Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
РТ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Розрахунково - графічна робота
Предмет:
Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
Кафедра ПАТБМ
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА
По курсу «Метрологія, стандартизація, сертифікація і акредитація»
Зміст
Вступ
Розділ 1. 1.1. Категорії нормативних документів і види стандартів
1.2. Принципи модульної системи координації та уніфікації розмірів будівель, їх елементів та виробів
1.3. Метрологічні показники засобів вимірювання
Розділ 2. Обробка результатів вимірювань
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Метрологія - наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та способи досягнення потрібної точності. Вимірювання - знаходження значень фізичних величин експериментальним шляхом. Фізична величина - будь-яка властивість матеріального об'єкту, яку можна кількісно визначити. Метрологія поділяється на теоретичну, прикладну і законодавчу. Теоретична - вирішує загальні наукові проблеми вимірювань. Предметом прикладної метрології є практичне застосування положень теоретичної метрології. Законодавча - полягає у встановленні та контролі за дотриманням спеціальних вимог і правил для забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань.
Метрологією, стандартизацією дуже тісно пов'язана сертифікація, яка допомагає володіти інформацією про якість продуктів харчування, різних матеріалів та послуг; допомагає співпрацювати на міжнародному рівні; допомагає правильно використати стандарти, нормативні документи тощо.
Метрологія, стандартизація, сертифікація становлять невід'ємну частину всієї діяльності людства і більшість вважає, що вони впливають майже на всі аспекти нашого життя. Такі слова як "якість", "стандарт", "міра", "сертифікація" мають різні значення для різних людей в різних контекстах.
В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених з нею видів діяльності успіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. Основну роль в підвищенні якості продукції відіграє система вимірювань. Закон про єдність вимірювань визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює суспільні відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків не-достовірних результатів вимірювань.
Категорії нормативних документів і види стандартів
Нормативні документи ДСНС України включає різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення НД поділяються на категорії та види.
Категорії нормативних документів в залежності від об'єкта стандартизації та сфери діяльності нормативні документи зі стандартизації розподіляються за такими категоріями:
державні стандарти України - ДСТУ;
галузеві стандарти України - ГСТУ;
стандарти науково-технічних товариств України - СТТУ;
технічні умови - ТУ;
стандарти підприємств - СТП.
Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і застосовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. ДСТУ для будь-якої держави світу є національним стандартом України, який затверджується Держстандартом України, в галузі будівництва - Мінбудархітектурою України. ДСТУ мають міжгалузеве використання і запроваджуються переважно на продукцію масового чи серійного виробництва, на норми, правила, вимоги, терміни та поняття.
Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію, послуги в разі відсутності ДСТУ, чи за потребою встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Вимоги ГСТУ не повинні протирічити обов'язковим вимогам ДСТУ. ГСТУ є обов'язковими для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей (замовників), які використовують чи застосовують продукцію цієї галузі.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств України (СТТУ) розробляють за потребою розповсюдження та впровадження систематизованих, 18 узагальнених результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних у певних галузях знань чи сферах професійних інтересів. Вимоги СТТУ не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ. Підприємства застосовують СТТУ добровільно, а окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, якщо вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи та інші вимоги, які містяться в цих стандартах.
Використання СТТУ для виготовлення продукції можливе лише за згодою замовника або споживача цієї продукції, що закріплено договором або іншою угодою.
Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, який розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальниками (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти (або за потребою конкретизації вимог зазначених документів), їх затверджують на продукцію, яка знаходиться в стадії освоєння і виробляється невеликими групами. ТУ розробляються на один чи декілька конкретних виробів, матеріалів, речовин, послугу чи групу послуг. Запроваджують ТУ в дію на короткі строки, термін їх дії обмежений або встановлюється за погодженням із замовником.
Стандарти підприємств (СТП) розробляються на продукцію (процес, послугу), яку виробляють і застосовують (надають) лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам ДСТУ та ГСТУ.
Об'єктами СТП є складові частини продукції, технологічне оснащення та інструмент; технологічні процеси; послуги, які надають на даному підприємстві; процеси організації та управління виробництвом. СТП - основний організаційно- методичний документ у діючих на підприємствах системах управління якістю продукції. Як СТП можуть використовуватися міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн на підставі міжнародних угод про співробітництво.
Види нормативних документів в залежності від специфіки об'єкта стандартизації, призначення, складу та змісту вимог, які встановлені до нього, для різних категорій нормативних документів зі стандартизації розробляють19 стандарти таких видів. основоположні, на продукцію і послуги; на процеси; на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу).
Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально-технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально-технічні вимоги, норми та правила, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємо-погодженість різних видів технічної та виробничої діяльності під час розроблення, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, безпечність продукції, охорону навколишнього середовища.
Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або певної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню. У них наводяться технічні вимоги до якості продукції (послуг) при її виготовленні, постачанні та використанні; визначаються правила приймання, способи контролю та випробування, вимоги до пакування, маркування, транспортування, зберігання продукції або якості надаваних послуг.
Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначення.
Стандарти на методи контролю випробувань, вимірювань та аналізу регламентують послідовність операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг. У них наводяться уніфіковані методи контролю якості, що засновані на досягненнях сучасної науки і техніки.
Принципи модульної системи координації та уніфікації розмірів будівель, їх елементів та виробів
Уніфікацією називають встановлення доцільної однотипності об’ємно-планувальних та конструктивних рішень будівель і їх конструкцій з метою скорочення кількості типів розмірів та забезпечення взаємозаміни будівельних виробів.
Метою уніфікації є вишукування щодо кращого рішення і зменшення кількості типорозмірів будівель, виробів, що є необхідною умовою розвитку спеціалізації виробництва, комплексної механізації і автоматизації. У безперервний процес, що супроводжує розвитку будує, техніки, типів будівель і споруд. Здійснення уніфікації будівель і споруд, їх конструкцій, елементів і деталей вимагає всебічного аналізу і порівняння ряду можливих варіантів. При цьому особливе значення має економічний аналіз, оскільки уніфікація в окремих випадках може викликати втрати матеріалу, але одночасно знизити собівартість заводського виготовлення і монтажу уніфікованих елементів за рахунок зменшення кількості типорозмірів виробів.
Уніфікують: об’ємно-планувальні параметри (прогони, кроки, висоти поверхів), розміри конструкцій та їх деталей, нормативні навантаження і несучу здатність конструктивних елементів, їх основні властивості, наприклад, тепло- та звукоізоляційні. Поряд з галузевою уніфікацією параметрів і елементів пром. будівель або видовий уніфікації. елементів житлових будинків, шкіл, лікарень та інших товариств, будівель, здійснюється в доцільних межах міжвидова і міжгалузева уніфікація. При цьому можуть бути досягнуті:
-загальна у елементів і будівництва, виробів для груп будівель або споруд, близьких за об'ємно-планувальними параметрами, розрахунковим навантажень і ін. характеристикам;
-часткова у елементів, конструкцій, виробів для різних груп будівель або споруд. У всіх випадках слід прагнути до можливо більшої універсальності елементів і будує, виробів, тобто застосування їх для різних об'єктів і конструктивних схем, а також до взаємозамінності (можливості заміни одного елемента ін., або поєднанням декількома елементів зміни інших конструктивних частин). Взаємозамінними повинні бути, напр., панелі зовнішніх стін будівель, однакові за розмірами, за теплотехнічними і іншим якостям, але виконані з різних матеріалів; плити перекриття, розраховані на одну навантаження і проліт, але мають різне перетин, а також призначені для монтажу кранами різної вантажопідйомності.
В Україні роботу зі стандартизації в будівництві організовує і затверджує Держбуд. На початок 1992року в будівництві діяло майже 1200 нормативних документів колишнього Радянського Союзу, які були переглянуті, доопрацьовані, перекладені українською мовою та введені у дію. Станом на кінець 2017 року було розроблено, затверджено та введено в дію майже 300 нормативних документів (ДБН і ДСТУ). Інформацію про чинні нормативні документи містить «Перелік нормативних документів в галузі будівництва», який діє на території України.
Відповідні проекти таких рішень називають типовими. Типовими бувають проекти житлових і нежитлових будівель різного призначення.
Основою уніфікації, стандартизації та типізації в архітектурно-будівельному проектуванні, виробництві будівельних виробів і конструкцій є модульна координація розмірів у будівництві (МКРБ).
Модульна координація розмірів у будівництві (МКРБ) – це сукупність правил взаємного узгодження розмірів об’ємно-планувальних і конструктивних елементів будівель і споруд, будівельних виробів і обладнання на базі модуля.
Основні положення МКРБ встановлені у [ СТ СЄВ 1001-78. Модульна координація розмірів у будівництві. Основні положення].
Модулем називають умовну одиницю виміру, яку використовують для координації об’ємно-планувальних розмірів будівель і споруд, їх елементів, деталей і будівельних виробів.
Основний модуль – це модуль, прийнятий за основу для призначення похідних від нього модулів. Величина основного модуля прийнята 100 мм і позначається літерою М.
Укрупнений модуль (мультимодуль) – це похідний модуль розміром більше основного в ціле число раз: 3М, 6М, 12М, 15М, 30М, 60М.
Подрібнений модуль(субмодуль) – це похідний модуль розміром менше основного:1/2М, 1/5М, 1/10М, 1/20М, 1/50М і 1/100М.
Відстані між координатними (координатними) осями будівлі або відповідні їм модульні довжини ферм, балок, плит приймають кратними найбільш укрупненим модулям 60М, 30М, а в окремих випадках, переважно для житлових будівель – кратними 12М, 6М і 3М.
Для визначення висоти поверхів усіх будівель, ширини і висоти отворів, простінків у зовнішніх стінах, модульних розмірів панелей і блоків застосовують укрупнені модулі 12М, 6М і 3М.
Основний (М) і подрібнений (1/2М) модулі застосовують для призначення малих розмірів елементів – товщини плит перекриття, і тонкостінних конструкцій, розмірів балок, колон, товщини стін і перемичок тощо.
Подрібнені модулі1/10М, 1/20М, 1/50М і 1/100мзастосовують для призначення товщини плитних і листових матеріалів, ширини зазорів та швів між елементами, розмірів допусків при виготовленні виробів тощо.
Модульною просторовою координатною системою називають умовну тривимірну систему площин і лінії їх перерізу з відстанями між ними, які дорівнюють основному і похідним модулям. МКРБ віддає перевагу прямокутній координатній системі, але допускає застосування косокутної, центричної та інших систем.
Координатною віссю називають будь-яку лінію перетину координатних площин, яка визначає розчленування будівлі на модульні кроки, прогони і висоти. Ці осі в прямокутних координатних системах розміщують у взаємно перпендикулярних напрямах. До них прив’язують розташування основних несучих, самонесучих та огороджувальних конструкцій будівель та споруд.
Маркувальні осі поділяють на:
- повздовжні - їх позначають великими літерами алфавіту А, Б, В (крім З, О, Ч, Ш) ;
- поперечні – їх позначають цифрами 1,2,3,4,5 і так далі.
Основними планувальними параметрами будівлі є:
Крок колон - відстань між поперечними осями будівлі.
Прогін – відстань між повздовжніми осями будівлі.
Метрологічні показники засобів вимірювання
При виборі вимірювальних засобів користуються так званими метрологічними показниками. До основних показників відносяться наступні:
Розподіл шкали - відстань між двома сусідніми штрихами шкали.
Ціна поділки шкали - значення вимірюваної величини, що відповідає двом сусіднім позначок шкали.
Початкове розподіл шкали - найменше значення вимірюваної величини, вказане на шкалі приладу.
Кінцеве значення шкали - найбільше значення вимірюваної величини, вказане на шкалі приладу.
Діапазон показань шкали - область значень шкали, обмежена кінцевим і початковим значеннями шкали.
Діапазон вимірювань приладу - область значень вимірюваної величини, для якої нормовані допустимі похибки засобів вимірювання. Наприклад, у гладких мікрометрів з межею вимірювання до 300 мм діапазон виміру 25 мм, а у мікрометрів з межею вимірювань 300-600 мм-100 мм.
Межі вимірювання приладу - найбільша і найменша величини, які можуть бути перевірені на приладі. Наприклад, у гладкого мікрометра межі вимірювання 0-2525-50 мм, а у індикатора - 0-10 мм.
Чутливість вимірювального приладу - передавальне відношення приладу, що дорівнює відношенню довжини поділки шкали до ціни ділення.
Допустима похибка вимірювального засоби-найбільша похибка, при якій вимірювальний засіб може бути допущено до застосування. У Радянському Союзі для кожного виду вимірювальних засобів, що випускаються вітчизняними підприємствами, обов'язково встановлюється допустима похибка. Наприклад, для штангенциркулів допущені похибки становлять ± 20-50 мкм; для мікрометров- ± 510 мкм і т. д. Значення похибок вимірювальних засобів, що застосовуються в машинобудуванні, наведені в паспортах цих коштів.
При розгляді похибки вимірювань часто виділяється варіація, під якою розуміється різниця показань цього засобу при багаторазових вимірюваннях однієї і тієї ж величини.
Вимірювальний засіб і прийоми його використання в сукупності утворюють метод вимірювання.
Вимірювальні засоби, що застосовуються в машинобудуванні, можуть бути розбиті на наступні основні групи: заходи, калібри, універсальні інструменти і прилади, контрольні пристосування і автомати.
Заходами називаються предмети для конкретного відтворення одиниці виміру. Заходи бувають з постійними (наприклад, кінцеві міри довжини, кутові плитки) або змінними (штрихові міри довжини) значеннями.
Калібрами називаються спеціальні вимірювальні інструменти без шкал, що забезпечують можливість визначити відхилення від заданих розмірів, форм і взаємного розташування поверхонь деталей.
За конструктивним виконанням і принципу дії універсальні вимірювальні інструменти та прилади розділені на:
а) штрихові інструменти, забезпечені лінійним ноніусом (Штангенінструмент, універсальні кутоміри);
б) мікрометричні інструменти, засновані на застосуванні мікропара (мікрометри, індикаторні нутроміри, глибиноміри і ін.);
в) для важеля механічні прилади, які поділяються на собственйо важільні прилади (миниметро); зубчасті прилади (індикатори годинникового типу); спеціальні важелі прилади (важільні скоби, важільні мікрометри, індикаторні нутроміри і ін.);
г) для важеля оптичні прилади (оптіметри, проектори);
д) оптичні, пневматичні і електрифіковані вимірювальні прилади.
У міру розвитку і вдосконалення техніки номенклатура універсальних вимірювальних засобів також безперервно розширюється. Так, в останні роки з'явилися вимірювальні прилади, побудовані на використанні рентгенівських променів, ультразвуку, радіоактивних ізотопів. Цими приладами контролюють товщину стінок деталей, наявність раковин і інших дефектів металу, непровари в зварних швах, наявність тріщин і т.д.
Контрольними пристосуваннями називаються спеціальні виробничі засоби вимірювальної техніки, призначені для контролю певних деталей. Такими пристосуваннями контролюють найрізноманітніші елементи деталей, як, наприклад, елементи зачеплення зубчастих коліс, правильність роботи зібраних вузлів і машин і багато інших елементів.
Контрольні пристосування є засобами виробничого контролю. Вони швидко і точно здійснюють перевірку складних елементів деталей, яка не могла б бути виконана калібрами і зажадала б багато часу для перевірки універсальними засобами вимірювань. Найбільш досконалими і складними представниками групи контрольних пристосувань є автомати. Автомат - пристосування, що забезпечує високопродуктивне об'єктивне вимір з автоматизацією всієї його роботи від завантаження деталей на вимір до сортування їх після перевірки на групи якості.
Методи вимірювання поділяються на прямі і непрямі.
При прямих вимірюваннях результат визначається безпосередньо за показаннями приладу. Наприклад, вимірювання довжини масштабними лінійками або штангенін-струмент, мікрометрами, вимірювання кутів - кутомірами і т.д.
При непрямих вимірах результат визначається розрахунковим шляхом - на підставі даних, отриманих при прямих вимірах величин, пов'язаних з шуканої величиною певною залежністю. Прикладом непрямих вимірювань може служити визначення радіуса заокруглення за результатами вимірювання хорди.
Прямі вимірювання більш прості, тому вони мають переважне поширення в машинобудуванні. Однак в ряді випадків прямі вимірювання або взагалі не можуть бути виконані, або поступаються по точності непрямим вимірам.
Прямі вимірювання діляться на абсолютні і відносні.
При абсолютному методі показання приладу безпосередньо визначають вимірюваний розмір, а при відносному методі вимірювання визначають тільки відхилення розміру від вихідної заходу, для якого був попередньо встановлений прилад. Приладами для відносного виміру є різного роду індикатори, оптіметри і інші прилади високої чутливості і точності.
Вимірювання можуть виконуватися контактним або безконтактним методом.
Контактний метод характеризується безпосереднім зіткненням вимірювальних приладів або інструментів з поверхнями, що перевіряються деталей. За такого методу працюють з більшістю вимірювальних засобів.
Безконтактний метод характеризується відсутністю безпосереднього зіткнення між вимірювальними приладами або інструментами і поверхнями деталей. Безконтактний метод може бути використаний за допомогою пневматичних, фотоелектричних і оптичних вимірювальних приладів.
Будь-яке вимірювання, як би ретельно воно не здійснювалося, неминуче супроводжується похибками. Причини виникнення похибок досить різноманітні:
-наприклад, забрудненість інструменту; погане знайомство з інструментом або приладом;
-похибки вимірювального інструмента; недостатня тонкість дотику і недостатня гострота зору у працівника, що виробляє вимір, і т. п.
Точність показань вимірювальних засобів в значній мірі залежить від температури. ГОСТом встановлено, що вимірювання слід проводити при нормальній температурі, рівній +20 ° С.
Розділ 2. Обробка результатів вимірювань
Обробка результатів зхнаходження міцності при стиску, що отриманні при випробуванні бетонних балок склерометром (по величині вимірювань відскоку, в мм), при кількості вимірювань -15, здійснювалися за наступними вихідними даними (табл.1).
Таблиця 1. Вихідні данні
Номер виміру
Величина отскока, мм
Номер виміру
Величина отскока, мм
Номер виміру
Величина отскока
1
8,8
6
8
11
9,3
2
9,1
7
9,4
12
9
3
9,2
8
8,9
13
8,8
4
8,9
9
9,1
14
9,4
5
8,7
10
8,6
15
8,7
Поперед всього нам необхідно встановити, чи є величина х6=8 мм помилковою та слід чи ні враховувати її при розрахунку х середнє для використання в формулі:
Підставляєм числа за вихідними даними: (8,99-8)/0,26= 3,75
3,75 > 3,118
3,75 < 4,369
З цього робимо висновок, що величина х6=8 мм – є помилковою і ми її не враховуємо надалі при розрахунках.
Обробку отриманих вимірювань записали до таблиці 2:
Таблиця 2
Номер виміру
Величина Хі, мм
Відхилення величини
Квадрат відхилень,мм 2
1
8,8
-0,19
0,04
2
9,1
0,11
0,01
3
9,2
0,21
0,04
4
8,9
-0,09
0,01
5
8,7
-0,29
0,09
6
8
-0,99
0,99
7
9,4
0,41
0,17
8
8,9
-0,09
0,01
9
9,1
0,11
0,01
10
8,6
-0,39
0,15
11
9,3
0,31
0,09
12
9
0,01
0,00
13
8,8
-0,19
0,04
14
9,4
0,41
0,17
15
8,7
-0,29
0,09
∑
133,9
0,91
Далі розраховуємо середню квадратичну помилку по формулі:
Тому середня квадратична помилка дорівнює - 0,07.
Далі розраховуємо точність вимірювань ε при надійності α = 0,999
ε= 0,26 мм
На основі отриманих даних можливо стверджувати, що з імовірності середня величина відскоку полягає у межах:
Х сер. – ε = 8,99 – 0,298 = 8,695 мм
Х сер. + ε = 8,99 + 0,298 = 9,291 мм
Середня величина відскоку приймається рівною х сер = 8,99 мм.
Враховуючи цю величину, користуючись тарировочним графіком залежності величини відскоку склерометра від міцності бетону при стиску, визначають:
R ст = 20,18 МПа.
Аналізуючи отримані дані, ми можемо стверджувати, що кількість випробувань достатньо для отримання середньо арифметичної величини, а результати знаходяться у межах відхилень, що допускаються.
Розглянутим методом статистичної обробки можливо визначити вірогідність часткових значень міцності бетону при стиску R ст. Для цього показники приладів і відповідні ним часткові значення міцності записали до таблиці 3.
Таблиця 3.
Номер виміру
Величина відскоку h, мм
R ст, Мпа
R - R ср
(R - R ср)^2
1
8,8
19,5
-0,68
0,4605
2
9,1
20,5
0,32
0,1033
3
9,2
20,5
0,32
0,1033
4
8,9
20,5
0,32
0,1033
5
8,7
20
-0,18
0,0319
7
9,4
21
0,82
0,6747
8
8,9
20
-0,18
0,0319
9
9,1
20,5
0,32
0,1033
10
8,6
19
-1,18
1,3890
11
9,3
21
0,82
0,6747
12
9
20
-0,18
0,0319
13
8,8
19,5
-0,68
0,4605
14
9,4
21
0,82
0,6747
15
8,7
19,5
-0,68
0,4605
8,99
20,18
0
5,3036
Отже величину міцності бетону з імовірністю 0,999, ми знайшли у межах:
R сер. – ε = 20,18 – 0,29 = 19,27 МПа
R сер. + ε = 20,18 + 0,29 =21,08 МПа
Приймаємо R сер. = 20,18.
Висновок
Науково-технічний прогрес прямо пов'язаний з інтенсивним розвитком метрології і точних вимірювань, необхідних як для розвитку природних і точних наук, так і для створення нових технологій та вдосконалення засобів технічного контролю. Все це ставить перед метрологією низку важливих і невідкладних завдань.
Таким чином, вимірювання є найважливішим інструментом пізнання об'єктів і явищ навколишнього світу і грають величезну роль у розвитку народного господарства.
Виділяються три функції вимірів:
- облік продукції народного господарства, що обчислюється за масою, довжині, обсягом, витраті, потужності, енергії;
- вимірювання, що проводяться для контролю і регулювання технологічних процесів і для забезпечення нормального функціонування транспорту і зв'язку;
- вимірювання фізичних величин, технічних параметрів, складу і властивостей речовин, що проводяться при наукових дослідженнях, випробуваннях і контролі продукції в різних галузях народного господарства.
Підвищення якості вимірювань і успішне впровадження нових методів вимірювань залежать від рівня метрології як науки.
У галузі одиниць вимірювань одним із важливих завдань є уніфікація їх на базі широкого впровадження Міжнародної системи одиниць (СІ). Незважаючи на універсальність цієї системи, ще багато одиниць вимірювання є позасистемними і потребують систематизації та уніфікації.
Значно підвищуються вимоги до засобів вимірювання найвищого рівня — еталонів. Точність вимірювання у промисловості у багатьох випадках наближається до граничних технічних меж. На черзі використання знань фундаментальних наук, атомних сталих (енергетичних переходів, випромінювань та ін.), які характеризуються високою стабільністю, для розробки нових, більш досконалих і точних еталонів, а також засобів вимірювальної техніки.
Зросли вимоги до самої системи передачі розміру одиниці фізичної величини від еталона зразковим засобам вимірювання, а від них — технічним засобам за умови найменшої втрати точності, особливо у промислових процесах. Сучасні еталони і способи передачі розміру одиниці фізичної величини мають бути бездоганними і відповідати вимогам еталона.
Невідкладним завданням є забезпечення точних вимірювань досить малих і достатньо великих значень тиску, температури, частоти, витрат та інших параметрів.
Список використаної літератури
1. Чеховський С.А, Петришин І.С., Піндус Н.М. та інш. Метрологія і
технологічні вимірювання у нафтовій та газовій промисловості. Навчальний
посібник. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010.– 534с.
2. Чинков В.М. Основи метрології та вимірювальної техніки:
Навч.посібник – 2-ге вид., перероб. і доп. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2005. –524 с.
3. Кондрашов С.І. Методи підвищення точності систем тестових
випробувань електричних вимірювальних перетворювачів у робочих
режимах / монографія – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004.– 224 с.
4. ДСТУ 2682-94 Метрологія. Метрологічне забезпечення. Основні
положення.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора