Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Економіки і менеджменту
Факультет:
Факультет економіки
Кафедра:
Економіка підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Методичні рекомендації
Предмет:
Інвестиційний менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо виконання курсової роботи з нормативної навчальної дисципліни
циклу дисциплін фахової підготовки
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Донецьк – ДонНТУ – 2010 р.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА «ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо виконання курсової роботи з нормативної навчальної дисципліни
циклу дисциплін фахової підготовки
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Спеціальність: 8.18010012 „Управління інноваційною діяльністю”
Напрям підготовки: 8.180100 „Специфічні категорії”
Спеціальність: 8.03060102 „Менеджмент інноваційної діяльності”
Напрям підготовки: 8.030601 „Менеджмент
РОЗГЛЯНУТО
на засіданні кафедри “Економіка підприємства”
Протокол № 1 від 31.08.2010 р.
ЗАТВЕРДЖЕНО
на засіданні Учбово-видавницької Ради ДонНТУ
Протокол № 2 від 5.10.2010 р.
Донецьк – ДонНТУ – 2010р.
УДК 339.332.2
Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з нормативної навчальної дисципліни циклу дисциплін фахової підготовки «Інвестиційний менеджмент» для студентів магістратури. Спеціальність: 8.18010012 „Управління інноваційною діяльністю”. Напрям підготовки: 8.180100 „Специфічні категорії”. Спеціальність: 8.03060102 „Менеджмент інноваційної діяльності”. Напрям підготовки: 8.030601 „Менеджмент/ Укл.: В.М. Хобта, О.М. Фіщенко - Донецьк: ДонНТУ, 2010. - 31 с.
Наводяться вимоги і рекомендації до виконання курсової роботи. Методичні рекомендації призначені для спеціальності “Менеджмент інноваційної діяльності”.
Укладачі:
д. е. н., проф. В. М. Хобта,
к. е. н., доц. О. М. Фіщенко
Відповідальний за випуск
д е. н., проф. В.М. Хобта
ЗМІСТ
1. Загальні положення
6
2. Структура курсової роботи
6
3. Методика виконання курсової роботи
7
3.1. Сутність інвестиційного проекту та умови його здійснення
7
3.2.Обгрунтування джерел фінансування
7
3.3.Формування платіжних потоків по проекту
9
3.4. Показники економічної ефективності проекту
11
3.5. Фінансовий план інвестицій
19
3.6. Класифікація ризиків
22
3.7. Вимір та урахування впливу ризику
24
3.8. Визначення граничних параметрів інвестиційного проекту
26
4. Розробка інвестиційної пропозиції
29
5. Рекламний проспект
29
6. Висновки по роботі
29
Перелік посилань
30
Додатки
31
1 Загальні положення
Курсова робота є заключним етапом вивчення дисципліни «Інвестиційний менеджмент». Вона виконується для закріплення теоретичних знань і практичних навичок, отриманих у процесі лекційних, практичних та індивідуальних занять, вироблення в студентів уміння самостійної розробки інвестиційних проектів, підготовки бізнес-планів та інших інформаційних документів, що характеризують інвестицію.
Темою курсової роботи є обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проекту.
Задачею виконання курсової роботи з дисципліни «Інвестиційний менеджмент» є формування в студентів навичок по:
формуванню інформаційної бази на стадії підготовки інвестиційного проекту;
моделюванню інвестиційного процесу;
оцінці ефективності інвестиції;
урахуванню впливу ризику на результативність інвестиції;
підготовці різноманітних організаційно-інформаційних форм, що характеризують інвестицію.
Мета курсової роботи складається в прогнозуванні параметрів інвестиційного проекту, оцінці ефективності інвестиції, підвищенні обгрунтованості інвестиційних рішень.
Об'єктом дослідження є інвестиційні проекти, що здійснюються на промислових підприємствах.
Інформаційна база дослідження:
Вихідний матеріал підбирається студентами на підприємстві під час проходження практики, з опублікованих літературних джерел, матеріалів звітності, бізнес-планів тощо.
Методи дослідження: методи системного, економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок, методи моделювання.
Тема курсової роботи: обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проекту.
Розрахунки в роботі виконуються тільки за тими формулами, які відповідають конкретній ситуації, що розглядається.
2 Структура курсової роботи
Пояснювальна записка курсової роботи складається з наступних розділів:
Вступ.
1. Формування параметрів інвестиційного проекту.
1.1 Сутність інвестиційного проекту та умови його здійснення.
1.2 Обгрунтування джерел фінансування.
1.3 Формування платіжних потоків по проекту.
2. Розрахунок показників економічної ефективності інвестиції.
3. Фінансовий план інвестиції.
4. Оцінка й урахування впливу ризику в інвестиційному проекті.
4.1 Класифікація ризиків.
4.2 Вимір і урахування впливу ризику.
4.3 Визначення граничних параметрів інвестиційного проекту
4. Розробка інвестиційної пропозиції.
5. Рекламний проспект.
Висновок
Перелік посилань
3 Методика виконання курсової роботи
У вступі обгрунтовується необхідність виконання розрахунків економічної оцінки ефективності інвестицій, роль оцінки в обгрунтуванні рішення щодо здійснення проекту, визначається мета курсової роботи, формуються задачі, об'єкт і методи дослідження.
Сутність інвестиційного проекту та умови його здійснення
У даному розділі необхідно розкрити такі питання:
Причини, що обумовили необхідність розробки та здійснення проекту.
Стисла характеристика підприємства на який передбачається здійснення проекту. Необхідно зазначити предмет діяльності підприємства, його форму власності та організаційно правовий статус, місце розташування й адресу, а також рік створення.
Створювана продукція та її характеристика, споживчі властивості, переваги в порівнянні з аналогами, конкурентоспроможність.
Характеристику виробничої бази, на якій передбачається реалізувати проект (чинної, створюваної). Необхідно привести відомості про устаткування, наявне на підприємстві, його кількість, потужність. Якщо інвестор вирішує питання про заміну старого устаткування новим, то необхідно зазначити технічну характеристику нового обладнання, а також перевагу його перед старим (із погляду технологічного процесу) .
Плановані обсяги виробництва продукції (послуг) у натуральному і вартісному виразі по роках життєвого циклу (дод. А), ([5], с. 23).
Організаційний план здійснення проекту, який включає найменування робіт і основні етапи їхнього виконання, обсяги й терміни виконання (дод. Б), ([5], с. 25).
Обґрунтування джерел фінансування
Необхідно розкрити такі питання:
Обсяг інвестицій, необхідний для реалізації проекту на етапах життєвого циклу.
Класифікація джерел фінансування інвестицій.
Переваги, недоліки окремих джерел.
Власні можливості підприємства у фінансуванні проекту.
Позикові джерела фінансування, їхні обсяги, умови використання, терміни повернення коштів.
Кожен інвестиційний проект до початку свого здійснення включає процес пошуку фінансових коштів. Через одержання цих коштів необхідно забезпечити рівновагу між інвестиційними витратами та фінансовими можливостями.
Інвестиційна діяльність може реалізовуватися за рахунок:
Власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, грошові накопичення та заощадження громадян, юридичних осіб і т.п.).
Позикового фінансування коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити).
Залучення фінансових коштів інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб).
Бюджетних інвестиційних асигнувань.
Безоплатних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
Аналіз наявних можливостей фінансування та оцінку їхнього впливу на ефективність інвестиційних процесів доцільно здійснювати на основі класифікації джерел ([3], с. 101).
Використання внутрішніх джерел (самофінансування) має ряд переваг: підвищується сталість, надійність і кредитоспроможність підприємства, виключаються витрати на фінансування, підвищується незалежність від зовнішнього капіталу.
Проте в умовах економічної кризи можливості внутрішнього фінансування підприємств обмежені низькими результатами виробничо-господарської діяльності.
Фінансування на основі власних коштів власників підприємств, акціонерів, пайовиків є найкращим із видів зовнішнього фінансування, тому що воно не знижує фінансової сталості підприємства та полегшує умови одержання коштів. Другим різновидом зовнішнього фінансування є використання коштів, наданих кредиторами. Основою залучення цього джерела є не участь власників фінансових коштів в інвестиційних процесах, а кредитні відносини, що призводять до додаткових витрат виплати процентів і зниження прибутку.
При виконанні курсової роботи необхідно оцінити можливість використання власних коштів підприємства для фінансування інвестиційного проекту. При відсутність власних коштів, необхідно зазначити умови одержання і повернення позикових коштів.
В цьому розділі також потрібно обгрунтувати рівень мінімальної процентної ставки для дисконтування та прийняття рішень.
Встановлення вимоги мінімальної процентної ставки повинно здійснюватися з урахуванням можливості використання різноманітних джерел фінансування інвестиційних об'єктів. При фінансуванні інвестиції цілком власним капіталом, необхідно розглядати альтернативну можливість використання своїх коштів інвестором на ринку капіталу. Тому мінімальна вимога відсотку, встановленого до інвестиції, не може бути нижчою за відсоток (iр), що виплачується банками по внесках, який склався на ринку капіталу:
.
(1)
Названий відсоток (ір) являє собою нижню межу для встановлення вимоги. Причому, чим вище ризик інвестиції, тим вище встановлюється значення мінімальної процентної ставки. Якщо позначити добавку, обумовлену ступенем ризику величиною Р, то можна записати таку вимогу:
.
(2)
Якщо інвестиція фінансується цілком позиковим капіталом, то орієнтиром для встановлення мінімального відсотку є вимога відсоткової ставки кредитора, що надає капітал (iкр):
.
(3)
При цьому також вимога кредитора представляє нижню межу. Формування остаточного значення обумовлено також ризиком, пов'язаним із конкретною інвестицією:
.
(7)
У випадку якщо інвестиція фінансується частково власним (ВК) і частково позиковим капіталом (ПК), у якості орієнтира розраховується змішана відсоткова ставка з урахуванням рівня використання кожного джерела:
.
(8)
На практиці вимога мінімальної відсоткової ставки встановлюється підприємцем суб'єктивно на підставі статистичних даних про дохідність раніше здійснених інвестицій та умов надання й одержання коштів на ринку капіталу.
3.3 Формування платіжних потоків по проекту
У даному розділі необхідно підготувати зведену інформацію, що характеризує потоки доходів і витрат:
Витрати на підготовку проекту, створення інвестиційного об'єкта.
Витрати, пов'язані з експлуатацією інвестиційного об'єкта.
Витрати пов'язані з залученням позикових коштів.
Виплати і надходження від експлуатації інвестиційного об'єкта.
Здійснення інвестиції можна подати як виплату фінансових коштів у вигляді інвестиційних витрат і одержання доходів (рис. 1) ([8], с. 50).
Рис. 1 Схема інвестиційного процесу
Витрати на створення (придбання) інвестиційного об'єкту – одночасні витрати, що здійснюються на початку інвестиційного періоду й обумовлюють наступні надходження прибутків та витрат. Вони є найбільше важливою статтею витрат інвестиційного процесу як за часом здійснення, так і за розміром. При оцінюванні розміру цих витрат крім прямої вартості інвестиційного об'єкту необхідно враховувати супутні капітальні вкладення.
Поточні витрати – періодично повторювані витрати, що призначені для компенсації споживаних ресурсів у процесі використання інвестиційного об'єкту. Їхній розрахунок повинен здійснюватися на весь життєвий цикл інвестицій з урахуванням характеру зміни окремих видів витрат. ([3], с. 51)
До доходів інвестицій варто віднести два компоненти: доходи від реалізації утворюваної продукції (послуг) або отримані за рахунок зниження собівартості продукції, доход від ліквідації інвестиційного об'єкта. Доходи від реалізації можуть бути подані у виді прибутку або визначені за схемою затрати - виручка. Для визначення поточних прибутків велике значення має вивчення характеру зміни обсягу продажів у часі. Тому розрахунок розмірів поточних доходів від інвестування коштів пов'язаний із проблемою маркетингового дослідження ринку: конкурентів, політики цін, кількості потенційних споживачів і т.д.
Доход від ліквідації інвестиційного об'єкта визначається з урахуванням витрат на ліквідацію і в окремих випадках може перейти в категорію видатків.
Найважливішим моментом є встановлення загальної тривалості аналізованого періоду, так називаного планового горизонту. Від його розміру значною мірою залежить ухвалення рішення про здійснення інвестиції. Коли плановий горизонт менший за термін реалізації інвестиційного об'єкту, виручка від ліквідації не планується.
При формуванні вихідної інформації в курсовій роботі слід прийняти до уваги, що потік поточних інвестиційних платежів може бути представлений також у вигляді запланованої величини чистого прибутку від реалізації проекту, а також грошового потоку. Необхідно враховувати різницю між розміром чистого прибутку і чистого грошового потоку. Грошовий потік – це грошові кошти, що надходять або виплачуються на протязі часового відрізку вибраного за одиницю (наприклад, року). Спрощено ці показники визначаються за наступними формулами:
(4)
, (5)
де: Д – доходи від реалізації продукції чи послуг;
В – витрати на створення та експлуатацію інвестиційного об'єкту;
П – чистий прибуток;
Ам – амортизаційні відрахування;
Н – ставка оподаткування прибутку.
3.4 Показники економічної ефективності проекту
У даному розділі на основі сформованого потоку платежів виконується оцінка ефективності інвестиційного проекту та формулюються висновки згідно з критеріями кожного методу.
Показник чистої дисконтованої вартості характеризує перевищення дисконтованих доходів над витратами та змінюється в залежності від значення відсоткової ставки (і), яка використовується для врахування фактору часу. Це витікає з формули розрахунку цього показника:
при незмінних поточних платежах
,
(6)
при змінних поточних платежах
,
(7)
де: ЧДВ – чиста дисконтована вартість;
д – поточні доходи від реалізації продукції чи послуг;
в – поточні витрати на експлуатацію інвестиційного об'єкту;
Дл – доходи від ліквідації інвестиційного об'єкту;
В – витрати на створення інвестиційного об'єкту;
n – тривалість використання інвестиційного об'єкту.
При зростанні рівня відсоткової ставки інвестиція може перейти з категорії вигідних в категорію невигідних. Виходячи з динамічності відсоткової ставки в залежності від ситуації на ринку капіталу та умов фінансування проекту, можна вважати недоліком методу чистої дисконтованої вартості неоднозначність характеристики. Це наочно видно на графіку залежності (рис. 2).
Рис. 2. Залежність чистої дисконтованої вартості від встановленого рівня дохідності
В роботі потрібно оцінити доцільність інвестиційного проекту згідно методу чистої дисконтованої вартості та дослідити залежність цього показника від рівня процентної ставки.
Показник внутрішньої норми прибутку характеризує розмір доходу на капітал, при якому наступає межа ефективності інвестиції, тобто інвестиція є мінімально вигідною. Критерій методу внутрішньої норми прибутковості міститься в наступному: інвестиція є вигідною, коли внутрішня норма прибутковості (ВНП) не нижче гарантованого мінімального доходу на капітал (іmin):
.
(8)
Таким чином, критерій методу внутрішньої норми прибутковості потребує порівняння двох величин: мінімального процента imin, як встановленої вимоги до інвестиційного об'єкта виходячи з зовнішніх умов, що склалися на ринку капіталу, і внутрішнього процента ВНП, що витікає з інвестиційних розрахунків виходячи з очікуваної дохідності капіталу. Для використання критерію необхідно встановити:
рівень вимоги мінімальної процентної ставки (imin) встановленої до конкретної інвестиції;
рівень очікуваної внутрішньої процентної ставки (ВНП), який має інвестиція.
Розмір внутрішньої норми прибутку може встановлюватися різними методами. Одним з аналітичних методів розрахунку внутрішньої норми прибутку є метод поліному. Вихідною умовою для визначення є також критерій дисконтованої вартості капіталу:
,
(9)
де Пj – інвестиційні платежі (витрати, доходи) в j-му періоді.
Використання методу поліному розглянемо на прикладі інвестиційного об'єкта, що характеризується наступним чисельним рядом:
-100 10 10 100 гр. од.
0 1 2 3 роки
Для визначення внутрішньої норми прибутку складемо рівняння чистої дисконтованої вартості:
У випадку, коли і = ВНП рівняння має вигляд:
Для спрощення приймемо 1+ВНП=х. Рівняння прийме вигляд:
Перемножимо рівняння на х3:
Це рівняння являє собою поліном третього ступеня. Його можна вирішити методом дотичних, відповідно до якого значення невідомого параметру встановлюється шляхом поетапного підбору. На першому етапі воно задається довільно. На послідуючих етапах уточнення здійснюється за формулою:
.
(10)
Кількість етапів визначається забезпеченням вимоги хi+1 = хi .
В якості відправної точки приймемо х = 1,1. Значення складових формули 3.13 відповідно характеристик даної інвестиції визначається наступним чином:
Перша ітерація:
друга ітерація:
третя ітерація:
В зв'язку з тим, що отримане в результаті третьої ітерації значення х2 майже не відрізняється від значення х3, приймаємо як підсумковий результат х = 1,068860179. Таким чином внутрішня норма прибутку складає 6,89 %. Для оцінки достовірності отриманого результату використаємо критерій дисконтованої вартості, відповідно якого при значенні відсоткової ставки на рівні внутрішньої норми прибутку цей показник дорівнює нулю.
і = ВНП
Як видно з розрахунків при і = ВНП дисконтована вартість капіталу дорівнює нулю, що підтверджує правильність отриманого значення внутрішньої норми прибутку.
Іншим методом визначення рівня внутрішньої норми прибутку є метод хорди. На рис.3 наведено залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки. Задача стосується визначення координат точки перетинання кривої К1К2 з горизонтальною координатною віссю. У випадку, коли ця лінія буде мінімально короткою, ці координати практично співпадають з координатами точки М, що знаходиться в місці перехрещення з горизонтальною координатною віссю прямої лінії К1К2, що уявляє собою хорду.
Рис. 3. Залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки
В результаті отримаємо формулу розрахунку внутрішньої норми прибутку:
.
(11)
Розрахунок внутрішньої норми прибутку методом хорди здійснюється відповідно наступним етапам:
1. Скласти рівняння розрахунку чистої дисконтованої вартості інвестицій, що аналізуються.
2. Довільно задати два значення відсоткової ставки і1 та і2, припускаючи, що значення внутрішньої норми прибутку знаходиться в інтервалі між ними.
3. Розрахувати значення чистої дисконтованої вартості для заданих значень і1 та і2. Якщо ЧДВ1 > 0, а ЧДВ2 < 0, то переходимо до наступного етапу. Якщо ця вимога не дотримується, то необхідно скорегувати і1 або і2 та повторно виконати розрахунки.
4. Визначити значення внутрішньої норми прибутку використовуючи формулу 3.19.
5. Зробити висновок про ефективність кожного варіанта інвестування відповідно до критерію.
6. Вибрати найбільше вигідний варіант інвестування, виходячи з вимоги максимізації значення внутрішньої норми прибутку.
Розглянемо використання методу хорди для розрахунку внутрішньої норми прибутку на умовах попереднього приклада: -100, 10, 10, 100.
Задамо два значення відсоткової ставки: і1 = 5 %; і2 = 10 %. Розрахуємо відповідні значення чистої дисконтованої вартості:
і1 = 5 %
i2 = 10%
ВНП = 6,99 %
Відхилення отриманого значення від попереднього методу визначення внутрішньої норми прибутку обумовлено погрішностями розрахунку. Слід вказати, що чим коротшою буде хорда, тим вищою точність показника.
Оцінка ефективності інвестиції може здійснюватися на основі терміну окупності, який характеризує час, необхідний для компенсації інвестованого капіталу за рахунок отримуваних доходів. Цей показник характеризує ризик неповернення вкладених коштів і широко використовується для оцінки інвестиційних проектів. Розрахунок терміну окупності ґрунтується на розподіленні життєвого циклу інвестиційного об'єкту на два періоди і відокремленні частини, на протязі якої від'ємне значення грошового потоку перетворюється в додатне. Період окупності розпочинається з початку реалізації проекту (інвестування капіталу) і закінчується моментом перевищення доходів над витратами.
Критерій методу міститься в мінімізації періоду окупності, тобто чим менший цей показник, тім більш ефективною вважається інвестиція. Враховуючи, що нульовий рівень показника не відповідає сутності інвестиційного процесу і не може використовуватися в якості орієнтиру, встановлюються нормативні вимоги для здійснення оцінки, які формалізуються у вигляді максимально допустимого терміну окупності (Tмакс.). Критерій окупності формулюється наступним чином: інвестиція вважається вигідною коли очікуваний термін окупності (t) не перевищує максимально припустимий:
.
(12)
Виходячи з формули 12 оцінка ефективності методом окупності містить два етапи: 1) обґрунтування максимального значення, 2) визначення очікуваного рівня окупності. Максимально припустиме значення обґрунтовується в умовах ринкової економіки суб'єктивно відносно окремих проектів з урахуванням їх особливостей та досвіду й мотивів інвестора. При цьому слід враховувати, що нормативне значення періоду окупності знаходиться в зворотній залежності від нормативних вимог до рентабельності інвестиції. Тому процес нормативного регламентування цих показників необхідно узгоджувати.
Період окупності встановлюється на підставі методу накопичення платежів, відповідно до якого сума інвестованих витрат зіставляється з кумулятивним чистим грошовим потоком:
;
(13)
.
(14)
Розглянемо визначення періоду окупності витрат на прикладі інвестиції з наступними параметрами:
Таблиця 1
Дані про щорічні доходи та витрати за інвестицією
Назва показника
Період
0
1
2
3
4
5
Щорічні доходи,
тис. гр. од.
-
80
80
80
60
50
Витрати, тис. гр. од.,
в т.ч.
амортизаційні відрахування
0
30
10
40
10
50
10
40
10
40
10
Період
1
2
3
4
5
Річні платежі
(П + Ам), тис. гр. од.
60
50
40
30
20
Накопичені платежі,
тис. гр. од.
60
110
150
180
200
Термін окупності міститься між двома періодами: попередній дорівнює Tn = 2 та наступний Tn = 3. Між цими періодами відбувається переломний етап динаміки накопиченого грошового потоку від від'ємного значення в T = 2 до позитивного в T = 3.
На основі розглянутих підходів здійснюється розрахунок дисконтованого періоду окупності, який враховує вплив фактору часу на вартість платежів. Дисконтований період окупності (discounted payback period) на основі накопичених потоків визначається виходячи з рівняння:
У випадку, коли інвестиції здійснюються в декілька етапів рівняння має вигляд:
(15)
Як видно з рівняння, термін відшкодування визначається періодом від початку реалізації проекту до переломного моменту в динаміці чистої дисконтованої вартості, визначеної зростаючим підсумком. Розглянемо визначення дисконтованого періоду окупності на умовах попереднього прикладу.
Період
0
1
2
3
4
5
дj-вj
річні
-
60
50
40
30
20
(1+і)-n
i=10%
0,9091
0,8265
0,7513
0,6830
0,6209
(дj-вj)(1+і)-n
54,55
41,33
30,05
20,49
12,42
(дj-вj)(1+і)-n
накопичені
54,55
95,88
125,93
146,42
158,84
Tок = 3 роки
Значення дисконтованого показника окупності, як і чистої дисконтованої вартості залежить від рівня відсоткової ставки, яку покладено в основу врахування фактору часу. Тому при різних відсоткових ставках буде отримано різні значення періоду окупності.
Період окупності на основі розглянутих підходів можна встановити графічно:
Рис. 4. Динамічний метод встановлення періоду окупності
Показник окупності використовується завжди при розробці інвестиційного проекту й при прийняті рішення. Але він має суттєві недоліки, які викривляють уявлення про ефективність. Вони пов'язані з тим, що при формуванні періоду окупності не враховуються чисті доходи за його межами. В той же час вони можуть суттєво відрізнятися у різних проектах. Внаслідок цього можливе появлення наступних помилок: альтернативні інвестиції з однаковими термінами окупності вважаються рівновигідними; інвестиції з терміном окупності більшим ніж нормативний максимально допустимий завжди оцінюються як невигідні; інвестиції з коротким терміном окупності завжди мають перевагу над інвестиціями з довшим терміном.
3.5 Фінансовий план інвестиції
Упорядкування фінансового плану є завершальним етапом економічних розрахунків інвестиційного проекту. Фінансовий план інвестиції являє собою спеціальний метод, за допомогою якого враховується потреба у фінансових коштах і в залежності від умов їхній одержання і дохідності розраховується ефективність проекту. Фінансовий план відноситься до динамічних моделей. Він є спеціальним методом нарахування процентів. Побудова фінансового плану інвестиції (ФП) базується на дотриманні фінансово-господарської рівноваги в кожному періоді для кожної зробленої альтернативи. Для забезпечення фінансово-господарської рівноваги в кожному часовому відрізку витрати протипоставляться доходам. Перевищення прибутків над витратами вкладається в умовні додаткові фінансові інвестиції. У випадку перевищення витрат здійснюється одержання кредиту. Через вкладення надлишків і фінансування дефіциту вирівнюються щорічні платежі.
При побудові ФП дотримуються наступних умов:
забезпечується повна порівнянність інвестиційних альтернатив через використання додаткових інвестицій і заходів фінансування.
не потрібно узгодження процентних ставок на одержання кредиту і вкладення вільних коштів.
допускаються в різні періоди часу різні рівні процентних ставок ([8], с. 184)
З метою оптимізації процесу побудови ФП сформульовані основні правила.
ФП будується виходячи з того, що всі платежі здійснюються наприкінці відповідного періоду. Винятком із загальної структури платежів є точка інвестування.
Точка t = 0 завжди позначає момент інвестування, а точка t = 1 кінець першого року інвестиції. Кожна наступна точка характеризує закінчення чергового року інвестиції.
Всі платежі повинні здійснюватися при дотриманні умови фінансово-господарської рівноваги надходжень та витрат у кожному розрахунковому періоді t та пункті t0. ([8], с. 185).
Метою зіставлення фінансового плану є визначення кінцевої вартості капіталу або майна (К). Цей показник визначається наприкінці кожного розрахункового періоду. При цьому вимога фінансової рівноваги у всіх періодах від t1 до t-1 включно обумовлює нульове значення вартості капіталу, на основі якого оцінюється ефективність інвестиції та приймається рішення або про доцільність її здійснення, або про зміну умов її здійснення, або про відмову від неї.
Критерій оцінки інвестиції залежить від поставленої мети. У загальному виді в якості цілей можна визначити нагромадження або споживання. У першому випадку критерієм є максимум вартості майна, у другому максимум коштів, вилучених на споживанні.
Всі платіжні процеси одного періоду t за умовами фінансування можна пояснити через п'ять видів платежів.
CК – наявний у точці інвестування t0 стартовий капітал, що може використовуватися для фінансування даної інвестиції.
ПР – платіжний ряд матеріальної інвестиції, що включає плату за придбання А0 , річні платежі надлишки qt та можливу виручку від ліквідації.
К – платежі, що пов'язані з використанням кредиту.
ДФ – платіжний ряд додаткової фінансової інвестиції.
П – платежі, що характеризують річне вилучення коштів з інвестиційного процесу на споживання. ([8], с. 186).
Потреба в кредиті або необхідність здійснення додаткових фінансових інвестицій випливає з нульового рівня платоспроможності в аналізованому періоді. Дана умова платоспроможності в точці t = 0 має наступну структуру.
СК + ПР0 + К0 – ДФ0 = 0
Величина ПР0 відповідає платі за придбання інвестиції А0 та є, отже, негативною виходячи із суми стартового капіталу СК і плати за придбання ПР0 з'являється або необхідність одержання кредиту (К0), або можливість здійснення додаткової фінансової інвестиції (ДФ0) за рахунок надлишкових коштів.
У якості вихідної інформації потоки платежів повинні бути подані в кожному періоді як підсумкові. Фінансовий план повинен відповідати формі, наведеній в табл. 2.
Розглянемо упорядкування ФП на прикладі матеріальної інвестиції з річним потоком платежів – 10000, 5000, 8000, 3000 при наявнім власнім стартовім капіталі інвестора 5000 гр. од., безмежних можливостях одержання кредиту під 15% або вкладення коштів на депозит під 10%. Вилучення коштів на споживання не передбачається. ([8], с. 191)
Таблиця 2
Фінансовий план інвестиції
Показники
Період часу
0
1
2
3
Стартовий капітал (СК)
Споживання (П)
Річні платежі (ПГ)
Додаткове фінансування (ДФ)
Внесок
Повернення
Процент (iд)
Кредитна позика (К)
Розмір кредиту
Погашення
Проценти (iк)
Вартість капіталу (КВК)
5000
–
-10000
+ 5000
–
5000
+ 750
- 5000
-750
–
8000
-7137,5
- 750
-112,5
–
3000
+ 7137,5
+ 713,75
+ 10851,25
Як видно з таблиці, наприкінці планового горизонту рівного трьом рокам, отримана вартість капіталу 10851,25 гр. од. Для ухвалення рішення про доцільність здійснення даної інвестиції, необхідно розглянути альтернативні варіанти інвестицій. У якості альтернатив можна розглядати як матеріальні, так і фінансові інвестиції.
У даному розділі необхідно побудувати два фінансових плани інвестиції для різних умов фінансування і зробити висновок про найефективніший варіант фінансування проекту.
3.6 Класифікація ризиків
Необхідно дати загальну класифікацію ризиків. Кожний вид ризиків конкретизувати для даного інвестиційного проекту. Обгрунтувати вибір найбільше високих ризиків, по яких буде виконуватися оцінка.
Існує велика кількість класифікацій ризиків за різноманітними ознаками. Ці класифікації не виключають один одного та можуть застосовуватися паралельно при аналізі окремої інвестиції.
На рис. 5 наведені види ризиків, сформовані по ряду ознак. ([10], с. 8).
Насамперед, варто розглянути види ризиків за сферою їхньої появи. Економічний або політичний розвиток породжують нові види ризику та змінює вплив раніше діючих. Так, на діяльність інвестора впливає політична обстановка, що може призвести до несприятливої ситуації, наприклад, конфіскація майна, збитки від обмінних операцій і т.д.
На результати інвестиційної діяльності може вплинути зміна законодавства, динаміка цін, неплатоспроможність дебіторів та інших факторів, пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю, у рамках яких здійснюється проект.
У класифікації, наведеній на рис. 5 показано, що за розміром ризик розділяють на мінімальний, середній та максимальний. Великий ризик може призвести до негативного рішення негативно аналізованої інвестиції. Проте відмова від здійснення ризикового заходу пов'язана із неотриманням прибутку. При прийнятті позитивного рішення інвестором може бути визнаний установлений розмір ризику й у його рамках будуть здійснюватися заплановані дії.
Як показано в класифікації, ризики розділяють за можливостями запобігання на систематичні та несистематичні, а за можливостями компенсації втрат на ті що страхуються та ті, що не страхуються. До систематичних ризиків відносять ризик, пов'язаний з загальною політичною, законодавчою й економічною ситуацією в країні, зростанням цін на ресурси, підвищенням інфляції, зміною грошової політики, кредитної політики та ін. До несистематичних ризиків відносять неплатоспроможність споживача, банкрутство постачальників, розвиток конкуренції, страйки та ін.
Рис. 5. Класифікація ризиків
3.7 Вимір та урахування впливу ризику
Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів та спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру аналізованого фактора, що характеризує прибутки або втрати, та ймовірності його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання події визначається на підставі частоти, із якою відбувається ця подія.
При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень прибутків або втрат, що мали місце при здійсненні оцінюваного або аналогічного йому процесу, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного результату та упорядкування прогнозу.
Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що характеризує рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має аналогів.
Зміна ризику складає лише один бік впливу фактора невизначеності. Необхідно співвіднести ризик з очікуваними прибутками і відібрати прийнятні виробленій стратегії інвестиції. У практиці одержали поширення наступні методи урахування впливу невизначеності і ризику:
метод поправок;
аналіз чутливості;
побудова профілю ризику;
спеціальні методи формалізованого опису невизначеності. ([10], с. 15).
Найпростішим є метод поправок. Цей метод дозволяє врахувати невизначеність шляхом коригування параметрів проекту на величину поправок. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку визначеної інформації. Метод поправок спрямований на встановлення результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою поправок, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у сприятливішій ситуації.
Широке поширення одержало коригування норми дисконтування або норми накопичення капіталу. Для урахування ризику, користуючись методом поправок, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір коригування залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i) коректується на розмір ризику (Z):
r = (i +Z).
Визначити розмір коригування ставки дисконтування на ризик можна на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів. ([1], с. 14).
При використанні методу поправок необхідно враховувати, що він недостатньо точно обгрунтовує розмір поправок, що може призвести до нереальності інвестиційних розрахунків по проекту. Тому цей метод можна назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують частіше усього для оцінки загального ризику інвестиції,
01.02.2018 21:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора