Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Міжнародної економіки
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджмент
і міжнародне підприємство
/
Контрольна робота
З дисципліни “міжнародна економіка”
Львів-2017
Анотації
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………..……….4
Розділ 1. Загальна характеристика економіки країни……………………………….6
Розділ 2. Забезпеченість факторами виробництва……………………………………9
Розділ 3. Значення країни на регіональному та глобальному рівні…………………
Розділ 4. Соціально-культурний потенціал…………………………………………….
Розділ 5. Стосунки з україною…………………………………………………………..
Висновок…………………………………………………………………………………..
Список використаної літератури………………………………………………………..
Додатки
Вступ
Німе́ччина — країна в Центральній Європі, демократична федеративна республіка. Офіційна назва — Федерати́вна Респу́бліка Німе́ччина .
Територія................. ............................ З75 тис. кв. км.
Населення (2000 р.)............... .................. 82 млн. чол.
Столиця................. .............................. Берлін
Державний устрій................. .................. федеративна республіка
ВВП (за ПКС, 2000 р.)............... ............... 2160 млрд. дол.
ВВП на душу населення (за ПКС, 2000 p.).... 26,3 тис. дол.
Експорт (2000 р.)............... ..................... 578 млрд. дол.
Імпорт (2000 р.)............... ....................... 505 млрд. дол.
Національна валюта (з 1 січня 2002 р.)......... євро
Державний борг................. .................... 1274 млрд. дол.
Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу 357 021 км². Клімат помірний сезонний. Населення — 81,8 млн осіб. Член Європейського Союзу та НАТО. Країна з найбільшою кількістю населення і найбільшим рівнем економіки в Європейському союзі. Провідна політична сила на Європейському континенті, технологічний лідер в багатьох галузях. Після США, Німеччина є другим найпопулярнішим місцем міграції в світі.
Німеччина межує на півночі з Данією (68 км), на заході — з Нідерландами (577 км), Бельгією (167 км), Люксембургом (138 км) та Францією (451 км), на півдні — Швейцарією (334 км), Австрією (784 км) і Чехією (646 км), а на сході — з Польщею (456 км). На півночі омивається Балтійським та Північним морями.
День Німецької єдності— національний день Німеччини, що святкується 3 жовтня та є вихідним днем. Цього дня у 1990 році відбулося об’єднання двох німецьких республік в єдину Федеративну Республіку Німеччину.
Німеччина є федеративною, парламентською, представницькою і демократичною республікою. Німецька політична система будується на принципах, закладених у 1949 в конституційному документі, відомому як Grundgesetz. Для внесення поправок потрібно згоду двох третин депутатського складу обох палат парламенту; основоположні принципи конституції гарантують повагу до людської гідності, поділ влади, федеральну структуру і верховенство права, які є дійсними на необмежений термін.
Президент Німеччини, яким з 19 березня 2017 року є Франк-Вальтер Штайнмайєр, формально є главою держави, але виконує переважно представницькі обов'язки і повноваження. Він обирається Федеральною конвенцією, установою, що складається з членів бундестагу і рівної кількості державних делегатів. Другою найвищою посадою в німецькому порядку старшинства є Bundestagspräsident, який обирається нижньою палатою парламенту і головує на її засіданнях.
Політична система Німеччини
Федеральний канцлер, який призначається Bundespräsident після обрання в Бундестазі, є главою німецького уряду і здійснює виконавчу владу, аналогічну ролі прем'єр-міністра в інших парламентських демократіях. По сьогоднішній день з 22 листопада 2005 року посаду канцлера займає Ангела Меркель. Часто форму правління Німеччини називають канцлерською демократією.
Федеральна законодавча влада належить парламенту, що складається з Бундестагу і Бундесрату. Бундестаг обирається шляхом прямих виборів, пропорційним представництвом. Власне парламентом є тільки Бундестаг, що обирається на загальнонімецьких виборах, його депутати володіють вільним представницьким мандатом від німецького народу. Депутати Бундесрату мають т. зв. імперативний мандат від урядів федеральних земель, тобто вони зобов'язанні виконувати вказівки земельних урядів, інтереси яких вони представляють на федеральному рівні. Окрім того, Бундесрат і Бундестаг мають різні повноваження і роль в законодавчому процесі, тому Бундесрат не можна розглядати як повноцінну другу палату парламенту.
Роль політичних партій в Німеччині є значною і закріплена в статтею 21 конституції. Політичні партії висувають кандидатів на політичні посади, впливають на визначення особового складу керівних органів державної адміністрації, судів та прокуратури. У ФРН традиційно існує багатопартійна система. Найбільш впливові партії — Християнсько-демократичний союз (ХДС), Християнсько-соціальний союз (ХСС), Соціал-демократична партія, Вільна демократична партія, помітну роль в політичному житті країни відіграють сьогодні Партія демократичного соціалізму і Партія зелених.
Німе́цька ма́рка одна з основних грошових одиниць на території німецьких держав починаючи з XVI століття. Вільноконвертована валюта Федеративної республіки Німеччина до введення євро в 2002 році.
/
Прапор Німеччини
/
Герб Німеччини
Розділ 1. Загальна характеристика економіки країни
Економіка сучасної Німеччини - найпотужніша в Європейському союзі. Ця країна стала економічним лідером у Західній Європі ще в 70-х рр. минулого століття і міцно займає ці позиції в даний час. Вона була третьою економічною державою світу, але основними макроекономічними показниками, до початку кризи в 2008 р.; ці позиції у неї "відняв" Китай у 2008-2009 роках, нині Німеччина - на четвертому місці. Загальне уявлення про економіку Німеччини дають дані табл1.
Таблиця 1
Основні макроекономічні показники Німеччини, 2000-2011 рр.
Показник
2000
2007
2008
2009
2010
2011*
Населення (млн осіб)
82,1
82,3
82,3
82,2
82,1
81,9
ВВП (трлн дол.)
1,9
3,3
3,6
3,3
3,72
3,92
Темпи зростання ВВП (%)
3,21
2,46
1,27
-4,97
1,9
2,1
ВВП на душу населення (дол.)
23 152,3
40 272,52
44 362,75
40 626,59
41,56
42,47
Експорт (трлн дол.)
0,63
1,55
1,70
1,35
1,65
1,72
Імпорт (трлн дол.)
0,62
1,29
1,45
1,16
1,38
1,48
Безробіття (%)
7,5
8,4
7,3
7,5
6,8
6,3
Інфляція (%)
1,5
2,3
2,6
0,3
0,5
0,6
Держ. борг (% ВВП)
59,7
64,9
66,3
73,4
73,8
72,4
Економічний розвиток Німеччини після Другої світової війни ілюструє один з найбільш успішних прикладів в сучасній світовій економічній історії, по праву отримав назву " німецького економічного дива. Повна занятість, стабільні ціни на споживчі товари, високі заробітні плати трудящих, успішне вирішення соціальних конфліктів між працею і капіталом, сильна валюта, висока міжнародна конкурентоспроможність німецьких товарів і послуг - всі ці характеристики були притаманні німецькій економіці як визнаної моделі соціального ринкового господарства аж до середини 1990-х рр., включаючи перший етап возз'єднання "двох Німеччин".
В останні два десятиліття економічна ситуація в країні сильно змінилася в несприятливому напрямі, зокрема, сталося серйозне гальмування темпів економічного зростання, зросло безробіття. Дослідники називають основними причинами таких змін цілий ряд факторів, у тому числі довгострокові наслідки возз'єднання, фактори, пов'язані з європейською інтеграцією, і зростаючими процесами глобальної конкуренції, швидке зростання соціальних видатків в умовах зниження темпів зростання економіки і пр. В силу цих та ряду інших причин економіка Німеччини в останнє десятиліття має порівняно низьку ефективність, знижуються її глобальні показники в порівняльному аспекті в системі світової економіки. При цьому економічні інститути і політика, схильні до традиціоналізму, важко адаптуються до нових умов світового і європейського ринків. Очевидно, що економічні перспективи Німеччини менш сприятливі в порівнянні з попереднім більш ніж 60-річним періодом розвитку.
Структура економіки Німеччини
Для Німеччини, так само як і для багатьох інших країн, характерно нерівномірний розвиток господарських секторів: найбільш швидкими темпами розвивається комплекс галузей, що включає торгівлю, готельний і ресторанний бізнес, транспорт і зв'язок. Частка цього сектора у виробництві ВВП зросла з 17,5% в 1999 р. до 19,3% у 2007 р і 20,1% в 2010 р.; частка будівництва скоротилася за ті ж роки з 5,5 до 4,1% у 2010 р. При цьому характерно різке зростання зовнішньоекономічного вкладу у складі ВВП: з 0,8% у 1999 р. до 5,7% в 2010 р., а також фінансово-банківського сектору: з 11 до 15% ВВП за цей період. Частка сільського господарства нині не перевищує 1,5% у складі ВВП.
Зміни в структурі промисловості Німеччини відповідають змінам в інших розвинених країнах Промисловість - найбільш важливий комплекс галузей, який включає галузі автомобілебудування, хімічна промисловість, верстатобудування, металургії, електрообладнання та ін. Це виробничі галузі, які займають домінуюче становище, - їх частка у вартості виробництва ВВП склала у 2008 р. понад 25% (у 1931-х рр. вона становила 30,4%) Будівництво займає 5,7%, а разом з гірничою промисловістю, енергетикою та водопостачанням - понад 9% ВВП у тому ж році. На частку сільського і лісового господарства припадає лише 1,2%. На частку торгівлі, транспорту і зв'язку, ресторанного бізнесуприпадає близько 18%. В цілому на частку послуг припадає 74% ВВП.
У секторі послуг значна частка державної участі, на нього припадає 12% ВВП, в той час як ще в початку 1980-х рр. вона становила 30%. При цьому фінансовий сектор - це єдина сфера, в якій значно розширилася частка держави, включаючи банки, страхування та інші послуги. В укрупненому плані три сектори мають наступні співвідношення: сільське господарство - 1,2%, промисловість - 35%, послуги - 94% ВВП (табл2).
Таблиця 2
Структура ВВП за вартістю, 1991 і 2010 рр .. (у %)
Галузь економіки
1991
2010
Сільське і лісове господарство, рибальство
1,4
1,2
Виробничі галузі (без будівництва)
30,4
25,2
Будівництво
5,9
4,7
Торгівля, готельний і ресторанний бізнес, транспорт і зв'язок
17,7
21,8
Фінансовий сектор, здача приміщень в оренду та виробничі послуги
24,2
32,0
Державні і приватні послуги
20,3
21,1
BBII (млрд євро)
1502,2
3480,0
За 20 років в економіці об'єднаної Німеччини відбулися, як показують дані таблиці, суттєві зміни і, насамперед за трьома основними показниками - за вартістю, зайнятості і загальних тенденцій, притаманних розвиненим країнам. Маючи деякі відхилення, пов'язані зі специфічними факторами виробництва, німецька економіка розвивається під впливом процесів загальноєвропейської інтеграції. Фахівці відзначають "ослаблення" основних імпульсів економічного зростання у XXI ст., динамічно просували розвиток Німеччини у повоєнні десятиліття. Якщо здійснити порівняльний аналіз лише одного показника - обсягу інвестицій в устаткування в останні роки, ми побачимо, що він безперервно зменшується. Звідси можна попять песимізм багатьох німецьких економістів щодо конкурентних позицій німецької економіки в перспективі. Показники розвитку 2003-2008 рр. також були досить посередніми: зростання ВВП в 2003-2008 рр. в середньому за рік склав 1,5%; світова криза посилив нестандартну тенденцію: у 2009 р. в німецькій економіці був спад - 1,8%. Це менший показник, ніж у середньому по ЄС (-3,4%), але для німецької економіки він вважається досить серйозним. Проте вже в 2010 р. зростання склало 1,8% ВВП.
Структура галузей промисловості, концентрація і розмір компаній. Найбільш сконцентровані галузі промисловості наступні: тютюнові вироби - 98%, повітряні перевезення - 95, нафтопродукти - 94, виробництво комп'ютерів - 90, переробна промисловість - 88, автомобілебудування - 74, залізорудна та сталеплавильна промисловість - 74, суднобудування - 73, целюлозно-паперова промисловість - 54%.
Найбільш важливі промислові галузі - автомобілебудівна, машинобудівна, хімічна, харчова, електротехнічна. Ці ж галузі є провідними у німецькому експорті. При цьому за вартістю валової продукції лідирує автомобільна промисловість а але чистої продукції - машинобудування. Серед галузей обробної промисловості найвищий показник виробництва знову створеної вартості - в хімічній промисловості, якщо ж брати всі виробничі галузі, то лідером за цим показником стає енерго - і водопостачання. У структурі витрат обробної промисловості 22,5% припадає на оплату персоналу, 42,0% складають витрати на матеріали, 11,0% - на комплектуючі і т. д.
Продуктивність праці зростає за галузями промисловості нерівномірно: найбільша динаміка відзначається у виробництві ЕОМ і оргтехніки, слабка динаміка в харчовій промисловості. Рівень продуктивності праці по всьому народному господарству високий Однак динаміка, на думку німецьких фахівців, не зовсім задовільна: у 2001-2008 рр. виробництво ВВП на одного зайнятого збільшилася менш ніж на 1,1%, годинна продуктивність - відповідно на 1,5%.
Сільське господарство Німеччини відрізняється високою продуктивністю. Воно існує за рахунок істотних субсидій, що виділяються у тому числі і в рамках єдиної аграрної політики ЄС. Тому в останні роки йде неухильне скорочення сільськогосподарських площ і числа сільськогосподарських підприємств: у 2001 р. їх було 449 тис., в 2010 р. - близько 350 тис. од. Тим не менш виробництво деяких видів сільгосппродукції збільшується.
Частка сфери послуг в німецькій економіці неухильно підвищується, хоча і повільніше, ніж в інших розвинених країнах. При цьому центр ваги у розвитку цієї сфери зміщується у бік виробничих послуг, що надаються підприємствам. Виникли і бурхливо розвиваються такі види послуг, створення електронних баз даних, обробка масивів даних, логістика і лізинг. Важливою сферою послуг для Німеччини є і туризм: щорічно в країну приїжджає близько 12 млн туристів. Оборот галузі зіставимо з оборотами провідних промислових галузей.
У Німеччині нараховується понад 650 тис. торгових підприємств з більш ніж 750 тис. філій, в торгівлі зайнято понад 4 млн осіб. Найбільший обіг роздрібної торгівлі припадає на такі торгові групи, як "Метро", "Реве", "Едека", "Альди", "Тенгельман" і деякі інші.
Інституційна структура економіки
Кількість підприємств в 2000 р. склало 3,1 млн од.; їх чисельність зросла до 3,5 млн од в 2010 р. Щорічно створюється до 710 тис. підприємств. На самому верху піраміди в ієрархії компаній - близько 200 великих компаній: "Дойче Телеком", "Сіменс", "Дойче банк", "САП", "Е. О. Н.", "Даймлер Крайслер", "Фольксваген", "РВЕ", "БМВ-груп", "Дойче пост" та ін Ці компанії і банківські групи лідирують в економіці ФРН, порівняно легко переносячи кризи і інші економічні і політичні потрясіння.
Зазначимо, світова криза, хоча і завдав сильний удар по великим компаніям, мало похитнув їх позиції в Німеччині, так і в цілому в Європі. Наведена вище група найбільших фірм, відомих у багатьох країнах світу, дає загальне уявлення про діяльність німецьких компаній у Німеччині та світі. У цій групі представлена і потужна телекомунікаційна компанія "Дойче Телеком", що поруч зі "старими" компаніями надає великий вплив на сучасний розвиток німецької та європейської економік. У країні аж до кризи бурхливо розвивалася сфера телекомунікацій: у Німеччині 54 млн використовуваних телефонних ліній, понад 65 млн мобільних телефонів. Найбільшим оператором залишається АТ "Дойче Телеком". На ринку мобільного зв'язку більш жорстка конкуренція. Кількість користувачів Інтернету зросла з 5 млн у 1998 р. до понад 43 млн у 2010 р.
Малі та середні підприємства в економіці Німеччини відіграють важливу роль і несуть відповідальність за її стабільність і гнучкість. Великі фірми інтенсивно співпрацюють з ними, зокрема, в науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах. Однак в останні роки великі фірми зменшують число партнерів з малих фірм, ґрунтуючись на мережі постачальників, яка забезпечує їх необхідними компонентами кінцевого продукту; крім цього вони тісно співпрацюють з субпостачальників. Число банкрутств малих фірм, відповідно, збільшується, проте ці банкрутства компенсуються зростанням числа нових малих фірм, які виходять на ринок. Чисте їх збільшення в Західній Німеччині у 2001-2008 рр. склало приблизно 100 000 фірм в рік - це вдвічі більше, ніж на початку 1990-х рр. Відповідно, економічна система країни досить гнучка і стійка. Тим не менше і вона зазнала істотні втрати в 2008-2010 рр.: збільшилося безробіття, умови праці стали більш важкими. Відновлення почалося з другої половини 2009 р. і продовжилося в першій половині 2010 р.
Розділ 2. Забезпеченість факторами виробництва
Фактори виробництва – ресурси, які необхідно затратити, щоб зробити товар. Такими факторами виробництва є праця і технологія, земля і капітал. Деякі теоретики міжнародної економіки визнають існування значно більшого числа факторів виробництва. Наприклад, американський економіст Едвард Лімер вважає капітал, три типи робочої сили, вугілля, нафта та інші мінеральні ресурси самостійними факторами виробництва. Ми будемо дотримуватися загальновизнаних положень сучасної політекономії і вважати чинниками виробництва наступні:
– Праця– фізична і розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату;
– Технологія– наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності;
– Земля – все, що надала природа в розпорядження людини для його виробничої діяльності;
– Капітал – накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.
1.
2.
3.
4.
Розділ 3. Значення країни на регіональному та глобальному рівні
Об’єднання Європи та зміцнення інтеграції в рамках Європейського Союзу з самого початку становили головний пріоритет для Німеччини, а сама Німеччина відіграє в ЄС ключову роль. Однак кризові явища в Євросоюзі призводять до суттєвих змін у настроях європейської громадськості стосовно подальших перспектив європейської інтеграції. Тривалість та складність пошуку шляхів виходу з важкої політичної та економічної кризи ЄС свідчить про наявність відчутних розколів всередині спільноти.
У багатьох державах ЄС різко знизився рівень суспільної згоди щодо можливості подальшої інтеграції нових членів. Німеччина завжди була активним прибічником розширення ЄС. Проте, сьогодні німецька влада закликає до паузи з метою консолідації та поглиблення інтеграції всередині самого ЄС. Європейська політика ФРН стає дедалі більше орієнтованою на забезпечення власних національних інтересів та на безпрецедентне розширення сфери свого фінансового контролю всередині Євросоюзу.
Водночас загрозливих масштабів набуває в країні євроскептицизм, причому це стосується як політичних, так і економічних аспектів. Експерти та опозиційні політики все більше закидають владі Німеччині брак амбіцій та стратегічного бачення. Євроскептичні настрої останніми роками притаманні більшості держав-членів ЄС. Однак, зважаючи на розміри, значення та роль Німеччини, її євроскептицизм потенційно може мати дуже великий негативний вплив на майбутнє «європейського проекту» загалом. В німецькому експертному середовищі все частіше лунають заклики до напрацювання нової стратегії Німеччини щодо Європи.
Активність Німеччини на європейському напрямку завжди була дуже високою. Ідея Шенгенської угоди бере свій початок від двосторонньої німецько-французької ініціативи. Розбудова економічного та валютного союзів, включно із зміцненням ролі Європейського центрального банку, відбулася під визначальним впливом Німеччини. Оформлення Європейської політики безпеки та оборони було ініційовано під час німецького головування в ЄС у 1999 р. Під час свого наступного головування у ЄС у першому півріччі 2007 р. ФРН вдалося надати потужного поштовху для початку перегляду Європейської Конституції та розробки нового установчого договору ЄС - тоді Реформаторського договору (в подальшому – прийнятого Лісабонського договору (ЛД).
Донедавна європейська політика Німеччини базувалася на наступних константах:
- міцний «тандем» із Францією, який розглядався як «мотор інтеграції»;
- підтримка менших держав-членів ЄС, для яких Німеччина відігравала роль «мосту до Брюсселю» з метою захисту їх національних інтересів на загальноєвропейському рівні;
- посилення ролі Європейської Комісії (ЄК) та Європейського Парламенту (ЄП),
- роль головного «платника» до бюджету Євросоюзу без наполягань на інституційному представництві в структурах ЄС пропорційно розміру внесків.
Сьогоднішні реалії свідчать про певний перегляд констант. Зміни в європейській політиці Німеччини обумовлені, насамперед, новими рамковими умовами у політиці розширення Євросоюзу. Після падіння «залізної завіси» ключовим зовнішньополітичним пріоритетом ФРН була стабілізація внутрішньої ситуації у центрально- та східноєвропейських державах та розширення ЄС за їх рахунок. На сучасному етапі є очевидним, що процес інтеграції держав ЦСЄ відбувся без належної імплементації задекларованих механізмів. ЄС все ще не вдалося подолати суттєві розбіжності в економічному розвитку держав-членів. Провал проекту Європейської Конституції, ускладнення в процесі ратифікації ЛД та його імплементації, боргова криза Греції та криза єврозони засвідчили, наскільки важкою є оптимізація процесів прийняття рішень та впровадження їх результатів у ЄС-27. Через це європейська політика Німеччини стає дедалі одноосібною та орієнтованою насамперед на національні інтереси.
Довідково: Вже на початку 2000-х років у риториці федерального уряду дедалі частіше підкреслювалася пріоритетність німецьких національних інтересів, а канцлер неодноразово критикував дії Єврокомісії. Сьогодні одним з беззаперечних промахів Г. Шрьодера вважається виступ канцлера разом з президентом Франції Ж. Шираком за відміну жорстких обмежувальних заходів в європейському Пакті стабілізації та зростання. Наслідком цього стало значне послаблення Маастрихтських критеріїв дефіциту. Це своєю чергою призвело до так званого феномену «негативної інтеграції» внаслідок посилення обурення та занепокоєння серед менших держав-членів ЄС становленням «двокласової» Європи, в якій Німеччина та Франція диктують свої правила. Під час «Великої коаліції» теза про пріоритетність національних інтересів навряд чи була пом’якшена; при останньому «чорно-жовтому» уряді тенденція продовжується.
Свого часу, спостерігався певний розкол у тандемі Німеччини та Франції, а владний баланс помітно зсунувся у бік ФРН. Розходження стали особливо очевидними після приходу до влади у Франції президента Ніколя Саркозі, висловлювання якого неодноразово носили образливий для Німеччини характер, а амбіційні проекти йшли врозріз з політикою ФРН та свідчили про небажання Франції відігравати у «тандемі» другорядну роль. В умовах поглиблення світової фінансово-економічної кризи розкол у керівному тандемі загрожував дієздатності всього Євросоюзу, що змусило сторони наприкінці 2008 р. дійти компромісу та знову об’єднати зусилля. Тому незважаючи на перманентні розходження, «тандему» двох держав в якості «мотору європейської інтеграції» на сьогоднішній день нема альтернативи, бо здатність Берліну та Парижу знаходити консенсус у впровадженні різних політик є об’єднувальним чинником навколо певних рішень для більшості країн, аніж дії однієї з них.
Нині, помітно зменшується підтримка Німеччиною Європейської Комісії. В своїй промові в Брюгге федеральний канцлер Ангела Меркель проголосила перехід від «методу співтовариств» до «методу союзу». Таким чином, більшої ваги набуває Європейська Рада, в якій Німеччина має великий вплив. Одним з основних нововведень Лісабонського договору є впровадження посади Президента Європейської Ради (ЄР). ЄР перетворюється на постійний орган із секретаріатом, що було частиною німецько-французького переговорного пакету щодо Європейського Конституції, при чому тодішній президент Франції Жак Ширак виступав за посилення ролі Європарламенту та Єврокомісії. Запровадження ж постійної посади президента свідчить про посилення міждержавних управлінських тенденцій в ЄС. Європейська Комісія в такому випадку відчутно втрачає владні повноваження.
Також можна констатувати все більше дистанціювання Німеччини від інтересів менших країн. Це є своєрідним наслідком зменшення ваги Єврокомісії, яка завжди представляла інтереси насамперед даних держав членів. Експерти пояснюють це зростанням владної ваги Відомства федерального канцлера проти Міністерства закордонних справ ФРН у сфері європейської політики Німеччини. Фактично у всіх ключових сферах європейської політики домінує персона федерального канцлера, і ЄС тепер є справою канцлера.
Наразі, у Німеччині відчутно наростає спротив щодо сплати до бюджету ЄС непропорційно великого внеску, порівняно з іншими державами. Такі настрої беруть свій початок також з часів Г. Шрьодера, який намагався впроваджувати послідовний курс на зниження німецького внеску до європейського бюджету.
Довідково. Однією з ключових причин такої позиції став фінансовий тягар об’єднання ФРН. Відмінності в економічному розвитку Західної та Східної Німеччини досі не вдається подолати. Як наслідок, сьогодні переважна більшість населення країни, яке раніше розглядало європейську інтеграцію як засіб сприяння економічному зростанню, тепер розглядає її як економічне навантаження.
А. Меркель продовжила даний дискурс, а в Коаліційній угоді нині правлячої коаліції навіть зафіксоване положення про обмеження внесків держав-членів ЄС одним відсотком.
Небажання Німеччини надалі бути головним донором європейського бюджету співпало і з тією обставиною, що економіка ФРН переросла внутрішній ринок ЄС. Динаміка німецького експорту сьогодні все більшою мірою залежить від торгівлі з т.зв. новими центрами зростання. Водночас, 60,3 % загальних обсягів зовнішньоторговельного обороту ФРН припадають на внутрішній ринок Євросоюзу.
Довідково: ФРН є однією з найбільш потужних країн-експортерів промислових товарів: з 1986 по 2008 рр. Німеччина 10 разів посідала 1-е місце у світі за обсягами експорту, випереджаючи США та Японію, однак в 2009 р. поступилася Китаю, а в 2010 р. вже посіла 3-тє місце. Частка зовнішньої торгівлі ФРН у ВВП є дуже високою. Зважаючи на це, Німеччина дуже зацікавлена у розширенні своєї присутності на зовнішніх ринках. В 2010 р. експорт товарів ФРН становив 951,9 млрд євро, імпорт - 797,6 млрд Найбільшими торговельними партнерами Німеччини за загальними обсягами зовнішньоторговельного обороту є Франція, Нідерланди, Китай, США, Італія, Великобританія, Австрія, Бельгія, Швейцарія, Польща і на 11 місці знаходиться Росія. Німецька частка у загальних обсягах торгівлі ЄС з Китаєм становить 47 %. До найважливіших зовнішньоторговельних партнерів Німеччини поза Європою належать також Японія, Республіка Корея, Бразилія, Індія.
Україна у структурі зовнішньої торгівлі Німеччини посідає невисокі місця. Так, у 2010 р. вона була 38-ою у списку країн-імпортерів та 50-ою серед експортерів. За даними Федерального бюро статистики обсяги двосторонньої торгівлі між Україною та ФРН становили у 2010 р. 7955,93 млн дол.. Сальдо двосторонньої торгівлі у 2010 році залишилося для України від’ємним.
Важливим етапом європейської інтеграції стало створення економічного та валютного союзу та введення єдиної європейської валюти євро. Німеччина отримала чи не найбільшу вигоду від його впровадження. Втім, вагання Німеччини на початку боргової кризи Греції навесні 2010 р. щодо доцільності втручання та допомоги грецькому уряду ледь не призвели до дуже негативних наслідків і дестабілізації усієї єврозони.
Результатом тривалих та надзвичайно складних перемовин всередині ЄС стало запровадження в травні 2010 р. «Європейського фонду фінансової стабільності». Це було лише тимчасовим запобіжним заходом, втім через загрозу подальших дефолтів деяких держав єврозони даний механізм був терміново реформований, що призвело до надзвичайного посилення ролі Німеччини у сфері контролю та розпорядження фінансами Фонду, а також борговими зобов’язаннями держав ЄС. На думку аналітиків впливового глобального аналітичного ресурсу Stratfor, сьогодні Німеччина фактично контролює EFSF, і як результат, від неї тепер залежить доля усіх держав ЄС, яким потрібна або рано чи пізно знадобиться фінансова допомога.
Затяжна криза нині охоплює все більше держав-членів єврозони, до зони ризику потрапила навіть Франція. Успіх подолання кризи значною мірою залежить від Німеччини як найбільш сильної та стабільної економіки ЄС. На порядку денному стоїть питання значного посилення управління фінансами та контролю за бюджетною дисципліною. Німеччина та Франція виступають за інституціоналізацію цієї сфери, зокрема через створення т.зв. економічного уряду ЄС, який би контролювався урядами держав-членів. Це, в свою чергу, потребує внесення змін до установчих договорів ЄС. Ідею уряду підтримують не всі. І хоча рішення останніх двох самітів ЄС вказують на чіткий рух у даному напрямку, існують ознаки очевидного розколу всередині Євросоюзу.
Під час жовтневого 2011 р. саміту держав-членів єврозони була прийнята низка важливих рішень в напрямку посилення економічного союзу, зокрема про:
- посилення контролю над національними бюджетами;
- часткове списання боргів Греції у розмірі 50 % її заборгованості;
- рекапіталізацію провідних європейських банків;
- збільшення розміру Європейського стабілізаційного фонду з 440 млрд євро у вигляді гарантій країн єврозони до 1 трлн євро.
На останньому кризовому саміті ЄС 8-9 грудня 2011 р. було ухвалене рішення про створення фіскального союзу, яке одностайно підтримали 17 держав-учасниць єврозони та 9 держав, які ще не є учасниками зони євро. Лише одна держава виступила проти створення фіскального союзу. Даний крок Великобританії тепер вимагає від інших 26 держав-членів ЄС укладання окремого пакту, підписання якого попередньо заплановано на березень 2012 р.
Довідково. Підсумкова заява голів держав та урядів єврозони визначає перелік правил, які міститиме Новий Пакт щодо фіскальної політики ЄС, зокрема:
- збалансування державних бюджетів або наявність профіциту, при цьому річний дефіцит не має перевищувати 0,5% номінального ВВП; впровадження відповідного механізму контролю;
- порядок дій у випадку перевищення граничного рівня дефіциту бюджету у 3%;
- моніторинг та оцінку бюджетного планування; розбудову системи економічного та бюджетного моніторингу.
Серед інших важливих рішень саміту слід відзначити домовленості про:
- прискорення набуття чинності угоди про Європейський механізм стабільності (ESM), який має замінити Європейський інструмент фінансової стабільності;
- посилення залученності МВФ в процес стабілізації єврозони;
- посилення управлінських структур єврозони, зокрема запровадження регулярних самітів євро двічі на рік.
Під час саміту показовим став факт відхилення Німеччиною досить великої кількості питань, зокрема:
- щодо впровадження євробондів;
- щодо паралельного існування ESM та EFSF після 2012 р. із загальною кредитною потужністю 940 млрд євро; посилення ролі ЄЦБ та дозвіл на додаткову емісію євро.
Втім незрозумілими залишилися деякі важливі аспекти. В першу чергу це стосується повноважень інституцій після узгодження «фіскальної угоди». Прем’єр-міністр Великобританії категорично підкреслив, що інституції ЄС працюють на всі 27 держав-членів, а не на союзи окремих держав. Ця ситуація насправді може стати серйозною перешкодою реалізації фіскального союзу. Відлунням цієї проблеми є також питання надання повноважень новоствореним фондам ESM та EFSF: ситуація вимагатиме від урядів держав-членів зміни процедури голосування від одностайного прийняття рішень до кваліфікованої більшості. Невизначеною залишається ідея введення єдиних європейських податків на фінансові трансакції. Напередодні саміту Німеччина та Франція заявили, що ЄС повинен мати спільний базис корпоративних та фінансових податків, однак жодні домовленості не були досягнуті, а проти даної ідеї виступає Великобританія.
На думку більшості експертів, погоджені на сьогодні рішення не є повністю заспокійливими для ринків і досі не створили повноцінні передумови для убезпечення євро від краху. Однак стабільність Німеччини та її зростаючий вплив на ситуацію є на сьогодні чи не єдиною гарантією можливості подолання європейської кризи.
Розділ 4. Соціально-культурний потенціал
Німецький кінематограф є значним пластом світового кіномистецтва і включає численні шедеври кінематографу, починаючи з німого кіно і закінчуючи сучасними авторськими роботами.
У першому десятилітті XXI століття берлінці знімають повільне, споглядальне кіно про життя європейця, в якому немає більше подій, більше приватних, а цукор, що розчиняється в чашці, важливіший за зміну уряду. Вони майже не розповідають, а більше спостерігають. Для фільмів вони майже завжди вибирають літо, вічний день, інкрустований байдужим щебетанням птахів.
Найбільш відомі режисери: Ангела Шанелек, Крістіан Петцольд, Марен Аде, Ульріх Келер, Крістоф Гоггойзлер.
Спорт в Німеччині має високу соціальну значимість. У 2006 році близько 27,5 млн німців були членами 91 000 німецьких оздоровчих і спортивних клубів. Німеччина займає третє місце в загально-світовому табелі рангів серед учасників Олімпійських ігор за всі часи їх існування. Більшість клубів прийняті до нової німецької федерації олімпійського спортивного союзу (DOSB). Великі успіхи були в німецьких спортсменів в інших видах спорту, таких як фехтування, кінний спорт, боротьба, академічне веслування, веслування на байдарках і каное, легка атлетика та плавання.
Футбол
Найпопулярніший вид спорту в Німеччині футбол. Близько 6,68 мільйона футболістів-любителів і близько 180 000 професіоналів, організовані в Німецькій футбольній асоціації, Національна команда країни чотири рази здобувала Кубок світу з футболу в 1954, 1974, 1990 та 2014 роках, двічі приймала цей масштабний світовий футбольний форум — в 1974 і 2006 роках, останній став одним з найбільших і найуспішніших у світі спортивних дійств. Досі Німеччина — єдина країна Європи, яка володіє званням чемпіона світу з футболу як для чоловіків, так і для жінок. Бундесліга посідає друге місце у світі за середньою відвідуваністю глядачами її матчів, на те є причини, оскільки в ній грають відомі світові футбольні дружини та не менш відомі світові гравці. З німецьких футболістів найвідоміші — Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Юрґен Клінсманн, Лотар Маттеус, Олівер Кан тощо.
Автоспорт
Міхаель Шумахер — 7-кратний чемпіон світу Формули-1
Німеччина є однією з провідних країн у світі автоспорту: популярні авто-перегони, успішні автомобільні «стайні», сучасні автомобілі, команди-клуби та пілоти, прийшли саме з Німеччини. Найуспішніший пілот в історії Формули-1, за всю її історію, Міхаель Шумахер, добився найзначніших досягнень в автоспорті за свою кар'єру і виграв найбільше чемпіонатів і заїздів, ніж будь-який інший пілот від часів заснування Формули-1 в 1946 році, ставши одним із найбільш високооплачуваних спортсменів в історії. Серед провідних команд в автоспорті команди «BMW» і «Mercedes», що неодноразово перемагали в Кубку конструкторів. Команда «Порше» 16 разів вигравала гонку-ралі «24 години Ле-Мана» . Популярні в Німеччині перегони в класі ДТМ.
Гандбол
Гандбольна Ліга Німеччини вважається найкращою лігою у світі, чоловіча збірна країни у 2007 році стала чемпіоном світу уже втретє. Майже 850 000 гандболістівзмагаються в 4600 клубах[24] під патронатом Федерації гандболу Німеччини. Стає дедалі популярнішим і баскетбол, особливо, завдяки успіхам Дірка Новіцкі, що здобув у 2007 році MVP, звання найціннішого гравця Національної баскетбольної асоціації, який став одним із найкращих гравців у світі.
Теніс
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора