Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Методи оптимізації страхового портфеля ПрАТ СК «Українська страхова група» за допомогою моделі Марковіца.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
СІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Міжнародний фондовий ринок
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП
1. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМ ПОРТФЕЛЕМ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
1.1. Сутність страхового портфелю страхової компанії
8
1.2. Управління страховим портфелем страхової компанії
12
1.3. Нормативно-правове забезпечення та регулювання страхової діяльності
20
2. РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРАТ СК «УКРАЇНСКА СТРАХОВА ГРУПА» ТА ОЦІНКА ЙОГО ВПЛИВУ НА СТРАХОВИЙ ПОРТФЕЛЬ
2.1. Характеристика виробничої та фінансово-господарської діяльності ПрАТ СК «Українська страхова група»
24
2.2. Аналіз фінансового стану ПрАТ СК «Українська страхова група»
28
2.3. Аналіз страхового портфеля ПрАТ СК «Українська страхова група»
42
2.4. Порівняльний аналіз показників діяльності ПрАТ «СК «Українська страхова група» із середньогалузевими значеннями
46
2.5. Прогнозування тенденцій зміни страхових платежів і страхових виплат ПрАТ «СК «Українська страхова група»
49
3. РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ СТРАХОВОГО ПОРТФЕЛЯ
3.1. Покращення фінансової стійкості ПрАТ СК «Українська страхова група» шляхом перестрахування ризиків страхового портфеля
53
3.2. Диверсифікація страхового портфеля ПрАТ СК «Українська страхова група»
70
ВИСНОВКИ
76
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
78
ДОДАТКИ
ВСТУП
Тема даної дипломної роботи — «Методи оптимізації страхового портфеля ПрАТ СК «Українська страхова група» за допомогою моделі Марковіца
Страхування — це спосіб захисту майнових інтересів громадян та суб’єктів господарювання. Особливо зростає його роль в умовах ринкової економіки. Кожен суб’єкт господарювання має знати, як можна зменшити вплив ризику в його діяльності. В той же час, страхова діяльність є прибутковим різновидом підприємництва, а отже потребують вивчення питання формування доходів страхових компаній.
Однак, ще недостатньо проведено комплексних досліджень управління доходами страхових компаній від основної діяльності. Потребують уточнення поняття доходу від основної діяльності страхової компанії, класифікації доходів, визначення факторів впливу на їх розмір. З цього приводу фахівці висловлюють різні точки зору.
Як правило, питання грошових потоків в страхуванні, формування і використання доходів, прибутку досліджують в цілому на рівні страхових компаній. В той же час, актуальним та важливим є дослідження даних питань за окремими видами страхування та напрямками формування доходів.
Багатоаспектні проблеми оптимізації страхового портфелю страхових компаній досліджували як у зарубіжній, так і вітчизняній літературі. Теоретичні, методологічні й методичні аспекти менеджменту страхового портфелю відображені в роботах провідних вітчизняних вчених у галузі страхової справи, теорії страхування, страховому управлінні, аналізу страхового ризику та страхового портфеля, теорії економічного ризику: М.М. Александрова, В.Д. Базилевич, А. Баранов, В.Д. Бігдаш, Н.М. Внукова, С.С. Осадець, В.Й. Плиса, Цісар І.Ф., Я.П. Шумелда, Н.М. Яшина. Серед відомих західних авторів, які займалися проблемами сучасної портфельної теорії, страхового менеджменту необхідно відзначити П. Роуза, Дж. Сінкі, Т. Райса, Б. Койлита, Т.Дж. Уотшема та багато інших. Однак їх теоретичні досягнення і прикладні розробки не повною мірою відповідають специфічним умовам сучасного стану страхової системи в Україні.
Метою дипломної роботи є аналіз і обґрунтування напрямків вдосконалення менеджменту страхового портфелю ПрАТ СК «Українська страхова група».
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:
— розглянути сутність управління страховим портфелем та особливості управління його ризиками;
— проаналізувати сучасний стан страхування в Україні та страховий портфель ПрАТ СК «Українська страхова група»;
— розробити та обґрунтувати напрямки вдосконалення менеджменту страхового портфелю досліджуваної компанії.
Об’єктом дослідження є страховий портфель та страхова діяльність ПрАТ СК «Українська страхова група».
Предметом дослідження є процес, методи та підходи до управління страховими операціями ПрАТ СК «Українська страхова група».
В процесі дослідження були застосовані як теоретичні, так і емпіричні методи наукового пізнання. Зокрема, формалізовані (загальнологічні) філософські (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення, абстрагування, доведення, пояснення) та загальнонаукові (ймовірнісно-статистичний, структурно-функціонального підходу).
Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, матеріали державних статистичних органів України, періодичних видань, звіти досліджуваної страхової компанії, наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів.
Практичне значення отриманих результатів — дослідження, зроблені в роботі, дозволяють сучасним страховим компаніям використовувати на практиці більш удосконалені методи оптимізації страхового портфелю.
Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (6 законодавчих та нормативно-правових актів, 7 джерел монографічної літератури, 17 джерел довідкової літератури), додатків. Загальний обсяг роботи нараховує 80 сторінок друкованого тексту, включаючи 13 таблиць, 13 рисунків, список використаних джерел налічує 30 найменувань і 4 додатки.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМ ПОРТФЕЛЕМ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
1.1.Сутність страхового портфелю страхової компанії
Функціонування страхового ринку пов’язане з такими поняттями як страхове поле і страховий портфель. Страховий портфель є сукупністю укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування. В портфелі страхових послуг більш конкретно виражаються якісні характеристики страхового захисту страхувальників. При цьому структури страхового портфеля здатні забезпечувати фінансову стійкість страхувальника. Загальний об'єм діяльності страхової компанії, що характеризується сукупністю здійснюваних нею страхових операцій, є показником страхового портфеля або, інакше кажучи, страховий портфель — це сукупність договорів страхування, по яких страховик несе зобов'язання перед страхувальником.
Поняття «страховий портфель» вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорів страхування на певній території. Йдеться про підприємство, дільницю страхового агента, район тощо. Під страховим портфелем в особистому страхуванні може також матись на увазі сума місячного страхування в запитаннях та відповідях страхового внеску за діючими договорами довгострокового страхування життя на встановлену дату на певній території.
Сутність і функції страхового портфеля перш за все виявляються в його функціях. Страховому портфелю властиві наступні функції:
— функція відбору страхових послуг;
— функція формування страхового портфеля;
— функція розрахункова, (собівартість страхового портфеля);
— функція ревізійна;
функція оптимізації «нового портфеля» [22, с.52].
Уся поточна й перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини та якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат страхових сум і страхового відшкодування. Структура та якість страхового портфеля можуть аналізуватися за допомогою деяких показників. Величина ж його виражається або кількістю застрахованих об'єктів, або загальною страховою сумою, тобто обсягом страхової відповідальності. Для структури страхового портфеля властиве співвідношення окремих видів страхування, а також між добровільними й обов'язковими формами. Структура страхового портфеля може аналізуватися в аспекті частки діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховими сумами, групового та індивідуального страхування. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто системи видів і форм страхування. Особливе значення для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій має оперативне реагування на задоволення попиту в тих страхових послугах, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, що вже закінчуються, та договорами, які знову укладаються. Для перспективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливо намагатись досягти й зберігати рівновагу портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією знову укладеними договорами тих, строк дії яких закінчується. Разом з тим така компенсація повинна поширюватись не лише на кількість договорів та обсяг внесків за ними, а й бути узгодженою зі страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятися від ймовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах [29].
Певні особливості властиві страховому портфелю за договорами страхування життя. У цьому виді страхування на структуру страхового портфеля впливає так зване сторно. Під ним розуміється Модуль відмова страхувальника від виконання умов договору ще до закінчення строку його дії. Сторно в соціальному аспекті показує, що попит страхувальника на певну страхову послугу даним страховиком не може бути задоволений. Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення має його однорідність за обсягом страхової суми об'єктів та за відповідною їм сукупністю ризиків. За величиною страхової суми однорідність страхового портфеля встановлюється досить просто — за близькими в грошовому виразі страховими сумами різних об'єктів. У відношенні ймовірності збитку необхідні розрахунки, що спираються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає частку договорів з максимальною і мінімальною сумами. Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або страхової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. За наведеним показником можна зіставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою відповідальністю. Дослідження динаміки показників збитковості страхової суми переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості тарифному рівню. Якщо буде виявлено, що фактична збитковість перевищує норматив, який включено до тарифної ставки, то необхідно встановити роль у цьому окремих елементів збитковості. По-перше, при обов'язковому й добровільному страхуванні майна колгоспів та радгоспів застраховані об'єкти враховуються лише у вартісному виразі. Тому можливий аналіз лише загального показника збитковості, зокрема в розрізі груп майна, що дасть змогу встановити за ними фінансову стійкість операцій. По-друге, при обов'язковому страхуванні будівель у господарствах громадян зіставляється число постраждалих страхувальників, які отримали страхове відшкодування (ці дані містяться в річному статистичному звіті), і число господарств, що мають застраховані будівлі. По-третє, в разі добровільного страхування засобів транспорту, домашнього майна й будівель для з'ясування впливу збитковості страхової суми на фінансову стійкість страхових операцій досліджується відношення числа виплат до кількості укладених договорів, а також відношення ризиків як зіставлення середньої страхової виплати по одному договору і середньої страхової суми по тому самому договору. По-четверте, при добровільному страхуванні майна державних підприємств, кооперативних і громадських організацій, враховуючи лише вартісне відображення в статистичній звітності застрахованих об'єктів, можливий аналіз впливу на фінансову стійкість страхових операцій лише синтетичного показника збитковості в розрізі видів кооперації чи громадських організацій. Взагалі по страхуванню майна зміст елементів збитковості страхової суми дає широкі можливості для з'ясування причин підвищення збитковості. Наприклад, підвищений рівень частоти та спустошувальності страхових випадків, пов'язаних з пожежею, свідчить насамперед про недостатню якість протипожежних заходів. Якщо ж відношення ризиків перевищує одиницю по обов'язковому страхуванню, то є підстави перевірити роботу страхових фахівців по переоцінці будівель з тим, щоб звести до мінімуму після пожежні переоцінки будівель у напрямі підвищення їх страхової оцінки. Якщо ж йдеться про добровільне страхування, то високий рівень відношення ризиків свідчить про завищені розміри страхових сум. Збитковість страхової суми по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та вплив цього показника на фінансову стійкість страхових операцій установлюється через відношення страхового відшкодування до певної вартості врожаю за державними цінами. Цей показник можна порівняти з тарифним рівнем. Аналіз проводиться за кожною сільськогосподарською культурою та однорідними групами культур. Розміри страхового відшкодування містяться в річному статистичному звіті. Елементи збитковості при цьому виді страхуванню суттєво трансформовані. Наприклад, при розрахунку спустошливості страхового випадку знаменник дробової величини нерідко становить одиницю (відбулась одна повінь чи засуха). Навіть у разі страхових випадків важко виділити ступінь впливу одного з них на величину збитку. Чисельник дробової величини (число постраждалих об'єктів) перетворюється на суму страхового відшкодування [28, с.41-42].
Структура й якість страхового портфеля можуть аналізуватись за допомогою деяких показників. Величина ж його виражається або числом застрахованих об'єктів, або загальною страховою сумою, тобто обсягом страхової відповідальності.
Для структури страхового портфеля властиве співвідношення окремих видів страхування, а також між добровільними й обов'язковими формами. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховими сумами, групового та індивідуального страхування. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто системи видів і форм страхування. Особливе значення для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій має оперативне реагування на задоволення попиту в тих страхових послугах, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників [18, с.116].
При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, що вже закінчуються.
Для перспективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливо намагатися досягти й зберігати рівновагу портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією знову укладеними договорами, строк дії яких закінчується. Разом з тим така компенсація повинна розповсюджуватись не лише на кількість договорів й обсяг внесків по них, але й бути Узгоджено з страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від ймовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах.
Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення має його однорідність по обсягу страхової суми об'єктів та по відповідній їм сукупності ризиків. По величині страхової суми однорідність страхового портфеля встановлюється досить просто — по близьких в грошовому виразі страхових сумах різних об'єктів. У відношенні ймовірності збитку необхідні розрахунки, що спираються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає частку договорів з максимальною і мінімальною сумою [23].
Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення страхового відшкодування або страхової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. Приведений показник дозволяє спів ставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою відповідальністю.
Дослідження динаміки показників збитковості страхової суми переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості тарифному рівню. Якщо буде виявлено, що фактична збитковість перевищує норматив, що включений до тарифної ставки, то необхідно встановити роль у цьому окремих елементів збитковості [24, с.152].
1.2.Управління страховим портфелем страхової компанії
В умовах циклічного розвитку економіки, становлення ринку фінансових послуг, настання природних і техногенних катастроф, ринок страхових послуг є важливою ланкою фінансової системи країни, яка забезпечує страховим захистом фізичних та юридичних осіб від ризикових обставин. Основними суб’єктами ринку виступають страховики, які надають страхові послуги фізичним та юридичним особам. Вони беруть значні зобов’язання перед своїми клієнтами за відповідну плату. Від спроможності страхових організацій своєчасно та в повній мірі виконувати взяті на себе зобов’язання буде залежати фінансовий стан їхніх клієнтів. Для забезпечення спроможності виконувати страхові зобов’язання страховики повинні бути фінансово надійними. В сучасних умовах зростає значущість такого чинника забезпечення фінансової надійності страховика як формування збалансованого страхового портфеля.
Величина та структура страхового портфеля визначають діяльність кожного страховика на ринку страхових послуг. За допомогою нього актуарії прогнозують обсяг надходжень страхових премій за договорами страхування, передбачають з певною ймовірністю настання страхових подій, визначають середні величини збитків за ними, а, як наслідок, прогнозують фінансові результати діяльності.
Страховий портфель — фактична кількість застрахованих об´єктів або число договорів страхування. Це сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.
Серед цілей, які ставить перед собою страховик, можна виділити основні:
одержання максимального прибутку;
збільшення частки присутності на страховому ринку;
— збереження досягнутих позицій на страховому ринку та збереження капіталу [25, с.368].
Залежно від ступеня ризику можна виділити такі типи страхового портфеля: агресивний, консервативний, диверсифікований.
Залежно від того, яких видів ризиків у портфелі більше, можна виділити три види страхового портфеля: спеціалізований, класичний і комбінований. Визначити тип страхового портфеля дає змогу також рівень його ризикованості та дохідності.
Так, якщо метою страховика є одержання максимального прибутку, то він формує агресивний страховий портфель, оскільки він має високий рівень дохідності. Агресивний страховий портфель має доволі низький рівень фінансової стійкості. Для підвищення фінансової стійкості такого портфеля страховик повинен до 80 % прийнятих ризиків віддавати у перестрахування.
Спеціалізований тип страхового портфеля динамічніший, має вузьку спрямованість, містить у собі несистематичні ризики, має високий ступінь ризику і має високий дохід, тому і належить до агресивного типу портфеля.
Найбільш ризикові види страхування, наприклад, страхування авіаційних ризиків,забезпечують компанії високий рівень прибутку, оскільки тарифи за такими видами страхування є найвищими. З іншого боку, реалізація страхових випадків за цими видами страхування забезпечить і найбільший рівень збитку компанії (інколи збиток може мати катастрофічні для компанії наслідки й призвести до її банкрутства). Масові види страхування з порівняно невеликими страховими тарифами забезпечують компанії менший дохід, але й ситуація з реалізацією катастрофічного ризику майже не виникає. Отже, завданням менеджменту страхової компанії є формування такого страхового портфеля, який би забезпечив їй нормальний (ринковий) рівень доходності за помірного ризику.
Консервативний тип страхового портфеля вибирають найчастіше великі страхові організації, які займають провідні позиції на страховому ринку. Основною метою таких компаній є утримання своїх позицій на страховому ринку, збереження капіталу. Прибутковість у консервативному страховому портфелі стійка, порівняно з прибутковістю спеціалізованого портфелю – «невисока», рівень ризику помірний.
Класичний страховий портфель — це консервативний тип страхового портфеля, якому притаманний низький рівень ризику, до того ж у цьому виді страхового портфеля спостерігається обернена залежність між рівнем ризику і кількістю укладених договорів: чим більша кількість укладених договорів, тим нижчим є рівень ризику.
Останній тип страхового портфеля — диверсифікований, для якого характерним є середній рівень дохідності, ризикованості та фінансової стійкості. Цю модель страхового портфеля використовують найчастіше страховики, які прагнуть покращити свої позиції на страховому ринку. Цей портфель поєднує агресивну та консервативну моделі [15, с.71].
Важливим фактором ризику, крім виду страхування, є величина страхової суми. В одних і тих самих видах страхування вона може відрізнятися в сотні разів. Як правило, договори, що укладаються з фізичними особами, передбачають меншу страхову суму, ніж ті, що укладаються з юридичними особами. Тому можна вивести одне з правил формування страхового портфеля компанії — договори, укладені з фізичними особами, завжди даватимуть менший ризик за меншої доходності, що витікає з відомого рівняння:
страхова премія = страхова сума × страховий тариф. (1.1)
Також дуже важливим є рівень перестрахування. Наприклад, компанія може займатися авіаційним страхуванням, яке вважається катастрофічно ризиковим, але водночас 99 % страхових премій і відповідальності передавати в перестрахування відомому перестраховику, що значно зменшує ризиковість страхового портфеля даної компанії. Отже, завжди варто, крім страхового портфеля, складеного за валовими преміями, аналізувати страховий портфель, складений за чистими преміями. Ситуація щодо ризиковості в обох випадках може відрізнятися кардинально.
В міжнародній страховій термінології андерайтингом називається - чи брати взагалі об'єкт на страхування, в яких межах відповідальності та за яких конкретних умов договору.
Таким чином, андерайтинг є важливим інститутом в управлінні страховим портфелем страховика. Саме вдосконалення процедури андерайтингу при прийнятті ризиків на страхування забезпечує збалансований страховий портфель і є основою формування фінансової стійкості страхових операцій. Для вітчизняних страхових компаній необхідно розробити власну систему взаємозв’язку між структурою капіталу та структурою страхового портфеля, опираючись на закордонний досвід [21, с.24].
В умовах фінансової й економічної кризи державний регулятор має зробити більш жорсткими умови управління страховиками своїми страховими портфелями. Найбільш дієвим заходом може бути встановлення нормативів до формування гарантійного фонду за напрямами страхування. За своїм економічним змістом гарантійний фонд є додатковою часткою власного капіталу. Таким чином, застосування системи впровадження гарантійного фонду може забезпечити додатковий запас платоспроможності щодо формування структури страхового портфеля.
Якщо обсяги страхових премій у компанії є значними, то при розробці політики управління страховим портфелем обов'язково необхідно прогнозувати можливі наслідки реалізації ризику.
Управління передбачає формування стратегічних і тактичних завдань. Стратегічні завдання управління страховим портфелем можуть бути:
установлення довгострокових маркетингових цілей;
розробка бюджетів фінансування маркетингових програм;
розробка політики перестрахування.
Установлення довгострокових маркетингових цілей. На даному етапі приймаються рішення щодо того, якою має бути структура страхового портфеля, виходячи з ринкової кон'юнктури. Бажаним є прийняття нормативів щодо того, яку частку страхового ринку буде займати страхова компанія за певним видом страхування.
Розробка бюджетів фінансування маркетингових програм — упровадження того чи іншого виду страхування в діяльність компанії потребує відповідного фінансового забезпечення. Зокрема, необхідно обрахувати, запланувати й, відповідно, знайти фінансові ресурси на такі витрати:
— отримання ліцензії;
— розробку каналу просування послуг (оплата консультацій, агентська комісія тощо);
— оплату роботи з оцінки ризику;
— загальногосподарські накладні витрати.
Розробка політики перестрахування — в українських умовах без перестрахування не проводиться майже жодна страхова операція. Тому, перш ніж запроваджувати той чи інший вид страхування необхідно з'ясувати, яка компанія виступатиме перестраховиком, як буде розміщено ризик у перестрахування (якою буде програма, яка частка ризику віддаватиметься на утримання цесіонарію, а яка залишатиметься на власному утриманні), якою буде вартість перестрахування тощо.
Тактичні завдання в управлінні страховим портфелем стосуються тих видів страхування, які вже впроваджені й діють у компанії, а саме:
забезпечення безперебійності надходження страхових премій;
контроль за здійсненням страхових виплат;
оперативний моніторинг рівня страхових виплат і збитковості страхових сум.
Забезпечення безперебійності надходження страхових премій — дане завдання стосується аквізиційних служб страховика. Бажано, щоб кожний із видів страхування, яким займається компанія, надавав постійний приріст страхових премій. Якщо приросту немає або є навіть від'ємне значення приросту, то завданням аналітичних служб компанії є встановлення причини такого стану речей. У такій ситуації можуть бути прийняті різні управлінські рішення (наприклад, активізувати маркетингову діяльність, шукати нові канали збуту, а в деяких випадках можливо взагалі відмовитися від даного виду страхування).
Контроль за здійсненням страхових виплат — у даному питанні важливою є оцінка причин настання збитку й величини збитку за страховими випадками. Не менш важливою є робота щодо забезпечення своєчасності страхових виплат (від цього багато в чому залежить імідж страхової компанії). Контроль за здійсненням страхових виплат покладається на службу аварійного комісаріату та службу безпеки страховика.
Оперативний моніторинг рівня страхових виплат і збитковості страхових сум — це тактичне завдання покладається на аналітичну службу компанії. При формуванні стратегічних цілей і впровадженні будь-якого виду страхування мають установлюватися нормативи за виплатами й збитковістю страхових сум. Усі відхилення повинні аналізуватися (як позитивні, так і негативні), після чого також приймаються управлінські рішення [20, с.67].
Отже, управління страховим портфелем передбачає комплексне вирішення ряду тактичних і стратегічних завдань. Метою управління страховим портфелем є досягнення такої його структури, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між безпекою й прибутковістю.
У теоретичних працях вітчизняних і закордонних учених доведено, що збалансований страховий портфель є чи не найважливішим чинником забезпечення фінансової надійності страхових компаній. Особливо роль управління страховим портфелем у системі економічної безпеки страхових компаній зростає під час фінансових криз й економічних потрясінь.
Залежно від цілей страховика він вибирає певну модель страхового портфеля: для досягнення максимального рівня прибутковості — агресивну модель, для збереження своїх позицій на страховому ринку, свого капіталу — класичну, для збільшення частки присутності на страховому ринку — диверсифікований. Але задля досягнення поставленої мети недостатньо лише вибрати певний тип страхового портфеля. Страховик повинен створити систему, модель з управління сформованим страховим портфелем [8].
1.3 Нормативно-правове забезпечення та регулювання страхової діяльності
Страховий ринок як частина фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю. Державне регулювання спрямоване на:
забезпечення формування і розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;
створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм;
недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так і майновим інтересам страхувальників;
дотримання вимог законодавства України про страхування.
Система законодавства щодо регулювання страхової діяльності складається із загального законодавства, спеціалізованого страхового законодавства та підзаконних актів.
Норми та принципи правового регулювання страхової діяльності визначені Конституцією України, міжнародними угодами, законами та постановами Верховної ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, інструкціями, методиками, наказами, листами міністерств і відомств, нормативними актами Уповноваженого органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні).
Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Конституція України та Закон України «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.
Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
Основні аспекти законодавчого регулювання діяльність ПрАТ СК «Українська страхова група» зведено у таблицю 1.1.
Таблиця 1.1
Основні аспекти законодавчого регулювання діяльності ПрАТ СК «Українська страхова група»
№
Назва правового акту, дата прийняття, №
Що визначає, регулює правовий акт
1
2
3
1.
Закон України "Про страхуваня" від 07.03.1996 – № 18 – ІІ зі змінами і доповненнями.
Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб[4].
2.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV (діє з 01.01.2004) // Із змінами і доповненнями від 19 січня 2012 року № 436-15.
Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання[1].
3.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI // Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4279-VI від 22.12.2011.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства[2].
Продовженння табл.1.1
1
2
3
4.
Конституція України від 28 червня 1996 №254к/96-ВР // Із змінами внесеними згідно із Законами № 2952-VI від 01.02.2011
Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року , схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію - Основний Закон України[3].
5.
Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 №2406-14 // Із змінами та доповненнями внесеними згідно із Законами від 22.12.2011 № 4224-VI( 4224-17 ).
Цей Закон визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності[5].
6.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 №46-93 // Із змінами, внесеними згідно із Законами №3176-VI (3176-17) від 05.04.2011, ВВР, 2011//kmu.gov.ua.
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України[6].
Відтак від організації державного страхового нагляду, його функціонування залежить подальший розвиток страхової діяльності, її спрямованість на вирішення економічних проблем в державі.
Державний нагляд за страховою діяльністю має бути спрямовано на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутству страховиків, порушенню ними зобов'язань перед страхувальниками, здійсненню псевдострахування з метою відмивання коштів, виплати керівникам та іншим відповідальним особам підприємств, установ та організацій, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород.
Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування здійснюється відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й Україна. Держава сприяє цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.
РОЗДІЛ ІІ
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРАТ СК «УКРАЇНСКА СТРАХОВА ГРУПА» ТА ОЦІНКА ЙОГО ВПЛИВУ НА СТРАХОВИЙ ПОРТФЕЛЬ
2.1. Характеристика виробничої та фінансово-господарської діяльності ПрАТ СК «Українська страхова група»
Дипломна робота виконана на прикладі ПрАТ СК «Українська страхова група», яка заснована у 2000 році на основі 100% українського капіталу, є правонаступником СК «Напарс».
«Українська страхова група» — сучасна та динамічна страхова компанія національного масштабу. За основними фінансовими показниками вона входить до першої 10-ки страховиків України. Перша в Україні компанія зі страхування АВТОКАСКО.
У лютому 2008 року «Українська страхова група» увійшла до складу всесвітньовідомої Vienna Insurance Group — лідера страхового ринку Центральної та Східної Європи. Це зробило компанію ще більш міцною, надійною та зручною для Вас.
Місія компанії полягає у забезпеченні кожного громадянина повними, якісними, доступними та першокласними послугами у сфері страхування, виправдовуючи та перевершуючи очікування клієнтів та залишаючись при цьому стійким лідером по всій Україні.
«Українська страхова група» — компанія, яка:
— надає послуги у всіх ключових страхових напрямках;
— веде високорентабельний ефективний бізнес та прагне до вищої якості у всьому, що робить;
— має бездоганну репутацію та дотримується норм ділової етики;
— забезпечує стійке збільшення своєї вартості та капіталу акціонерів;
— визнана на страховому ринку України;
— сприяє розвитку економіки України та ринку страхових послуг.
Пріоритетними напрямками бізнесу для «Української страхової групи» є:
— страхування автомобілів та цивільної відповідальності водіїв;
— страхування майна юридичних та фізичних осіб;
— особисте страхування;
— медичне страхування;
— страхування різних видів відповідальності.
Страхові продукти, яких налічується близько 50, «Українська страхова група» формує на основі 25 ліцензій на обов’язкові та добровільні види страхування.
Регіональна мережа «Української страхової групи» включає більше 100 філій та представництв на всій території України.
Команда фахівців компанії — це 700 спеціалістів, що об’єднані спільною метою — здобуття компанією лідируючих позицій та надання послуг найвищої якості.
«Українська страхова група» є активним учасником ринку, тому бере участь у діяльності наступних професійних об’єднань:
— Моторне (транспортне) страхове бюро України — член президії;
— Українська Федерація Убезпечення;
— Асоціація «Медичне страхове бюро України»;
— Асоціація «Українське об’єднання лізингодавців»;
— Асоціація замовників житлово-цивільного будівництва «Укрбудзамовник»;
— Київська торгово-промислова палата;
— Комітет підприємців агропромислового комплексу при ТПП України.
За обсягом сплачених страхових відшкодувань за дев’ять місяців 2011 року СК «Українська страхова група» займає четверту позицію рейтингу Insurance TOP серед українських страхових компаній.
Бездоганна репутація СК «Українська страхова група» та її незмінні, впродовж багатьох років, принципи роботи щодо якості обслуговування клієнтів, і як наслідок, довіра клієнтів дозволяють Компанії обіймати лідируючі позиції на страховому ринку України. Черговим підтвердженням такої довіри до Компанії стала восьма позиція СК «УСГ» незалежного Рейтингу «ТОП-100. Рішення для бізнесу».
За розміром сплачених страхових відшкодувань юридичним особам за перше півріччя 2011 року СК «Українська страхова група» є лідером рейтингу Insurance TOP серед всіх страхових компаній України.
З дня державної реєстрації страхова компанія є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та валютний рахунки. Вона є власником належного їй майна, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем та доповідачем у народному та господарському судах.
ПрАТ СК «Українська страхова група» відповідає по всіх своїх зобов’язаннях всім своїм майном, не несе відповідальності по зобов’язаннях держави, як і держава не несе відповідальності по зобов’язаннях товариства. Засновники товариства несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства в межах вартості їх внеску у Статутний фонд товариства.
У відповідності з метою та предметом діяльності товариства має право:
— здійснювати від свого імені юридичні операції, операції, що виходять за межі статної діяльності, але не протирічать законодавству України;
— виступати в особі засновника, а також приймати участь у вже заснованих та існуючих організаціях;
— бути учасником зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з діючим законодавством України;
самостійно визначати організаційну структуру та штатний розклад;
— запрошувати для роботи вітчизняних та зарубіжних спеціалістів, самостійно визначати форми, системи, розміри та види оплати праці;
— розміщувати грошові засоби в облігаціях внутрішнього виграшного займу, сертифікатів банків та інших цінних паперах, проводити аукціони, лотереї, виставки, проводити операції на товарних, фондових біржах та біржах нерухомості;
— самостійно визначати свою кредитну та інвестиційну політику.
Контракти здійснені засновниками страхової компанії до моменту реєстрації, укладаються ними від свого імені і за їх солідарною відповідальністю. Права та обов’язки по цих контрактах переходять до страхової компанії у випадку, якщо ці контракти схвалені Установчими зборами або найближчими після їх проведення зборами засновників.
За збитки, здійснені упущеннями та неправильними діями засновників, зв’язан...
14.10.2017 21:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора