Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Конспект лекцій з організації виробництва
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Східноукраїнський Національний Університет імені Володимира Даля
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Організація виробництва та обслуговування в закладах ресторанного господарства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
РУБІЖАНСЬКИЙ ФІЛІАЛ
ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
2005
Організація виробництва. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.050107 ”Економіка підприємств”. /Укл.: І.В. Денисенко - Рубіжне: РФСНУ імені Володимира Даля, 2005-133с.
Конспект лекцій написано з цілю забезпечити майбутніх економістів достатнім рівнем теоретичних і прикладних знань з раціональної організації та напрямків підвищення результативності виробничих систем промислового підприємства, вивчення теорії та практики організації виробництва, набуття навичок аналізу процесів, що відбуваються у виробництві.
Схвалено кафедрою ЕП
Протокол № 2 від 21.09.2005 р.
Завідувач кафедрою Комач Л.Д.
Схвалено методичною радою РФСНУ
ім. Володимира Даля
Протокол № 1 від 27.09 2005 р.
Голова методичної ради Тімошин А.С.
ЗМІСТ
1 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА………………………….8
1.1 Організація виробництва як об'єкт вивчення в умовах ринку.
Особливості організації виробництва в ринкових умовах господарювання…8
1.2 Мета, завдання та зміст дисципліни. Зв’язок з іншими
дисциплінами ……………………………………………………………………8
1.3 Цілі і завдання виробництва. Підприємство
в ринкових умовах господарства……………………………………………….9
2 ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ…………………………………………………11
2.1 Поняття та типи виробничих систем. Виробництво як відкрита
система, характеристика її елементів. Класифікація факторів зовнішнього
та внутрішнього середовища…………………………………………………..11
2.2 Промислове підприємство як виробнича система,
її характеристика. Характеристика промислового підприємства
як динамічної системи, її характерні ознаки………………………………….12
2.3 Вимоги гнучкості та мобільності виробничих систем,
їх ознаки в умовах ринку………………………………………………………13
3 ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТИПИ
ВИРОБНИЦТВА………………………………………………………………..14
3.1 Поняття виробничого процесу, основні його складові ………………14
3.2 Класифікація виробничих процесів за цільовим призначенням,
по способу впливання на предмет праці и застосованим засобам праці,
по характеру протікання у часі, по характеру об’єкту виробництва………..14
3.3 Принципи раціональної організації виробничого процесу.
Їх ознаки та особливості застосування в сучасних умовах………………….17
3.4 Організаційні типи виробництва: поняття, кількісні межі
типів виробництва та їх організаційно-економічні характеристики………..20
4 ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ………..23
4.1 Поняття та цілі організації трудових процесів ……………………… .23
4.2 Призначення та види поділу праці. Вимоги до поділу праці.
Поняття, види та зміст кооперування праці…………………………………...23
4.3 Робоче місце: поняття та класифікація. Організаційні системи
забезпечення та обслуговування робочих місць………………………………26
4.4 Умови праці та їх вплив на організацію праці. Класифікація
факторів, що визначають умови праці. Шляхи удосконалення умов праці…28
4.5 Режим праці та відпочинку на підприємствах: поняття,
фактори, які визначають режим праці та відпочинку……………………….. 30
4.6 Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації
робітників в сучасних умовах …………………………………………………32
4.7 Суміщення професій та багатоверстатне обслуговування,
сутність та особливості застосування. Їх економічна ефективність…………34
5 НОРМУВАННЯ ПРАЦІ…………………………………………………..37
5.1 Зміст технічного нормування праці. Основні задачі та принципи
технічного нормування праці ………………………………………………… 37
5.2 Види технічних норм і нормативів, що застосовуються
в хімічній промисловості: часу, виробітки, обслуговування,
чисельності. Поняття та методика розрахунку………………………………. 38
5.3 Робочий час та час перерв, їх класифікація. Класифікація витрат
робочого часу. Структура витрат часу…………………………………………42
5.4 Дослідження і аналіз робочого часу методом безпосередніх замірів
та методом моментних спостережень, оцінка продуктивності……………… 45
5.5 Поняття методів роботи та їх раціоналізація………………………… . 48
6 ПОБУДОВА ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА…………51
6.1 Загальна та виробнича структури підприємства ……………………. 51
6.2 Показники, що характеризують загальну та виробничу структури
підприємства, та їх характеристика ……………………………………………54
6.3 Фактори, що визначають виробничу структуру підприємства,
їх характеристика………………………………………………………………. 55
6.4 Структура основного виробництва (робоче місце, виробнича
дільниця). Види структур основного виробництва (технологічна,
предметна, суміжна). Класифікація цехів основного виробництва…………. 56
6.5 Основні шляхи удосконалення виробничої структури підприємства.
Їх характеристика………………………………………………………………. 59
7 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ У ЧАСІ………………… 61
7.1 Поняття та склад виробничого циклу, характеристика його елементів.
Показники, що характеризують структуру виробничого циклу…………… 61
7.2 Розрахунок операційного циклу через час робочого періоду
та час перерв…………………………………………………………………… 63
7.3 Характеристика основних видів руху предметів праці
(послідовний, паралельний, паралельно-послідовний). Розрахунок
операційного циклу при різних способах руху предметів праці ……………63
7.4 Економічне значення та шляхи скорочення тривалості виробничого
циклу…………………………………………………………………………… 66
8 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНИХ ПРОЦЕСІВ. ОРГАНІЗАЦІЯ
ОБСЛУГОВУЮЧИХ ГОСПОДАРСТВ……………………………………… 67
8.1 Виробнича інфраструктура: поняття та складові, роль і
значення у системі організації виробництва. Основні напрями
удосконалення організації допоміжних виробництв…………………………67
8.2 Інструментальне обслуговування: цілі, завдання, структура.
Состав та задачі інструментального господарства. Класифікація,
індексація інструменту та оснащення. Розрахунок оснащення
та інструменту, визначення норм їх витрат та запасів.
Шляхи удосконалення інструментального господарства…………………… 68
8.3 Ремонтне обслуговування: цілі, завдання, структура.
Призначення, та зміст ремонтного господарства. Система
експлуатаційного, технічного обслуговування та ремонту
устаткування. Поняття капітального, поточного та середнього
ремонтів. Планування ремонтних робіт та розрахунок основних
ремонтних нормативів (ремонтний цикл, ремонтний пробіг,
кількість ремонтів за рік та у ремонтному циклі). Розрахунок
чисельності ремонтних робочих. Шляхи підвищення
ефективності роботи ремонтної служби ………………………………………72
8.4 Енергетичне обслуговування: цілі, завдання, структура
Система енергетичного забезпечення виробництва.
Прогнозування й планування енергоспоживання, розрахунок
потреби в енергоносіях. Види енергії і розрахунок їх витрат.
Шляхи економії енергоресурсів………………………………………………..77
8.5 Транспортне обслуговування: цілі, завдання, структура.
Состав й задачі транспортного господарства. Класифікація
транспортних засобів. Основні показники роботи транспортного цеху
та їх розрахунок. Раціоналізація роботи транспортного господарства………81
8.6 Матеріальне обслуговування: системи забезпечення
підприємства матеріальними ресурсами та їх переміщення.
Функції матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.
Організація та завдання складського господарства, класифікація
складів на хімічних підприємствах, розрахунок площі складських
приміщень, засобів зберігання і переміщення матеріалів.
Поняття матеріальних виробничих запасів та розрахунок норми
виробничих запасів………………………………………………………………83
8.7 Інформаційне обслуговування: цілі, завдання, структура
Функції інформаційного обслуговування. Види інформації,
носії, характер доступу, отримання…………………………………………….88
9 ОДИНИЧНИЙ ТА ПАРТІОННИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ВИРОБНИЦТВА…………………………………………………………………91
9.1 Поняття методу організації виробництва. Основні методи
організації виробництва…………………………………………………………91
9.2 Непотокове виробництво та його характеристика…………………… .91
9.3 Поняття та організація одиничного методу
організації виробництва…………………………………………………………92
9.4 Поняття та організація партіонного методу
організації виробництва…………………………………………………………92
10 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО Й АВТОМАТИЗОВАНОГО
ВИРОБНИЦТВ………………………………………………………………… 94
10.1 Потокове виробництво: основні ознаки та ефективність ………….. 94
10.2 Вибір форми організації потокового виробництва
і класифікація потокових ліній. Поняття та сутність конвеєру ……………. 95
10.3 Визначення параметрів потокової лінії.
Заділи на поточній лінії. Синхронізація операцій…………………………… 96
10.4 Організаційно-технічні й економічні переваги поточного
виробництва. Перспективи розвитку потокового виробництва…………… 100
10.5 Особливості організації автоматизованих потокових ліній.
Напрями автоматизації та їх характеристика. Об’єкти та засоби
механізації та автоматизації виробництва…………………………………….101
11 ОРГАНІЗАЦІЙНЕ-ВИРОБНИЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ…………………………….103
11.1 Поняття якості та характеристика її показників……………………..103
11.2 Методи оцінювання якості продукції та їх
характеристика (диференційний, обобщающий, змішаний, комплексний). 105
11.3 Поняття та організація технічного контролю на підприємстві.
Види, засоби і об’єкти технічного контролю…………………………………106
11.4 Поняття стандарту та стандартизації в системі організації
виробництва. Система стандартів якості продукції.
Міжнародна стандартизація………………………………………………….. 108
11.5 Нагляд і контроль якості продукції, його види, методи
(запобіжний і статистичний), характеристика та розрахунок
їхніх параметрів. Розрахунок ефективності підвищення якості продукції…110
11.6 Поняття конкурентоспроможності, її зв’язок з якістю
продукції в системі організації продукції ……………………………………113
11.7 Поняття та призначення сертифікації продукції.
Види сертифікації. Поняття сертифікату відповідності, знаку сертифікації
та системи сертифікації ……………………………………………………… 114
12 КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА ДО ВИПУСКУ
НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ………………………………………………………… 117
12.1 Науково-технічна підготовка виробництва: сутність, завдання та
етапи виконання……………………………………………………………… 117
12.2 Науково-дослідницькі роботи: відкриття, винаходи та
раціоналізаторські пропозиції ……………………………………………… . 118
12.3 Конструкторська підготовка виробництва: поняття, стадії
проектування та їх характеристика ………………………………………… . 119
12.4 Технологічна підготовка виробництва: поняття, стадії та їх
характеристика………………………………………………………………… 120
12.5 Організаційно-економічна підготовка виробництва, поняття,
стадії та їх характеристика. Економічні та соціальні критерії
ефективності нової продукції………………………………………………… 122
12.6 Організація промислового освоєння нового продукту: сутність,
періоди засвоєння нової продукції та їх характеристика.
Основні форми переходу до випуску нової продукції та
характеристика факторів, що на них впливають……………………………. 123
13 ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ… 128
13.1 Сучасні підходи та форми (спеціалізація, кооперування,
комбінування, диверсифікація, конверсія) здійснення перетворень
організаційних елементів виробничих систем. Концентрація та
децентралізація виробництва……………………………………….…………128
13.2 Шляхи реформування виробничих структур великих
підприємств та об’єднань: приватизація, реструктуризація та санація……..129
Література……………………………………………………………………….132
1 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА
1.1 Організація виробництва як об'єкт вивчення в умовах ринку. Особливості організації виробництва в ринкових умовах господарювання
Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі і просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробництва з метою досягнення у визначений термін найбільшого виробничого результату з найменшими витратами.
Перехід до ринкових відносин кардинально змінює погляди на організацію виробництва, що створює умови для найкращого використання техніки і людей у процесі виробництва і тим самим підвищує його ефективність.
Особливостями організації виробництва в нинішніх умовах є розгляд у взаємозв'язку елементів виробництва і вибір таких методів і умов їхнього використання, що найбільшою мірою відповідають цілям виробництва. У кожнім конкретному випадку організація виробництва економічно обґрунтовує ефективність здійснюваного заходу, оскільки для її підвищення недостатньо впровадити окремі заходи, що забезпечують чи підвищення продуктивності устаткування, чи зниження трудомісткості продукції, чи зниження витрат сировини і т.д.
Усе це говорить про багатоплановість задач, що стоять перед організацією виробництва, рішення яких дозволить відповісти на запитання: що потрібно робити на підприємстві, щоб успішно функціонувати в умовах ринку.
1.2 Мета, завдання та зміст дисципліни. Зв'язок з іншими дисциплінами
Дисципліна «Організація виробництва» відноситься до економічних наук, що займають ведуче місце серед суспільних наук, тому що вона вивчає виробничі відносини, тобто відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва.
Ціль дисципліни – формування системи теоретичних і прикладних знань по раціональній організації і напрямків підвищення результативності виробничих систем промислового виробництва.
Задачі дисципліни:
- вивчення теорії і практики організації виробництва;
- придбання навичок аналізу процесів, що відбуваються у виробництві;
- закріплення уміння самостійного виконання техніко-економічних розрахунків і обґрунтування параметрів раціональної організації виробничих систем.
Об'єктом дисципліни є промислове підприємство, яке розглядається в курсі як виробнича система, предметом – зв'язки і відносини між елементами виробничої системи, які характеризують сутність і зміст процесів проектування, освоєння і виготовлення продукції на підприємстві.
Дисципліна «Організація виробництва» вивчається в тісному зв'язку з іншими науками, такими як «Політекономія», «Економіка підприємства», «Планування діяльності підприємства», «Загальна хімія», «Маркетинг», «Менеджмент», «Бухгалтерський облік», «Економічний аналіз» і іншими.
Виходячи з вимог ринку, вивчення дисципліни припускає оволодіння основними принципами і методами організації промислового виробництва, придбання необхідних навичок практичної роботи і на цій основі досягнення високих результатів у виробничо-господарській діяльності підприємств.
1.3 Цілі і задачі виробництва. Підприємство в ринкових умовах господарства
Ціль – це конкретний кінцевий стан чи бажаний результат, яке прагне одержати дане виробництво.
На даному етапі господарювання висуваються наступні цілі виробництва, що розглядають його як:
- гнучке – тобто здатне в будь-який момент перебудуватися на виробництво інших видів продукції при зміні попиту;
- оптимальне – тобто функціонуюче з найменшими витратами;
- виробництво високої культури, що створює умови для випуску високоякісної продукції точно в термін, здатної протистояти конкурентної.
Домінуюча мета виробництва – одержання і нарощування доходу, тому що тільки при наявності фінансових і матеріальних ресурсів, які одержуються з доходу, виробництво в змозі вирішувати інші задачі.
Цілі повинні володіти колом характеристик, основними з яких є:
- цілі повинні бути конкретними і вимірними (%, частка і т.д.);
- цілі повинні бути орієнтовані в часі (довго-, середньо- і короткострокові);
- цілі повинні бути реальні для досягнення.
У цілому на вибір цілей виробництва впливають наступні фактори:
- наявність і обсяг попиту на продукцію;
- рівень рентабельності продукції;
- наявність постачальників;
- наявність кваліфікованих кадрів і ін.
Облік і аналіз основних факторів виробництва необхідні для запобігання в майбутньому втрат засобів і часу, що можуть привести до банкрутства.
Задачі виробництва – це запропонована робота (серія робіт), що повинна бути виконана в заздалегідь установлений термін і заздалегідь установленим способом.
На кожному підприємстві маються свої специфічні задачі організації виробництва, зокрема:
- комплекс задач по забезпеченню сировиною, матеріалами, використанню робочої сили, сировини, устаткування;
- поліпшення асортименту і якості продукції, що випускається;
- освоєння нових видів продукції;
- скорочення тривалості виробничого циклу;
- визначення оптимальної спеціалізації підприємств, виробничої потужності;
- реконструкція і технічне переозброєння виробництва.
Контрольні питання і завдання:
1 Дати визначення поняття «організація виробництва». Оцінити її значимість для ефективного господарювання
2 Розповісти про конкретні задачі, які вирішує організація виробництва на підприємстві
3 Назвати основні задачі дисципліни. Який її зв'язок з іншими дисциплінами, які вивчаються у вузі?
4 Розкрити сутність цілей і задач виробництва. Які їхні особливості в ринкових умовах?
2 ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ
2.1 Поняття та типи виробничих систем. Виробництво як відкрита система, характеристика її елементів. Класифікація факторів зовнішнього та внутрішнього середовища
Система – визначена сукупність елементів, які утворюють ціле, що володіє особливостями, які відсутні в складових його елементів.
Існує два типи систем:
- закриті;
- відкриті.
Закриті системи мають жорстко фіксовані границі і їхні дії незалежні від середовища, що оточує систему.
Відкриті системи характеризуються взаємодією з зовнішнім середовищем.
Будь-яке виробництво є відкритою системою, тому що залежить від елементів, що надходять з поза. Тому на результати його діяльності великий вплив робить внутрішнє і зовнішнє середовище.
Внутрішнє середовище може частково чи цілком контролюватися керівництвом підприємства. До факторів внутрішнього середовища відносяться:
- рівень складських запасів;
- наявність грошей на рахунку;
- обсяг продажів;
- стан НДДКР і т.д.
Зовнішнє середовище, чи те оточення, у якому діє підприємство, складається головним чином з учасників ринкових відносин. Від їх поведінки, цільових настанов і інтересів залежить благополуччя підприємства, результати його господарської і комерційної діяльності.
Прийнято розділяти усі фактори зовнішнього середовища на ті, що піддаються впливу – середовище прямого впливу, і не є такими – середовище непрямого впливу.
Найбільш важливими факторами зовнішнього середовища, що піддаються впливу, є поведінка споживачів продукції підприємства, постачальники ресурсів, конкуренти, профспілки й ін.
Прикладами факторів зовнішнього середовища, що не піддаються впливу, є міжнародні події, НТП, політичні фактори, державне законодавство, стан економіки і т.д.
Підприємство у своїй господарській діяльності змушено пристосовуватися до факторів зовнішнього середовища, що не піддаються впливу. Тому один з найважливіших принципів організації виробництва – постійне відстеження всіх змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі, їхня оцінка і вироблення відповідних мір, особливо при виникненні несприятливих зовнішніх обставин для підприємства.
2.2 Промислове підприємство як виробнича система, її характеристика. Характеристика промислового підприємства як динамічної системи, її характерні ознаки
Виробнича система – це особливий клас систем, що включає працівників, знаряддя і предмети праці, а також інші елементи, необхідні для функціонування системи, у процесі чого створюється продукція чи надаються послуги.
Підприємство розглядається як виробнича система, тому що йому притаманні всі характерні для системи ознаки. Підрозділи підприємства (цехи, ділянки, служби, відділи) при цьому виступають як підсистеми, що складаються з елементів різного ступеня складності (працівники, предмети і знаряддя праці і т.д.).
До характерних ознак функціонування підприємства, як виробничої системи, відносяться:
- цілеспрямованість, тобто здатність створювати продукцію, надавати послуги;
- поліструктовність, тобто одночасне існування на підприємстві взаємосплетенних підсистем;
-складність, обумовлена поліструктурністю підприємства, наявністю в ньому як основних елементів працівників, а також впливом зовнішнього середовища;
-відкритість, виявляється в тісній взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем. Відкритість виявляється в матеріальному, енергетичному, інформаційному обміні, сплаті податків і т.д.
Підприємство являє собою динамічну систему, яка володіє здатністю перетерплювати зміни, переходити з одного якісного стану в інше, залишаючись у той же час системою завдяки таким її властивостям, як:
- результативність (здатність одержувати ефект, створювати потрібну споживачу продукцію);
- надійність (стійке функціонування, забезпечуване внутрішніми резервами, системою керування, коопераціями з іншими виробничими системами);
- гнучкість (можливість виробничої системи пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, яке змінюється,);
- тривалість (здатність виробничої системи протягом тривалого часу зберігати результативність);
- керованість (допустимість тимчасової зміни процесів функціонування в бажаному напрямку під впливом керуючих впливів.)
Остання властивість системи дозволяє говорити про підприємство як саморегулюючій системі, що здатна пристосовуватися як до внутрішніх, так і до зовнішніх змінам.
Необхідно чітко регламентувати діяльність підприємства, що випливає з його задач, щоб можна було визначати конкретні організаційні принципи його будівлі, зовнішні і внутрішні зв'язки, тобто щоб стосовно зовнішнього середовища воно виступало як самостійна система.
2.3 Вимоги гнучкості та мобільності виробничих систем, їх ознаки в умовах ринку
В ринкових умовах використовується три важливих стратегії гнучкості і мобільності виробничих систем.
1 Виробництво «точно за часом». Товари і послуги виготовляються у точно призначений момент часу так, що дефекти виявляються, а їх причини усуваються негайно по ходу переміщення продукту від позиції до позиції. В ідеалі - даний метод припускає відмову від складських запасів.
2 Комплексний контроль якості. В основу даної стратегії встановлена концепція «робити все правильно з першого разу». Згідно даної концепції, за якість відповідає виробничий робітник. При цьому зростає контроль якості на кожному робочому місці.
3 Комплексне профілактичне обслуговування. На виробничих робітничих покладено обов'язки ретельної профілактики і обслуговування устаткування в цілях виключення поломки. На більшості підприємств ці роботи здійснюються спеціальними ремонтно-профілактичними службами. Дана стратегія вимагає від робітника гнучкості в кваліфікаційних характеристиках, оскільки він повинен виконувати не одну, а декілька задач одночасно.
Контрольні питання і завдання:
1 Назвати основні види систем. Обґрунтувати приналежність підприємства до відкритих систем
2 Чи можна підприємство розглядати як виробничу систему? Чому?
3 Викласти характерні ознаки і властивості системи
4 Властивості підприємства, характерні для динамічних систем
3 ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТИПИ ВИРОБНИЦТВА
3.1 Поняття виробничого процесу, основні його складові
Основою виробничої діяльності підприємства є виробничий процес, у якому з'єднуються воєдино трудова діяльність працюючих на підприємстві, засоби виробництва і предмети праці.
Виробничий процес являє собою сукупність взаємозалежних процесів і природних процесів, спрямованих на виготовлення визначеної продукції.
Під процесом праці розуміється зміна властивостей і складу предмета праці, чинена при участі людини.
Природні процеси протікають без участі людини, хоча в них теж відбувається зміна властивостей предмета праці (остигання, сушіння, вилежування й ін.).
Виробничий процес містить у собі безліч процесів праці і природних процесів, різноманітних по складу, призначенню, умовам протікання. Для цілей аналізу і нормування єдиний на підприємстві виробничий процес розчленовується на елементи. Він поділяється на часткові виробничі процеси, що, у свою чергу, розділяються на виробничі операції.
Під частковим виробничим процесом розуміється закінчена в технологічному відношенні частина виробничого процесу (хімічна реакція, ректифікація й ін.).
Виробнича операція – це технологічно однорідна частина виробничого процесу, виконувана на одному робочому місці, в одному чи декількох однотипних апаратах чи машинах, що обслуговуються одним чи декількома робітниками однієї професії (дроблення, випарювання й ін.).
3.2 Класифікація виробничих процесів за цільовим призначенням, по способу впливання на предмет праці і застосованим засобам праці, по характеру протікання у часі, по характеру об’єкту виробництва
Часткові процеси і виробничі операції можуть бути охарактеризовані і класифіковані по декількох ознаках:
- за цільовим призначенням;
- за способом впливу на предмет праці і застосовуваних знарядь праці;
- за характером протікання в часі;
- за характером об'єкта виробництва.
По цільовому призначенню, тобто по ролі в процесі виробництва продукції, часткові виробничі процеси поділяються на:
- основні;
- допоміжні (підсобні і побічні процеси);
- обслуговуючі.
Основні процеси – це процеси, у яких сировина й основні матеріали безпосередньо перетворюються в готову продукцію, яка є цільовою для даного підприємства. При здійсненні основних процесів відбувається зміна молекулярної структури, форми, розмірів, агрегатного стану предметів праці (підготовка сировини, хімічний синтез і ін.). До них також відносяться і природні процеси.
Допоміжні процеси спрямовані на виготовлення продукції чи надання послуг для забезпечення нормального протікання основних процесів (ремонт устаткування, виробництво електроенергії, виготовлення тари і т.д.). Допоміжні процеси мають свої самостійні предмети праці, які відрізняються від предметів праці основних процесів. Наприклад, при ремонті устаткування предметом праці є устаткування, що в основному процесі функціонує як засіб праці.
Обслуговуючі процеси зв'язані зі створенням нормальних умов для протікання як основних, так і допоміжних процесів (контроль якості, внутрішньозаводське транспортування й ін.). В обслуговуючих процесах, на відміну від допоміжних процесів, предметом праці виступають предмети праці основних процесів.
Основні виробничі процеси протікають в основних цехах підприємства, що утворять його основне виробництво. Допоміжні й обслуговуючі процеси протікають у допоміжних і обслуговуючих цехах, що утворять допоміжне господарство підприємства.
Виробничі процеси підприємства є дуже складними і звичайно розчленовуються на стадії, фази. Стадія, у свою чергу, складається з часткових процесів, що характеризуються визначеною закінченістю етапу виробництва продукції (стадія сульфування).
Часткові процеси підрозділяються на виробничі операції, які представляють собою частину технологічного процесу, виконувані робітником чи групою робітників на одному робочому місці при незмінних знаряддях і предметах праці і без переналагодження устаткування.
За цільовим призначенням виробничі операції поділяються на:
- технологічні;
- транспортні;
- допоміжні.
Технологічними операціями називають такі, при яких предмет праці піддається безпосередній обробці, у результаті чого змінюється агрегатний стан, хімічний склад, форма, розміри й інші параметри вихідної речовини. Сукупність технологічних операцій і природних процесів утворює технологічний процес, який є основою виробничого процесу. Характер технологічного процесу дуже впливає на організацію усього виробничого процесу. Він визначає режим роботи підприємства, методи нормування праці робітників і т.д.
Транспортні (переміщувальні) операції зв'язані з переміщенням предмета праці.
Допоміжні операції – це обслуговування устаткування, контроль якості сировини і готової продукції.
У загальному виді склад виробничого процесу представлений на рисунку 3.1
Рисунок 3.1 - Склад виробничого процесу
За способом впливу на предмет праці і застосовуваним при цьому знаряддям праці часткові виробничі процеси і виробничі операції розділяються на:
- апаратурні, здійснювані в різних апаратах з метою зміни хімічного складу й агрегатного стану предмета праці (сушіння, випарювання т ін.);
- машинні, виконувані за допомогою машин і механізмів з метою зміни розмірів, форми предмета праці чи його місцезнаходження (дроблення, помел, токарська обробка й ін.);
- машинно-ручні й апаратурно-ручні, які характеризуються сполученням машинних і апаратурних операцій з ручними (пресування на процесах з ручною установкою виробів, центрифугування з ручним завантаженням і ін.).
За характером протікання в часі виробничі процеси підрозділяються на:
- безупинні;
- періодичні.
У безупинних процесах технологічні операції виконуються без перерв по ходу виробничого процесу, тобто технологічний процес безупинний. Виконання транспортних і допоміжних операцій здійснюється одночасно чи паралельно з технологічними операціями. Сукупність безупинних часткових процесів утворює безупинне виробництво.
У періодичних процесах виконання технологічних операцій переривається транспортними або допоміжними операціями, тобто всі операції протікають послідовно. Сукупність періодичних часткових процесів утворює періодичне виробництво. Сполучення безупинних процесів з періодичними утворює змішане виробництво.
Безупинні процеси мають великі переваги в порівнянні з періодичними:
- скорочується час виробництва продукції;
- максимально використовується устаткування в часі;
- з'являється можливість комплексної механізації й автоматизації виробництва;
- підвищується якість продукції за рахунок стабілізації технологічних режимів і ін.
Усе це приводить до підвищення продуктивності праці, зниженню собівартості продукції.
За характером об'єкта виробництва розрізняють:
- прості виробничі процеси;
- складні виробничі процеси.
Простими називаються процеси, що складаються з послідовно виконуваних операцій. Складні процеси складаються з послідовно і паралельно виконуваних операцій.
3.3 Принципи раціональної організації виробничого процесу. Їх ознаки та особливості застосування в сучасних умовах
Раціональна організація виробничого процесу і всіх його частин будується на основі ряду принципів, головними з яких є:
- диференціація;
- концентрація й інтеграція;
- спеціалізація;
- паралельність;
- пропорційність;
- безперервність;
- ритмічність;
- прямоточність;
- автоматичність;
- гнучкість;
- електронізація.
Диференціація припускає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, прийоми.
При використанні сучасного високопродуктивного устаткування операції стають складними. У єдиному комплексі вирішуються задачі обробки, зборки, транспортування і т.д. Тут принцип диференціації переходить у принцип концентрації операцій і інтеграції виробничих процесів.
У результаті спеціалізації, за кожним виробничим підрозділом закріплюється обмежена номенклатура продукції чи виконання технологічно однорідних робіт для виготовлення конструктивно різної продукції. Рівень спеціалізації залежить від масштабів випуску однойменної продукції і її трудомісткості. Рівень спеціалізації робочого місця визначається коефіцієнтом закріплення операцій, тобто кількістю операцій, виконуваних на робочому місці. Спеціалізація дуже впливає на організацію виробничого процесу:
- створюються умови для досягнення більш високої продуктивності праці і продуктивності устаткування за рахунок спеціалізації обслуговуючого персоналу;
- стабілізуються технологічні параметри, у результаті чого підвищується якість продукції;
- з'являється можливість ритмічної роботи і кооперування спеціалізованих підрозділів підприємств.
Усе це скорочує виробничий цикл і підвищує ефективність виробництва.
Паралельність передбачає одночасне виконання окремих частин виробничого процесу по виготовленню продукції. Вона забезпечує одночасність виконання робіт, застосування багатопредметної обробки, сполучення за часом виконання технологічних і допоміжних операцій. Рівень паралельності виробничого процесу визначається відношенням тривалості виробничого циклу при рівнобіжному виді руху предметів праці до фактичної його тривалості.
Пропорційність вимагає відповідності продуктивності в одиницю часу усіх виробничих підрозділів. Досягнення пропорційності базується на нормах, що визначають кількісний взаємозв'язок між елементами виробництва, коли продуктивність устаткування на всіх технологічних операціях пропорційна трудомісткості обробки продукції на цих операціях. Вона забезпечує:
- безперебійний хід виробництва;
- найбільш повне використання виробничої потужності;
- виключає виникнення «вузьких» місць.
Безперервність припускає скорочення чи зведення до мінімуму перерв у процесі виробництва продукції. Безперервність є однією з найважливіших умов скорочення термінів виготовлення продукції і підвищення рівня використання виробничих ресурсів, забезпечення рівномірної роботи підприємства і випуску продукції в заданому ритмі. Ступінь безперервності визначається відношенням тривалості технологічної частини виробничого циклу до його повної тривалості.
Ритмічність припускає забезпечення випуску в рівні проміжки того самого, чи рівномірно зростаючої кількості продукції на всіх стадіях і операціях. Вона сприяє:
- більш раціональному використанню усіх виробничих ресурсів підприємства;
- чіткому виконанню договорів по постачанню продукції споживачам;
- поліпшенню фінансового стану підприємства.
Прямоточність складається в забезпеченні найкоротшого шляху проходження предметів праці по всіх стадіях і операціям виробничого процесу. Це досягається раціональним розташуванням будівель і споруджень на території підприємства, технологічного устаткування в цехах відповідно до ходу технологічного процесу. Вона характеризується коефіцієнтом, що представляє відношення тривалості транспортних операцій до загальної тривалості виробничого циклу.
Автоматичність припускає автоматизацію виробничих процесів, що забезпечує збільшення обсягів виробництва, скорочення витрат живої праці, заміну ручної праці інтелектуальною працею операторів, виключення ручної праці на шкідливих роботах, підвищення якості робіт. Ступінь автоматизації визначається відношенням трудомісткості робіт, виконуваних автоматизованим способом, до загальної трудомісткості робіт.
Гнучкість – мобільний перехід на випуск нової продукції. Вона забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування при випуску нової продукції. Основний показник – коефіцієнт гнучкості – визначається кількістю затрачуваного часу і необхідних додаткових витрат при переході на випуск нової продукції.
Електронизація припускає використання швидкодіючих машин різних класів і удосконалювання засобів спілкування людини з ними. На основі електронизації виробничих процесів з найменшими втратами забезпечується гнучкість виробництва, підтримується необхідний ритм і рівномірність ходу виробництва.
Правильне використання перерахованих вище принципів з урахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення ефективності.
3.4 Організаційні типи виробництва: поняття, кількісні рамки типів виробництва та їхні організаційно-економічні характеристики
Можливість використання зазначених принципів організації виробничого процесу залежить від типу виробництва.
Під типом виробництва розуміється сукупність ознак, що визначають організаційну і технологічну характеристику виробничого процесу. Такими ознаками є:
- сталість структури виробничого процесу, номенклатури й обсягу виробництва продукції;
- трудомісткість продукції;
- спеціалізація робочих місць.
За ступенем спеціалізації робочих місць, номенклатурі і масштабу випуску продукції усі виробництва підрозділяються на три основних типи:
- одиничне;
- серійне (дрібно-, середньо- і багатосерійне);
- масове.
Тип виробництва характеризується коефіцієнтом спеціалізації робочих місць або коефіцієнтом серійності (Кс), що визначається кількістю операцій, що виконуються в середньому на одному робочому місці:
r * n
Кс = ---------, (3.1)
P
де r - середня кількість операцій, що виконуються при виготовленні одиниці продукції;
n - кількість найменувань продуктів, що обробляються даною групою робочих місць;
p – число робочих місць.
Для масового виробництва його величина складає від 1 до 3, для багатосерійного – 4-10, середньосерійного – 11-20, дрібносерійного – більш 20.
Одиничний тип виробництва – це виготовлення одиничних виробів чи невеликих разових партій продукції.
Для цього типу виробництва характерні:
- мінливість номенклатури випускаємої продукції;
- широка спеціалізація робочих місць;
- використання унікального устаткування з невисокою продуктивністю;
- велика частка ручної праці;
- періодичний характер виробництва та ін.
Усе це приводить до високої собівартості продукції і незначної ефективності виробництва.
Серійний тип виробництва характеризується випуском на тому самому устаткуванні різних видів однорідної продукції окремими партіями (серіями). Під серією розуміється кількість однорідної продукції, що запускається у виробництво чи одночасно послідовно. Серійне виробництво має більш вузьку спеціалізацію робочих місць, чим одиничне, окремі часткові процеси виконуються на спеціалізованому устаткуванні, з'являється можливість часткової механізації й автоматизації виробничого процесу.
У залежності від масштабів, номенклатури продукції, рівня спеціалізації робочих місць розрізняють дрібно-, середньо- і багатосерійне виробництва.
Дрібносерійне виробництво характеризується випуском продукції в невеликих кількостях і різноманітній номенклатурі виробів. Багатосерійне виробництво спеціалізується на випуску продукції порівняно вузької номенклатури виробів у невеликих кількостях. Середньосерійне виробництво є проміжним між дрібно- і багатосерійним.
Для підвищення економічної ефективності виробництва необхідно збільшувати розмір партій продукції, що випускається, що знижує витрати на переналагодження в розрахунку на одиницю продукції. Масовий тип виробництва відрізняється тим, що виробнича програма підприємства має постійну номенклатуру продукції. Для нього характерні:
- високий рівень спеціалізації як робочих місць, так і окремих виробництв;
- використання спеціалізованого високопродуктивного устаткування;
- безперервність виробничого процесу;
- сталість технологічних параметрів і виробничого циклу;
Усе це забезпечує найбільш високі техніко-економічні показники в порівнянні з іншими типами виробництв (Рисунок 3.2).
собівартість
250
192
120
2 3 10 Порядковий номер об'єкта , шт.
Рисунок 3.2 - Залежність між собівартістю об'єкта і його порядковим номером з початку серійного випуску
Разом з тим, масове і багатосерійне виробництво має ряд недоліків, головними з яких є:
- орієнтація не на конкретного споживача з його індивідуальними запитами, а на усереднені стандарти
- твердість технології, що обумовлює
17.05.2018 10:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора