Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Біржові операції
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут сталого розвитку ім.В.Чорновола
Контрольна робота
з дисципліни
«Біржові операції»
Варіант № 52
Характер впливу механізму оподаткування доходів за операціями із цінним папером на його обіг
Невід’ємною частиною економіки будь-якої держави є ринок цінних паперів, який є одним з індикаторів розвитку фінансової системи. В Україні ринок цінних паперів розвивається і з кожним днем розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Протягом останніх ро- ків продовжується тенденція збільшення обсягів торгів на ринку цінних паперів. Так, у 2012 р. цей показник становив 2530,87 млрд грн, що більше від обсягу виконаних догово- рів у 2011 р. на 359,77 млрд грн [3]. Випереджаючими також залишаються темпи зростання ринку цінних паперів порів- няно з ВВП: у 2012 р. обсяг торгів на ринку перевищив по- казник ВВП країни майже у два рази, що свідчить про його розвиток, а також про той факт, що ринок цінних паперів є одним із сегментів економіки, який являє собою значний потенційний резерв податкових надходжень, необхідних для забезпечення виконання державою її функцій.
На сьогоднішній день ринок цінних паперів України працює в умовах закритості та непрозорості, що є озна- ками структурних диспропорцій у його функціонуванні. Ключовою проблемою вітчизняного фондового ринку є не- дорозвиненість його біржового сегмента. Зокрема, темпи зростання торгівлі на біржовому ринку доволі низькі, чого не можна сказати про зростання темпів обігу цінних па- перів через позабіржовий сектор. Частка, яка припадає на останній,– майже 90%, або трильйони гривень, фактично не підконтрольних державі [10]. Варто також зазначити, що за всю історію українського фондового ринку обсяг орга- нізованого ринку ніколи не перевищував 10%, що свідчить про відсутність механізмів здійснення повного охоплення оподаткуванням операцій у даній сфері та призводить до недоотримання бюджетом податкових надходжень. Усе це обумовлює актуальність дослідження факторів формуван- ня податкового потенціалу ринку цінних паперів.
Сутність податкового потенціалу та шляхи його реалізації досліджували І. Горський, С. Каламбет, А. Каратаєв, О. Мірчев, Л. Тарангул та ін. У працях зазначених вчених глибоко досліджені проблеми формування та реалізації податкового потенціалу суб’єктів господарювання та тери- торіальних утворень, однак недостатньо уваги приділено особливостям формування податкового потенціалу ринку цінних паперів. Також потребує подальших напрацювань методика його оцінки, малодослідженими є питання щодо засобів трансформації податкового потенціалу ринку цін- них паперів у реальні податкові надходження до бюджету. Метою статті є виявлення і систематизація чин- ників формування і реалізації податкового потенціалу рин- ку цінних паперів.
Ключовими податками, які формують податковий по- тенціал ринку цінних паперів є податок на прибуток підпри- ємств та податок на доходи фізичних осіб, а з 2013 р.– акциз- ний податок, який стягується з операцій купівлі-продажу цінних паперів. Механізм оподаткування зазначеними податками операцій з цінними паперами як формує осно- ви податкового потенціалу, так і визначає ступінь його майбутньої реалізації. Зокрема, з погляду на можливість залучення додаткових ресурсів до бюджету від операцій з цінними паперами, являють науковий інтерес операції на вторинному ринку цінних паперів. Слід зазначити, що основну частину операцій на вторинному ринку цінних паперів становлять операції з купівлі-продажу державних облігацій України – 257,29 млрд грн (73,34% від загально- го обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – вересні 2013 р.) [3], здійснення яких не ви- кликає сумнівів. Проте використання інших інструментів несе серйозні податкові ризики.
Основні чинники, які здійснюють вплив на формування потенціалу не однакові за своєю природою, об’єк- тивністю, ступенем дії, тому умовно їх можна класифікува- ти на 2 групи .
Стан розвитку економіки. Ринковій економіці влас- тива циклічність розвитку, яка зумовлена, зокрема, моне- тарними явищами; періодичними коливаннями обсягів ви- робництва і цін; впливом науково-технічного прогресу та обсягами інвестицій. Відповідно, економічні чинники (ста- дія економічного циклу розвитку країни, рівень середньої норми прибутку на капітал, конкуренція, рівень ризику) безпосередньо впливають на динаміку руху фінансового капіталу на ринку цінних паперів, що прямо пропорційно впливає на обсяги податкових надходжень.
Рівень тіньової економіки. Чинний механізм оподаткування операцій з цінними паперами не можна вважати абсолютно прозорим. А це, у свою чергу, створює передумови для ухилення від сплати податків. Так, за даними Міністерства доходів і зборів України, податкові надхо- дження від операцій з цінними паперами становлять лише 150 млн грн, тоді як загальна сума від’ємного фінансового результату таких операцій з торгівлі цінними паперами за півріччя 2012 р. становить 135,0 млрд грн. Найбільша збитковість у підприємств спостерігається по операціях з акціями. Загальна сума збитків по таких операціях стано- вить 82,1 млрд грн, або 60,8 % від загальної суми [6]. Аналіз наявних даних дає можливість припустити високий рівень податкових ризиків. До того ж, практика свідчить, що саме механізми фондового ринку часто використовуються для приховування прибутків та інформації про структуру влас- ності активів реального сектору економіки тощо. Слід за- значити, що з метою детінізації процесів на ринку цінних паперів були внесені зміни до Податкового кодексу, при- йняті Законом України від 25.05.12 № 4834, якими запрова- джено особливий порядок застосування статті 150 Кодексу[1] в період 2012 – 2015 рр., що передбачає обмеження роз-міру від’ємного значення об’єкта оподаткування, отрима- ного станом на 1 січня 2012 р., що враховується у витратах, при визначенні податкових зобов’язань платника податку в наступних звітних податкових періодах.
Рівень заощаджень. Заощадження населення займа- ють особливе місце серед економічних явищ, оскільки зна- ходяться на стику інтересів громадян, держави та фінансо- вих посередників. З одного боку, заощадження є найважли- вішим показником рівня життя, безпосередньо пов'язаних зі споживанням, доходами та витратами населення, з іншого боку, заощадження населення є цінним ресурсом економіч- ного розвитку, джерело інвестування і кредитування госпо- дарства [12]. Бути інвестиціями – одна з важливих функцій грошових заощаджень населення. В інвестиції заощадження можуть перетворюватися шляхом трансформації в інвести- ційні кредити або в інвестиційні цінні папери.
Результати проведеного дослідження дають змогу оцінити всю складність і необхідність такого процесу, як оцінка факторів податкового потенціалу ринку цінних па- перів. За результатами дослідження було встановлено, що на податковий потенціал ринку цінних паперів впливає ба- гато факторів, які умовно можна розділити на економічні та законодавчо-організаційні. Такий підхід дає можливість виділити, окрім детінізації операцій та розширення бази оподаткування, ще один напрям щодо збільшення подат- кового потенціалу ринку цінних паперів – це залучення вільних грошових коштів населення. Перспективами подальших досліджень є розробка методики оцінки впливу кожного із чинників на динаміку податкового потенціалу ринку цінних паперів.
Суть та призначення системи маржі на ринку ф’ючерсних контрактів
Форвардний контракт — це договір між двома учасниками про купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду базових активів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому.
Укладення форвардного контракту означає, що одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов’язання здійснити поставку певної кількості базових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але віддалена значним проміжком часу від дати укладення контракту, а інша сторона (покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною.
Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійснення операції купівлі-продажу, що і є предметом договору, називається датою платежу або розрахунків. Період від дати угоди до дати платежу називають форвардним. Угоди можуть укладатися на будь-які суми та терміни за бажанням і потребами сторін, але ефективними форвардні операції стають починаючи з 5 млн дол. США. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів містяться в діапазоні від 1 до 100 млн дол. США. Отже, всі параметри форвардного контракту: дати угоди та платежу, суми, вид базового активу та ціна — визначаються індивідуально за згодою сторін без будь-яких обмежень і відповідають конкретним потребам учасників ринку.
Процедура попереднього визначення та фіксації ціни дозволяє хеджувати ризики за допомогою форвардних контрактів. Визначивши наперед ціну інструменту, який буде проданий у майбутньому, і продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринкової ціни протягом форвардного періоду. Форвардна угода не дає змоги продавцеві дістати переваги від підвищення ціни, а покупцеві — від зниження ціни протягом форвардного періоду. Це іноді спонукає учасників угоди до ухиляння від виконання зобов’язань за форвардним контрактом, оскільки стає можливим вигідніше провести операцію купівлі-продажу. Отже, виникає ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним за форвардними угодами.
Форвардні контракти належать до твердих строкових угод, тобто є обов’язковими до виконання обома учасниками. Обов’язковість виконання є основною умовою існування і дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використовуватись як інструмент хеджування ризику.
Історично форвардні контракти виникли близько чотирьохсот років тому, здебільшого як угоди про продаж майбутнього урожаю. Протягом останніх десятиріч набули розвитку форвардні контракти, предметом яких є фінансові інструменти. Фінансовий форвардний ринок — позабіржовий. Біржова торгівля неможлива насамперед через індивідуальні умови укладення контрактів, з цієї самої причини відсутній і вторинний ринок для таких угод. Формально учасниками форвардного ринку можуть бути які завгодно суб’єкти господарської діяльності. На практиці сторони обережно підходять до вибору партнера з метою зниження ризику зриву поставки. Здебільшого контракти укладаються між компаніями, що мають надійну репутацію, банками, пенсійними фондами та страховими організаціями. Для укладення деяких видів форвардних контрактів існують обмеження. Наприклад, для укладення форвардної угоди за кредитом необхідно мати відкриту кредитну лінію саме в цій кредитній установі.
Найактивнішими учасниками форвардного ринку є банки, які використовують форвардні контракти для хеджування власного ризику зміни цін на фінансові інструменти, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи ширші фінансові можливості щодо залучення та розміщення коштів порівняно з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їх користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один — з купівлі, інший — з продажу) одного й того самого виду активів в однаковій кількості, банк має змогу втрати за однією операцією компенсувати доходами за протилежною. Іноді банк відіграє роль посередника, який відшукує сторони з протилежними інтересами і допомагає оформити угоду.
Відсутність організованої торгівлі форвардними контрактами, а отже низька конкуренція на цьому ринку дають змогу банкам диктувати свої умови при укладанні форвардної угоди з клієнтом.
Крім того, успіх у форвардному контракті значною мірою залежить від уміння передбачити майбутню ціну базового активу, який покладено в основу угоди. Банки мають переваги щодо прогнозування тенденцій цінових змін, оскільки володіють значним обсягом інформації і мають у розпорядженні висококваліфікованих спеціалістів-аналітиків. Тому банки активно пропонують форвардні контракти своїм клієнтам, створюючи позабіржовий форвардний ринок. З розвитком та вдосконаленням різноманітних сегментів фінансового ринку клієнти дедалі частіше віддають перевагу більш гнучким і зручним методам хеджування ризиків.
Форвардні контракти можуть укладатися на реальну або умовну суму. У першому разі сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу. У другому — виплачується лише цінова різниця, що виникла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін базового активу, а реального обміну валютами, грошовими коштами, цінними паперами не відбувається.
Форвардні контракти мають певні переваги перед іншими фінансовими інструментами.
По-перше, індивідуальний характер укладення контракту дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів, які відповідають потребам сторін. По-друге, за форвардними угодами не стягується додаткова платня (комісійні). Для банку перевагою є те, що форвардні операції мають позабіржовий характер, і завдяки цьому він може диктувати свої умови угоди, зокрема встановлювати ціну базового активу.
Головним недоліком форвардних угод є відсутність можливості маневрувати. Умова обов’язкового виконання не дозволяє достроково розірвати угоду або змінити її умови, а відсутність вторинного форвардного ринку не дає змоги перепродати контракт. Як наслідок, форвардні контракти мають низьку ліквідність, а ризик невиконання зобов’язань за ними досить високий. Останнім часом учасники форвардних операцій шукають вихід із такого становища. Наприклад, умовами контракту передбачається, що він може бути розірваний за згодою обох сторін або з ініціативи однієї сторони з виплатою грошової компенсації.
Форвардні контракти не можна схарактеризувати як загальнодоступні похідні фінансові інструменти, оскільки на форвардному ринку існують істотні обмеження, такі як наявність кредитної лінії, високий рейтинг, постійні фінансові зв’язки з банком і т. ін. Ці умови значно звужують кількість учасників форвардних ринків. Для клієнтів недоліком форвардних угод є також неможливість широкого вибору банку-партнера і, як наслідок, необхідність приймати ті умови, які диктує банк.
Однією з проблем, що постають у зв’язку з форвардними контрактами, є складність у пошуках партнерів, які мають намір зайняти протилежні позиції. Загалом з огляду на перелічені проблеми та недоліки форвардний ринок не є досить активним і популярним.
Задача №3
Зробити висновок про доцільність придбання акції за ціною 3000+100N грн., номінальна вартість якої 2500+100N грн. Рівень дивідендів – 8%. Очікувана курсова вартість акцій в кінці періоду її володіння 3600 грн. Ринкова норма дохідності 10%. Період використання акцій 3 роки. Періодичність виконання дивідендів 1 раз в рік. Оцінити прибутковість акції.
Ціна акцій 3152
Номінальна вартість 2152
Рівень дивідендів 8%
Очікувана вартість 3600
Норма дохідності 10%
Дивіденди за 1 рік = 2152/100% * 8% = 172,16
= 15,69+1,4+0,12 + 2,7 = 19,91
Задача №11
Нехай компанія А через місяць має намір купити на ринку 200 т цукру. Бажаючи уникнути цінового ризику, пов’язаного зі зміною ціни на цукор через місяць, вона проводить довге хеджування ф’ючерсами. Початкова ціна цукру на ринку становить 822 дол./т, ф’ючерсна ціна – 823,3 дол./т. Компанія А купує чотири ф’ючерсні контракти. Через місяць компанія закриває позицію за ф’ючерсними контрактами (продає чотири ф’ючерсні контракти) і купує цукор безпосередньо на ринку. Визначити виграш/втрати компанії А, якщо через місяць ціна спот цукру на ринку становить 823 дол./т, ф’ючерсна ціна цукру – 824,5 дол./т.
= 822 – 823 = -1
= 823,3 – 824,5 = -1,2
Компанія отримає збитки
08.06.2018 12:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора