Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна з економічної діагностики
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економічна діагностика підпримства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
Інститут хімічних технологій (м. Рубіжне)
Факультет хімічних та інформаційних систем
Кафедра економіки підприємства та прикладної статистики
Контрольна робота
ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА
Варіант № 32
Група ЕЗ – 78 а
Студент
Залікова книжка №
Підпис студента________
Здано _________________
м. Рубіжне
ЗМІСТ
1 Поняття конкурентоспроможності підприємства. Оцінка 3
конкурентоспроможності підприємства за М. Портером
2 Види економічної діагностики 8
3 Практичні завдання 10
4 Тести 18
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22
1 ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА М. ПОРТЕРОМ
Рушійними силами ринкової економіки є конкуренція між суб'єктами господарювання.
Конкуренція - суперництво між товаровиробниками при сприятливих, економічно найбільш вигідних умовах виробництва й реалізації продукції.
За змістом, механізмами впливу на ринок у цілому й окремих конкурентів розрізняють такі види конкуренції: чисту, монополістичну, олігополістичну, функціональну, видову, предметну, цінову, сховану цінову, несумлінну й т.п.
Найбільше на діяльність підприємства впливає міжгалузева й внутрішньогалузева конкуренція, що ведеться на основі ключових чинників успіху або конкурентних переваг. Визначення механізмів і прийомів конкурентної боротьби дозволяє підприємству з'ясувати можливості поліпшення власної позиції в середовищі, розробити заходи щодо формування ключових чинників успіху у виробничому потенціалі, які б відповідали вимогам галузевих конкурентних переваг.
М. Портер уважає, що конкурентоспроможність характеризує ефективність використання окремих матеріальних і нематеріальних ресурсів підприємства, тобто мова йде про наявність орієнтації на поліпшення використання виробничо-збутового потенціалу підприємства. Однак не завжди ступінь використання наявних ресурсів дозволяє перемогти в конкурентній боротьбі. Основне тут - конкурентоспроможність підприємства, його здатність до ведення конкурентної боротьби.
Найбільш складним у теорії й практиці менеджменту є визначення сутності й механізмів конкурентоспроможності. Це можливо на основі визначення характеру конкурентної переваги або ключових чинників успіху.
Ключові чинники успіху (або конкурентні переваги) – це перелік характерних для певної галузі чинників, які приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу). Це ставиться й до окремих підприємств.
У боротьбі за споживача ці чинники не є постійними, вони змінюються залежно від особливостей галузі; сегментів ринку, що обслуговують, а також часу й етапу «життєвого циклу» галузі й підприємства.
Ключові чинники успіху мають більш-менш стабільні класифікаційні ознаки й, як правило, базуються на належному науково-технічному рівні виробництва й продукту; високорозвиненому маркетингу й менеджменті; на високому організаційно-технічному рівні виробничих процесів; належному фінансово-економічному забезпеченні діяльності підприємства; на високому рівні кваліфікації персоналу й т. п.
Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових чинників успіху, але для процвітаючого підприємства будь-якої галузі кожний з них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі. Однак відомо, що конкурентоспроможність, що базується на одному ключовому чинникі успіху, ненадійна. Це повинен пам'ятати кожний менеджер.
Ключові чинники успіху (КЧУ) формують конкурентоспроможність об'єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, області, держави й т. п.
М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінанта національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств (рисунок 1.1). Він сформулював перелік питань, відповіді на які дозволяють визначити рівень конкурентоспроможності галузі певної країни.
Рисунок 1.1 - Детермінанти «національного ромба»
У блоці «стратегія підприємств, їх структура й суперництво»:
- чи відповідає стиль менеджменту й переважаючі типи організаційних структур у країні потребам певної галузі?
- які види стратегій ґрунтуються на прийняті в країні організаційних нормах?
- чи є галузь у даній країні привабливої для талановитих людей?
- чи відповідають мети інвесторів потребам збільшення конкурентоспроможності галузі?
- чи є гідні конкуренти на внутрішньому ринку?
В блоці «параметри чинників виробництва»:
- чи має країна особливо розвинені чинники виробництва? Якщо так, то в яких сегментах і для яких конкурентних стратегій вони можуть застосовуватися?
- чи має країна кращі в порівнянні із закордонними механізми створення чинників виробництва для певної галузі (науково-дослідні програми, вищі навчальні заклади й т. п.)?
У блоці «параметри попиту»:
- чи є покупці продукції в країні вимогливими? Якщо так, то в яких саме сегментах ринку?
- чи існують у країні незвичні потреби в продукції даної галузі, які, між іншим, можуть бути ініційовані в інших місцях?
- чи випереджають потреби покупців у даній країні потреби в інших країнах?
- чи існують у країні досить розвинені канали розподілу й збуту, чи випереджають вони світові тенденції?
У блоці «аналіз родинних і підтримуючих галузей»:
- чи має країна постачальні галузі світового рівня? Якщо так, то для яких сегментів галузі?
- чи має країна сильні позиції у важливих суміжних і підтримуючих галузях?
Відповіді на поставлені питання вимагають глибокого аналізу ситуації в країні, щодо якої ведуться дослідження. Для цієї цілі залучається весь арсенал підходів і методів аналізу середовища.
Детермінанти «національного ромба» характеризують чинники, що формують конкурентне середовище, де діють всі організації країни - об'єкта аналізу. Всі складові перебувають у взаємодії й підсилюють або послабляють конкурентні переваги підприємств, які працюють у межах певної економіки. Можна відстежити й зворотний зв'язок: підвищення КЧУ й випуск конкурентоспроможної продукції, вибір конкурентних стратегій, розвиток, як окремих підприємств, так і окремих галузей, умови для зростання конкурентоспроможності держави.
Конкурентоспроможність підприємства забезпечується досягненням і розвитком конкурентних переваг, які виникають в економічних, технічних, організаційної сферах діяльності підприємства.
Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:
- конкурентоспроможність товару (продукції), тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або вибраного ринку по найважливіших характеристиках: технічних, економічних, екологічних і т. п.
- конкурентоспроможність підприємства - це рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні й використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо - стратегічного й поточного планування), досвіду й знань персоналу й т. п., що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність і т. п.
2 ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ
Існує велика розмаїтість видів економічної діагностики, які класифікуються за багатьма ознаками. Основні з них наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Різновиди економічної діагностики
Класифікаційна ознака
Різновид
Рівень об'єкта діагностування
Глобальна
Макродіагностика
Мікродіагностика
Часовий діапазон дослідження
Стратегічна(перспективна)
Оперативна (поточна)
Ретроспективна (огляд минулих подій)
Періодичність проведення
Періодична
Неперіодична (разова)
Моніторинг
Тематика й охоплення проблеми
Комплексна
Тематична
Системна
Цільова спрямованість
Загальносистемна
Елементна
Суб'єкти здійснення
Зовнішні
Внутрішні
Процес діагностики - це постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлена накопиченим досвідом. Доцільно виділяти внутрішню й зовнішню діагностику - залежно від явищ, які підлягають вивченню; етіологічну й симптоматичну діагностику - залежно від характеру дослідження.
Під етіологічною діагностикою варто розуміти систему аналізу економічної діяльності підприємства, що будується за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього й зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає можливість передбачати розвиток позитивних або, навпаки, негативних процесів на підприємстві.
Симптоматична діагностика - це система аналізу, що насамперед фіксує позитивні або негативні прояви різних чинників, а потім досліджує їх причинно-наслідкові зв'язки. При створенні такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють вірогідності й повноті фіксації змін внутрішнього й зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом «від симптому до причини». Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.
Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають або не відповідають управлінські рішення реальному стану ринкового середовища господарювання (з урахуванням власного потенціалу підприємства). Базою для обґрунтування й прийняття оптимальних управлінських рішень може бути глибокий комплексний аналіз підприємства. У ході такого аналізу всі сфери діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного (у тому числі й з погляду ліквідності, запобігання ризику банкрутства) використання наявних ресурсів. Економічний аналіз виступає переважно як інструмент контролю й планування, або точніше сказати, він створює зворотний зв'язок у постійному циклі управлінських рішень.
3 ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
3.1 Практичне завдання 3.2
Ініціативною групою дослідників була розроблена спеціальна матриця конкурентоспроможності деяких зарубіжних фірм, які діють на вітчизняному ринку промислових АТС:
Таблиця 3.1 – Матриця конкурентоспроможності зарубіжних фірм
Ключовий фактор успіху
Вагомість
Рейтинг фактора успіху фірми
Alcatel
ATTIS Telecom
Zucent technologies
Kapsch
Якість продукції
0,3
4
3
3
3
Канали збуту
0,2
2
3
4
3
Портфель товарів*
0,2
3
1
2
3
Наявність сертифікату
Міністерства зв’язку України**
0,15
4
3
4
3
Реклама та стимулювання збуту
0,15
4
3
4
3
* Рейтинг за показником «Портфель товарів» визначається в залежності від наявності в асортименті продукції фірми великих, середніх та малих АТС і додаткових послуг.
** Рейтинг наявності сертифікату визначається в межах від 0 до 2 і дорівнює: 0 – продукція не сертифікована, 1 – сертифікат відповідності мають деякі продукти фірми, 2 – уся продукція фірми сертифікована згідно з законодавством України.
За даними таблиці 3.1:
1) провести загальну оцінку конкурентоспроможності кожної фірми;
2) визначити двох найбільше сильних зарубіжних конкурентів на вітчизняному ринку АТС.
Рішення
Для визначення конкурентоспроможності підприємства аналітичним способом скористаємося формулами (3.1-3.3).
Iі = gі ∙ Rі (3.1)
Так, для першого підприємства, для якого параметрична одинична експертна оцінка наведена в таблиці 3.1, інтегровані (групові) факторні показники розраховуватимуться і виглядатимуть так:
Іякості продукції1 = g якості продукції1 ∙ R якості продукції1 = 4 ∙ 0,3 = 1,2
Іканалів збуту1 = g каналів збуту1 ∙ R каналів збуту1 = 2 ∙ 0,2 = 0,4
Іпортфелю товарів1 = g портфелю товарів1 ∙ R портфелю товарів1 = 3 ∙ 0,2 = 0,6
Інаявн. сертиф. Мінзв’язку1 = gнаявн. сертиф. Мінзв’язку1 ∙ R наявн. сертиф. Мінзв’язку1 = 4 ∙ 0,15 = 0,6
Іреклама та стим. збуту1 = g реклама та стим. збуту1 ∙ Rреклама та стим. збуту1 = 4 ∙ 0,15 = 0,6
Сумарна оцінка за всіма інтегрованими факторними показниками для першого підприємства на ринку здійснюється за формулою (3.2) і складатиме:
S1 = Іякості продукції1 + Іканалів збуту1 + Іпортфелю товарів1 + Інаявн. сертиф. Мінзв’язку1 + Іреклама та стим. збуту1
S1 = 1,2 + 0,4 + 0,6 + 0,6 + 0,6 = 3,4
Аналогічно виконуються розрахунки показників конкурентоспроможності для інших трьох підприємств.
Обчисливши всі сумарні факторні показники чотирьох підприємств, можна спостерігати, що максимальною з цих оцінок є оцінка першого підприємства, яка дорівнює S4 = 3,4. Отже, перше підприємство є лідером на ринку і за формулою, вираженою співвідношенням (3.3), його конкурентоспроможність дорівнюватиме 1 (одиниці).
КС = 1 для Smax підприємство-лідер
КС = для інших підприємств (3.3)
За результатами розрахунків заповнимо таблицю 3.2.
Таблиця 3.2 - Матриця оцінки конкурентоспроможності підприємств на ринку
Ключовий фактор успіху
Рейтинг фактора успіху фірми
Вагомість
Інтегрований (груповий)
факторний показник
фірми
Alcatel
ATTIS Telecom
Zucent technologies
Kapsch
Alcatel
ATTIS Telecom
Zucent technologies
Kapsch
Якість продукції
4
3
3
3
0,3
1,2
0,9
0,9
0,9
Канали збуту
2
3
4
3
0,2
0,4
0,6
0,8
0,6
Портфель товарів*
3
1
2
3
0,2
0,6
0,2
0,4
0,6
Наявність сертифікату
Міністерства зв’язку України**
4
3
4
3
0,15
0,6
0,45
0,6
0,45
Реклама та стимулювання збуту
4
3
4
3
0,15
0,6
0,45
0,6
0,45
Сумарна оцінка
1
3,4
2,6
3,3
3
Коефіцієнт
конкурентоспроможності,КС
1
0,765
0,971
0,882
Для того, щоб віднайти конкурентоспроможність кожного з оцінюваних підприємств, необхідно, користуючись формулою (3.3), співвіднести кожну сумарну факторну оцінку з максимальною оцінкою підприємства-лідера.
Так, наприклад, для другого підприємства конкурентоспроможність (КСі) складатиме:
КСі = = = 0765
Аналогічно розраховуються показники конкурентоспроможності інших підприємств.
Ранжирування результатів розрахунку коефіцієнтів конкурентоспроможності підприємств при використанні аналітичного методу представлено в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 - Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємств
Підприємство
Конкурентоспроможність
Стратегія
1
1
Лідер (КС = 1)
3
0,971
Ринковий послідовник
(0,9<КС<1)
4
0882
2
0,765
За результатами ранжирування видно, що лідером при застосуванні аналітичного методу оцінки конкурентоспроможності виступає перше підприємство.
Всі інші підприємства розташовані у таблиці 3.3 в порядку зменшення їх конкурентоспроможності на ринку.
Два найбільших конкуренти Alcatel на вітчизняному ринку АТС — Zucent technologies, рейтингова оцінка якого 3,3 проти 3,4 і Kapsch, рейтингова оцінка якого 3 проти 3,4.
3.2 Практичне завдання 5.7
Підприємство виготовляє чотири види продукції: А, Б, В і Г. Необхідно прийняти рішення у відношенні того, що робити із продуктом Г, продаж якого протягом останніх років постійно приносить збитки.
К рішенню цієї задачі керівництво приходить с наступними попередніми судженнями:
- існує тільки два альтернативних варіанта рішення – продовжити чи припинити виробництво цього продукту;
- якщо припинити виробництво продукту Г, то можна збільшити виробництво продукта А на 50%.
Дані о розмірі прогнозованого на текучий рік доходу від виробництва чотирьох видів продукції наведені у таблиці 3.4.
При прийняті рішення використовувати методи маргінального аналізу.
Таблиця 3.4 – Дані о розмірі прогнозованого на текучий рік доходу від виробництва чотирьох видів продукції і витратах
Показники
Продукція
А
Б
В
Г
Виторг від реалізації, тис.грн.
40
40
100
20
Змінні витрати, тис.грн.
15
25
65
15
Постійні витрати, тис.грн.
15
15
20
10
Рішення
Маржинальний прибуток обчислюється за формулою:
Пм = ТП - С з (3.4)
Де ТП – обсяг виробництва і продажу в грошовому виразі
Сз – змінні витрати за певний період
Отже, маржинальний прибуток дорівнює постійним витратам і операційному прибутку, тобто прибутку від продажу продукції:
Пм = Сп + П (3.5)
Співвідношення між маржинальним прибутком і обсягом виробництва зручно аналізувати за допомогою відносного показника – коефіцієнта маржинального прибутку.
(3.6)
Коефіцієнт kпм показує частку Пм у виручці від продажу продукції.
На практиці беззбитковий обсяг виробництва обчислюється, як правило, аналітично.
(3.7)
На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення беззбиткового обсягу виробництва над фактичним (плановим) обсягом виготовлюваної продукції. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (kб) обчислюється так:
у випадку вартісного (грошового) виразу обсягу продукції:
(3.8)
Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. З його зростанням зменшується ризик зниження обсягу виробництва до точки рівноваги, і навпаки — при його зниженні такий ризик зростає.
Операційний ліверидж характеризує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто:
(3.9)
Де L - операційний ліверидж.
Розрахунки представимо у вигляді таблиці.
Таблиця 3.5 – Розрахугок маргінального аналізу
Показники
Продукція
А
Б
В
Г
А+50%
Виторг від реалізації, тис.грн.
40
40
100
20
60
Змінні витрати, тис.грн.
15
25
65
15
15
Постійні витрати, тис.грн.
15
15
20
10
15
Пм
25
15
35
5
45
П
10
0
15
-5
30
kПМ
0,625
0,375
0,35
0,25
0,75
ТПв
24
40
57,143
40
20
kв
0,4
0
0,429
-1
0,667
L
2,5
0
2,333
-1
1,5
Таким чином, після проведених розрахунків можна зробити висновок, що підприємству треба припинити випуск продукту Г як такого, що приносить збитки і збільшити випуск продукту А на 50 %, тим самим коефіцієнт маржинального прибутку цього продукту зросте з 0,625 до 0,75.
4 ТЕСТИ
4.1 Тест 6.9
Метод „круглого столу” – це
а) метод визначення вартості підприємства, при якому послідовно доход дисконтується з метою визначення ефективності діяльності;
б) обговорення спеціальною комісією проблем із метою узгодження поглядів і відпрацювання єдиної спільної думки;
в) метод десертного прогнозування шляхом організації збору експертних оцінок, їх обробки і коригування;
г) підхід к вивченню реальної дійсності, явищ природи й суспільства.
Правильна відповідь б) тому що метод «круглого стола» - обговорення спеціальною комісією проблем з метою узгодження поглядів і виробленню єдиної спільної думки.
4.2 Тест 6.10
За рівнем діагностування економічна діагностика поділяється на:
а) зовнішню і внутрішню;
б) стратегічну, оперативну, ретроспективну;
в) загальносистемну і елементну;
г) глобальну, макродіагностику, мікродіагностику;
д) глобальну, стратегічну, системну.
Правильна відповідь г), тому що однією з класифікаційних ознак економічної діагностики є рівень діагностичного об’єкта, різновиди економічної діагностики, які для цього використовуються це макро-, мікро- та глобальна діагностика.
4.3 тест 6.11
Симптоматична діагностика – це:
а) система аналізу, що передовсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їх причинно-наслідкові зв’язки;
б) систему аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом ”від причини до симптому”;
в) визначення стану об’єкта, що досліджується, за прямими та непрямими ознаками;
г) сукупність спеціальних методів, що сприяють виявленню нового, раніше невідомого;
д) процедура визначення основних загроз для діяльності підприємства в майбутньому.
Правильна відповідь а), тому що симптоматична діагностика - це система аналізу, що насамперед фіксує позитивні або негативні прояви різних чинників, а потім досліджує їх причинно-наслідкові зв'язки. При створенні такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють вірогідності й повноті фіксації змін внутрішнього й зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом «від симптому до причини».
Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу, що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.
4.4 Тест 6.12
Під етіологічною діагностикою слід розуміти
а) система аналізу, що передовсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їх причинно-наслідкові зв’язки;
б) сукупність спеціальних методів, що сприяють виявленню нового, раніше невідомого;
в) визначення стану об’єкта, що досліджується, за прямими та непрямими ознаками;
г) систему аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом ”від причини до симптому”;
д) процедура визначення основних загроз для діяльності підприємства в майбутньому.
Правильна відповідь г) тому що етіологічна діагностика це система аналізу економічної діяльності підприємства, що будується за принципом «від причини до симптому», тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановлення причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього й зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає можливість передбачати розвиток позитивних або, навпаки, негативних процесів на підприємстві.
4.5 Тест 6.13
До загальних принципів економічної діагностики належать:
а) інтегрованості;
б) системності;
в) об’єктивності;
г) конкретності;
д) усі відповіді правильні.
Правильна відповідь д) тому що загальні принципи економічної діагностики:
- інтегрованість у загальну систему аналізу;
- науковий характер досліджень;
- комплексність;
- системність;
- об'єктивність;
- конкретність;
- точність;
- активність;
- своєчасність;
- ефективність.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 - Економічна діагностика. Конспект лекцій / Укладач: доц. Овчаренко Г. М., ас. Завойських Ю. А. – Рубіжне: РФ СНУ ім. В. Даля, 2011
Ресурси інтернету:
http://posibnyky.vntu.edu.ua
http://on2.docdat.com
17.05.2018 11:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора