МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
ІНСТИТУТ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
(м.Рубіжне)
ФАКУЛЬТЕТ ХІМІЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА І ПРИКЛАДНОЇ СТАТИCТИКИ
МАКРОЕКОНОМІКА
Контрольна робота
Варіант № 32
Студентка групи ЕЗ–78 а
Залікова книжка №
Здано ______________
Підпис _____________
ЗМІСТ
1 Моделі економічної рівноваги 3
2 Міжнародна валютно-кредитна система 10
3 Задачі 15
4 Тести 16
5 Вправи 19
Список використаних джерел 20
1 МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ
Моделювання є основним методом дослідження економічної рівноваги. Необхідність використання певних моделей витікає із сутності рівноважних станів в економіці. Незважаючи на відмінності у наукових підходах до вивчення економічної рівноваги, у більшості наукових джерел її сутність зводиться до збалансованості та пропорційності економічних процесів у межах певної економічної системи. Фактично ми досліджуємо різні стани деякої системи, що складається із суб’єктів, відносин між ними та об’єктів, стосовно яких дані відносини реалізуються.
Існує наступний розподіл моделей: модель “витрати-випуск” Леонтьєва, динамічні багатогалузеві моделі, оптимальні траекторії динамічних моделей, моделювання процесів економічного зростання. Також в економічній літературі використовується наступна класифікація математичних моделей економічної рівноваги:
- макроекономічні та мікроекономічні;
- теоретичні та прикладні;
- оптимізаційні та рівноважні;
- статичні та динамічні,
- детерміновані та стохастичні.
Складність прийняття економічних рішень окремих суб’єктів враховується у сучасних моделях економічної рівноваги через застосування спеціальних інструментів: теорії раціональних очікувань, стохастичних математичних методів, теорії ігор.
У загальному вигляді об’єктами економічних відносин вважається широкий спектр економічних ресурсів: трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових і т.д. У більшості випадків зазначені економічні ресурси мають свою грошову вартість, яка у сфері обміну отримує форму ціни. Таким чином, будь-який вид економічних ресурсів у загальному вигляді можна описати ціною та обсягом попиту на нього.
Види економічних відносин, які формалізуються у межах моделей економічної рівноваги, нічим не обмежуються. Економічна рівновага може досліджуватись як поза ринковим механізмом, так і у контексті ринкових відносин. Економічну рівновагу розглядають на різних рівнях (мікроекономічному, мезоекономічному та макроекономічному), а також у межах різних фаз суспільного відтворення (сфера виробництва, сфера розподілу, сфера обміну, сфера споживання). Таким чином, види економічних відносин, які формалізуються у межах моделей економічної рівноваги, визначаються метою, предметом та завданнями наукового дослідження.
Серед основних загальнонаукових методів, що використовуються у процесі моделювання економічної рівноваги, можна зазначити абстракцію та агрегування. Абстракція (абстрагування) – спрощення об’єкта, що досліджується шляхом виключення з аналізу певного ряду його деталей. Агрегування – метод дослідження, сутність якого полягає в об’єднанні в єдине ціле на основі певних ознак множини економічних суб’єктів, явищ та процесів.
Розглянемо особливості формування моделей економічної рівноваги.
За сутністю визначено три види моделей економічної рівноваги: ринкові, неринкові, проміжні. Дана ознака визначає предмет дослідження та загальні умови формування моделей економічної рівноваги. Враховуючи дану ознаку, можна уточнити елементи економічної системи (суб’єкти, об’єкти та економічні відносини), рівновага якої буде досліджуватись на основі побудови моделей.
Наступний критерій класифікації (за методологічною основою) дає можливість уточнити загальнонаукові та методологічні міркування, що використовуються при побудові моделі: кейнсіанські; неокласичні; неокейнсіанські; неокласичного синтезу та інші.
У кейнсіанській моделі провідна роль належить ефективному попиту, що формується на ринку благ та грошей. Поведінка економічних суб’єктів і рівень розвитку техніки визначається наступними функціями: виробнича, заощаджень, податкових відрахувань, імпорту, інвестицій, попиту на гроші, вартості попиту на працю; а також екзогенними параметрами: ціна праці, номінальна пропозиція грошей, державних витрат, обсяг експорту.
В основі концепції неокласиків 70-х років лежать наступні припущення: досконала гнучкість відносних цін, раціональність очікувань економічних суб’єктів при їх неповній поінформованості про розвиток господарської кон’юнктури і економічних заходів уряду. Вважається: попит і пропозиція у вартісному вираженні завжди рівні; при відсутності державного регулювання національного господарства досягається повна зайнятість.
Стверджуючи негнучкість ціни в короткостроковому періоді, неокейнсіанство досліджує нецінові (кількісні) пристосування попиту та пропозиції, в ході яких на ринках виникають стани надлишкового попиту чи пропозиції. Рівновага, що виникла в результаті такого пристосування при нерівноважних цінах та обсягах, називається квазірівновагою. Цей напрямок досліджень також називається теорією нерівноваги.
Наступним критерієм класифікації моделей економічної рівноваги є відношення до дійсності.
Вибір між реальним та ідеальним моделюванням робиться відповідно до мети дослідження. У теоретичних дослідженнях використовуються ідеальні моделі. Практичні дослідження, метою яких є отримання аналітичних даних для прийняття економічних рішень, тяжіють до реальних моделей. Теоретико-практичні дослідження, метою яких є удосконалення теоретичних знань та розробка практичних рекомендацій, використовують проміжний варіант моделей.
Класифікація моделей економічної рівноваги за критерієм охоплення ринків. Одними із перших загальноприйнятих моделей економічної рівноваги були розроблені А. Маршалом моделі часткової рівноваги на ринку окремого товару за умов досконалої конкуренції. Він запропонував універсальний підхід до дослідження процесу формування рівноважної ціни на окремих ринках (товарів, факторів виробництва, грошей). Сутність даного підходу полягала у врахуванні як функції попиту та факторів, що її визначають, так і функції пропозиції та чинників, що її обумовлюють. Найбільш відомі моделі економічної рівноваги на ринку олігополії побудовані з використанням міркувань теорії ігор, що пояснюється невеликою кількістю діючих у моделі суб’єктів, що давало можливість висувати гіпотези про можливі стратегії їх поведінки.
Моделі загальної економічної рівноваги будуються з метою виявлення загальних закономірностей розвитку та дослідження умов функціонування усіх національних ринків.
При проведені порівняльного аналізу неокласичної та кейнсіанської моделей загальної економічної рівноваги виявляється, що їх автори роблять протилежні висновки за двома питаннями: чи нейтральні гроші та чи здатен ринок забезпечити оптимальний стан загальної рівноваги. Неокласики на обидва питання дають позитивну відповідь, кейнсіанці – негативну.
Наступним критерієм класифікації моделей економічної рівноваги є врахування змінності економічних процесів.
Дискретні динамічні моделі використовують при моделюванні на основі статистичних даних (оскільки статистичні показники завжди прив’язані до конкретних моментів в часі), найчастіше в таких моделях використовується апарат рівнянь дискретного приросту.
Використання безперервного часу можливе лише в моделях з функціональним зв’язком між змінними, дозволяє використовувати при аналізі моделі апарат диференційних рівнянь.
Більшість відомих динамічних моделей існує як в неперервному, так і в дискретному варіантах. Основний недолік статичних моделей у тому, що вони не дають відповіді на питання про те, яким чином економіка приходить до стану рівноваги і в якому випадку може з нього вийти. Тому на зміну статичним моделям зазвичай розробляються динамічні аналоги, засновані на подібних міркуваннях, проте з урахуванням розвитку процесів у часі.
Типовим прикладом такої еволюції є статична модель “витрати-випуск” Леонтьєва. Для врахування в цій моделі фактору часу відбувалося поступове удосконалення апарату аналізу міжгалузевого балансу в напрямку диференціації галузей за ступенем впливу на динаміку розвитку економіки та часового лагу. Окремий клас динамічних моделей складають моделі економічної динаміки.
Останнім критерієм класифікації моделей економічної рівноваги є спосіб формалізації за допомогою математичного апарату. Даний критерій можна вважати основним, адже через підбір математичного інструментарію враховуються усі інші особливості моделювання економічної рівноваги.
Найбільш простими є лінійні моделі, що мають вигляд системи лінійних рівнянь.
Лінійні моделі є найбільш простими з точки зору алгебраїчного розв’язку. При побудові моделей спираються на принцип “пропорційності впливу” – зміна кожного фактора призводить до пропорційної зміни результуючого показника, при цьому рівень і напрямок такого впливу не залежить від інших змінних факторів моделі. Основний недолік моделей даного класу – лінійне рівняння – не завжди достатньо адекватно відображає взаємозв’язок між факторами. Тому результати виявляються наближеними, часто носять тільки теоретичний характер. Лінійні моделі були характерні для етапу зародження теорій економічної рівноваги, що обумовлювалось недостатністю статистичних даних, нерозвиненістю окремих математичних методів, відносною простотою взаємодій між економічними агентами.
В основі побудови матричних моделей покладено спеціальний апарат матричних перетворень. Типовими моделями матричного типу є моделі міжгалузевого балансу (Леонтьєва, Неймана, Гейла тощо). Модель Леонтьєва являє собою деталізовану модель росту валового суспільного продукту та національного доходу. Базою для динамічної моделі Леонтьєва є статична модель міжгалузевого балансу в грошовому виразі, яка відображає виробництво і розподіл валового суспільного продукту в галузевому розрізі, міжгалузеві виробничі зв’язки, використання матеріальних і трудових ресурсів, створення та розподіл національного доходу.
Останнім видом моделей економічної рівноваги є моделі, побудовані на основі використання спеціального апарату теорії ігор. Теорія ігор – математичний метод вивчення оптимальних стратегій в іграх. Під грою розуміється процес, в якому беруть участь дві і більше сторін, що ведуть боротьбу за реалізацію своїх інтересів. Кожна із сторін має свою мету і використовує деяку стратегію, яка може вести до виграшу чи програшу – в залежності від поведінки інших гравців. Теорія ігор допомагає обрати найкращі стратегії в залежності від уявлень про інших гравців, їх ресурси та можливі вчинки. Теорія ігор вважається розділом прикладної математики. Найчастіше методи теорії ігор використовуються в економіці, рідше – в інших суспільних науках.
У моделях теорії ігор широко використовуються детерміновані стратегії певної групи суб’єктів, які виступають додатковими умовами моделі і визначають її загальноекономічну суть.
Висновки. Підходи до моделювання рівноваги еволюціонували у діалектичному взаємозв’язку із розвитком економічних відносин. По-перше, даний процес обумовлювався тим, що моделі у нових соціально-економічних реаліях не могли достовірно описати стан економічної системи. По-друге, змінювались цілі та завдання досліджень, а також удосконалювався математичний апарат, що дозволяв вирішувати нові (більш складні) завдання.
Моделі економічної рівноваги не можуть бути єдиним інструментом дослідження та прогнозування економічних процесів. Для більш глибокого розуміння та прогнозування економічних процесів необхідно поєднувати використання (перш за все на мікрорівні) математичного апарату із знаннями, які ґрунтуються на вивченні суспільних (гуманітарних) наук: філософії, політології, соціології і т.д. [1 – с. 645, 646; 2 – с. 265; 3 – с. 30; 4 – с. 368; 5 – с. 542; 6 – с. 432; 7; 8 – с. 319; 9 – с. 227, 465, 500].
2 МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНО-КРЕДИТНА СИСТЕМА
Сучасна міжнародна валютна система пройшла в своєму розвитку декілька етапів. Система золотого стандарту існувала з 1821 г. до початку другої світової війни. Згідно з цією системою курс національної валюти визначається на основі золотого паритету – з урахуванням офіційного встановленого золотого змісту валют, які обмінювалися.
Другий етап одержав назву “Бреттон - Вудська валютна система”, в її основі лежав золотий стандарт, згідно якому функція світових грошей була закріплена за американським доларом, який обмінювався на золото (існував з 1944 р.).
Третій етап почався в 1976 р. одержав назву “Ямайська валютна система”. У основі цієї системи – плаваючий валютний курс. Це означає, що ціна національної валюти залежить від перебування національної економіки і її конкурентоспроможності на світовому ринку.
Міжнародні валютно-кредитні відносини мають три головні виміри і проявляються в трьох головних площинах. З одного боку, вони являють собою певну теоретичну систему, сукупність принципів і форм міжнародних валютно-кредитних відносин. З іншого боку, валютно-кредитні та фінансові інструменти є важливими засобами здійснення економічної політики, її координації у міжнародному масштабі. Нарешті, валютно-кредитна сфера виступає важливим каналом залучення додаткових фінансових коштів до національної економіки, сприяє прискореному обміну між країнами та регіонами товарів і послуг, поліпшенню системи розрахунків між суб'єктами світогосподарських зв'язків.
Міждержавні валютні і кредитні відносини як спорадичні явища були відомі порівняно давно. У процесі свого історичного розвитку вони зростали кількісно, удосконалювались їхні якісні характеристики, урізноманітнювалися форми.
Науково-практичне пізнання міжнародних валютно-кредитних відносин пов'язане з подоланням так званих порогових точок (міток). Їх виділення із загальної системи гуманітарного знання відбулося у XVIII ст.
Поріг науковості був обумовлений виникненням кейнсіанських теорій і моделей, виробленням формальних критеріїв верифікації, відтворюваності та практичної здійсненності наукових доктрин і концепцій. На даному етапі викристалізовуються певні економічні принципи, визріває структурна цілісність, формується понятійно-категоріальна адекватність, виробляються елементи економічної політики, яка забезпечує певну синхронізацію дій національних та міжнародних органів (Бреттон-Вудська валютна система - 1944р.). І, нарешті, на порозі формалізації міжнародні валютно-кредитні відносини розвиваються переважно як відносно незалежна й автономна підсистема світогосподарських зв'язків, в межах якої формулюються власні аксіоми та теореми, інші формальні структури, що здатні "утримувати" якість у процесі серйозних трансформацій міжнародної валютної системи (Ямайська валютна система - 1976р.).
Надзвичайно складним і недостатньо відпрацьованим в Україні є комплекс проблем, пов'язаних з платіжними та розрахунковими балансами, з механізмом міжнародних розрахунків. Міжнародний кредит, хоча і має свою давню історію, в даний час набуває небачених раніше масштабів і форм. Вирішуючи питання ринкової трансформації своеї економіки, здійснення радикальних структурних перетворень, Україна потребує залучення значної кількості кредитно-фінансових ресурсів.
Останнім часом істотно зростає значення міжнародних валютно-фінансових інститутів та фінансових центрів у координації та регулюванні міжнародних валютно-кредитних відносин, гармонізації національної та міжнародної економічної і валютно-фінансової політики. Водночас слід мати на увазі, система міжнародних валютно-кредитних відносин є надзвичайно динамічною, її окремі ланки та сектори зазнають відчутних змін, збагачується їх зміст, з'являються нові форми тощо. [10].
3 ЗАДАЧІ
3.1 Задача 8.2
Припустімо, що державні закупівлі дорівнюють 600, величину податків визначає залежність Т = 0,4Y, трансферів – F = 0,2Y, а рівень цін = 1. Державний борг становить D = 900 за процентної ставки r = 0,1. Фактичний обсяг виробництва дорівнює 2200, а природний – 2500.
Визначте:
а) надлишок чи дефіцит має державний бюджет;
б) величину структурного дефіциту держбюджету;
в) величину циклічного дефіциту держбюджету.
Рішення
а) Для визначення стану державного бюджету потрібно зіставити його доходи і видатки.
Визначимо доходи державного бюджету (податкові надходження):
Т = 0,4Y = 0,4 · 2200 = 880.
Визначимо видатки державного бюджету:
Державні закупівлі + трансфери (F) + обслуговування державного боргу (D · r) = 600 + 0,2 · 2200 + 900 · 0,1 = 600 + 440 + 90 = 1130.
Державний бюджет має фактичний дефіцит = 1130 – 880 = 250.
б) Визначимо структурний дефіцит бюджету:
Визначимо податкові надходження:
Т = 0,4Y = 0,4 · 2500 = 1000.
Визначимо видатки:
Державні закупівлі + трансфери (F) + обслуговування державного боргу (D · r) = 600 + 0,2 · 2500 + 900 · 0,1 = 600 + 500 + 90 = 1190.
Структурний дефіцит бюджету становить 1190 – 1000 = 190.
в) Визначимо циклічний дефіцит (різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом):
250 – 190 = 60.
3.2 Задача 2.3
У гіпотетичній економіці виробляють і споживають лише три блага – хліб, джинси і книги. Дані про кількість і ціну (за одиницю) за два роки відповідно до таблиці 3.1. Приймаючи 2000 рік за базовий, обчисліть для кожного з років такі показники:
а) номінальний і реальний ВВП;
б) індекс споживчих цін і дефлятор ВВП.
Таблиця 2.1 - Дані про кількість і ціну (за одиницю) за два роки
Благо
2000 р.
2010 р.
ціна, грн.
кількість
ціна, грн.
кількість
Хліб
1
500000
2
400000
Джинси
100
6000
140
8000
Книги
25
15000
40
18000
Рішення
а) Розрахуємо номінальний і реальний ВВП. Номінальний ВВП розраховується в цінах поточного періоду, а реальний ВВП - в зіставних (тобто постійних, базисних) цінах, що дає можливість оцінити зміну фізичного об'єму випуску за певний проміжок часу.
В 2000 р. номінальний і реальний ВВП дорівнюють один одному і становлять 1475000 грн.
1 · 500000 + 100 · 6000 + 25 · 15000 = 1475000 грн.
б) Розрахуємо індекс споживчих цін і дефлятор ВВП.
У 2000 р. індекс споживчих цін і дефлятор ВВП дорівнюють 1.
У 2010 р.:
ІСЦ = (Ро · Qб) / (Рб · Qб) · 100%
(Ро · Qб) = 2 · 500000 + 140 · 6000 + 40 · 15000 = 2440000 грн.
(Рб · Qб) = 1 · 500000 + 100 · 6000 + 25 · 15000 = 1475000 грн.
ІСЦ = 2440000 / 1475000 · 100% = 165,4%
Дефлятор ВВП розраховується як співвідношення номінального ВВП в звітньому періоді до реального ВВП в звітньому періоді.
ВВПн = Ро · Qо
ВВПн = 2 · 400000 + 140 · 8000 + 40 · 18000 = 2640000 грн.
ВВПр = Ро · Qб
ВВПр = 1 · 400000 + 100 · 8000 + 25 · 18000 = 1650000 грн.
Дефлятор ВВП = ВВПн / ВВПр · 100%
Дефлятор ВВП = 2640000 / 1650000 · 100% = 160%.
4 ТЕСТИ
7.5 В умовах змішаної економіки відкритого типу держава виконує таку економічну функцію:
а) отримує податки;
б) сплачує податки;
в) отримує трансферти;
г) продає продукти та ресурси.
Правильна відповідь а), в), г).
7.6 Державне втручання в економіку країни спричинене необхідністю:
а) розвивати науково-технічний прогрес;
б) сприяти досягненню рівноважного рівня цін;
в) зміцнювати національну оборону країни;
г) впливати на зміну відсоткової ставки комерційних банків.
Правильна відповідь б).
7.7 Класичній теорії державного втручання відповідає таке положення:
а) повна зайнятість економічних ресурсів – це норма ринкової економіки;
б) основним регулятором ринкової економіки є сукупний попит;
в) заробітна плата і ціни на товари і природні ресурси не гнучкі;
г) ринкова економіка здатна до саморегулювання.
Правильна відповідь а).
7.8 Кейнсіанській теорії державного регулювання економіки відповідає таке положення:
а) зарплата є абсолютно гнучкою;
б) зарплата є негнучкою в довгостроковому періоді;
в) зарплата є негнучкою в короткостроковому періоді;
г) ціни на товари гнучкі в короткостроковому періоді.
Правильна відповідь б).
7.9 У системі макроекономічного регулювання держава виконує функцію:
а) розподільчу;
б) перерозподільчу;
в) стабілізаційну;
г) виробничу.
Правильна відповідь б).
7.10 Об’єктами державного регулювання є:
а) платіжний баланс;
б) профспілки і союзи підприємців;
в) верховна Рада і місцеві ради;
г) військово-промисловий комплекс.
Правильна відповідь б), в), г).
7.11 Засоби прямого державного регулювання є:
а) прискорена амортизація;
б) податки;
в) регулювання зайнятості;
г) бюджетна політика.
Правильна відповідь б).
7.12 До засобів антикризової політики держави не належать:
а) регулювання податкових ставок;
б) регулювання заробітної плати;
в) маніпулювання державним бюджетом;
г) регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Правильна відповідь а), г).
7.13 За умов змішаної економіки відкритого типу сукупні витрати визначають за формулою:
а) E = С + I + G;
б) E = С + I + G + XN;
в) E = C + I + G – XN;
г) E = C + I + (T – G) + XN.
Правильна відповідь б).
7.14 Основним регулятором змішаної економіки є:
а) сукупні витрати;
б) рівень цін;
в) ринок;
г) сукупна пропозиція.
Правильна відповідь в).
7.15 Як суб’єкт макроекономічного регулювання ринок не може:
а) забезпечити людей суспільними благами;
б) реагувати на індивідуальні потреби людей;
в) регулювати ціни;
г) забезпечити рівномірний розвиток окремих регіонів.
Правильна відповідь а).
5 ВПРАВИ
Чи правильні такі твердження?
5.1 Гранична схильність до споживання завжди дорівнює граничній схильності до заощадження. – Неправильно
5.2 Зі збільшенням доходу споживача частка видатків на продукти харчування зменшується. – Правильно
5.3 На обсяг і динаміку заощаджень та інвестицій впливають одні й ті самі чинники. – Правильно
5.4 Споживчі видатки не стабільніші порівняно з інвестиційними видатками. – Неправильно
5.5 Якщо відома функція споживання, то завжди можна побудувати функцію заощадження. – Правильно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Экономическая энциклопедия / Науч.-ред. совет изд-ва “Экономика”; Ин-т экон. РАН; Гл. ред. Абалкин. – М.: ОАО “Издательство “Экономика”, 1999
2. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 3 – К.: Видавничий центр “Академія” 2002
3. Базилевич В. Д. Макроекономіка: підручник / За ред. В. Д. Базилевича; 4-те вид., перероб. і доп. / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич, Л. О. Баластрик. – К.: Знання, 2008
4. Задоя А. А. Макроекономіка: учебник; 3-е изд., перераб. и доп. / А. А. Задоя, Ю. Е. Петруня. – К.: Знання, КОО, 2008
5. Ковальчук В. М. Історія економіки та економічної думки / В. М. Ковальчук, М. В. Лазарович, М. І. Сарай. – К.: Знання, 2008
6. Корнійчук Л. Я. Історія економічних учень / за ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко / Л. Я. Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2001
7. Макроекономіка: навч. посіб. / О. І. Пономаренко, М. О. Перестюк, В. М. Бурим. – К.: Вища шк., 2004
8. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь. – 4-е изд., перераб. и доп. / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – М.: ИНФРА-М, 2004
9. Макроэкономика: учебник / общая редакция Л. С. Тарасевича. – 2-е изд., перераб. и доп. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1997
10. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.-К.: Либідь, 1997.