Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік та звітність
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Іінститут економіки і менеджменту
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Облік і звітність у страхових організаціях
Група:
ОА 23
Варіант:
1
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПЛАН
Вступ…………………………………………………………………..…...4
Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів оподаткування. Податковий контроль……………………….....………………………….7
Особливості оподаткування доходів працівників на прикладі КП «Екосервіс»……………………………………………………………….19
. Основні аспекти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування………………………………………..19
. Порядок складання звітності за податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування………………………………………..22
. Розрахунок податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на прикладі КП «Екосервіс»……..……………………….24
Шляхи вдосконалення нарахування, сплати та обліку податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на прикладі КП «Екосервіс»……………………………………………………………….32
Висновки…………………………………………………………………..34
Список використаних джерел……………………………………………36
Додатки…………………………………………………………………….40
ВСТУП
З розвитком ринкових відносин облік у системі оподаткування стає одним з основних видів обліку в державі. Необхідність його організації обумовлена забезпеченням умов для проведення державного контролю за дотриманням податкового законодавства суб’єктами господарювання.
Облік у системі оподаткування – це система збору, накопичення, обробки та узагальнення інформації для визначення та сплати податкових платежів суб’єктами господарювання відповідно до вимог податкового законодавства. Це така облікова система, яка базується на даних бухгалтерського обліку та правилах податкового законодавства, та забезпечує інформаційні потреби користувачів про нарахування та сплату податків та зборів (обов'язкових платежів). На основі даних обліку, який побудований на суцільному і безперервному фіксуванні господарських процесів платника податків, складається податкова звітність.
Порушення у веденні обліку в системі оподаткування тягнуть за собою неправильне визначення розмірів нарахованих податкових платежів, їх неповну або несвоєчасну сплату до бюджету, фінансові санкції. Від створення ефективної системи обліку з метою оподаткування на рівні підприємства залежить як якість облікової інформації, що надходить до державних податкових органів, так і поліпшення фінансового стану самого підприємства, оскільки правильна організація обліку дасть змогу уникнути фінансових санкцій з боку державних фіскальних органів та оптимізувати податкові платежі.
Мета даної курсової роботи – поглибити здобуті теоретичні знання і сформовані практичні навички з методики ведення обліку, порядку підготовки, складання й подання податкової звітності за даними бухгалтерського обліку.
При виконанні курсової роботи необхідно вирішити наступні завдання:
закріпити і розширити набуті теоретичні знання з дисципліни «Облік і звітність в оподаткуванні»;
розвинути навички самостійної роботи при опрацюванні нормативних документів з питань оподаткування, формуванні висновків та пропозицій при вирішенні проблем удосконалення обліку в оподаткуванні;
вивчити діючу практику організації та ведення бухгалтерського обліку з метою нарахування податків, зборів та єдиного соціального внеску на прикладі конкретного суб’єкта господарювання;
набути практичні навики підготовки, складання і порядку подання основних звітних форм суб’єктів господарювання-платників податків та єдиного соціального внеску з питань розрахунків по податках і зборах до бюджету та позабюджетних фондів.
Інформаційною базою для написання курсової роботи стали нормативно-законодавчі акти України, підручники, монографії, статті вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичні видання, матеріали мережі Інтернет, облікові і звітні дані комунального підприємства «Екосервіс».
У процесі дослідження було використано загальнонаукові прийоми і методи. Зокрема, при дослідженні сутності майнового оподаткування та його перспектив застосовувався діалектичний метод наукового пізнання, індукції і дедукції, системний та комплексний підхід. В ході вивчення обліку і звітності ПДФО та ЄСВ широко використовувалися методи порівняння, конкретизації, аналогії, аналізу бухгалтерських рахунків, вибірки, абстрагування, спостереження.
Відповідно до мети, завдань і логіки дослідження визначено структуру курсової роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та основні завдання, методи й інформаційну базу, представлено коротку характеристику КП «Екосервіс».
У розділі 1 «Права, обов’язки та відповідальність суб’єктів оподаткування. Податковий контроль» охарактеризовано, проаналізовано.
У розділі 2 «Особливості оподаткування доходів працівників на прикладі КП «Екосервіс»» наведено характеристику ПДФО: платники, об’єкт та база оподаткування, ставки податку, пільги, особливості нарахування та сплати, документальне оформлення розрахунку податку (первинні документи та облікові регістри) та порядок відображення нарахування податку в бухгалтерському обліку. Розглянуто методику підготовки та терміни подання податкової звітності з урахуванням специфіки діяльності комунального підприємства. Досліджено методику ведення обліку ПДФО в установі на підставі практичних даних. На підставі журналу реєстрації виконано розрахунок податку до сплати та сформовано податкову звітність. Також, наведено характеристику ЄСВ: платники, об’єкт та база оподаткування, ставки нарахування, пільги, особливості нарахування та сплати, документальне оформлення розрахунку ЄСВ (первинні документи та облікові регістри) та порядок відображення нарахування внеску в бухгалтерському обліку. Розглянуто методику підготовки та терміни подання звітності. На підставі журналу реєстрації виконано розрахунок ЄСВ та сформовано звітність.
У розділі 3 «Шляхи вдосконалення нарахування, сплати та обліку податку на доходи фізичних осіб та єдиного страхового внеску на прикладі комунального підприємства «Екосервіс» запропоновано заходи щодо удосконалення нарахування та сплати вищезазначених податків (обов'язкових платежів).
У висновках викладено результати дослідження.
Додатки містять копії податкових звітів, первинні документи та регістри бухгалтерського обліку щодо нарахування податків (обов'язкових платежів).
Курсова робота з дисципліни «Облік і звітність в оподаткуванні» написана на прикладі комунального підприємства «Екосервіс» висвітлює актуальні проблеми сучасного етапу існуючої системи обліку, що зазнала трансформації на шляху переходу України до ринкових умов ведення господарства.
Комунальне підприємство «Екосервіс» являється представницьким органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади міста Сарни. Комунальне підприємство «Екосервіс» надає послуги з централізованого водовідведення та вивезення рідких нечистот населенню, підприємствам та організаціям міста та району. Підприємство обслуговує 4844 абонентів, з них 4573 населення, 271 підприємства та організації.
Комунальне господарство - одне з найважливіших та найбільш проблемних секторів економіки країни. В умовах нестабільності йому притаманні проблеми нестачі коштів для формування базових умов життя населення. Це, в свою чергу, впливає на процес соціально-економічного розвитку держави в цілому. З метою підвищення якості та результативності діяльності комунального господарства в Україні вже понад 10 років здійснюється реформування цього сектора національної економіки. Ринкові перетворення торкнулися багатьох чинників його функціонування, але не стали фактором зростання якості надання комунальних послуг і покращення умов обслуговування населення. Однією з найважливіших передумов подолання негативних явищ, безумовно є система обліку та контролю, які здатні забезпечити підвищення ефективності господарювання, в тому числі на основі раціонального використання наявних ресурсів.
В роботі ми намагались висвітлити поставлені питання, розглянути проблеми існуючої практики обліку та завершити їх узагальнюючим підсумком, а також показати перспективи подальшого розвитку.
За останні роки в вітчизняній фінансово-економічній літературі з’явилися нові публікації, які висвітлюють проблеми обліку і контролю в комунальних установах, що виникли вже в умовах економічного реформування народного господарства України. Серед вчених, які займалися вирішенням цих проблем варто виділити: С.І. Дорогунцова, Е.А. Гриневича, Б.І. Адамова, В.І. Павлова, В.А. Петрук, М.А. Хвесика, В.М. Хорєва, Н.Ф. Чечетову, А.В. Яцика та інших.
Попри це, дослідження, пов’язані з проблемою обліку в умовах ринкових відносин мало вивчені й досліджені, особливо щодо комунальних господарств з надання послуг водопостачання та водовідведення.
ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ОПОДАТКУВАННЯ. ПОДАТКОВИЙ КОНТРОЛЬ
Фіскальний інструментарій державно го втручання у розподільчі процеси повинен обмежуватись кількісними пара метрами та якісними характеристиками оподаткування, серед яких варто ви окремити суб'єкти оподаткування. Для цього насамперед потрібно розгляну ти економічну сутність податків. На думку вітчизняних науковців, податки - це фінансові відносини між державою та платником податків з метою ство рення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, потріб них для виконання державою її функцій [1, с. 731].
Суспільне призначення податків реалізується через основні його фун кції. Традиційно фіскальна теорія виділяє фіскальну та розподільчу функції, які мають широкий спектр дії, сфера застосування якого визначається еконо мічним базисом суспільства з притаманною йому системою розподільчих і перерозподільчих фінансових відносин. Серед сучасних дослідників податків існують певні розбіжності в трактуванні не лише сутності їхніх функцій, а й практичних напрямів реалізації останніх. На наш погляд, це зумовлено "бага тоукладністю" податкової структури в умовах невизначеності фінансових пріоритетів.
На наш погляд, визначальним критерієм встановлення функціональ них характеристик категорії "податки" має стати формат її визначеності як самостійного економічного явища з чітким окресленням суспільного призна чення, сфери застосування, організаційно-правових технологій адміністру вання. З огляду на це, доцільно здійснити певне розмежування в системі ви хідних компонентів фінансового розподілу, виділивши з нього притаманні власне податкам перерозподільчі ознаки - фіскальну природу та обумовле ний нею механізм податкового регулювання розвитку національної економі ки, фінансування соціальної сфери, забезпечення виконання низки інших за гальнодержавних завдань і повноважень. При цьому, як слушно зауважують корифеї вітчизняної фінансової науки, фіскальна функція має ґрунтуватися на засадах постійності, стабільності, рівномірності розподілу податкового тя гаря у територіальному розрізі [2, с. 14-15].
Регулятивна функція податків, хоча і вважається похідною від фіскаль ної, відіграє провідну роль у системі фінансових важелів держави. Водночас суб'єктивна цілеспрямованість податкового втручання в соціально-економічні процеси не завжди приводить до досягнення бажаного результату чи певного економічного ефекту. З огляду на це використання податків як фінансових інструментів має ґрунтуватися на оптимальному поєднанні критеріїв фіскаль ної достатності, економічної ефективності, соціальної справедливості. Пер ший полягає у формуванні адекватного бюджетній моделі суспільного розвит ку податкового механізму, тобто рівень та обсяг фіскального втручання не по винні приводити до зменшення величини бюджетних надходжень. Другий ґрунтується на створенні сприятливих умов для розвитку підприємництва,
підвищення його ефективності як основної передумови нарощування еконо мічного потенціалу країни. Третій зумовлений потребою реалізації соціаль них гарантій населенню, насамперед малозабезпеченим його верствам, шля хом диференціації податкового навантаження залежно від реальної платос проможності платників - фізичних осіб. Водночас, виступаючи засобами та інструментами втручання в розподільчі та перерозподільчі фінансові процеси, податки сигналізують про кількісні та якісні співвідношення між складовими вартісної структури суспільного відтворення. Як наслідок, це створює передумови для використання податків як інструментів контролю.
Обов'язковим атрибутом кожного податку є наявність платників та ін ших суб'єктів, які забезпечують виконання всіх необхідних фіскально-бю джетних процедур. На рис. 1 наведено основні учасники податкових право відносин в розрізі їх функціональних податкових повноважень.
Податкові повноваження держави зводяться до розробки, розгляду і затвердження законодавчих актів з питань оподаткування в особі парламен ту, визначення пріоритетних напрямів податкової політики відповідно до бю джетної моделі суспільного розвитку.
Державна податкова служба як орган оперативного управління подат ковими відносинами та податковими платежами виконує низку функціональ них обов'язків:
контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю, повно тою, своєчасністю розрахунків з бюджетом щодо сплати податків, зборів, ін ших обов'язкових платежів;
облік платників податків та податкових платежів;
формування та ведення єдиного реєстру фізичних осіб - платників податків та єдиного банку даних про платників - юридичних осіб;
накладання фінансових та адміністративних санкцій на порушників податко вого законодавства;
розроблення нормативно-інструктивних документів з питань оподаткування;
виконання масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків;
міжнародна співпраця з податковими органами інших країн.
/
Рис. 1. Склад суб'єктів оподаткування
Крім цього, справляння певних податків і зборів передано в компетен цію органів нефінансового профілю через специфіку їх діяльності. Так, нара хування мита здійснюють структурні підрозділи Державного митного коміте ту, державного мита - органи Міністерства внутрішніх справ, юстиції, нота ріальні контори, виконкоми сільських і селищних рад народних депутатів. Накладання штрафних санкцій за порушення умов сплати платежів ресурсно-природної групи внаслідок перевищення встановлених лімітів використання ресурсів або перевиконання нормативів викидів в атмосферу здійснюють природоохоронні та екологічні інспекції тощо.
Варто зазначити, що найуживанішим у фіскальній практиці є термін "платник податку". У чинному податковому законодавстві тлумачення цього терміна наведено двічі:
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фі зичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) [3, с. 4].
Платники податків - юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відок ремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фі зичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок ут римувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції [4, с. 1].
В основі формування правового статусу платника податків лежить конституційна норма-принцип, що закріплює безумовний податковий обов’язок, реалізація якого регулюється імперативними методами. Саме це посилання й має становити основу законодавчого оформлення обов’язків і прав платника податків. При цьому важливо мати на увазі, що в системі суб’єктів податкових правовідносин платник податку займає чітко виражене підлегле порядковане становище (у жодному разі не ґрунтується на організаційно-владному підпорядкуванні), що характеризує його як зобов’язаного суб’єкта. Саме тому правовий статус платника податків будується за рахунок насамперед, а інколи і виключно, обов’язків, і тільки потім прав, що їх деталізують. Це пояснюється природою податкового обов’язку, що регулюється владними, імперативними приписами з боку держави стосовно реалізації платником податків передусім обов’язку зі сплати податків та зборів. Саме тому платник податку реалізує переважно обов’язок, який визначає й деякі права.
Податкові правовідносини і реалізація безпосереднього обов’язку платника зі сплати податку передбачають певне протистояння податкового органу та платника податків. Виходячи із цього, необхідно чітко врегулювати межі можливих дій, визначити права, обов’язки кожного з них. Податковим кодексом України (статті 16, 17, 19і, 20, 21) врегульовано правовий статус платників податків та податкових органів. У цій ситуації йдеться про певне співвідношення суб’єктів, які протистоять у податкових правовідносинах і представляють владну та зобов’язану сторони цих відносин. Саме з цих позицій слід зробити два зауваження.
По-перше, правові статуси платника податку та податкового органу мають бути узгодженими. Можливо це зробити лише у разі певної кореляції поведінки платника та податкового органу - коли обов’язку платника протистоїть право податкового органу контролювати виконання цього обов’язку і т. д. По-друге, з огляду на імперативну природу податкових правовідносин, коли йдеться про регулювання власником руху коштів, що формуються від справляння податків та зборів (державою та територіальними громадами), необхідна і відповідна побудова співвідношення прав і обов’язків. Якщо у платників (як зобов’язаних осіб) перш за все повинні бути чітко визначені обов’язки (та похідні від них права), то стосовно податкових органів детального закріплення необхідно вимагати саме для прав, якими держава їх наділяє в галузі управління відносинами оподаткування.
Обов’язки і права платників податків закріплені в Податковому кодексі України. Необхідно звернути увагу на логіку законодавця при закріпленні юридичних обов’язків та суб’єктивних прав платників: спочатку — обов’язки, а потім — права. Конкретні обов’язки платника виникають за наявності об’єкта оподаткування у платника та фактів, що породжують обов’язок зі сплати податку. Це пояснюється природою обов’язку зі сплати податків та зборів, що визначається владними, імперативними приписами з боку держави стосовно реалізації суб’єктом обов’язку зі сплати податків та зборів. Саме тому платник податків реалізує насамперед обов’язок, який визначає й певні права. Податкові правовідносини та реалізація безпосереднього обов’язку платника зі сплати податку передбачають певне протистояння податкового органу та платника податків. Виходячи із цього, необхідно чітко врегулювати межі можливих дій, права і обов’язки кожного з них.
Основи правового статусу платника встановлено у Податковому кодексі України. Стаття 16 «Обов’язки платника податків» цього Кодексу закріплює необхідність певних дій платника податків.
Він зобов’язаний:
1) стати на облік у контролюючих органах у порядку, передбаченому законодавством України;
2) вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
3) подавати до контролюючих органів у порядку встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
4) сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених законодавством;
5) подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
6) подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв’язку з одержанням податкових пільг (суми одержаних пільг), та напрями їх використання (стосовно умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);
7) подавати контролюючим органам інформацію в порядку, строки та обсягах, установлених податковим законодавством;
8) давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги органів державної податкової та митної служб щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;
9) не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
10) повідомляти органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
11) повідомляти органу державної податкової служби про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;
12) забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом установлених строків;
13) допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів.
Право платника податків — це передбачена нормою податкового права міра його можливої поведінки. Право платника податків означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того, що йому не заборонено податковим законом. При цьому невикористання платником податків свого права не повинно означати його припинення. Платник податків повинен мати можливість використати своє право у будь-який час, поки це право існує.
Реалізація платником податків свого права повинна бути забезпечена примусовою силою держави. Це положення означає, що до осіб, які перешкоджають платникові податків реалізувати свої права, держава зобов’язана застосувати примусовий захід, що в остаточному підсумку дозволить платникові податків реалізувати його законне право.
Відповідно до ст. 17 «Права платника податків» Податкового кодексу України платник податку має право: 1) безоплатно одержувати в органах державної податкової служби та митних органах, у тому числі через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права і обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю; 2) представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника; 3) обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; 4) користуватися податковими пільгами за наявності для цього підстав; 5) одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит; 6) бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та одержувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженнями та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому дим Кодексом; 7) оскаржувати рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення; 8) вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; 9) на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю і стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов´язків; 10) на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом; 11) на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законодавством порядку; 12) за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток. Платник податку має також інші права, передбачені законом.
У наведених визначеннях чітко встановлено особу та статус платника податків, однак не вказано джерела виконання податкових зобов'язань. У цьому контексті І. Озеров наголошує, що платником податку є та особа, яка юридично є носієм податку [5, с. 223]. Ще далі у своїх дослідженнях пішли вітчизняні вчені сучасності, зробивши таке узагальнення: "Реальним платни ком або носієм кожного податку є споживач. Саме він сплачує вартість това рів і послуг, а якщо так, то і все, що в їх цінах відображається: і витрати ви робництва та реалізації, і прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Оскільки основним споживачем у будь-якій країні є народ або, як іноді кажуть, трудящі маси, то саме вони скрізь були, є і завжди будуть основними носіями, тобто реальни ми платниками податків. З огляду на це безпідставні міркування про перекла дання податкового тягаря на їхні плечі - він був там завжди й альтернативи просто не існує" [2, с. 16-17].
/
Рис. 2. Допоміжні суб'єкти оподаткування та їх повноваження
Загалом погоджуючись із наведеним твердженням, треба зауважити, що виділяти поняття "носій податку" в самостійний елемент оподаткування недоцільно, оскільки неможливо юридично закріпити його статус і сферу фіскально-економічних повноважень (на відміну від платника податків, який фактично у встановлені терміни перераховує до бюджету частину отриманих доходів у вигляді податкових зобов'язань). З іншого боку, остаточне податко ве навантаження виходить за межі фіскального процесу, а його рівень має уз годжуватися із засадами соціальної політики під час встановлення параметрів соціальних гарантій населенню, методологією ринкового ціноутворення, по літичною доктриною суспільства тощо.
Характеристика суб'єкта оподаткування, на наш погляд, не буде повною без виділення тих учасників податкових правовідносин, які виконують допоміжні функції під час нарахування, сплати, адміністрування податків. Їх ній склад та межі фіскально-економічної компетенції окреслено на рис. 2.
До складу допоміжних суб'єктів оподаткування потрібно віднести банки та фінансово-кредитні установи, податкових агентів і збирачів окремих податків і зборів. Кожен з них виконує певні функції, що дають змогу вирі шувати низку проблем, пов'язаних з виробництвом суспільних благ.
Податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (Державну фіскальну службу України).
Податковий контроль здійснюється шляхом:
1. ведення обліку платників податків;
2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;
3. перевірок та звірок відповідно до вимог ПКУ.
Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей контролюючими органами.
Дані про взяття на облік юридичних осіб передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у день взяття на облік.
ДФСУ оприлюднює на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті дані про взяття на облік як платників податків юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб не пізніше наступного робочого дня після взяття на облік. Доступ до зазначених веб-порталу та веб-сайту є безоплатним та вільним.
Облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Банки відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам лише за наявності довідки ДФСУ, що підтверджує їх взяття на облік, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців чи інформації з цього реєстру, отриманої банком.
Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Інформацію про взяття на облік юридичної чи фізичної особи банківська установа може отримати за допомогою електронних сервісів ДФСУ.
Перевірки
У 2018 році ДФСУ запланувала 5500 планових перевірок платників податків. Кількість позапланових перевірок, звичайно, не можна передбачити наперед, але зате цілком можливо простежити, яке число позапланових перевірок ДФСУ провела в попередні роки. На сайті ДФСУ міститься докладний звіт за 2017 рік, з якого випливає: «У 2017 році проведено 4.8 тис планових перевірок, що на 15% більше, ніж в попередньому році. Крім того, проведено 16.6 тисяч позапланових перевірок, що на 0,5 тис. Або 15% більше, ніж у 2016 році ».
Органи державної фіскальної служби мають право проводити наступні перевірки:
камеральні: перевірки, що проводяться у приміщенні органу державної фіскальної служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування ПДВ, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального;
документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні): перевірки, які проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків;
фактичні: перевірки, що здійснюються за місцем фактичного провадження діяльності платником податків, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника.
Документальні невиїзні позапланові електронні перевірки проводяться з 01 січня 2014 року для платників податків з незначним ступенем ризику на підставі поданої ними заяви. Заява подається за 10 календарних днів до початку проведення перевірки.
Особливості проведення перевірок
Платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).
При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.
Тривалість документальних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.
Тривалість документальних позапланових перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків (юридичних осіб) - 10 робочих днів.
Оформлення результатів перевірок
Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов’язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов’язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв’язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або подати свої заперечення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання та платнику податків надсилається відповідь.
Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов’язковою.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов’язань платника.
Відповідальність за порушення податкового законодавства
За порушення законів з питань оподаткування застосовуються такі види юридичної відповідальності:
1. фінансова;
2. адміністративна;
3. кримінальна.
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування штрафні санкції застосовуються за кожне вчинене порушення окремо.
Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій - 1095 днів (2555 днів для контрольованих операцій).
Здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 % вартості реалізованого пального.
Неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), ( тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, ( тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Якщо платник податків самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів він повинен:
1. або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
2. або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку за звітний період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені кодексом, не застосовуються.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
- 1 % суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
- 3 % суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена ПКУ, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів (не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинен...
15.09.2018 23:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора