричний метод, %
Монетарний метод, %
Метод збитовості підприємств, %
Метод сукупного попиту – сукупної пропозиції, %
Оцінка проф.. Фрідріха Шнайдера, %
2004
18,9
33,5
28,0
29,5
25,0
39,0
49,0
2005
18,1
46,5
28,0
25,0
24,0
37,0
48,0
2006
17,3
40,5
27,5
24,5
23,5
33,5
47,0
2007
15,5
38,0
27,0
26,0
24,0
34,5
47,0
2008
15,1
40,0
26,0
38,0
30,0
35,5
46,0
2009
16,1
45,0
35,0
40,5
31,0
30,0
46,0
2010
16,5
44,0
37,0
30,0
31,0
33,0
45,0
2011
16,0
44,0
37,5
27,0
31,5
34,0
44,1
2012
Інтегральний показник рівня тіньової економіки – 32
2013
Інтегральний показник рівня тіньової економіки – 35
2014
Інтегральний показник рівня тіньової економіки – 40
2015
Інтегральний показник рівня тіньової економіки – 35
2016
Прогнозований показник рівня тіньової економіки - 30
Зазначений показник розраховується різними методами, які враховують розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва.
Метод «витрати населення — роздрібний товарообіг» полягає у виявленні перевищення споживчих грошових витрат населення на придбання товарів над загальним обсягом продажу населенню товарів усіма суб’єктами господарювання.
Електричний метод полягає в порівнянні приросту внутрішнього споживання електроенергії
з приростом ВВП. Існує наступне припущення — приріст внутрішнього споживання електро-
енергії повинен відповідати приросту реального ВВП. Якщо відбувається перевищення приросту
внутрішнього споживання електроенергії над приростом ВВП, то вважається, що електроенергія
спрямовується на виробництво в тіньовій економіці.
Монетарний метод полягає у визначенні тенденцій зміни співвідношення обсягу готівки до
банківських депозитів протягом аналізованого періоду.
Фінансовий метод полягає у визначенні тенденцій зміни пропорцій між вартістю товарів, робіт
і послуг, використаних у процесі виробництва, та валовим доходом підприємств в країні в цілому
або у конкретній сфері економічної діяльності.
Відповідно до досліджень Ю. Харазішвілі, проведених з використанням функцій сукупного по-
питу й пропозиції, рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30 % до 40 % ВВП.
Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8% від офіційного ВВП. Цей показник широко використовується у міжнародних порівняннях.Поширення тіньової економіки негативно позначається дієвості механізмів та інструментів глобального управління, управління національними економіками. Основними сучасними проблемами тінізації економічних відносин у глобальному
вимірі визнано тіньову зайнятість та тіньові фінансові потоки.
До основних інструментів тінізації фінансових потоків відносимо мінімізацію податкових
зобов’язань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України, легалізацію доходів,
одержаних злочинним шляхом, та порушення бюджетних видатків.
За оцінками фіскальних органів, у 2012 році загальний обсяг тіньового сектора української еко-
номіки становив як мінімум 350 млрд. грн. на рік. При цьому 170 млрд. грн. становила зарплата
в «конвертах», 100 млрд. — виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні
рахунки в іноземних банках, 35 млрд. — неофіційні платежі, 45 млрд. грн. — основні кошти, мате-
ріальні ресурси і послуги тіньового сектора.
У 2013 році у тіні опинилося приблизно 250 млрд. грн. коштів українських платників податків.
41% закупівель державні та комунальні підприємства проводили без застосування тендерних процедур. За даними СБУ від 50 до 75% бюджетних асигнувань під час процедури держзакупівель освоюється з численними порушеннями. Через корупційні оборудки у сфері держзакупівель збитки становлять 10-15% (35-53 млрд. грн.) видаткової частини держбюджету щорічно.
Обсяги виведення коштів, отриманих в результаті корупційних та економічних злочинів, за
оцінками міжнародних експертів, перевищують 10 млрд. дол. США на рік. При цьому в останні
роки виведення капіталів за рахунок заниження цін експорту складає від 73 до 79%.
За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні стано-
вить близько 9%. За даними Інституту економіки і прогнозування у 2012 р. частка працюючих в
тіні складає 16,61% від усіх працюючих. За оцінками Конфедерації роботодавців України, «в тіні»
працюють близько 5–7 млн. українців. За січень-жовтень 2013 року співробітники Міністерства
доходів і зборів України виявили понад 80 тис. найманих працівників, які працювали без укладання трудових угод з працедавцями. Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати «у конвертах». За підрахунками профспілок, обсяг тіньової зарплати в Україні складає орієнтовано 200 млрд. грн., а за оцінками податківців — 170 млрд. грн. щорічно.Якщо оцінювати цей обсяг на основі зіставлення статистичних даних по доходам населення і роздрібному товарообігу, рівень тіньових доходів домогосподарств може сягати 40-45%. Орієнтовні втрати бюджету оцінюються на рівні понад 46 млрд. гривень, а недоотримані соціальні внески складають більш ніж 97 млрд. гривень на рік.
РОЗДІЛ 3.ДОСВІД ІНШИХ КРАЇН ЩОДО ТІНЬОВОЇ ЕОНОМІКИ
Незважаючи на значні економічні успіхи багатьох країн світу, проблема зростання тінізації економіки дуже актуальна як для міцних економік, так і для зростаючих. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) установила щорічне зростання рівня тінізації в середньому на 6,2 %, а загальне економічне зростання – на 3,5 %. Групою по розробленню фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та Світовим банком установлено, що у 2002 – 2003 рр. середній рівень обсягів тіньової економіки для 21 країни ОЕСР становив 16,4 % ВВП, із них у США — 8,6 %; Японії — 11,0 %; Іспанії та Португалії — 22,3 %; Італії — 26,2 %; Греції — 28,3 %. Середня частка тіньової економіки країн Азії була на рівні 26,0 % ВВП, Південної та Північної Америки і країн Африки — 41,0 % ВВП.
Признаємо й таке, що для країн з перехідною економікою ЄС та Азії середній рівень обсягу тіньової економіки становив у 2012 році на рівні 38,0 % ВВП, із них у Словаччині — 18,9 %; Чехії — 19,1 %; Угорщині — 25,1 %; Україні — 52,2 %; Азербайджані — 60,6 %; Грузії — 67,3 %. Розбіжності оцінок та їхня достовірність зумовлені недосконалістю використовуваних методів, які в цілому орієнтовані на зіставлення декларованих доходів з реальним споживанням товарів і послуг (метод балансів доходів та видатків), кількості незареєстрованих безробітних із загальною чисельністю працездатних (метод аналізу зайнятості), використання готівки тіньовим сектором порівняно з грошовою масою (монетарний метод), спожитої електроенергії усього та в задекларованому обсязі випущеної продукції (метод технологічних коефіцієнтів), метод опитування керівників підприємств. Запропоновані економетричні моделі визначення обсягу тіньової економіки з урахуванням чинників впливу на приватні доходи (попит на товари і послуги, офіційного й тіньового доходів, реальні ризики, грошові доходи населення, рівень інфляції, ціни товарів нетривалого і тривалого користування, швидкість зростання грошової маси та , процентна ставка тощо) дали можливість визначити, що обсяг тіньових доходів за варіантами становить 50,0 % та 32,8 % (приведено за твердженням, викладеним у науковій праці [1, c. 8-9]).
Одним із дієвих інструментів детінізації у багатьох країнах світу – є насамперед, системи і механізми фінансового контролю за доходами протиправного походження. Так, наприклад: а) в Італії урядовим декретом введена заборона на розрахунки готівкою на крупні суми; б) в Німеччині введене обов’язкове декларування розрахунків з нерезидентами; в) в Японії – обов'язковий фінансовий моніторинг (фінансові установи зобов’язані повідомляти вповноважені державні органи про крупні фінансові операції). Поряд із цим, у Німеччині повідомляти про підозрілі операції до органів фінансового моніторингу повинні не тільки банки та фінансових установи, а й адвокати, аудитори (наведено за даними з джерел [4 – 6]).
Існує дві системи повідомлення: пізнього повідомлення, коли до органу фінансового моніторингу подається інформація про підозрілі операції, яка вже попередньо перевірена (у фінансових установах, банках), і раннього повідомлення, коли всі повідомлення від банків, фінансових установ тощо відразу передаються до органу фінансового моніторингу (така система діє в США). При системі раннього повідомлення значним недоліком є те, що органи фінансового моніторингу перевантажуються повідомленнями, які необхідно обробити. Так, у США у відділі по боротьбі з фінансовими злочинами при Міністерстві фінансів контролери розглядають близько 12 млн. фінансових операцій на рік і тільки 1,0 % з них відносять до підозрілих.
Таким чином, і в Україні, наразі, робиться перший крок по визначенню самих підозрілих фінансових операцій, їх кількісних і якісних ознак. Однак, більшість країн світу мають спеціально уповноважені державні органи, наділені дійовими повноваженнями, правами та правовими засобами щодо виявлення ознак відмивання коштів, що мають злочинне походження. По-перше, це повноваження власного або спільного з правоохоронними органами розслідування, вони передбачають обов’язкове повідомлення про такі факти (FinCEN в США, NBI у Фінляндії, KOKRIM у Норвегії), а також при результати їхньої перевірки із застосуванням широкого спектра нормативно-правових засобів та прикладного інструментарію (TRACFiN у Франції, МОТ у Нідерландах, DAFI у Польщі, СтiF-CFI у Бельгії) (засвідчено автором статті за використання матеріалів, що стосуються предмета дослідження, які приведено у наукових працях [10 – 12]).
По-друге, запроваджено широкий інформаційний обмін когнітивно-інформаційними засобами
26.10.2017 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора