Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Управління ризиком у бізнесі
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
МЕХ
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерсво остівіти і науки України
Національний Університет «Львівська політехніка»
Інститут економіки і менеджменту
Індивідуальна робота
на тему:
«Управління ризиком у бізнесі»
План:
Вступ
1.Зовнішні та внутрішні фактори ризику.
2.Встановлення та оцінка ризику.
3.Контроль ризику.
4.Фінансування ризику.
Список літератури.
Вступ.
Управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до виключення або зниження негативних наслідків настання таких подій.
Управління ризиками являє собою специфічну сферу економічної діяльності, що вимагає глибоких знань в галузі господарської діяльності, методів оптимізації господарських рішень, страхової справи, психології та ін. Основне завдання підприємця у сфері управління ризиком - знайти варіант дій, що забезпечує оптимальне для даного проекту поєднання ризику та доходу , враховуючи при цьому, що чим прибутковіше проект, тим вище ступінь ризику при його реалізації.
Управління ризиком - це вид діяльності професійних інститутів, страхових компаній, а також менеджерів по ризику, фахівців зі страхування.
У їх завдання входить виявлення зон (областей) підвищеного ризику; оцінка ступеня ризику, аналіз прийнятності даного рівня ризику для організації; розробка заходів щодо попередження або зниження ризику; якщо ризиковане подія вже відбулася - вжиття заходів до максимально можливого відшкодування заподіяної шкоди. Система управління ризиком представлена на рис. 3.1.
Серед основних принципів управління ризиком можна виділити наступні:
1) не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;
2) необхідно думати про наслідки ризику;
3) не можна ризикувати багатьом заради малого.
1)Зовнішні та внутрішні фактори ризику.
За характером обліку ризики поділяються на:
зовнішні ризики - ризики, безпосередньо не пов'язані з діяльністю підприємства або його контактної аудиторії (соціальні групи, юридичні і (або) фізичні особи, які проявляють потенційний і (або) реальний інтерес до діяльності конкретного підприємства). На рівень зовнішніх ризиків впливає дуже велика кількість чинників - політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні та ін
внутрішні ризики - ризики, обумовлені діяльністю самого підприємства і його контактної аудиторії. На їх рівень впливає ділова активність керівництва підприємства, вибір оптимальної маркетингової стратегії, політики і тактики та інші фактори: виробничий потенціал, технічне оснащення, рівень спеціалізації, рівень продуктивності праці, техніки безпеки.
2)Встановлення та оцінка ризику.
У кожному бізнес-плані обов’язково приховано певні труднощі, які загрожують його існуванню. Для будь-якого підприємця дуже важливо вміти передбачити подібні труднощі і розробити стратегії їх подолання. Необхідно оцінити ступінь ризику і виявити ті проблеми, з якими може зіткнутися організація. Загроза може бути від конкурентів, від власних прорахунків у сфері маркетингу і виробничої політики від помилок в підборі керівних кадрів, окрім цього, до ризиків належать пожежі і землетруси, страйки і міжнаціональні конфлікти. Чим глибше підприємець розробляє цю проблему, тим простіше і спокійніше йому виконувати бізнес-план.
У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ризиків у діяльності підприємця, передбачити моменти їх можливих усунень.
Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати і оцінити такі фактори:
- Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи є діяльність фірми освоєною або вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить: з високим, середнім або низьким рівнем ризиків.
- Ступінь вірогідності досягнення очікуваних результатів: вірогідність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва та обсягів реалізації продукції.
- Окремі найістотніші види ризиків: невиконання обов’язків постачальниками; коливання попиту на продукцію; зміна цін; платоспроможності споживачів; порушення проектів реконструкції підприємства; помилки у плануванні; вплив конкурентних підприємств тощо. Доцільно визначити види ризиків, за якими можливе страхування.
- Заходи щодо мінімізації збитків, пов’язаних з комерційним ризиком.
Управління ризиком - це процес реагування на події і зміни ризиків у процесі виконання будь-якого проекту.
При цьому важливим є здійснення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків протягом всього життєвого циклу бізнес-проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає ухвалювати ефективні рішення до настання ризикових подій.
Підприємницький ризик - це небезпека виникнення матеріальних і фінансових втрат, збитків від здійснення підприємницької діяльності, реалізації угод .
За джерелами виникнення ризики класифікуються на:
- політичні;
- господарські;
- форс-мажорні.
Політичні ризики обумовлені:
- ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
- нестабільністю політичної влади;
- неадекватністю політичних рішень.
Господарські ризики можуть включати:
- ризик зміни податкового законодавства;
- ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);
- ризик капітальних вкладень (інфляція);
- ризик зміни цін постачальників;
- ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
- ризик неадекватного менеджменту тощо.
Форс-мажорні обставини включають:
- ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, інших стихійних лих;
- ризик втрати майна при пожежі.
Існують такі групи методів зниження ризиків:
- технічні методи, які засновані на впровадженні різних технічних заходів, наприклад система протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків і ін.;
- правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), гарантія, завдаток тощо;
-організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, спрямованих на попередження витрат від ризиків у випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію у випадках виникнення втрат .
Найбільш поширеними організаційно-економічними методами зниження ризику є:
-розподіл ризику між учасниками проекту;
- страхування;
- резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
- нейтралізація часткових ризиків;
- зниження ризиків у плані фінансування.
Будь-яке управлінське рішення приймається в умовах, коли результати не визначені і інформація обмежена. Отже, чим повніше інформація, тим більше передумов зробити кращий прогноз і знизити ризик.
Розрізняють такі форми управління ризиками, як активна, адаптивна і консервативна. Вибір ставлення до ризику визначає і тип стратегії розвитку організації. Його поведінка на ринку може бути з мінімальним ризиком і мінімальними результатами, середнім ризиком і середніми результатами, максимальним ризиком і максимальними можливими результатами.
Проведення роботи з виявлення, аналізу і зниження ризиків - це комплексна і взаємопов'язана діяльність, яка дозволяє виявити найбільш вразливі місця в бізнесі, передбачити заходи з нейтралізації (повністю або частково) можливості створення таких ситуацій. Відомо, що приблизно 20% причин виникнення ризикових ситуацій дають зниження результату діяльності підприємства на 80% і більше, a 80% причин дають лише 20% знижень результату. Таким чином, насамперед слід просто ранжувати всі наявні ризики за їх вагомістю і ступенем впливу на фінансові результати діяльності підприємства .
3.Контроль ризику.
Контроль за ризиком інакше називається методом мінімізації збитків який може здійснюватися такими способами:
(за допомогою диверсифікації.
Диверсифікацією називається інвестування коштів у більш ніж один вид діяльності. Диверсифікація у підприємництві полягає у розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності. Диверсифікація може здійснюватися в часі й у просторі. У часі вона означає докладання зусиль не одночасно до всіх можливих напрямів, а послідовно. У просторі вона означає розосередження зусиль на значній території. Розрізняють також концентричну і горизонтальну диверсифікації. Концентрична диверсифікація належить до вже освоєних видів діяльності, горизонтальна - до нових.
(ухиляння від ризику – відмова від справи, пов'язаної з ризиком.
При ухиленні від ризику необхідно враховувати наступні моменти:
а) уникнути деяких ризиків просто неможливо;
б) ухиляння від одних ризиків може призвести до виникнення інших, можливо більш значних.
Такий метод особливо ефективний, коли існує велика ймовірність виникнення збитків (реалізації) і можливий великий розмір збитку;
(запобіганням збиткам, шляхом проведення заходів, що дозволяють звести до мінімуму ймовірність деяких збитків.
Застосування цього методу виправдане якщо:
а) ймовірність реалізації ризику, тобто ймовірність збитку досить велика і саме на її зниження спрямовано метод;
б) розмір можливого збитку не великий ( інакше доцільне використання методу уникнення ризиків, застосування якого виправдане коли ймовірність реалізації висока і розмір можливого збитку також значний).
(мінімізація втрат, тобто вжиттям заходів, що дають можливість знизити ймовірність настання несприятливого випадку чи звести величину збитку до мінімально можливої. Застосування цього методу виправдане в таких випадках:
а) великий розмір можливого збитку;
б) імовірність реалізації ризику, тобто імовірність збитку невелика (інакше доцільно використовувати метод відмови від ризику).
(передача контролю за ризиком (трансфер) – це відмова від участі в ризикованому заході, але не від самого заходу, за рахунок залучення іншої сторони. Виділяють три причини, за якими передача ризику вигідна як для сторони, що передає (трансфера), так і для приймаючої сторони (трансфері):
1) втрати, що великі для трансфера, можуть бути незначні для трансфері;
2) трансфері може знати дієвіші способи і мати кращі можливості для скорочення можливих втрат;
3) трансфері може перебувати в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за ризиком.
Основний спосіб передачі підприємницького ризику здійснюється шляхом укладання контракту. При цьому використовуються такі види контрактів: будівельні контракти, оренда, контракти на перевезення і зберігання вантажу, контракти продажу, обслуговування, постачання, контракт-поручительство, договір факторингу, біржові угоди.
Трансфер ризику не обов'язково найбільш безпечний і ефективний спосіб мінімізації ризику. Тому, передаючи ризик, підприємство має враховувати такі моменти:
1) розподіл ризику між сторонами має бути чітким і недвозначним;
2) рішення про трансфер ризику має прийматися на основі критерію ефективності у порівнянні з аналогічними за надійністю методами мінімізації ризику;
3) трансфері має мати можливість оперативно виконати прийняті на себе зобов'язання;
4) трансфері має мати значні повноваження для скорочення збитків і контролю за ризиком;
5) ризик має передаватися за ціною, що влаштовує обидві сторони.
4. Фінансування ризику
Основні методи фінансування ризиків До числа найбільше використовуваних методів фінансування ризику або покриття збитку відносять наступні методи:
1) покриття збитку з поточного доходу;
2) покриття збитку з резервів;
3) покриття збитку за рахунок використання позики;
4) покриття збитку на основі самострахування;
5) покриття збитку на основі страхування;
6) покриття збитку на основі передачі відповідальності за договором іншому суб’єктові;
7) покриття збитку на основі державних і/або муніципальних органів;
8) покриття збитку на основі спонсорства. Перші чотири методи представляють процедуру «скорочення ризику», а останні – процедуру «передачі ризику».
Характеристика методів фінансування ризиків Розглянемо основні методи фінансування ризиків.
1) Суть методу покриття збитку з поточного доходу зводиться до того, що покриття збитку здійснюється по мірі його виникнення за рахунок поточних грошових потоків компанії, при цьому не створюється ніяких (внутрішніх або зовнішніх) фондів. Використання даного методу виправдано в тих випадках, якщо величина потенційних збитків невелика, так що відшкодування збитку істотно не спотворює грошових потоків. Частота настання збитків, у принципі, може бути будь-якою, але очікуваний збиток повинен бути досить малий. Тому даний метод особливо часто використовують в тих випадках, коли ймовірності несприятливих подій також невеликі. Збільшення кількості ризиків обмежує можливість використання даного методу, тому що сукупний збиток може стати досить великим для того, щоб створити грошові потоки фірми. Такі фактори, як однорідність або неоднорідність ризиків, істотно не впливають на прийняття рішень про використання методу фінансування ризику або покриття збитку з поточного доходу. Даний метод керування ризиками використовується досить часто, тому що в багатьох ситуаціях збитки такі незначні, що компанія може покрити їх самостійно. Проте при його виборі необхідно пам'ятати, що передбачувані збитки можуть відбутися протягом короткого періоду часу або протягом періоду, коли компанія має низькі доходи. У цьому випадку фінансові можливості фірми є ключовим чинником вибору цього методу.
2) Метод покриття збитку з резервів припускає , що поточний збиток покривається за рахунок коштів резервних фондів, спеціально створюваних, для цих цілей. Характеристика ризиків,для яких може бути застосований даний метод, і міркування, пов’язані з кількісною оцінкою ризику, дуже близькі до тих, що були розглянуті для методу покриття ризику з поточного доходу. Основна відмінність методу покриття збитку з резервів від попереднього складається у більшому розмірі збитків, і вимагає створення зазначених резервних фондів. Тому умови його застосування пов'язані, в першу чергу, з більше широкими граничними значеннями. Проте додатково виникає питання про обґрунтування розміру резервів: занадто малі резерви не дозволять захиститися від ризиків, занадто великі - невиправдано відволікають значні фінансові кошти від основної сфери діяльності фірми.
3) Метод покриття збитку за рахунок використання позики застосовується в тому випадку, якщо фірма може розраховувати на одержання позики (кредиту) на покриття збитку. На відміну від попередніх методів покриття - джерело коштів для відшкодування збитку-не внутрішнє, а зовнішнє, хоча, як і раніше, відповідальність за покриття збитку цілком і повністю лежить на самій фірмі. Головними особливостями даного методу є можливість кредиту й умови запозичення. Далеко не завжди фірма може розраховувати на одержання позики, а якщо й може, то в більшості випадків умови виявляться досить жорсткими, тому що будуть відображати оцінку кредитором ризику неповернення позики. Саме цей факт визначає специфіку практичного застосування цього методу.
4) Покриття збитків на основі самострахування складається у створенні власних страхових фондів, призначених для покриття збитків по типу фондів страхових і перестрахувальних компаній. Самострахування у цьому випадку відрізняється від методів фінансування ризику або покриттям збитку з поточного доходу, або спеціально сформованих резервів тим, що воно працює з більшим числом однорідних ризиків. Як і при страхуванні цей метод передбачає можливість концентрації великої кількості однорідних ризиків з метою точного прогнозування розміру сукупного збитку. Однак на відміну від класичного страхування страхові резерви створюються усередині однієї ділової одиниці промислових або фінансово промислових груп. Самострахування припускає створення особливих фінансових механізмів які дозволяють заздалегідь сформувати зазначенні фонди для фінансування виниклих збитків. Одних з найпоширеніших видів такого роду є створення кептивних страхових компаній. Кептивні страхові організації – це страхові компанії, які входять у групи нестрахових організацій і страхують ризики усієї групи. Хочя формально така страхова компанія є окремою юридичною особою, ризики залишаються усередині групи компаній, а відповідні резервні фонди також залишаються у рамках зазначеної групи. При створенні кептивної страхової кампанії менеджер по ризикам повинен ретельно оцінити всі переваги й недоліки використання даного механізму самострахування. Метод застосовується відносно ризиків, імовірність і/або розмір можливого збитку по яких не перевищує заданих граничних значень (ризиків багато та вони однорідні). Ці граничні значення ймовірності й/або розміру можливого збитку визначаються фінансовими можливостями не тільки самої фірми, але й всієї фінансово- промислової групи, у яку вона входить.
5) Страхування – один з найбільш часто використовуваних методів керування ризиками. Можливо жоден вид сучасної ділової активності безпосередньо не впливає на таку велику кількість осіб усіх верствах суспільства, як страхування (воно стосується будинку, родини або бізнесу майже кожного громадянина). Сутність цього методу фінансування ризику або покриття збитку складається в передачі відповідальності передачі за відшкодування можливого збитку іншому суб’єктові, що спеціалізується на таких операціях, - страховій компанії. Використання страхування означає зниження участі, а іноді повно відмову від участі самої фірми в покритті збитків за рахунок перекладання свого ризику на страхову кампанію за певну плату.
6) Метод покриття збитків за рахунок передачі відповідальності на основі договору – припускає передачу фінансування ризику та покриття збитку якому небудь суб’єктові на основі заключенного договору. Прикладом застосування цього методу є фінансування ризику на основі договору хеджування. Воно являє собою передачу цінового ризику спрямованого на його мінімізацію. Суть хеджування зводиться до обмеження прибутків і збитків обумовлених змінами на риках цін товарів, валют за рахунок похідних цінних паперів і інших фінансових інструментів.
7) Метод покриття збитків на основі підтримки державних й/або муніципальних органів означає зниження участі самої фірми у відшкодуванні збитків за рахунок повної або часткової передачі відповідальності по нанесенню ризику державним і муніципальним органам, тобто за рахунок фінансування ризику державними і муніципальними органами.
8) Метод покриття збитку на основі спонсорства передбачає фінансування ризику за рахунок спонсорів. При цьому знижується участь самої фірми у відшкодуванні збитку за рахунок передачі відповідальності по нанесенню ризику спонсорові, тобто за рахунок часткового фінансування ризику спонсором. Ступінь використання даного методу керування ризику залежить від щедрості спонсорів. Як і попередній метод керування, цей метод не слід розглядати як основний. Він може бути застосований тільки після того, як розмір збитків стане відомий і буде ясно, що для носія ризику вони непосильні.
Список літератури:
1.Ризики в сучасному бізнесі М 2004
2.Економічний ризик В.М. Гранатуров 1999
3. Пачковський Ю.Ф. Проблема ризику в підприємництві 2001
4. Бізнес-консультант. -2003
5. Березанська Н.Економічний ризик у суспільстві
6. Яворська Т. В. Страхові послуги: навчальний посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Економічний факультет, 2008. — 250 с.
7. https://uk.wikipedia.org/wiki/Бізнес-ризик
8. http://ua-referat.com/Методи_фінансування_ризиків_та_їх_особливості
25.05.2018 00:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора