Міністерство освіти і науки України
Національний авіаційний університет
Кафедра маркетингу
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Системний аналіз»
Варіант № 2
Київ - 2017
ЗАВДАННЯ №1
Тема: Прийняття управлінського рішення, види рішення.
Теоретичні відомості
Управлінське рішення - це творча вольова дія суб'єкта управління, спрямована на вирішення конкретної ситуації або проблеми. Прийняття рішень є центральною ланкою будь-якої діяльності організації. Можна виділити стратегічні, адміністративні і оперативні рішення. Стратегічні рішення пов'язані, головним чином, із зовнішніми проблемами підприємства, адміністративні - зі створенням максимального виробничого потенціалу на базі раціонального використання ресурсів, операційні - з максимізацією прибутковості поточних операцій.
Прийняття управлінського рішення — це спрямований на досягнення поставленої мети вольовий вплив суб'єкта управління на його об'єкт.
Задача прийняття рішення виникає в разі існування мети, досягнення якої можливе різними способами, і факторів, які обмежують можливість її досягнення. Кінцевим результатом задачі прийняття рішення є саме рішення. Рішенням може бути напрям діяльності, спосіб дії, план роботи, варіант проекту, придбання товару та ін.
У таблиці 1.1 наведено чинники диференціації головних видів рішень.
Таблиця 1.1
Чинники диференціації головних видів рішень
Етапи прийняття рішень
Види рішень
Унікальні
Стандартні
Рутинні
Необхідність вибору
Викликає сумнів
Приймався неодноразово
Не викликає сумнівів
Пошук інформації
Ускладнено, вимагає великих витрат часу
Потрібна інформація тільки про відзначні властивості
Незначна
Формування варіантів рішень
Умови формування не повторюються в майбутньому
Умови формування в основному повторюються в майбутньому
Умови формування цілком повторюються в майбутньому
Оцінка кожного варіанта
Змінюється з часом
Не змінюється з часом
Досить проста
Аналіз наслідків реалізації
Ускладнений
На підставі прийнятих рішень
Не викликає сумнівів
Апарат переваги одних варіантів над іншими
До кінця не сформований, часто формується в процесі прийняття рішень
Цілком сформований
Досить простий
Право на здійснення вибору
Цілком не визначено
Визначено
Дії після прийняття рішень
Сумнів в здійсненні вибору
Можливість коригування вибору
Наслідки прийняття рішень
Значні
Досить важливі
Незначні
Перший етап ухвалення рішення – «необхідність вибору». Для унікальних рішень вона викликає сумніви, оскільки ОПР (особа, що приймає рішення) раніше не приймав подібних рішень, не знайомий з механізмом здійснення самого вибору і не може з достатньою точністю передбачати його наслідку.
Для стандартних рішень, тобто таких, котрі ОПР приймав раніше неодноразово, вибір приймався неодноразово.
Для рутинних рішень, тобто таких, з якими ОПР зіштовхується регулярно, необхідність вибору не викликає сумнівів.
Пошук інформації для унікального рішення утруднений і вимагає великих витрат часу тому, що унікальне рішення зазвичай лежить за межами постійної сфери діяльності ОПР. Для стандартних рішень потрібно тільки інформація про відмітні властивості варіантів рішення, оскільки подібні рішення вже приймалися ОПР у минулому, і він вже має деякий досвід. З необхідністю прийняття рутинних рішень ОПР зіштовхується постійно, тобто вже має необхідний досвід і певну кількість інформації і, отже, для прийняття рутинних рішень потрібно лише незначний пошук інформації.
Будь-яке рішення приймається ОПР у сформованих на момент ухвалення рішення умовах. Для унікальних рішень ці умови в майбутньому не повторюються (випускник школи вирішує, у який ВУЗ буде надходити). Для стандартних рішень умови формування варіантів в основному повторюються в майбутньому (студент вирішує, куди поїде відпочивати на канікулах), а для рутинних ці умови в майбутньому повторюються цілком (студент вирішує, чи йти йому сьогодні на лекції).
При оцінці варіантів повинен дотримуватися принцип комплексності, що дає можливість проаналізувати кожний з варіантів із усіх можливих сторін. Для унікальних рішень оцінка кожного з варіантів міняється в часі, у залежності від умов, у яких виявиться ОПР на момент ухвалення рішення. При прийнятті стандартних рішень оцінка варіантів не міняється в часі, оскільки умови їхнього формування практично цілком повторюються. Для рутинних рішень умови формування варіантів цілком повторюються, ОПР має значний досвід прийняття таких рішень і значною кількістю інформації і, як наслідок, оцінка варіантів рутинних рішень досить проста.
Аналіз наслідків реалізації також повинен бути зроблений на підставі комплексного підходу на максимально можливий період часу в майбутньому. Такий аналіз для унікальних рішень буде ускладнений, оскільки ОПР раніше не зіштовхувався з необхідністю прийняття подібних рішень і не має необхідний досвід, щоб прогнозувати наслідки з достатньою точністю. Аналіз наслідків реалізації стандартного рішення проводиться на підставі оцінки наслідків подібних рішень, прийнятих раніше. Для рутинних рішень аналіз наслідків реалізації не викликає сумнівів, тобто ОПР на підставі наявного досвіду і знань може з достатньою точністю передбачати наслідки реалізації таких рішень. Якщо умови ухвалення рішення повторюються в майбутньому, то аналіз наслідків може бути зроблений на підставі раніше прийнятих рішень.
Аппарат надання переваги – це є ті формальні правила, на підставі яких можна зробити висновок, чому один з варіантів «краще» або «гірше» іншого.
Для унікальних рішень, через відсутність минулого досвіду, цей апарат до кінця не сформований і формується в процесі ухвалення рішення.
З необхідністю прийняття стандартних рішень ОПР зіштовхується досить часто і, отже, для рішень даного виду апарат переваги цілком сформований. Це твердження справедливе і для рутинних рішень, але у виді більшого досвіду прийняття рутинних рішень і їхньої меншої значимості апарат переваги для таких рішень не тільки цілком сформований, але і досить простий.
Право на реалізацію вибору належить ОПР, у якості якого може виступати як одна людина, так і група людей, що володіють правами (владою) і несуть відповідальність за наслідки прийнятого рішення. У виді того, що необхідність прийняття унікальних рішень виникає досить рідко й аналіз наслідків їхньої реалізації ускладнений, то і право на здійснення вибору цілком не визначено. Механізм прийняття стандартних і рутинних рішень відпрацьоване досить чітко і право на прийняття таких рішень визначено.
Комплексна оцінка наслідків ухвалення рішення приводить до тих дій, що здійснюються після вибору і зводяться до двох варіантів:
чи є можливість коригувати вибору на певному етапі;
такої можливості немає;
У другому випадку виникнуть сумніву в тім, що вибір був зроблений правильно.
Після проведення такого вибору необхідно вирішити, доя якого виду рішень належить обране. Найбільше простий спосіб це зробити – встановити, яка кількість етапів прийняття рішення переважає в даному ланцюжку. За переважаючою кільуістю етапів з трьох видів рішень визначається вид даного рішення.
Виконання завдання
Розглянемо прийняття рішення бізнесмена, дохід якого складає 10000 грн. на місяць, щодо покупки пари зимового взуття з натуральним хутром (таблиця 1.2).
Таблиця 1.2
Етапи прийняття рішень
Види рішень
Унікальні
Стандартні
Рутинні
1
Необхідність вибору
2
Пошук інформації
3
Формування варіантів рішень
4
Оцінка кожного варіанта
5
Аналіз наслідків реалізації
6
Апарат переваги
7
Право на здійснення вибору
8
Дії після прийняття рішень
9
Наслідки прийняття рішень
1. Перший етап ухвалення рішення – «необхідність вибору». Цей варіант підходить для стандартних рішень, тобто таких, котрі ОПР приймав раніше неодноразово.. Цей вибір не віднесено до рутинних рішень, адже бізнесмен має можливість купити один раз на рік пару зимнього взуття з натуральним .
2. Пошук інформації - потрібна тільки інформація про віздначні властивості товару, оскільки подібні рішення вже приймалися ОПР у минулому, і він вже має досвід.
3. Умови формування варіантів в основному повторюються в майбутньому. Рідко, але у будь-якої людини, і у бізнесмена також, буде потреба з появою холодів у придбанні взуття.
4. Оцінка варіантів цілком проста. Умови формування варіантів цілком повторюються, бізнесмен має гарний досвід прийняття таких рішень і володіє досить великою кількістю потрібної інформації.
5. Аналіз наслідків реалізації буде досить ускладнений. Адже в кожному сезоні
з’ являються більш нові моделі взуття.
6. Апарат переваги до кінця не сформований, часто формується в процесі прийняття рішень. Людина, що має досить великий бюджет не буде приділяти великої уваги ціні, а буде опиратися на власні бажання. Тобто вона може звертати більше уваги на зовнішній вигляд, а не на іункціональність, або навпаки.
7. Право вибору визначено і воно належить бізнесмену, оскільки це його власні кошти.
8. Дії після ухвалення рішення – можливість коригування вибору. В майбутньому бізнесмен просто зможе купити взуття іншої моделі, якщо вона його зацікавить.
9. Наслідки ухвалення рішення досить важливі. Оскілки людині потрібно буде ходити в цьому взутті протягом всього сезону. Тому до вибору потрібно віднестися серйозно.
Висновок
Дане рішення для визначеної ОПР можні віднести до стандартного, оскільки більшість розглянутих етапів ухвалення рішення належить саме до стандартних.
ЗАВДАННЯ №2
Тема: Формування критеріїв для прийняття управлінського рішення
Теоретичні відомості
Рішення — це основна форма управлінської діяльності, яка відбиває зміст праці керівника; це діяльність суб'єкта управління, спрямована на досягнення цілей, які поставлені перед керованою системою (об'єктом) — підприємством, його структурними підрозділами, працівниками; це одноразовий вплив керуючої системи на об'єкт управління, який містить формулювання цілей, дій та їхньої реалізації. Як правило, формулювання рішення містить констатуючу (інформація про стан вирішуваної проблеми) і результативну (розпорядження про дії) частини.
Вибір критеріїв прийняття управлінських рішень залежить від моделі прийняття управлінських рішень у конкретній ситуації. Усі критерії прийняття рішень можна розташувати між двома підходами (полюсами): повною раціональністю і повною ірраціональністю. Узагальнимо їх у табл.2.1.
Таблиця 2.1
Вибір критеріїв прийняття управлінських рішень
Визначальні фактори
Підхід
Застосовувані критерії прийняття управлінських рішень
Зовнішнє середовище: науково-технічні фактори, економічні фактори, природні фактори, юридичні фактори Внутрішнє середовище: витрати, терміни. Завдання: терміни, витрати, вигоди.
Цілком раціональний
Кількісні (максимізація прибутку акціонерної вартості фірми й ін.)
Зовнішнє середовище: фактори культурного оточення, демографічні фактори, політичні фактори і т. п. Внутрішнє середовище: корпоративна культура (норми, цінності), ієрархія і повноваження в організації, особистісні особливості, організаційна структура і т. п. Завдання: учасники, баланс сил, баланс інтересів тощо.
Цілком ірраціональний
Якісні (завоювання престижу фірми, інтереси груп усередині фірми, задоволення амбіцій керівника й ін.)
Основні вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень:
повна оцінка усіх економічних наслідків рішення, що приймається у короткостроковому і довгостроковому періодах, виходячи із цілей підприємства;
відповідність системі цілей підприємства;
пристосованість до аналізу в умовах невизначеності;
об’єктивність і доступність вихідних даних;
універсальність;
гнучкість.
Виділяють наступні критерії прийняття управлінських рішень:
1. Критерії прийняття рішень за обсягом і структурою випуску продукції. Для визначення виробничої програми використовують питомий маржинальний прибуток, тобто різницю між ціною продукції і змінними витратами на її виробництво. До виробничої програми включають усі види продукції, у яких позитивний питомий маржинальний прибуток. Тоді підприємство зможе використати всі наявні можливості для покриття постійних витрат і одержання прибутку.
2. Критерії прийняття рішень «виробляти чи купувати». Ці критерії можна використати тільки в тому випадку, якщо виготовлення власними силами не потребує розширення виробничих потужностей. Крім того, необхідно враховувати якість продукції; взаємини з постачальниками тощо. Відбір критеріїв прийняття рішень залежить від ступеня завантаженості виробничих потужностей.
3. Критерії прийняття рішень при визначенні нижньої межі ціни продукції. Нижня мета ціни залежить від таких факторів:
- виду угоди;
- завантаження потужностей.
Ціна на будь-які види продукції не повинна бути нижчою змінних витрат на його виробництво.
4. Критерії прийняття рішень при ціноутворенні. Виходячи з попиту, розрахункової суми витрат і ціни конкурентів, підприємство може визначити ціну на свою продукцію й розробити систему знижок на неї. При вирішенні проблеми ціноутворення необхідно вибирати методику розрахунку цін, у якій повинні бути враховані, як мінімум, три фактори: собівартість продукції, ціни конкурентів і товарів-замінників, а також наявність у того чи іншого товару унікальних переваг. Усі розрахунки повинні вироблятися па підставі аналізу беззбитковості. Остаточна ціна буде перебувати десь у межах між занадто низькою ціною, що не забезпечує прибутку, і занадто високою, що перешкоджає формуванню попиту. Мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції й упущеною вигодою, а максимальна – або наявністю якихось унікальних переваг у товарі підприємства, або цінами конкурентів. Відповідно надаючи знижки на продукцію, підприємство не повинно виходити за межі даного інтервалу.
5. Критерії прийняття рішень при управлінні матеріальними потоками на підприємстві. При управлінні матеріальними потоками необхідно дотримуватись спеціально розроблених управлінських процедур, основою яких є: планування, забезпечення виробництва, збуту, зберігання і транспортування як єдиного матеріального потоку.
Виконання завдання
Завдання: побудувати простори змінних і критеріїв та знайти область Парето.
Умови: Покупець може витратити на покупку товарів не більше 40 грошових одиниць. Вартість одиниці товару 1-го виду – 2 грошові одиниці, другого виду – 4 грошові одиниці. Кількість одиниць товарів – ціле число. Першого компонента в першому товарі – 1 одиниці, у другому товарі – 3 одиниці. Другого компонента в першому товарі – 4 одиниці, у другому товарі – 2 одиниці. Кількість товарів має бути цілим числом.
Рішення: Формалізуємо надану залежність при здійсненні покупки та визначимо іі за формулою:
Y = a*X1+b*X2, (3.1),
де Y- вартість покупки;
a і b – постійні (вартість товару);
Х1 та Х2 – змінні (кількість товару).
У нашому випадку Y = 40 грошових одиниць, a і b відповідно = 2 і 3 грошовим одиницям. Підставимо до формули (2.1) значення вартості покупки та ціни товарів і розрахуємо значення Х1 та Х2. Отримані дані заносимо до першої та другої граф в таблиці 2.1 та відображаємо отримані результати графічно на рисунку 2.3.
Далі знайдемо критерії за формулою:
fi = j1*X1+s1*X2 (2.1),
де fi – функціонал, i = 1,…,m (в нашому випадку m = 2);
j1 та s1 – постійні (кількість компонентів);
X1 та X2 – значення кількості товарів, що визначаються точкою простору змінних.
У нашому випадку j та s відповідно = значенням одного з компонентів (жиру чи білку) для однієї точки з простору змінних, що зафіксовано в умовах завдання; необхідно знайти f. Розраховуємо f1 (вміст жиру) та f2 (вміст білку) для кожної точки з простору змінних і отримані дані заносимо до третьої та четвертої граф таблиці 2.1 та зображаємо графічно на рис. 2.4.
Розрахунок точки простору змінних:
Підставимо задані в умовах завдання значення a, b, Y до формули (2.1) і отримаємо: 40 = Х1*2+Х2*4.
Припустимо, що ми можемо купити тільки товар Х1, тоді його кількість буде дорівнювати 40:2=13 (оскільки кількість товару має бути цілим числом). Якщо припустити, що ми можемо купити тільки товар Х2, тоді його кількість дорівнюватиме 40:4=10. Отже Х1 = 1,…, 10.
Розрахунок точки простору функціоналів:
Підставимо задані в умовах завдання значення j, s та отримані значення Х1 та Х2 до формули (2.2):
f1 = 1*1+3*9=28 f2 = 4*1+2*9=22
Далі досліджуємо граничні точки простору функціоналів, що ілюструють отриману криву на рисунку 6 щодо відповідності оптимальності за Парето; результати заносимо у п’яту графу таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Значення Х1
Значення Х2
Значення першого критерію f1
Значеннч другого критерію f2
Належність до області Парето
1
9
28
22
2
9
29
26
3
8
27
28
4
8
28
32
5
7
26
34
6
7
27
38
7
6
25
40
8
6
26
44
9
5
24
46
10
5
25
50
Рисунок 3.3
/
/
Висновок
Ефективними будуть точки з координатами (25;50), (26;44), (27;38), (28;32), (29;26), але оптимальною буде точка з координатами (27;38). Тобто ми можемо купити товар за 40 одиниць.
Y1 (10;5)= 10*2+5*4=40 грошових одиниць
Y2 (8;6) = 8*2+6*4=40 грошових одиниць.
Y3 (6;7)= 6*2+7*4=40 грошових одиниць.
Y4 (4;8)= 4*2+8*4=40 грошових одиниць.
Y5 (2;9)= 2*2+9*4=40 грошових одиниць
Список використаної літератури
Системний аналіз: навч. посібник / О.І. Аршинова, А.В. Шевченко. − К.: НАУ, 2008. – 128 с.
http://pidruchniki.com/12560607/menedzhment/priynyattya_rishen
Пушкар Л. С. Контролінг: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 1997.
Данилочкина Н. Г. Контроллинг как инструмент управлення предприятием. – М.: ЮНИТИ, 2002.
Контроллинг как инструмент управления предприятием. Под ред. Н.Г.Данилочкиной. – М.: Аудит, Юнити, 1998.