Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет технологій та дизайну
Кафедра ергономіки і проектування одягу
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни «Конструювання виробів»
Тема: Розробка базової моделі блузки жіночої
та її модифікацій
Зміст курсового проекту
Вступ ст..3
1 Формування вихідних даних до проектування блузок жіночих ст..5
1.1 Опис групи споживачів ст..5
1.2 Аналіз вимог до проектування блузок жіночих ст..10
1.3 Аналіз напряму моди ст..14
1.4 Характеристика групи матеріалів ст..17
Висновки ст..18
2 Розробка базової моделі блузки жіночої ст..19
2.1 Формування базової моделі за вихідними даними ст..20
2.2 Розробка первинного креслення деталей базової конструкції ст..21
2.3 Оцінка якості базової конструкції за первинним кресленням її деталей ст...23
2.4 Розробка первинного креслення деталей базової моделі ст..25
2.5 Виготовлення базової моделі з основного матеріалу ст..26
2.6 Розробка скороченого технічного опису на базову модель ст..30
Висновки ст..31
3 Розробка моделей-модифікацій базової моделі блузки жіночої ст..32
3.1 Розробка ескізів моделей-модифікацій ст..32
3.2 Розробка первинних креслень деталей моделей-модифікацій ст..33
Загальні висновки ст..35
Перелік посилань
Додатки
Вступ
Перед працівниками швейної промисловості країни стоїть відповідальне завдання задовольнити потреби населення в швейних виробах. Розширення випуску товарів для населення, поліпшення їх якості, швидкий розвиток всіх видів послуг розглядають як незмінну вимогу підйому життєвого рівня населення на якісно новий, більш високий ступінь.
Випуск товарів для населення повинно базуватися на використовуванні досягнень науково-технічного процесу, який дозволяє не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але і розширити їх асортимент. Перед легкою промисловістю стоять задачі більш повного задоволення попиту населення на промислові товари, насичення ринку потрібною продукцією, поліпшення якості і розширення асортименту міжсезонного одягу з використанням легких утеплюючих прокладок, модних та ергономічних виробів і комплектів. А одним із найпоширеніших завдань в роботі по розширенню асортименту швейних виробів є розвиток і зміцнення співробітництва між будинками моделей і підприємствами суміжних галузей промисловості, які виготовляють тканини, фурнітуру, види оздоблення, прикладні матеріали.
При виповненні поставленої мети значна роль належить правильній організації художнього проектування виробів, призначених для промислового виробництва. Художнє проектування визначає подальше життя виробів. Найбільшої сили естетичне виховання досягає лиш тоді, коли увесь предметний світ, що оточує людину, буде пронизаний красою, гармонією, коли культура в поведінці і одязі стане нормою.
Постійне поповнення асортименту і підвищення естетичного рівня швейних виробів – це єдина мета, яка згуртовує колективи будинків моделей одягу і суміжних підприємств. Ріст об’єму швейних виробів і покращення якості виготовленого одягу знаходяться в прямій залежності від подальшої вдосконаленості технологічних процесів, обладнання підприємств новою високоефективною технікою вдосконаленості структури і управління виробництвом, організація праці, раціонального використання матеріальних і енергетичних ресурсів, впровадження досягнень науки і техніки, покращення якості роботи в усіх ланках виробництва.
При виконанні поставлених завдань значне місце належить правильній організації художнього проектування виробів призначених для промислового виробництва. Художнє проектування в більшості випадків визначає майбутнє “життя виробів” . В поняття “якості виробів” входить і їх модна новизна, і сучасність матеріалів, і рівень промислового виготовлення.
Мета допроектних досліджень та аналізу вихідної ситуації проектування полягає, з одного боку, у визначенні та дослідженні групи або груп споживачів, для яких буде виконана проектна розробка, з іншого – у визначенні виробів, які належить проектувати. Для цього необхідно дати характеристику як існуючого, так і перспективного асортименту виробів, визначити групу виробів як об’єкт проектування, і відповідно, визначити споживчі та виробничі властивості виробів. З цією метою вироби досліджуються у 4-х сферах їх функціонування, а саме у сферах: виробництва, торгівлі, споживання та проектування, що, в свою чергу, дозволить внести пропозиції стосовно удосконалення існуючого процесу проектування одягу промислового виробництва.
Мета курсового проекту полягає у розвитку навичок самостійної творчої роботи, вмінні вирішувати конкретні художньо-конструкторські задачі при створенні нових моделей на основі методу типового проектування одягу, вмінні працювати з літературою. Мета курсового проекту досягається вирішенням таких задач:
1) формування вихідних даних до проектування;
2) розробка базової моделі блузки жіночої;
3) розробка моделей-модифікацій базової моделі із застосуванням прийомів конструктивного моделювання;
4) розробка технічного опису на базову модель.
1 Формування вихідних даних до проектування блузок жіночих
1.1 Опис групи споживачів
Переважно кількість людей, які збираються придбати блузку - це студенти та робітники з високим та середнім рівнем прибутку. Ці люди здебільшого купляють одяг на ринку та в магазинах, значно менша кількість в дорогих стильних магазинах. Купляють вони речі переважно раз у три місяці [2].
Внаслідок дослідження сфери споживачів, випливає висновок, що ці особи слідкують за модою, по можливості ідуть в ногу з модою. У них мілітарійний стиль одягу, переважає над усіма іншими, а також почесне місце серед споживачів займає змішаний стиль. У зв’язку з тим, що вони слідкують за модою, у них великий гардероб у якому літній асортимент. Для блузки вибирають сорочкову тканину, а також надають перевагу таким матеріалам як шифон та атлас [20].
Для зручності та комфорту більшість осіб вибирають напівприлеглий та прилеглий силуети з довжиною виробу до лінії стегон . Сучасному молодому поколінню до смаку більш світлі кольори, на яких вони зупиняють свою увагу [16].
З метою проектування жіночої блузки була розроблена біосоціація характеристика споживачів одягу за різними ознаками :за віком, освітою, матеріальним достатком, розмірними та морфологічними ознаками тіла, ставлення до одягу, до моди та іншими ознаками, що подається в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Морфологічна матриця ознак жінок молодшої вікової групи
Група ознак
Назва ознак
Варіанти ознак
1
2
3
Антропо- морфологічні ознаки статури
Стать
Жіноча
Вікова група
Молодша - 18-29р.
Середня – 30-44р.
Старша – 45-60р.
Зріст
146 см
152 см
158 см
164 см
170 см
176 см
Розмірні ознаки:
Обхват грудей третій
ОгIII
84 см
88 см
92 см
96 см
100 см
Обхват стегон
Об
84 см
88 см
92 см
96 см
100 см
Повнотна група
Перша
Друга
Третя
Четверта
Продовження таблиці 1.1
1
2
3
Антропо- морфологічні ознаки статури
Ступінь розвиненості м’язової системи
Слабкий
Середній
Розвинутий
Жировідкладення
Слабке
Середнє
Велике
Форма грудної клітки
Пласка
Циліндрична
Конічна
Форма живота
Прямий
Середній
Опуклий
Запалий
Форма плечей
Широкі
Вузькі
Середні
Форма сідниць
Пласкі
Середні
Опуклі
Форма грудних залоз
Слаборозвинені
Середньорозвинені
Сильнорозвинені
Форма рук
Худі
Повні
Середні
Продовження таблиці 1.1
1
2
3
Антропо- морфологічні ознаки статури
Форма ніг
Х-подібні
У-подібні
Циркулеподібні
Прямі
Постава
Сутула
Нормальна
Перегнута
Форма обличчя
Овальна
Кругла
Трикутна
Квадратна
Кольоровий тип
Весна
Літо
Осінь
Зима
Соціально-демографічні ознаки
Місце проживання
Столиця
Обласний центр
Місто
Село
Вид діяльності
Представницький
Непредставницький
Творчий
Матеріальне становище
Низьке
Середнє
Високе
Продовження таблиці 1.1
Фізіологічні ознаки
Терморегуляція
Нормальна
Середня
Підвищена
Недостатня
Потовиділення
Підвищене
Нормальне
Низьке
Психологічні ознаки
Темперамент
Холерик
Сангвінік
Меланхолік
Флегматик
Ставлення до моди
«В ногу з модою»
Швидко адаптуюються
З запізненням
Байдуже
Висновки
Проаналізувавши групу споживачів та їхні вподобання було визначено, що споживачами є жінки молодшої вікової групи (18-29) років, які швидко адаптуються до моди, проживають у місті, за психологічним типом особистості холерики, віддають перевагу одягу з естетичними та ергономічними властивостями в рівній мірі, за типом пропорцій тіла рівноважній та верхній, доліхоморфний, за типом базової фігури згідно ОСТ 17-326 - 81 розміром 164-84-88 см, яка навчається або працює. Рівень забезпеченості – середній. Колірний тип весна. [1]
1.2 Аналіз вимог до проектування
Якість продукції, конкурентна спроможність на світовому ринку розглядається сьогодні як самий об’єктивний показник науково-технічного прогресу, рівня організації підприємства, культури та дисципліни праці.
Проблема забезпечення високої якості продукції має велике технічне, економічне, соціальне та політичне значення, носить комплексний характер та охоплює всю систему її виробництва та постачання, всі стадії життєвого циклу виробу: проектування – виготовлення – товарообіг – експлуатація [1].
Показники, які визначають споживчий рівень якості одягу. Під споживчими прийнято розуміти функції виробів, які служать для задоволення певних потреб в процесах споживання одягу людиною. Споживчий рівень якості може бути преставлений 5 класами, які визначають неабияку суспільну та індивідуальну цінність для людини-споживача, а саме соціальними, функціональними, естетичними, ергономічнисми, експлуатаційними. В залежності від того, якими об’єктивними функціями наділений виріб, він може задовольнити ті або інші потреби людини. Розглянемо специфіку показників якості одягу. Соціальні показники характеризують відповідність виробів суспільним потребам. Тому вимоги соціально–економічного порядку необхідно враховувати ще на стадії розробки технічного завдання при виборі асортименту виробів, перш ніж розпочинати їх проектування та виготовлення. Створені на багатьох підприємствах соціологічні служби повинні систематично проводити опитування покупців, аналізувати динаміку попиту, прогнозувати та формувати попит та асортимент на знову проектуєму продукцію [9].
Важливим соціальним показником якості одягу є ступінь відповідності її розмірно-зростового асортименту об’єму дійових потреб. Виходячи з цього, клас соціальних показників може бути представлений трьома показниками 3-го рівня: відповідності прогнозу попиту на одяг даної цільової функції; конкурентноспроможність на внутрішньому та світовому ринку; відповідність розмірно-зростового асортименту одягу споживчого попиту.
Функціональні показники визначають ступінь узгодження одягу основної цільової функції (призначенню), зовнішньому вигляду та психологічним особливостям споживачів. Призначення визначає вимоги до моделі, конструкції та матеріалів. Різноманітність умов споживання визначило широкий асортимент одягу. В зв’язку зі значними відмінностями у зовнішньому вигляді та психологічним складом людей різного віку, розмірною та повнотно-віковою групою одяг навіть одного і того ж призначення необхідно проектувати з врахуванням всіх присущих цим групам особливостей. До функціональних показників на 3-тьому рівні ієрархічної структурної схеми віднесені дві групи показників, які характеризують ступінь відповідності виробу основної цільової функції та особливості розмірної та повнотно-вікової груп споживачів [3, 4].
Естетичні показники займають особливе місце при оцінці якості одягу як предмету особистого споживання. Естетичні вимоги до промислових виробів – це вимоги естетичної цілеспрямованості форми виробу та її органічного взаємозв’язку з функціональним змістом виробу, а також вимоги художньої виразності, гармонії, стильового рішення з середовищем. Одяг проектується з врахуванням ведучого художнього стилю даної епохи та його приватного виявлення – моди. Виходячи з цього, клас естетичних показників підрозділяють на три групи показників 3-го рівня: відповідності сучасному стилю та моді (новизна моделі та конструкції); ступінь перевершеності композиції моделі; товарний вигляд виробу.
До показників 4-го рівня можна віднести: силует; конструктивне членування форми (покрій); кольорове рішення моделі; фактуру матеріалів; форму дрібних та оздоблюючи деталей. Естетичне сприйняття одягу залежить також від точності технологічної обробки та оздоблення всіх доступних для зовнішнього сприйняття конструктивних елементів; оригінальності, виразності та інформативності фірмових торгових знаків, ярликів, марковання та упаковки, тобто від всіх елементів, які визначають у совокупності товарний вигляд одягу масового виробництва [12].
Ергономічні показники характеризують ступінь призначення виробу до людини та основані на ергономічних діях системи «людина-виріб-середовище». Ергономіка – це наукова дисципліна, яка комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності, закони взаємозв’язку між людиною, промисловими виробами та оточуючим середовищем, наука про «людський фактор».
Контакти людини та промислових виробів розглядають в ергономіці на біологічному та психологічному рівнях. Людина вступає в контакт з одягом в основному на біологічному рівні, оскільки одяг покриває приблизно 80% поверхні тіла людини та практично знаходиться з ним в постійному контакті та взаємозв’язку. В результаті біологічної взаємодії з одягом у людини виникають психологічні відчуття тепла, холоду, комфорту, зручності, м’язового напруження, це все впливає на її психологічний стан (втома, працездатність, настрій) [16].
При оцінці якості конструкції промислових виробів найбільш споживчим являється поняття «зручність» та «комфорт». Але суб’єктивна оцінка зручності або комфорту часто значно розходиться з об’єктивною, так як людина може пристосуватися до нераціональної, з точки зору, ергономіки конструкції та буде вважати її зручною. Тому при ергономічній оцінці якості системи «людина-одяг» краще використовувати більш конкретні показники. Такими показниками на 3-му рівні ієрархічної структурної схеми з відповідністю з ГОСТ 16035 – 81 є групові показники узгодження антропометричні, гігієнічні та психо-фізіологічні.
Особливе значення при проектуванні промислових виробів, які неодноразово входять в контакт з людиною, мають антропометричні показники. Характер антропометричних контактів людини та одягу неоднаковий в статиці та при динаміці. Тому груповий показник антропометричного узгодження складається із двох показників 4-го рівня: статичної та динамічної відповідності [4].
Гігієнічні показники якості одягу характеризують його узгодження санітарно-гігієнічним нормам та рекомендаціям, які забезпечують комфортні умови мікроклімату підодягового простору. Щоб виконати свою основну захисну функцію, одяг повинен мати певний тепловий опір, повітропроникність, гігроскопічність. Груповий показник гігієнічного узгодження включає показники 4-го рівня, який визначає теплозахисні функції одягу: тепловий баланс, захист від внутрішньої та зовнішньої вологи. Одяг також повинен мати властивості видалення поту, а верхній одяг повинен ще і захищати людину від атмосферної вологи.
Експлуатаційні показники. Надійність – найважливіша експлуатаційна характеристика більшості промислових виробів, в тому числі і одягу. Показники надійності визначають ступінь стабільності збереження якості одягу в процесі експлуатації. Надійність – це якість, розвернута в часі. Надійність визначає безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність виробу. Основне поняття в теорії надійності – поняття відмови, тобто втрата працездатності, яка наступає випадково або поступово. Надійність текстильних та швейних виробів включає повний період часу носки, навіть до моменту, коли вони приходять в стан морального або фізичного зносу. В ідеальному випадку строки морального та фізичного зносу повинні співпадати [3].
Для блузки повсякденного призначення важливими є такі показники. Функціональні, які несуть інформацію, як зовнішнього вигляду, так і психологічного стану споживача, що є досить важливим для проектування одягу. Естетичні показники, гігієнічність, комфортність, зносостійкість та формостійкість. Блузка повинна мати динамічну відповідність, тобто забезпечувати вільність руху, підняття рук. Термін використання виробу – 1-2 сезони. Важливим є правильно підібрати тканину, щоб вона відповідала, як естетичним, так і гігієнічним вимогам.
1.3 Аналіз напрямку моди
Слово "Мода" походить від французького слова "mode", що в свою чергу походить від латинського "modus" - міра, образ, спосіб. Мода - це те, що має у певний час найбільше поширення, користується великою популярністю і визнанням більшості. Мода - це нетривале панування в суспільстві певних смаків, атрибутів, віянь, головним чином, у зовнішніх формах побуту, особливо, в одязі. Колискою моди вважається, звичайно ж, Париж, а найбільшими модницями у світі - чарівні парижанки. Як відомо, мода є надзвичайно мінливою. Те, що було надзвичайно модним, здається, лише нещодавно, сьогодні видається смішним та незграбним. Адже, мода - це завжди і новизна, і наслідування, і індивідуальність. На моді завжди залишається відбиток того часу, коли вона виникає, відбиток життя всього суспільства. Бути модним - це не лише вміти вловлювати нові силуети, пропорції та лінії, кольори і сполучення, а й не загубити у бажанні бути "як усі" своє власне обличчя, підкреслити свою індивідуальність та неповторність саме завдяки моді [18].
Мода – це головний пріоритет проектувальників одягу. Вона визначається соціальними і економічними умовами життя. Прагнення людини до нового і оригінального спонукає купувати нові модні вироби, тому моделювання важливе у художньому проектуванні швейних виробів. Головне в моделюванні форми одягу – матеріал, з якого вона виготовляється. Протягом історичного розвитку людина і матеріал мінялись місцями – спочатку матеріал диктував людям форму одягу і способи його створення, потім люди зайняли активну позицію, тобто навчились отримувати матеріали із заданими властивостями [17].
Мода - це дзеркало реальності, яке нас оточує.
Мода - це означає виглядати стильно, гарно та бездоганно.
Мода - це зовнішній вияв внутрішнього "Я".
Мода - це стан душі, який потрібно підтримувати, щоб відчувати себе впевнено в будь-якій ситуації [18].
У сезоні 2010 - 2011 років за напрямком моди стосовно блузки жіночої актуальний прилеглий силует. Вироби малої або великої ступені об’ємності. Панують різноманітні варіанти членувань: вертикальні рельєфи, фігурні рельєфи, кокетки як на пілочках, так і на спинках. Акцентує увагу пояс, що може знаходитись на талії або стегнах. Пояс на талії рекомендують невисоким дівчатам, щоб зорово збільшити зріст. Пояс на стегнах підходить для дівчат доліхоморфної тіло будови. Рукав найчастіше вшивного покрою двошовний або одношовний з манжетами або без них. Довжина рукава до зап’ястя або до ліктя залежно від вподобань споживача. Комір пропонують у вигляді стійки з різним оформленням застібки. Блузки можуть бути на ґудзиках, гачках, кнопках, а також тасьмі-«блискавці». Декоративними елементами є складки, волани, зборка, підрізи. Колірна гамма також різноманітна. Стиль переважно класичний, дифузійний та мілітарі.
Внаслідок дослідження сфери споживачів, випливає висновок, що ці особи слідкують за модою, по можливості ідуть в ногу з модою. Почесне місце серед споживачів займає змішаний стиль. У зв’язку з тим, що вони слідкують за модою, у них великий гардероб з літнім асортиментом. Для блузки вибирають сорочкову тканину, а також надають перевагу таким матеріалам як шифон та атлас [7].
На основі виконаного аналізу напрямку моди формуємо матрицю елементів вибраного виду одягу ( таблиця 1.2).
Таблиця 1.2 – Матриця елементів одягу, які відповідають напрямку моди
Вид одягу
Шифр елементу
Назва елементу
Варіанти елементів
1
2
3
4
Блузка
жіноча
1
Стиль
Класичний, дифузійний, мілітарі
2
Об’ємність форми
Мала, велика
3
Силует
Прилеглий, напівприлеглий, вільний
4
Покрій
Вшивний, реглан, суцільнокрійний
5
Рукав
До зап’ястя, до ліктя, до середини плеча
6
Коміри
Стійка, стояче-відкладний, апаш
7
Оздоблення
складки, рюши, волани, пояс
8
Лінії членування
Рельєфи, кокетки, підрізи ,КДЕ (кокетки, волани).
9
Матеріал
Натуральні з домішками, штучні
10
Рівень довжини
Нижче лінії талії, по лінії стегон, до лінії талії
Виконавши перший розділ, було встановлено групу споживачів, асортимент виробу, визначено тілобудову та психологічний стан споживача. Блузка розроблена на розмір 164-84-88. Висунуто всі вимоги, які висуваються до виробу – це функціональні, естетичні показники, гігієнічність, комфортність, зручність при рухах. Блузка розроблена на молодшу вікову групу. Тому для цього віку є досить актуальною мала об’ємність форми та прилеглий силует одягу.
1.4 Характеристика групи матеріалів
Як вже згадувалося вище, виробом для якого підбираються матеріали є жіноча блузка. На сьогоднішній день дуже популярні тканини із 100%-ї бавовни, але не менш популярні бавовняні тканини із домішками синтетичних та штучних волокон. Асортимент матеріалів різноманітний: поплін, бязь, атлас, шифон.
Натуральні тканини завжди вважались найкращими "літніми" тканинами. Вони легкі, міцні, комфортні в експлуатації, легко перуться, швидко висихають, чудово всмоктують вологу. Додавання штучних та синтетичних волокон робить тканину більш шовковистою. Наприклад бавовняна тканина з домішками віскози добре драпірується, чудово пропускає повітря, має хороші гігієнічні властивості. Але вона має і недолік ― сильно осипається по зрізах деталей. Невеликий відсоток синтетики
(10 %) в бавовняних тканинах робить їх міцнішими, еластичнішими. Значний відсоток синтетики погіршує гігієнічні властивості матеріалу та його зовнішній вигляд (з’являється блиск). Але є і плюси: тканини малозминальні і довго зберігають охайний вигляд, а ця умова є дуже важливою для молодого рухливого покоління [16].
При додаванні штучних чи синтетичних волокон тканина набуває додаткових властивостей. Якщо в склад тканини входить поліефір, то одяг з неї не зминається, добре тримає форму, але менш гігроскопічний. Додавання ацетату додає пружності. Така тканина жорсткувата, при пранні дає невелику усадку. Якщо вона ще й не дуже щільна, то в швах можуть бути розсунення ниток. Купуючи тканину з домішками поліамідних волокон можна розраховувати на те, що одяг з неї буде носитися довго, але не буде гігроскопічний. Тканини з домішками поліефіру, як правило, дуже еластичні та термостійкі. А також міцні, як і поліамідні, але на них швидше утворюються потертості. Тканини з додаванням в їх склад поліефіру, стають міцнішими, краще зберігають форму при нагріванні, завдяки чому в одязі з такої тканини добре тримаються складки та плісе. До того ж вона не вигорає на сонці [10].
Дуже популярною тканиною для жіночої блузки зараз є бавовна-стрейч ― щільний, але дивовижно легкий матеріал. Додавання еластичних волокон не дозволяє йому сильно зминатися. Широка гама кольорів, в основі якої велика кількість яскравих "літніх" відтінків, робить цю тканину універсальною. В дорогих варіантах бавовни-стрейч присутні моменти "від кутюр", наприклад, пір’єві вкраплення. Пластична тканина, що підкреслює лінії тіла дуже спокусливо виглядає в романтичних дитячих платтячках. Не говорячи вже про те, що бавовна ― одна із найкомфортніших матеріалів в спекотний день. Тож для блузки жіночої є підходящим варіантом.
Враховуючи наведені фактори, логічно було б заключити, що найкращими тканинами в даному асортименті є бавовняні тканини з невеликими домішками синтетичних та штучних волокон [9].
Висновки
Отже, для розробки було обрано блузку жіночу повсякденного призначення для жінок молодшої вікової групи (18 – 29 років), які швидко адаптуються до моди, проживають у місті, за психологічним типом особистості холерики, віддають перевагу одягу з естетичними та ергономічними властивостями в рівній мірі, за типом пропорцій тіла рівноважній та верхній, доліхоморфний, за типом базової фігури згідно [7] розміром 164-84-88 см, яка навчається або працює. Рівень забезпеченості – середній. Колірний тип весна. Блузка малої ступені об’ємності, прилеглого силуету, довжиною до лінії стегон. Блузка вшивного покрою, з вертикальними лініями членування по спинці та пілочці (рельєфи), з кокетками та поясом по лінії талії. Найкраще для блузки повсякденного призначення підходять бавовняні тканини з невеликими домішками синтетичних та штучних волокон.
2 Розробка базової моделі блузки жіночої
У сучасному процесі розробки нових моделей одягу застосовують так званий метод типового проектування одягу, який затвердився у промисловості з 60-х років ХХ ст. [14]. Застосування даного методу базується на попередній типізації конструкцій та їхніх елементів. Сутність методу типового проектування полягає в тому, що для розробки нових моделей використовують базові конструкції, типові конструкції та базові моделі, які стосовно нових моделей є вихідними конструкціями.
Базова конструкція (БК) – це раціональна конструкція основних деталей певного виду одягу, силуету, покрою рукава, яка розробляється з урахуванням оптимальних прибавок на вільне облягання, відображає типове розташування основних формотворних елементів (швів, виточок, місць посадки), узгоджених з напрямком моди [13]. Базові конструкції розробляють спеціально з метою багаторазового використання. Вони виділяються як типові конструкції в межах актуального напрямку моди за морфологічними ознаками.
Сукупність базових конструкцій розробляється на типові фігури, для кожного виду одягу з урахуванням актуальних силуетів, покроїв рукава, окремо для чоловічого і жіночого одягу, а також одягу для хлопчиків та дівчаток, нарізно для кожної повнотної групи, з урахуванням виду матеріалу, тобто окремо для тканин, трикотажу, шкіри та хутра [14].
Типова конструкція (ТК) – це найхарактерніша конструкція, яка спеціально не створюється, а з’являється в результаті практики.
Базова модель (БМ) – це модель, яка покладена в основу розробки інших моделей. При цьому багаторазово можуть використовуватися не лише основні деталі, а й конструктивно-декоративні елементи такі як комір, кишеня, клапан тощо [13].
2.1 Формування базової моделі блузки за вихідними даними
Запропоноване ескізне зображення базової моделі (БМ) блузки жіночої, яка сформована поєднанням актуальних за напрямком моди ознак: об’ємність форми, силует, довжина, покрій, конструктивно-декоративні елементи (додаток А, рисунок А.1). Базова модель розроблена з застосуванням прийомів конструктивного моделювання першого та другого видів.
Опис зовнішнього вигляду базової моделі
Блузка з бавовняної тканини повсякденного призначення для жінок молодшої вікової групи. Прилеглого силуету, довжиною до лінії стегон з рукавами до ліктя.
Пілочка з вертикальним рельєфом з лінії плеча, кокеткою біля плечового шва, з відрізною талією. По середині нижньої частини пілочки закладена зустрічна складка.
Спинка з середнім швом, вертикальними рельєфами з лінії плеча, кокеткою біля плечового шва, з відрізною талією. На рівні середнього шва на нижній частині спинки закладена зустрічна складка.
Застібка на п’ять прорізних петель та п’ять гудзикків.
Рукав одношовний до ліктя. Низ рукава оформлений декоративною манжетою.
Комір стійка.
Рекомендовані розміри:
(158-176)-(84-104)-(88-108).
2.2 Розробка первинного креслення деталей базової конструкції блузки жіночої
Конструкцією швейного виробу називається його побудова, надана у вигляді креслення або комплекту деталей в їх взаєморозміщенні та взаємозв’язком, з вказаними розмірами та методами виготовлення [11].
Для створення нової моделі одягу використовується побудова первинного креслення на основі базової конструкції плечового виробу, який виконується в два етапи:
1) побудова креслень базової конструкції деталей;
2) розробка модельних особливостей на цій основі, тому що, все це має великий вплив на якість посадки та естетичне сприйняття одягу на конкретній фігурі.
В основу побудови креслення основи деталей повинно включати всі розмірні ознаки типової фігури. Розмірні ознаки фігури представлені обхватами, повздовжніми, поперечними та проекційними вимірами та діаметрами [7].
Для побудови базової конструкції блузки жіночої розміру 164-84-88 використовувались методика автори якої Мюллер та син [19].
За цією методикою найбільш відповідні креслення, які близькі до індивідуальних фігур.
Креслення базової конструкції блузки жіночої у масштабі 1:1 (Додаток Б.1)
Типова конструкція блузки жіночої являє собою блузку напівприлеглого силуету, яка складається з трьох деталей: спинки, переду та рукава. При цьому конструктивними (формотворними) лініями блузки є плечові, бокові, пройми, окату, передня та ліктьова лінії рукава. Формотворними елементами деталі спинки є плечова і талієва виточки, переду – нагрудна і талієва виточки, рукава –посадка по окату рукава.
Розмірні ознаки фігури та прибавки на середнє облягання зумовлюють визначення лінійних вимірів блузки у готовому вигляді.Таблиця 2.2. – Розрахунок лінійних вимірів базової конструкції блузки жіночої. Розмір 164-84-88
Позначення
виміру на рисунку
Найменування та умовне позначення, вимір
Формула, розрахунок, см
1
2
3
1
Довжина
Двир = Дтс + Пдтс=40,1+17,9= 58,0 (за моделлю)
2
Ширина по лінії грудей
Шл.г= СгІІІ + Пг=42,0+2,5= 44,5
3
Ширина по лінії талії
Шл.т = Ст + Пт=33,5+3,0=33,5
4
Ширина по лінії стегон
Шл.ст = Сб+Пб=44,0+2,0=46,0
5
Довжина лінії плеча
Дл.пл = Шп ± Пшп=12,0
6
Довжина рукава
Друк = Друк.зап ± Пд.р.з
=58,0+6,0=64,0
7
Ширина рукава
Шрук = (Оп + Поп)/2 =(25,5+6,0)/2=16,0
8
½ ширини спинки
½ Шсп= Шс + Пс =16,7+0,3=17,0
9
½ ширини переду
½ Шп = Шг + Пг =16,5+1,0=17,5
10
Ширина рукава по лінії низу
Шрук.н = (Озап + Поз)/2 =(15,6+6,4)/2=11,0
Рисунок 2.1 – Технічний рисунок базової конструкції блузки жіночої з позначенням місць лінійних вимірів. Розмір 164-84-88
2.3 Перевірка правильності побудови креслення базової конструкції блузки жіночої
Перш ніж приступити до побудови креслень конструкцій одягу, слід з’ясувати, що оцінкою побудованої конструкції, а відповідно і розкроєного, і виготовленого по ній виробу є хороша посадка виробу на фігурі. Баланс – це критерій посадки виробу. Розрізняють три види балансу: передньо-задній, боковий та опорний.
За визначенням [11] баланс плечових виробів (δ) – це критерій посадки, який характеризується взаємним розташуванням вищих точок горловини переду і спинки в горизонтальному та вертикальному напрямках.
Передньо–задній баланс (δп.з) блузкиі – це розташування вищої точки горловини переду відносно горизонталі, яка проходить через точку точку основи горловини спинки на кресленні та визначається відрізком між горизонталями проведеними через ці точки. Передньо–задній баланс типової конструкції сукні завжди більший 0. При цьому розташування лінії талії Г2 має бути визначене через розмірну ознаку Дтс.
Передньо – задній баланс δпз = Дтп1 - Дтс= 43,8-40,0=3,8
Опорний баланс конструкції (δоп) сукні – це різниця між шириною горловини спинки та шириною горловини переду на кресленні. δоп може бути додатнім (δоп>0), від’ємним (δоп<0) та нульовим (δоп=0) залежно від постави фігури.
Опорний баланс δоп =Шг.с -Шг.п= 6,7-6,7=0
Боковий баланс конструкції (δб) може оцінюватись за двома способами. Боковий баланс блузки за першим способом (δб1) – це різниця між довжинами висоти задньої пройми і висотою передньої пройми на кресленні. Оцінка δб1 здійснюється за додатковими розмірними ознаками Вз.п та Вп.п .
δб1 = Вз.п – Вп.п = 37,0- 35,2=1,8;
де Вз.п – висота задньої пройми (додаткова розмірна ознака – відстань від плечової точки до лінії талії на фігурі ззаду), см;
Вп.п – висота передньої пройми (додаткова розмірна ознака – відстань від плечової точки до лінії талії на фігурі спереду),см. Прийнято вважати боковий баланс задовільним, якщо δб1 = δп.з .
Оцінка бокового балансу (δб2) за другим способом здійснюється при накладанні деталі переду на деталь спинки із закритими плечовою та нагрудною виточками (переведеними у інші місця). В конструкціях розмірів 88 ÷ 96 δб2 = 0÷1,0 та зростає із збільшенням розміру. Це означає те, що кут нахилу лінії плеча переду не може бути меншим від кута нахилу лінії плеча спинки. Якщо δб2 <0, то необхідно внести зміни у конструкцію.
Виміряти довжину контурних ліній деталей, які будуть з’єднуватись під час зборки. Вони повинні мати однакову довжину або відрізнятися на величину передбаченої прибавки на посадку. Перевірити відповідність довжин наступних ліній:
• ліній сторін виточок, а саме, плечової, нагрудної, ліктьової;
• ліній плеча деталей спинки і переду при закритих виточках;
• передню і ліктьову лінії рукава.
У випадку невідповідності довжини ліній необхідно внести зміни у креслення деталей.
Перевірити спряження наступних ліній за допомогою кальки (додаток Б.2):
• лінії плеча спинки при закритій плечовій виточці, яка має бути прямою лінією;
• лінії плеча переду при закритій нагрудній виточці, яка має бути прямою лінією;
• ліктьової лінії рукава при закритій ліктьовій виточці.
У випадку відсутності спряження, використовуючи лекало із закономірними кривими, оформити спряжені лінії на кальці, вирізати по них шаблони, за допомогою яких оформити нові лінії деталей на кресленні. 2.4 Розробка первинного креслення деталей базової моделі
Конструктивне моделювання починають, як правило, з уточнення ширини основи по лінії грудей та перерозподілу композиційного припуску між ділянками конструкції: спинки, пройми, переду.
Після уточнення основи приступають до переносу з рисунка на креслення або лекала інших модельних особливостей.
Прийоми конструктивного моделювання першого виду: прості перетворення цього виду здійснюються при збереженні конфігурації основних контурних ліній базової конструкції та силуету одягу. До них відносяться: перенос виточки в різних напрямках, проектування складок, додаткові членування деталей, розробка модельних змін деталей коміру, лацкана, борту, дрібних деталей. Простий перенос виточки може виконуватись на різних деталях одягу (спинках, пілочках, рукавах, частинах спідниць та брюк) шляхом розрізання лекал по новому напрямку, закриттям попередньої виточки та одночасним розкриттям нової виточки.
Прийоми конструктивного моделювання другого виду: основними прийомами зміни силуету основи є: паралельне та конічне розширення та завуження різних деталей на різних рівнях, розробка драпіровок та підрізів. Паралельне розширення використовують переважно для проектування зборок та м’яких складок на деталях. Для цього перетворена деталь з нанесеними на неї горизонтальними конструктивними лініями розсікається на декілька полосок