Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
індивідуальна робота піар
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
МЕХ
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Кафедра соціології
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Зв'язки з громадськістю
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра соціології та соціальної роботи
/
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА
з курсу «Зв’язки з громадськістю (піар)»
на тему:
«Соціальна проблема. Нам набрид сміттєвий рай»
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………...3
Текст 1. (інформаційний) Місія Нездійсненна або Україна потопає у смітті……….….………..4
Відповіді на запитання до інформаційного тексту……………………………………………..….7
Текст 2. (переконувальний). Чи безпечне львівське сміття для киян?............................................8
Відповіді на запитання до переконувального тексту……………………………………………..10
Текст 3. (мобілізаційний) Переробка сміття в Україні: міф чи реальність?..................................11
Відповіді на запитання до мобілізаційного тексту…………………………………………….….14
Текст 4. (маніпулятивний) Переробці сміття в Україні заважає сміттєва мафія………………...15
Відповіді на запитання до маніпулятивного тексту………………………………………………16
Аналіз текстового матеріалу……………………………………………………………………..….17
Висновок……………………………………………………………………….……………………..19
Список використаних джерел……………………………………………………………………….20
Вступ
Проблема смітників стоїть перед людством, мабуть, з того самого часу, як воно з’явилося на землі, і чимдалі, тим вона стає серйознішою.
На сьгодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища.Ця проблема настільки нагальна не тільки в Україні,а й у всьому світі, що навіть з’явився такий вислів ”відходи беруть нас за горло”.
У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та упаковковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою. Кожного дня ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан і т. ін.
Із зростанням кількості міст та промислових підприємств постійно збільшується кількість відходів. Промислові і побутові відходи створюють безліч проблем,таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація.
Сміття утворюється і накопичується не лише у житлових приміщеннях, а й у офісах,адміністративних спорудах, кінотеатрах і театрах, магазинах, кафе й ресторанах, дитячих садках,школах, інститутах, поліклініках та лікарнях, готелях, на вокзалах, ринках чи й просто на вулицях.
Викидаючи сміття, люди порушують один з основних екологічних законів кругообіг – речовин у природі. Адже, вилучаючи з природи чимало речовин, людина змінює їх до невпізнанності повертає у природу у вигляді сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природнім шляхом.
Коли більшість із нас виходить із під'їздів багатоповерхових будинків, перше, що бачимо, - це смітники. Таке значне зростання кількості відходів – результат, передусім, зміни способу життя людей та надзвичайного поширення предметів одноразового використання. Нерегулярне вивезення побутових відходів,накопичування їх в міських кварталах викликає неприємний запах та сприяє розмноженню мух – перенощиків різних інфекційних захворювань
Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. Поступово наша країна перетворюється на смітник Європи. Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники (це близько 700 смітників, що існують в кожному місті або селі). Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.
Текст 1.(інформаційний)
Місія Нездійсненна або Україна потопає у смітті
13.07.2016 р. в 20:07
Тіна Кріс
Джерело: інтернет видання LifeStyle-https://jcrocus.com/lifestyle/44
/
Кількість відходів в Україні невпинно зростає із кожним роком. Однак ані суспільство, ані органи державної влади чомусь не надають цій проблемі належної уваги.
Невтішна статистика
За даними 2015 року, 7% території України займають сміттєзвалища. Відходи там лежать десятками років, забруднюючи грунт та атмосферне повітря. А це в свою чергу позначається на рівні екологічної безпеки українців.
Варто відзначити, що середньостатистичний киянин щороку виробляє близько 330-380 тонн відходів, 90% (за деякими даними 65-70%) із яких відправляються на сміттєзвалища через неправильне сортування або ж через ігнорування цього правила. І лише 10% відходів піддаються правильній переробці та утилізації.
За статистикою, близько 6500 полігонів «тримають на собі» сміття українців, загальна маса яких становить більше 36 млрд. тонн. Окремо мова йде про стихійні сміттєзвалища, які створюють самі жителі міст та селищ у невідведених для цього місцях та без надання офіційного дозволу.
На думку екологів, для вирішення проблеми з відходами потрібно збудувати щонайменше 100 сміттєпереробних заводів. Нині в Україні функціонує лише 4 державних підприємства: у Харкові, Севастополі, Дніпропетровську та Києві, та близько 25-30 приватних. Для порівняння, у Бельгії 75% усіх відходів піддаються обробці. У Королівстві працює 150 підприємств, які займаються вирішенням цієї проблеми. А у Швейцарії, територію якої можна порівняти з Рівненською областю, функціонує 30 сміттєпереробних підприємств.
Законодавчий рівень
Сміттєпереробна галузь в Україні знаходиться лише на етапі свого становлення. Держава розробляє закони та готує проекти. Але чи приносять вони позитивні результати, чи бодай якісь результати?
Не так давно, у 2012 році, було прийнято проект «Чисте місто». Основними завданнями документ називав: створення сучасних сміттєпереробних комплексів у десяти містах України у формі державно-приватного партнерства; приведення нормативних документів у сфері поводження з відходами у відповідність до чинного законодавства ЄС. Однак усі зміни залишилися на папері та завершилися на рівні обговорення. Міста не стали чистішими, а кількість відходів із 4% зросла до 7%. Тобто, зросла на 3% за 4 роки.
Головним документом, який мав би сьогодні регулювати ситуацію із збиранням та утилізацією твердих відходів є закон «Про відходи» (доопрацьований у 2016 році). Але і тут не склалося. За умовами закону, утворювачі відходів повинні підписувати договір про вивезення сміття та забезпечувати його роздільне збирання. Однак справу ускладнює відсутність прямого покарання. У Кодексі України про адміністративні порушення немає пункту, де було би чітко прописано, що буде, якщо підприємець не буде виконувати своїх прямих обов’язків.
Існує ще низка документів, які повинні допомагати в боротьбі зі сміттям: «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення», постанова Кабінету Міністрів України «Правила надання послуг з вивезення побутових відходів», «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами». Однак суттєвих зрушень у сміттєпереробній сфері вони не забезпечують. Адже держава покладає відповідальність за вивезення та розподіл відходів на людей, зокрема, на комунальні підприємства, не контролюючи належним чином їх роботу та, власне, її й не організовуючи.
Відсутність «сміттєвої культури»
Українці досі не навчилися правильно та систематично сортувати сміття. Нові сміттєві баки, на жаль, не вирішили цю проблему, а низка законів залишилася поза увагою жителів України. Можливо, причина криється в низькому рівні екологічної свідомості жителів країни, а можливо, в поганій «пояснювальній роботі» органів державно керівництва. Однак експерти наголошують, що все залежить лише від людей, оскільки ніхто не стоятиме біля смітника, перевіряючи, сортуєте ви сміття чи ні. Правильний розподіл відходів полегшить роботу сміттєпереробних заводів. Для цього потрібно класти сміття до різних контейнерів:
папір – у контейнер із написом «папір» або у пункт прийому макулатури;
скло – у контейнери з написом «скло»;
пластиковий посуд та пляшки – розплющити й відправити до контейнера з написом «пластик»;
органічні речовини (залишки їжі) – у звичайні контейнери;
будівельне сміття та великогабаритні відходи – на стоянку контейнерів;
текстиль – контейнери для текстилю, стоки одягу, центри переробки.
небезпечні побутові відходи (невикористані або прострочені ліки, батарейки, лампи, термометри, шприци, дрібні електронні пристрої) – потребують спеціальної переробки. Їх потрібно збирати окремо та приносити до стоянки контейнерів або відправляти до центру переробки.
Неправильне сортування відходів не лише перешкоджає його утилізації, а й суттєво впливає на екологічні показники та стан здоров’я українців.
Тетяна Меремуха-Трещаліна, науковий співробітник лабораторії якості повітря, ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва», пояснює, що основними джерелами забруднення атмосферного повітря, поряд із транспортом та промисловістю, посідає сміття, яке під дією сонця та дощів, розкладається на хімічні сполуки. Відтак, вони змінюють склад грунтів та впливають на якість підземних вод, виникають нові хвороби, знижуються показники здоров’я – особливо це стосується дітей. Те, що сміттєзвалища знаходяться за сотні кілометрів від міста, не гарантує безпеку та захищеність.
«Також не потрібно забувати, що оксид вуглецю, метан, летючі органічні речовини та оксиду азоту за наявності сонячного випромінювання вступають в реакцію із іншими хімічними сполуками, утворюючи озон у тропосферному повітрі», - пояснює експерт.
Українці не зацікавлені у розподілі сміття, оскільки навіть не розуміють чому це необхідно робити. Усі їхні дії зводяться до виходу на мітинги та періодичні суботники. Зазирніть заради цікавості у сміттєві баки у будь-якому дворі, ви нізащо не побачите там «сортованого продукту». В одному пакеті: продукти харчування, уламки посуду, пластик, папір тощо. Це вже стало нормою. Запитайте в пересічного громадянина міста, що він знає про сортування сміття, про те, які закони було прийнято та чому, і ви майже ніколи не почуєте правильної та чіткої відповіді. «Сміттєва культура» не має місця в житті українців.
Досвід європейських країн
За зовсім іншою схемою розвивається європейська система з утилізації відходів. Там жодних проблем із переробкою сміття немає. До прикладу, Німеччина успішно переробляє тверді відходи ще з початку 80-х років минулого століття. Зокрема, німці правильно сортують сміття, відмовилися від будівництва сміттєвих труб у житлових комплексах, а за тим, чи дотримуються жителі країни правил «чистоти», слідкують «сміттєві» поліцейські. Якщо вони фіксують порушення, німця штрафують та відправляють на виправні роботи, а от іноземці взагалі можуть позбавити візи. Також у Німеччині діє система «Duales System Deutschland GmbH», за умов якої виробники змушені виготовляти не надто великі упаковки та використовувати їх із сировини, придатної для вторинної переробки.
Прогресивна та інноваційна система утилізації відходів практикується у Фінляндії. Фіни (окрім того, що біля кожного будинку, в якому налічується більше 10 квартир, стоять сміттєві баки) впровадили систему так званої «заставної вартості упаковки». Купуючи товари, покупець платить не лише за те, що знаходиться всередині, й окремо за упаковку. Після використання товару, він має право здати упаковку до спеціального автомата й таким чином повернути свої кошти. Також у Фінляндії всюди встановлені спеціальні drop-off центри, куди можна віднести відходи, які заставної вартості не мають.
Загалом у всіх європейських країнах відходи переробляють для повторного використання. Це позитивно відображається як і на економічній картині країни, так і на рівні екологічної безпеки.
В Україні, на жаль, усе, що можуть зробити можновладці, це забезпечити окремі райони контейнерами для збирання сміття. До прикладу, в сільських місцевостях сміттєзвалища «поповнюються» десятками років. Більшість населення вдається до традиційного методу утилізації непотребу – спалювання. Це стосується не лише паперових та картонних виробів, а й пластику також. А про розподіл відходів та правильну їх утилізацію зазвичай ніхто нічого не знає, про контейнери мова не йде взагалі.
Для того, щоб в Україні належним чином запрацював закон «Про відходи», влада мусить запропонувати українцям оптимальну систему з чітко прописаними правилами, правами та обов’язками. Адже видати закон і встановити в дворі контейнер, це ще не означає вирішити проблему. Інакше, країна потоне у смітті, непомітно для самої себе.
Запитання до тексту інформаційного: якого роду інформацію використовує автор повідомлення ? що можна би було ще додати до характеристики соціальної проблеми ? яку ще інформацію ?
Відповіді на запитання до інформаційного тексту:
якого роду інформацію використовує автор повідомлення
Автор даної статті використовує інформацію про існування проблеми, наводить деякі статистичні дані, загальні обриси проблеми, вказує деякі причини її виникнення, а також наводить як приклад досвід європейських країн.
що можна би було ще додати до характеристики соціальної проблеми, яку ще інформацію
До характеристики цієї соціальної проблеми я би додав ще інформацію про токсичні речовини, що виділяються при розкладі сміття, а також час за який розкладається деяке сміття.
Текст 2.(переконувальний)
Чи безпечне львівське сміття для киян?
04.07.2016 р. в 09:44
Олександр Вовченка
Джерело: інтернет видання Українська Правда-Київ-https://kiev.pravda.com.ua/columns/577a05dba717d/
/
Сміттєзвалища – порохова бочка, на якій сидить вся Україна. Це бомба уповільненої дії, якою керують бездіяльність та безкарність, насамперед, місцевої влади, що потурає інтересам сміттєвої мафії.
Замість інвесторів, які б із задоволенням зайшли би на цей ринок, маємо понад 40 тисяч переповнених сміттєзвалищ в Україні. Увага, лише 6 тисяч з них – легальні.
Що це означає в масштабах держави? Це – 5 % всієї нашої території. Приплюсовуючи площі сміттєзвалищ, отримаємо середньостатистичну область із забрудненими ґрунтами, водою, повітрям, з підірваним здоров'ям людей.
Кожне таке сміттєзвалище – це золота жила, з якої постійно викачуються кошти. Складно уявити обороти цього тіньового бізнесу. Але, коли під загрозу ставлять життя і здоров'я людей, не важко здогадатися, що йдеться про мільярди.
Між тим, якщо хочете знати, наскільки цивілізована та чи інша країна, подивіться, як у ній поводяться зі сміттям.
Те, що Київ потопає у власному смітті ні для кого не новина. Щорічно один киянин викидає на смітник близько 300 кг непотребу, що на сто кілограмів більше, ніж середньостатистичний європеєць.
Гори сміття у столиці, біля кожного закладу торгівлі та зупинки. Немає достатньої кількості урн, відсутній контроль за вчасним прибиранням, ніхто не контролює, як поводяться з відходами власники МАФів, ніхто не вирішує проблему зі сміттям, утвореним після стихійної торгівлі, і ніхто нікого нізащо не штрафує.
А тим часом – сміттєзвалища знову і знову досягають і перевищують свої ліміти.
Ігри, в які грають мери
Трагедія Грибовицького сміттєзвалища – мала би стати точкою неповернення, змастити заржавілу бюрократичну машину, щоб запустити ті очікувані зміни, які би в майбутньому не дозволили повторитися цій страшній ситуації.
А ситуація вимагає чіткої, скоординованої та кардинальної політики у цьому напрямі. Повна інвентаризація сміттєзвалищ України, розробка програм щодо їх ліквідації, перехід на систему роздільного збору і утилізації побутових відходів, залучення інвесторів до побудови сучасних сміттєпереробних заводів.
Натомість доходить до абсурду: частину сміття зі Львова вже перевозять до Києва і спалюють на заводі "Енергія". Мер Кличко простягає руку допомоги меру Садовому.
Допомога – це добре.
Погано, коли приймаються економічно невиправдані рішення – везти сміття через майже всю територію держави, в той час, коли сміттєспалювальний завод є в сусідній Рівненській області.
За скромними підрахунками, для одного автомобіля зі сміттям тільки на одне пальне потрібно близько 10 тисяч гривень. А скільки таких автомобілів потрібно? Запчастини, заробітна плата, добові? Врешті, львівське сміття дорогою до Києва перетвориться на золоте.
"Викиди в повітря на заводі "Енергія" після спалювання львівського сміття відповідають національним нормам і складають 38% від граничних, тому не погіршать екологічну ситуацію у столиці", - заявили в мерії.
Виникає логічне питання, чому завод "Енергія" не завантажений? Чи у нас в Києві не перевантаженні сміттєзвалища?
У цілому, сміттєспалювальні заводи є одними з найнебезпечніших забруднювачів довкілля. Люди, що мешкають поруч, вимушені дихати димом та відчувати неприємні запахи. Таке сусідство також вливає на зростання онкологічних захворювань.
Поряд з цим, важливе питання полягає в тому: коли столична влада дасть собі раду у вирішенні масштабної проблеми зі сміттям у Києві. Це, мабуть, киян хвилює у першу чергу.
Кияни не проти допомогти, кияни проти, коли їх тримають за дурнів. Чи столичне сміття Кличку не пахне?
Тому жест доброї волі мав би супроводжуватися принаймні чітким планом дій щодо вирішення сміттєвої проблеми у Києві з графіком та відповідальними.
Усі дороги ведуть до Києва
Як бачимо, навіть, сміття стікається до Києва. Проте, сміттєспалювальний завод, не вирішить проблему ані з львівським, ані зі столичним сміттям.
Настав час, коли столиця України має перейти на систему роздільного збору та утилізації сміття, показавши приклад для інших українських міст.
Роздільний збір та утилізація сміття – це раціональність в житті міста та кожного мешканця, збереження довкілля, зниження забруднення, це економія та ресурс для додаткових надходжень в українську економіку.
Ця система відкриває для нас широкі можливості. Перероблюючи сміття, ми можемо виробляти тепло для опалення, як це роблять в Європі, а не закуповувати газ за завищеними цінами.
Як показують опитування, велика частина киян готова сортувати сміття. Щоб кількість зацікавлених киян зросла необхідно здійснювати комплексну якісну роз'яснювальну роботу з цього приводу.
Крім того, на сьогодні зареєстровано чимало петицій до Київради з цього приводу.
Ми розуміємо, що цей процес складний, його реалізація потребує значних капіталовкладень та часу. І це неможливо вирішити одним проектом рішення – має здійснювати комплекс цілеспрямованих заходів.
Насамперед, повинна бути створена робоча група чи спеціальна комісія, до якої увійдуть провідні фахівці, це і екологи, і економісти, і напрацюють чіткий план.
Паралельно повинна проводитися робота щодо пошуку інвесторів. А для цього – нам потрібно виробити єдині правила гри для учасників ринку поводження з побутовими відходами, зробити наше законодавство у цій сфері зрозумілим, чітким та стабільним.
Ми пропонуємо впровадити у столиці комплексну систему роздільного збору та утилізації побутових відходів на базі найкращого європейського досвіду, наприклад, французької п’ятирівневої системи.
При цьому, КМДА має оприлюднити схему руху відходів, вказати вартість виконання кожної технологічної операції. Кияни мають право бачили скільки їм коштує міська система збору та утилізації побутових відходів та яким чином формується тариф на вивезення побутових відходів.
Разом із цим, повинна працювати система стимулів впровадження роздільного методу збору побутових відходів.
І, насамкінець, столична влада зобов'язана розробити та розпочати міську програму рекультивації існуючих міських звалищ.
Тим часом, львівське сміття, яке, за словами столичних чиновників, не принесе шкоди киянам, вже створило проблему жителям сусідніх зі столицею сіл.
Замість обіцяного спалення львівського сміття, його чомусь намагалися вивезти на Києво-Святошинське звалище поблизу с. Крюківщина.
Запитання до тексту переконувального: якими аргументами автор намагається переконати читача у тому, що соціальна проблема існує ? чого більше в цих аргументах – раціонального чи емоційного характеру тверджень ?
Відповіді на запитання до переконувального тексту:
якими аргументами автор намагається переконати читача у тому, що соціальна проблема існує
Щоб переконати, що дана проблема існує, автор наводить конкретні статистичні дані,наочний приклад трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі, а також жахливе забруднення яке спричиняє спалювання сміття.
чого більше в цих аргументах – раціонального чи емоційного характеру тверджень
Я вважаю, що в цих аргументах більше раціонального характеру, оскільки автор статті користується статистичними даними і наочними прикладами, а не пустими словами.
Текст 3(мобілізаційний).
Переробка сміття в Україні: міф чи реальність?
14.08.2015 р. в 00:00
Маріанна Сороневич
Джерело: інтернет видання Українська Газета- http://www.gazetaukrainska.com/sv-t/sv-t/zhittia/pererobka-sm-ttia-v-ukra-n-m-f-chi-realn-st.html
/
У сучасному світі виробляється неймовірна кількість різноманітної продукції. Причому значна її частина абсолютно марна і короткострокова у використанні. Кожен українець щороку створює 200-250 кг твердих відходів, житель великого міста - 330-380 кг. Столицю України британська газета FinancialTimes торік і зовсім назвала найбруднішим містом Європи. Укладачі рейтингу підрахували, що один киянин за рік виробляє у десять разів більше відходів, ніж важить сам. У цілому українці щороку виробляють близько 12 млн. тонн твердого сміття. Причому, згідно з даними екологів, кількість відходів щороку продовжує невблаганно зростати. ForUm вирішив розібратися, чому, незважаючи на страхітливі цифри, українці не поспішають сортувати і переробляти сміття.
Майже в усіх країнах Європи діють суворі правила щодо сортування сміття для його подальшої переробки. Найбільших успіхів у вирішенні цієї проблеми домоглися Швейцарія, Німеччина і Швеція, де люди самі попередньо сортують понад 80% відходів. У Данії, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах, Австрії, Франції, Італії, США та Японії не тільки сортують відходи, але і використовують тверде сміття як вторинну сировину. У більшості країн цей показник перевищує 50%. У той же час в Україні, як розповів ForUm'y директор ДП «Укрекоресурси» Дмитро Радіонов, як вторинні ресурси використовується лише близько 5% твердих побутових відходів (ТПВ).
Причин, за його словами, декілька. По-перше, в Україні елементарно відсутня система роздільного збирання складових ТПВ (експерти називають їх фракціями, а склад ТПВ - морфологією). По-друге, не вистачає потужностей з переробки та утилізації сміття, у тому числі і функціонуючих на сучасних технологіях сміттєспалювальних заводів.
«На сьогоднішній день в Україні тільки 4 сміттєспалювальних заводи - у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Севастополі, працює тільки київський. А потреба потужностей з переробки твердих побутових відходів, у тому числі і сміттєспалювання, складає більше 10 млн тонн на рік», - зазначив пан Радіонов.
Також нашій країні катастрофічно не вистачає потужностей з утилізації окремих складових ТПВ, зокрема, використаної комбінованої упаковки і харчових відходів. А ось з такими відходами, як скло, пластик, метали, папір, батарейки, - свої нюанси.
Не цінуємо те, що втрачаємо
Найбільш вражаюча історія, мабуть, з макулатурою. Сьогодні переробним підприємствам все складніше знайти постачальників відходів паперу, тому вони змушені імпортувати макулатуру з-за кордону.
Як розповів ForUm'y директор ДП «Укрекоресурси» Дмитро Радіонов, середні обсяги імпорту в Україну макулатури становлять близько 200 тис. тонн на рік. У той же час населення свої паперові відходи просто викидає на сміттєзвалища. Адже сучасні високотехнологічні методи переробки вторинної сировини забезпечують значну економію лісових масивів та енергоресурсів.
Далеко не всі знають, що із однієї тонни макулатури можна виробити близько 25 тис. шкільних зошитів, а із кожних 60 кг паперових відходів можна виготовити стільки ж товарів, скільки з одного дерева. Мало того, виробництво паперу є водо- і енерговитратним, тому використання тонни макулатури дозволяє заощадити 1000 кВт/год електроенергії і 200 кубічних метрів води. У більшості європейських країн пакувальний папір, гігієнічні вироби з паперу, газети виробляються повністю з макулатури і вторинної сировини. Щороку європейці зберігають більше 1,5 млн га лісу завдяки тому, що збирають і переробляють понад 50 млн тонн вторинної сировини. У той же час українці не особливо поспішають здавати макулатуру - метушні багато, а ціна за 1 кг у Києві - максимум 1.70 грн.
Досить дивна ситуація склалася в Україні з переробкою батарейок. Усі знають, що через наявність у них важких металів викидати їх разом зі звичайними побутовими відходами не можна. Так, одна пальчикова батарейка може забруднити близько 400 літрів води або 20 м² ґрунту. Однак що з ними робити - незрозуміло. У розвинених країнах, включаючи Європу, над переробкою старих батарейок працюють спеціальні служби утилізації. В Україні пункти збору батарейок - рідкість. У столиці їх всього два, причому не зовсім ясно, куди батарейки потім йдуть. За офіційною версією, - на Львівський державний завод «Аргентум», де їх перемелюють, відокремлюють залізо, а потім у реакторі розчиняють метали, які можуть бути використані у подальшому в промисловості. Але сьогодні утилізація батарейок не є основною діяльністю заводу. Переробкою елементів живлення займаються лише дві особи, а через брак сировини лінію запускають тільки кілька днів на тиждень. На складі просто зберігаються тонни батарейок, з якими нічого не роблять, поки не назбирають сировини для виходу на робочі обсяги.
Невирішеною також залишається проблема утилізації відпрацьованих масел (ПММ) (трансмісійних, моторних, гідравлічних, індустріальних і т.д.), які завдають непоправної шкоди екології. Так, всього 1 літр моторного масла, вилитого у грунт, робить непридатним 100-1000 тонн ґрунтових вод.
Більшість українців просто зливають відпрацьовані масла у водойми або залишають на звалищах. Проте їх можна використовувати як паливо (не без шкоди для екології). Тому існують спеціальні контори, які скуповують відходи ПММ.
Природно, підприємству фінансово вигідніше продати відпрацьовані масла, ніж платити за їхню утилізацію. Так само роблять більшість станцій технічного обслуговування з автомобільними відпрацьованими маслами. Скупники використовують відходи ПММ як паливо, що категорично заборонено, оскільки при їхньому спалюванні в атмосферу потрапляє величезна кількість шкідливих речовин. Насправді спалювати відпрацьовані автомобільні масла можна, але тільки з використанням спеціальних безпечних систем, якими користуються далеко не всі підприємства.
Робота на ентузіазмі
Переробники сміття, у свою чергу, стверджують: система переробки сміття в Україні запрацює, якщо поміняється ментальність людей. Як розповів ForUm'y фахівець з утилізації відходів, керівник відділу логістики компанії «АВЕ-Львів» Андрій Слонський, в Україні підприємства переробляють тільки три групи відходів: ПЕТ-пляшки, скло і папір. У багатьох містах вже давно впроваджена система роздільного збору цих видів сміття. Однак, якщо у контейнери для пластику люди охоче викидають пляшки, то у відділення для паперу та скла потрапляє все підряд.
«Українці ще не достатньо цивілізовані, вони звикли кидати у контейнери несортоване сміття. Ще одна проблема - пункти прийому макулатури і склотари. Бомжі просто витягують зі сміття папір і скло і здають самостійно».
Крім того, фахівець розповів нам зовсім несподівані речі. Приміром, з ПЕТ-пляшок переробники роблять не тільки нові пластикові вироби, а й спеціальну плівку, яка використовується у будівництві доріг. Таким чином, елементарно викидаючи пляшку у потрібне відділення, ви допомагаєте відремонтувати шматочок дороги. А, здавалося б, нікому не потрібні поліетиленові кульки активно використовуються у виробництві черепиці. У той же час, за словами Слонського, займатися переробкою сміття в Україні невигідно.
«На даний момент продаж сміття - абсолютно неприбуткова справа. Приміром, один сміттєвий контейнер коштує 2700 грн. У мене їх 365. Сюди додайте плату за бензин, витрати на експлуатацію машини, прес для сміття, зарплати водія, вантажників, людей, які сортують і пресують... Щоб цей бізнес був вигідним, потрібно, щоб сміття коштувало шалені гроші. Або щоб усі без винятку люди його сортували (що, до речі, цілком реально). А так зараз в Україні ціна за 1 тонну найдорожчої спресованої білої прозорої пляшки складає всього 4 000 грн. Але ми все одно працюємо у цьому напрямі, так би мовити, на майбутнє. Невелика користь від нашої роботи є. Головний результат - менше відходів потрапляє на сміттєзвалище. Сподіваємося, що у майбутньому це буде вигідно. А зараз працюємо, можна сказати, на власному ентузіазмі».
За словами Слонського, сьогодні більшість людей не хоче братися за створення компаній з утилізації та переробки сміття. По-перше, для того щоб займатися переробкою, потрібні відповідні ліцензії на кожен вид відходів. По-друге, таке підприємство принесе доходи далеко не відразу. А по-третє, бізнесменів почнуть мучити регулярними перевірками санітарно-епідеміологічні та екологічні служби, що далеко не всім до душі.
Справа совісті
Щорічно мільйони побутового сміття складуються на 6 тисячах українських звалищ і полігонів.
Частина із них давно перевантажені або не відповідають нормам екологічної безпеки.
У той же час поки в країні не існує чітко налагодженої системи роздільного збору, допомогти рідному місту не потонути у смітті може кожен. Для цього потрібно лише навчитися правильно поводитися з домашніми відходами.
1. Вдома необхідно розділити сміття у два відра: для органічних відходів (їжі та іншого) і всього решта, що можна буде переробити надалі.
2. Зміст відра з відходами, які переробляються, потрібно викидати тільки у спеціальні баки. Для цього варто довідатися про наявність найближчого контейнера для відходів, які переробляються. Це може бути жовтий контейнер «Київміськвторресурси» або звичайні контейнери з назвою провідних компаній, які займаються переробкою, де вказано, що вони призначені для скла, паперу, пластику та металу. Якщо такого контейнера поблизу немає, спробуйте поспілкуватися з мешканцями вашого будинку і написати заяву у ЖЕК про заміну контейнера.
3. Якомога більше сміття варто сортувати і здавати у пункти прийому вторинної сировини. Подивитися їхнє місцерозташування у Києві можна тут: http://ekologiya.com.ua Сюди можна принести макулатуру, ПЕТ-пляшки, поліетилен, пластмаси, алюмінієві банки, склобій.
4. Купуйте якомога менше зайвих товарів, наприклад, поліетиленових пакетів.
5. Дотримуйтесь «принципу трьох R»: Reduce (зменшуй споживання), Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).
Запитання до тексту мобілізаційного: за допомогою яких засобів вербального і невербального характеру досягається ефект мобілізації ?
Відповіді на запитання до мобілізаційного тексту:
за допомогою яких засобів вербального і невербального характеру досягається ефект мобілізації ?
Автор вказує, що причинами цієї проблеми є нераціональне використання продуктів, що в результаті призводить до значної кількості відходів. Тому автор у статті подає певні приклади розв’язання проблеми, до яких може долучитися кожен охочий.
Текст 4(маніпулятивний).
Переробці сміття в Україні заважає сміттєва мафія
27.09.2016 р. в 17:35
Андрій Сайчук
Джерело: інтернет видання Новое Время- http://nv.ua/ukr/publications/vidro-korolivstvo-reportazh-zi-stolichnoji-zvalishcha-pobutovih-vidhodiv-143124.html
/
Іноземні інвестори стоять в черзі, але місцева влада не дає їм змоги побудувати заводи з переробки сміття
Екс-заступниця міністра екології Анна Вронська коментує ситуацію з переробкою сміття в Україні.
Андрій Сайчук: Скільки в Україні закладається в бюджет на переробку сміття?
Анна Вронська: Технології, що використовуються в Україні, передбачають переважно не роздільний збір, не переробку, а спалювання.
Це проблема всієї країни — у нас багато таких сміттєзвалищ, але немає єдиної концепції для всієї держави. В законодавстві є відповідна норма, але немає відповідальності за її виконання, це питання до місцевої влади. Повинні бути збудовані потужності, наприклад, як в Швеції, де лише 10% знищуються, інші 90% — перероблюються, виробляється електроенергія, виготовляють навіть брикети для укладки асфальту. Сміття — це актив, що використовується на заході.
Андрій Сайчук: А скільки у нас переробляється сміття?
Анна Вронська: Дуже малий відсоток. Держава повинна підійти комплексно, розробити стратегію поводження. Фактично сміттєзвалища — в компетенції місцевої влади, але підхід має бути єдиним.
Євген Павлюковський: Чи справді була ініціатива Львова щодо сміття?
Анна Вронська: Я про це не чула, але Сміттєзвалище в Грибовичах використало ресурс ще в 2010 році, можна сказати, що воно працювало незаконно, там не було належних дозволів.
Андрій Сайчук: Але ж можна вивезти сміття кудись у яр і забрати собі гроші, які дали на його утилізацію.
Анна Вронська: Такі випадки є, вони не поодинокі. В Грибовичах показова проблема, бо це сміттєзвалище великого міста, яке повинно мати сміттєпереробні потужності.
Євген Павлюковський: Наскільки перспективно залучати інвесторів і що цьому заважає?
Анна Вронська: Інвестори поспішають, хочуть будувати переробні потужностей. Питання в місцевій владі і підході держави як гарантії інвестицій. Вони готові будувати за власний кошт. Лише місцева влада має прийняти зобов’язання віддавати їм сміття. Це і є найбільша проблема.
Андрій Сайчук: Чому ж місцева влада не пускає інвесторів?
Анна Вронська: Мають бути відповідний податковий, митний режими ввезення обладнання, політична, економічна та валютна стабільність. Це і комунікація центральної та місцевої влади по залученню інвестицій.
Андрій Сайчук: А я вважаю, що за такими випадками стоїть конкретний чиновник, що заробляє на смітті. Люди сортують це сміття на самих сміттєзвалищах. Це криміналізований бізнес.
Анна Вронська: Так, але навіть при такому несанкціонованому розборі сміття не вирішуються екологічні проблеми регіону. Маємо забруднені підземні води, вода у колодязях. Хоча тішить, що люди самі починають розділяти сміття, ми переймаємо світові тенденції на побутовому рівні. Але потрібна і державна підтримка.
Запитання до тексту маніпулятивного: в чому виявляється маніпуляція ?
Відповіді на запитання до переконувального тексту:
в чому виявляється маніпуляція
Маніпуляція полягає в тому що, автор тексту використовує упередженість фактів,застосовує мовні штампи, навішування ярликів
Аналіз текстового матеріалу
Параметри аналізу тексту
Мотиви/наміри автора (зовнішній або внутрішній, суб'єктивний або об'єктивний фактор, що викликає потенційне бажання змінити думку учасника комунікації через передачу визначеної інформації)
Стратегія (надзавдання, яке ставить перед собою комунікант)
Тактика (ті практичні кроки, які використовує комунікант, реалізуючи обрану стратегію)
Засоби реалізації (той матеріал вербального і невербального характеру (на всіх
рівнях), який використовує автор тексту
Успішність/
неуспішність у реалізації намірів
текст інформаційний
Вказання автором на конкретні проблеми, підкріплені числовими даними(За даними 2015 року, 7% території України займають сміттєзвалища)та 330-380 тонн відходів, 90% (за деякими даними 65-70%) із яких відправляються на сміттєзвалища
Повідомлення та інформування громадськості про проблеми нагромадження сміття та пошук шляхів їх вирішення, досвід європейських колег.
Взяти на озброєння досвід іноземних колег які більш компетентні в дані сфері,і вже займаються цією проблемою не один рік; наведення досвіду інших країн
Автор, використовує інформацію отриману з інтерв’ю із компетентними особами по цій проблемі(Тетяна Меремуха-Трещаліна, науковий співробітник лабораторії якості повітря, ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва» ), використовуючи надані ними дані. Також використовує більш загальну інформацію статистики.
Автор, досить успішно реалізував свій намір сповістити про проблему накопичення сміття, навівши в статті цифри, які змушують задуматись про про проблему, почати більш раціонально використовувати продукти та предмети побуту.Як приклад навів досвід іноземних країн. Також, одна з перших цитат змушує замислитись: «За даними 2015 року, 7% території України займають сміттєзвалища», а й справді це проблема, яку необхідно вирішувати. Та й назва не може залишити байдужим «Місія Нездійсненна або Україна потопає у смітті».
04.11.2017 20:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора