Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
ОБД
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ………………………………………………….6
1.1. Гроші: особливості і специфіка правового регулювання………………….6
1.2. Зміст інституту грошового обігу та грошової системи…………………..10
РОЗДІЛ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ ЯК ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ…………………………………………………………………..15
2.1. Система нормативно-правового регулювання грошового обігу………...15
2.2. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу…...17
2.3. Організація та здійснення регулювання грошового обігу……………….19
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….23
ВИСНОВОК………………………………………………………………………...30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….33
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..36
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процес розбудови Української держави на сучасному етапі характеризується суттєвою зміною політичної й економічної інфраструктури суспільства. Важливим напрямом таких перетворень є формування грошової системи країни. Із здобуттям незалежності в Україні розпочався тривалий процес створення власної грошової системи, яка є невід’ємним атрибутом суверенної держави. Цей процес фактично завершився після проведення заключного етапу грошової реформи у вересні 1996р., метою якої було введення повноцінної національної валюти - системоутворюючого елемента грошової системи України. Публічна важливість стабільності грошової системи знайшла відображення у закріпленні в Конституції України забезпечення стабільності гривні в якості основної функції Національного банку України як центрального банку держави. Тема курсової роботи «Правове регулювання грошового обігу» є досить цікавою, сучасною і актуальною.
Кожна держава використовує гроші як один з важливих елементів впливу на економіку. За допомогою грошей держава здійснює контроль за господарством країни, за мірою праці і споживання. Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг.
Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу.
Грошова система нашої держави складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.
Грошова система нашої держави складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в організації та функціонуванні грошової системи відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.
Правові основи організації грошового обігу в Україні закладені в Конституції України та в Законах України «Про Національний банк України». Забезпечення стабільного грошового обігу як головне завдання Національного банку України (далі - НБУ), визначене Конституцією України, потребує пошуку шляхів удосконалення правового забезпечення. Механізм регулювання грошового обігу закладається в грошово-кредитній політиці, яка розробляється центральним банком країни. Грошово-кредитну політику відповідно до Закону України «Про Національний банк України», слід тлумачити як систему заходів із регулювання грошового обігу та кредиту, які спрямовані на економічне зростання, стримування інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення, регулювання платіжного балансу з метою збалансування і задоволення суспільного попиту на гроші.
Об’єктом дослідження курсової роботи виступає грошова система України як організаційно-правова форма грошового обороту.
Предметом дослідження курсової роботи є теоретичні й методологічні проблеми правового регулювання грошової системи України.
Метою дослідження курсової роботи полягає в правовому регулюванні грошового обігу в Україні.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
розглянути теоретичні аспекти грошей: особливості і специфіка правового регулювання;
вивчити роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу;
дослідити організацію та здійснення регулювання грошового обігу держави;
проаналізувати проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні.
Теоретичною основою курсової роботи є праці вчених із загальної теорії держави і права, державного управління, адміністративного, фінансового, банківського й цивільного права, економічної теорії, галузевих економічних наук, загальної теорії систем.
Структура курсової роботи: складається зі вступу, трьох розділів, підрозділів, висновків та списку використаних джерел і має загальний обсяг роботи 37 аркушів.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ
1.1.Гроші: особливості і специфіка правового регулювання
У функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг у державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством, і складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування; масштабу цін; видів законних платіжних засобів; платіжного обороту та його організації; механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Грошова система України характеризується тим, що вирішальну роль в організації та функціонуванні її відіграють Верховна Рада України та Національний банк України.
Правові основи організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в Законах України “Про Національний банк України”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [1].
Основними завданнями правового регулювання грошового обігу в Україні є:
а) забезпечення чіткого розмежування повноважень і відповідальності в сфері грошового обігу між органами держави;
б) забезпечення органам держави за допомогою норм оперативно регулювати і контролювати грошовий обіг в країні;
в) підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготівковим грошовим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни.
У ст. 92 Конституції України передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.
У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду Національного банку України.
У Конституції України також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України е гривня, забезпечення стабільності якої є основною функцією Національного банку України.
Важливу роль у створенні грошової системи в Україні відіграв Указ Президента України “Про грошову реформу в Україні” від 25.08.96, яким було введено в обіг національну грошову одиницю - гривню, яка забезпечила економіку національною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 25, 50 і 100 гривень. Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений у розділах IV і V Закону України “Про Національний банк України”. В ст. 25 цього Закону зазначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики е регулювання обігу грошової маси через :
визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;
відсоткову політику;
рефінансування комерційних банків;
управління золотовалютними резервами;
операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;
регулювання імпорту та експорту капіталу;
емісію власних боргових зобов’язань та операції з ними. Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покладається на Національний банк України, який відповідно до ст. 33 Закону України “Про Національний банк України” здійснює такі повноваження щодо організації готівкового грошового обігу:
виготовлення та зберігання банкнот і монет;
створення резервних фондів банкнот і монет;
розробка номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;
встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;
визначення вимог щодо технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ;
визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій.
За Національним банком закріплено монопольне право здійснення емісії національної валюти та організація її обігу. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, а й вилучення з обігу.
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.
Банкноти і монети, випущені Національним банком, є безумовними зобов’язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.
Гривня (банкноти і монети) як національна валюта е єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається всіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.
Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком. Національний банк не може обмежувати прав суб’єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантованих їм законом.
Національний банк, комерційні банки зобов’язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних. ознак платіжності, грошові знаки. Порядок вилучення грошових знаків, обміну зношених, пошкоджених грошових знаків встановлюється Національним банком.
Національний банк зобов’язаний офіційно через засоби масової інформації повідомляти про вилучення з обігу грошових знаків України.
Відповідно до чинного законодавства (ст. 40 Закону України “Про Національний банк України”) НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки; координує організацію розрахунків; дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків за допомогою електронних документів; забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, а також дає дозвіл на проведення їх через прямі кореспондентські відносини комерційних банків та через їхні власні розрахункові системи.
Важливу роль у становленні правової основи взаємовідносин між суб’єктами господарювання і банками з приводу функціонування банківських рахунків та порядку переказу грошей відіграє Закон України від 5 квітня 2001 року “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні”. В цьому законі визначені загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України та відповідальність суб’єктів і захист інформації при проведенні переказу грошей.
Отже, грошова система створюється державою в особі зазначених вище органів і має нормативно-правовий характер. Національний банк провадить суворе розмежування сфер готівкового і безготівкового грошового обігу на території України, надаючи особливого значення нормативному регулюванню готівкового грошового обігу.
Основними нормативними документами, прийнятими НБУ, в цій сфері є: Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України; Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; Правила організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками в національній валюті; Інструкція з організації емісійно-касової роботи в установах банків України; Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
1.2.Зміст інституту грошового обігу та грошової системи
Грошова система - це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки.
Грошова система - це історично сформована в кожній країні і законодавчо встановлена державою форма організації грошового обігу.
Грошовий обіг - це безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і засобу платежу.
Елементами грошової системи є:
грошова одиниця, тобто міра грошей, прийнята в країні за одиницю (гривня, долар і т. д.);
масштаб цін, тобто вагова кількість грошового металу, прийнята в країні в якості грошової одиниці і її складових частин;
емісійна система, тобто установи, що випускають гроші і цінні папери;
види грошових знаків, тобто система кредитних паперових грошей, розмінних монет, які є законними платіжними коштами в обороті;
інститути грошової системи, тобто державні та недержавні установи, регулюючі грошовий обіг [6, с.34].
Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна об'єктивно зумовлена грошова маса, також він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін і швидкістю обороту грошей.
Грошовий обіг здійснюється у рамках грошової системи кожної країни; неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу. За його допомогою здійснюється розширене відтворення. Поряд з кредитом та фінансами він виступає складовою частиною єдиного грошового обороту і водночас становить самостійне економічне явище, що має свою особливу специфіку й механізм впливу на економіку. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі суспільного відтворення, грошовий обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.
Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:
грошову одиницю;
види державних грошових знаків;
масштаб цін;
валютний курс;
порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
регламентацію безготівкового грошового обігу;
правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
державний орган, який здійснює грошово - кредитне й валютне регулювання (Дод. А) [7, с.21].
Грошова одиниця - це встановлений законодавством грошовий знак, що є засобом виміру та вираження цін усіх товарів. Як правило, грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. У переважній більшості країн для цього використовується десятинна система поділу. Приміром, 1 гривня = 100 копійок, 1 долар = 100 центів, 1 фунт стерлінгів = 100 пенсів тощо.
Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, у грошовій системі представляють, в основному, кредитні гроші у вигляді банкнот і розмінних монет та паперових грошей у формі державних казначейських квитків.
Масштаб цін. Масштаб цін колись означав вираження суспільної вартості у грошових одиницях, що опирався на фіксовану державою вагову кількість грошового металу у грошовій одиниці. Якщо на внутрішньому ринку виникає невідповідність між товарною й грошовою масою, то національна валюта, як правило, втрачає офіційно зафіксований державою паритет по відношенню до іноземних валют, а деякі країни взагалі відмовилися від встановлення офіційного масштабу. Масштаб цін в цих умовах визначається як певна кількість товарної маси, що приймається за одиницю, а остаточно складається під впливом взаємодії попиту й пропозиції. Його функцією стало завдання служити засобом виміру вартостей товарів за допомогою цін.
Валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн, що визначається, їх купівельною силою. Валютний курс характеризується еквівалентною сумою, ціною грошової одиниці однієї країни, що виражена у грошових одиницях іншої країни. Залежно від типу грошової системи, рівня розвитку ринкових відносин, економічного і соціально - політичного стану суспільства можуть застосовуватися: фіксовані валютні курси; плаваючі системи валютних курсів; системи валютних коридорів.
Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Такі регулювання держава здійснює за допомогою актів внутрішнього законодавства та врахування економічного і валютного становища країни.
Регламентація безготівкового грошового обороту - це функція держави і НБУ, яка реалізується через:
встановлення порядку використання грошей, що знаходяться на рахунках банків;
держава визначає сфери, у яких платежі виконуються шляхом безготівкового перерахування коштів з одного рахунку на інший;
держава законодавчо визначає способи платежу, форми розрахунків, порядок платежу тощо [5, с.19].
Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. У цій сфері НБУ виконує такі функції:
здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
контролює дотримання затвердженого Верховною Радою ліміту зовнішнього.. (не знаю) нього державного боргу України;
визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентів;
нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
визначає способи встановлення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених в іноземній валюті або у розрахункових (клірингових) одиницях.
Державним органом, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання є Національний банк України, який за основу своєї діяльності визначає:
забезпечення стабільності національної грошової одиниці гривні;
розробляє і реалізує грошово-кредитну політику та здійснює контроль за повсякденною її реалізацією;
стимулює розвиток і зміцнення банківської системи України;
формує забезпечення ефективного і безперебійного функціонування системи розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів.
Отже, національна грошова система - це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні, в тому числі й порядок емісії національних грошових знаків. Національна грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона регулюється законами держави та іншими юридичними актами. Сучасна національна грошова система України - це грошова система ринкового типу [9, с.25].
РОЗДІЛ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ ЯК ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2.1.Система нормативно-правового регулювання грошового обігу
Система нормативно-правового регулювання грошового обігу, як і система банківського права складається з кількох рівнів. На першому рівні звичайно - норми Конституції України, на другому - законів, і на третьому розташовані підзаконні нормативно-правові акти - постанови, інструкції, положення, розпорядження, накази і ін.
Важливу роль в організації грошового обігу відіграють норми Конституції України. В ст. 92 Конституції України передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про поштовий зв’язок”, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів [3].
Слід зазначити, що конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачений в розділах IV і V Закону України «Про Національний банк України».
Вони визначають єдині підходи до ведення касових операцій, порядок приймання і видавання готівки з кас підприємств та організацій із застосуванням необхідних касових документів для оформлення цих операцій (прибуткові та видаткові ордери, касові книги тощо), передбачають забезпечення схоронності цінностей, здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, встановлюють відповідальність суб'єктів господарювання за її порушення тощо.
Вказані документи регламентують також основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання:
обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних грошових коштів у банківських установах;
вільне одержання всіма клієнтами готівки з власних банківських рахунків без подання обгрунтовувальних документів;
здійснення розрахунків як у безготівковому порядку, так і в готівковій формі;
обмеження розмірів готівки, що перебуває в касах підприємств через установлення їм лімітів залишку готівки в касі;
можливість використання касового виторгу (поточних надходжень).
На державному рівні з метою поліпшення стану готівкового обігу та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, Указами Президента України від 12 червня 1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та від 11 березня 1996 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 12 червня 1995 р.» передбачено застосування до юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - штрафних санкцій у разі порушення ними встановлених норм і правил з регулювання обігу готівки. Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах порушники штрафуються у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Визначена також санкція (50 неоподатковуваних мінімумів) до установ комерційних банків за невстановлення ними суб'єктам господарювання лімітів залишку готівки в касі.
Крім того, статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено застосування штрафних санкцій до посадових осіб - суб'єктів господарювання за порушення ними касової дисципліни, які встановлюються органами державної контрольно-ревізійної служби за поданням зазначених вище органів [23, с.112].
2.2. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу
Грошова система створюється державою в особі уповноважених органів і має нормативно-правовий характер. Ключову роль в організації та функціонуванні грошової системи держави відіграють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.
Згідно з чинним законодавством Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет.
Національний банк України розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає систему захисту, платіжні ознаки. Для друкування паперових грошей (банкнот) у м. Києві весною 1994 р. була введена в дію Банкнотна фабрика на базі найсучаснішого імпортного устаткування. Вона стала 68-м у світі підприємством із виготовлення паперових грошей. Восени того самого року на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних виробництв створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України. У 1997 р. було завершено будівництво Малинської фабрики банкнотного паперу. Технологічне обладнання фабрики дає змогу виготовляти банкнотний і захищений папір із круглосітковим локальним багато-тоновим водяним знаком, двома захисними волокнами, планшетами та іншими елементами захисту. З уведенням у дію фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл із виробництва грошей.
Національним банком України створене монетне виробництво, на якому із застосуванням найсучасніших технологій та устаткування карбуються (починаючи з 1997 р.) монети масового обігу, пам'ятні та ювілейні. Перша ювілейна монета України з'явилася в обігу в 1995 р. (карбувалася за кордоном). Виготовлена з мельхіору, вона була присвячена 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Першою ювілейною монетою з гривневим номіналом стала мельхіорова монета номінальною вартістю 2 грн., присвячена 200-річчю одного з кращих дендрологічних парків України - «Софіївки». Монета введена в обіг у 1996 р. 1997 р. ознаменувався введенням в обіг перших українських золотих монет - «Т. Г. Шевченко» і «Києво-Печерська лавра».
Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу на території України. Він установлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій [20, с.28].
За Національним банком закріплено монопольне право здійснювати емісію національної валюти та організовувати її обіг. Йому належить не тільки виняткове право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організація їх обігу, але й вилучення з обігу.
Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.
Банкноти і монети, що випущені Національним банком, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами.
Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує ніші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Умови та порядок обміну гривні на іноземну валюту встановлюється Національним банком. Національний банк не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
2.3. Організація та здійснення регулювання грошового обігу
Національний банк України організує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковими розрахунками є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без використання готівки і лише незначна (5-7 %) - готівкою.
Чинні законодавчі й нормативні акти з питань готівкового обігу та порядок ведення касових операцій для підприємств і організацій можуть змінюватися і вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов діяльності суб'єктів господарювання, які регулюються чинним законодавством та затверджуваними в установленому порядку нормативними документами відповідних міністерств і відомств.
Організація обороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотримання правил приймання, схоронності і використання готівки господарством. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повинні зберігати на них свої вільні кошти.
Зберігання коштів підприємств і організацій у банківських установах створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективного використання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшій оперативності у задоволенні потреб суб'єктів господарювання в готівці для здійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під час витрачання готівки.
З метою максимального зменшення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх із цих кас) суб'єктам господарювання дозволено залишати у своїх касах готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати для необхідних господарських потреб грошовий виторг (крім виплати заробітної плати і дивідендів - доходу). Ліміти залишку готівки в касі встановлюються суб'єктам господарювання щорічно на основі поданих ними до комерційних банків заявок - розрахунків установленої форми й за необхідності (якщо є звернення клієнта) можуть протягом року переглядатися. У разі неподання цих розрахунків установи банків самостійно встановлюють такі ліміти суб'єктам господарювання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян [31, с.113].
Установи банку мають право також одержувати від підприємств та організацій дані про їхні касові обороти за джерелами надходжень і цільовим призначенням витрачання коштів. Крім того, виконання положень указаних документів контролюється також органами державної податкової адміністрації, фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ.
Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг. У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на території країни:
найменування національної грошової одиниці;
види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;
встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;
порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.
Гроші існують у вигляді готівки (грошові знаки) або у безготівковому вигляді (записи на рахунках у банках). Грошові знаки випускають у вигляді банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Вони обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави.
Платіжна система - це набір платіжних інструментів, банківських процедур і міжбанківських систем переказування коштів, поєднання яких, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, регламентує використання цих інструментів та механізмів, забезпечує грошовий обіг. Згідно з чинним законодавством платіжна система є платіжною організацією її членів та сукупністю відносин, що виникають між членами при переказуванні грошей. Обов'язковою функцією платіжної системи є переказування грошей для забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг.
На платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одного оператора економіки до іншого [30, с.11].
Правила, які визначають діяльність платіжної системи (за винятком внутрішньобанківської):
організаційна структура платіжної системи;
умови членства;
порядок вступу і виходу із системи;
принципи виконання документів на переказ;
принципи відкликання документів на переказ;
порядок розв'язання спорів;
управління ризиками в системі;
система страхування;
система захисту інформації тощо.
Види платіжних систем:
міжнародні
державні:
за правовою ознакою засновника - банківські та небанківські
Державні банківські платіжні системи включають:
системи міжбанківських розрахунків;
системи масових платежів;
внутрішньобанківські платіжні системи.
Функціонування грошових потоків, наявність закономірності руху грошової маси забезпечуються організаційною єдністю системи учасників грошового обороту. Ця організаційна єдність проявляється в професійності суб'єктів банківської системи, які забезпечують грошовий оборот.
Важливим є визнання рівнозначного характеру готівкових і безготівкових грошей. Тому безготівкові гроші повинні легко і вільно, але з дотримання визначених правил, трансформуватись у готівкові і навпаки [27, с.102].
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ
Стабільність грошового звернення означає рівність двох потоків, що утворюють “кровообіг” національного господарства: потоку товарів, послуг і потоку грошей.
Грошове звернення було стабільно за доби золотого стандарту. Коли в покупців і продавців з'явилося зайве кількість золотих монет, то останні перейшли у ряд скарбів. Якщо гроші знову були потрібні для купівлі-продажу товарів, всі вони витягувалися з місця накопичення та надходили в звернення. Усе це позначалося на тривалої стійкості цін. Але зі скасуванням золотого стандарту запровадженням сучасних коштів грошове звернення перестав бути стабільним [11, с.20].
Отже найголовнішим проблемою грошового обігу субстандартні та всієї фінансової систем є інфляція.
Чинники інфляції за пропозиції грошей можна розгледіти так:
А.Внутрішні чинники:
а) держава, зазвичай, перевищує свої витрати над доходами (утворюється бюджетний дефіцит). Для покриття дефіциту уряд зазвичай збільшує внутрішній державний борг (випускає продає державні цінних паперів); отримує кредити, які потім доводиться розплачуватися;
б) центральний банк допускає надмірну емісію грошей, щоб покривати зростаючі потреби держави у грошах;
в банки здійснюють кредитну експансію (дають кредити понад нормальної можливості боржників повернути борги).
Б.Міжнародні чинники:
а) держава збільшує свій зовнішній борг (позичає іноземні валюти);
б) банки ведуть обмін іноземних валют на національну валюту (це означатиме додатковий випуск національної валюти) [11, с.21].
Отже, головними винуватцями інфляції є держава й підлеглі йому фінансові установи.
Основними ініціаторами інфляції (з позиції попиту грошей) є монополії, великі корпорації, і навіть той, хто викликає збільшення витрат і на міжнародній арені. Інфляція жива тому, що постійно діють чинники, що порушують рівність пропозиції з попиту грошей. Тому дане “захворювання” невиліковно. Отже, реальна тільки така завдання - зробити інфляцію керованої, та її рівень помірним [12, с.17].
У період становлення в Україні правової держави та становлення ринкової економіки, подолання адміністративного всевладдя колишніх структур фінансових органів у сфері грошових відносин і їх чітке правове регулювання має величезне значення. «Правове регулювання - найважливіший інструмент управління суспільством».
Ускладнення економічного і соціального життя суспільства, забезпечення гарантій прав, свобод, обов'язків громадян, зміцнення правопорядку і дисципліни зумовлюють підвищення ролі правового регулювання. У міру розвитку розрахунково-грошових відносин, зміцнення ринкової економіки все більшого значення набуває механізм правового регулювання грошових розрахунків.
Безліч проблем є в правовому забезпеченні розрахунково-грошових відносин. Однією з проблем є недостатність у регулюванні діяльності фінансових структур на рівні наявних нормативних актів, які в даний час суперечать один одному, їх тлумачення представляє велику складність, застаріли і неадекватні потребам ринкової економіки.
Зміни, що відбуваються в фінансово-кредитній та банківській системах обумовлюють постійний пошук механізмів реалізації грошово-кредитної політики в Україні. Для стабілізації сфери грошового обігу існує необхідність розробки стратегії проведення грошово-кредитної політики, особливо в кризовий та посткризовий періоди, що має сприяти сталому економічному розвитку країни. Світова практика нагромадила значний досвід грошово-кредитного регулювання, тому важливим є його врахування при розробці та реалізації грошово-кредитної політики в Україні.
Звичайно, відпрацювання будь-яких універсальних правил проведення грошової політики є досить проблематичним, оскільки макроекономічна ситуація як в масштабах світової економіки, так і в Україні, схильна до істотних змін. Питання вибору оптимальної політики в системі грошово-кредитного регулювання і доцільності модернізації того, що вже застосовується, практично ніколи не втрачало актуальності.
Нестабільність ринкової економіки, що розвивається, відсутність єдиного розуміння функціонування трансмісійного грошового механізму ускладнюють застосування ряду традиційних моделей грошово-кредитного регулювання. Багато країн світу вже мають певний досвід в реалізації оновлених моделей грошового регулювання.
Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні в своїх працях досліджували А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, А. Данилснко, В.Лагутіна. В.Литвицький, А. Мороз, М.Пуховкіна, О. Шарова та ін. Однак, окремі аспекти грошово-кредитної політики, її реалізації та розробки малодосліджені і потребують подальшого вивчення [4, с.38].
Формування грошово-кредитної політики має теоретичне і практичне значення в умовах розвитку ринкової економіки в Україні. Дедалі більшого значення набуває роль Національного Банку України, як центру державного регулювання та монетарні методи впливу на економічні процеси. Таким чином зростає значення пошуку нових шляхів вирішення проблем грошово-кредитної політики, яка є основним ринковим регулятором стабільності і економічного розвитку та визначає напрями регулювання економіки, особливості економічних систем, завдання та межі державного втручання в економіку.
Сучасна грошово-кредитна політика змінює межі свого впливу, оскільки взаємодіє із бюджетно-фіскальною політикою. У ринкових економіках грошово-кредитна політика поряд з бюджетно-фіскальною політикою визначає та формує основні параметри функціонування національних економік. Відповідно до методологічних підходів грошово-кредитна політика розмежовується на два основні напрями: прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу.
До факторів, які впливають на грошово-кредитну політику України можна віднести:
проблемність взаємодії між центральним банком і урядом;
відсутність достатніх умов для нормальної роботи альтернативних валютному каналів монетарної трансмісії;
суперечлива ідеологія підтримки банківської системи в ситуації кризи;
несприятливе інституційно-правове середовище в державі, що знижує ефективність спеціальних цільових антикризових інструментів грошово-кредитної політики (недостатня прозорість добору одержувачів кредитів рефінансування, недостатньо жорсткі вимоги до заставної бази);
неконтрольований переплив частини наданих кредитів рефінансування на валютний ринок (неефективність валютних інтервенцій в частині впливу на обмінний курс внаслідок їх доступності для обмеженого кола фінансових установ);
інституційні перешкоди на шляху рекапіталізації банківської системи за рахунок приватного капіталу, що посилює навантаження на грошово-кредитну політику і бюдж...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора