МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ И НАУКИ УКРАЇНИ
CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
ІНСТИТУТ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
(м.Рубіжне)
ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ГУМАНІТАРНОГО І ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
П О Л І Т Е К О Н О М І Я
Контрольна робота
Студент групи ЕЗ –78а
Залікова книжка
Здано ________ _______
З М І С Т
1.Форми кредиту та їх класифікація.
1.1.Джерела та функції кредиту.
1.2.Натуральний і грошовий кредит.
1.3.Короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредит.
1.4.Міжнародний, державний, комерційний, банківський, іпотечний, споживчий.
2.Соціальний захист населення.
2.1.Соціальна політика сучасної держави.
2.2.Сутність соціального захисту і шляхи його досягнення.
2.3.Соціальний захист безробітних в Україні.
3.Тести.
4.Задача.
5.Глосарій.
Література
Форми кредиту та їх класифікація.
Джерела та функції кредиту.
Кредит — це форма руху позичкового капіталу, що виражає відносини економічної власності між кредиторами і позичальниками з приводу надання певної частки власності у позику, контролю за її використанням і привласненням позичкового відсотка, внаслідок чого грошовий капітал перетворюється на позичковий.
Сутність кредиту виявляється у виконуваних ним функціях:
- акумулювання тимчасово вільного грошового капіталу;
- розподільча функція, завдяки якій акумульовані кошти перерозподіляють між окремими сферами, галузями народного господарства;
- прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу;
- кредит — це засіб регулювання економіки.
У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи, вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо.
Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.
За умов ринкової економіки кредит набуває виняткового значення для забезпечення процесу реконструкції і розвитку підприємств малого та середнього бізнесу (для цієї групи підприємств кредит, по-суті, є єдиним джерелом залучення зовнішніх ресурсів).
Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення. [1] — с.204-209.
Натуральний і грошовий кредит.
Основними формами кредиту є товарна і грошова.
Товарна форма кредиту передбачає, що вартість, яка передається у кредит, виступає у своїй натуральній (товарній) формі.
Грошова форма кредиту означає, що вартість, що надається в кредит, виступає у вигляді грошей.
Грошова форма кредиту є більш провідною, порівняно з товарною. Проте за умов функціонування ринкової економіки обидві форми відіграють дуже важливого значення в процесі відтворення. [1] — с.204-209.
Короткостроковий, середньостроковий, довгостороковий кредит.
Відповідно до строків надання виділяють:
- строкові кредити;
- безстрокові (до запитання) кредити;
- прострочені кредити;
- пролонговані кредити.
До строкових позичок відносяться кредити, які надаються банками на термін, зафіксований в кредитному договорі. Відповідно до строків погашення банківськи кредити поділяють на короткотермінові, середньотермінові, довготермінові.
Короткострокові кредити - термін користування - до одного року. Найчастіше надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва таобігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити – термін користування від одного до трьох років. Надаються на фінансування придбання обладнання, технічної реконструкції, рідше – поповнення оборотних коштів.
Довгострокові кредити - термін користування понад три роки. Довгострокові кредити можуть надаватись на фінансування капітальних вкладень, формування основних засобів здійснення та співучасті у реальних прямих інвестиціях.
Термін повернення, а також відсотки за користування кредитом передбачаються умовами кредитного договору.Загальним правилом є те, що термін користування кредитом розраховується з моменту його отримання (зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. День видачі кредиту та день його погашення вважається одним днем.
Виходячи з наведеної інформації, переважна частина кредитів, що надаються банками України, є короткостроковими, що пояснюється складною економічною ситуацією та нестійкістю політичної ситуації. [1] — с. 204-209.
Міжнародний, державний, комерційний, банківський, іпотечний, споживчий.
Існують наступні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит.
Міжнародний кредит – це кредитні відносини, суб'єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, що вступають у кредитні відносини, можуть бути уряди різних країн, банки, фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.
Для міжнародного кредиту характерні великі за обсягом кредитні угоди. Інші параметри кредитної угоди залежать від конкретних об'єктів кредитування, кон'юнктури ринку, можливостей у доступу до ресурсів, тощо.
Державний кредит – це форма кредиту за якої одним із суб'єктів кредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної форми кредиту держава виступає як позичальник.
Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів для фінансування державних витрат. Для кредиторів державний кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.
Конкретні параметри державного кредиту встановлюються в залежності від обсягу необхідних ресурсів, кон'юнктури ринку, конкретних програм його використання тощо.
Комерційний кредит – це форма руху позичкового капіталу, що виражає відносини економічної власності між підприємствами нефінансового сектору з приводу надання певної частки товарного капіталу у позику з відстрочкою платежу і привласнення позичкового відсотка, що зростає внаслідок збільшення ціни товарів на сумму відсотка. Надається з метою прискорення реалізації товарів. Ця форма є недосконалою, оскільки його величина обмежена обсягами резервного капіталу підприємств-кредиторів, використання його теж обмежене (наприклад, цей кредит неможна використати для виплати заробітної плати), він переважно короткотерміновий, та ін.
Банківський кредит – форма позичкового капіталу, що виражає відносини економічної власності між фінансово-кредитними установами та суб'єктами господарювання (підприємствами, державою та ін.) з приводу надання частки банківського капіталу (власності) у позику, здійснення контролю за його використанням і привласнення прибутку згідно за його використанням і привласнення прибутку у вигляді позичкового відсотка.
Цей кредит може збільшувати як обсяг платіжних засобів, так і розміри капіталу. Крім того, заавдяки своїй масовості, регулярності, значним масштабам банківський кредит може бути наданий за нижчу ціну (відсоток).
Іпотечний кредит – фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п`яти повних календарних років для фінансування витрат, пов`язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла у заставу.
Споживчий кредит – це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Споживчий кредит характеризує відносини, що виникають з приводу фінансування потреб кінцевого споживання. Суб`єктами споживчого кредитування у якості позичальників виступає населення, у якості кредитора – банки, кредитні спілки, підприємства виробники, торгівельні посередники. Споживчий кредит за формою надання поділяється на прямий (надається безпосередньо банківськими установами) та непрямий (надається через посередників, торгівельні організації, тощо).
Споживчі кредити надаються, як правило, на строк до десяти років, але конкретні параметри кредиту залежать від багатьох факторів: об`єкту кредитування, доходів позичальника, вартості товару тощо. [1] — с. 204-209.
Соціальний захист населення.
Соціальна політика сучасної держави.
Соціальна політика нашої держави формується з урахуванням світового досвіду, національних традицій та менталітету, соціально-економічного рівня розвитку економіки, фінансових можливостей держави.
Зростання вітчизняної економіки вимагає перебудови соціальної сфери і, насамперед, істотного підвищення добробуту людей, подолання глибокого падіння їхнього життєвого рівня. Для цього держава повинна найповніше використати нові економічні умови господарювання, результати стабілізації та зростання.
Існуюча на сьогодні модель економічної політики зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення. Існуюче зниження вартості робочої сили відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів. Практично повністю втрачено стимулюючу функцію заробітної платні, її вплив на розвиток виробництва, науково-технічний прогрес зведено до мінімуму. Світовий досвід господарювання свідчить, що економіка, яка базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, процесів нагромадження, якісного відтворення робочої сили. За таких умов стримується розвиток усієї соціальної інфраструктури – освіти, медицини, культури, житлово-комунального господарства.
Активна соціальна політика спрямовується на боротьбу з бідністю, збереження людського капіталу, його пристосування до потреб ринкової економіки, сприяння економічному зростанню, забезпечення соціальної справедливості та політичної стабільності.
Соціальна політика – це активна складова економічних реформ, якою визначається успіх перетворень у суспільстві. Індикатором успіху реформування економіки служить рівень життя населення. При цьому важливо знати рівень життя не лише середньостатистичного мешканця країни, а кожної групи населення в кожному регіоні країни.
Перебудова соціальної сфери країни супроводжується загостренням проблем і потрясіннями, нестабільністю в суспільстві.
Сучасна модель вітчизняної соціальної політики зорієнтована на симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. В умовах відсутності достатніх фінансових ресурсів держава повинна створити умови для самореалізації та самозабезпечення економічних суб’єктів, а також сформувати ефективну систему соціального захисту населення. Ця модель містить усі позитивні елементи існуючих світових систем соціальної політики.
Реформування соціальної політики мусить здійснюватися одночасно з економічними перетвореннями і орієнтуватися не лише на власні традиції, але й динамічні тенденції світової економіки.
Трансформаційні процеси в Україні, зумовлені реформуванням традиційних форм власності, глибоким розшаруванням членів суспільства за рівнем доходів, обмеженими фінансовими можливостями держави, ставлять у розряд першочергових питання про соціальне партнерство між державою і громадянами, соціальними групами, суб’єктами виробничого процесу.
Нові умови господарювання і життя вимагають реалізації нової концепції державного регулювання соціального розвитку. В основу цієї концепції повинні бути покладені новий зміст і форми діяльності держави в проведенні соціальної політики: вирішення проблем власності і влади, сприяння формуванню середнього класу, визнання економічної свободи як суспільної цінності, податкове стимулювання створення нових робочих місць, забезпечення соціальної захищеності та безпеки громадян, наближення до світових соціальних стандартів, цін і тарифів. [3] — с.245 — 247.
Сутність соціального захисту і шляхи його досягнення.
Особливістю соціальної політики України в перехідний період є пріоритет соціального захисту населення, підвищення ролі особистого трудового доходу, формування нового механізму фінансування та регулювання розвитку соціальної сфери.
Основний зміст політики соціального захисту працездатного населення зводиться до створення необхідних умов підвищення кожним працівником свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу, підприємництва, ділової активності. З урахуванням стану економіки держава здійснює захист від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму. Державне регулювання здійснюється шляхом реалізації таких заходів: визначення мінімальної заробітної платні, мінімальних споживчих бюджетів, прожиткового мінімуму; створення державних і недержавних пенсійних фондів та фондів соціального захисту; зміни умов оплати праці, розробки нової системи пенсійного забезпечення, допомог, стипендій, окладів у бюджетних організаціях і установах та їх фінансове забезпечення; запровадження системи індексації доходів і збережень населення; розробки загальнодержавних і регіональних програи допомоги окремим верствам населення; реалізації доходів щодо захисту внутрішнього споживчого ринку; запровадження компенсаційного механізму для населення у зв'язку з підвищенням цін на товари і послуги.
У зв'язку із здійсненням лібералізації цін та валютного курсу потрібно надавати відповідну допомогу через безробіття, зберігати робочі місця в процесі роздержавлення і приватизації, стимулювати розвиток малого бізнесу та індивідуальну трудову діяльність, реалізувати програму малозабезпечених, багатодітних і неповних сімей, непрацюючих, пенсіонерів та інвалідів, щомісячно індексувати грошові виплати відповідно до фактичних темпів інфляції.
Засобами та умовами реалізації державного соціального захисту населення є прийняття законодавчих актів, спрямованих на соціальний захист населення; формування соціальних прогнозів; визначення показників соціально-економічних нормативів і показників соціального захисту та рівня життя в державних планах та засобів їх реалізації; розробка та реалізація соціальних комплексних цільових програм; використання системи оподаткування доходів населення; впровадження системи фіксованих цін на певні види товарів і послуг. [3] — с.247 — 249.
2.3. Соціальний захист безробітних в Україні.
Соціальні гарантії у сфері зайнятості передбачені Конституцією
України, Законом України “Про зайнятість населення”, Законом України
“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття”.
Реалізація державних гарантій соціального захисту громадян від
безробіття забезпечується шляхом: загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття; надання особливих гарантій
працівникам, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації
виробництва та праці; надання додаткових гарантій для окремих категорій
громадян, які не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці;
надання гарантій для осіб з обмеженими фізичними та розумовими
можливостями.
Визнання громадянина безробітним здійснюється державною службою
зайнятості за місцем проживання громадянина шляхом його реєстрації в
день звернення.
Зареєстровані безробітні мають право на:
- одержання від державної служби зайнятості інформації про свої права та
обов'язки у статусі безробітного, обов'язки державних органів щодо
зайнятості та соціального захисту від безробіття;
- одержання від державної служби зайнятості консультаційних,
інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою вибору професії та
працевлаштування;
- одержання від державної служби зайнятості інформації щодо відомостей
про себе, які містяться в банку даних державної служби зайнятості;
- одержання від державної служби зайнятості консультаційної допомоги
щодо самостійного пошуку роботи;
- одержання від державної служби зайнятості послуг з пошуку підходящої
роботи та сприяння у працевлаштуванні;
- участь в оплачуваних громадських роботах;
- безоплатну професійну підготовку, перепідготовку, підвищення
кваліфікації;
- матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Громадяни, визнані безробітними, підлягають соціальному
забезпеченню. Видами матеріального забезпечення є:
- допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації
безробітним підприємницької діяльності;
- допомога з часткового безробіття;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або
підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога
безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного, або особи, яка
перебувала на його утриманні.
Матеріальне забезпечення безробітних здійснюється за рахунок Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття. [2] — с.181-187.
3.Тести.
3.1. У розрахунок ВНП по доходах включають:
+ а) заробітну плату;
+ б) пенсії і допомогу по безробіттю;
+ в) доходи від власності;
г) приватні трансфертні платежі;
+ д) рентні платежі.
3.2. До екзогенних, зовнішніх причин циклічного розвитку не відносяться:
а) природно-кліматичні явища;
+ б) коливання інвестиційного попиту;
+ в) політичні явища і процеси.
г) усі відповіді вірні.
3.3. Монетарна політика держави направлена на регулювання:
а) грошової емісії;
б) ставки відсотка;
в) доходів;
г) заробітної плати;
+ д) усі відповіді вірні.
3.4. Ринкова система – це:
а) відкрита, договірна система (так, ні);
б) безпосередній зв'язок виробництва і споживання (так, ні);
в) розвинена система суспільного розподілу праці (так, ні);
г) конкуренція товаровиробників (так, ні);
д) активна роль держави в регулюванні економіки (так, ні);
е) збуджує користолюбство, бездуховність (так, ні);
є) марнотратна у використанні невідтворних ресурсів землі (так, ні);
ж) система, що приводить до відносного зубожіння населення (так, ні).
3.5. Співвідношення між валютними надходженнями до країни і платежами, які країна здійснює за кордоном за певний проміжок часу, - це:
+ а) торговельний баланс;
б) платіжний баланс;
в) державний бюджет.
4.Задача.
Фонд нагромадження складає 150 млрд. грн., національний доход 705 млрд. грн. Розрахуйте норму нагромадження.
ФН = 150*109 грн ФН 150*109
НД = 705*109 грн НН = *100% = *100% = 21,3%
НД 705*109
НН - ?
Відповідь: норма нагромадження складає 21,3%.
Глосарій.
Ринок трудових ресурсів - частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності.
Приватизація - передача державної (в т. ч. муніципальної) власності окремим особам у приватну власність.
Продуктивні сили - система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. До цієї системи належать: працівники; засоби праці; предмети праці; використовувані сили природи; наука як специфічна продуктивна сила, особливий фактор; форми і методи організації виробництва; інформація.
Політична економія – 1. наука про виробничі відносини між людьми та закони, які при цьому виникають з приводу виробництва і привласнення товарів та послуг у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). 2. суспільна наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше, максимальне задоволення безмежних потреб суспільства. 3. вивчає шляхи “найкращого використання того, чим володіємо”.
Облігація — емісійний цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Облігація є одним з головних джерел фінансування дефіциту державного бюджету для більшості розвинених країн. Облігація для корпорацій є важливим джерелом коштів, що запозичуються.
Товарне виробництво - специфічний тип організації суспільного виробництва, при якому окремі продукти виробляються економічно відокремленими товаровиробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.
Приватна власність — одна з основних форм власності на землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, робочу силу, різноманітні товари, інтелектуальний продукт, що полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групам осіб. До приватної прийнято відносити як індивідуальну, так і корпоративну, акціонерну недержавну власність.
Індукція — 1) метод наукового пізнання, який полягає в дослідженні рухузнань від одиничного до часткового або й загального; 2) вид
опосередкованого умовиводу, в якому з одиничних суджень-засновків
виводять часткове або й загальне судження-висновок.
Виробничі відносини – суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.
Юридична власність — теоретичне вираження певних реальних суспільних відносин, вона пронизує всі сфери юридичного і економічного життя людини та суспільства. Це водночас юридична і економічна категорія.
Інтенсивність праці - напруженість праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу.
Біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюють торгівлю цінними паперами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами. [4]
Література
[1] — Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. - К.: Вікар, 2003
[2] — Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Т-во «Знання», 2007
[3] — Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2006
[4] — Економічна теорія, політична економія. Словник термінів і понять Навчальне видання Укладач Л.І. Мікуленко