Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Конкурентоспроможність підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Маркетинг банківської діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Конкурентоспроможність продукції підприємства та шляхи її підвищення
Вступ
Актуальність теми курсової роботи пов’язана з тим, що перехід в сучасних умовах до ринкових відношень потребує використання на практиці головних питань і категорій ринку. В зв'язку з розширенням підприємств у виборі партнерів, асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття «якість», ще більшого «конкурентоспроможність продукції». Конкурентоспроможність та якість – сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари та послуги.
Обґрунтування поняття та методики оцінки конкурентоспроможності розкривається у працях зарубіжних дослідників: Ж. Ламбена, Л. Мартіна, М. Портера, Д. Роудерса, Р. Фатхутдінова. Різні аспекти забезпечення конкурентоспроможності відповідних об'єктів є предметом дослідження і вітчизняних фахівців, зокрема Л.В. Балабанової, С.С. Гаркавенка, В.Д. Немцова,
П.Т. Саблука та інших.
Мета роботи полягає в аналізі оцінки рівня конкурентоспроможності підпри-ємства ТОВ «Сілікатчик» (м. Дніпропетровськ) в сучасних ринкових умовах та розробці пропозицій по підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку будівельних матеріалів Дніпропетровської області.
Предметом дослідження є аналіз теоретичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, практичне оцінювання фактичного рівня і перспектив підвищення конкурентоспроможності ТОВ «Сілікатчик» на ринку будівельних матеріалів Дніпропетровської області.
Об’єкт дослідження – виробниче підприємство ТОВ «Сілікатчик».
Актуальність та мета дипломної роботи визначили наступні завдання:
1. У 1 розділі курсової роботи:
– проаналізувати основні теоретичні аспекти сутності економічної категорії «конкурентоспроможність» та виокремити основні параметри, які застосовуються в оцінках конкурентоспроможності продукції підприємства та підприємства в цілому;
– виділити основні методи та етапи оцінки конкурентоспроможності продук-ції, які будуть застосовані в практичних розрахунках курсової роботи.
2. У 2 розділі курсової роботи:
– проаналізувати сферу бізнесу ТОВ «Силікатчик» та основні показники його діяльності;
– здійснити аналіз цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції ТОВ «Силікатчик»;
– розробити розрахункову модель та провести практичне оцінювання рівня порівняльної конкурентоспроможності продукції ТОВ «Силікатчик» на ринку будівельних матеріалів Дніпропетровської області.
3. У 3 розділі курсової роботи:
– проаналізувати рівень конкуренції та перспективи розвитку ринку будівель-них матеріалів Дніпропетровської області;
– запропонувати та обгрунтувати пропозиції по підвищенню конкурентоспро-можності продукції ТОВ «Силікатчик» (підвищення якості продукції, зниження собівартості продукції, освоєння нового сегменту ринку будівельних матеріалів).
Інформаційна база розрахункових досліджень – звітні документи ТОВ «Сілікатчик» за 2008–2010 роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств по виробництву стінових будівельних матеріалів.
1. Теоретичні аспекти з питань оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємства в сучасних умовах
1.1 Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції підприємства
конкурентоспроможність економічний продукція математичний
Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління конкурентоспроможністю. Завоювання й утримання конкурентних переваг – ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу.
Питанням розробки методології управління конкурентним перевагами різних об'єктів присвячені роботи як закордонних вчених-економістів – Ф. Котлера, М. Портера, А.А. Томпсона, І. Ансоффа, Г. Асселя, так і вітчизняних дослідників – В.І. Герасимчука, І.Л. Решетникової, Е.М. Азаряна, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошен-ка. Безпосередньо проблемі аналізу конкуренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.К. Мойсеева, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фат-хутдінов, А.Д. Юданов, Е.П. Пешкова, Е.П. Голубков, А.Н. Романов, А.А. Брев-нов, Г.Л. Багієв та ін.
Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, що стосуються не тільки понятійного апарату, а й постановки цілей, теоретико-методологічної й практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.
Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку.
Вона визначається конкурентними перевагами [17, с. 54]:
1) з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями,
2) з іншого боку – цінами, установлюваними продавцями товарів.
3) крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги:
– в гарантійному й післягарантійному сервісі,
– рекламі,
– іміджі виробника,
– а також ситуація на ринку, коливання попиту.
Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва й можливості вигідного продажу. Разом з тим конкурентоспроможність товару – це не тільки висока якість і технічний рівень, це й уміле маневрування в ринковому просторі й у часі, а головне – максимальний облік вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причому об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності може бути вироблена тільки на основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного управління процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції.
Конкурентоспроможність продукції й конкурентоспроможність фірми виробника співвідносяться між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби [28, с. 335].
На рівень конкурентоспроможності фірми найважливіший вплив мають науково-технічний рівень і ступінь удосконалювання технології виробництва, використання новітніх винаходів і відкриттів, впровадження сучасних засобів автоматизації виробництва. Вирішальний фактор, що визначає стабільність конкурентоспроможності підприємства, – це не просто його здатність виробляти високоякісні товари, а й можливість забезпечити ними комерційний успіх. Конкурентоспроможність фірми – це не тільки результат діяльності фірми, а й стан вітчизняної економіки, низький рівень якої є ускладнюючим чинником при прогнозуванні результатів діяльності.
Найбільш складним є оцінка міри конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної переваги порівняно з іншими. Таким чином, рівень конкурентної переваги потрібно оцінювати щодо відповідної фірми-лідера. За умови дотримання певних вимог (ідентичність фаз життєвого циклу, ідентичність характеру, що задовольняє потреби, і т.д.) рівень конкурентної переваги може бути оцінений як відношення рівня рентабельності виробництва цієї фірми порівняно з аналогічним показником фірми-лідера, обчисленого на певну перспективу.
Таким чином, поняття конкурентної переваги можна визначити як ті характеристики й властивості товару, які створюють для фірми певну перевагу над своїми прямими конкурентами.
Конкурентна перевага може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня базується на відмітних якостях товару, які утворюють цінність для покупця, внутрішня – на перевазі фірми щодо витрат виробництва, які менші ніж у конкурентів.
Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж). Необхідно особливо підкреслити, що конкурентну перевагу не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей, – це факт, що фіксується в результаті реальних й очевидних переваг покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності.
Конкурентні переваги – це результат низької собівартості продукції, високої міри диференціації товарів, розумного сегментування ринку, впровадження нововведень, швидкого реагування на потреби ринку. До них також можуть належати вищий рівень продуктивності праці й кваліфікації виробничого, технічного, комерційного персоналу; якість і технічний рівень виготовлених виробів; управлінська майстерність, стратегічне мислення на різних рівнях управління, що відображаються в економічному зростанні.
Конкурентна перевага є порівняльною, а отже, відносною, а не абсолютною, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продаж. У маркетингових дослідженнях є спеціальний вид оцінки конкурентних переваг товарів, який називають «аналізом пар». Він полягає в тому, що споживачеві пропонують одночасно порівняти пари конкуруючих товарів, і він повинен зробити вибір, сформулювати переваги. Так прийнято порівнювати товари широкого вжитку. Кількість переваг, кращих виборів з боку респондентів відображає рейтинг товарів, що є результатом аналізу. Винятком щодо цього є товари, які володіють унікальними властивостями, що не мають замінників. Такого роду товари з «абсолютними» конкурентними перевагами мають, крім унікальної споживчої цінності, ще й ту особливістю, що вони неодмінно переборюють на певний час рамки конкуренції й займають монопольне положення на ринку. Це той єдиний тип монополізму, що повною мірою підтримується державою й закріплюється шляхом патентування принципово нових характеристик товарів. «Абсолютні» конкурентні переваги створюють додаткові стимули для науково-технічного прогресу і, в остаточному підсумку, сприяють розвитку конкуренції.
Відносність конкурентної переваги проявляється в іншій його важливій властивості – прихильності до конкретних умов і причин. Товар, що володіє перевагою за ціною на одному географічному ринку, може не мати цієї переваги на іншому. І навпаки, товар, що терпить комерційний провал, що витісняється з ринку, через певний час може мати успіх внаслідок, наприклад, виходу основного конкурента, зміни крос курсу валют, стрибка інфляції, вдало проведеної рекламної кампанії. Із цього видно, що конкурентна перевага будь-якого конкретного економічного об'єкта не може бути універсальною. При його аналізі фактор прив'язки до реальних ринкових умов повинен обов'язково враховуватися. Другою характеристикою конкурентної переваги є її схильність неоднозначному впливу безлічі різнорідних факторів. Для того щоб домогтися конкурентної переваги, необхідні комплексні зусилля. Іноді і їх виявляється недостатньо через дію зовнішніх, неконтрольованих факторів. Більше того, ті самі фактори можуть, як підсилювати, так і послаблювати конкурентну перевагу.
1.2 Методи та етапи оцінки конкурентоспроможності продукції
Теоретичні аспекти оцінювання конкурентоспроможності продукції різних підприємств, згідно роботи Должанського І.3., Загорної Т.О. [17], можуть бути структуровані у вигляді наступних напрямків:
1. Зміст і структура системи забезпечення конкурентоспроможності:
– структура системи забезпечення конкурентоспроможності;
– зміст зовнішнього середовища системи;
– зміст цільової, керованої підсистеми та підсистеми забезпечення;
– організація прийняття конкурентоспроможних управлінських рішень у керуючій підсистемі;
2. Етапи оцінювання конкурентоспроможності продукції:
– комплексний підхід до підвищення якості й конкурентоспроможності продукції;
– концепція якості продукції в системі внутрішньофірмового управління;
– загальна схема оцінювання конкурентоспроможності;
– вибір номенклатури параметрів, які використовуються при оцінюванні конкурентоспроможності;
– вибір бази порівняння для оцінювання конкурентоспроможності;
– вибір методів оцінювання конкурентоспроможності товару;
3. Оцінка конкурентоспроможності персоналу, організації, галузі, держави:
– особливості оцінювання конкурентоспроможності персоналу;
– системний аналіз у методиці оцінювання конкурентоспроможності організації;
– загальні підходи до оцінювання конкурентоспроможності галузі, регіону, держави;
Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей продукції, що входять до складу її якостей, важливих для споживача, і визначають витрати споживача з придбання, споживання (експлуатації) та утилізації продукції.
Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності представлена на рис. 1.1. Оцінювання конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:
– якщо необхідно визначити положення даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння за найважливішими параметрами;
– якщо метою дослідження є оцінювання перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі слід використовувати інформацію, що включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.
При аналізі слід використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар. По кожній із груп параметрів проводиться порівняння, що показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметра потреби. Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівню, що запропонований діючими нор-мами й стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції недоцільна, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами.
Проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають розходження між аналізованою продукцією й потребою по даній групі параметрів і дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі. Розраховується інтегральний показник, що використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізованої продукції за всіма розглянутими групами параметрів у цілому.
Результати оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також – для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових завдань. У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті такі рішення:
– зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напів-фабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;
– зміна порядку проектування продукції;
– зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування й ремонту, цін на запасні частини;
– зміна порядку реалізації продукції на ринку;
– зміна структури й розміру інвестицій у розробку, виробництво й збут продукції;
– зміна системи стимулювання постачальників;
– зміна структури імпорту й видів імпортованої продукції.
Принципи й методи оцінювання конкурентоспроможності можуть бути використані для обґрунтування прийнятих рішень при:
– комплексному вивченні ринку й виборі напрямів комерційної
діяльності підприємства;
– розробленні заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції;
– оцінюванні перспектив продажу конкретних виробів і формуванні структури продаж;
– розробленні пропозицій з розвитку виробничого потенціалу підприємства;
– контролі якості продукції;
– установленні цін на продукцію;
– відборі продукції при купівлі через тендери й торги;
– атестації продукції.
Рис. 1.1. Загальна схема оцінювання конкурентоспроможності
Оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на порівнянні характеристик аналізованої продукції з конкретною потребою й виявленні їхньої відповідності один одному. Для об'єктивного оцінювання необхідно використати ті самі критерії, якими оперує споживач, вибираючи товар на ринку. Отже, повинно бути вирішене завдання визначення номенклатури параметрів, що підлягають аналізу й істотні з погляду споживача.
Номенклатура параметрів, використовуваних при оцінці конкурентоспроможності, включає дві узагальнюючі групи – параметрів якості: (технічних) та економічних параметрів (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Номенклатура параметрів, використовуваних при оцінці конкурентоспроможності продукції [32, с. 126]
До групи технічних належать параметри потреби, які характеризують зміст цієї потреби й умови її задоволення. До них належать: параметри призначення; ергономічні параметри; естетичні параметри, нормативні параметри.
Параметри призначення характеризують сферу застосування продукції й функції, які вона призначена виконувати. По них можна судити про зміст корисного ефекту, що досягається за допомогою застосування даної продукції в конкретних умовах споживання.
Параметри призначення поділяються [39, с. 41]:
– на класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певного класу й використовуються при оцінюванні тільки на етапі вибору сфери застосування продукції й товарів-конкурентів, вони є базою для наступного аналізу і в подальших розрахунках не беруть участі;
– параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень, використовуваних при розробці й виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, точність і швидкість спрацьовування вимірювальних приладів, обсяг пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути одночасно й класифікаційними;
– конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторські рішення, які використовуються при розробці й виробництві виробу (склад виробу, його структура, розміри, маса), окремі параметри також можуть бути цілям класифікації;
– ергономічні параметри, що характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляється у виробничих і побутових процесах);
– естетичні параметри, що характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції й стабільність товарного виду), вони моделюють зовнішнє сприйняття продукції й відображають саме такі її зовнішні властивості, які є для спо-живача найбільш важливими, вони ранжуются за мірою значимості для конк-ретного виду продукції;
– нормативні параметри, що характеризують властивості продукції, які регламентуються обов'язковими нормами, стандартами й законодавством на ринку, де цю продукцію передбачається збувати (параметри патентної чистоти, що характеризують міру втілення в продукцію технічних рішень і не підпадають під дію патентів, виданих у країнах передбачуваного збуту, екологічні параметри, параметри безпеки, по яких для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).
До груп економічних параметрів належать повні витрати споживача (ціна споживання) на придбання й споживання продукції, а також умови її придбання й використання на конкретному ринку. Повні витрати споживача в загальному випадку включають одноразові й поточні витрати.
Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (ціна продукції), транспортування, митні збори й витрати, витрати на налагодження, пробний пуск, якщо вони не входять в ціну продукції. Іноді це витрати на спорудження, необхідність у яких обумовлена вимогами експлуатації або споживання продукції.
Поточні витрати включають [39, с. 59]:
– витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, які визначаються нормами й місцевими тарифами в конкретних умовах використання (експлуатації) продукції;
– витрати на паливо й енергію, які включають їхню вартість відповідно до норм і цін, що діють на конкретному ринку, а також додаткові витрати, пов'язані з доставкою, навантаженням і розвантаженням палива;
– витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, споживані при використанні продукції, обумовлені відповідно до норм їхньої витрати для експлуатації або споживання оцінюваної продукції й цінами конкретного ринку;
– витрати на ремонт, запасні частини та інші статті витрат для конкретного покупця, що виходять з умов експлуатації (споживання) продукції в цього покупця, а також нормами, ставками й цінами на послуги й частини на конкретному ринку (у випадку відсутності конкретної інформації для конкретного покупця, зазначені витрати визначаються з використанням даних, середніх для галузі або країни, до яких належить споживач продукції).
Від вибору бази порівняння значною мірою залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності й прийняті надалі рішення. Вибір ба-зи порівняння включає: установлення цілі оцінки конкурентоспроможності продукції; вибір передбачуваних ринків збуту продукції; аналіз стану ринків, обсягів і структури попиту та пропозиції, динаміки їхньої зміни на відповідний пе-ріод оцінки.
Типи баз порівняння [38, с. 15]:
1. Потреба покупців: вибір номенклатури й установлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної й конкуруючої продукції, якими споживач користується при оцінці продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів у загальному їхньому наборі;
2. Величина необхідного споживачеві корисного ефекту продукції, а також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;
3. Зразок – який застосовується, якщо оцінювана продукція відомого класу й на ринку існують її аналоги. Товар – зразок моделює потребу й виступає як матеріалізовані вимоги, яким повинна задовольняти продукція, що підлягає оцінці;
4. Гіпотетичний зразок являє собою середнє значення параметрів групи виробів. Застосовується, коли інформації з конкретного зразка-аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреби, який може й не існувати, тому ця оцінка повинна розглядатися як орієнтовному й підлягає подальшому уточненню;
5. Група аналогів, відібраних з погляду узгодження, класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, що мають найкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продаж. Застосовується, якщо порівняння прово-диться для визначення ціни товару на конкретному ринку.
Параметри аналізованої продукції оцінюють шляхом зіставлення з параметрами бази порівняння.
Порівняння проводиться за групами технічних та економічних параметрів. При оцінюванні використовують диференціальний і комплексний методи.
Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.
Аналіз результатів:
– при оцінюванні за нормативними параметрами оди-ничний показник може мати тільки два значення – 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;
– при оцінюванні за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більший або дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.
Диференційний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо при її порівнянні з гіпотетичним зразком. Він не враховує впливу на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра.
Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених та інтегральних) показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.
Аналіз результатів: якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за яким-небудь параметром не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.
Аналіз результатів [40, с. 202]:
а) отриманий груповий показник характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому на бору технічних параметрів; чим він вищий, тим у цілому повніше задовольняються запити споживачів;
б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, одержані за результатами ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків;
в) у випадку труднощів, що виникають при проведенні ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтовних оцінювань з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або зас-тосований комплексний параметр – корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних та екологічних параметрів).
Груповий показник за економічними параметрами обчислюють на підставі визначення повних витрат споживача на придбання й споживання (експлуатацію) продукції.
Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середніх показників по кожному окремому зразку.
Змішаний метод оцінювання являє собою поєднання диференційного й комплексного методів. При змішаному методі оцінювання конкурентоспроможності використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частина параметрів розрахованих комплексним методом.
Для багатоменклатурної продукції пропонується визначати інтегральний показник конкурентоспроможності.
Часовий фактор f(t) відображає залежність рівня конкурентоспроможності від життєвого циклу товару, зміни переваг споживачів у випадку появи на ринку можливих новинок.
Стимулюючий фактор f(s) – функція відносини обсягу продаж у грошовому вираженні до витрат на стимулювання збуту. Він залежить від споживчих властивостей товару, його ціни, якості стимулюючих коштів і витрат на них порівняно з конкурентами.
Відзначаючи взаємозв'язок і взаємозалежність споживчих властивостей і вартості товару, як головних напрямів маркетингової діяльності з забезпечення конкурентоспроможності продукції в довгостроковому періоді, варто підкреслити, що підвищення споживчих властивостей товару на шкоду його вартісним характеристикам неминуче веде до негативного результату.
Конкурентноздатність товару знаходиться в прямої залежності від різних факторів. Серед них першорядне значення мають:
витрати виробництва,
продуктивність,
інтенсивність праці.
Одним з основних показників, що визначають товарну конкурентноздатність на світовому ринку, є продуктивність праці, оскільки саме в процесі виробництва закладаються матеріальні основи конкуренції, що виявляються на ринку через порівняльний рівень цін і прибутковості.
Під конкурентоспроможністю (Competitiveness) продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витриму-вати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників [40, с. 36].
Конкурентоспроможність підприємства є результатом його конкурентних переваг, до яких належать певні характеристики товарів, умови виробництва і реалізації, додаткове обслуговування, тобто все те, що відрізняє його діяльність і створює перевагу над конкурентами. До основних чинників конкурентоспро-можності підприємства на сучасному етапі віднесено такі: якість продукції і послуг, рівень техніки й технології, доступ до привабливих джерел фінансового забезпечення, рівень активності інноваційно-інвестиційної діяльності, наявність стратегії підтримки високого рівня конкурентоспроможності, орієнтація у своїй діяльності на ринок і систематичну роботу зі споживачами, наявність конкурен-тної стратегії щодо безпосередніх конкурентів, рівень кваліфікації персоналу і рівень менеджменту, ринкова інфраструктура, правове поле функціонування підприємства тощо.
Інтегральний показник конкурентоспроможності Ік – це рівень споживчої ефек-тивності об’єкту (підприємства, виробника, товару, контрагента та ін.) на конкретно-му ринку і в конкретних умовах його функціонування [41, с. 123].
(1.1)
де Кспож – загальний індекс рівня параметрів споживчої цінності.
(1.2)
де rj – коефіцієнт вагомості значення j-го параметру (визначається експертним шляхом або задається ОПР – особою, приймаючою рішення);
kj – параметричний індекс фактичної величини j-го параметр Пфактj порів-няно з еталонним значення параметру Петалj.
(1.3)
де Кекон – загальний індекс рівня економічних витрат
(1.4)
де ra – коефіцієнт вагомості економічних параметрів;
ka – параметричний індекс витрат Вфакта порівняно з еталоном Ветала
(1.5)
Основні параметри конкурентоспроможності об’єктів, які використовуються при розрахунках коефіцієнту конкурентоспроможності є наступними [41, с. 128]:
а) Продукція (споживчі характеристики продукції)
П1 – Відповідність функціональному призначенню
П2 – Надійність
П3 – Гарантійний строк користування
П4 – Ціна
П5 – Безпека користувача
П6 – Коефіцієнт новизни
П7 – Коефіцієнт естетичної привабливості
б) Виробник (економічні параметри підприємства)
В-1 – Виробнича потужність
В-2 – Вартість активних основних фондів
В-3 – Середній вік обладнання
В-4 – Рівень прогресивної технології
В-5 – Фондоозброєність праці
В-6 – Вартість науково-конструкторських розробок
в) Ринок реалізації (економічні параметри ринкової конкуренції)
Р-1 – Обсяг продажу продукції
Р-2 – Сегмент цільового ринку
Р-3 – Прибуток (загальна сума націнок)
Р-4 – Вартість реклами та сервісу
Р-5 – Витрати на обслуговування або ремонт одиниці продукції
Р-6 – Витрати споживачів при користуванні продукцією
Наведеною класифікацією передбачена лише частка найбільш вагомих харак-теристик(параметрів) об’єктів, що взаємодіють у сфері виробництва та реалізації продукції.
2. Аналіз конкурентоспроможності продукції ТОВ «Сілікатчик» на ринку стінових будівельних матеріалів Дніпропетровської області
2.1 Характеристика діяльності ТОВ «Сілікатчик» (2007–2010 рр.)
ТОВ «Сілікатчик» (м. Дніпропетровськ) є виробником будівельних матеріалів (силікатна цегла біла, рожева, суха вапняна суміш, залізобетонні вироби (ЗБВ), розчини і бетони) та має сертифікати відповідності, які видані Державним стандартом України:
серія ВА №104694 на виробництво силікатної білої цегли.
серія ВА №104693 на виробництво силікатної кольорової цегли.
Щомісячно йде планування випуску силікатної цегли лицьової / I сорт / в межах 30–40% і рядової / II сорт / 60–70%. Планування силікатної цегли по сортності визначається якістю сировини, що надходить – піску і вапна, і необхідністю використовувати цю сировину для здешевлення продукції, що випускається.
Організаційна структура ТОВ «Сілікатчик» (Рис. 2.1) має вид лінійно-функціональної структури.
Організаційна структура управління підприємства, маючи нижче перераховані особливості, носить «традиційний характер»:
централізована, ієрархічна, стабільна;
чіткий розподіл праці, спеціалізація діяльності;
механізм контролю – адміністративний, централізований.
Існуюча організаційна структура зорієнтована на потокову діяльність і ухвалення стандартних рішень.
Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ «Сілікатчик»
Потрібно відзначити також ефективно організовану виробничу сферу діяльності підприємства, використовування сучасних методів організації, чіткий розподіл обов'язків і, як результат, практично відсутність помилок, браку, перевиробництва.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [43]:
– Форма №1 «Баланс» – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [4].
– Форма №2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [5].
У додатку А приведена динаміка статей балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» за 2007–2010 роки, у додатку Б – динаміка статей звітів про фінансові результати за 2007–2010 роки.
У додатку В наведені результати розрахунку показників фінансового стану підприємства, проведені за алгоритмами роботи [9, с. 147 – 152].
На рис. 2.2 – 2.3 наведені результати аналізу динаміки росту статей балан-су та зміни в динаміці статей формування прибутку ТОВ «СІЛІКАТЧИК» за 2007–2010 роки, виконані за алгоритмами роботи [15, с. 167 – 170].
Як показує аналіз графіків рис. 2.1 – 2.2 за 2007–2010 роки:
– обсяги валюти балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 3,451 млн. грн. (2007) до 4,681 млн. грн. (2010), при цьому темп приросту становив 12,27% у 2008 році, 4,87% у 2009 році та 13,21% у 2010 році;
– обсяги власних коштів в балансі ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 2,844 млн. грн. (2007) до 3,898 млн. грн. (2010), при цьому темп приросту становив 7,45% у 2008 році, 11,91% у 2009 році та 12,28% у 2010 році;
– обсяги чистого доходу від реалізації продукції ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 5,417 млн. грн. (2007) до 10,727 млн. грн. (2010), при цьому темп приросту становив 15,81% у 2008 році, 28,5% у 2009 році та 33,1% у 2010 році;
– обсяги чистого прибутку після оподаткування ТОВ «СІЛІКАТЧИК» зросли з рівня 0,332 млн. грн. (2007) до 0,478 млн. грн. (2010), при цьому темп приросту становив (-41,39%) у 2008 році, +79,25% у 2009 році та + 37,1% у 2010 році;
Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства є зіставлення темпів приросту активів з темпами приросту фінансових результатів – виторгу або прибутку від реалізації продукції.
Так система стійкого розвитку підприємства (у світовій практиці «золоте правило економіки підприємства») оцінюється співвідношенням темпів росту абсолютних рівнів балансового прибутку (ТРБ), обсягу реалізації продукції (ТN) та суми активів балансу (ТВ) [15, с. 203]:
ТРБ>TN>TB>100% (2.1)
Як показують вищенаведені результати, на в ТОВ «СІЛІКАТЧИК»:
– у 2008 році співвідношення «золотого правила» не виконуються, оскільки темп приросту валюти балансу та темп приросту чистих доходів від реалізації продукції перевищує темпи падіння чистого прибутку.
2008 (темпи приросту) – -41,39% > +15,81% > +12,31% > 0%
– у 2009 роках співвідношення «золотого правила» виконуються, оскільки темп приросту прибутку перевищує темп приросту валюти балансу та темпи приросту чистих доходів від реалізації продукції.
2009 (темпи приросту) – +79,25% > +28,49% > +4,88% > 0%
– у 2010 роках співвідношення «золотого правила» виконуються, оскільки темп приросту прибутку перевищує темп приросту валюти балансу та темпи приросту чистих доходів від реалізації продукції.
2010 (темпи приросту) – +37,1% > +33,1% > +15,21% > 0%
Тобто система розвитку підприємства ТОВ «СІЛІКАТЧИК» може бути охарактеризована за результатами 2007–2010 років як стійка за класичним «золотим правилом» співвідношення основних показників росту підприємства.
/
Рис. 2.2. Динаміка змін абсолютних обсягів характерних агрегатів балансу ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2007–2010 роках
/
Рис. 2.3. Динаміка абсолютних обсягів доходів, витрат та чистого прибутку ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2007–2010 роках
Як показує аналіз даних, наведених в Додатку Б, динаміка структури операційних витрат в собівартості виробництва продукції ТОВ «СІЛІКАЧИК» у 2007–2010 роках характеризується:
– підвищенням структурної частки матеріальних витрат з рівня 47,5% у 2007 році до рівня 51,5% у 2010 році;
– зростанням структурної частки витрат на оплату праці з рівня 17,7% (12,69%+4,96%) у 2007 році до рівня 17,85% (12,95%+4,90%) у 2010 році.
Як показує аналіз даних, наведених в Додатку В, динаміка показників ліквідності та фінансової стійкості ТОВ «СІЛІКАТЧИК» у 2007–2010 роках характеризується:
– хронічною нестачею високоліквідних готівкових коштів та відповідними значеннями коефіцієнта моментальної ліквідності на рівні 0,051 (2007 рік) – 0,021 (2009 рік) при нормативному значенні не менше 0,25 – 0,3 та різким підвищенням коефіцієнта моментальної ліквідності до рівня 0,308 у 2010 році, що відповідає нормативному діапазону стійких рівнів показника;
– хронічною нестачею високоліквідних та короткострокових готівкових коштів та відповідними значеннями коефіцієнта строкової ліквідності на рівні 0,103 (2007 рік) – 0,490 (2010 рік) при нормативному значенні не менше 0,7 – 0,8;
– значеннями коефіцієнта загальної ліквідності на рівні 1,908 (2008 рік), 2,43 (2009 рік) та 2, 56 у 2010 році при нормативному значенні не менше 1,25 –2,0, що свідчить про наявність у підприємства великого запасу загальної довгострокової ліквідності баланса.
– позитивною динамікою підвищення рівня
10.04.2019 17:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора