Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „ Статистика ” на тему:
«Статистика продукції промисловості»
Національний університет водного господарства та природокористування
Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту та права
Кафедра економіки підприємства
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни "Статистики"
Студенту (ці) ________курсу ________гр. ____________________________
(прізвище, ініціали)
Тема: ____________________________________________________________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
Зміст курсової роботи
Вступ
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Загальні висновки
Використана література
Дата видачі "__"__________20__р. Дата захисту "__" _________20__р.
Керівник ________/____________/ Студент ______________
(підпис) (прізвище) (підпис)
Зміст
Розділ 1. «Статистика продукції промисловості»
Вступ
1.1. Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності……..6
1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства…………....9
1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції……………………………………………………………………..ст.11
1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов'язань на поставки. ………………………………………………………..6
Розділ 2. Розрахункова частина
Завдання №1……………………………………………………………………..21
Завдання №2……………………………………………………………………..24
Завдання №3…………………………………………………………………….27
Завдання №4 ……………………………………………………...…… …...29
Завдання №5……………………………………………………………………..33
Завдання №6…………………………………………………………………….35
Завдання №7…………………………………………………………………….36
Додаток 8……………………………………………………………………….38
Висновки………………………………………………………………………..39
Використана література………………………………………………………..41
Вступ
Курсова робота, яку я виконала , має тему: „Статистика продукції промисловості”.
Ця тема є досить актуальною в наш час, оскільки в промисловості задіяно досить багато людей яким необхідно знати всі деталі статистики промисловості продукції аби правильно організувати сам процес виробництва,подальшу реалізацію продукції та отримання прибутку у вигляді грошових коштів. Також потрібно знати системи вартісних показників обсягу продукції і вміти правильно обрахувати валовий оборот,валової продукції,реалізованої і чистої продукції і ряд інших показників.
Як галузь економіки,промисловість являє собою сукупність окремих самостійних промислових підприємств, виробничих об’єднань,призначення яких виробництво матеріальних благ ( промислової продукції).
Статистика промисловості покликана визначати обсяг випуску продукції у поточних та порівняних цінах, його структуру та структурні зрушення, динаміку у діючих та постійних цінах.
Статистика продукції промисловості базується на статистичних даних, що їх подають окремі підприємства, незалежно від форм власності та господарювання ,підпорядкування та розмірів,тобто заклади які формують дану галузь.
Отже, як галузь економіки промисловість являє собою сукупність окремих самостійних промислових підприємств (закладів), виробничих об'єднань, призначення яких - виробництво матеріальних благ.Як вже було зазначено, що статистика продукції промисловості є актуальною темою, тому необхідно відмітити мету та завдання курсової роботи.
Метою даної курсової роботи є формування та закріплення знань та умінь проведення статистичного дослідження промисловості.
Завданням є визначення обсягу продукції у поточних та фіксованих цінах, склад та її якість. У своїй роботі я представлю методи визначення обсягу (натуральні та умовні, вартісні) та якості (вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий, традиційні, експертні та соціологічні ). Про це детальніше описано в даній роботі.
Курсова робота складається з двох частин: теоретичної та практичної.
У теоретичній частині я коротко розкрила поняття продукції промисловості,її види за ступенем готовності, методи вимірювання продукції промислового підприємства, систему вартісних показників обсягу продукції, статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов’язань на поставки.
.Найголовнішою частиною курсової роботи є її практична частина. Оскільки саме тут проводяться всі необхідні розрахунки статистики продукції промисловості для визначення економічно вигідного виробництва товарів і послуг. В практичній частині я виконала сім завдань, які стосуються різноманітних обчислень продукції промисловості, а саме групування підприємств за ріними ознаками, побудова кореляційних таблиць для дослідження зв’язків,визначення динаміки реалізації виробу, визначення середнього виробітку робітників.
1.1 Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності
Промисловість -1. технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; 2.сукупність підприємств по виробленню електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробці продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
Промислова продукція - це прямий результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми), виражений у формі продуктів, товарів або у формі виробничих послуг. Вона, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей).В той же час не вся вироблена на даному підприємстві продукція може належати до неї. До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина, яка приймала участь у виробництві продукції, не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства.
По-друге, промислова продукція - це результат лише основної промислово-виробничої діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного с / г виробництва (теплиці). Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей н / г - вантажного транспорту, капітального будівництва чи підсобного виробництва (с / г).
По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо вони і реалізовані.
Звідси випливає, що продукція - це:
результат діяльності підприємства, тому сировина та матеріали, які не оброблялися на ньому, не можуть бути віднесені до продукції;
результат виробничої діяльності підприємства, а отже, результати діяльності непромислових цехів не є промисловою продукцією;
корисний результат діяльності, через це брак не є продукцією;
безпосередній результат діяльності, тому побічні результати (відходи, покидьки) не є продукцією. Але побічні продукти, які додатково оброблялись або мають самостійне значення і їх було вироблено за планом (макуха, патока), відносять до продукції.
Продукція має форму продукту або послуги.
Продукт - це уречевлений результат виробничої діяльності.
Виробнича послуга - це результат діяльності, спрямованої на відновлення втраченої споживчої вартості або збільшення раніше створеної такої вартості.
Основним регулюючим документом, що визначає категорію «промислова продукція», є Типова інструкція до складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції, затверджена 20.07.92 за номером 123, до якої періодично згідно з наказами Держкомстату України вносяться зміни й доповнення.
Залежно від ступеня готовності промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва.
Готові вироби - це продукція, що не вимагає подальшої обробки на даному підприємстві. Тобто це стандартна, сертифікована, укомплектована продукція, яка пройшла відділ технічного контролю і передана на склад готової продукції. Їх особливістю є те, що вони призначені для відпуску на сторону, тобто іншим підприємствам, збутовим організаціям, а також своїм непромисловим підрозділам - власному капітальному будівництву, підсобному сільському господарству чи установам культури і побуту та іншим. Наприклад, для машинобудівного заводу готовим виробом будуть верстати, для комбайнового - готові комбайни.
Напівфабрикати - це продукція, яка виготовлена в одних цехах і потребує зборки чи доробки в інших цехах. Деяка частина їх може відпускатися на сторону. За своїм економічним призначенням такі напівфабрикати не відрізняються від готових виробів і справа лише в організаційно-виробничій структурі підприємства та фірми. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова тканина; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки.
Крім того, до готової продукції та напівфабрикатів належать також продукти підсобних і допоміжних цехів, які забезпечують нормальну роботу основних цехів підприємства і лише незначна їх частина відпускається на сторону. Це виготовлена тара в підсобних цехах чи інструменти, форми штампів - в допоміжних. За своєю натурально-речовою формою - це готові вироби і напівфабрикати неосновного виробництва та роботи промислового характеру.
Незавершене виробництво - предмети, обробка яких почата в даному цеху, але не закінчена в звітному році. Це, зокрема, всі види виробів, які ще не набули закінченого товарного вигляду (наприклад, заготовка, яка обробляється на металорізальному верстаті і т. ін.).
Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При без цеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при роз укрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів.
У процесі вивчення виробництва та збуту промислової продукції статистикою розв'язуються такі завдання:
визначення обсягу промислової продукції в натуральних, умовно-натуральних та вартісному вираженні;
характеристика відвантаженої продукції;
статистичне вивчення якості та асортименту промислової продукції;
статистичне вивчення ритмічності виробництва і поставок промислової продукції;
розрахунок індексів фізичного обсягу та цін на вироблену промислову продукцію.
1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства
При статистичному обліку обсягу продукції існують три основні методи його вимірювання: в натуральних, умовних, вартісних показниках.
Вивчення обсягу промислової продукції, виявлення закономірностей його зміни в часі та ступеня задоволення населення окремими її видами здійснюється на основі обліку продукції в натуральних одиницях. Такий облік є основою для здійснення інших способів обліку продукції. Облік продукції в натуральному виразі характеризує обсяг виробництва у прийнятих для неї фізичних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і т. ін.). Відповідний вимір відбиває кількість споживних вартостей, вироблених за звітний період.
Наукова організація обліку продукції в натуральному виразі потребує нині розв'язання методологічних проблем. Зокрема, це проблема номенклатури продукції, яка підлягає обліку в натуральних одиницях та вибір її виміру. Номенклатура продукції, що виробляється промисловістю, нараховує понад 110 млн. назв. Вести такий облік надзвичайно важко, тому в статистиці облік продукції в натуральному виразі здійснюється в згрупованому вигляді, за номенклатурою найважливіших видів продукції, яка затверджується відповідними державними відомствами. Ця номенклатура доводиться до промислових підприємств і згідно з нею у звіті цих підприємств наводять дані про випуск продукції в натуральному виразі незалежно від того, яка її питома вага у загальному обсязі.
Важливе значення для правильної організації натурального обліку має також вибір одиниці виміру, яка повинна найповніше відбивати споживні властивості продукції. Одиниці виміру виробів включаються в номенклатуру і є обов'язковими для всіх підприємств. Цим забезпечується тотожність підходу до обліку продукції по всій території України і можливість визначення загального її обсягу за кожним видом згідно з затверджуваною номенклатурою.
Для більш повного відбиття споживних вартостей окремих видів продукції при її обліку використовують не одну, а дві одиниці. Так, стальні труби обліковуються у тоннах і метрах погонних, папір - у тоннах і квадратних метрах, електродвигуни - в штуках і кіловатах потужності.
При всій важливості натурального обліку продукції слід враховувати і його обмеженість, яка дещо звужує можливості його використання, особливо при визначенні узагальнюючих показників. Натуральний облік у фізичних одиницях виміру характеризує обсяг виробництва лише конкретного виду продукції чи його підвиду. Проте, практика постійно вимагає визначення показників обсягу продукції, яка складається з кількох різновидів однієї і тієї ж споживної вартості або з кількох різних видів продукції. Як же визначити обсяг продукції в кожному з цих випадків?
У першому разі використовують умовні одиниці виміру, які дозволяють дещо розширити межі натурального обліку, будучи його різновидом. Суть цього методу полягає в тому, що одна з різновидностей продукції приймається за умовну одиницю, а інші приводяться до основного вимірника за допомогою відповідних коефіцієнтів. Ці коефіцієнти для перерахування у взятий за еталон продукт визначаються співвідношенням споживчої вартості даного продукту, взятого за умовну одиницю.
Цей метод може бути використаний лише відносно продукції, яка має різновиди виробів, об'єднаних основною споживною ознакою. Наприклад, потужність у двигунах різного типу, теплотворність вугілля в його різних сортах, процент жирності в милі різних видів і т. п.
При визначенні перевідних коефіцієнтів перерахунку за умовну одиницю беруть один з різновидів продукції, а всі інші споріднені види порівнюють з нею. При цьому слід мати на увазі, що умовно-натуральні показники продукції не заміняють, а доповнюють натуральні і в економічному аналізі їх слід використовувати разом.
Звичайно, використання названих методів обліку полегшує обчислення показників обсягу продукції. Однак, чим більша номенклатура різнойменної продукції, тим складніше визначити узагальнюючі показники.
Натуральні і умовно-натуральні показники продукції не дають можливості безпосередньо визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг всієї виробленої продукції як окремого підприємства, так і галузі загалом. Ця обставина зобов'язує залучати інші одиниці виміру, зокрема, вартісні.
На відміну від натурального вартісний облік охоплює не лише готові вироби і напівфабрикати, а й продукцію, незавершену виробництвом, і роботи промислового характеру. Враховує він також і якість продукції. Таким чином, поруч з натуральним обліком продукції існує об'єктивна необхідність її обліку у вартісному виразі.
Суть вартісного методу обліку полягає в тому, що обсяг промислової продукції визначається за допомогою цін.
У Типовій інструкції сказано, що «обсяг продукції визначається в оптових цінах підприємства без податку на додану вартість і акцизного збору - у діючих оптових цінах та в порівнянних цінах». Може бути використана й роздрібна ціна. слід звернути увагу на те, що називають такі ціни неправомірно, оскільки порівнюється продукція, обсяг якої визначають з їх допомогою, а не самі ціни, що зафіксовані на певний момент, і тому їх називають фіксованими.
1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції.
Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік в натуральних вимірниках, при якому різнойменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо у цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво - це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства.
Вартісними показниками обсягу промислової продукції промислового підприємства є: валовий оборот, валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція, чиста продукція.
Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами. На практиці найширше застосовуються показники обсягу продукції, що обчислені заводським і об'єднаним методами. Це зумовлено тим, що саме вироблена ними продукція включається в народногосподарський оборот. Розглянемо методику цих показників.
Валовий оборот (ВО) - вартість всього обсягу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення.
Складові елементи валового обороту продукції промисловості:
Рисунок - Складові елементи валового обороту продукції промисловості
Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) - вартість продукції, виробленої одними цехами підприємства і спожитої в інших цехах цього ж підприємства і цьому періоді.
До складу ВЗО відносять:
вартість напівфабрикатів свого виробництва, використаних для виробничих і господарських цілей підприємства;
вартість витраченого інструмента й усіх видів енергії власного вироблення;
послуги заводського транспорту й ремонтних цехів.
Залежність показника валового обороту від організаційної структури робитьпроблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства.
Валова продукція (ВП) - це вартість кінцевого результату промислово-виробничої діяльності підприємства за звітний період. Вартість валової продукції визначається заводським методом, суть якого полягає у тому, що до складу валової продукції включають суму всієї виробленої продукції, яка призначається для відпуску на сторону, тобто за межі основного виробництва, або для виробничого споживання на тому ж підприємстві у наступні за звітним періодом місяці у вигляді зміни залишків напівфабрикатів, інструментів чи оснастки і незавершеного виробництва.
ВП = ВО - ВЗО, (1)
Якщо поділити величину валового обороту на валову продукцію, то одержимо коефіцієнт виробничого комбінування, який виражає скільки в середньому цехів проходить послідовно оброблюваний предмет праці на даному підприємстві.
Це один із найважливіших показників, який дає змогу характеризувати виробництво, зокрема, обсяг продукції, рівень продуктивності праці, фондовіддачі і ін.
Товарна продукція (ТП) - у загальному виді включає вартість промислової продукції підприємства, що буде випущена в плановому періоді й підготовлена до реалізації.
Не включається в товарну продукцію:
послуги заводського транспорту;
капітальний ремонт будинків і споруджень;
відходи, реалізовані на сторону;
роботи з усунення дефектів продукції, виявлені після поставки замовникові;
вартість конструкційних робіт, виконаних на сторону;
дослідницькі роботи, не оформлені документально із замовниками;
відпустка пари й електроенергії отриманої ззовні.
Розраховується таким чином:
ТП = ВП - НТЧ, (2)
Де ,НТЧ - нетоварна частина валової продукції
Таким чином, обсяг товарної продукції відрізняється від валової на величину внутрішньозаводських елементів (вартість зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів власного виробництва), яка є складовою валової продукції. Ці елементи валової продукції називаються нетоварними елементами.
Товарна продукція планується і обліковується в оптових цінах підприємства, які закладені в план, і фактично діючих.Основну частину товарної продукції переважної більшості промислових підприємств (крім ремонтних заводів) становлять закінчені виробництвом готові вироби, які передані в склад і можуть бути відпущені на сторону. Проте у зв'язку з різними причинами виготовлені в звітному періоді готові вироби не завжди відвантажуються замовнику. У даному періоді можуть бути відвантажені готові вироби, які виготовлені в цьому періоді, нерідко відвантажуються в наступні періоди. Тому для характеристики обсягу товарної продукції, яка відвантажена на адресу замовника, обчислюється показник відвантаженої продукції.
Відвантажена продукція (ОП) - вартість продукції, на яку в даному періоді складено відповідні розрахункові документи на відвантаження.
Реалізованою продукцією (РП) називають вартість продукції промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти. Вона розраховується за формулою:
РП = ОП - (Зоп неспл.к - Зоп неспл.п), (3)
де Зоп неспл.к, Зоп неспл.п - залишки відвантаженої, але несплаченої продукції відповідно на кінець і початок періоду.
Реалізована продукція може бути представлена такою залежністю:
РП = ВО * Кв * Ктов * Квідв * К реал, (4)
Де ,Кв - коефіцієнт, що характеризує співвідношення валової продукції та валового обороту, який показує скільки гривень валової продукції припадає на 1 грн. валового обороту;
Ктов -коефіцієнт товарності, що відображає, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1грн. виробленої валової продукції;
Квідв -коефіцієнт відвантаження, який показує, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1 грн. виробленої товарної продукції (чим більше, тим швидше відбувається відвантаження готової продукції споживачам);
К реал - коефіцієнт реалізації, який виражає, скільки гривень реалізованої продукції припадає в даному періоді на 1 грн. відвантаженої продукції.
На відміну від товарної продукції, що вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість: готових виробів; напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні; продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону; робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони і оплачених у звітному періоді.
Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунку «Реалізація». Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції.
Під чистою продукцією (ЧП) розуміють ту частину виробленої продукції, що відповідає заново створеній вартості.
ЧП = ВП - С1, (5)
Де ,С1 - вартість матеріальних витрат.
Крім чистої продукції, зустрічається показник НЧП (нормативно-чистої продукції), це продукція, яка розраховується за допомогою нормативів. НЧП обчислюється через оптову ціну виробу, яка включає з / п і відрахування на соціальне страхування.
НЧП - це продукція, яка обраховується тільки вартістю затрат, що пішли на виробництво за мінусом вартості сировини і матеріалів.
Велике значення для вивчення закономірностей випуску промислової продукції мають показники динаміки виробництва, темпи зростання або спаду промислового виробництва.
Для окремого підприємства індивідуальний індекс обсягу продукції в натуральних вимірниках має вигляд:
Iq = q0 / q1, (6)
Де ,q1 і q0 - виробництво даного виду продукції у натуральному виразі відповідно у звітному і базисному періодах.
Індекс фізичного обсягу продукції, що застосовується у вітчизняній статистиці, має такий вигляд:
Iq = q1po / qopo, (7)
де p0 - фіксована оптова ціна підприємства за одиницю відповідного виду продукції.
Цей індекс буде відображати реальний темп зростання або спаду обсягу продукції, якщо ціни за період, що аналізується будуть однакові, тобто в базовому і наступному періоді. Але як доводить практика таке може бути дуже рідко. Тоді використовують систему взаємозв'язків між індексами, зокрема:
індекс вартості продукції: Iqp = q1p1 / qopo, (8)
індекс цін на цю продукцію: Iqp = p1q1 / poq1, (9)
Серед показників обсягу виробництва розрізняють, зокрема, умовно-чисту продукцію, нормативну вартість обробки, нормативну трудомісткість та нормативну заробітну плату. Кожен з названих показників розрізняється ступенем повноти складу суспільно необхідних затрат живої і раніше уречевленої праці.
Показник умовно-чистої продукції складається із заробітної плати з нарахуванням амортизаційних відрахувань за рік та прибутку і відрізняється від показника нормативно-чистої продукції лише методом її визначення, а не сукупністю елементів, які входять до її складу. НЧП розраховується на основі встановлених нормативів затрат на одиницю продукції.
У ряді галузей використовується показник обсягу виробництва, який обчислюється на основі нормативної собівартості обробки (НСО). Суть його в тому, що кожний виріб входить до його складу не за повною вартістю, а лише за нормативною собівартістю його обробки, що складається із нормативних затрат на заробітну плату, цехових і загальновиробничих затрат.
Показник обсягу промислової продукції в нормативах собівартості обробки був введений на підприємствах швейної і поліграфічної промисловості в 1957 р., в консервній, бавовноочисній - з 1962 р., у взуттєвій - з 1964 р.
Серед інших показників обсягу виробництва слід назвати показник нормативної трудомісткості, при розрахунку якого кожний виріб включається в загальну суму залежно від того, яку кількість живої праці слід затратити на виготовлення цього виробу.
Нормативна заробітна плата визначається стосовно тільки основних робітників і не виражає затрат праці інших категорій робітників так само, як і не вбиває створення живою працею додаткового продукту. Тому нормативна заробітна плата як і нормативна трудомісткість лише приблизно, а не повністю характеризує обсяг виробництва. І тому цей показник не знайшов широкого застосування у практиці роботи підприємств.
1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов'язань на поставки.
Важливим показником діяльності підприємств є якість продукції. Це один із основних факторів, що сприяє збільшенню обсягів реалізації продукції.
Якість продукції - сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби споживачів.
Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників.
Показник якості - кількісна характеристика однієї або кількох властивостей продукції, складових її якості.
Показники якості характеризують параметричні, споживчі, технологічні та дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Одночасно береться до уваги матеріаломісткість і трудомісткість виробництва продукції, його собівартість.
Серед численних показників можна виділити такі як узагальнюючі, індивідуальні та непрямі.
Узагальнюючі показники характеризують якість усієї продукції незалежно від її виду та призначення. Сюди входять:
питома вага нової продукції в загальному її випуску
питома вага сертифікованої та не сертифікованої продукції
питома вага продукції вищої категорії кості
питома вага продукції, що відповідає міжнародним стандартам
питома вага продукції, що експортується
Індивідуальні (одиничні) характеризують одну із властивостей продукції.
Показники:
корисність (жирність молока, попільність вугілля, вміст заліза в руді, вміст білків у продуктах харчування)
марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів)
сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості)
надійність (довговічність, безвідмовність у роботі)
технологічність. що характеризує ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість, енергоємність)
естетичність виробів
вміст корисних або шкідливих домішок (% до загального обсягу)
призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність продуктів, теплотворність палива тощо)
Непрямі - це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції. втрати від браку тощо:
гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних ремонтів у розрахунку на один вибір
наявність рекламацій. їх кількість і вартість
відповідність тенденціям
наявність і рівень попиту на даний виріб тощо
Аналіз якості продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:
оцінка технічного рівня продукції;
аналіз динаміки перерахованих показників, виявлення відхилення їх рівня за окремими виробами порівняно з базовим рівнем і теоретично можливим;
визначення впливу якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, дохід від реалізації, валовий прибуток;
вивчення динаміки браку за абсолютною сумою та питомою вагою у загальному випуску продукції, визначення втрат від браку і втрат товарної продукції;
Під технічним рівнем продукції розуміють відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників, які характеризують технічну довершеність продукції, оцінюваної відповідно до базових значень..
Якість продукції оцінюють методами прикладної кваліметрії. Кваліметрія - наука про вимірювання і оцінювання якості продукції. Розрізняють кваліметрію теоретичну і прикладну. Теоретична кваліметрія абстрагується від конкретних об'єктів (предметів або процесів) і вивчає тільки загальні закономірності та математичні моделі, пов'язані з оцінюванням якості. Отже, об'єктом теоретичної кваліметрії є філософські та методичні проблеми кількісної оцінки якості. Завданням практичної кваліметрії є розробка конкретних методик і математичних моделей для оцінювання якості конкретних об'єктів різного виду і призначення.
Для отримання значень показників якості продукції використовують дві групи методів: за способами і джерелами одержання інформації.
Залежно від способу одержання інформації розрізняють методи вимірювальний, реєстраційний, органолептичний і розрахунковий.
Вимірювальний метод (найпоширеніший) ґрунтується на використанні інформації, яку одержують з використанням технічних вимірювальних засобів.
Реєстраційний метод базується на використанні інформації, яку отримують підсумовуванням кількості як подій, предметів або обсягів витрат на створення та експлуатацію продукції, так і частин складного виробу (стандартних, уніфікованих, захищених авторськими свідоцтвами тощо). Цим методом визначають показники уніфікації, патентно-правові та ін.
Органолептичний метод ґрунтується на використанні інформації, отриманої за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку. При цьому показники якості визначають шляхом аналізу отриманих відчуттів (з урахуванням попереднього досвіду) і виражають у балах. Точність і достовірність отриманих показників залежать від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, які їх визначають. Метод не виключає можливості використання окремих технічних, але не вимірювальних і не реєструвальних засобів. Цим методом визначають показники якості харчових продуктів, виробів легкої промисловості, особливо естетичні.
Розрахунковий метод ґрунтується на використанні інформації, яку одержують за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цей метод використовують здебільшого при проектуванні продукції, коли остання ще не може бути об'єктом експериментальних досліджень або випробувань, а також для визначення продуктивності, довговічності, ремонтопридатності виробу.
Залежно від джерела інформації методи розрахунку показників якості продукції поділяються на традиційні, експертні та соціологічні.
При традиційному методі показники якості визначають спеціалісти лабораторій, конструкторських відділів, обчислювальних центрів тощо шляхом випробування виробів.
При експертному методі показники якості визначають групи спеціалістів-експертів, які, як правило, використовують експертний метод одержання інформації про якість продукції. До цього методу вдаються також тоді, коли показники якості неможливо отримати іншими, об'єктивнішими методами.
При соціологічному методі показники якості визначають, вивчаючи попит фактичних або потенційних споживачів продукції за допомогою усних опитувань або спеціальних анкет.
У разі потреби показники якості знаходять, використовуючи одночасно кілька розглянутих методів.
Визначення показників якості, а також базових і відносних показників є однією з найважливіших операцій оцінювання рівня якості продукції і, як правило, потребує використання статистичних методів.
Для узагальненої оцінки виконання якості продукції використовуються різні способи. При бальному способі оцінки визначається середньозважений бал якості продукції і шляхом порівняння фактичного та запланованого його рівня знаходиться відсоток виконання з якості.
За продукцією, якість якої характеризується ґатунком, розраховується частка продукції кожного ґатунку у загальному обсязі виробництва, середній коефіцієнт сортності, середньозважена ціна продукції. При оцінці виконання програми за першим показником фактичну частку кожного ґатунку в загальному обсязі продукції порівнюють з запланованою, а для вивчення динаміки якості - з даними минулих періодів.
Середній коефіцієнт сортності розраховується як відношення вартості продукції усіх сортів до можливої вартості продукції за ціною першого сорту.
К сорт = (ОВі * Ці) / (ОВі * Ц1 сорту), (10)
Де, ОВ - обсяг виробництва (у натуральному вираженні),Ц - ціна за одиницю продукції
Для вивчення динаміки браку за абсолютною сумою і питомою вагою у загальному випуску продукції та визначення втрат від браку і втрат товарної продукції використовуються дані бухгалтерського обліку.
Браком у виробництві є вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.
Рівень браку- це, передусім, показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, а також, є показником порушення ритмічності виробництва, погіршенням організації та контролю за виробничим процесом.
Розділ 2. Розрахункова частина.
Номер
п –ства
Вироблено деталей, штук
Затрати праці на виробництво 1 деталі, люд.-год.
Чисельність робітників, чол.
Фонд оплати праці, тис. грн.
1
200
1,76
346
409
2
212
1,91
367
323
3
218
1,45
261
149
4
250
2,03
284
273
5
230
1,11
364
395
6
58
4,31
299
183
7
117
2,33
277
187
8
256
1,23
357
350
9
84
3,73
253
191
10
69
3,895
228
166
11
145
2,73
160
191
12
285
1,47
398
471
13
179
2,62
369
372
14
95
3,23
287
311
15
155
2,47
145
159
16
210
2,06
162
186
17
360
0,67
265
238
18
110
2,31
202
157
19
170
2,51
137
82
20
227
1,71
241
231
Відомі такі дані (табл. 1) про роботу 20 верстатобудівних заводів у звітному році.
Завдання 1.
1. Побудувати ряд розподілу за затратами праці, виділивши групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати:
кількість і питому вагу підприємств;
чисельність робітників;
виробництво деталей (всього і на 1 робітника);
фонд оплати праці (всього і на 1 робітника).
Розв`язання :
Необхідно знайти ширину інтервалу за формулою:
h =