Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Конспект лекцій з фінансів підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Східноукраїнський Національний Університет імені Володимира Даля
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Кафедра економіки
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси підприємств
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
РУБІЖАНСЬКИЙ ФІЛІАЛ
ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ
ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
2005
Фінанси підприємства. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.050107 ”Економіка підприємств”. Укладачі: Касьянова В.О., Денисенко І.В. - Рубіжне: РФ СНУ ім.В.Даля, 2005. – 158 с.
Конспект лекцій для спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства” денної та заочної форм навчання містить теми, які передбачені робочою навчальною програмою дисципліни, опрацювання яких необхідне для підготовки до практичних занять та виконання самостійної роботи студентів денної та заочної форм навчання.
Схвалено кафедрою економіки підприємств
Протокол № 4 від 16.11.2005р.
Зав. кафедрою
доц., к.х.н. Комач Л.Д.
Схвалено методичною радою філіалу
Протокол № 3 від 22.11.2005р.
Голова методичної ради Тімошин А. С.
ЗМІСТ
1 ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВА 7
1.1 Поняття, суть і місце фінансів підприємства
у фінансовій системі 7
1.2 Функції фінансів як внутрішня особливість і форма прояву
їхньої сутності 8
1.3 Поняття грошових фондів і фінансових ресурсів 9
1.4 Економічні методи і способи формування фінансових ресурсів 10
1.5 Джерела формування фінансових ресурсів 11
1.6 Поняття формування фінансів. Комерційний розрахунок-основа організації фінансів 11
1.7 Принципи фінансового механізму саморозвитку: саморегулювання, самооплатність, самофінансування 12
1.8 Поняття фінансової діяльності. Основні задачі, що розв'язуються в процесі її здійснення 13
1.9 Фінансова робота, основні її напрямки: фінансове прогнозування і планування; аналіз і контроль 14
1.10 Фінансовий механізм і його елементи на підприємстві 15
1.11 Основні завдання керування фінансами підприємств 16
2 ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ 18
2.1 Характеристика безготівкових розрахунків і розрахунків готівкою 18
2.2 Сутність проведення касових операцій 19
2.3 Види банківських рахунків і порядок їхнього відкриття 21
2.4 Розрахунки платіжними дорученнями 24
2.5 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями 25
2.6 Розрахунки чеками 25
2.7 Розрахунки акредитивами 26
2.8 Вексельна форма розрахунків 27
3 ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ 28
3.1 Характеристика і склад грошових надходжень підприємств 28
3.2 Методи визначення моменту реалізації продукції 30
3.3 Фактори, що впливають на абсолютну суму виторгу від реалізації продукції 30
3.4 Види цін на продукцію в умовах ринкової економіки і фактори,
що на них ливають 31
3.5 Методи розрахунку обсягу реалізації продукції 33
3.6 Грошові надходження від фінансово-інвестиційної діяльності
та інші позареалізаційні доходи 34
3.7 Формування валового і чистого доходу 36
4 ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ 38
4.1 Прибуток - об'єктивна економічна категорія 38
4.2 Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності
підприємства 38
4.3 Поняття балансового прибутку 39
4.4 Формування балансового прибутку від напрямків діяльності
підприємств 39
4.5 Прибуток від реалізації продукції і його формування 41
4.6 Методи розрахунку прибутку від реалізації ..продукції 43
4.7 Сутність і методи розрахунку рентабельності 45
4.8 Розподіл фінансового прибутку 46
4.9 Використання чистого прибутку 47
5 ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 48
5.1 Сутність оподатковування підприємств і податкова система 48
5.2 Сутність податків і їхні функції 48
5.3 Система оподатковування підприємств і її становлення в Україні 51
5.4 Оподаткування прибутку: платники податку, об'єкт
оподатковування, показники прибутку, що мають відносини
до розрахунку оподатковуваної бази 53
5.5 Непряме оподатковування підприємств: митний збір,
акцизний збір, податок на додану вартість 54
5.6 Збори на формування цільових державних фондів 60
5.7 Відрахування на фінансування дорожнього господарства 64
5.8 Місцеві податки і збори 65
6 ОБОРОТНІ КОШТИ 67
6.1 Сутність оборотних коштів 67
6.2 Склад і структура оборотних коштів 67
6.3 Ознаки класифікації оборотних коштів 69
6.4 Значення класифікації оборотних коштів 70
6.5 Принципи організації оборотних коштів 70
6.6 Методи визначення потреби в оборотних коштах 71
6.7 Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів 72
6.8 Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві
і витрат майбутніх періодів 74
6.9 Нормування оборотних коштів для створення запасів
готової продукції 76
6.10 Джерела формування оборотних коштів 77
6.11 Показники використання оборотних коштів 79
6.12 Шляхи прискорення оборотності оборотних коштів 81
6.13 Абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів 81
7 КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ 82
7.1 Кругообіг засобів підприємств і необхідність залучення кредитів 82
7.2 Класифікація кредитів, що надаються підприємством 83
7.3 Види банківського кредиту і їхня характеристика 84
7.4 Умова і порядок одержання банківського кредиту 90
7.5 Комерційне кредитування підприємств 91
7.6 Лізингове кредитування підприємств 93
7.7 Державне кредитування підприємств 98
7.8 Кредитування підприємств за рахунок засобів міжнародних
фінансово-кредитних інститутів 99
8 ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ
ФОНДІВ 101
8.1 Сутність відтворення основних фондів 101
8.2 Показники стану та ефективності використання основних фондів 102
8.3 Знос і амортизація основних фондів 103
8.4 Сутність і склад капітальних вкладень 108
8.5 Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень 110
8.6 Фінансування ремонту основних фондів 113
9 ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 115
9.1 Поняття, мета, завдання оцінки фінансового стану підприємства 115
9.2 Прийоми і методи аналізу фінансового стану підприємства 116
9.3 Показники оцінки майнового стану підприємства 118
9.4 Показники ліквідності і платоспроможності 119
9.5 Показники фінансової стабільності і стійкості підприємства 121
9.6 Показники рентабельності підприємства 121
9.7 Показники ділової активності 123
9.8 Показники акціонерного капіталу 124
9.9 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства 125
9.10 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства 128
10 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ 130
10.1 Зміст, завдання і методи фінансового планування 130
10.2 Зміст фінансового плану і методи його розробки 132
10.3 Зміст і значення оперативного фінансового плану 134
11 ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА 137
11.1 Фінансова санація підприємства, її економічний зміст і порядок проведення 137
11.2 Економічна сутність санації підприємств 138
11.3Передумови ухвалення рішення щодо проведення фінансової санації підприємств 140
11.4 Класична модель санації підприємств 140
11.5 Розробка проекту фінансового оздоровлення підприємств 141
11.6Симптоми фінансової кризи на підприємстві і фактори виникнення 144
11.7 Необхідність і порядок проведення санаційного аудиту 146
11.8 Санація шляхом реорганізації (реструктуризації) 149
11.9 Фінансова санація за рішенням арбітражного суду 151
11.10 Банкрутство підприємств: підстава і наслідки 153
11.11 Внутрішні джерела фінансової стабілізації підприємств 155
11.12 Фінансове оздоровлення за рахунок залучення ресурсів власника підприємства 157
11.13 Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника 159
11.14 Фінансова участь персоналу в санації підприємства 162
11.15 Фінансова підтримка державою санації підприємств 163
1 ОСНОВИ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
1.1Поняття, суть і місце фінансів підприємства у фінансовій системі
Фінанси – це економічна категорія, що виникла з появою держави, товарно-грошових відносин під впливом дії закону вартості.
Специфічним призначенням фінансів є розподіл і перерозподіл вартості ССП в грошовій формі шляхом формування грошових фондів.
Фінансові відносини охоплюють всі сторони життя суспільства та держави.
Фінанси підприємств є основною частиною фінансів держави, оскільки саме тут створюється продукція (але потім державні фінанси піддаються розподілу). Саме на рівні підприємств формується переважаюча маса фінансових ресурсів держави.
Фінанси підприємств - сукупність економічних відносин, пов'язаних з утворенням, розподілом та використанням грошових фондів.
Матеріальну основу фінансів підприємства складають грошові фонди. Проте гроші не виражають суті фінансів і їх внутрішній зміст. Фінанси - це не гроші, не грошові фонди, а певні економічні відносини.
Грошові відносини за своїм змістом значно ширші, ніж фінансові. Тільки ті грошові відносини є фінансовими, які складають зміст фінансів.
Не є фінансовими відносинами :
1 Грошові відносини в процесі купівлі-продажу товарів, оскільки відбувається зміна форми вартості. Але в той же час, виручка від реалізації товарів надалі є основною для формування грошових фондів
2 Калькуляція цін і собівартості
3 Облік
Матеріальну основу грошових фондів підприємств складають такі грошові відносини:
- між підприємством і зайнятими на ньому робітниками з приводу виплати заробітної платні;
- між підприємством в цілому і його підрозділами (цехами, відділами, секціями). Ці відносини посилюються, якщо останні переходять на підрядні, орендні форми організації праці, оскільки за ступенню значущості для них переважають такі категорії як дохід, прибуток, витрати;
- між підприємствами з приводу оренди (використання будівель), оплати рахунків (за послуги, транспорт, продукцію);
- між підприємствами і державою, з одного боку, по сплаті податків і платежів (підприємства), з іншого боку - по використанню фондів суспільного призначення (охорона здоров'я і т.д.), отримання дотацій з держбюджету та інше;
4 між підприємствами і банками по отриманню кредиту, його поверненню;
5 між працівниками і державою по сплаті податків, отриманню пенсій.
1.2 Функції фінансів як внутрішня особливість і форма прояву їхньої сутності
Суть фінансів виявляється через наступні їх функції:
- оперативну;
- розподільну;
- контрольну;
- оперативну.
Роль оперативної функції фінансів полягає в забезпеченні повної відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів підприємств.
Наприклад: поставляючи товар, підприємство взмозі одержати платню за нього через який-то час. Саме тому підприємства припускають передоплату. У зв'язку з цим, фінансова служба повинна забезпечувати щоденну здатність підприємств.
Розподільна функція реалізується при розподілі виручки від реалізації, формуванні і використанні грошових фондів. В ході розподільної функції виділяється два етапи:
1 Самостійний розподіл коштів на підприємстві
2 Перерозподіл коштів в масштабі держави через держбюджет.
Процес перерозподілу коштів на рівні держави виражається у вигляді формули через такі категорії:
ФН
ССП = ФВ + НД (1.1)
ФС
де: ФВ - фонд відшкодування;
ФН - фонд накопичення; використовується на фінансування НДР, модернізацію устаткування, приріст власних оборотних коштів; фонд накопичення за цільовим призначенням підрозділяється на:
- фонд капвкладень;
- ремонтний фонд;
- фонд виробничого і соціального розвитку;
- резервний і страховий фонди.
ФС - фонд споживання; включає фонд оплати праці та витрати з прибутку.
Контрольна функція реалізується в ході утворення і розподілу грошових коштів. Ця функція здійснюється двояко:
- через систему фінансових показників;
- через фінансову дію.
Через систему фінансових показників контролюється вся фінансова діяльність підприємства і ступінь його платоспроможності. При цьому виділяють п'ять фінансових показників:
1 Наявність або відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку.
2 Наявність або відсутність заборгованості постачальникам.
3 Наявність або відсутність заборгованості робітникам і службовцям по зарплатні.
4 Наявність або відсутність заборгованості державі по податках.
5 Наявність або відсутність заборгованості банкам по кредитах.
Не обов'язково, що у підприємства в деякий конкретний момент може бути всі п'ять заборгованостей, але виникнення хоча би однієї з них говорить про фінансові проблеми, що намітилися, що може спричинити за собою інші заборгованості.
Контрольна функція реалізується через безпосередню фінансову дію:
- штрафні санкції (-);
- нарахування пені (-);
- заохочення (+);
- премії та пільги (+).
Всі названі функції взаємозв'язані і діють одночасно.
1.3 Поняття грошових фондів і фінансових ресурсів
Грошові фонди – це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, ФОП, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд та інші.
Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в основні та оборотні фонди. Фонд оплати праці – для виплати основної та додатковоі заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд – для фінансування відтворення основних та поза оборотних активів. Резервний фонд – для покриття збитків, подолання тимчасових фінанансових ускладнень.
Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в не фондовій формі. У не фондовій формі підприємства одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.
Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.
1.4 Економічні методи і способи формування фінансових ресурсів
Фінанси – це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним завершується кругооборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.
Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
У процесі реалізаціі продукціі, робіт, послуг на рухунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізаціі. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств – від придбання акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізаціі продукціі на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилась після відрахування к бюджет акцизного збору, податку на додану вартість спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди. На виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб’єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.
1.5 Джерела формування фінансових ресурсів
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти.
До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток.
До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.
Важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.
Від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.
Забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів складнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити. Дивідендів на акції, доходів на облігаціі, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.
1.6 Поняття фомування фінансів. Комерційний розрахунок – основа організації фінансів
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищення ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємства здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.
Основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами – з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
1.7 Принципи фінансового механізму саморозвитку: саморегулювання, самоплатність, самофінансування
За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування.
Суб’єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішити, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб’єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконувати зобов’язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства і банки рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати зацікавленості підприємств у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
1.8 Поняття фінансової діяльності. Основні задачі, що розв’язуються в процесі її здійснення
В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова дія льність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчас ність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.
Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фі нансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, полі пшення її результатів.
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення та ких основних завдань:
- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської ді яльності;
- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господа рювання, бюджетом, банками; виробничого й соціального розвитку, збільшення влас ного капіталу;
- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фі нансування капіталу;
- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використан ням фінансових ресурсів.
1.9 Фінансова робота, основні її напрямки: фінансове прогнозування і планування; аналіз і контроль
Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основ ними напрямками:
- фінансове прогнозування та планування;
- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;
- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливі ших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансо вої роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі) прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.
Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Поточний фі нансовий план складається у формі балансу доходів та витрат гро шових коштів, оперативний - у формі платіжного календаря.
Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діаг ноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських ре зервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробниц тва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовую ться в процесі фінансового планування та прогнозування
Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допо могою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підпри ємства можна поділити на два блоки:
1 Аналіз фінансових результатів та рентабельності.
2 Аналіз фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за та кими основними напрямками:
- аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;
- аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалі заційної та фінансової інвестиційної діяльності;
- аналіз та оцінка використання чистого прибутку;
- аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;
- аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;
- аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;
- факторний аналіз показників рентабельності.
Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:
- аналіз та оцінка складу та динаміки майна;
- аналіз фінансової стійкості підприємства;
- аналіз ліквідності балансу;
- комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства.
1.10 Фінасовий мехіанізм і його елементи на підприємстві
Під час переходу до ринкової системи господарювання заро джується конкуренція як важливий механізм регулювання еко номічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна, Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкурен ції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кін цевому рахунку - до соціально-економічної та політичної неста більності.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансо вих ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового ме неджменту полягає в ефективному використанні фінансового ме ханізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підпри ємства .
Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових від носин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кін цеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (ви ручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, по датки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
1.11 Основні завдання керування фінансами підприємства
До головних завдань фінансового менеджменту належать: ви явлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціона лізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господа рювання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій ор ганізації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із най більшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовува ти позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, мож на скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти грунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підпри ємства.
Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечу вала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, неза вершеного виробництва, залишків готової продукції для вико нання виробничої програми. За браком власних оборотних кош тів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, форму вання амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської за боргованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими мене джерами.
Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту.
Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб’єктами господарювання.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово - господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство – у вигляді чистого прибутку, а працівники – від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість подальшого збільшення прибутку.
2 ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Характеристика безготівкових розрахунків і розрахунків готівкою
У господарському обороті України безготівкові розрахунки здійснюються на основі інструкції НБУ №7, затвердженої постановою правління НБУ від 02.08.96р. №204. Опублікована в «Податковому календарі» 15.10.96р. №42-44.
Інструкція про безготівкові розрахунки в господарських оборотах України розроблена згідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» і нормативних актів НБУ.
Інструкція визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків, і поширюється на підприємства й організації всіх форм власності, а також банки і їхні установи.
Безготівкові розрахунки здійснюються в національній валюті України через банк шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачені безспірне стягнення й безакцентне списання коштів.
Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки при наявністі коштів на рахунку клієнта. Якщо ж недостатньо коштів, то банк приймає у випадках, передбачених даною інструкцією, розрахункові документи й ураховує їх на позабалансовому рахунку №9929 «Розрахункові документи, обов'язкові до сплати», виконуючи платежі відповідно черговості, відповідно до діючого Законодавства в міру надходження грошей на розрахунковий рахунок.
Безготівкові розрахунки здійснюються по наступним платіжним розрахунковим документам:
- платіжні доручення;
- платіжні вимоги-доручення;
- чеки;
- акредитиви;
- векселя;
- платіжні вимоги.
Безготівкові розрахунки за товари й послуги можуть здійснюватися за допомогою платіжних карток. Порядок використання платіжних карток визначена Постановою Правління НБ «Про введення пластикових карток платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки» від 24.02.94р. №37.
Кошти списуються з рахунку платника тільки на підставі першого екземпляра розрахункового документа. Розрахункові документи приймаються банком до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру.
Система «КЛІЄНТ-БАНК» забезпечує:
1 Передачу повідомлень між клієнтом і банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікаційних способів захисту;
2 Автоматичне ведення протоколу, передачу розрахункових документів між банком і клієнтом;
3 Автоматичне архівування протоколу наприкінці дня.
Юридичною основою для входження клієнта в систему є договір між клієнтом і банком. В договорі повинні бути обумовлені права, обов'язки й відповідальність сторін у випадку виникнення спірних питань і порядок їхнього дозволу.
Класифікація форм безготівкових розрахунків по товарним операціям і господарським договорам наступна:
1 Щодо факту здійснення угоди (відвантаження продукції):
1.1 Попередня або авансова оплата продукції;
1.2 Плата по факту здійснення угоди.
2 З погляду умов оплати угоди:
2.1 Безакцентна форма розрахунків;
2.2 Акредитивна форма розрахунків;
2.3 Планові платежі;
2.4 Залік взаємної заборгованості.
3 По використанню платіжних коштів:
3.1 Без використання платіжних коштів (розрахунок);
3.2 Платіжними вимогами, дорученнями;
3.3 Чекова форма розрахунків;
3.4 Вексельна форма розрахунків.
4 По джерелах коштів, приваблюваних для фінансування угоди:
4.1 За рахунок власних коштів підприємства;
4.2 За рахунок кредитів і інших позикових коштів;
4.3 За рахунок коштів клієнта при посередницькій діяльності
2.2 Сутність проведення касових операцій
Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентуєть ся НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм вла сності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів під приємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).
Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'я зані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунку підприємства можуть не тільки на заробіт ну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногоспо дарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).
Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з викорис танням грошового чека.
Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: подат кових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касово го або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших доку ментів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.
Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.
Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти за лишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуван ням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.
Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року мо жуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року. Нова редакція постанови НБУ від 11 листопада 1998 р. № 473 внесла відповідні зміни і до регулювання ліміту готівки на під приємстві.
Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси. На порушників цього положення накладається штраф за переви щення ліміту каси.
Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк.
Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача го тівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підпри ємства реєструють у касовій книзі.
Записи до касової книги проводяться касиром після одержання /або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видат ковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виво дить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгал терії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги по кладається на головного бухгалтера підприємства.
На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за
17.05.2018 11:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора