Основні методологічні питання статистики основних засобів. Курсова робота з Менеджмент. Робота № 530843

Перехід до торгівельного партнера Binance

Основні методологічні питання статистики основних засобів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національного університету водного господарства та природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:

2015

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Менеджмент

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА З дисципліни „Статистика” на тему: „Основні методологічні питання статистики основних засобів” Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS Рівне – 2015 Національний університет водного господарства та природокористування Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту Кафедра економіки підприємства ЗАВДАННЯ на курсову роботу з дисципліни "Статистики" Студентці Тема: ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ Зміст курсової роботи Вступ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ Загальні висновки Використана література Дата видачі "__"__________20__р. Дата захисту "__" _________20__р. Керівник ________/____________/ Студент ______________ (підпис) (прізвище) (підпис) Зміст Вступ……………………………………………………………………………………4 Розділ 1. Теоретична частина……………………………………………………….6 1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних фондів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання……………...6 1.2. Класифікація основних фондів, їх особливості в окремих галузях народного господарства. Види оцінок основних фондів. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів………………………………………8 1.3. Статистичне вивчення утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів…………………………………………………………….9 1.4. Система показників стану, руху і використання основних виробничих фондів, озброєність праці основними фондами…………………………………..12 Розділ 2. Розрахункова частина…………………………………………………...16 Завдання 1……………………………………………………………………….....17 Завдання 2………………………………………………………………………….19 Завдання 3…………………………………………………………………………..21 Завдання 4…………………………………………………………………………..23 Завдання 5…………………………………………………………………………..26 Завдання 6…………………………………………………………………………..28 Завдання 7…………………………………………………………………………..29 Висновки……………………………………………………………………………...31 Список використаної літератури………………………………………………….32 Вступ Основні і оборотні виробничі фонди - важлива складова частина національного багатства та один з важливих елементів потенціалу країни. Основні фонди багатократно використовується у виробничому процесі і переносять свою вартість на готовий продукт частинами. Зростання оснащеності підприємств основними виробничими фондами вимагає статистичного вивчення ефективності їх використання. Оборотні фонди (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо) повністю споживання при виробництві продукту в границях кожного виробничого циклу, а їх раціональне використання сприяє підвищенню рівня економічної ефективності підприємств. У завдання статистики основних і оборотних фондів входить: визначення обсягу національного багатства; класифікація та статистична оцінка основних фондів; вивчення структури основних фондів, тобто характеристика співвідношення окремих їх класифікаційних елементів; розрахунок показників стану, відтворення та використання основних фондів; визначення показників економічної ефективності введення в дію об’єктів основних фондів та технологічних процесів; розрахунок показників використання оборотних виробничих фондів. Метою курсової роботи є формування і закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження основних засобів і виробничого устаткування. Основні фонди - це сукупність вироблених суспільною працею матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду. Основні фонди підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди. Не належать до основних фондів: 1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості; 2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних фондів, може змінюватися Міністерством фінансів України; 3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості; 4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби; 5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, – дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів. Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці. Розділ 1. Теоретичні основи вивчення статистики основних засобів (теоретична частина) 1.1. Соціально – економічне значення статистичного вивчення основних засобів і основні напрямки підвищення ефективності їх використання. Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні. Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент, багаторічні насадження. До основних фондів відноситься інвентар й інстру-мент вартістю більше 15 неоподаткованих мінімумів доходу громадян або терміном служби більше одного року незалежно від їх вартості. До основних фондів не відносяться спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини па відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються. Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов'язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції тобто багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів. Кількість продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниженні собівартості продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов'язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20 %, транспортні витрати – 10-12 відсотків. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання - амортизації, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень. Таким чином, в умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами: а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року - екстенсивний шлях; б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу - інтенсивний шлях. Збільшення часу роботи машин і обладнання протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід на дво-трьох змінну роботу); скорочення величини змінних і внутрізмінних простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт тощо. Інтенсивність використання виробничих фондів досягається за рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікації кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів. Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій. [2] 1.2. Види оцінок основних фондів. Генеральні інвентаризації і переоцінки основних фондів. Основні фонди (виробничі та невиробничі) функціонуючи на протязі довготривалого часу поступово втрачають свою вартість через моральне і фізичне їх зношення. Оцінка основних фондів в вартісному вираженні може бути різною в залежності від часу і стану фондів. В залежності від часу розрізняють первісну і відновну вартість основних фондів, а від стану – повну вартість (в новому стані) і остаточну (з врахуванням зносу). Повна первісна вартість – вартість основних фондів в момент їх придбання, тобто сума фактичних затрат, вироблених на будівництво, придбання, перевезення і монтаж до початку вводу їх в експлуатацію. Ця оцінка залишається незмінною на протязі всього терміну їх функціонування до моменту переоцінки, після чого облік ведеться по сучасній відновлюваній вартості. Показники повної початкової вартості основних фондів використовується як для нарахування суми амортизації, так і для їх обліку на балансах підприємства. Повна відновна вартість – це сума затрат, необхідних для виробництва основних фондів в новому виді в сучасних умовах. Відновна вартість основних фондів встановлюється в результаті їх інвентаризації і переоцінки. Ця вартість може бути більшою або меншою від повної початкової суми в залежності від того як змінюються ціни. Показники відновлювальної вартості основних фондів використовується для аналізу їх відтворення, а також є основною характеристикою основних фондів у системі національних рахунків. Остаточна (за виключенням зносу) вартість, як первісна, так і відновна, встановлюється шляхом відрахування із повної вартості основних фондів суми зносу, яка вже перенесена на продукцію в процесі виробництва у вигляді амортизації. При цьому окремо обчислюють первісну вартість за відрахуванням зносу і відновну вартість за відрахуванням зносу. Для забезпечення робіт з капітального ремонту та модернізації або повного відновлення основних фондів поводять амортизаційні відрахування. Сума амортизації враховується у собівартість продукції, так як амортизаційний фонд формується з відрахувань від її реалізації. Балансова вартість основних фондів – це їх сума врахована на балансі підприємства. Сюди включають суму відновлювальної вартості основних фондів на момент останньої переоцінки та повної початкової вартості, введення в дію основних фондів після цієї переоцінки. Облік основних фондів за їх відновною вартістю може бути виконаний тільки на основі одночасної інвентаризації і переоцінки. Підсумки інвентаризації і переоцінки основних фондів мають велике народногосподарське значення. Однакова оцінка основних фондів дозволяє правильно визначити рівень використання основних фондів і рентабельності виробництва, а також служить надійною статистичною базою для уточнення і вдосконалення системи амортизаційних відрахувань. Переоцінка основних фондів - це доведення залишкової вартості основних засобів до справедливої. 1.3. Статистичне вивчення утворення і використання амортизаційних фондів. Баланси основних фондів підприємства. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: а) придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; б) самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; в) проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників: 1. очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності; 2. передбачуваний фізичний i моральний знос; 3. правові обмеження щодо термінів використання. Усі ці критерії досить суб’єктивні, отже, оспорити встановлені підприємством терміни експлуатації неможливо. При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати: а) очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; б) фізичний та моральний знос, що передбачається; в) правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. 1) Метод зменшення залишкової вартості. Суть його в тому, що на початку експлуатації основних виробничих фондів засоби суми нарахованої амортизації значно перевершують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміна служби об’єкта. Використовуючи цей метод, виходять з того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють більш ефективно, доти вони ще нові і мають високий виробничий потенціал. З часом, витрати на ремонт збільшаться. Це приведе до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні відрахування з часом залишається практично незмінною на протязі кілька років. В результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою тривалий період часу. Тому цей метод застосовують для тих засобів, які схильні до впливу швидкого морального зносу внаслідок науково-технічного прогресу – комп’ютери, принтери, ксерокси, та інша електроніка.Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість. Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один – податковий. 2) Прямолінійний метод. Згідно цього методу амортизуючи вартість об’єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти. 3) Метод прискорення зменшення залишкової вартості. При цьому методі ліквідаційна вартість об’єкту не враховується. Цей метод економічно більш виправданий по відношенню до активної частини, наприклад, машини, механізми, верстати та інше виробниче обладнання. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; 4) Кумулятивний метод. Цей метод називають методом списання вартості по сумі кількості років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. 5) Виробничий метод. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і термін часу нема ніякої ролі в процесі начислення. Найбільш доцільно використовувати цей метод по відношенню до транспортних засобів. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. 6) Податковий метод. Застосовується тоді коли бухгалтери бажають зменшити обсяг облікової роботи і об’єднати бухгалтерський і податковий способи нарахування амортизації. Іншими словами, коли мова йде тільки про мету начислення амортизації а не облік засобів в цілому. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду . Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набрання чинності цим Законом за такими нормами (у розрахунку на календарний рік): Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. 1.4. Система показників стану, руху і використання основних виробничих фондів, озброєність праці основними фондами. Збільшення обсягу виробництва, підвищення його ефективності досягається значною мірою за рахунок поліпшення використання діючих засобів праці. При цьому збільшення обсягу виробництва досягається без додаткових капітальних вкладень, забезпечується економія трудових і матеріальних ресурсів. Удосконаленню техніки і поліпшення її використання виступають основні фактори підвищення продуктивності праці, зростання суспільного продукту. У цих умовах виникає необхідність об'єктивної оцінки рівня використання основних виробничих фондів і його статистичного вивчення. Для характеристики використання основних фондів застосовують систему показників, в якій виділяють загальні і часткові. Використання тих чи інших показників залежить від цілей аналізу. Для народного господарства, окремих його галузей узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів визначають як відношення ВВП або чистої продукції до суми нарахованої амортизації, яку характеризує споживання засобів праці в виробничому процесі. Цей показник водночас виступає як частковий показник ефективності суспільного виробництва. По окремих галузях, підприємствах (об'єднаннях) загальним показником використання основних фондів виступає амортизаціоємність виробництва, яка розраховується як відношення суми амортизації за період (як правило, за рік) до обсягу продукції за цей період. Чим менше приходиться амортизації на одиницю продукції, тим нижчою буде собівартість продукції і тим самим буде підвищуватись ефективність використання основних виробничих фондів. Показник амортизаціоємності, як і трудомісткості та матеріалоємності, не буде залежати від тривалості періоду (в даному випадку функціонування основних фондів). Одним із основних загальних показників використання основних фондів, що найбільш поширений у практиці, є фондовіддача, її розраховують, як відношення обсягу продукції або прибутку, як результат виробничої діяльності підприємства (галузі) до вартості основних виробничих фондів, які використовувались у звітному періоді (як правило, за рік). Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі. Так, натуральні показники обсягу продукції можуть бути використані на тих підприємствах, які виробляють один вид продукції (наприклад, вугільна промисловість). Для тих підприємств, галузей, де виробляють різноманітну продукцію, визначають товарну або чисту продукцію, в будівельних організаціях — загальний обсяг підрядних робіт в кошторисних цінах та ін. Щодо основних фондів, то для розрахунку фондовіддачі беруть середньорічну вартість виробничих засобів праці за повною первісною вартістю, враховуючи при цьому не тільки власні, але й орендовані (оренда основних фондів широко використовується, наприклад, в будівництві). Середньорічну вартість основних фондів визначають за такою формулою: , (1) де - - вартість ОФ на початок року; - вартість ОФ, що надійшли і вибули протягом року; - число місяців до кінця року, протягом яких діяли ОФ, що надійшли; - число місяців до кінця року після того, як ці фонди вибули. Дані про середньорічну вартість всіх основних і виробничих основних фондів відображаються в статистичній звітності. Показник фондовіддачі характеризує кількість продукції, одержаної від кожної одиниці вартості засобів праці, тобто ефективність їх використання. В практиці важливе значення надається вивченню динаміки фондовіддачі. Якщо відношення продукції Q до основних фондів ОФ характеризує рівень фондовіддачі, динаміка фондовіддачі — це відношення фондовіддачі звітного періоду до базисного. Для вивчення динаміки фондовіддачі використовують індексний метод аналізу. Індивідуальні індекси застосовують для характеристики динаміки фондовіддачі окремих підприємств: ==:, (2) Динаміку фондовіддачі сукупності підприємств (галузi) характеризують за допомогою системи індексів змінного, фіксованого складу і впливу структурних зрушень. Індекс фондовіддачі змінного складу (індекс середньої фондовіддачі) обчислюють за формулою: , (3) де та - рівень фондовіддачі окремих підприємств відповідно в базисному і звітному періодах; та - частка ОФ окремих підприємств в загальному обсязі їх по сукупності підприємств (галузі) в базисному і звітному періодах. Індекс фондовіддачі фіксованого складу матиме такий вигляд: , (4) На величину цього індексу впливає зміна фондовіддачі окремих підприємств, а на величину індексу змінного складу — як цей фактор, так і зміна частки основних фондів окремих підприємств з різними рівнями фондовіддачі у всій сукупності засобів праці. Наприклад, якщо рівень фондовіддачі на всіх підприємствах галузі в звітному періоді порівняно з базисним залишиться незмінним, але збільшиться частка основних фондів у всій сукупності засобів праці тих підприємств, де рівень, фондовіддачі вищий, то зросте й рівень фондовіддачі всієї галузі. Вплив структурних змін на величину індексу змінного складу можна визначити за формулою: , (5) Цей індекс можна обчислити виходячи зі взаємозв'язку індексів як відношення індексу змінного до індексу фіксованого складу . Залежно від поставленої мети розраховують фондовіддачу не тільки виробничих основних фондів, але й активних засобів праці, які беруть безпосередньо участь у створенні продукції, її обчислюють як відношення обсягу продукції до середньорічної вартості активних засобів праці А, тобто: =, (6) Добуток віддачі активних основних фондів на їх частку в загальній вартості основних фондів характеризує використання всіх виробничих засобів праці. Така залежність зберігається і між індексами цих величин, тобто на динаміку фондовіддачі виробничих основних фондів впливають зміни віддачі активних засобів праці і їх частки в структурі основних фондів. Підвищення віддачі активних засобів праці, вдосконалення структури виробничих основних фондів, яке проявляється в зростанні частки активної їх частини, виступають факторами росту ефективності виробництва. Підвищення рівня використання основних фондів, збільшення обсягу виробничих основних фондів і частки в їх складі активних засобів праці приводить до збільшення випуску продукції в народному господарстві. Збільшення масштабів виробництва за рахунок першого фактора характеризує інтенсивний напрям розвитку виробництва. Зворотним показником фондовіддачі виступає фондоємність продукції, яку обчислюють як відношення середньорічної вартості виробничих основних фондів до вартості продукції. Фондоємність продукції характеризує величину основних фондів яка використовується для виробництва одиниці продукції на підприємстві, галузі, а її зниження — скорочення раніш затраченої праці на одиницю вартості випущеної продукції. Між обсягом виробничих основних фондів ОФ, фондоємністю v і вартістю продукції Q існує така залежність: , (7) Тобто фондоємність одиниці продукції і вартість останньої виступають факторами зміни обсягу виробничих основних фондів. Вплив факторів в абсолютному вираженні розраховують так: а) зниження фондоємностї на зміну обсягу основних фондів б) збільшення вартості продукції па зміну обсягу основних фондів На відміну від фондовіддачі фондоємкість продукції може бути розрахована по окремих видах основних фондів (часткова фондоємність), тобто вартість фондів і-го виду використана для виробництва одиниці продукції j-го виду. Поряд з розглянутими загальними показниками для характеристики використання основних фондів застосовують і часткові показники. Так, поряд з вивченням використання активної частини основних фондів статистика вивчає використання виробничих площ. Показники структури площ за їх категоріями і випуском продукції на одиницю площі виступають характеристикою використання пасивної частини основних фондів. В економічній літературі найбільш досконало розроблена система показників використання виробничого і енергетичного устаткування. По окремих галузях система часткових показників використання основних фондів враховує специфіку галузі. Так, в мартенівському виробництві для характеристики використання мартенівських печей застосовують показник випуску сталі з одного квадратного метра черені печі за номінальну добу. У сільському господарстві найбільш узагальнюючим показником використання тракторного парку є виробіток в умовних еталонних гектарах на один умовний еталонний трактор. В економіко-статистичних розробках вивчають використання устаткування за чисельністю, змінністю, часом, потужністю та обсягом робіт. На підставі даних обліку устаткування за категоріями обчислюють коефіцієнт використання парку машин як відношення середньої кількості фактично працюючих машин до середньої кількості встановленого або наявного устаткування. Машини, які працюють або завантажені не на повну потужність, агрегати, що дорого коштують, сільськогосподарські агрегати, які чекають ремонту в напружену пору, виступають прямими витратами для суспільства. Причини простоїв при цьому різні. Однією з них є низька змінність роботи устаткування. Коефіцієнт змінності показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування, і обчислюється як відношення відпрацьованих станко-змін у звітному періоді до відпрацьованих станко-днів в цьому періоді. Коефіцієнт змінності порівнюють з встановленим змінним режимом. На основі такого порівняння визначають коефіцієнт використання змінного режиму, який характеризує екстенсивне використання устаткування. Розділ 2. Практична частина Вихідні дані та завдання до теми "Основні методологічні питання статистики основних засобів" Відомі такі дані (табл. 1) про роботу 30-ти промислових заводів за рік: Таблиця 1. № заводу Основні виробничі фонди, тис. грн. Середньоспискова чисельність робітників, чол. Обсяг випущеної продукції, тис. грн. 1 1306 336 3540 2 2376 302 3911 3 4567 440 5630 4 4972 510 5492 5 2869 290 2901 6 6573 591 9410 7 1686 271 1920 8 2071 304 2569 9 4846 340 3520 10 1806 271 2340 11 3086 363 3921 12 7267 381 8671 13 2166 227 1586 14 2587 267 3223 15 3996 467 4224 16 5363 395 3410 17 3366 254 1326 18 4266 437 4774 19 4020 575 2801 20 4406 189 3556 21 4995 570 6958 22 4448 574 5096 23 4966 630 8414 24 4406 350 2086 25 7906 686 5194 26 4966 308 1890 27 7066 644 4900 28 4546 532 1736 29 1802 209 2436 30 3307 421 2646 Завдання 1. 1. Побудувати ряд розподілу промислових заводів за вартістю основних виробничих фондів. Утворити 5 груп з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати: а) число заводів б) середньоспискову чисельність працівників; в) валову продукцію (всього і на одного робітника). Розрахунки представити в таблиці (табл. 2). Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу за допомогою графіка. 2. Виконати групування заводів за двома ознаками: чисельністю робітників та вартістю ОВФ (табл.3). Розрахувати техніко-економічні показники. Зробити висновки. Напишіть назви таблиць. Розв’язання: Визначаємо ширину інтервалу за формулою: h = / (1) xmax=7906 тис.грн – найбільше значення ознаки; xmin=1306 тис.грн. – найменше значення ознаки; n=5 – кількість груп; h= 7906-1306 30 =1320 Інтервали: 1306-2626 2626-3946 3946-5266 5266-6586 6586-7906 Таблиця 2. Групування заводів за вартістю ОВФ Групи заводів за вартістю ОВФ, тис. грн. Кількість заводів Вартість ОВФ, тис. грн. Чисельність робітників Валова продукція Фондовіддача, грн./грн. Всього, тис. грн. На 1 робітника, грн. 1306-2626 8 15800 2187 21525 9,8 1,4 2626-3946 4 12628 1328 10794 8,1 0,8 3946-5266 13 59400 5922 56177 9,5 0,9 5266-6586 2 11936 986 12820 13 1,1 6586-7906 3 22239 1711 18765 10,9 0,8 Разом 30 122003 12134 120081 9,9 1 Зробимо короткі висновки: В ІІІ групі чисельність заводів більша, яка становить 13, вона також лідирує і по вартості ОВФ – 59400 тис. грн, кількості робітників – 5922 чол., валовій продукції (всього) – 56177 тис. грн, а от група ІV має найбільший показник валової продукції на одного робітника 13 грн. Найбільший показник фондовіддачі спостерігається у І групі. Найнижчі показники має група ІІ. Зобразимо ряд розподілу за допомогою графіка. Графік 1 Групи заводів за вартістю ОВФ / Виконуємо групування заводів за двома ознаками: чисельністю робітників та вартістю ОВФ (табл.3) h = Таблиця 3. Комбінаційне групування Групи заводів за середньосписковою чисельністю робітників, чол. Підгрупи заводів за вартістю ОВФ, тис. грн. Кількість заводів Вартість основних фондів, тис. грн Валова продукція Всього, тис. грн. На 1 грн вартості ОВФ, грн 189-354,7 1306-2626 7 14494 17985 1,24 2626-3946 2 6235 4227 0,67 3946-5266 4 18624 11052 0,59 5266-6586 - - - - 6586-7906 - - - - Разом 13 39353 33264 0,8 354,7-520,3 1306-2626 1 1306 3540 2,71 2626-3946 2 6393 6567 1,02 3946-5266 4 17801 20120 1,13 5266-6586 1 5363 3410 0,63 6586-7906 1 7267 8671 1,19 Разом 9 38130 42308 1,1 520,3-686 1306-2626 - - - - 2626-3946 - - - -

Курсова робота Менеджмент

Maryna_Krama

09.04.2019 00:04-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись