Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
З МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Посібник
Предмет:
УКК
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»
Котик Тетяна Миколаївна
ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
З МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Навчально-методичний посібник
для студентів спеціальності «Початкова освіта»
Івано-Франківськ, 2016
УДК 37(079.1)
ББК 74я73
Рекомендовано до друку рішенням кафедри філології та методики початкової освіти ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»«
(протокол №7 від 22 лютого 2016р.)
Рецензенти:
О.В.Гузар, кандидат філологічних наук, доцент Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
О.В. Ткачук, кандидат педагогічних наук доцент Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Котик Т.М.
Вимоги до курсової роботи з методики навчання української мови в початковій школі : навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Початкова освіта» вищих педагогічних навчальних закладів / Тетяна Миколаївна Котик. - Івано-Франківськ, 2016. – с.
У посібнику висвітлено послідовність виконання, правила оформлення й порядок захисту курсової роботи, подано конкретні рекомендації щодо створення програми дослідження та її реалізації, написання тексту курсової роботи та підготовки її до захисту.
( Т.М. Котик, 2016
ЗМІСТ
ПОПЕРЕДНЄ СЛОВО………………………………………………………..
ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Мета і завдання курсової роботи ……………………………………………
Програма дослідження………………………………………………………..
Структура, обсяг і оформлення курсової роботи……………………………..
Критерії оцінювання курсової роботи ………………………………………
Етапи виконання курсової роботи………………………………………….
Вибір теми………………………………………………………………………
Складання орієнтовної програми дослідження та графіка
виконання курсової роботи……………………………………………………
Добір літератури ……………………………………………………………
Робота в бібліотеці …………………………………………………………….
Робота з електронними інформаційними ресурсами ……………………….
Складання списку літературних джерел ……………………………………
Опрацювання дібраних літературних джерел……………………………….
Уточнення програми дослідження ………………………………………….
Виконання практичної частини……………………………………………….
Написання тексту курсової роботи …………………………………………..
Складання плану курсового твору……………………………………………
Підготовка чорнового рукопису………………………………………………
Редагування тексту……………………………………………………………
Робота над стилем роботи……………………………………………………...
Рубрикація тексту………………………………………………………………
Редагування окремих елементів курсової роботи……………………………
Редагування заголовків………………………………………………………...
Цитування першоджерел……………………………………………………..
Бібліографічні посилання……………………………………………………..
Таблиці …………………………………………………………………………
Ілюстрації ……………………………………………………………………..
Підготовка до захисту та захист курсової роботи …………………………
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………..
ДОДАТКИ……………………………………………………………………
Додаток 1. Зразки формулювання об’єкта, предмета дослідження………
Додаток 2. Орієнтовна тематика курсових робіт для студентів спеціальності «Початкова освіта»…………………………………………….
Додаток 3. Зразки формулювання мети і завдань дослідження……………
Додаток 4. Зразки оформлення таблиць і рисунків за результатами експериментального дослідження…………………………………………….
Додаток 5. Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи………
Додаток 6. Зразок оформлення змісту курсової роботи……………………
Додаток 7. Критерії оцінювання курсових робіт …………………………….
Додаток 8. Календарний план виконання курсової роботи…………………
Додаток 9 . Зразки оформлення списку використаних джерел……………...
4
5
5
6
7
8
8
9
10
10
11
12
12
15
15
16
16
17
18
18
19
20
20
20
20
21
23
24
27
29
29
30
34
36
37
38
39
42
43
ПОПЕРЕДНЄ СЛОВО
Успішність виконання курсової роботи залежить не тільки від ґрунтовних знань з відповідної дисципліни, а й значною мірою від володіння методикою наукового дослідження, тобто вміння самостійно знаходити потрібну наукову літературу, планувати та організовувати дослідження, аналізувати фактичний матеріал тощо. Проте саме цих навичок і вмінь бракує студентам, які приступають до написання курсової роботи. Незнання правил і прийомів наукової праці призводить до непродуктивних витрат сил і часу і, отже, до зниження якості роботи.
Мета пропонованого посібника — ознайомити студентів з методикою виконання курсової роботи. У ньому роз'яснюються вимоги до цього виду науково-дослідних праць. Наведено поради щодо того, як вибирати тему й розробляти програму дослідження, добирати й вивчати літературу, виконувати дослідне завдання, писати й оформляти текст, готуватися до захисту. В посібнику вміщено зразки оформлення титульного аркуша, змісту й списку використаної літератури, правила бібліографічного опису літературних джерел, адреси ресурсів мережі Інтернет, присвячених питанням освіти.
Посібник призначено для студентів вищих педагогічних навчальних закладів, які пишуть курсові роботи з методики навчання української мови в початковій школі. Він також може бути використаний студентами, які працюють у наукових гуртках або проблемних групах, для підготовки наукових доповідей і повідомлень, під час роботи над рефератами.
ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
1. МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота — це одна з форм самостійної навчально-дослідної роботи студента. В процесі її виконання студенти розширюють свій загальний світогляд і поглиблено вивчають одну з тем відповідного курсу. Водночас вони набувають навичок і вмінь, необхідних для проведення самостійних наукових досліджень: вчаться аналізувати наукову проблему, спостерігати й вивчати навчально-виховний процес у світлі цієї проблеми, добирати й критично вивчати літературу з теми дослідження, робити теоретичні висновки й узагальнення, розробляти програму й використовувати різні методи дослідження, аналізувати одержані результати, обґрунтовувати методичні рекомендації з удосконалення навчально-виховного процесу в початковій школі. Працюючи над текстом курсової роботи, студенти набувають умінь наукового писемного мовлення, вчаться робити усне наукове повідомлення, аргументовано обстоювати свою думку. Нарешті, самостійні наукові пошуки сприяють розвиткові мислення студентів: уміння аналізувати, зіставляти, узагальнювати, конкретизувати, робити висновки.
Курсова робота має переважно реферативний характер, що передбачає ґрунтовне вивчення конкретної наукової проблеми. Її основна частина — критичний огляд наукових праць з певної теми. Відмінність курсової роботи від реферату полягає в обов'язковій наявності практичної частини, наприклад, спостереження та аналізу циклу шкільних уроків або виховних заходів, вивчення та узагальнення досвіду роботи школи або окремого вчителя над певною проблемою, аналізу шкільних підручників, посібників та інших засобів навчання, оцінки рівня сформованості знань, навичок та вмінь учнів, проведення нескладного експерименту. Студент також може розробити навчально-методичні матеріали (серії та комплекси вправ з формування певних навичок і вмінь, наочні засоби навчання, методичні рекомендації щодо поліпшення процесу навчання тощо), які будуть впроваджені у навчально-виховний процес під час педагогічної практики.
ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ
Запорукою успішного виконання курсової роботи є добре продумана програма дослідження. Вона складається з двох частин — методологічної й методичної. Методологічна частина містить докладне, чітке й завершене визначення об'єкта, предмета й проблеми дослідження, формулювання його мети, гіпотез і конкретних завдань, методична частина — характеристику методів збирання фактичного матеріалу і способів його обробки та аналізу, опис експериментальної бази дослідження.
Об'єктом дослідження є частина об'єктивної реальності або знань про неї, що створює проблемну ситуацію, на яку спрямовано увагу дослідника.
Предмет дослідження — це певна частина, окремі сторони, властивості або відношення об'єкта. Об'єкт та предмет співвідносяться як загальне і часткове.
Зразки формулювання об’єкта, предмета відповідно до теми дослідження подано в додатку 1 даного посібника.
Проблема курсового дослідження характеризує суперечності між типовим станом предмета дослідження в реальному житті й вимогами до нього. Вона пов'язана з удосконаленням предмета дослідження. Предмет дослідження відбито в темі курсової роботи.
Орієнтовну тематику курсових робіт для студентів спеціальності « Початкова освіта» подано в додатку 2 даного посібника.
Розв'язання проблеми, зазначеної в темі і предметі дослідження, і є метою курсової роботи.
Мета дає уявлення про орієнтовні результати, які мають бути викладені й обґрунтовані в роботі.
Мета роботи конкретизується в її основних завданнях. Як правило, в курсовій роботі формулюють три-чотири таких завдання. Зміст і характер завдань залежать від специфіки роботи, але здебільшого одне із завдань передбачає вивчення сутності, структури, принципів функціонування або розвитку об'єкта, розкриття способів його вдосконалення, а ще — розроблення практичних рекомендацій.
Зразки формулювання мети і завдань дослідження відповідно до мети та предмета дослідження подано в додатку 3 даного посібника.
У практичній частині курсової роботи описується експериментальна частина дослідження, яка може складатися з опису констатувального або формувального експериментів. Обґрунтовується методика дослідження, тобто сукупність та послідовність методів і прийомів, що забезпечують повне й достовірне вирішення поставлених дослідником завдань, містить також кількісну та якісну характеристики експериментальної бази дослідження, опис умов, за яких воно проводилося. У цій частині подаються порівняльні таблиці навченості дітей контрольної та експериментальної груп, таблиці ранжування певних педагогічних явищ, різні види діаграм, що засвідчують динаміку змін у знаннях, уміннях та навичка молодших школярів.
Зразки оформлення таблиць та рисунків до експериментальної частини курсової роботи подано в додатку 4 даного посібника.
СТРУКТУРА, ОБСЯГ І ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота складається з титульного аркуша, змісту, вступу, основної частини, висновків і списку використаних джерел. Вона також має додатки, в яких розміщено додатковий матеріал.
На титульному аркуші мають бути зазначені: назва міністерства, якому підпорядковано вищий навчальний заклад, назва університету чи інституту, назва кафедри, на якій виконано роботу, тема роботи, прізвище, ім'я й по батькові виконавця, прізвище, ініціали, науковий ступінь і посада наукового керівника, а також назва міста й рік виконання роботи (додаток 5).
У змісті, який є остаточно відкоригованим планом курсової роботи, перелічують заголовки всіх її структурних частин у тій послідовності, в якій вони подаються в тексті, і вказують сторінки, на яких вони починаються (додаток 6).
У вступі коротко обґрунтовують вибір теми, її значення та актуальність, висвітлюють сучасний стан дослідження наукової проблеми, якій присвячено роботу, стисло викладають програму дослідження.
Основну частину, як правило, поділяють на теоретичну й практичну. У теоретичній частині дається критичний аналіз опрацьованої студентом наукової літератури та виділяються теоретичні положення, які були вихідними при виконанні практичної частини. У цій частині також обґрунтовується необхідність здійснення певних дослідницьких розвідок. Практична частина містить опис виконання дослідницького завдання та аналіз його результатів.
У висновках стисло, переважно у формі тез або нерозгорнутих, лаконічно сформульованих тверджень, має бути зазначено, що зроблено, яких висновків дійшов студент, подано практичні рекомендації щодо вдосконалення певного аспекту навчально-виховного процесу в школі.
Список використаних джерел містить опрацьовані студентом вітчизняні та зарубіжні праці з основної дисципліни та суміжних з нею наук, на які він посилається у своїй роботі.
Курсова робота може містити додатки з матеріалами анкетування, тестами, контрольними роботами, конспектами уроків та протоколами їх аналізу, творчими роботами учнів, виготовленими студентом навчально-методичними матеріалами, протоколами експерименту тощо.
Обсяг курсової роботи становить приблизно 20—25 сторінок машинописного тексту. На виклад основної частини роботи відводиться, як правило, 18 -20 сторінок, на вступ і висновки — по 2-3 сторінки. Список використаних джерел і додатки до обсягу курсової роботи не зараховуються, хоча вони й мають спільну нумерацію з рештою роботи.
Робота повинна бути грамотно написана й охайно оформлена.
Зброшуровану курсову роботу подають науковому керівникові не пізніше ніж за два тижні до захисту.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Оцінювання курсової роботи здійснюється в два етапи. Спочатку з текстом роботи ознайомлюється науковий керівник. Він дає їй попередню оцінку, яка виставляється за чотирибальною системою: відмінно (90-100 балів), добре ( 70-89 балів), задовільно ( 50-69 балів), незадовільно ( до 49 балів) ( додаток 3).
Усі курсові роботи, які були позитивно оцінені науковим керівником, допускаються до захисту. Він проводиться в присутності комісії, до складу якої входять науковий керівник і викладачі відповідної кафедри, та студентів. Комісія виставляє остаточну оцінку за курсову роботу, яка заноситься до залікової книжки, а пізніше — у додаток до диплома. Під час захисту курсової роботи враховується рівень сформованості в студента вміння робити усне наукове повідомлення й давати вичерпні, аргументовані відповіді на запитання членів комісії за темою роботи.
ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Процес виконання курсової роботи складається з кількох взаємопов'язаних за змістом етапів. Усвідомлення завдань, які мають бути вирішені на різних етапах, дасть уявлення про загальну логіку виконання роботи, дасть змогу скласти добре продуманий план дослідження, налагодити самоконтроль. Проте слід підкреслити: незважаючи на те, що виконання будь-якої курсової роботи охоплює згадані етапи, єдиної, уніфікованої схеми цього процесу не існує. Послідовність дослідницьких кроків зумовлена ступенем складності проблеми, що вивчається, специфікою поставленої мети, характером зібраного фактичного матеріалу тощо. До прикладу, в результаті накопичення фактів під час виконання практичної частини може виникнути потреба повернутися до вже опрацьованих літературних джерел, поглянути на них під новим кутом зору або знайти й проаналізувати додаткову літературу. Розглянемо етапи виконання курсової роботи.
ВИБІР ТЕМИ
Вибір теми є першим і дуже відповідальним етапом виконання курсової роботи, від якого великою мірою залежить її успіх. Тематику курсових робіт розробляє й пропонує студентам кафедра. Вона також призначає наукового керівника, який надає студентові наукові й методичні консультації, контролює виконання роботи й готує висновок про її готовність до захисту.
Список тем курсових робіт є досить об'ємним, він охоплює всі найважливіші питання відповідного курсу. Проте студент може просити дозволу писати роботу за власною темою, яка не входить до списку рекомендованих кафедрою, але з якихось причин приваблює його, і з якої він уже має певний науковий матеріал або цікаві міркування. Якщо тема відповідає вимогам щодо тематики курсових робіт, кафедра, звичайно, задовольняє такі прохання.
Вибираючи тему, слід насамперед орієнтуватися на власну зацікавленість тією чи іншою науковою проблемою. Якщо тема приваблює і робота над нею є необхідною ланкою професійної підготовки, виконання курсової роботи може стати захоплюючою справою, в процесі якої можна значно поглибити знання з окремих аспектів методики навчання української мови, з'ясувати своє ставлення до обраної проблеми, набути дослідницьких навичок і вмінь. І навпаки, байдужість до теми зашкодить глибокому розкриттю порушених питань, формуванню власної позиції, виявленню творчого підходу в роботі над темою, що, врешті-решт, позначиться на якості виконання курсової роботи.
Важливо при виборі теми враховувати практичні питання — наявність в бібліотеці навчального закладу літературних джерел, присвячених цій проблемі, необхідних навчально-методичних матеріалів, а також умов для виконання практичної частини.
Слід пам'ятати, що теми курсових робіт не є рівнозначними за складністю. Одні теми потребують дослідження теоретичних питань навчання і виховання, інші мають суто практичний характер. Є теми ширші, які передбачають наявність значного обсягу знань, аналітичних умінь, і вужчі, що дають можливість глибоко й докладно дослідити проблему. Є теми всебічно досліджені й висвітлені у великій кількості літературних джерел, такі, що практично не залишають місця для досягнення власного наукового результату, а є недостатньо розроблені або зовсім не розроблені і їх дослідження потребуватиме значних витрат часу й зусиль, самостійності, творчих пошуків, спостережливості, наполегливості, ґрунтовних знань не тільки з відповідної дисципліни, а й із суміжних з нею наук. Отже, вибираючи тему курсової роботи, слід добре зважити власні сили й можливості. Не завадить консультація з науковим керівником, який знає рівень підготовки студента і може порадити, чи варто йому братися за ту чи ту тему.
СКЛАДАННЯ ОРІЄНТОВНОЇ ПРОГРАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ГРАФІКА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Вибравши тему, слід уважно перечитати літературу до неї, рекомендовану науковим керівником, щоб зрозуміти її смисл і основний результат, а також чітко визначити межі дослідження. Для цього потрібно відповісти на два запитання: 1) про що йтиме мова в курсовій роботі (відповідь на це питання дасть уявлення про об'єкт та предмет дослідження); 2) що саме буде в ній стверджуватися (це питання дасть змогу з'ясувати мету або основний результат роботи). Наприклад, курсова робота «Методика навчання орфографії для вдосконалення вмінь писемного мовлення учнів молодших класів » має бути присвячена навчанню писемного мовлення з огляду на орфографічну грамотність. Проблемою дослідження в цьому випадку буде вдосконалення процесу навчання писемного мовлення. Що саме в цій роботі буде стверджуватися? Те, що існують певні орфографічні правила, які забезпечують правильність сприйняття писемного мовлення. Таку відповідь «підказує» ключове слово заголовка — методика. Отже, вивчення й застосування цих правил на письмі буде головною метою й головним результатом дослідження.
Отже, результатом аналізу теми курсової роботи буде орієнтовне визначення об'єкта, предмета й мети дослідження. У наведеному вище прикладі об'єктом дослідження є процес розвитку мовлення у початкових класах загальноосвітньої школи, а його предметом — технологія або методика навчання орфографічно правильного писемного мовлення молодших школярів.
Завданнями курсової роботи за темою « Система роботи над синонімами та антонімами в молодших класах» можуть бути такі:
проаналізувати та вивчити наукові засади збагачення мовлення молодших школярів синонімами, антонімами;
дослідити особливості використання даних лексичних одиниць в сучасній початковій школі;
скласти методичні рекомендації вчителям початкових класів з проблеми вдосконалення системи роботи над синонімами, антонімами .
Наступний крок — вибір методики дослідження. У дослідженні може бути використана така сукупність методів: аналіз літератури з проблеми, що вивчається; лінгвометодичний аналіз текстів підручників з української мови для певного класу; спостереження за процесом навчання образного мовлення в молодших класах; анкетування учнів для визначення рівнів володіння синонімами та антонімами; аналіз написаних учнями зв’язних висловлювань з використанням синонімів та антонімів.
Цілком можливо, що орієнтовна програма дослідження, складена студентом, буде далеко не такою вичерпною, як описана нами. У студента можуть виникнути труднощі з визначенням конкретних завдань дослідження, розробленням його методики. Цього не треба боятися, адже визначення предмета й мети, основні завдання і методи дослідження будуть уточнені в процесі вивчення літератури, присвяченої проблемі дослідження. На даному етапі досить накреслити основні орієнтири, які визначатимуть напрямок пошуку, дадуть змогу цілеспрямовано вивчати літературу, позаяк їх відсутність призведе до втрати мети, хаотичного нагромадження не пов'язаного між собою матеріалу.
Через надзвичайну важливість орієнтовної програми її слід обов'язково узгодити з науковим керівником. Під час консультації потрібно з'ясувати, коли має відбутися захист роботи і намітити орієнтовний графік її виконання, визначивши черговість, логічну послідовність та зміст етапів роботи, а також термін їх завершення. Планувати слід таким чином, щоб робота була повністю завершена й подана науковому керівникові не пізніше ніж за два тижні до захисту.
Орієнтовний календарний план виконання курсової роботи та графік її виконання подано в додатку 8 даного посібника.
ДОБІР ЛІТЕРАТУРИ
Після того як тема роботи вибрана й осмислена, потрібно проаналізувати стан розробки визначеної проблеми сучасною наукою та з'ясувати, які методи використовували для її вивчення інші дослідники. Для цього слід насамперед підібрати наукову літературу за темою дослідження.
Студент, який починає написання курсової роботи, зазвичай уже має невеликий список літературних джерел. Це література, рекомендована викладачем до відповідної лекції. Проте цих джерел, як правило, недостатньо для написання курсової роботи. Необхідну літературу студент розшукує самостійно.
Добираючи літературу за темою курсової роботи, слід шукати не тільки праці з теорії проблеми, а й публікації про досвід роботи школи над цією проблемою. Слід також пам'ятати, що, крім інформації, яка безпосередньо стосується теми курсової роботи, слід ознайомитися з літературою зі споріднених спеціальностей, аналіз якої може бути корисним для розробки окремих питань теми.
Наукові праці з теми дослідження можна знайти в бібліотеці та в електронній інформаційній мережі Інтернет.
РОБОТА В БІБЛІОТЕЦІ
Доцільно почати пошук літератури з перегляду бібліотечних і систематичних каталогів, які містять відомості про те, які праці з тієї чи іншої галузі знань є в бібліотеці. Якщо студент працює в обласній бібліотеці, він також може звернутися до предметного каталогу. В предметних каталогах картки розміщено в алфавітному порядку предметних слів — тем, яким присвячено книжку, так, як це робиться в енциклопедіях.
Слід ознайомитися з систематичною картотекою газетно-журнальних статей, яка є в кожній бібліотеці. Однак такі картотеки відображають далеко не кожну статтю, надруковану в журналах, тому не варто обмежуватися роботою з картотекою. Потрібно переглянути наукові й науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані наукові праці з теми дослідження («Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Педагогіка», «Початкова школа» тощо). Пошук статей з теми дослідження рекомендуємо починати з перегляду покажчика статей, опублікованих у журналі впродовж певного року. Такий покажчик друкується в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.
Підказати потрібну літературу можуть списки використаної літератури, наведені в кінці журнальних статей і монографій.
Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи тієї проблеми є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Студент може скористатися такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журнальних статей» (розд. 37 «Народна освіта. Виховання. Навчання. Організація дозвілля»), Український реферативний журнал «Джерело» (Серія 3. Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво; розділи «Культура. Наука. Освіта» та «Філософські науки. Психологія»). «Літопис книг» та «Літопис журнальних статей» вміщують бібліографічний опис друкованих видань. Український реферативний журнал «Джерело» також містить реферати.
РОБОТА З ЕЛЕКТРОННИМИ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ
Доступ до мережі Інтернет значно розширює можливості пошуку літературних джерел, зокрема дає змогу знаходи ти й використовувати публікації в наукових і иауково-методичних журналах. Студент, який має можли вість працювати в мережі Інтернет, може ознайомитися з текстами дисертацій, авторефератів, наукових статей або наукових повідомлень, які є в бібліотеках України або ін ших країн, на серверах закордонних університетів, не від ходячи від екрана свого комп'ютера. Він може, наприклад, відвідати Національну бібліотеку України ім. В.І.Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщена велика кіль кість електронних документів у повному текстовому режимі, зокрема повних текстів авторефератів кандидатських дисертацій, опублікованих після 1998 р..
Пошук авторефератів можна здійснювати шляхом введення у відповідний рядок прізвищ авторів дисертаційних робіт, слів із назв і текстів анотацій дисертаційних робіт, шифрів спеціальностей наукових працівників, галузей науки, року публікації автореферату дисертації. Користувач також визначає кількість документів, які будуть виведені на екран. Наприклад, якщо пошук здійснюється за галузями науки, слід натиснути на ліву кнопку «миші» на стрілці вниз у відповідному рядку і, коли на екрані з'явиться вікно з переліком галузей наук, вибрати потрібну галузь, наприклад «Педагогічні науки». Результатом пошуку буде список авторефератів дисертацій з цієї галузі. Вибравши назву автореферату з методики навчання мови, можна ознайомитися з його повним текстом.
СКЛАДАННЯ СПИСКУ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
Знайдену друковану літературу та електронні інформаційні ресурси слід одразу записати в окремий зошит або на спеціальні картки. Опис кожного джерела має бути дуже ретельним, точно відповідати загальноприйнятим правилам (додаток 9) зі збереженням потрібної повноти й послідовності. Нехтування цими вимогами призводить до витрат великих зусиль і часу на наступних етапах роботи, коли виникає необхідність повернутися до праці, або в процесі написання тексту курсової роботи.
ВИВЧЕННЯ ДІБРАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вивчення літератури доцільно починати з праць загального, оглядового характеру: відповідних розділів підручників і навчальних посібників, у яких матеріал викладено в найбільш доступній формі. Такий підхід дає змогу спочатку ознайомитися з коротким і найбільш загальним викладом теми, зосередити увагу на основних питаннях. Усвідомивши логіку теми, можна переходити до спеціальних, вужчих досліджень.
Вивчення книжки або статті складається з кількох послідовних кроків. Читати наукову працю слід починати із загального ознайомлення з нею, під час якого з'ясовуються її проблематика, основні питання й висновки. Якщо це книжка, слід звернути увагу на титульний лист (де і коли видана), прочитати анотацію, переглянути зміст, який розкриє її побудову й дасть уявлення про зміст її розділів. Потім треба прочитати передмову, де йдеться про призначення книжки, про завдання, поставлені автором, та післямову, в якій викладено висновки дослідження. Якщо вивчається наукова стаття або наукове повідомлення, треба спочатку прочитати резюме, відомості про автора, перший та останній абзаци. Попередній перегляд дасть змогу отримати уявлення про коло питань, що розглядаються в науковій праці, і визначити спосіб подальшої роботи з нею, зокрема вирішити, чи потрібно читати її всю, чи достатньо ознайомитися з окремими розділами, сторінками, що читати передусім.
Чітко визначивши мету вивчення наукової праці, тобто усвідомивши, яку саме інформацію можна отримати в результаті вивчення, можна братися до читання книжки або статті. Під час читання необхідно відділяти головні положення. Читання має супроводжуватися критичним аналізом матеріалу: порівнянням позиції автора праці з міркуваннями інших учених, її аналізом з погляду головних методологічних принципів, аналізом логіки дослідження, обґрунтованості вибору методів дослідження, методичної грамотності проведення дослідження, повноти викладу матеріалу тощо. Якщо книжка або журнал є власністю студента або студент працює з ксерокопією, потрібно читати з олівцем або маркерами різних кольорів, підкреслюючи слова, фрази, виділяючи абзаци і ставлячи проти них умовні позначки або занотовуючи в лаконічній формі свої зауваження.
Якщо в тексті трапляються невідомі або не зовсім зрозумілі терміни, слід з'ясувати їх значення, звернувшись до словників або довідників загального чи спеціального призначення. Потрібно взяти за правило — не залишати незрозумілим жодного слова, жодної фрази.
Читання наукової праці обов'язково супроводжується записами. По-перше, це дає змогу краще запам'ятати зміст прочитаного. По-друге, ведення записів, якщо воно не є простим переписуванням, сприяє кращому розумінню сутності праці, що вивчається, адже записам передує етап аналізу, осмислювання, відбору й систематизації матеріалу. Крім того, обмірковування і критичний аналіз прочитаного, які супроводжують ведення записів, є запорукою написання самостійної роботи. Вони не дозволять збитися на переказ опрацьованих джерел, результатом якого є набір положень, фактів, висновків, пов'язаних між собою лише тематично, дадуть можливість узагальнити опрацьований матеріал, оцінити різні погляди на досліджувану проблему і сформулювати свою думку про неї. Нарешті, записи прочитаного є незамінними під час підготовки тексту курсової роботи, основною частиною якого є критичний аналіз літератури з обраної теми. Здійснення такого аналізу потребує від дослідника високої сумлінності у передачі чужих думок, положень, висновків, адже він не має права перекручувати ці думки або приписувати їх комусь іншому. Ось чому без записів у науковій роботі не обійтися.
Існують різні види записів. Вибір якогось одного з них залежить від мети роботи й характеру джерела.
Найкоротшою формою запису прочитаного є план – послідовний перелік питань, які розглядаються в науковій праці. Він може бути простим і розгорнутим. Основне його призначення — допомогти пригадати зміст і структуру книжки або статті.
Є два способи складання плану: один — робота над ним під час читання, другий — складання плану після ознайомлення з книжкою або статтею. У другому випадку план більш послідовний, коротший і дає можливість підсумувати виконану роботу.
Ще одна коротка форма запису — анотація, або дуже стислий виклад змісту наукової праці. Анотація пишеться після того як книжка або стаття повністю прочитана і глибоко проаналізована.
На анотацію схоже резюме. Крім елементів, які мають бути в анотації, резюме містить елементи попереднього рецензування твору. На відміну від анотації, яка коротко характеризує зміст твору, резюме зосереджується на його висновках і має оцінний характер. Резюме й анотація можуть використовуватися разом з іншими формами запису, наприклад виписками.
Складнішою і досконалішою формою записів є тези, тобто чітко сформульовані основні положення прочитаної праці, переважно без доказів, пояснень та ілюстрацій.
Широковживаними є виписки з прочитаного окремих положень, фактів. їх роблять під час читання або після його завершення у формі цитати або вільного викладу. Якщо виписки роблять у формі цитат, то особливу увагу слід зосередити на їх точності, ретельно звірити з оригіналом і обов'язково вказати сторінку, з якої робиться виписка. Слова і фрази, які набрані в цитаті напівжирним шрифтом, у розрядку або курсивом, потрібно відповідно виділити у виписці.
Найдосконалішою формою записів є конспект. На відміну від виписок, у яких фіксуються окремі висновки, думки або факти, конспект відображає весь зміст книжки. Він містить тези, що становлять його основу, лаконічні записи роздумів, доказів, фактичного матеріалу та виписки у формі цитат. Ступінь повноти і подробиці конспектування можуть бути різними, але в будь-якому разі, перш ніж почати конспектувати, слід скласти загальне уявлення про твір, добре обдумати й зрозуміти прочитане. При конспектуванні записують лише основні положення праці, їх логічне та фактичне обґрунтування. Конспектувати особливо важливі положення рекомендується словами автора у формі цитат, узявши їх у лапки і зазначивши в дужках сторінку.
Хоч би яку форму записів студент обрав, він має робити їх зрозумілими, короткими і достатньо повними, щоб не довелося вдруге повертатися до першоджерела.
Для записів можна використати спеціальний зошит або окремі картки, що мають розмір половини або цілого стандартного аркуша паперу. Поряд із записом обов'язково вказують джерело (автора, назву праці, місце видання, видавництво, рік видання), сторінку, з якої робиться виписка, а також тему або проблему, до якої відноситься запис. Записи в зошитах легко оформлювати, вони займають мало місця, їх зручно брати з собою, але важко поповнювати новими матеріалами, критичними зауваженнями тощо. Тому значно зручніший конспект, написаний на картках. Із нього легко взяти окремі записи, його можна доповнити новими висновками. Перевага карток над зошитами полягає також у тому, що вони дають змогу класифікувати зібраний матеріал за розділами роботи, що значно полегшує користування ними. Проте ведення записів на окремих аркушах потребує більшої організованості, адже їх можна розсипати, загубити. Картки групують за темами і зберігають у поштових конвертах або в папках, на яких пишуть назву теми та відповідний пункт плану курсової роботи. Якщо виписку з одного джерела зроблено на кількох аркушах, вони мають бути пронумеровані й скріплені.
За будь-якого способу ведення записів слід залишити широкі поля й писати на одному боці аркуша. Це дасть можливість супроводжувати виписки з літератури занотовуванням своїх роздумів і суджень з того чи того питання, робити необхідні помітки і, в разі необхідності, доповнення. Подібні записи роблять на полях або на зворотному боці картки. Пізніше до них можна буде додати спостереження і фактичні дані, одержані в процесі виконання дослідного завдання, які підтверджують або спростовують висновки авторів прочитаних праць. На верхньому полі картки (або сторінки зошита) слід вказати автора, назву праці, місце видання, видавництво, рік видання й сторінку, звідки взято цитований або викладений своїми словами матеріал, а також номер пункту з плану курсової роботи, з яким співвідноситься виписка. Як правило, на кожній картці робиться одна виписка. Проте картка може містити кілька їх, якщо вони стосуються одного питання або теми.
Відразу після того, як працю вивчено й законспектовано, бажано написати на неї критичну рецензію, в якій висвітлити її актуальність, мету і завдання, коротко викласти і критично оцінити теоретичну позицію автора роботи, зіставивши її з теоретичними поглядами інших учених, проаналізувати методику дослідження, особливості викладу, зробити висновки щодо наукової цінності проаналізованої праці, зазначити те, що може потребувати додаткової перевірки й уточнення, а також те, з чим, на думку рецензента, не можна погодитися. При рецензуванні публікацій, які висвітлюють досвід роботи вчителів, слід виділити ті аспекти проблеми, які вчителі розв'язують успішно, й ті, які викликають труднощі, вказати на типові недоліки, виявлені в роботі, та їх причини.
УТОЧНЕННЯ ПРОГРАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Ознайомлення з літературою має завершитися її попереднім аналізом, який виявить повноту й глибину її дослідження, головні вимоги до її вивчення, аспекти проблеми, які є предметом полеміки різних дослідників, питання, що чекають свого вирішення, а також оцінить висновки та рекомендації щодо їх розв'язання. Такий аналіз дає змогу ще раз уточнити об'єкт, предмет, мету і конкретні завдання.
Після опрацювання джерельної бази уточнюється методика дослідження: з'ясовується, яка сукупність методів найкраще відповідає меті й завданням курсової роботи, визначається процес і техніка його виконання, готуються необхідні матеріали та обладнання (анкети, бланки для відповідей, папір, технічні засоби тощо), вибираються методи обробки та аналізу отриманих даних.
Завдання автора роботи полягає не в тому, щоб формально використати відомі йому методи, а в тому, щоб визначити оптимальний їх набір. Зробити це студентові, який не має досвіду ні розробки, ні застосування конкретних методик, досить важко. Тому слід дуже уважно ознайомитись із характеристикою різних методів наукового дослідження та способів підвищення ефективності їх застосування (див. список рекомендованої літератури). Слід зважити на власні можливості, практичний досвід, наявність або брак навичок безпосереднього спілкування з дітьми певного віку, вміння викликати людей на відверту розмову, а також зацікавленість в опануванні тим чи тим методом дослідження. Крім того, автор курсової роботи може скористатися методикою дослідження, описаною у вивченій ним літературі. Звичайно, посилання на автора методики є обов'язковим.
Уточнений варіант програми дослідження слід погодити з науковим керівником. На цій самій консультації потрібно з'ясувати, в якій школі і в якому класі виконуватиметься практична частина.
ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЧАСТИНИ
Мета практичної частини роботи — отримати конкретні дані про стан навчального або виховного процесу в конкретному навчальному закладі.
Виконання практичної частини роботи складається з трьох етапів, що відрізняються завданнями, які вирішуються на кожному з них. Опишемо ці етапи.
Найважливіша мета дослідника на першому етапі — зібрати факти і матеріали. Для цього використовують такі методи, як анкетування, спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, тестування, нескладний експеримент. Через відсутність у студента досвіду їх використання можна рекомендувати спочатку випробувати розроблену ним методику на 2-3-х учнях. Такий підхід має кілька переваг. По-перше, відразу стає зрозуміло, наскільки вдало розроблено методику дослідження. По-друге, проаналізувавши результати випробувань, можна внести корективи у зміст або процес виконання дослідження до того, як у ньому братиме участь більша частина учнів. По-третє, студент дістає можливість набути певного попереднього досвіду застосування методики.
З самого початку дослідження слід установити певний порядок обліку отриманих даних і ведення записів спостережень і суворо дотримуватися його. Це можна робити у
09.12.2018 15:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора