Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Календарно-обрядові пісні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
ПДР
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
П Р О Е К Т
На тему: «Календарно-обрядові пісні»
Значення календарно-обрядових пісень
У скарбниці української народної поезії від давнини збереглися календарно-обрядові пісні. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч нового року і весни, проводи літа і збирання врожаю завжди супроводжувались ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання ці пісні відображають свята і будні давнього українського села. Впродовж віків у них втілювались мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали.
Календарно-обрядова пісенність є одним із найглибших шарів української народної поезії; витоки її сягають праслов'янської та спільнослов'янської доби. В ті часи людина повністю залежала від сил природи, була безпорадною в боротьбі з ними і тому вдавалась до магічних дій, щоб у такий спосіб вплинути на стихію.
В основі багатьох обрядів лежали язичеські вірування: анімістичне обожнювання природи, культ померлих предків, віра в силу проспіваного і зображеного слова. В календарно-обрядових піснях зустрічаємо людиноподібні образи Весни, Купала, Коляди, Коструба, Шума та імена богів Перуна, Дажбога, Лади. Виконувались вони колективно в хороводах та іграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду, була його обов'язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово, мелодія, міміка, танцювальні рухи і драматична дія не розмежовані, а гармонійно поєднуються, створюючи художню цілісність.
Згодом залишки первісної обрядовості були змішані з християнськими обрядами й пов'язані з церковно-календарними датами християнських свят.
Календарно-обрядові пісні — це ліричні твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язані з циклічністю природи, зі зміною пір року.
До календарно-обрядових пісень належать:
колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл);
веснянки (весняний цикл);
русальні (пов'язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни);
купальські (переджниварський цикл середини літа);
жниварські (збирання врожаю в кінці літа).
Колядки
Колядки в українського народу існують дуже давно. Вони беруть свій початок ще в дохристиянські часи, коли люди поклонялися багатьом богам. Наші предки-язичники святкували свято коляди під час зимового сонцестояння. З прийняттям християнства вони змішалися з християнськими віруваннями.
Язичники святкували свято Коляди 21 грудня. Вони співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців в році, готуючи так звані "12 страв". Ця традиція збереглася і до наших днів, але змінила свій мотив із християнським. На Різдво колядники також ходять від хати до хати і співають колядки, але пов'язані із народженням Ісуса Христа.
Згодом, із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з'явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі з'являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа.
Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Воскресіння.
Провідні мотиви колядок:
кохання як запорука людського щастя;
одвічне родинне благополуччя;
уславлення народження Ісуса Христа;
уславлення хліборобської праці, захисту рідної землі.
Колядки:
«Нова радість стала»
Нова радість стала, яка не бувала, Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами убого оповився. Пастушки з ягнятком перед тим дитятком На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють. – Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії цього дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні.
«Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Добрий вечір тобі, пане господарю. Приспів: Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився! Застеляйте столи та все килимами, Та кладіть калачі з ярої пшениці. Бо прийдуть до тебе три празники в гості: Ой що перший празник – Святеє Рождество,
А другий вже празник – Святого Василя, А третій вже празник – Святе Водохреща. А що перший празник зішле тобі втіху, А що другий празник зішле тобі щастя, А що третій празник зішле всім нам долю, Зішле всім нам долю, Україні волю.
«Ой ясна, красна в лузі калина»
Ой ясна, красна в лузі калина. Приспів: Святий вечір! А ще краснійша в батенька дочка. Батенька дочка красна панночка. Красна панночка, панна Н. Як до церкви йшла, як зоря зійшла. А з церкви йшла красной панною. В сінечки ввійшла, – сінечки сяють. Сінечки сяють, – парубки стрічають. Парубки стрічають, – шапки знімають. Шапки знімають, її питають: Чи ти царівна, чи королівна? Я не царівна, не королівна. Батькова дочка, красна панночка. Красна панночка, панна Н. Не сама собою – з батьком, з ненькою. З Ісусом Христом, із святим Різдвом. За цим же словом – будьте здорові!
Щедрівки
Щедрівки — пісні, які виконуються на Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини. У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.
У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів.
Провідні мотиви щедрівок:
християнська любов;
милосердя;
глибока пошана до матері.
Щедрівки:
«Щедрик»
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
«Ой сивая та зозуленька»
Ой сивая та і зозуленька Приспів: Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! Усі сади та і облітала, А в одному та і не бувала. А в тім саду три тереми. А в першому – ясен місяць, А в другому – красне сонце, А в третьому – дрібні зірки. Ясен місяць – пан господар, Красне сонце – жона його, Дрібні зірки – то їх дітки.
«Ой, господарю, господаречку» Ой, господарю, господаречку, Пусти в хату Меланочку, Меланочка чисто ходить, Нічого в хаті не пошкодить. Як пошкодить, то помиє, Їсти зварить та й накриє. Добрий вечір, щедрий вечір!
Веснянки
Веснянки — пісні, пов'язані з початком весни і наближенням весняних польових робіт.
У давніх слов'ян рік починався весною. Новий рік приходив з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні назвали веснянками.
Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай.
У давніх слов'ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або топити зиму. Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили або палили. Після спалення попіл кидали у воду.
Провідні мотиви веснянок:
турботи про майбутній добробут;
заклики та побажання, замовляння врожаю.
Веснянки:
«Благослови Мати Весну закликати»
Благослови Мати Весну закликати,
Весну закликати Зиму проводжати,
Весну закликати Зиму проводжати,
Зимонька в Возочку Літечко в Човночку.
Ой Весно Весно що ж Ти нам принесла?
Принесла нам в Хату Радості багато,
В Комору Достатки на Поле Дозвілля,
Зелен-розмарину на Моє Весілля.
«Ой весна, весна, ти красна»
– Ой весна, весна, ти красна, Що ти нам, весна, принесла? – Принесла я вам водиці Із глибокої криниці. Принесла я вам травиці, Буйне листя на вербиці. Принесла я вам літечко, Ще й червонеє житечко. Ясне сонечко сіяло. – З ким ти, Галочко, стояла? – З тобою, милий, з тобою, Під зеленою вербою. На травичиці прим’ятій Спустила косу до п’ятів. А ти, козаче, не будь пан, Сховай мене під свій жупан. – А я жупана не маю, Під свиту тебе сховаю. – Не веди мене у свій двір, Щоб не йшов в селі поговір. Не веди мене в комору, Щоб не чути поговору.
«Вийди, вийди, Іванку»
Вийди, вийди, Іванку, Заспівай нам веснянку! Зимували, не співали – Весни дожидали. Весна, весна, наша весна, Та що ж ти нам принесла? Старим бабам по кийочку, А дівчатам по віночку! Звила ж я віночок вчора Звечора, звечора З зеленого барвіночку Та й повісила на кілочку. Матуся вийшла, Віночка зняла, Віночка зняла Та нелюбові дала. Коли б же я теє знала, Я б його розірвала, Я б його розірвала, Ніж нелюбові дала!
Русальні пісні
Русальні пісні виконувались під час Зелених свят на початку або в середині травня, у час найбільшого замаювання землі квітами й травами.
За народними повір'ями дівчата, які втопилися або померли засватаними, ставали русалками. Їм відводилося місце у ріках, озерах, ставках. Теплими травневими ночами вони виходили з рік і озер погрітися при місячному сяйві, погойдатися на вітах дерев. Любили русалки гратися, водити танки і причаровувати співом хлопців та дівчат, щоб залоскотати їх до смерті і забрати з собою.
Закінчувався русальний тиждень «проводами русалок». В цей день вибирали за русалку гарну дівчину, вдягали її в білу сорочку, розплітали коси, заквітчували голову вінком і водили з піснями по селу. Після цього нібито русалки йшли з рік і озер у ліси. Подекуди дівчата робили опудало русалки, водили навкруги нього хороводи, співали пісень. По закінченню опудало спалювали або розривали і розкидали по полю на добрий врожай. Відтоді русалки не бігали по полях.
Русальні пісні:
«У ржі на межі»
У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да дайте мені мні сорочки,
Хоча худенькую, да аби біленькую,
Хоч не біленькую, да тоненькую!
«Проведу я русалочки до бору»
Проведу я русалочки до бору,
Сама вернуся додому!
Проводили русалочки, проводили,
Щоб до нас вже русалочки не ходили,
Да нашого житечка не ламали,
Да наших дівочок не лоскотали,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку.
«Ой біжить, біжить мала дівчина»
Ой біжить, біжить мала дівчина, А за нею русалочка: — Та послухай мене, красна панночко, Загадаю тобі три загадочки, Як угадаєш — до батька пущу, Не угадаєш — до себе возьму: Ой що росте без кореня, А що біжить без повода, А що цвіте да без цвіту? — Камінь росте без кореня, Вода біжить без повода, Папороть цвіте без цвіту. Панночка загадочок не вгадала, Русалочка панночку залоскотала.
Купальські пісні
Купальські пісні — обрядові пісні, які співали на Івана Купала, біля ритуального вогнища.
Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила.
Як відомо, головною розвагою вечора на Івана Купала є стрибки через багаття. Цьому ритуалові надавали магічного значення. Скажімо, якщо стрибнути найспритніше, то у Вас буде гарне здоров'я, коли вдало перескочать через полум'я закохані, то вони скоро поберуться. І не дай Вам Боже вскочити у вогонь – біди протягом року не уникнути. Дівчата ходили до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони діставали свічки, запалювали їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускали на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ішли понад річкою й співали. Існує повір'я про цвіт папороті, котрий нібито з'являється в купальську ніч. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Тому люди ходили на пошуки загадкової квітки.
Усі веселі дійства супроводжувалися танками, хороводами та піснями.
Купальські пісні умовно можна поділити на:
пісні-роздуми про кохання;
пісні про нещасливу долю сироти;
пісні про складне життя невістки.
Провідні мотиви купальських пісень:
мрії дівчат про заміжжя;
роздуми дівчат про свою долю, прощання з вільним життям під батьківською стріхою.
Купальські пісні:
«Заплету віночок»
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
Ой пущу віночок
На биструю воду.
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Ой, поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зо мною.
«Купайло, Купайло»
Купайло, Купайло,
Де ти зимувало?
Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі;
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.
Жниварські пісні
Жниварські пісні українців, як і всіх слов'янських народів, відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба - збирання врожаю. Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців. Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року.
Жниварські пісні поділяються на:
зажинкові, що виконуються до початку роботи, - жнивні, виконувані під час збирання врожаю;
обжинкові, що супроводжували свято закінчення жнив. Жали і співали жнивних пісень переважно жінки.
Характерні особливості жниварських пісень:
важлива роль описів природи;
величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба; здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, гарного збіжжя.
Жниварські пісні:
«Маяло житечко, маяло»
Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.
До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.
Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву.
«Там у полі криниченька»
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки,
Що в’язали снопочки.
Добрії були женці –
Дівчата й молодиці.
Дівчата — косаті,
А хлопці — вусаті,
Молодиці — білолиці.
Запитання
Що таке календарно-обрядові пісні? (Це ліричні твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язані з циклічністю природи, зі зміною пір року)
Які з названих пісень належать до календарно-обрядових: весільні, русальні, колискові, козацькі, жниварські, чумацькі? (Русальні, жниварські)
У яких календарно-обрядових піснях уславлюється народження Ісуса Христа? (У колядках)
Які пісні виконуються на Щедрий вечір, висловлюючи побажання господарям багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл? (Щедрівки)
«Їм відводилося місце у ріках, озерах, ставках. Теплими травневими ночами вони виходили з рік і озер погрітися при місячному сяйві, погойдатися на вітах дерев. Любили гратися, водити танки і причаровувати співом хлопців та дівчат, щоб залоскотати їх до смерті і забрати з собою.»
Про кого йдеться в уривку? (Про русалок)
«Головною розвагою вечора є стрибки через багаття. Дівчата ходили до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони діставали свічки, запалювали їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускали на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ішли понад річкою й співали. Існує повір'я про цвіт папороті, котрий нібито з'являється в купальську ніч. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Тому люди ходили на пошуки загадкової квітки.»
Які пісні супроводжують ці обряди та традиції? (Купальські пісні)
Які пісні відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба - збирання врожаю? (Жниварські пісні)
04.12.2018 14:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора