Відокремлений структурний підрозділ Золочівський коледж
Національного університету «Львівська політехніка»
ДОПОВІДЬ
на тему: «Антивіруси»
Ідею створення комп’ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила біля 7000 комп’ютерів. Причиною епідемії став комп’ютерний вірус, котрий передавався від одного комп’ютера до другого, пробирався в їх операційні системи і виводив комп’ютери з-під контролю людини.Під час досліджень, проведених, однією з американських асоціацій по боротьбі з комп’ютерними вірусами, за сім місяців 1988р. комп’ютери, які належали фірмам-членам асоціації, піддавались дії 300 масових вірусних атак, які знищили близько 300 тис. комп’ютерних систем, на відтворення яких було затрачено багато часу і зусиль. В пресі з’явилося повідомлення про знаходження в Японії нового, надзвичайно підступного і руйнівного вірусу (його назвали «черв’яком»), за короткий час він знищив велику кількість машин, під’єднаних до комунікаційних ліній.
Переповзаючи від комп’ютера до комп’ютера, по з’єднуючих їх комунікаціях, «черв’як» спроможний знищувати вміст пам’яті, не залишаючи ніяких надій на відновлення даних. Для одних віруси являються бізнесом. Причому не тільки для їх авторів, але і для тих, хто з цими вірусами бореться. А для багатьох користувачів комп’ютерів віруси – це щоденна головна біль і турбота, причина збоїв в роботі комп’ютера і ворог номер один. Ситуація з вірусами корінним чином змінилась декілька років тому. Якщо до того моменту кожний був зайнятий безпекою свого комп’ютера і своїх даних, то із збільшенням кількості машин, з появою корпоративних ліній, виходом в Internet проблема постала по-новому. Раніше віруси пробирались на робочі місця з піратського диска. Без заперечення, що WORD і EXCEL де-факто являються міжнародними стандартними документами, а макровіруси не пишуть тільки ліниві. При достатньо активному документообороті, як з західними партнерами, так і в середині держави, макровіруси можуть повністю паралізувати роботу компанії, на заході вже таке практикувалось. Друга проблема – INTERNET. Нема ніякої гарантії, що на файлових серверах вам не дадуть пару-другу вірусів. Вихід один – захист. Комп'ютерний вірус – це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. Комп'ютерних вірусів. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986 році, хоча історично виникнення вірусів тісно пов'язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм.
Перші комп'ютерні віруси з'явились на початку 80-х років. Поняття «комп'ютерний вірус» вперше ввів відомий англійський програміст Фред Коуен. Цей термін прозвучав у вересні 1984 році на конференції з безпеки інформації, яка проходила в США. Він провів ряд експериментів на системі VAX11/750, що працювала під ОС Unix. Вірус був імплантований на початок утиліти VD і протягом ЗО хвилин йому надавались права «суперюзера». В експерименті вірус проявив надзвичайно високий ступінь розмноження (півсекунди на одне зараження). Хоча, потрібно відмітити, що ідея саморозмноження своїм корінням сягає в далекі 50-ті роки, її досліджував ще в 1951 році один із засновників теоретичних принципів ЕОМ Джон фон Нейман.
Системні файли, тобто файли 10. SYS і MSDOS. SYS. Це досить небезпечно, оскільки вони, як і у випадку зараження блоків початкового завантаження дисків, починають діяти при кожному завантаженні ПК. Як правило, кожна конкретна різновидність вірусу може заразити тільки один або два типи файлів. На даний час частіше всього зустрічаються макровіруси, тоді як в 90-ті роки найпоширенішими були віруси, що заражали СОМ-файли, а на другому місці - ЕХЕ-файли. На сьогодні відомі десятки тисяч вірусів, які в цілому мають конкретну класифікацію. Спробуємо детальніше розглянути основні групи, на які поділяються комп'ютерні віруси.
Одним із «піонерів» серед комп'ютерних вірусів вважається вірус «Brain», створений пакистанським програмістом на прізвище Алві. Тільки у США цей вірус вразив понад 18 тис. комп'ютерів. На початку епохи комп'ютерних вірусів розробка вірусоподібних програм носила чисто дослідницький характер, поступово перетворюючись на відверто вороже протистояння користувачів та безвідповідальних, і навіть кримінальних «елементів». В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за створення та розповсюдження вірусів. Віруси діють тільки програмним шляхом. Вони, як правило, приєднуються до файлу або проникають всередину файлу. У цьому випадку кажуть, що файл заражений вірусом. Вірус потрапляє в комп'ютер тільки разом із зараженим файлом. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно. Деякі віруси під час запуску зараженого файлу стають резидентними (постійно знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера) і можуть заражати інші файли та програми, що завантажуються. Інші різновиди вірусів відразу після активізації можуть спричиняти серйозні пошкодження, наприклад, форматувати жорсткий диск. Дія вірусів може проявлятися по різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації.
Віруси розповсюджуються, копіюючи своє тіло і забезпечуючи його подальше виконання: впроваджуючи себе у виконуваний код інших програм, замінюючи собою інші програми, прописуючись в автозапуск та інше. Вірусом або його носієм можуть бути не тільки програми, що містять машинний код, але і будь-яка інформація, що містить автоматично виконувані команди .Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням .EXE та .COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти. Слід зауважити, що комп'ютерні віруси здатні заражати лише самі комп'ютери. Тому абсолютно абсурдними є різні твердження про вплив комп'ютерних вірусів на користувачів комп'ютерів. По-перше, вірус – це програма. І шкодити вона може лише програмно, але ніяк не апаратно – страшні казки ходять про віруси, які вбивають і зводять з розуму користувачів за допомогою виводу на екран небезпечної для людини кольорової гами, були і будуть казками. Далі – вірус – це програма, спроможна до розмноження. Існують віруси, котрі не займаються нічим, крім розмноження.
Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки зараження можуть бути дуже серйозними. В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за впровадження вірусів. Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.
Антивірусні програми – це програми, основним завданням яких є захист від вірусів, або точніше, від шкідливих програм. Методи і принципи захисту теоретично не мають особливого значення, головне щоб вони були направлені на боротьбу зі шкідливими програмами. Існують два основні різновиди загальних засобів захисту.
Копіювання інформації – створення копій файлів і системних ділянок дисків. Для резервного копіювання можна використати, наприклад, реквізит Windows 95 – Microsoft BackUp, чи інші програми, які копіюють інформацію на інший диск, або носій інформації (стример, CD-R та ін.). У випадку необхідності створення копіїї системної ділянки диску слід використовувати, наприклад, програмуRescue Disk з пакету Norton Utilities. Розмежування доступу перестерігає несанкціоноване користування інформацією, зокрема захист від зміни програм і даних вірусами, неправильно працюючими програмами та помилковими діями користувачів.
До профілактичних заходів відносять загальні правила використання дискет та загальні правила роботи в комп'ютерних мережах. Перш за все необхідно користуватись ліцензійними дисками. Хоча в історії відомо багато випадків коли й з ліцензійними програмами потрапляли віруси. Так, наприклад, той же вірус Funlove в 2000 році поширювався із офіційного сайту Hewlett-Packard разом із драйверами принтерів. Інформацію, що поступає через мережу та з дискет обов'язково потрібно перевіряти на наявність вірусів спеціальними програмами. Завантажувати через певні періоди часу (наприклад, раз в тиждень) антивірусні програми, для тестування дисків вінчестера та оперативної пам'яті на наявність вірусів. Не дивлячись на те, що загальні засоби захисту інформації та основні правила профілактики дуже важливі для захисту від вірусів, все ж тільки їх недостатньо. Необхідно також застосовувати спеціалізовані програми для захисту від вірусів.
Ці програми можна поділити на декілька видів:
Детектори
Вакцини
Лікарі
Ревізори
Лікарі-ревізори
Фільтри
Слід зауважити, що вибір одного «найкращого» антивірусу є вкрай помилковим рішенням. Рекомендується використовувати декілька різних антивірусних пакетів одночасно. Вибираючи антивірусну програму слід звернути увагу на такий параметр, як кількість розпізнаючих сигнатур (послідовність символів, які гарантовано розпізнають вірус). Другий параметр – наявність евристичного аналізатора невідомих вірусів, його присутність дуже корисна, але суттєво уповільнює час роботи програми[4].