Розробка мікропроцесорної системи на базі мікроконтролера К1810ВМ86. Курсовий проект з Комп’ютерна схемотехніка. Робота № 530347

Перехід до торгівельного партнера Binance

Розробка мікропроцесорної системи на базі мікроконтролера К1810ВМ86

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

ЗІ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Курсовий проект

Предмет:

Комп’ютерна схемотехніка

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ВСТУП Мікропроцесор (МП) - програмно-керований пристрій, що здійснює процес обробки цифрової інформації і управління ним; побудований на одній або декількох великих інтегральних схемах (ВІС). Мікропроцесорна ВІС - інтегральна мікросхема, що виконує функцію МП або його частини (ВІС з процесорною організацією, розроблена для побудови мікропроцесорних систем). Мікропроцесорна система (МПС) - управляюча інформаційна або інша спеціалізована цифрова система, побудована на базі мікропроцесорних пристроїв. Мікропроцесорна ЕОМ (мікро-ЕОМ) - це ЕОМ, що складається з мікропроцесора (мікропроцесорів), напівпровідникової пам'яті, засобів зв'язку з периферійними пристроями та джерела живлення, поєднаних загальною несучою конструкцією. Мікропроцесорний комплект (МПК) - набір мікропроцесорних та інших інтегральних мікросхем, сумісних по конструктивно-технологічному виконанню та призначених для сумісного вживання при побудові мікро-ЕОМ і інших засобів обчислювальної техніки. Використання пристроїв на основі мікропроцесорів дає наступні переваги: висока надійність і технологічність; застосування мікропроцесорної техніки різко зменшує витрати праці на розробку і монтаж апарутури, зменшує кількість паяних з'єднань; мала маса і габарити; скорочення часу на розробку виробу, оскільки застосовуються готові вузли і блоки; мікропроцесорна техніка випускається масово і тому вона відносно дешева. Виконання того чи іншого алгоритма можливо при наявності мікропроцесора та пристроїв, в яких зберігається програма. Відомо, що програма — це сукупність команд (правил), що виконуються в послідовності, заданій алгоритмом. Команди вибираються з пам'яті в послідовності, що задається процесором. Процесор визначає адреси елементів пам'яті, в яких зберігаються необхідні данні. Дані передаються в процесор, де перетворюються згідно з командами, і результати операції передаються знову в пам'ять. Будь-яка мікропроцесорна система працює разом з рядом зовнішних пристроїв, одержуючи від них необхідну інформацію та передаючи іншу. Для зв'язку з зовнішними пристроями існує інтерфейс. Цим терміном позначається весь комплекс пристроїв, правил та технічних засобів, що регламентують та забезпечують обмін інформацією між мікропроцесором (включаючи пам'ять) та зовнішними пристроями. Більшість сучасних електронних систем є вбудованими. У цілому вбудовані системи складають більшу частину світового виробництва мікропроцесорів. Застосування мікропроцесорної техніки: авіаційні та військові системи - автопілоти літаків, авіоніка і навігаційні системи, системи автоматичної посадки, системи наведення, керування двигуном біомедицинські системи - системи комп'ютерної томографії й ультразвукового дослідження, моніторинг пацієнтів; автомобілі - керування двигуном, антиблокувальні гальмові системи, керування подушками безпеки, керування системою обігріву і кондиціонування повітря, навігація GPS, супутникове радіо, системна діагностика; комунікації - комунікаційні супутники, мережні маршрутизатори, комутатори, концентратори; споживча електроніка - телевізори, духовки, програвачі DVD, стереосистеми, системи безпеки, керування поливом газонів, термостати, фотокамери, автовідповідачі, TV-декодери; пристрої в/в для комп'ютера - клавіатури, миші, принтери, сканери, дисплеї, модеми, пристрої жорстких дисків, пристрої DVD, графічні плати, пристрої USB; персональні пристрої - стільникові телефони, переносні програвачі MP3, персональні цифрові помічники (PDA), електронні наручні годинники, портативні відеоігри, цифрові камери, системи GPS; роботи - промислові роботи, автономні транспортні засоби, космічні дослідницькі роботи. В даній курсовій роботі розробляється мікропроцесорна система на основі мікросхем комплекту К1810. Ця серія мікросхем слугує для побудови 16-розрядних МПС високої швидкодії на основі мікропроцесора К1810ВМ86 з тактовою частотою від 2 до 5 МГц. [1] 1 ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛАСТЬ ВИКОРИСТАННЯ Мікропроцесором(МП) - називається програмний пристрій обробки даних, що виконується засобами мікроелектронних технологій в корпусі однієї або декількох великих інтегральних схем. Це програмно-керований універсальний пристрій для цифрової обробки дискретної та (або) аналогової інформації та управління процесом цієї обробки, побудований на одній або декількох великих інтегральних схемах (ВІС). По суті, МП може виконувати ті ж функції, що і процесор ЕОМ (або його складова частина), - звідси з урахуванням виготовлення його по технології мікроелектроніки виникла назва "МП". [1] До складу МП входить: - Операційний пристрій у вигляді АЛП і регістра загального призначення; - Пристрій управління (ПУ), що включають регістри загального призначення; - Регістр команд (РГ); - Лічильник команд (ЛК); ЛК зберігає адресу команди, яку підлягає виконанню. За цією адресою з оперативної пам'яті витягується відповідна команда, що займає від 1 до декількох байт і код команди, що розміщується в 1 байті, записується в РК. У відповідності з кодом команди пристрій керування забезпечує виконання або 1 мікрооперації, або мікропрограми, що включає сукупність мікрооперацій. [1] У регістрі загального призначення розміщуються операнди виконуваної операції і проміжні операції обчислення. Результат виконання команди може бути розміщений або в регістрі загального призначення або записується в пам'яті по сформованому адресою. У процесі виконання команди можуть бути звернення до пам'яті за операндами. Архітектура МП визначає безліч виконуваних команд, розрядні шини адреси, шини даних, складові шини управління, складових регістрів загального та спеціального призначення, наявністю проміжної буферної пам'яті. Це КЕШ-пам'ять для розміщення команд виконання команди і блоків даних. Можлива модернізація системи команд кількістю одночасної обробки біт в операційному пристрої, кількістю самих операційних пристроїв. [1] Під розрядністю МП розуміють кількість двійкових розрядів, оброблюваних операційним пристроєм МП. Типовим представником 16-розрядного МП є Intel 8086, К1810МВ86. МП має 16-розрядну шину даних і 20-розрядну шину адреси. МП, виконаний на основі n-МОП технологій. Області застосування МП визначаються, з одного боку, можливостями МП як ВІС - компонента електронних схем, а з іншого - можливостями МП з обробки інформації та управління цим процесом, притаманними ЕОМ. У сукупності з ВІС постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), оперативного запам'ятовуючого пристрою (ОЗП) і ВІС управління введенням-виводом інформації МП дозволяє створювати універсальні ЕОМ, причому він виконує функції. Друга область застосування МП - спеціалізуються системи для збору інформації з об'єкта, її обробки і оптимальне управління об'єктом. Прикладами з цієї області є спеціалізовані керуючі МП (мікроконтролери) і прилади з вбудованою мікропроцесорною системою введення-виведення інформації та її обробки. [1] 2 ПЕРЕГЛЯД АНАЛОГІЧНИХ ІСНУЮЧИХ СИСТЕМ 2.1 Огляд існуючих систем, технологій, архітектур та програмних рішень по профілю теми курсової роботи У наш час найпоширеніші є дві архутектури МПС це: - фон-неманівська; - гарвардська. Архітектура фон Неймана — архітектура електронних обчислювальних машин, основною відмінністю якої від інших подібних архітектур є спільне зберігання даних та машинних команд в комірках однієї й тієї ж пам'яті, що унеможливлює їх розрізнення за способом представлення або кодування. Названа так на честь відомого математика та теоретика обчислювальної техніки Джона фон Неймана, та по сьогодні залишається домінуючою схемою організації ЕОМ загального призначення.[2] Гарвардська архітектура — архітектура обчислювальних машин, головною відмінністю якої від інших подібних архітектур, є те, що дані та опернди зберігаються окремо. Першим комп'ютером, який застосовував гарвардську архітектуру, був Mark I, який експлуатувався в Гарварді (звідки назва архітектури) та зберігав команди окремо на перфокартах, а дані в релейному запам'ятовуючому пристрої. Така структура має одну важливу перевагу над фон-нейманівською архітектурою: дані можна завантажувати для обробки з запам'ятовувального пристрою одночасно з командами. В фон-нейманівській архітектурі для зв’язку операційного та керувального пристроїв (які разом складають центральний процесор), використовується одна шина, тому необхідно спочатку завантажити в процесор команду, а вже потім, звернувшись по тій же шині за адресою, яка вказана в команді — завантажити дані. Наявність в гарвардській архітектурі двох незалежних підсистем пам’яті з окремими шинами дозволяє вести процес завантаження команд і даних практично паралельно. Головним недоліком гарвардської архітектури є порівняна з фон-нейманівською складність реалізації. Адже для кожного з запам’ятовуючих пристроїв необхідний свій контролер і своя шина, що зі збільшенням розрядності призводить до зростання кількості з'єднань у системі, і це негативно впливає як на складність проектування, так і на швидкодію. [2] 2.2 Обґрунтування вибору засобів для побудови системи та мови програмування Асемблер — загальноприйнята назва транслятора з автокоду. Асемблер переводить початкову програму, написану на автокоді, в переміщувану програму на мові машинній. Оскільки асемблер здійснює трансляцію на мову завантажувача, при завантаженні програми необхідна налаштування умовних адрес, тобто адрес, значення яких залежать від розташування даної програми в пам'яті ЦВМ і від її зв'язків з іншими незалежно трансльованими програмами. [3] У простому випадку асемблер переводить одне речення початкової програми в один об'єкт (команду, константу) модуля завантаження (т. з. трансляція «один в один»). При цьому взаємне розташування об'єктів в модулі завантаження і, зрештою, в пам'яті машини визначається порядком пропозицій в початковій програмі на автокоді і повністю залежить від програміста. Асемблер виконує і допоміжні функції, такі, як підготовка до друку документів необхідної форми, реєстрація зв'язків даної програми з іншими програмами і т. д. Для цієї мети в автокодах передбачаються команди асемблера, які не породжують об'єктів в робочій програмі і призначені тільки для вказівки допоміжних дій асемблера. Трансляція зазвичай вимагає двох переглядів початкової програми: при першому перегляді здійснюється розподіл пам'яті і надання значень символічним іменам; при другому — формується робоча програма у вигляді модуля завантаження. В процесі трансляції асемблер проводить повний синтаксичний контроль початкової програми (див. синтаксичний аналіз програм), забезпечуючи при цьому достатньо точну діагностику помилок за місцем і характером. [3] Розширення можливостей автокодів досягається за рахунок використання макрокоманд, що будуються за правилами, близькими до правил написання команд автокоду, але що описують складніші функції, для реалізації яких потрібна група звичайних команд. В цьому випадку перед трансляцією проводиться заміна макрокоманд макророзширеннями — послідовностями команд на базовій мові відповідно до макроозначень. У останніх задається прототип макрокоманди із структурою списку параметрів і процедура генерування макророзширення. Транслятор, що виконує функції макрогенератора і асемблера, називається макроасемблером. При трансляції з мов високого рівня асемблер нерідко використовується для виконання завершальної фази трансляції. Недоліки: В силу машинної орієнтації («низького» рівня) мови асемблера людині складніше читати і розуміти програму на ньому в порівнянні з мовами програмування високого рівня; програма складається з надто «дрібних» елементів - машинних команд, відповідно, ускладнюються програмування і відладка, ростуть трудомісткість і ймовірність внесення помилок. Потрібна підвищена кваліфікація програміста для отримання якісного коду: код, написаний середнім програмістом на мові асемблера, звичайно виявляється не краще або навіть гірше коду, породжуваного компілятором з оптимізацією для порівнянних програм, написаних на мові високого рівня. [3] Програма на мові високого рівня може бути перекомпілювати з автоматичною оптимізацією під особливості нової цільової платформи, програма ж на мові асемблера на новій платформі може втратити свою перевагу в швидкості без ручного переписування коду. Як правило, менша кількість доступних бібліотек в порівнянні з сучасними індустріальними мовами програмування. Відсутній перенос програм на комп'ютери з іншою архітектурою і системою команд. Переваги: Мова асемблера дозволяє писати найшвидший і компактний код, який взагалі можливий для даного процесора. Якщо код програми досить великий, - дані, якими він оперує, не поміщаються цілком в регістрах процесора, тобто частково або повністю знаходяться в оперативній пам'яті, - то майстерний програміст, як правило, здатний значно оптимізувати програму в порівнянні з транслятором з мови високого рівня по одному або декільком параметрам: швидкість роботи - за рахунок оптимізації обчислювального алгоритму і / або більш раціонального звернення до ОП, перерозподілу даних; об'єм коду (у тому числі за рахунок ефективного використання проміжних результатів). (Скорочення обсягу коду також нерідко підвищує швидкість виконання програми.) [3] Забезпечення максимального використання специфічних можливостей конкретної платформи, що також дозволяє створювати більш ефективні програми, в тому числі менш залежні від ресурсів ЕОМ. При програмуванні на мові асемблера можливий безпосередній доступ до апаратури, і, зокрема, портів вводу-виводу, регістрів процесора. [3] Мова асемблера часто застосовується для створення драйверів устаткування і ядра операційної системи. Мова асемблера використовується для створення «прошивок» BIOS. [3] 3 ОПИС І ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ 3.1 Опис функціонування системи Центральний процесор — функціональна частина МПС, що призначена для інтерпретації команд. ЦП - К1810ВМ86 являє собою високопродуктивний 16-розрядний мікропроцесор, за вдосконаленою МОН-технологією, що дозволила отримати середній час затримки поширення сигналів до 2 нс і забезпечити високу щільність. [4] Основною архітектурною особливістю мікросхеми К1810ВМ86 є: - більш потужна система команд з розширеними можливостями адресації пам'яті, що включає команди множення, ділення і обробки послідовностей байтів або слів; - апаратна реалізація процесу суміщення операцій виконання і вибірки команд; - більш гнучка і потужна організація системи переривань; - апаратна реалізація деяких механізмів взаємодії декількох процесорів, яка спрощує побудову складних мультипроцесорних систем. Основні системні характеристики мікропроцесора К1810ВМ86: тактова частота, МГц 5; обсяг адресуємої пам'яті, Мбайт 1; розрядність адресної шини 20; розрядність шини даних 16; Число адресованих пристроїв: введення/виводу 216/216 ; основних команд 133; максимальна споживана потужність, Вт 1,75; тип корпусу 2123.40-6 (7) Умовне позначення мікропроцесора К1810ВМ86 представлено на рисунку 3.1. / Рисунок 3.1- Умовне позначення мікропроцесора К1810ВМ86 Призначення виводів МП і відповідних їм сигналів, представлені в таблиці 3.1.[5] Таблиця 3.1 - Опис виводів МП Позначення виводу Номер контакту Призначення виводу AD(15-0) 39; 2-16 тристабільні входи/виходи каналу, що утворюють адресну шину в такті звернення до пам'яті Т1 і шину даних в наступних тактах (Т2, Т3, Тw, Т4) Продовження таблиці 3.1 Позначення виводу Номер контакту Призначення виводу А19/SТ6; А18/SТ5; А17/SТ4; А16/SТЗ 35-38 тристабільні виходи, що утворюють чотири старших розряди адреси пам'яті в такті Т1 і сигнали стану в наступних тактах: SТ5 - стан тригера дозволу переривання; SТ4 іSТЗ служать для вказівки використовуваного в циклі обміну сегментного регістра ВНЕ/SТ7 34 тристабільний вихід, використовуваний для дозволу передачі даних по старшій половині шини АD (15-8) в такті Т1 по L-рівню сигналу і як сигнал стану SТ7 в тактахT2, T3, T4 RD 32 тристабільний вихід сигналу читання L-рівня, використовуваного для зчитування інформації з пристроїв, підключених до каналу МП, і що його видають в тактах Т2, Tз, Тw кожного циклу читання RDY 22 вхід сигналу готовності H-рівня, що надходить від зовнішніх пристроїв і підтверджує їх готовність до обміну INT 18 вхід маскуємого запиту переривання H-рівня NMI 17 вхід не маскуємого запиту переривання (по позитивному перепаду на вході) Продовження таблиці 3.1 Позначення виводу Номер контакту Призначення виводу TEST 23 Вхід сигналу перевірки, аналізований спеціальної командою очікування WAIТ RESET 21 Сигнал скидання до початкового стану МП CLK 19 Вхід тактових сигналів синхронізації MN/ MX 33 Вхід сигналу керування режимом роботи МП UСС 40 Напруга живлення (+ 5 В) GND 1; 20 Напруга живлення (0 В) - 24-31 Незадіяні виводи Постійний запам'ятовувальний пристрій (ПЗП) — енергонезалежна пам'ять, з якої може проводитись тільки зчитування даних. Прикладом ПЗП є мікросхема К541РТ1, яка використовується для керування роботою апаратної частини комп'ютера. Ця мікросхема містить BIOS. Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненій МПС. Мікропрограми, які знаходяться в ПЗП, «зашиті» у ньому — вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. [6] ІС ПЗП - К541РТ1 це мікросхема яка представлена на рисунку 3.2 / Рисунок 3.2 - Умовне позначення постійного запам'ятовувувального пристрою К541РТ1 Основні характеристики мікросхеми К541РТ1: інформаційна емкість - 1Кбіт; час вибірки адреси - 90нс; Vcc - -5+5B; Tcc - 100mA; корпус - 420.16-21; тип виготовлення - p-n. Призначення виводів представлено на таблиці 3.2. Таблиця 3.2 - Опис виводів ПЗП Позначення виводу Номер виводу Призначення виводу A0-A7 1-7,15 виводи адреси D0-D4 9-12 інформаційні виводи CS1 , CS2 13-14 вибір мікросхеми Ucc 16 напруга живлення (+ 5 В) GND 8 напруга живлення (0 В) Оперативно запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) - пам'ять ЕОМ, призначена для зберігання коду та даних програм під час їх виконання. / Рисунок 3.3 - Умовне позначення оперативно запам'ятовувувального пристрою КР185РУ9. Основні характеристики мікросхеми КР185РУ9: технологія ТТЛ емкість, біт 512(512х1) час вибірки адрес, нс 45 струм споживання, мА 200 тип корпусу 2121.28-4 Призначення виводів представлено в таблиці 3.3. Таблиця 3.3 - Опис виводів ОЗП Позначення виводу Номер виводу Призначення виводу 0-5 1-3,25-27 адресні входи DI1-DI9 4-12 входи даних D01-D08 17-24 виходи даних CS 15 вибір мікросхеми EWS 13 дозвіл запису OY 14 заземлення U 28 живлення Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) - пристрій для перетворення цифрового сигналу на аналоговий. Як правило ЦАП отримує на вхід цифровий сигнал в імпульсно-кодовій модуляції. Перетворення різних стиснутих форматів в PCM виконується відповідними кодеками (рисунок 2.4). ЦАП використовується завжди, коли необхідно перетворити сигнал з цифрового формату в аналоговий. ЦАП використовується в системах керування технологічними процесами, програвачах CD/DVD, звукових картах ПК. [7] Характеристика мікросхеми К572ПА2: - число розрядів b 12 - диференційна нелінійність LD,%: - 0,025 0,025 - час встановлення вихідного струму Its, мкс 15 - вихідний струм зміщення нуля I00, нА 30 - струм споживання ICC1, ICC2, мА 2 / Рисунок 3.4 - Умовне позначення цифро-аналогового перетворювача Таблиця 3.4 - Опис виводів ЦАП Нумерація виводів Призначення виводів 2 аналоговий вихід 2 4 аналогова земля 6 вхід регістра 1 8-19 цифрові входи 1 - 12 21 вхід регістра 2 22 цифрова земля 24 напруга джерела живлення U СС2 30 виведення кінцевого резистора матриці 38 опорна напруга UREF 47 виведення резистора зворотного зв'язку 48 аналоговий вихід 1 1, 3, 5, 7, 23, 25 - 29, 31 - 37, 39 - 46 незадіяні виводи Аналого-цифровий перетворювач (АЦП) - пристрій, що перетворює вхідний аналоговий сигнал в дискретний код (цифровий сигнал). Як правило, АЦП — електронний пристрій, що перетворює електричну напругу в двійковий цифровий код (рисунок 3.5). Проте, деякі неелектронні пристрої, такі як перетворювач кут-код, слід також відносити до АЦП. [8] Характеристика мікросхеми К1113ПВ1: - число розрядів b 10 - час перетворення tс, мкс 30 - в режимі униполярного струму 40 - в режимі біполярного струму 20 - струм споживання ICC1, мА 10 - струм споживання ICC2, мА 20 / Рисунок 3.5 - Умовне позначення аналого-цифрового перетворювача Таблиця 3.4 - Опис виводів АЦП Нумерація виводів Призначення виводів 1, 2 цифрові виходи 8-1 9 цифровий вихід 1 (СР) 10 напруга джерела живлення UСС1 11 гасіння і перетворення 12 напруга джерела живлення UСС1 13 аналоговий вихід 14 загальний (аналогова земля) 15 управління зрушенням нуля 16 загальний (цифрова земля) 17 готовність даних 18 цифровий вихід 10 (МР) Програмований таймер К580ВІ54 виробляє програмно - керовані тимчасові інтервали при роботі в одному з шести режимів. Лічильники працюють в двійковому або двійково - десятковому коді. Обмін інформацією (приріст керуючого слова в лічильнику, завантаження лічильників, читання показань лічильників) йде у внутрішній магістралі даних. При роботі лічильників на входи C0 ... C2 подають від зовнішнього джерела тактові імпульси частотою не більше 2 МГц, а на керуючі входи G0 ... G2 - сигнали в залежності від обраного режиму роботи лічильника. Кожен з лічильників програмним шляхом встановлюють в один з шести можливих режимів. Поточний рахунок можна прочитати двома способами: перервати роботу лічильника і рахувати вміст або записати відповідне керуюче слово і прочитати вміст лічильника, не перериваючи рахунку. Умовне позначення К580ВІ54 наведена на рисунку 3.6. [9] / Рисунок 3.6 – Умовне позначення К580ВІ54 Таблиця 3.6 – Призначення виводів К580ВІ54 Виводи Позначення виводів D0...D7 шина даних - використовується для обміну інформацією між ВІС і центральним процесором A0, A1 адресна шина - комбінація вхідних сигналів, що адресують лічильник або запис чисел або керуючих слів C0, C1, C2 тактові імпульси - вхідні імпульси відповідних лічильників 0, 1, 2 Продовження таблиці 3.6 Виводи Позначення виводів G0, G1, G2 дозвіл - вхідні імпульси, що керують роботою лічильників (відповідно лічильників 0, 1 і 2) і зазвичай запускають або перезапускати рахунок OUT0, OUT1, OUT2 виходи - вихідні двійкові сигнали відповідно лічильників 0, 1 і 2 RD прийом - вхідний сигнал дозволу читання числа з лічильників ВІС WR запис - вхідний сигнал дозволу запису числа в лічильники ВІС CS вибір мікросхеми - вхідний сигнал вибору даної ВІС VCC живлення +5 В GND загальний провід Генератор тактової частоти (генератор тактових імпульсів) генерує електричні імпульси заданої частоти (зазвичай прямокутної форми) для синхронізації різних процесів в МПС, електронних годинниках і таймерах, та іншій цифровій техніці. [9] Генератор тактових імпульсів ГТІ КР1810ГФ84 призначений для керування ЦП КР1810ВМ86 і периферійними пристроями, а також для синхронізації сигналів READY з тактовими сигналами ЦП і сигналів інтерфейсної шини Multibus. Умовне графічне позначення ГТІ КР1810ГФ84 наведено на рис. 3.7 / Рисунок 3.7 - Умовне графічне позначення ГТІ КР1810ГФ84 Призначення виводів ГТІ наведено у таблиці 3.7 Таблиця 3.7 - Призначення виводів ГТІ Позначення виводів Призначення вивода 1 синхронізація 2 периферійний тактовий сигнал 3 адреса готовності шини 1 4 сигнал готовності шини 1 5 готовність 6 сигнал готовності шини 2 7 адреса готовності шини 2 8 тактовий сигнал МОН 9 загальний 10 встановлення 11 сигнал встановлення 12 мультивібратор 13 вибір джерела частоти 14 зовнішня частота 15 вивід підключення LC-контура 16, 17 вивід підключення резонатора 18 напруга живлення КР580ВВ55 - електронний компонент, мікросхема програмованого контролера паралельного вводу/виводу. Мікросхема дозволяє адресувати шину даних за трьома окремими каналами, ще один канал використовується в якості керуючого регістра мікросхеми. [9] Мікросхема дозволяє адресувати сигнал з шини даних на три зовнішніх об'єкта за допомогою трьох 8-розрядних каналів даних (PortA, PortB, PortC), які можуть працювати як на вхід, так і на вихід. Режим роботи кожного каналу задається керуючим словом, яке подається в регістр командою OUT. PortA і PortB в один час можуть працювати або на введення, або на виведення. PortC представлений як два чотирьохрозрядних порти і кожна його тетрада може незалежно бути включена на введення або на виведення. Крім трьох 8- розрядних каналів даних, мікросхема має 8-розрядний канал для підключення до шини даних, а також два адресних входи , що дозволяють реалізувати один з 4 адресів: вибір одного з трьох каналів даних або регістра пристрою. Умовне графічне позначення КР580ВВ55 наведено на рис. 3.8 / Рисунок 3.8 - Умовне графічне позначення КР580ВВ55 Призначення виводів порту в/в наведено у таблиці 3.8 Таблиця 3.8- Призначення виводів порту в/в Позначення виводів Призначення вивода A0-A1 шина адреси

Курсовий проект Комп’ютерна схемотехніка

mrDoc21

13.05.2018 16:05-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись