Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Предмет, структура та зміст дисципліни „Основи менеджменту
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІКТА
Факультет:
Міжнародна економіка
Кафедра:
ЗІ
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Методичні вказівки до виконання дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт
Предмет:
Основи менеджменту у сфері захисту інформацією
Група:
УІ 31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тема 1
Вступ. Предмет, структура та зміст дисципліни „Основи менеджменту”. Мета вивчення дисципліни, зв”язок з іншими дисциплінами. Сутність, роль та значення менеджменту у розвитку суспільства. Сутність понять „управління” та „менеджмент”. Менеджмент як наука та мистецтво управління. Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки, основні вимоги до сучасного менеджера. Рівні управління, групи менеджерів, їх характеристика. Сфери застосування менеджменту: виробництво, фінанси, персонал, інновації, облік, збут, міжнародна економіка.
Інтегрування України у світовий ринковий простір поставило ряд основних завдань серед яких застосування законів, принципів, привил, термінів, характерних сформованій ринковій економіці, які розширюють її права та визначають відповідальність. Досвід економічно розвинених країн свідчить про розвиток різних наукових шкіл з напряму менеджмент (управління організацією), основні аспекти якого розглядаються даною програмою.
Поняття «менеджмент» має ряд трактувань Найбільш повним є визначення Оксфордського словника (1933 року видання):
спосіб, манера спілкування з людьми;
влада та мистецтво керування;
особливого роду вміння та адміністративні навики;
органи управління, адміністративні одиниці
Сучасне розуміння «менеджменту» - це знання, які дозволяють з допомогою чиєїсь праці отримати результат необхідний для досягнення цілей організації. Отже, поняття менеджменту пов»язується з використанням праці підлеглого або групи підлеглих. В еконміці використовується поняття «управління», при цьому обов»язково вказується об»єкт управління, в якому відбувається відповідний процес, наприклад управління електростанцією, управління програмним забезпеченням банку, управління міжнародною діяльністю тощо.
Менеджмент – це мистецтво, яке вимагає особистих здібностей, вміння, таланту творчо підходити до використання ресурсів, роботи із зовнішнім середовищем (споживачами, постачальниками, конкурентами тощо). Систематичний розвиток менеджменту як науки розширив можливості використання у менеджменті наукових результатів таких наукових напрямів як психологія, фізіологія, соціологія, математичні напрями теорію ймовірності, статистику, програмування, комп»ютерну та комунікативну інженерію тощо. Поєднання знань цих напрямів у менеджменті дозволяє успішно управляти великими промисловими об»єктами такими як транснаціональні корпорації, концерни, асоціації, фінансові групи тощо, підрозділи яких розміщені на різних континентах.
Менеджери – основний ресурс організації, від вміння, знань, досвіду, яких залежить конкурентоздатність даної організації на ринку товарів чи послуг. Тому керівництво підприємства, яке бажає успішно працювати на вітчизняному чи міжнародному ринку вкладає капітал у людський ресурс свого підприємства. Компетенції менеджерів підвищуються за такими напрямами:
розуміння процесу менеджменту, знання у сфері практики керівництва;
знання посадових функціональних обов»язків менеджера, шляхів досягнення цілей організації;
знання і вміння наладгоджувати ефективні комунікації шляхом застосування сучасних комунікаційних засобів;
вміння ефективно керувати людським ресурсом, сприяти підвищенню ефективності його використання;
підвищення компетентності за спеціалізацією підприємства та методами прийняття успішних управлінських рішень;
здатність менеджера до самоудосконалення.
Ринкова економіка вимагає висококваліфікованої праці як менеджерів так і підприємців. Підприємці в організації є активними учасниками розробки цілей організації на етапі створення організації. Якщо це успішне управління, то організація розвивається і підприємець залучає менеджерів за певними видами робіт, відбувається процес спеціалізації управлінської праці. Отже, підприємець – це менеджер, якому властиво започатковувати вид діяльності, інвестувати, ризикувати, постійно удосконалювати підприємство, вишукувати всі види ресурсів (фінансові, технологічні, інформаційні, людські тощо), здійснювати загальний контроль їх використання, нести відповідальність за всю організацію як юридичну так і соціальну. Менеджер – найманий працівник для виконання конкретної управлінської роботи, відповідає за види ресурсів, які необхідні для реалізації цілей його підрозділу, який є елементом загальної структури організації, величина заробітної плати менеджера повинна відображати величину його відповідальност за результати діяльності. Американський дослідник менеджменту Генрі Мінцберг зміст роботи менеджера відображає через групи ролей, які він може виконувати в процесі управління, це: міжособисті ролі - в яких він є головним керівником, лідером, ланкою зв»язку із зовнішніми організаціями, особами через контакти, переписку; інформаційні ролі - отримувач зовнішньої інформації, яку адаптовує для умов свого підприємства, розповсюджувач інформації, яка вже опрацьована ним і необхідна підприємству; представник організації, який надає інформацію для зовнішніх контактів про своє підприємство через зовнішні комунікаційні засоби; ролі прийняття управлінських рішень – як підприємець постійно удосконалює використання ресурсів, розробляє проекти удосконалення діяльності, як ліквідатор порушень у виконанні поточних та стратегічних планів, як розподілювач ресурсів постіно приймає рішення щодоскладення та виконання бюджетів, як представник підприємства у важливих переговорах.
Успішні підприємства розширюють свою діяльність, при цьому управлінські процеси в організації ускладнюються і це вимагає розмежувань видів робіт керівників. Горизонтальний поділ управлінської праці здійснюється за ознакою спеціалізації. Наприклад, в рамках малого підприємства заступник директора з виробництва може поєднувати свої посадові обов»язки з функціональними обов»язками маркетолога чи забезпечення персоналом. Координування управлінських процесів, делегування певних видів управлінської роботи відбувається шляхом встановлення ієрархії управління. Кількість рівнів управління, в основному, залежить від розміру підприємства та диверсифікації діяльності підприємства. Традиційно керівників ділять на три категорії залежно від функції, яку виконує керівник по відношенню до організації:
керівники низової ланки управління (технічний рівень) безпосередньо керують робітниками, але не управлінцями, відповідають за використання обладнання та сировини і матеріалів;
керівники середньої ланки управління (управлінський рівень) керують роботою керівників низової ланки, вони можуть очолювати філії, бути керівниками збуту регіону, начальниками відділів з виробництва, постачання, збуту, фінансів, підготовки виробництва, стратегічного планування тощо. Цей управлінський рівень може мати свою ієрархію залежно від розмірів та різновидів діяльності підприєства;
керівники вищої ланки управління (інституційний рівень) найменш чисельний рівень, навіть у великих підприємств це декілька чоловік приймають найважливіші управлінські рішення, що стосуються цілої організації, її організаційно-правової форми, видів діяльності, ринків збуту тощо. Керівники цього рівня великих підприємств впливають на рішення уряду, ВРУ, їх робота не має обмежень за часом, результат може прослідковуватись через певний час.
Для реалізації цілей організації управління здійснюється за такими напрямами: маркетинг, виробництво товарів чи послуг, фінанси, персонал, іновації, інформаційне забезпечення. Маркетинг визначає потребу населення, інших підприємств у товарах чи послугах, які виробляє дана організація, здійснює доставку, розподіл, вивчає ринок, досліджує можливості розширення ринку, конкуренцію, рекламу тощо. Виробництво – це процес перетворення вхідних ресурсів у кінцевий продукт (товар, послугу, інформацію, консалтинг тощо) з використанням певних технологій. Фінансовий менеджмент повинен забезпечити потреби організації у фінансових ресурсах як за рахунок власних надходжень так і залучених. Менеджмент персоналу здійснює наймання, розподіл, навчання, перекваліфікацію, мотивує персонал для виконання цілей організації. Іноваційний менеджмент забезпечує організацію дослідженнями, розробкою і впровадженням нововведень, модернізації у всіх видах діяльності організації. Інформаційне забезпечення всіх видів діяльності організації дозволяє більш швидко і ефективно реагувати на потреби суспільства.
Запитання для повторення:
1.Що є причиною вивчення в Україні дисципліни «менеджмент»?
2.Дайте означення поняття «менеджмент».
3.Чим відрязняютьсяся поняття «менеджмент» та «управління»?
4.Роль менеджерів у розвитку організації, суспільства?
5.Які компетенції важливі для менеджерів?
6.Впроцесі своєї діяльності, які ролі може виконувати менеджер?
7. Назвіть спільні риси між менеджерами і підприємцями?
8.Яким є поділ управлінської праці?
9.Які завдання виконує інституційний рівень управління?
10.Які завдання виконує управлінський рівеь?
11. Опишіть роль технічного рівня організації?
12.Які є види менеджменту за напрямами?
19.01.2018 02:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора