Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра електронних приладів
/
Лабораторна робота № 1
з дисципліни
«Методи та засоби представлення та обробки інформації»
на тему:
«Дослідження робочих характеристик акустичних систем»
Мета: засвоїти основні засади функціонування акустичних антен на прикладі лінійної групи мікрофонів та дослідити вплив характеристик акустичних сигналів на робочі параметри акустичних антен.
Теоретична частина
У найбільш загальному вигляді будь-який напрямлений мікрофон можна представити як деякий комплекс, що складається з чутливого елемента (власне мікрофона), що здійснює акустико-електричне перетворення, і механічної системи (акустичної антени), що забезпечує напрямлені властивості комплексу.
У залежності від принципу дії мікрофони поділяють на наступні типи: • порошково вугільні; • електродинамічні; • електростатичні (конденсаторні і електретні); • напівпровідникові; • п'єзоелектричні; • електромагнітні.
Порошково вугільний мікрофон уперше був сконструйований російським винахідником М. Махальским у 1878 році і пізніше, незалежно від нього, П. М. Голубицким у 1883-м. Принцип дії такого мікрофона базується на тому, що вугільна чи металева мембрана під дією звукових хвиль коливається, змінюючи щільність і, отже, електричний опір вугільного порошку, що знаходиться в капсулі і прилягає до мембрани. Унаслідок нерівномірного механічного тиску сила струму, що протікає через мікрофон, модулюється акустичним сигналом. Однак в інтересах знімання інформації мікрофони даного типу практично не використовуються через їхню низьку чутливість і велику нерівномірність амплітудно-частотної характеристики.
Електродинамічний мікрофон котушкового типу винайшли американські вчені Э. Венте й А. Терас у 1931 році. У ньому застосована діафрагма з полістирольної плівки або алюмінієвої фольги. Котушка, зроблена з тонкого дроту, жорстко зв'язана з діафрагмою і постійно знаходиться в кільцевому зазорі магнітної системи. При коливаннях діафрагми під дією звукової хвилі витки котушки перетинають магнітні силові лінії й в обмотці наводиться електрорушійна сила (ЕРС), що створює змінну напругу на виході мікрофона. Замість котушки може використовуватися стрічка з дуже тонкої (близько 2 мкм) металевої фольги.
У конденсаторному мікрофоні, винайденому американським ученим Э. Венте в 1917 році, звукові хвилі діють на тонку металеву мембрану, змінюючи відстань і, отже, електричну ємність між мембраною і металевим нерухомим корпусом, що являють собою пластини електричного конденсатора. При підведенні до пластин постійної напруги зміна ємності викликає появу струму через конденсатор, сила якого змінюється в такт із коливаннями звукових частот.
Електретний мікрофон, винайдений японським вченим Єгуті на початку 20-х років XX століття, за принципом дії і конструкцією схожий з конденсаторним. Тільки роль нерухомої обкладки конденсатора і джерела постійної напруги в ньому грає пластина з електрета. Недоліком такого мікрофона є високий вихідний опір, що приводить до великих втрат сигналу, тому в корпус елемента, як правило, вмонтовують емітерний повторювач, що дозволяє знизити вихідний опір до величини не більш З...4 кОм.
У п'єзоелектричному мікрофоні, уперше сконструйованому радянськими вченими С. Н. Ржевкіним і А. И. Яковлєвим у 1925 році, звукові хвилі впливають на пластинку з речовини, що володіє п'єзоелектричними властивостями (наприклад, із сегнетової солі), викликаючи на її поверхні появу електричних зарядів.
В електромагнітному мікрофоні звукові хвилі впливають на мембрану, жорстко зв'язану зі сталевим якорем, що знаходиться в зазорі постійного магніту. На невеликій відстані навколо якоря намотана обмотка нерухомої котушки. У результаті впливу акустичних хвиль на таку систему на виводах обмотки з'являється ЕРС. Дані вироби так само, як і порошково вугільні мікрофони, не одержали широкого поширення через велику нерівномірність амплітудно-частотної характеристики.
Узагальнені характеристики перерахованих типів мікрофонів приведені в табл.1.
Таблиця 1.
Основні характеристики акустичних приймачів мікрофонів
Тип мікрофона
Діапазон частотної характеристики, Гц
Нерівномірність відтворення частот, дБ
Осьова чутливість на частоті 1 кГц, мBм2/н
Порошково-вугільні
300...3400
20
1000
Електродинамічні
30...15000
12
1
Конденсаторні
30...15000
5
5
Електретні
20...18 000
2
1
П'єзоелектричні
100...5000
15
50
Електромагнітні
300...5000
20
5
Найчастіше в спрямованих мікрофонах застосовуються чутливі елементи (мікрофони) електретного типу, тому що вони мають найкращі електроакустичні характеристики: широкий частотний діапазон; малу нерівномірність амплітудно-частотної характеристики; низький рівень спотворень, викликаних нелінійними і перехідними процесами, а також високу чутливість і малий рівень власних шумів.
/
Рис.1. Класифікація напрямлених мікрофонів
Однак саме головне в напрямлених мікрофонах - це властивості їх акустичної антени.
Акустичні антени є саме тими основними елементами, що обумовлюють вигляд і основні характеристики комплексів дистанційного перехоплення мовної інформації. Призначення їх полягає в підсиленні звуків, що приходять по основному напрямку, і істотному ослабленні всіх інших акустичних сигналів.
В даний час розроблено кілька модифікацій антен, відповідно до яких існує наступна класифікація напрямлених мікрофонів (рис.1.).
Для порівняльної оцінки якості перерахованих вище напрямлених мікрофонів використовують технічні характеристики, основними з який є характеристика спрямованості й індекс спрямованості.
Характеристика, чи діаграма спрямованості - це чутливість мікрофона в залежності від кута ( між робочою віссю мікрофона і напрямком на джерело звуку. Її або визначають на ряді частот, або в межах смуги частот. Звичайно використовують нормовану характеристику спрямованості R((), тобто залежність відношення чутливості Е0 виміряної під кутом (, до осьової (максимальної) чутливості Еос
.
Більшість мікрофонів має осьову симетрію, тому характеристика спрямованості для них однакова у всіх площинах, що проходять через вісь мікрофона. Графічне представлення характеристик спрямованості часто дають у полярних координатах (рис.2.)
Індекс спрямованості показує виражену в децибелах різницю рівнів потужності сигналів на виході мікрофона від двох джерел звуку: одного (наприклад, голосу людини), розташованого на осі, і іншого - джерела розсіяних звукових хвиль (наприклад, шуму автотраси), якщо обидва створюють у точці розташування мікрофона однаковий акустичний тиск. Іншими словами, індекс спрямованості показує величину придушення (дискримінації) шуму, що приходить з бічного напрямку, стосовно сигналу, що приходить з напрямку, що співпадає з віссю мікрофона.
Ненаправлений мікрофон не придушує шуму, тому його індекс спрямованості дорівнює нулю (Qнм =0 дБ).
Коефіцієнт напрямленої дії показує виражену в децибелах ступінь збільшення рівня сигналу на виході мікрофона при заміні ненапрямленого мікрофона напрямленим і постійною величиною акустичного тиску.
Комбіновані мікрофони є найпростішим видом напрямлених мікрофонів, тому що представляють із себе систему, що складається з двох типів акустичних приймачів – мікрофонів.
Найпростіша комбінація цих приймачів, що найбільш часто застосовується на практиці, складається з одного мікрофона-приймача тиску й одного мікрофона-приймача градієнта тиску, розташованих якнайближче один від одного (переважно один над одним) і так, щоб їхні осі були паралельні.
Змінюючи параметри мікрофонів, можна одержувати різні характеристики спрямованості і відповідно індекси спрямованості усієї системи.
Вхідні дані:
Частота: 1кГц;
Кількість мікрофонів: 5;
Відстань між мікрофонами: 21 см;
Амплітуда: 1.
Довжина звукової хвилі:
λ=V/f=0.33 м.
Ширина основного пелюстка діаграми направленості:
Θ1=arcsin(λ/l)=1.5714285714
/
/
R(Θ)=0.953
Індекс спрямованості групи:
/
QHM=0.131
/
Рис.3. Діаграма направленості
Висновок: в ході виконання освоїв основні засади функціонування акустичних антен на прикладі лінійної групи мікрофонів та дослідити вплив характеристик акустичних сигналів на робочі параметри акустичних антен.