Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Прискорення оборотності оборотних коштів на ТОВ "Агропресмаш"
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ 4
1. Характеристика ВАТ "Агромаш". 6
1.1. Характеристика умов функціонування підприємства. 6
1.2. Забезпеченість підприємства матеріально-технічними, трудовими і природними ресурсами. 8
1.3. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства ВАТ "Агромаш". 10
17 17 24 32 32 43
2. Теоретичні та методичні питання аналізу оборотності оборотних засобів.
Визначення, склад та структура оборотних засобів.
Характеристика показників використання оборотних засобів.
3. Аналіз використання оборотних засобів на ВАТ "Агромаш".
Аналіз складу та структури оборотних засобів.
Аналіз використання оборотних засобів.
3.3. Оцінка потреби в оборотних засобах та аналіз забезпеченості матеріальними ресурсами. 50
4. Оцінка резервів прискорення оборотності оборотних засобів на ВАТ "Агромаш". 53
Висновки і пропозиції 56
Список літератури 58
Вступ
Ринкові економічні відносини вимагають від суб'єктів фінансово-господарської (підприємницької) діяльності глибоких економічних знань для проведення умілої оцінки результатів своєї діяльності, фінансового стану підприємства. Інакше вони не зможуть в умовах конкуренції приймати правильні управлінські рішення, виявляти і мобілізувати резерви на підвищення ефективності підприємництва і їх успіх буде мінімальним. Іншими словами, за умов конкуренції, яка полягає в змаганні підприємств за споживачів їхньої продукції, змушує виробника враховувати інтереси і побажання покупців і виробляти ту продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розрахуватись з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна. Отже, щоб запобігти катастрофі , підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.
Крім того, це викликається тим, що в Україні: створилося багато нових недержавних підприємств, дрібних товаровиробників, докорінно змінилася система ціноутворення, оподаткування, системи розрахунків; утворилася система комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інших фінансових інституцій.
Одним з інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз обігових коштів підприємства.
Оборотні кошти - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.
Показники ефективності використання обігових коштів підприємства - це система показників, які відображають оборотність коштів, виробничих запасів, час перетворення товарно-матеріальних цінностей на готову продукцію (гроші), використання ресурсів на виробництво продукції, наявність, розміщення і
використання фінансових ресурсів і проявляються в платоспроможності підприємства і ефективному його функціонуванні.
Роль вирішення цих питань надзвичайно зростає в сучасних умовах України, коли на фінансово-господарську діяльність має великий вплив стан ринку, дотримання результатів маркетингових досліджень попиту, пропозиції і ціни на виготовлювану продукцію чи виконувані послуги, а підприємство може тільки опиратися на свої результати.
По-друге, із занепадом виробництва в Україні, поглибленням економічної кризи роль виявлення і використання резервів підвищення ефективності функціонування обігових коштів підприємства набирає все більшого значення, що фактично на підприємствах із-за недоліків в постачанні матеріально-сировинними ресурсами, ціноутворенні, кредитуванні і додатковій системі не проявляється або проявляється дуже слабо і має недостатній вплив на саму діяльність.
Ці вимоги і в повній мірі характерні і для досліджуваного нами підприємства відкритого акціонерного товариства "Агромаш".
Мета роботи - систематизувати оціночні показники ефективності використання обігових коштів підприємства. Завдання роботи - проаналізувати склад, структуру та показники використання оборотних коштів підприємства на основі діючих методів з врахуванням вимог ринково-економічних відносин; в результаті проведення економічного аналізу виявити резерви і знайти шляхи для прискорення оборотності оборотних коштів даного підприємства.
Характеристика ВАТ "Агромаш"
1.1. Характеристика умов функціонування підприємства
ВАТ "Агромаш" - провідний завод по виробництву техніки для агропромислового комплексу в регіоні та єдиний в Україні завод, який випускає трактор тягового класу 04-06 "Прикарпатець".
Також на ВАТ "Агромаш" виготовляють:
ливарні вироби для комунального господарства (люки каналізаційні, решітки водостічні);
паливо-заправні блок-пункти АБП-8, резервуари для зберігання нафтопродуктів місткістю 10 та 15 кубометрів;
товари народного споживання (візки городні, кукурудзолущилки, завіси, кутники віконні, ін.)
Оскільки трактор "Прикарпатець" та обладнання до нього є основною продукцією заводу, усі зусилля працівників направлені на вдосконалення трактора - покращення експлуатаційних характеристик, розширення сфери застосування, покращення умов праці.
Основним із найважливіших рішень по застосуванню трактора в сільському господарстві є максимальне забезпечення замовника навісним і причіпним обладнанням. Також завдання виробника полягає в максимальному забезпеченні покупців найбільш привабливою конструкцією трактора. Програма заводу по розробленню та виготовленню комплекту комунального знаряддя має уже напрацювання виробничників заводу та технічних працівників. Крім того, на баз ремонтного заводу дизельних двигунів, механічного заводу та інших підрозділів вільних виробничих площ, ВАТ "Агромаш" має можливість проводити сервісне обслуговування та ремонт легкового , вантажного та спеціального автотранспорту як вітчизняного так і зарубіжного виробництва. Дооснащення технологічних процесів по видах та марках автотехніки інвесторами повинно в найкоротший термін дати позитивні результати. Модернізація виробництва на ВАТ "Агромаш”
вважається головним предметом співробітництва та залучення інвестицій. На заводі вважають реальним при проведенні модернізації за найближчі 5 років захопити 10% вітчизняного ринку малогабаритних тракторів. На даний час завод дуже зацікавлений в забезпеченні високоефективним дешевим двигуном, потужністю 16-20 кінських сил, вартістю до 3000 грн.
ВАТ "Агромаш" заснований згідно з установчим договором між регіональними відділеннями фонду державного майна України по Івано-Франківській області та організацією орендарів виробничого орендного підприємства малогабаритної техніки "Карпатагромаш".
Структура організації побудована у формі, яка дозволяє ефективно досягати тих цілей, які поставила перед собою організація .
ВАТ "Агромаш" складається з таких підрозділів: ДП "Механічний завод"; ДП "Агрозас"; ДП "Дизель".
В склад ДП "Механічний завод" входить механічний цех та дільниця по виготовленню електрообладнання, дільниця цинкування та кадміювання, дільниця по виготовленню захисних деталей для трактора "Прикарпатець" та інших виробів. Штампувальна дільниця входить в склад механічного цеху .
ДП "Механічний завод" має діючу ливарну дільницю, потужність якої та технічний стан не задовільняють потреби заводу.
Дочірне підприємство "Агрозас" випускає резервуари для світлих нафтопродуктів обє'мом 10 куб.м , потужністю 1500 шт. в рік. Комплектні заправочні станції виготовляються під замовлення.
На ВАТ "Агромаш" діє на різних дочірніх фірмах 7 фарбувальних камер з тепловою сушкою. Метод фарбування - розпилювання в повітрі. Доцільно було б централізувати фарбувальні роботи, звести їх до 2-3 камер та підпорядкувати їх штампувальній дільниці.
Для покращення фінансового стану ведеться робота по продажу надлишків оборотних засобів, профілакторію, незавершеного виробництва
трактороскладального та ковальського-пресового цеху, обладнання, що не задіяне у виробництві.
Забезпеченість підприємства матеріально-технічними, трудовими і природними ресурсами
Аналіз забезпеченості ВАТ “Агромаш” усіма видами ресурсів свідчить про задовільну забезпеченість підприємства матеріально технічними, трудовими та природними ресурсами. Доведемо це, навівши матеріали дослідження сильних та слабких позицій машинобудівної галузі міста, проведений відділом економіки та промисловості Івано-Франківського міськвиконкому під час роботи над стратегічним планом розвитку міста. Таке дослідження дозволило зробити наступні висновки.
До сильних позицій машинобудівних підприємств відносяться:
освітній потенціал працівників;
кадровий потенціал;
науково-технічний потенціал;
наявність майже всіх видів транспортних комунікацій, зручне сполучення з іншими областями;
великі потужності;
можливість кооперації з іншими підприємствами;
низька вартість робочої сили;
унікальні для України виробництва;
збережені зв’язки.
Слабкими сторонами є:
відсутність прогнозів і досліджень;
відсутність нових технологій;
метало- і енергомісткість виробництва;
великі розміри підприємств;
негнучкість технологій;
несучасне управління;
відсутність регіональної програми розвитку;
слабка виробнича дисципліна;
висока плинність кадрів;
низький рівень інформаційного забезпечення (відсутність виходу в INTERNET, нестача інформації проо можливості підприємств).
Можливостями машинобудівних підприємств Івано-Франківська є:
створення нових технологій;
налагодження кооперації;
створення групи кризового управління;
ефективне дослідження і пошук нових ринків збуу;
застосування нових форм продаж;
відкриття сторінки в INTERNETIі;
розробка планів стратегічного розвитку;
пошук дешевих кредитів;
лобіювання інтересі в органах влади.
Загрозами для підприємств галузі є:
слабка платоспроможність внутрішнього споживача;
податковий тиск;
бюрократизм керівництва підприємствами;
недоліки та нестабільність законодавства;
старіння та не відновлення кадрів;
зростання цін на енергоносії та перебої з їх постачанням;
загострення соціальних проблем;
поява нових конкурентів на ринку.
Беручи до уваги вказане вище, робимо висновок, що ВАТ “Агромаш” є достатньо забезпеченим ресурсами та володіє рисами, привабливии для потенційних інвесторів. На підприємстві зайняті робітники та інженеро-технічні
працівники, які мають високу кваліфікацію та досвід, а саме виробництво оснащене порівняно сучасною технікою та технологіями, є власні конструкторські та науково-дослідні лабораторії.
1.3. Аналіз основних техніко-економічних показників
діяльності ВАТ “Агромаш”
До аналізу виробничо-господарської діяльності ВАТ “Агромаш” обираємо наступну систему техніко-економічних показників:
кількісних – товарна продукція в порівняних цінах (тис. грн.), середньоспискова частина працюючих (чол.), фонд оплати праці (тис. грн.), балансовий прибуток (тис. грн.);
якісних - середньомісячна заробітна плата одного працюючого (грн./чол), продуктивність праці (грн./чол), затрати на одну гривню товарної продукції (грн.).
З метою виявлення динаміки показників розрахуємо наступі показники:
абсолютний ланцюговий приріст;
2) абсолютний базисний приріст;
3) ланцюговий темп росту;
4) базисний темп росту;
5) ланцюговий темп приросту;
6) базовий темп приросту.
Для загального уявлення про стан справ на конкретному підприємстві, в даному випадку на ВАТ “Агромаш”, потрібно розглянути і проаналізувати основні техніко-економічні показники його діяльності та їх динаміку за останні три роки.
Таблиця 1.1. Основні техніко-економічні показники діяльності ВАТ «Агромаш” за період 2003-2005 р.р.
Показник
Роки
2003
2004
2005
Товарна продукція, тис.грн.
14905
15609
16102
Середньоспискова чисельність, чол.
506
496
431
Прибуток, тис.грн.
850
988
1121
Рентабельність продукції, %
6,27
6,96
7,66
Продуктивність праці, тис.грн./чол..
29,46
31,47
37,36
Затрати на одну гривню товарної продукції, грн.
0,94
0,93
0,94
Таблиця 1.2. Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності ВАТ ”Агромаш” за період 2003-2005 р.р.
Роки
Показники, у
Абсол.приріст
Темпи росту, %
Темпи приросту, %
Сер. річні темпи росту, %
баз.
ланц.
баз.
ланц.
баз.
ланц.
Товарна продукція, тис.грн.
2003
14905
-
-
100
-
-
-
103,95
2004
15609
704
704
104,7
104,7
4,7
4,7
2005
16102
1197
493
108
103,2
8
3,2
Середньоспискова чисельність, чол.
2003
506
-
-
100
-
-
-
92,45
2004
496
-10
-10
98
98
-2
-2
2005
431
-75
-65
85,2
86,9
-14,8
-13,1
Прибуток, тис.грн.
2003
850
-
-
100
-
-
-
114,85
2004
988
138
138
116,2
116,2
16,2
16,2
2005
1121
271
133
131,9
113,5
31,9
13,5
Рентабельність продукції, %
2003
6,27
-
-
100
-
-
-
110,6
2004
6,96
0,69
0,69
111
111
11
11
2005
7,66
1,39
0,7
122,2
110,1
22,2
10,1
Продуктивність праці, тис.грн./чол.
2003
29,46
-
-
100
-
-
-
112,75
2004
31,47
2,01
2,01
106,8
106,8
6,8
6,8
2005
37,36
7,9
5,89
126,8
118,7
26,8
18,7
Затрати на одну гривню товарної продукції, грн.
2003
0,94
-
-
100
-
-
-
100
2004
0,93
-0,01
-0,01
98,9
98,9
-1,1
-1,1
2005
0,94
0
0,01
100
101,1
0
1,1
Зобразимо темпи росту основних техніко-економічних показників у графічному вигляді на рисунку 1.1.
Рисунок 1.1 Динаміка основних техніко-економічних показників
На ВАТ “Агромаш” обсяг товарної продукції у 2004 році збільшився на 704 тис.грн. порівняно з 2003 роком, у 2005 році – зріс на 493 тис.грн. порівняно з 2004 роком. Це зростання слід розглядати як позитивну тенденцію.
Середньоспискова чисельність працівників ВАТ “Агромаш” протягом п’яти років знижувалася: у 2004 році – на 10 чоловік порівняно з 2003 роком, а у 2005 році – на 65 чоловік порівняно з 2004 роком. Скорочення чисельності працівників було спричинене низьким рівнем заробітної плати, яка не задовільняла потреби працівників. А в 2005 році, скорочення чисельності працюючих було обумовлено ростом продуктивності праці та зменшення потреби в працівниках.
Протягом всього аналізованого періоду на підприємстві спостерігається зростання продуктивності праці (виробітку на одного працюючого). Так, у 2004 році порівняно з 2003 роком продуктивність праці зросла на 2,01 тис.грн./чол., а у 2005 році порівняно з 2006 роком - збільшилася на 5,89 тис.грн./чол. Така динаміка продуктивності праці пояснюється ростом товарної продукції в 2003-2005 роках на фоні скорочення чисельності працюючих.
Рентабельність продукції протягом п’яти років на ВАТ “Агромаш” зростала. У 2004 році рентабельність зросла на 0,69% порівняно з 2003 роком, в 2005 році - зросла на 0,7% в порівнянні з попереднім 2004 роком. Зростання рентабельності в 2003-2005 роках спричинене ростом обсягів виробництва товарної продукції та зростанням ринкових цін на продукцію підприємства.
Витрати на одиницю виконаних робіт щороку коливалися, але незначно. Так у 2004 році в порівнянні з 2003роком вони знизилися на 0,01 грн., а у 2005 році порівняно з 2004 роком знову зросли на 0,01 грн. Збільшення витрат спричинене використанням старого обладнання та застарілої техніки, які потребують частих ремонтів та оновлення.
Прибуток відкритого акціонерного товариства “Агромаш” у 2004 році балансовий прибуток порівняно з 2003 роком зростає на 138 тис.грн., а у 2005 році балансовий прибуток порівняно з 2004 роком зростає ще на 133 тис.грн. Ріст прибутку у 2004-2005 роках відбувався завдяки збільшенню обсягів виробництва та реалізації товарної продукції, зменшенню витрат на одиницю виробленої продукці.
Отже, аналіз основних техніко-економічних показників ВАТ ”Агромаш” дає нам змогу з впевненістю сказати, що дане підприємство знаходиться на вірному шляху свого розвитку, має перспективи для подальшого зростання, якого можна досягти шляхом впровадження ще сучасніших технологій її виготовлення.
Одним з найважливіших техніко-економічних показників діяльності розгляданого підприємства є прибуток. За допомогою методу аналітичного вирівнювання можна спрогнозувати його значення для майбутніх періодів. Для цього з допомогою таблиці 1.3 проведемо відповідні розрахунки.
Таблиця 1.3. Результати вирівнювання прямої та параболи.
Роки
Прибуток, у
t
yt
t2
yt2
Вирівнювання за прямою
Вирівнювання за параболою
Yt
|Yt-y|
Yt
|Yt-y|
2003
850
-1
-850
1
850
851
1
850
0
2004
988
0
0
0
0
986
-2
988
0
2005
1121
1
1121
1
1121
1122
1
1121
0
∑
2959
0
271
2
1971
2958
0
2959
0
Для рівняння прямої Yt=a + bt використовується система нормальних рівнянь:
na + b∑t = ∑y
a∑t + b∑t2 = ∑yt
Оскільки ∑t = 0, то ;
Звідси: a=986; b=135,5
Рівняння прямої матиме вигляд:
Yt=986+135,5t
Для рівняння параболи Yt=a+bt+ct2 система нормальних рівнянь матиме вигляд:
∑y = an + b∑t + c∑t2
∑yt = a∑t + b∑t2 + c∑t3
∑yt2 = a∑t2 + b∑t3 + c∑t4
Так як ∑t = 0, то
2959 = 3a + 2c
271 = 2b b = 135,5
1971 = 2a + 2c
Тоді маємо: 3a + 2c = 2959
2a + 2c = 1971
Підставивши отримане значення в друге рівняння системи отримаємо:
1976 + 2с = 1971
2с = -5
с = -2,5
Рівняння параболи матиме вигляд:
Yt = 988 + 135,5t – 2,5t2
В зв`язку з тим, що сума відхилень при вирівнюванні за параболою менша, дана модель являється більш адекватною, тому прогнозування витрат на оплату праці на 2006-2007 р.р. будемо робити саме за нею.
2006 рік: t=2 Y2006=988+135,5*2-2,5*4=1249 тис.грн.
2007 рік: t=3 Y2007=988+135,5*3-2,5*9=1372 тис.грн.
Рисунок 1.2. Графічне зображення вирівнювання за прямою і параболою та прогноз прибутку на 2006-2007 р.р.
Отже, більш детальний аналіз такого техніко-економічного показника діяльності ВАТ ”Агромаш” як прибуток, дозволяє стверджувати, що цей показник має тенденцію до зростання. Методом аналітичного вирівнювання ми знайшли його прогноз на 2006-2007 р.р. В деякій мірі даний прогноз збігається з реальними справами.
Загалом результати діяльності ВАТ ”Агромаш” в аналізованому періоді можна назвати задовільними, а їх позитивна тенденція свідчить про те, що дане підприємсво в найближчій перспективі буде розширювати виробництво та виходити на нові ринки збуту, що в свою чергу дасть новий поштовх для його подальшого розвитку.
2. Теоретичні та методичні питання аналізу оборотності оборотних засобів
2.1. Визначення, склад та структура оборотних засобів
Діяльність суб'єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення їх розширеного відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частини також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо).
Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей , а з другого - втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як “предмети праці”, “матеріальні активи”, “гроші, що обертаються”. Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.
По-перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі що оборотний капітал — це кошти, що їх вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять - оборотні кошти та оборотний капітал.
У зарубіжній економічній літературі певні автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.
Наприклад, А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач дають таке визначення: “обігові кошти - це грошові кошти, авансовані у виробничі фонди і фонди обігу, які постійно перебувають в кругообігу з метою безперервного процесу виробництва та реалізації продукції”.
Партин Г.О., Загородній А.Г. доводять що “обігові кошти (оборотний капітал) — це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку.
Обігові активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12-ти місяців із дати складання балансу підприємства”.
Г.Г.Кірейцев вважає, що “обігові активи - це сукупність коштів, авансованих в оборотні виробничі фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації продукції”.
На думку Зятковського І.В. “обігові кошти у буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, з яких створюються матеріальні блага. Ці кошти у процесі кругообігу набирають форму обігових фондів(грошові кошти, авансовані у виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси матеріальних цінностей на складах та ін.) і фондів обігу - частини обігових коштів, які обслуговують процес просування продукції до споживача. Обігові кошти не витрачаються, а авансуються і повертаються підприємством після закінчення одного кругообігу”.
Таким чином, вивчивши і проаналізувавши дані визначення, можна зробити висновок про їх схожість, але, на мою думку, визначення, яке наводить Партин Г.О., є найбільш обґрунтованим і актуальним на сьогоднішній день, оскільки автор вказує не тільки на безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, але й звертає особливу увагу на отримання економічної вигоди (прибутку) від зазначених дій.
Важливо помітити і те, що, якою б сумою коштів не оперувало підприємство, велику увагу слід приділити їхній вмілій організації.
Організація оборотних коштів справляє значний вплив на результативність і ефективність роботи підприємства, його фінансову стійкість. Для глибшого розкриття основ організації оборотних коштів доцільно їх у певний спосіб класифікувати.
Оборотні кошти можна класифікувати за трьома ознаками:
залежно від участі їх у кругообороті коштів;
за методами планування, принципами організації та регулювання;
за джерелами формування.
Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.
Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообороті коштів двох самостійних сфер - сфер виробництва і сфери обігу. Зростання питомої ваги оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, свідчить про ефективніше використання оборотного капіталу.
Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.
До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.
Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:
власні та прирівняні до них;
залучені;
інші.
Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потреби та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.
Система організації оборотних коштів передбачає:
надання підприємствам самостійності щодо розпоряджання та управління оборотними коштами, тобто оперативної самостійності у використанні оборотних коштів;
визначення планової потреби в оборотних коштах за окремими елементами й підрозділами та їхнього розміщення, тобто розрахунок оптимальної кількості оборотних коштів, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів);
коригування розрахункових і чинних нормативів з урахуванням тих вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків;
оптимізацію джерел формування оборотних коштів, що означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства;
5) контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів, тобто постійний аналіз ефективності кругообороту коштів, що використовуються, для прискорення їхнього обороту.
Оборотний капітал завжди виступає фінансовими ресурсами, тобто інвестицією або джерелом утворення, але ж ці фінансові ресурси повинні бути десь розміщені (авансовані). Характер розміщення інвестованого у процес торговельної діяльності капіталу відображають оборотні активи. Саме в єдності двох сторін оборотного капіталу - його матеріально-речового змісту і вартісної форми — полягає глибинна сутність цієї категорії.
Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: в грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотний капітал проходить три стадії кругообороту: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й накопичування необхідних запасів.
У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообороту оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообороту, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.
Кругооборот оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:
Г-Т...В ...Т*-Г*,
де Г - кошти, що авансуються;
Т - предмети праці (товар);
В - виробництво;
Т* - готова продукція (товар);
Г* - кошти, отримані від реалізації створеної продукції.
Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г* = Г + 1Г, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообороту оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежить від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.
Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.
Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковими у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти у 2003 році становили 23,9%, фонди обігу - 69,4%, у промисловості відповідно - 32,5% та 67,5%.
Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах ураховується змінне обладнання, а в добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.
Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.
Оборотний капітал є фінансовою основою всієї господарсько-комерційної діяльності торговельного підприємства і тому — постійним та важливим об'єктом управління. Управління оборотним капіталом становить найбільш широке коло функцій фінансового менеджменту. Це пов'язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально-речового і фінансового складу, які потребують індивідуалізації управління; високою роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабельності та інших цільових результатів фінансової діяльності підприємства. Перехід до ринкової економіки пов'язаний із суттєвими змінами у сфері управління оборотним капіталом підприємства: об'єктом управління, поряд із товарно-матеріальними цінностями, стає і найбільш ліквідна частина оборотних активів - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення. З розвитком фінансового ринку та подальшою стабілізацією економіки виникає можливість раціонального використання тимчасово вільних грошових коштів підприємств, а саме: вкладення їх в прибуткові інструменти фінансового ринку.
Більшість фінансових ускладнень, які нині виникають у різних ланках процесу відтворення, так чи інакше пов'язані з недоліками в управлінні оборотним капіталом.
2.2 Характеристика показників використання оборотних
засобів
Реформування, реструктуризація економіки на ринкових засадах супроводжується зменшенням впливу держави та командно-адміністративних важелів у структурі власності та джерелах фінансування підприємницької діяльності.
Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою фінансової роботи на підприємстві.
Недостатність таких джерел призводить до недостатнього фінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Натомість надлишок оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених (залучених) коштів.
Власні джерела формування оборотних коштів.
Власний оборотний капітал відіграє важливу роль в організації кругообороту грошових фондів, забезпечує майнову й оперативну самостійність, фінансову стійкість підприємства.
Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їхніх організаційно-правових форм формують власні оборотні кошти за рахунок пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються в статутний фонд новоствореного підприємства.
На діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є чистий прибуток підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також сталі пасиви.
Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.
До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті певної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обороті підприємств, а проте йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.
Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви взагалі зникли. Річ у тім, що нова методика визначення власних оборотних коштів підприємства не розмежовує сталих і короткотермінових пасивів. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.
З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви, тобто це джерело, по суті, є планованою кредиторською заборгованістю. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їхнього
31.05.2017 22:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора