УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи з Інформаційні технології. Робота № 529663

Перехід до торгівельного партнера Binance

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Менеджмент організації

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2015

Тип роботи:

Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи

Предмет:

Інформаційні технології

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ І РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання розрахункової роботи для студентів спеціальностей … стаціонарної і заочної форми навчання Затверджено на засіданні кафедри менеджменту організацій. Протокол № 12 від 07.05.2015 р. Львів — 2015Управління фінансами як основа для планування і прогнозування фінансового стану і результатів діяльності організації: Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи для студентів спеціальностей … стаціонарної і заочної форми навчання / Уклад. Т.В. Кулініч. — Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2015. — 36 с. Укладач Кулініч Т.В., канд. екон. наук, доцент Відповідальний за випуск Беспалюк Х.В., канд. екон. наук, асист. Рецензенти Лісовська Л.С., канд. екон. наук, доц. Хома І.Б., д-р. екон. наук, проф. каф. фінансів ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Розрахункова “Управління фінансами як основа для планування і прогнозування фінансового стану і результатів діяльності організації” є складовою частиною циклу професійно-орієнтованих дисциплін підготовки спеціалістів і магістрів за напрямом підготовки …. Завданнями виконання розрахункової “Управління фінансами як основа для планування і прогнозування фінансового стану і результатів діяльності організації” є теоретична й практична підготовка студентів з питань: сутності, мети та функцій управління фінансами підприємств; методологічних засад організації управління фінансовою діяльністю підприємств та його методичного інструментарію; розроблення фінансової стратегії підприємств у взаємозв’язку із місією та загальною корпоративною стратегією їх розвитку; управління формуванням та ефективним використанням активів і капіталу підприємств як у цілому, та і за окремими їх видами; основ управління інвестиціями підприємств для забезпечення реалізації стратегії їх розвитку; управління грошовими потоками підприємств з метою забезпечення їх платоспроможності та фінансової стійкості; управління фінансовими ризиками підприємств за окремими видами фінансових операцій та напрямами фінансової діяльності; основ антикризового управління підприємствами, спрямованого на відновлення їх фінансової рівноваги в процесі розвитку. Методичні вказівки призначені для студентів напряму підготовки … стаціонарної форми навчання, навчальним планом якого передбачено виконання розрахункової роботи з курсу “Планування діяльності організації”. В розрахунковій роботі оцінюється фінансово-господарська діяльність підприємства за такими основними напрямами: загальна оцінка фінансового стану, оцінка фінансової стійкості, оцінка ліквідності та платоспроможності, оцінка ділової активності та прибутковості діяльності підприємства. Також проводиться комплексний аналіз діяльності підприємства за допомогою двох відомих методик: п’ятифакторної моделі корпорації Дюпон (щодо оцінки рентабельності власного капіталу) і п’ятифакторної моделі діаностики передбанкрутного стану Альтмана. В методичних вказівках подано короткий виклад методик за вказаними напрямами аналізу. Джерелом інформації для виконання розрахункової роботи є основні форми фінансової звітності заданого згідно варіанту підприємства (форми №1 – балансу (звіту про фінансовий стан) і форми №2 – звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід)). Для отримання даних цих форм за два заданих згідно варіанту роки необхідно скористатися інформацією, наведеною на сайті smida.gov.ua. Перелік підприємств, закріплених за окремими студентами (згідно з номером групи і порядковим номером в журналі), надається викладачем. Поданий перелік літератури дає змогу детальніше опрацювати окремі питання. Результати оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства оформляють у формі аналітичної довідки, структура якої відповідає напрямам дослідження. Вона має містити розрахунки показників, які необхідні для заповнення аналітичних таблиць, макети яких подані в додатках до методичних вказівок, а також аналітичні висновки до кожної з них. Розрахункова робота складається з титульного аркуша, змісту, розрахунково-аналітичної частини, списку літератури та додатків, у яких подають форми звітності конкретного підприємства. Робота оформляється на аркушах А4, 12 шрифтом Times New Roman через 1,5 інтервали (у таблицях – через 1 інтервал). Виконання та захист розрахункової роботи проводиться протягом семестру і є підставою для допуску до семестрового контролю з курсу “Планування діяльності організації”. Характеристика господарської діяльності підприємства Цей розділ передбачає коротку характеристику підприємства із зазначенням повного і скороченого найменування, підпорядкованості, основних видів діяльності та / або основних видів продукції (послуг), часу створення чи реорганізації, форми власності. Також надається коротка інформація про стан і зміни основних показників, що відображають результати виробничо-господарської діяльності аналізованого підприємства за звітний період (про рівень чистого доходу, валового прибутку / збитку, фінансових результатів від операційної діяльності, чистого фінансового результату, причини їх позитивної / негативної зміни за період, про рівень активів, їх мобільність, частку власного капіталу і поточних зобов’язань у пасивах, інтенсивність і ефективність використання капталу тощо). Обсяг даного розділу < 2 c. Загальна оцінка фінансового стану підприємства Оцінка динаміки, складу і структури майна підприємства. Вартість майна підприємства охоплює групи відповідно до розділів активу балансу: вартість необоротних активів, оборотних активів і витрат майбутніх періодів (див. додаткові коментарі у Додатку Б). Для аналізу динаміки окремих складових майна і його структури слід заповнити аналітичну таблицю (зразок оформлення – табл. 1 у додатку А) та зробити відповідні висновки. Аналіз динаміки валюти балансу (загальної вартості майна) підприємства проводять шляхом порівняння даних про вартість майна підприємства, яким воно володіє, на початок і кінець звітного періоду. На величину вартості майна вказує підсумок (валюта) активу балансу. Збільшення валюти балансу за звітний період може свідчити про розширення господарської діяльності підприємства, однак слід визначити за рахунок яких джерел фінансування воно відбулося. Позитивно оцінюють зростання валюти балансу внаслідок збільшення власного капіталу або хоча б одночасного збільшення як власного, так і позикового капіталу. Негативним є збільшення боргових зобов’язань, що супроводжується зниженням ліквідності активів. Зменшення в абсолютному вираженні валюти балансу на кінець звітного періоду засвідчує, здебільшого, скорочення обсягів господарської діяльності підприємства, що може спричинити його неплатоспроможність, призвести до інших негативних наслідків. На завершальному етапі загальної оцінки фінансового стану підприємства треба систематизувати позитивні і негативні тенденції, виявлені в процесі аналізу, зробити відповідні висновки. У розрахунковій роботі дослідження динаміки, складу і структури майна підприємства мають бути проведені у розрізі основних розділів і статей активу балансу, а також зроблені відповідні висновки. Наприклад, наявність у складі необоротних активів підприємства нематеріальних активів опосередковано характеризує обрану стратегію розвитку як інноваційну, а наявність довгострокових фінансових інвестицій вказує на інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Збільшення частки оборотних активів у структурі активів підприємства може вказувати на формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності оборотних активів підприємства; відволікання частини оборотних коштів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчать про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів із виробничого циклу, згортання виробничої бази тощо. Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни такої пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз окремих складових оборотних активів. Наприклад, значне зростання залишків за статтями запасів не завжди є ознакою розширення виробництва, а може бути результатом сповільнення обороту цих активів. При аналізі дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на темпи її зростання, а також на наявність безнадійної заборгованості. Оцінка динаміки, складу та структури джерел формування майна підприємства. Дані пасиву балансу дають змогу визначити за рахунок яких джерел сформовано майно підприємства, які зміни відбулись у їх структурі. Майно підприємства за належністю поділяють на власний і позиковий капітал. Основними складовими власного капіталу (перший розділ пасиву балансу) є: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток. Позиковий капітал формується переважно з фінансових кредитів і облігаційних позик. Інформація про позиковий капітал міститься у ІІ - V розділах пасиву балансу підприємства. Для оцінки динаміки джерел майна підприємства та його структури слід заповнити аналітичну таблицю (зразок оформлення – табл. 2 у додатках) та зробити відповідні висновки. Аналіз динаміки та структури власного і позикового капіталу дає змогу оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості. При аналізі власного капіталу слід звернути увагу на зміну абсолютної величини і частки нерозподіленого прибутку та додаткового капіталу в загальній сумі власного капіталу. Зростання значень цих показників свідчить про ефективну роботу підприємства, підвищення її ділової активності, про зростання можливостей реінвестування чистого прибутку в розвиток підприємства. В процесі аналізу позикового капіталу вивчають, які зміни відбулися у його складі і структурі, причини цих змін і дають їм оцінку. Якщо, наприклад, за звітний період частка поточних зобов’язань у загальній сумі позикового капіталу становить 100 %, то це свідчить про вкрай нераціональну структуру джерел фінансування (капіталу підприємства), про загрозу втрати фінансової стійкості. Залучення ж довгострокових кредитів для формування майна свідчить про виважену фінансову стратегію підприємства. Оскільки в складі позикового капіталу значну частку займають поточні зобов’язання за розрахунками та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, то вони підлягають детальнішому аналізу. Такий аналіз передбачає визначення абсолютної величини заборгованості за товари, роботи, послуги, а також поточних зобов’язань за розрахунками, частки окремих статей розділу в загальній сумі, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду порівняно з початком року (табл. 3 у додатках). Слід проаналізувати заборгованість за кожним окремим кредитором. Оцінка фінансової стійкості підприємства Встановлення типу фінансової стійкості. Тип фінансової стійкості встановлюють на основі виділення групи показників наявності джерел формування запасів та встановлення забезпеченості запасів джерелами їх формування. До основних показників наявності джерел формування запасів належать: власні оборотні кошти (власний оборотний капітал) і нормальні джерела формування запасів. Показник власного оборотного (або робочого) капіталу (ВОК) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом формування її оборотних активів, і розраховується за формулою: ВОК = ОА – ПЗ, (1) де ОА – оборотні активи; ПЗ – поточні зобов’язання підприємства. Для більшої точності до ПЗ додаються ЗНА – зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття (підсумок розділу ІV пасиву балансу) і ЧНПФ – чиста вартість активів недержавного пенсійного фонду (п’ятий розділ пасиву балансу). Нормальні джерела формування запасів () включають власні джерела формування запасів (власні оборотні кошти або власний оборотний капітал) і короткострокові позикові джерела формування запасів (короткострокові кредити банків; векселі видані; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання з одержаних авансів). Їх величину розраховують за формулою: (2) де КК – короткострокові кредити банків; ВВ – векселі видані; і – поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги і за одержаними авансами відповідно (див. додаткові пояснення у Додатку Б). В залежності від співвідношення обсягу запасів підприємства та розглянутих вище (а також додаткових) показників наявності джерел їх формування можна виділити такі типи короткострокової (поточної) фінансової стійкості підприємства: абсолютна короткострокова фінансова стійкість, нормальна короткострокова фінансова стійкість, нестійкий поточний фінансовий стан, критичний поточний фінансовий стан. Абсолютна короткострокова фінансова стійкість характеризується нерівністю: З < ВОК, (3) де З – обсяг запасів підприємства. Це співвідношення показує, що запаси підприємства повністю сформовані за рахунок його власних джерел - власних оборотних коштів. На практиці така ситуація зустрічається рідко і є граничним типом фінансової стійкості, а такий підхід до фінансування запасів не може розглядатися як оптимальний, оскільки він означає, що підприємство не бажає або не має змоги залучати позикові джерела фінансування. Нормальна короткострокова фінансова стійкість характеризується співвідношенням: ВОК < З < . (4) Така ситуація властива підприємствам, які успішно функціонують і для формування запасів використовують власний капітал і короткострокові позикові кошти. Якщо умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану підприємства. Крім того використання значного обсягу короткострокових кредитів банків може створювати проблеми зі забезпеченням поточної платоспроможності. Водночас використання значних обсягів позикового капіталу дає змогу здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а відповідно забезпечувати при інших рівних умовах вищий рівень його рентабельності. Нестійкий поточний фінансовий стан характеризується нерівністю: < З < ВОК + ПЗ + ДЗ, (5) де ДЗ - довгострокові зобов’язання. Таке співвідношення властиве підприємствам, яким для формування запасів недостатньо власного капіталу і короткострокових позикових коштів, тому вони змушені залучати з цією метою джерела, які не є „нормальними”, наприклад, затримувати виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом та з державними цільовими фондами тощо. Критичний поточний фінансовий стан характеризується нерівністю: З > ВОК + ПЗ + ДЗ. (6) Він викликаний не лише нестачею загальної величини основних фінансових джерел формування запасів, а й наявністю не погашених в строк короткострокових кредитів банків, простроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а також довгострокової заборгованості. Ці показники можна розрахувати за даними аналітичного обліку. У розрахунковій роботі на основі балансу підприємства необхідно розрахувати показники наявності джерел формування запасів і визначити тип фінансової стійкості. Результати аналізу подати в аналітичній таблиці (зразок оформлення – табл. 4 у додатках) та зробити відповідні висновки. Оцінка динаміки основних відносних показників фінансової стійкості підприємства проводиться на основі значень коефіцієнтів капіталізації: Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капіталу) () характеризує незалежність фінансового стану підприємства від зовнішніх джерел фінансування і показує частку власних коштів підприємства у загальній сумі джерел його фінансування: або (7) де ЗК – загальна сума джерел фінансування (загальний капітал) підприємства (валюта балансу); А – загальна вартість всіх активів підприємства (валюта балансу). Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш підприємство є фінансово стійким і незалежним від зовнішніх кредиторів. Мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Якщо ≥ 0,5, то теоретично всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Коефіцієнт фінансової залежності () є оберненим до коефіцієнта автономії і розраховується за формулою: (8) Він показує, яка сума загальної вартості майна (активів) припадає на 1 грн. власного капіталу підприємства. Теоретично його значення є не меншим за 1,0. Якщо kфз = 1, це означає, що підприємство не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже - про зростання його фінансової залежності від кредиторів та інвесторів. З іншого боку, це – свідчення збільшення можливостей для розвитку підприємства завдяки залученим коштам (головне, щоб така позика була залучена на вигідних для підприємства умовах). Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) () відображає частку тих джерел фінансування, які підприємство може використовувати в своїй діяльності тривалий час, і показує, якою мірою майно підприємства сформовано за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу. Він характеризує рівень незалежності підприємства від короткострокових позикових джерел фінансування. Показник розраховують за формулою: . (9) Чим більшим є значення показника, тим вища фінансова стійкість підприємства і тим нижча частка його поточних зобов’язань. З позицій довгострокової перспективи підприємство більшою мірою залежить від зовнішніх кредиторів та інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових (капіталізованих) джерел фінансування переважає частка довгострокових зобов’язань. Водночас підприємство є більш привабливим для нових інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових джерел фінансування переважає частка власного капіталу. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансового ризику) () показує обсяг залучених коштів, що припадає на гривню власного капіталу, і характеризує рівень залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовують формулу: . (10) Цей показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості підприємства. Його зростання свідчить про посилення залежності від позикового капіталу і зниження фінансової стійкості. Рекомендований рівень коефіцієнта співвідношення позикового і власного капіталу менший за 0,7 – 1,0. Ситуація, коли значення коефіцієнта більше за 1,0 (більша частина майна підприємства сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності . Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує співвідношення довгострокових зобов’язань підприємства і власного капіталу: = ДЗ/ВК. (11) Його зростання свідчить про посилення залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості. Результати аналізу відносних показників фінансової стійкості підприємства подати в таблиці (зразок оформлення – табл. 5 у додатках) та зробити відповідні висновки. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства Аналіз ліквідності балансу підприємства полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розташовані в порядку її спадання, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою терміновості і розміщені в порядку збільшення термінів погашення зобов’язань. Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови: ЛА1 ≥ ЛП1; ЛА2 ≥ ЛП2; ЛА3 ≥ ЛП3; ЛА4 < ЛП4 , (12) де ЛА1 - високоліквідні активи: сума за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточні інвестиції; ЛА2 - швидколіквідні активи: дебіторська заборгованість, платежі за якою очікують протягом дванадцяти місяців після звітної дати; ЛА3 - повільноліквідні активи: запаси, інші оборотні активи (та за звітністю до 2013 р. ще витрати майбутніх періодів); ЛА4 - важколіквідні активи: необоротні активи; ЛП1 - термінові пасиви: поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточні зобов’язання за розрахунками перед всіма партнерами та іншими учасниками (окрім банків), а також за старою звітністю (до 2013 р.) ще забезпечення наступних витрат і платежів і доходи майбутніх періодів; ЛП2 - короткострокові пасиви: короткострокові кредити банків та інші поточні зобов’язання перед банками; ЛП3 - довгострокові пасиви:довгострокові зобов’язання і забезпечення; ЛП4 - постійні пасиви: власний капітал (докладно про розподіл див. табл. Б.1). Необхідною умовою абсолютної ліквідності є виконання перших трьох нерівностей. Зіставлення груп ЛА1 ЛП1 та ЛА2 ЛП2 дає змогу виявити так звану поточну ліквідність підприємства, яка свідчить про поточну його платоспроможність (неплатоспроможність). Порівняння ЛА3 з ЛП3 відображає перспективну платоспроможність підприємства. На її основі прогнозується її довгострокова орієнтовна платоспроможність. У розрахунковій роботі результати аналізу ліквідності балансу подати в аналітичній таблиці (зразок - табл. 6 у додатках) та зробити відповідні висновки. Оцінка відносних показників ліквідності та платоспроможності проводиться за такими коефіцієнтами: коефіцієнт абсолютної ліквідності () показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити негайно за рахунок високоліквідних активів, і розраховується як відношення вартості високоліквідних активів (ЛА1) до суми поточних зобов’язань (ЛП1+ЛП2). Теоретично достатнім вважається значення коефіцієнта більше за 0,20 ( 0,35, тобто в найкоротший термін підприємство може погасити 20 – 35 % своїх поточних боргів; коефіцієнт критичної ліквідності () відображає прогнозні платіжні можливості підприємства за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами і обчислюється діленням суми високоліквідних та швидколіквідних активів (ЛА1+ ЛА2) на суму поточних зобов’язань (ЛП1 + ЛП2) підприємства. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта на рівні 0,8(1,0; коефіцієнт поточної ліквідності () визначають як відношення суми оборотних активів і ВМП (ЛА1 + ЛА2 + ЛА3) до суми поточних зобов’язань (ЛП1 + ЛП2) підприємства. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства за період, який дорівнює середній тривалості одного обороту його поточних активів. Підприємство своєчасно погашає борги, якщо значення цього коефіцієнта в межах 1,0 – 1,5 (іноді задають >2, а за деякими джерелами навіть >6), і має неліквідний баланс - при значенні меншому від 1,0. Коефіцієнт загальної ліквідності (kзагл) визначають як відношення суми оборотних активів і ВМП (ЛА1 + ЛА2 + ЛА3) до суми загальних зобов’язань підприємства, тобто поточних і довгострокових (ЛП1 + ЛП2 + ЛП3). Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує можливість погашення підприємством всіх його боргів за допомогою поточних активів. Підприємство своєчасно погашає всі борги, якщо значення цього коефіцієнта є більшим за 1,0. У розрахунковій роботі відносні показники платоспроможності підприємства слід подати в таблиці (зразок оформлення – табл. 7 у додатках) і зробити аналітичні висновки. Оцінка ділової активності підприємства Перевірка відповідності підприємства «Золотому правилу економіки». Для такої перевірки необхідно оцінити зміну таких загальних показників: вартості активів; чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистого прибутку, зіставляючи темпи зміни цих показників за декілька періодів. Оптимальним вважають таке співвідношення темпів зростання названих вище показників: , (13) де – темп зростання чистого прибутку; – темп зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); – темп зростання активів підприємства. Нерівність означає, що економічний потенціал підприємства поліпшується, масштаби діяльності зростають. Нерівність свідчить про те, що темпи зростання чистого доходу вищі за темпи зростання економічного потенціалу, тобто на кожну гривню додатково вкладеного капіталу підприємство отримує більше, ніж одну гривню віддачі. Загалом випередження темпів приросту обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) порівняно з темпами приросту валюти балансу свідчить про покращання використання майна підприємства в динаміці, про ефективніше використання фінансових ресурсів у звітному періоді порівняно з попереднім, а відставання – про погіршення використання майна, про менш ефективне використання фінансових ресурсів. Нерівність вказує на те, що темпи зростання чистого прибутку перевищують темпи зростання чистого доходу та темпи зростання економічного потенціалу. Для забезпечення такого співвідношення витрати виробництва повинні зменшуватися, а майно підприємства використовуватися ефективніше. Результати оцінки співвідношення темпів зростання загальних показників господарської діяльності підприємства подати в таблиці (зразок оформлення – табл. 8 у додатках) та зробити відповідні висновки. Оцінка використання ресурсів підприємства проводиться за допомогою фінансових коефіцієнтів, найголовнішими серед яких є показники оборотності капіталу: коефіцієнт оборотності активів – узагальнювальний показник оборотності всього капіталу, авансованого в майно підприємства, який обчислюють діленням чистого доходу на середню за звітний період величину активів підприємства. За умови прибуткової діяльності підприємства зростання оборотності активів впливає позитивно, а збиткової — призводить до зростання суми збитків підприємства; коефіцієнт оборотності оборотних активів – найбільш часто вживаний показник оборотності капіталу, вкладеного в оборотні активи підприємства, який обчислюють діленням чистого доходу на середню за звітний період величину оборотних активів підприємства. Кожний додатковий оборот оборотних активів «приносить» підприємству додаткову порцію грошей; фондовіддачу (коефіцієнт оборотності основних засобів) розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції на середню вартість основних засобів. Характеризує ефективність використання основних засобів, що становить основу необоротних активів підприємства. Позитивним є зростання цього показника, тобто збільшення обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на одиницю вартості основних засобів; коефіцієнт оборотності запасів розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції на середню вартість запасів за період. Характеризує інтенсивність використання товарно-матеріальних запасів підприємства та показує, як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обчислюють діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на середню за період, що аналізується, величину дебіторської заборгованості. Зростання цього коефіцієнта може означати поліпшення платіжної дисципліни покупців (своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємствами) чи скорочення обсягів продажу продукції з відстроченням платежу за строками або вартістю угод. середня тривалість обороту дебіторської заборгованості розраховується як відношення тривалості періоду, що аналізується, до величини коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Показник характеризує середній період, протягом якого дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти; показує, скільки в середньому днів потрібно для отримання оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги. Позитивно оцінюється зниження середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості і, навпаки, – зростання показника свідчить про збільшення вилучених з обороту підприємства коштів; коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на величину середньої за період, що аналізується, кредиторської заборгованості. Він показує швидкість обороту кредиторської заборгованості за аналізований період, розширення або скорочення обсягів кредиту, що надається підприємству його господарськими партнерами. Зростання коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості може відображати поліпшення платіжної дисципліни підприємств з постачальниками, бюджетом та іншими кредиторами чи (або) скорочення закупівель з відстроченням платежу (комерційного кредиту постачальників); середня тривалість обороту кредиторської заборгованості розраховуються діленням тривалості періоду, що аналізується, на величину коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості. Показник відображає середній період повернення боргів підприємством. У разі, коли оборотність кредиторської заборгованості перевищує оборотність дебіторської заборгованості, виникає зменшення коштів в обороті (розрахована вище сума матиме від’ємне значення); коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на середню за період, що аналізується, величину власного капіталу підприємства. Він показує ефективність використання активів, сформованих за рахунок власного капіталу підприємства, швидкість обороту власного капіталу, що для власників означає інтенсивність використання коштів, які їм належать. Зростання показника в динаміці відображає сприятливу для підприємства тенденцію підвищення ефективності використання власного капіталу, зростання ділової активності. Результати аналізу динаміки показників ділової активності подати в таблиці (зразок оформлення – табл. 9 у додатках) та зробити відповідні висновки. Оцінка прибутковості і рентабельності підприємства Аналіз прибутку діяльності підприємства передбачає дослідження його рівня і динаміки, зміни кожного з показників прибутку (збитку) за звітний період порівняно з попереднім (базовим) періодом. Інформацію про основні види прибутку підприємства, як і основні дані для їх розрахунку, містить “Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)”. Результати аналізу різних видів прибутків (збитків) підприємства за аналізований період подати в таблиці (табл. 10 у додатках). Оцінка рентабельності проводиться за показниками, які об’єднують у дві групи: рентабельність продукції (доходів і витрат) та рентабельність капіталу (інвестицій). Будь-який показник рентабельності може бути обчислений за чистим, операційним або валовим прибутком (для збиткових підприємств – найчастіше за валовим прибутком або за іншим прибутковим фінансовим результатом, зокрема можна використати брутто-прибуток (до сплати відсотків і податків) або суму cash-flow). До системи основних показників рентабельності продукції належать: показники рентабельності реалізації продукції, наприклад: - чиста рентабельність реалізації продукції () – відношення суми чистого прибутку (Рч) до величини чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД): , (14) якщо для розрахунку у чисельнику береться валовий прибуток – назва показника змінюється на валову рентабельність реалізації продукції, відповідно мають бути змінені позначення у формулі ( і Рв), аналогічно – для операційного прибутку і т.д. Наведений показник чистої рентабельності продукції (14) показує, який чистий прибуток одержує підприємство з кожної гривні чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і характеризує ефективність його основної діяльності. У процесі аналізу показників рентабельності продукції оцінюють їх рівень, динаміку та вплив факторів на зміну рентабельності, виявляють резерви її підвищення. показники рентабельності витрат на випуск і реалізації продукції наприклад: - чиста рентабельність витрат () – відношення суми чистого прибутку до величини собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) (С): . (15) Показники рентабельності капіталу (інвестицій) характеризують взаємозв’язок прибутку і капіталу, інвестованого у формування активів підприємства з метою одержання цього прибутку. До найважливіших показників рентабельності капіталу належать, наприклад: - чиста рентабельність активів (або сумарного капіталу) (): , (16) де – середня за період, що аналізується, вартісна оцінка активів (сумарного капіталу) підприємства. Показник (16) характеризує ефективність використання майнового потенціалу підприємства і показує, скільки гривень чистого прибутку приносить кожна гривня інвестованого в активи підприємства капіталу; - чиста рентабельність власного капіталу : , (17) де – середня за період, що аналізується, сума власного капіталу. Показник (17) характеризує прибутковість інвестованого в підприємство капіталу з позицій його власників, тобто рівень прибутку на інвестиції власників звичайних акцій. Результати аналізу рівня і динаміки показників рентабельності за аналізований період слід подати в таблиці (зразок оформлення - табл. 11 у додатках) та зробити відповідні висновки. 7. Комплексний фінансовий аналіз стану підприємства за допомогою детермінованих факторних моделей Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства у даній розрахунковій роботі буде використано дві найбільш популярних моделі – Корпорації Дюпон і Альтмана. 1) Детерміновані факторні моделі Корпорації Дюпон рентабельності капіталу (та його складових) мають широкий спектр застосування – зокрема для прогнозування стану і результатів фінансово-господарської діяльності організації. Для даної розрахункової роботи взято класичну детерміновану факторну модель Корпорації Дюпон рентабельності власного капіталу (kрвк): kрвк = Р = Р * А= ЗК * ПЗ * ПА * ЧД , (18) ВК ЧД ВК А ПЗ ПА kрвк = kрр * kфз * Чпз * kпл* kо.па , де Р – прибуток (чистий, операційний, валовий, ін. – залежно від обмежень і потреб оцінки, тис.грн.); ЧД – чистий дохід, тис.грн.; ЗК, А – сукупний капітал і сума активів віповідно, тис.грн.; ВК – сума власного капіталу, тис.грн.; ПЗ – поточні зобов‘язання, тис.грн.; ПА – поточні активи (сума оборотних активів і витрат майбутніх періодів), тис.грн.; kрр – рентабельність реалізації (kрр = Р / ЧД); kфз – коефіцієнт фінансової залежності (kфз = ЗК / ВК); Чпз – частка поточних зобов'язань у валюті балансу (Чпз = ПЗ / ЗК); kпл – коефіцієнт поточної ліквідності або покриття (kпл=ПА/ПЗ); kо.па – оборотність поточних активів* (kо.па = ЧД / ПА); kрвк – рентабельність власного капіталу* (kрвк = Р / ВК). * Зазначимо, що для даної моделі беруться не усереднені значення показників (таких як сума власного капіталу, поточних або оборотних активів), а їх значення на кінець року (відповідно звітного і попереднього). Тому буде спостерігатися неспівпадіння даних розрахунків факторів моделі із даними обчислення однойменних показників, розглянутих у п. 5 і 6. Модель (18) є базовою серед запропонованих Корпорацією Дюпон, оскільки аналіз рентабельності власного капіталу є найважливішим підсумковим показником, де зібрано результати всіх напрямків діяльності організації. Застосування цієї моделі у даній розрахунковій роботі є тим більш цінним, оскільки дозволяє не лише оцінити вплив різних чинників на рівень важливого показника рентабельності діяльності товариства, але й спрогнозувати можливу зміну окремих факторів, а також провести пошук резервів для їх позитивної зміни і дослідити підвищення результативного показника рентабельності вже з урахуванням винайдених резервів. Результати комплексного аналізу фінансового стану відповідного підприємства за даною моделлю Корпорації Дюпон за аналізований період слід подати в таблиці (див. табл. 12 у додатках) та зробити відповідні висновки. 2) Дискримінантні моделі оцінки ймовірності банкрутства (Альтмана, Спрінгейта, Таффлера, Лісу або ін.) як правило застосовують для прогнозування наближеності підприємства до передбанкрутного стану, а також іноді – для встановлення проблем розвитку підприємства. За сутністю кожна з таких дискримінантних моделей є результатом багатофакторного регресійного аналізу Z=αK1+ βК2+γК3+δК4+εК5 , (19) де α, β, γ, δ, ε – константи або параметри дискримінантної моделі; K1, К2, К3, К4, К5 – змінні фактори моделі. Таку модель можна і потрібно використовувати для планування і прогнозування рівня результативного показника (Z). Із цією метою необхідно підставити плановий (прогнозний) рівень факторних показників в одержане дискримінантне рівняння зв'язку. Значимість такого багатофакторного кореляційного аналізу проявляється в поглибленому вивченні впливу кожного із факторів, унаслідок чого встановлюється їх місце і роль у формуванні рівня досліджуваних показників і, як результат, – точніше обґрунтовуються фінансові управлінські рішення, об'єктивніше оцінюються підсумки діяльності підприємств і повніше визначаються їх внутрішньогосподарські резерви. Найбільшою популярністю через підвищену точність прогнозу у західній практиці користується п'ятифакторна модель Z-рахунку Альтмана [11], яку буде використано в даній розрахунковій роботі: Z = 1,2 K1 + 1,4 К2 + 3,3 К3 + 0,6 К4 + 0,999 К5 , (20) де К1, К2, К3, К4, K5 - коефіцієнти (або змінні фактори моделі): К1 = Власний оборотний (робочий) капітал ; Всього активів К2 = Нерозподілений прибуток (або непокритий збиток) ; Всього пасивів К3 = Прибуток (збиток) до оподаткування ; Всього активів К4 = Власний капітал ; Поточні зобов’язання К5 = Чистий доход від реалізації . Всього активів У моделі (20), перший фактор характеризує платоспроможність підприємства; другий і четвертий – відображають структуру капіталу; третій – рентабельність активів; п'ятий - оборотність активів. Константи 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 – вибрані емпірично на підставі статистичних даних про банкрутство 66-ти організацій за 22-річний період. Залежно від фактичного значення Z-рахунку ступінь можливості банкрутства організації можна поділити за декількома групами (табл. А). Якщо отримане в результаті зроблених розрахунків значення Z-рахунку складає менше 1,80, то це свідчить про нераціональне розміщення капіталу підприємства і про незадовільний рівень його фінансової стійкості. Значення Z < 2,70 означає можливість банкрутства організації в майбутньому, a Z>2,71 – достатню стійкість фінансового стану економічного суб'єкта. Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років – 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає у тому, що її доцільно використовувати лише щодо великих компаній-емітентів, акції яких котируються на фондових біржах. Таблиця А Рівень імовірності банкрутства за п‘ятифакторною Z-моделлю [11] Значення Z-рахунку Z<1,8 1,81 ≤ Z < 2,70 2,71 ≤ Z<2,90 Z≥2,91

Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи Інформаційні технології

mark1996

04.11.2017 20:11-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись