Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна з економіки підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
Економіка підприємства
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
ІНСТИТУТ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
(м.Рубіжне)
ФАКУЛЬТЕТ ХІМІЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА І ПРИКЛАДНОЇ СТАТИCТИКИ
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
Контрольна робота
Варіант № 32
Студентка групи ЕЗ–78 а
Бондаренко О.М.
Залікова книжка № 08232
Здано ______________
Підпис _____________
2010/11, весняний
ЗМІСТ
Характеристика типів організації виробництва 3
Групування витрат за калькуляційними статтями 6
Оптимізація бізнес-процесів та практичні аспекти її реалізації 10
Задачі 14
Тести 23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27
1 ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, що враховує його конкретні властивості (широту номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції).
Різновиди організаційних типів виробництва:
- одиничне – виробництво, що характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здійснюється через тривалі проміжки часу або й зовсім не передбачається;
- серійне – виробництво, яке має обмежену номенклатуру продукції, а виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями; загальний їх випуск може бути достатньо великим; воно буває дрібно-, середньо- і великосерійним;
- масове – виробництво, що відрізняється вузькою номенклатурою продукції (часто вона обмежується одним типом виробу), зате великим обсягом і тривалим часом її виготовлення;
- дослідно-експериментальне – виробництво, яке виготовляє зразки або невеликі партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань.
Узагальнену характеристику основних організаційних типів виробництва можна представити у вигляді таблиці.
Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика типів виробництва
Організаційний тип виробництва
Показник
Широта номенклатури виробів
Постійність виготовлення продукції
Рівень спеціалізації робочих місць
Рівень спеціалізації устаткування
Принцип розміщення робочих місць
Рівень кваліфікації робітників
Одиничне
Необмежена
Майже не повторюється або повторюється через тривалі проміжки часу
Різні операції
Універсальне
Технологічний
Високий
Серійне
Обмежена кількістю типів
Періодично повторюється
Обмежена кількість періодично повторюваних операцій
Універсальне та спеціальне
Технологічний та предметний
Середній, високий в автоматизованих системах
Масове
Один тип
Постійно випускається
Одна операція
Спеціальне
Предметний
Невисокий на простих операціях, високий в автоматизованих системах
Рівень ефективності організаційних типів виробництва:
найефективнішим є масове виробництво, яке уможливлює
застосування високопродуктивного спеціального устаткування та раціональної організації виробництва;
технічно та організаційно найскладнішим і найменш ефективним
є одиничне виробництво[2, c. 156, 157]
2 ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ЗА КАЛЬКУЛЯЦІЙНИМИ СТАТТЯМИ
У системі управління витратами важливе місце посідає обчислення собівартості окремих виробів – калькулювання. Калькулювання потрібне для розв’язання ряду управлінських питань: обгрунтування ціни та цінової політики підприємства; визначення рентабельності виробів і оптимізація товарного асортименту; обчислення економічної ефективності технічних і організаційних рішень; аналіз роботи підприємства та його підрозділів. Собівартість виробів обчислюється як планова, так і фактична. Різновидом планової собівартості виробів є проектно-кошторисні калькуляції, які розробляються на нові вироби на стадії їх проектування і підготовки виробництва, разові замовлення. Особливість цих калькуляцій у тому, що вони є приблизними за браком належної нормативної бази.
Незалежно від особливостей виробництва і продукції калькулювання передбачає розв'язання таких завдань: визначення об'єктів калькулювання і вибір калькуляційних одиниць; обґрунтування широти витрат, охоплених калькулюванням; визначення калькуляційних статей та методики їх обчислення.
Об'єкт калькулювання — це та продукція чи робота (послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т.п.). Головний об'єкт калькулювання — готові вироби, які постачаються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.
Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця — кількість у штуках, маса, площа, об'єм.
За повнотою врахування витрат відрізняють калькулювання за повними і неповними витратами. Згідно з першим методом усі операційні витрати підприємства як виробничі, так і невиробничі повністю відносяться на собівартість продукції. Таке розуміння собівартості є принциповим, воно використовується в економічній теорії, ціновій політиці, у стратегічному управлінні. В економічній роботі на підприємстві калькулювання за повними витратами не є необхідним і недоцільне з огляду на неточність калькуляцій внаслідок неможливості точного розподілу всіх непрямих витрат у багатопродуктовому виробництві; трудомісткість калькулювання, оскільки доводиться застосовувати складні методи розподілу невиробничих витрат; неповне покриття виручкою невиробничих витрат у певному періоді, якщо не вся продукція продана і зростають її залишки на складі.
Калькулювання за неповними витратами у світовій практиці стало застосовуватись з першої половини XX століття і полягає в тому, що не всі витрати включаються в калькуляції і, відповідно, в собівартість запасів незавершеного виробництва та готової продукції. Це спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. З економічного погляду важливим вважається й те, що у цьому випадку витрати, не включені в собівартість, повністю відносяться на фінансові результати звітного періоду і не переносяться на запаси.
Які витрати включаються в калькуляції і які не включаються при калькулюванні за неповними витратами - це окрема проблема і розв'язується вона кожним підприємством по-своєму з урахуванням вимог стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Крайнім є варіант, коли змінні витрати (а вони здебільшого прямі) відносяться на продукцію, а постійні - вважаються витратами періоду. З практичних міркувань прийнятнішим є включення в собівартість виробничих витрат.
Тоді невиробничі витрати у складі адміністративних витрат, витрат на збут та інших невиробничих витрат відносяться на період. Така система формування витрат і калькулювання введена і на підприємствах України.
Вибір калькуляційних статей витрат і методів їх обчислення на одиницю продукції залежить від конкретних умов виробництва і від широти номенклатури продукції і специфіки технологічних процесів.
Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини, основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що утворюють основу виготовлюваної продукції, допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести на конкретні вироби. На окремих підприємствах з матеріаломістким виробництвом ця стаття витрат може поділятися на кілька самостійних статей.
Прямі витрати на оплату праці — це основна заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, які безпосередньо відносяться на певний продукт. Обчислення здійснюються згідно з встановленими формами і системами оплати праці.
Інші прямі витрати включають широке коло виробничих операційних витрат, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції. До них належать відрахування на соціальні заходи від прямих витрат на оплату праці, витрати на випробування виробів, втрати від браку та деякі інші витрати. Певні витрати цієї комплексної статті можуть виділятися в окремі статті калькуляції. Наприклад, такі як «відрахування на соціальні заходи», «втрати від браку».
Прямі витрати безпосередньо обчислюються на одиницю продукції за простим алгоритмом. Основна проблема калькулювання в багатопродуктовому виробництві полягає у розподілі непрямих витрат. Це стосується передусім загальновиробничих витрат.
Загальновиробничі витрати включають широкий діапазон загальних витрат виробничого підрозділу, які можна поділити на дві групи:
- витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування;
- витрати на організацію та управління виробництвом.
На деяких підприємствах, передусім машинобудівних, ці дві групи витрат утворюють окремі калькуляційні статті, оскільки вони є вагомими за величиною і можуть розподілятися за різними базами.
Витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування включають як змінні, так і постійні витрати. Змінні витрати безпосередньо пов'язані з виробничим процесом. Це витрати на електроенергію для приведення в дію технологічного устаткування, технологічну енергію, інструмент, охолоджувальні речовини для різання металу, внутрішньовиробничий транспорт і деякі інші. До постійних у цій групіналежать такі витрати: амортизація устаткування, зарплата персоналу з обслуговування устаткування з усіма доплатами і відрахуваннями, лізингові платежі за устаткування, взяте за договором лізингу, витрати на ремонт і т.п.
Витрати на організацію й управління виробництвом є, як правило, постійними. Це зарплата з відрахуваннями персоналу управління підрозділу, технічного і допоміжного персоналу; амортизація будівель і споруд, витрати на їх утримання і ремонт; орендна плата за орендовані будівлі; витрати на заходи з техніки безпеки, спецодяг, спецхарчування та ін. [2, c. 180-182]
3 ОПТИМІЗАЦІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ
Оптимізація бізнес-процесів поширюється на всі аспекти бізнесу – матеріально-технічне забезпечення, виробництво, реалізацію і адміністрування. Концепція оптимізації бізнес-процесів базується на принципі, що всі види бізнес-діяльності підприємства повинні створювати додану вартість і об'єднуватись за процесним підходом, а не функціональним. Мета оптимізації бізнес-процесів – сформувати міцні зв'язки між бізнес-стратегією і операційною ефективністю, створити умови для ефективного функціонування роботи компанії з чітким фокусуванням на задоволенні потреб споживача.
Загальними причинами здійснення заходів з оптимізації бізнес-процесів є усунення браку, зменшення витрат на здійснення процесів і операцій з одночасним покращанням якості продукції та ступеня задоволеності споживачів, збільшення частки ринку, поліпшення іміджу, зниження витрат, збільшення обсягів реалізації, підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.
Підготовчий етап проекту з оптимізації бізнес-процесів включає такі заходи:
1) установча нарада з керівництвом;
2) створення робочих груп і розподіл обов'язків;
3) затвердження документів, що регламентують діяльність робочих груп;
4) навчання робочих груп, придбання програмного та апаратного забезпечення.
Організація робіт починається з визначення замовника робіт. Замовник визначає власників бізнес-процесів на базі наявної нормативної документації. Склад робочої групи формується з учасників відповідних бізнес-процесів (кількість людей на один процес — 3-6 осіб). Керівника проекту опису бізнес-процесів призначають з-поміж власників бізнес-процесів або зовнішніх консультантів. Формуються графіки роботи членів робочих груп, які мають враховувати і виконання робочих обов'язків, і роботу над проектом.
Структура управління проектом:
- керівники проекту: від підприємства та консалтингової фірми;
- куратори проекту: від підприємства;
- керівники робочих груп (по кожному бізнес-процесу);
- керуючий комітет.
Ролі співробітників у проекті:
а) аналітик – експерт з моделювання бізнес-процесів, розробник моделей бізнес-процесів підприємства в рамках проекту;
б) замовник керівник, що поставив завдання провести реорганізацію бізнес-процесів;
в) внутрішній експерт – фахівець підприємства, який забезпечує інформацією, необхідною для моделювання бізнес-процесів;
г) координатор проекту – забезпечує взаємодію між аналітиком і внутрішнім експертом;
д) керівник проекту – повністю відповідальний за повноту і коректність опису бізнес-процесу за допомогою моделей бізнес-процесів;
е) рецензент – експерт у предметній сфері, що відповідає за аналіз переданих на розгляд моделей бізнес-процесів з погляду відповідності реальній картині бізнесу;
ж) відповідальний за формування архіву — відповідає за збір, оброблення і збереження документації з проекту, що використовується при рецензуванні;
з) учасник робочої групи.
Склад робіт з опису мережі бізнес-процесу такий:
- прийняття рішення про опис та регламентацію бізнес-процесу, складання графіка реалізації проекту;
- планування робіт – на цьому етапі спочатку проводиться попередня нарада, на якій члени робочої групи узгоджують цілі своєї діяльності, випробовують механізм комунікації. Після цього проводиться збір та аналіз документів, які стосуються кожного з бізнес-процесів. Особлива увага приділяється управлінській звітності. Результатом цього етапу є виділення бізнес-процесів, які є об'єктами опису;
- вибір власника бізнес-процесу;
- визначення споживачів та виходів усіх ідентифікованих бізнес-процесів. На цьому етапі формується специфікація виходів;
- визначення постачальників та входів, формування специфікації входів;
- визначення ресурсів;
- визначення операцій;
- формування графічних схем - обирається методологія опису бізнес-процесів різних типів. Вона може передбачати використання різних нотацій, рішення щодо вибору яких оформлюється протоколом засідання робочої групи. Потім формується графічна схема бізнес-процесу. Сформована модель перевіряється на коректність і затверджується робочою групою;
- визначення показників бізнес-процесів. Окремо виділяються показники, що призначені для використання у поточній діяльності та для формування звітності;
- документування бізнес-процесу – складається пакет документів для кожного бізнес-процесу, у разі необхідності вносяться зміни до нормативних документів підприємства. До положень про структурні підрозділи вносяться зміни, тобто зазначається, до яких бізнес-процесів ці підрозділи залучені. Аналогічно коригуються посадові інструкції, які доповнюються інформацією щодо характеру участі співробітників у різних бізнес-процесах.
Контроль проміжних результатів передбачає:
- презентацію результатів керівникові підприємства (наприкінці кожного етапу);
- наради у процесі виконання проекту (щотижня);
- звіт про виконання проекту (кінець проекту);
- звіт про проблеми;
- звіт про хід виконання проекту (щомісяця).
Інформування співробітників може відбуватись у таких формах: обговорення на нарадах, статті в корпоративній пресі, проведення семінарів, регулярні звіти.
Максимального ефекту від застосування оптимізації бізнес-процесів можна досягти за умови проведення змін двох складових: «жорстких» елементів бізнес-процесів (інструменти, техніка) і «м'яких» (культура, робота в команді, поведінка).
Поєднуючи бізнес-стратегію й операційну ефективність, можна бути впевненим, що всі процеси в ланцюгу вартості оптимізовані. Процеси мають відповідати таким характеристикам: прості в управлінні, обмежені за кількістю, стандартизовані та автоматизовані тією мірою, якою це можливо.
Покращання бізнес-процесів веде в цілому до зниження витрат, тривалості циклу і рівня помилок. Оптимізація виробничих бізнес-процесів стосується процесів, пов'язаних із виробництвом товарів і наданням послуг. Поліпшення адміністративних бізнес-процесів спрямоване на удосконалення всіх допоміжних процесів (розроблення нового продукту, оброблення замовлень, розрахунки з кредиторами). [2, c. 229-231]
4 ЗАДАЧІ
4.1 Задача 5.2 (3)
У цеху по виробництву барвників планується збільшення товарної продукції з 60 т до 75 т на рік.
У плановому періоді передбачена економія витрат сировини і матеріалів за рахунок норм витрати на 7% і за рахунок зниження цін на 3%. Планується скорочення чисельності основних робітників до 11 чол. (фактична чисельність – 15 чол.), і збільшення адміністративних витрат на 3,2%.
Визначити планову собівартість 1 т барвника, використовуючи дані наведені у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 – Калькуляція звітного року
Статті витрат
Собівартість фактична, грн
1 Сировина й матеріали
425,1
2 Енерговитрати
13,4
3 Зарплата з відрахуваннями на соціальні заходи
42,7
4 Утримання та експлуатація обладнання
123,5
5 Загальновиробничі витрати
134,8
6 Адміністративні витрати
92,4
7 Витрати на збут
4,2
Розв’язання
Собівартість 1 т барвника у звітньому періоді та питому вагу статей витрат представимо у вигляді таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Калькуляція звітнього року та питома вага статей витрат
Статті витрат
Собівартість фактична, грн
Питома вага, %
1 Сировина й матеріали
425,1
51
2 Енерговитрати
13,4
2
3 Зарплата з відрахуваннями на соціальні заходи
42,7
5
4 Утримання та експлуатація обладнання
123,5
15
5 Загальновиробничі витрати
134,8
16
6 Адміністративні витрати
92,4
11
7 Витрати на збут
4,2
1
Всього
836,10
100
1) Визначаємо індекси:
IQ = = 1,25
Iр.н.с = 0,93
Iцс = 0,97
Іс = Iцс ∙ Iр.н.с = 0,97 ∙ 0,93 = 0,9021
IN = = 0,7333
IПт = = = 1,7046
Іадм = 1,032
2) Визначаємо зміну виробничої собівартості за рахунок впроваджуваних заходів.
Зміна базової собівартості по статті «Сировина і матеріали» розраховується за формулою:
ΔСс(м) = 100 ∙ (Іс – 1) ∙ dc ∙ dc', %
де ΔСс(м) – зміна одиниці собівартості по статті «Сировина і матеріали», %
Іс – індекс змінного виду сировини
dc – питома вага статті «Сировина і матеріали» у виробничій собівартості одиниці продукції, долі од.
dc' – питома вага змінного виду сировини в статті «Сировина і матеріали»
1 – базовий варіант.
ΔСс(м) = 100 ∙ (0,9021 – 1) ∙ 0,51 ∙ 1 = - 4,99 %.
3) Аналогічно розрахуємо зміну по енерговитратам:
ΔСен = 100 ∙ (0,9021 – 1) ∙ 0,02 ∙ 1 = - 0,2 %.
4) Розрахуємо зміну собівартості по статті «Зарплата з відрахуваннями на соціальні заходи»:
, %
Про зміну середньої зарплатні не сказано, тому приймаємо Іср. ЗП = 1, на рівні базового варіанту.
5) Розрахуємо зміну суми витрат на утримання та експлуатацію обладнання за формулою:
, %
Про зміну вартості обладнання не сказано, тому приймаємо Іоб = 1, на рівні базового варіанту.
6) Зміна загальновиробничих витрат на одиницю продукції зумовлено зміною об’ємів випуску продукції і розраховується за формулою:
, %
Ізаг. вир. = 1 (на рівні базового варіанту, бо в умові не сказано про їх зміну).
7) Аналогічно розрахуємо зміну адміністративних витрат:
8) Зміна витрат на збут:
Івит. на зб. = 1, тому що про його зміну нічого не говориться.
9) Загальна зміна собівартості продукції розраховується як сума змін по окремим статтям витрат:
ΔС = ΔСс(м) + ΔСен + ΔСЗП + ΔСВУЕО + ΔСзаг. вир. + ΔСадм.. + ΔСвит. на зб.
ΔС = (- 4,99) + (- 0,2) + (- 2,07) + (- 3) + (- 3,2) + (- 1,92) + (- 0,2) =
= -15,58 % або 130,26 грн. / т (836,10 ∙ 0,1558 = 130,26 грн. / т).
10) планова собівартість складатиме:
Спосле = Сдо – ΔС = 836,10 – 130,26 = 705,84 грн. / т.
4.2 Задача 6.5 (4)
Визначите величину прибутку і показники рентабельності продукції і фондів за даними, наведеними у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Дані для визначення ефективності діяльності підприємства
Показник
1 Обсяг реалізованої продукції, тис.грн
1248
2 Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн
924
3 Середньорічна вартість, тис. грн
- основних виробничих фондів
- нормованих оборотних коштів
1004
85
Розв’язання
1) Прибуток від операційної діяльності дорівнюватиме:
П = ВР – Св,
де ВР – виручка від реалізації продукції
Св – собівартість продукції
П = 1248 – 924 = 324 тис. грн.
2) Рентабельність продукції розраховується за формулою:
,
Тоді, = 35,06%
3) Загальна рентабельність виробництва розраховується за фор мулою:
,
де ОФ – сума вартості основ них виробничих фондів
ОС – сума оборотних коштів
4.3 Задача 6.13
Підприємством заплановано виготовити в плановому році 110 т продукції А, у тому числі вищого сорту 75% загальної кількості. Ціна одиниці продукції першого сорту 1,5 тис. грн, а до ціни вищого сорту встановлена надбавка в розмірі 20% ціни першого сорту.
Визначити коефіцієнт сортності продукції по підприємству в плановому році і його зміну в порівнянні зі звітним, якщо в звітному році коефіцієнт сортності склав 0,96.
Розв’язання
Розрахуємо ціну одиниці продукції вищого сорту:
Цв = Ц1 ∙ 1,2 = 1,5 ∙ 1,2 = 1,8 тис. грн.
Розрахуємо випуск продукції вищого і першого сорту:
Nв = N ∙ 0,75 = 110 ∙ 0,75 = 82,5 т
N1 = N ∙ 0,25 = 110 ∙ 0,25 = 27,5 т
Розрахуємо коефіцієнт сортності продукції по підприємству в
плановому році:
4) Визначимо зміну коефіцієнта сортності продукції по підприємству в плановому році в порівнянні зі звітним:
ΔКс = = 120%
Коефіцієнт сортності продукції по підприємству в плановому році збільшиться в порівнянні зі звітним на 20% (120% - 100% = 20%).
5 ТЕСТИ 7.112 – 7.121
5.1 Сертифікат продукції – це документ, що
а) необхідний лише для захисту права власності на продукцію;
б) дозволяє купувати продукцію;
в) свідчить про рівень якості продукції;
г) надається покупцю під час продажу товару;
д) припускає реалізацію на біржі через визначений час за визначеною ціною.
Правильна відповідь в)
5.2 До негрошових методів мотивації результативної діяльності працівника відноситься:
а) гнучкі робочі графіки;
б) оплата навчання;
в) доплата за стаж;
г) пільгове користування житлом;
д) правильна відповідь відсутня.
Правильна відповідь а)
5.3 Механізм державного регулювання оплати праці реалізується через:
а) механізм стимулювання і механізм соціального захисту;
б) механізм оплати праці і механізм соціального захисту;
в) систему заходів для установлення визначеного рівня безробіття;
г) державну політику соціального захисту.
Правильна відповідь б)
5.4 Оплата праці - це ...
а) заробіток у виді винагороди, інших компенсаційних виплат;
б) будь-який заробіток, залежний від результатів праці працівника й обумовлений тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;
в) будь-який заробіток, що за трудовим договором власник виплачує працівнику за виконану роботу;
г) установлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану роботу.
Правильна відповідь в)
5.5 Основна заробітна плата – це:
а) установлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану роботу;
б) будь-який заробіток, залежний від результатів праці працівника й обумовлений тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;
в) будь-який заробіток, що за трудовим договором власник виплачує працівнику за виконану роботу.
Правильна відповідь б)
5.6 Основна частина заробітної плати працівника не залежить від
а) результатів його праці;
б) рівня його кваліфікації;
в) складності виконуваних робіт;
г) результатів господарської діяльності підприємства, на якому він працює.
Правильна відповідь г)
5.7 Використання якого з теоретично можливих мір державного регулювання оплати праці є неприйнятним для держави з ринковою економікою?
а) установлення мінімальної заробітної плати;
б) оподатковування заробітної плати;
в) обмеження верхньої границі заробітної плати;
г) установлення єдиної державної тарифної системи оплати праці для підприємств усіх форм власності.
Правильна відповідь в)
5.8 Договірне регулювання оплати праці найманих робітників підприємства здійснюється на основі:
а) єдиної державної тарифної системи;
б) типового контракту;
в) системи тарифних договорів;
г) цивільно-правового законодавства.
Правильна відповідь г)
5.9 Мінімальна заробітна плата – це:
а) будь-який заробіток, залежний від результатів праці працівника й обумовлений тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами;
б) установлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану роботу;
в) будь-який заробіток, що за трудовим договором власник виплачує працівнику за виконану роботу.
Правильна відповідь б)
5.10 Тарифна система оплати праці працівника включає:
а) тарифні ставки, тарифно-кваліфікаційний довідник;
б) тарифні ставки, тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційний довідник, регіональний і галузевий коефіцієнт;
в) тарифні ставки, тарифні сітки;
г) тарифні ставки, посадові оклади;
д) тарифно-кваліфікаційний довідник, посадові оклади, преміальне положення.
Правильна відповідь б).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1 - Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге видання. — К.: Центр учбової літератури, 2010.
2 - Економіка підприємства. Конспект лекцій. Укладач: доц. Овчаренко Г.М., ас. Завойських Ю.А. – ІХТ СНУ ім. В. Даля, 2011.
3 - Економіка підприємства: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 1999.
16.05.2018 10:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора