Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна з контролінгу
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Східноукраїнський Національний Університет імені Володимира Даля
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Контролінг
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля
Інститут хімічних технологій (м. Рубіжне)
Факультет хімічних та інформаційних систем
Кафедра економіки підприємства та прикладної статистики
Контрольна робота
К О Н Т Р О Л І Н Г
Варіант № 32
Підпис студента________
Здано _________________
м. Рубіжне
ЗМІСТ
1 Можливі варіанти впровадження контролінгу 3
2 Методи обліку витрат та калькулювання фактичної 5
собівартості продукції
3 Експрес-діагностика фінансового стану підприємства 10
4 Тести 13
5 Задачі 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28
1 МОЖЛИВІ ВАРІАНТИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНТРОЛІНГУ
Контролінг – нове явище в організації, тому його впровадження може викликати опір. Щоб перебороти цей опір, швидко домогтися перших результатів, а потім затвердити на підприємстві стабільно працюючу систему, слід проаналізувати труднощі, що можуть виникнути, їхні причини і засоби, що дозволяють їм протистояти. Феномен опору новому на перший погляд парадоксальний, але все-таки загальновідомий.
Впровадженню контролінгу заважають дві групи факторів: недосконалість самої моделі, соціально-психологічні фактори.
Виборче сприйняття, перекручування – свого роду «індивідуальний інформаційний фільтр», що заважає розумінню змісту нової методики.
Активність опору впровадженню контролінгу залежить від таких соціально-психологічних факторів:
- ступінь невідповідності культури і структури влади прийдешнім змінам;
- тривалість періоду впровадження змін;
- погрози втрати престижу і влади;
- відданість працівників інтересам організації;
- сила культурно-політичних орієнтацій у підрозділах підприємства.
Опір новим методам може бути індивідуальним і груповим.
Джерела групового опору:
- інерція структур (структура володіє «вбудованою стабільністю»);
- групова інерція (групові норми, що протидіють змінам);
- погроза статусу групи (зокрема, може постраждати статус бухгалтерії чи планового відділу);
- погроза сформованим відносинам влади всередині підприємства;
- погроза сформованому порядку розподілу ресурсів всередині підприємства;
- інформаційний фільтр в організації: пропонований підхід до аналізу і керування витратами на погодиться зі знаннями і уявленнями працівників бухгалтерії і планового відділу.
Джерела індивідуального опору:
1) Звички і страх перед невідомістю.
Люди звикли до традиційних форм звітності і методів аналізу і не хочуть учитися чомусь новому. Нові методи – це невідомість, а невідомість для дуже багатьох означає ризик, тобто небезпеку.
Тому потрібно організувати навчання співробітників, а потім поступово запроваджувати нові методи. Доцільно пояснювати і показувати на прикладах переваги системи контролінгу. Можливо, доцільно створити комп’ютерну модель для вироблення у співробітників підприємства навичок мислення категоріями контролінгу.
2) Почуття безпеки.
Досвідчені співробітники будуть виступати проти нових, незнайомих їм методів, якщо впровадження цих методів стане погрозою для їхнього статусу. Тому необхідно залучати досвідчених співробітників до впровадження нової системи, щоб заздалегідь заручитися їхньою підтримкою.
Процес сприйняття інновацій може проходити двома способами:
- реадаптація, тобто ламання інерції поводження співробітників підприємства;
- рутинні зміни, коли нововведення є лише видозміною стандартного поводження.
Відповідно до теорії інновацій, при поширенні будь-якого нововведення спочатку його сприймає група «ранніх новаторів», що орієнтуються на зовнішні джерела інформації. Група, об'єднана деякою ідеєю, завжди має велику вагу у всій організації, і саме через неї процес поширюється далі, на всіх інших співробітників фірми.
2 МЕТОДИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Кожне підприємство перед тим, як розпочати своє виробництво, визначає, який прибуток воно зможе отримати. Прибуток підприємства залежить в основному від ціни продукції та витрат на її виготовлення.
Ціна продукції на ринку залежить від співвідношення попиту та пропозиції. В умовах вільної конкуренції на ціну не може вплинути ні виробник, ні споживач – вона вирівнюється автоматично.
Витрати же, які формують собівартість продукції, можуть збільшуватися або зменшуватися у залежності від дій виробника. Тому велике значення має управління процесом формування собівартості продукції, і, перш за все, облік усіх здійснених витрат.
На комерційних підприємствах облік витрат можна організувати різними методами. Всю їх сукупність можна класифікувати за трьома ознаками;
- спосіб оцінки витрат;
- відношення витрат до технологічного процесу виробництва;
- повнота включення витрат у собівартість продукції.
За способом оцінки витрати виділяють методи обліку витрат за фактичною, нормативною та планованою (прогнозованою) собівартістю.
При використанні методу обліку витрат за фактичною собівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається за формулою.
Зф = Кф · Цф (2.1)
де Зф – фактичні витрати;
Кф – фактична кількість використаного ресурсу;
Цф – фактична ціна використаного ресурсу.
Перевага методу: простота.
Недоліки: неможливість контролювати; неможливість виявляти винуватців відхилень; неможливість розрахунку витрат у ході технологічного процесу (це можливо зробити лише у кінці звітного періоду).
Нормативний метод дозволяє оцінити якими були витрати та якими вони повинні бути.
Під нормативними розуміють поточні норми витрат з поправками на зміни технології тощо. У практичній діяльності використовуються різні нормативи:
- тільки по кількості
Зф = Цф · (Кн ± Ок), (2.2)
- тільки за ціною
Зф = (Цн ± Оц) · Кф, (2.3)
- за кількістю та за ціною
Зф = (Цн ± Оц) · (Кн ± Ок) (2.4)
де Кн, Цн – відповідно нормативи витрачання ресурсу та ціни;
Ок, Оц – відповідно відхилення від нормативів витрачання ресурсів та цін.
Метод передбачає попереднє обов’язкове складання нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат. По мірі впровадження організаційних та науково-технічних заходів нормативні калькуляції оновлюються.
Облік витрат ведеться у межах встановлених норм та по відхиленням (змінам) від них.
Фактична собівартість визначається як сума нормативної собівартості з урахуванням відхилень від норм за кожною статтею.
Переваги: контроль витрат шляхом зіставлення фактичних витрат з нормативними; виявлення та аналіз причин відхилень та винуватців; прийняття мір у ході технологічного процесу.
Недоліки: висока трудомісткість; необхідність обліку витрат як за нормами, так і за відхиленнями від них.
При організації обліку методом планової собівартості за основу беруть допустимі затрати виходячи із прогресивних норм витрачання ресурсів з урахуванням передового досвіду та наявних ресурсів.
Переваги: заплановані затрати основані на прогнозі майбутнього.
В практичній діяльності для планових норм можуть бути використані ідеальні та досягнуті стандарти.
Ідеальні стандарти показують, якими повинні бути затрати підприємства в оптимальних умовах (підприємство працює без браку, утрат тощо).
Досягнуті стандарти встановлюються з урахуванням реальних умов функціонування підприємства.
Розрахунок фактичної собівартості здійснюється аналогічно методу нормативної собівартості.
Зф = (Цпл ± Оц) · (Кпл ± Ок) (2.5)
Переваги: ті ж що й у нормативного методу плюс більш глибоке обґрунтування планованих величин.
Стандарти найчастіше всього переглядають у процесі розробки річного плану (бюджету).
За повнотою включення витрат у собівартість продукції розрізняють методи обліку витрат за повною та неповною собівартістю.
При методі обліку витрат за повною собівартістю у собівартість включать всі витрати підприємства незалежно від їх розподілу на постійні та змінні, прямі та непрямі. Витрати, які неможливо віднести безпосередньо на продукцію, розподіляють спочатку за центрами відповідальності, де вони виникли, а потім переносять на собівартість продукції пропорційно обраній базі.
Метод найбільш поширений, але не враховує, що собівартість одиниці продукції змінюється при зміні обсягів виробництва.
В сучасних умовах господарювання перевага віддається методу обліку витрат по неповній собівартості, тобто маржинальному методу. У відповідності до нього на продукцію списують не всі витрати підприємства, а тільки змінні витрати. Постійні витрати в собівартість продукції не включаються та відносяться на зменшення прибутку того періоду, коли вони виникли:
1 Ціна – 35.00
2 Змінні витрати – 21.00
3 Маржинальний доход – 14.00 (валовий прибуток, прибуток-брутто)
4 Постійні витрати – 8.00
5 Прибуток – 6.00 (операційний прибуток, прибуток-нетто)
Маржинальний доход інформує про загальний рівень рентабельності як всього виробництва, так і окремих виробів. Це має значення при прийнятті рішень про асортиментну політику, а також про закриття або об’яву банкрутства у разі збиткової діяльності.
Кожний із методів обліку витрат повинен забезпечити калькулювання собівартості продукції.
Для обчислення собівартості продукції в рамках наведених методів обліку витрат можуть використовуватися наступні методи калькулювання:
- нормативний;
- прямого розрахунку (за позаказним методом обліку);
- підсумовування витрат (за попередельно-попроцесном методом обліку витрат);
- спосіб виключення витрат на побічною продукцію;
- спосіб пропорційного розподілу витрат;
- комбінований спосіб калькулювання.
3 ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Найбільш переконливі і достовірні результати при аналізі різних сфер діяльності підприємства дає діагностика його фінансового стану.
Фінансовий стан – це широке поняття, узагальнююче підсумок діяльності всіх функціональних підрозділів підприємства в комплексі, багатовимірна характеристика всіх внутрішньофірмових процесів і результатів в грошовій формі.
До простих методів оцінки фінансового стану відносять експрес-діагностику стану – грубий, поверхневий, проте швидкий, нескладний і дешевий спосіб оцінки стану підприємства.
Процес експрес-діагностики включає аналіз платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності та ділової активності, тобто фінансовий аналіз. Такий аналіз дозволяє критично розглянути структуру капіталу і структуру активів підприємства, а також рівень його прибутковості. Отримана при цьому інформація може бути використана як в цілях планування, так і для контролю.
Розрізняють зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз. Зовнішній фінансовий аналіз будується на класичному балансовому аналізі. На основі матеріалів річної звітності («Баланс підприємства», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів») дається оцінка майнового положення і рівня прибутковості підприємства. За допомогою зовнішнього фінансового аналізу можна зробити висновки про стан ліквідності, рентабельність і платоспроможність підприємства, які, проте, часто дають невірну картину із-за постійно змінних положень законодавства.
В рамках внутрішнього фінансового аналізу дані за який-небудь період або на якусь певну дату порівнюються з даними минулого періоду або на певну дату у минулому. Часто під час цього аналізу виявляються серйозні фінансові проблеми, які необхідно врахувати при розробці можливих стратегічних концепцій підприємства.
Структура капіталу.
Розрахунок найважливіших показників, що характеризують структуру капіталу, дозволяє розкрити дефіцит у фінансуванні і визначити фінансові можливості підприємства (фінансову стійкість). Структуру капіталу характеризують наступні показники (всі вони розраховуються у відсотках):
Власний капітал
Частка власного капіталу = --------------------------- ; (3.1)
Сукупний капітал
Позиковий капітал
Ступінь заборгованості = ------------------------- ; (3.2)
Сукупний капітал
Власний капітал
Покриття основних засобів = -----------------------; (3.3)
Основні засоби
Позиковий капітал
Коефіцієнт фінансової стійкості = -----------------------. (3.4)
Власний капітал
Якщо величина коефіцієнта фінансової стійкості більше 100%, то підприємство знаходиться в критичній точці фінансового стану, оскільки позикові засоби перевищують власні, тобто підприємство не має можливості повернути позикові засоби.
Платоспроможність (ліквідність) підприємства.
Платоспроможність (ліквідність) – це здатність підприємства розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями за рахунок активів, які можуть бути використані для погашення боргів. До показників ліквідності відносяться (розраховуються в %):
Високоліквідні засоби
Ліквідність 1−го ступеню = ------------------------------------- ; (3.5)
Короткострокові зобов’язання
Оборотні засоби
Ліквідність 2−го ступеню = ------------------------------------- ; (3.6)
Короткострокові зобов’язання
Оборотний капітал = Оборотні кошти – Короткострокові зобов'язання (3.7)
В ході аналізу порівнюються показники платоспроможності звітного (аналізованого) періоду з базисним (плановим або минулого року), визначаються відхилення і виявляються причини.
Рентабельність і прибутковість.
Показники рентабельності дозволяють судити, наскільки ефективно використовується вкладений капітал і яку прибутковість він приносить. При експрес-діагностиці найчастіше використовуються наступні показники:
Рентабельність Прибуток чистий
власного = ---------------------------- ⋅100% ; (3.8)
капіталу Власний капітал
Рентабельність Прибуток + Відсотки на позиковий капітал
інвестованого = ------------------------------------------------------ ⋅100%; (3.9)
капіталу Сукупний капітал
Потік
грошових = Фінансовий результат року + Амортизаційні відрахування. (3.10)
коштів
На основі результатів аналізу розробляються шляхи поліпшення фінансового стану підприємства.
4 ТЕСТИ
4.1 Тест 2.11
До принципів виділення центрів відповідальності відносять:
а) виробничий;
б) функціональний;
в) фінансовий;
г) територіальний;
д) обсяг повноважень і відповідальності.
Правильна відповідь б), г)
4.2 Тест 7.1
Інвестиції – це вкладання капіталу з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді, одержання поточного доходу або розв’язання визначених соціальних задач:
а) у виробництво основних засобів;
б) у приріст товарно-матеріальних цінностей;
в) у всіх його формах;
г) в цінні папери.
Правильна відповідь в)
4.3 Тест 1.11
До завдань оперативного контролінгу належать:
а) керівництво при плануванні та розробці бюджетів;
б) встановлення кількісних та якісних цілей підприємства;
в) аналіз впливу відхилень на виконання стратегічних планів;
г) аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів;
д) аналіз внутрішнього середовища підприємства.
Правильна відповідь а), г)
5 ЗАДАЧІ
5.1 Задача 2.2
Автотранспортне підприємство має парк автобусів для перевезення пасажирів. Експлуатаційні витрати в залежності від пробігу представлені в таблиці 5.1.
Необхідно:
- визначити за допомогою мінімаксного методу та методу найменших квадратів змінну і постійну складові в загальній сумі експлуатаційних витрат;
- представити змінні і постійні витрати у вигляді формули: у =а + b · Х;
- розрахувати, яка буде сума експлуатаційних витрат, якщо автобус пройде 20 тис. км в місяць.
Таблиця 5.1 – Експлуатаційні витрати
Місяць
Пробіг, тис. км
Експлуатаційні витрати, тис. грн.
1
10
54
2
12
57
3
14
56
4
12
58
5
15
62
6
17
64
7
20
68
8
21
72
9
18
66
10
16
64
11
14
62
12
10
58
Розв’язання:
Метод максимальної і мінімальної точки
1 етап: Зі всієї сукупності вихідних даних вибираємо два періоди з максимальним і мінімальним пробігом:
max - 8 місяць (21 тис. км);
min - 1 місяць (10 тис. км)
2 етап: Визначимо рівень пробігу при max і min пробігу і відхилення.
Таблиця 5.2 - Питома вага пробігу
Показник
Пробіг
Різниця (max - min)
min
max
1. Пробіг, тис. км
10
21
11
1.1 Пробіг, %
47,62
100
52,38
2. Експлуатаційні витрати, тис. грн.
54
72
18
3 етап: Визначимо ставку змінних витрат (на 1 км) за формулою 5.1:
b = ((max витр. – min витр.) ∙ ) : Кmax (5.1)
b = ((72 - 54) ·: 21 = 1,64 грн. / км
4 етап: Визначимо сумарні змінні витрати:
b = 1,64 · 21 = 34,44 тис. грн.
5 етап: Визначимо постійні сумарні витрати за формулою 5.2:
Пост. витр. = Заг. витр. – Змін. витр. (5.2)
а = 72 – 34,44 = 37,56 тис. грн.
6 етап: Звідси, рівняння I ступеня по методу максимальної і мінімальної точки матиме вигляд:
Y = 37,56 + 1,64 · х
Метод найменших квадратів
Цей метод передбачає використання наступних алгоритмів розрахунку коефіцієнтів, представлених в таблиці 5.3.
1 етап: визначимо коефіцієнти по методу найменших квадратів.
Таблиця 5.3 – Допоміжні розрахунки
Місяць
Пробіг, тис. км (Х)
х - хср., тис. км
Витрати, тис. грн. (Y)
Y - Yср., тис. грн.
(х - хср.)2
(х - хср.) · (Y - Yср.)
1
10
-4.92
54
-7.75
24.17
38.10
2
12
-2.92
57
-4.75
8.51
13.85
3
14
-0.92
56
-5.75
0.84
5.27
4
12
-2.92
58
-3.75
8.51
10.94
5
15
0.08
62
0.25
0.01
0.02
6
17
2.08
64
2.25
4.34
4.69
7
20
5.08
68
6.25
25.84
31.77
8
21
6.08
72
10.25
37.01
62.35
9
18
3.08
66
4.25
9.51
13.10
10
16
1.08
64
2.25
1.17
2.44
11
14
-0.92
62
0.25
0.84
-0.23
12
10
-4.92
58
-3.75
24.17
18.44
∑
-
741
-
144.92
200.75
В середньому
за місяць
14,92
61,75
2 етап: Визначимо ставку змінних витрат по формулі 5.3:
(5.3)
b = 200,75 / 144,92 = 1,39 грн. / км
3 етап: Визначимо загальну суму постійних витрат за формулою 5.4:
а = уср – b ∙ xср (5.4)
а = 61,75 – 1,39 · 14,92 = 41,01 тис. грн.
Звідси, рівняння I ступеня для методу найменших квадратів набере наступного вигляду:
Y = 41,01 + 1,39 · х
Залежність між витратами і пробігом, визначена за двома методами диференціації витрат свідчить про те, що ставка змінних витрат варіює від 1,39 грн. / км (2 метод) до 1,64 грн. / км (1 метод), а загальна сума постійних витрат – від 37,56 тис. грн. до 41,01 тис. грн.
Таким чином, використовуючи два методи диференціації витрат маємо можливість зменшити погрішність у визначенні величини сумарних постійних і змінних витрат до мінімуму.
5.2 Задача 4.4
На основі наведеного в таблиці 5.4 прогнозного агрегованого балансу підприємства сформуйте бюджет прибутку.
Таблиця 5.4 – Агрегований баланс підприємства
Активи
Сума, тис. грн.
Пасиви
Сума, тис. грн.
1 Основний капітал
1200
1 Власний капітал
800
2 Оборотний капітал
800
2 Довгострокові зобов’язання
360
3 Поточні зобов’язання
840
Сума
2000
Сума
2000
За розрахунками планується виплатити дивіденди у сумі 40 тис. грн. Податок на прибуток становитиме 120 тис. грн., відрахування в резервні фонди 50 тис. грн., відсотки за кредит – 90 тис. грн.
Визначити джерела формування капіталу підприємства, величину власного оборотного капіталу та суму чистого прибутку для реінвестування при рівні рентабельності активів 20%.
Розв’язання:
Суму чистого прибутку для реінвестування при рівні рентабельності активів 20% розрахуємо за формулою:
(5.5)
де Р – рентабельність активів, %
А – сума активів, тис. грн.
= 400 тис. грн.
Капітал підприємства складається з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплати дивідендів, податку на прибуток, та відсотків за кредит. Резервні фонди є частиною власного капіталу.
Визначимо величину власного оборотного капіталу :
ВК = 800 + 400 – 40 – 120 – 90 = 950 тис. грн.
Таким чином, при рівні рентабельності активів 20% підприємство отримає чистий прибуток в розмірі 400 тис. грн., а сума власного капіталу збільшиться на 150 тис. грн. і складатиме 950 тис. грн.
5.3 Задача 7.2
Розглядаються два інвестиційні проекти (проект А тривалістю три роки і проект В – тривалістю два роки), що передбачають однакові інвестиції, рівні 4 млн. грн. Ціна капіталу складає 10%.
Який проект є найбільш ефективним, якщо щорічні грошові потоки характеризуються наступними даними (млн. грн.) – проект А: 1,20; 1,60; 2,40; проект В: 2,00; 2,87.
Розв’язання
Для того, щоб визначити, який проект вигідніший, застосуємо метод визначення внутрішньої норми доходу.
Для одержання NPV скористаємося формулою 5.2:
, (5.6)
де Pn – грошовий потік у період n ;
r – ставка дохідності, що вимагається від проекту;
IС – початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз;
n – період часу;
Приймаємо ставку дохідності 10 % і розрахуємо NPV для кожного з проектів.
NPV1 = 1,20 / (1 + 0,1)1 + 1,60 / (1 + 0,1)2 + 2,40 / (1 + 0,1)3 – 4 = 1,20 · 0,9091 + 1,60 · 0,8264 + 2,4 · 0,7513 – 4 = 0,2164 млн. грн.
NPV2 = 2 / (1 + 0,1)1 + 2,87 / (1 + 0,1)2 – 4 = 2 · 0,9091 + 2,87 · 0,8264 – 4 = 0,1901 млн. грн.
Більш вигідним буде 1-й проект, тому що NPV1 > NPV2.
5.4 Задача 6.7.1
За даними балансу визначте і дайте оцінку зміни основних показників фінансової стійкості підприємства.
Таблиця 5.5 – Баланс підприємства, тис. грн.
AКТИВ
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість
010
12083,3
10080,8
первісна вартість
011
23980,9
24459,3
накопичена амортизація
012
(11897,6)
(14378,5)
Незавершене будівництво
020
7768,5
11379,9
Основні засоби:
залишкова вартість
030
407987,7
404691,4
первісна вартість
031
1316209,4
1343680,2
знос
032
(908221,7)
(938988,8)
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
040
30104,5
44988,3
інші фінансові інвестиції
045
512,2
111,3
Довгострокова дебіторська заборгованість
050
Відстрочені податкові активи
060
1160,2
Гудвіл
065
Інші необоротні активи
070
Гудвіл при консолідації
075
Усього за розділом І
080
459616,4
471251,7
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси
100
41021,2
50127,1
Поточні біологічні активи
110
Незавершене виробництво
120
Готова продукція
130
2756,1
3325
Товари
140
96,7
101,4
Векселі одержані
150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість
160
19645,8
26821
первісна вартість
161
20410
27369,3
резерв сумнівніх боргів
162
-764,2
548,3
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
170
за виданими авансами
180
14454
19542,4
з нарахованих доходів
190
із внутрішніх розрахунків
200
Інша поточна дебіторська заборгованість
210
15162,5
537,2
Поточні фінансові інвестиції
220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
230
33540,8
92697,2
в іноземній валюті
240
92540,8
79129,7
Інші оборотні активи
250
836,7
178,8
Усього за розділом ІІ
260
220054,6
272459,8
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
270
4385,1
5662,6
Баланс
280
684056,1
749374,1
І. Власний капітал
Статутний капітал
300
26581,5
26581,5
Пайовий капітал
310
Додатковий вкладений капітал
320
32006,8
32006,8
Інший додатковий капітал
330
288344,8
287946,5
Резервний капітал
340
6645,4
6645,4
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
243598,6
324255,5
Неоплачений капітал
360
Вилучений капітал
370
(255,9)
(255,9)
Накопичена курсова різниця
375
Усього за розділом І
380
596921,2
677179,8
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
400
Інші забезпечення
410
Цільове фінансування
420
277,8
265,6
Усього за розділом ІІ
430
277,8
265,6
ІІІ. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків
440
74275,6
42420,0
Інші довгострокові фінансові зобов'язання
450
148,4
Відстрочені податкові зобов'язання
460
21,4
Інші довгострокові зобов'язання
470
Усього за розділом ІІІ
480
74424,0
42441,4
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків
500
14140,0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
510
Векселі видані
520
249,4
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
7023,6
8472,6
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів
540
3439
1026,3
з бюджетом
550
366,9
3879,3
з позабюджетних платежів
560
зі страхування
570
343,7
438,6
з оплати праці
580
799
1078,9
з учасниками
590
39,1
39,1
із внутрішніх розрахунків
600
із необоротними активами та групами вибуття
605
Інші поточні зобов'язання
610
172,4
412,5
Усього за розділом ІV
620
12433,1
29487,3
V. Доходи майбутніх періодів
630
Баланс
640
684056,1
749374,1
Розв’язання
Аналіз зміни основних показників фінансової стійкості підприємства проведемо за допомогою відносних показників.
Результати розрахунків зведемо в таблицю 5.6:
Коефіцієнт автономії розраховується за формулою:
Кн = Вк / Вб, (5.7)
де В – квласний капітал
Вб – валюта балансу.
Кн поч. = 596921,2 / 684056,1 = 0,8726
Кн кін. = 677179,8 / 749374,1 = 0,8726
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами розраховується за формулою:
Км.в.з. = (Вк - На) / Вк, (5.8)
де На – необоротні активи;
Вк – власний капітал
Км.в.з. поч. = ( 596921,2 - 459616,4) / 596921,2 = 0,2300
Км.в.з. кін. = ( 677179,8 - 471251,7) / 677179,8 = 0,3041
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується за формулою:
Км.р.к. = З / Рк, (5.9)
де З – запаси;
Рк – робочий капітал
Км.р.к. поч. = (41021,20+2756,10+96,70) / (220054,60 - 12433,10) = 0,2113
Км.р.к. кін. = (50127,10 + 3325 + 101,40) / (272459,80 – 29487,30) =0,2204
Таблиця 5.6 – Показники фінансової стійкості підприємства
Показник
На початок року
На кінець року
Відхилення (+;-)
1 Коефіцієнт автономії
0,8726
0,9037
0,0311
2 Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами
0,2300
0,3041
0,0741
3 Маневреність робочого капіталу
0,2113
0,2204
0,0091
За аналізований період коефіцієнт автономії збільшився на 3,11% та склав 90,37%, що значно більше нормативної величини (50%), та свідчить про те, що підприємство є незалежним від стану його фінансових партнерів.
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами за аналізований період, відповідно, збільшився на 7,41% та склав 30,41%.
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу за аналізований період збільшився на 0,91% та склав 22,04%.
Таким чином, розраховані показники свідчать про те, що підприємство є фінансово стійким та незалежним від зовнішніх джерел фінансування, при цьому спостерігається зростання його незалежності та підвищення маневреності власних засобів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 - Контролінг. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.050107 ”Економіка підприємства”. Укладач: Носкова С. А. - Рубіжне: ІХТ СНУ ім. В. Даля, 2010
13.05.2018 14:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора