Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Маркетингове_дослідження конкурентоспроможності лаунж-ресторану «Гніздо» .
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Маркетинг банківської діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Одеська національна академія харчових технологій
_____________________________________________________________________________________________
(повна назва кафедри, циклової комісії)
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
(РОБОТА)
з ___________________________________________________________
(назва дисципліни)
на тему:_____________________________________________________
____________________________________________________________
Студента __ курсу групи __________
напряму підготовки_______________
________________________________ (прізвище, ініціали та підпис студента)
№ зал.книжки __________________
Керівник______________________
_______________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище, ініціали та підпис)
Національна шкала _______________
Кількість балів: __________________ Оцінка: ECTS ___________________
Члени комісії
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали
М.Одеса-2014рік
Міністерство освіти і науки України
(назва навчального закладу)
Факультет
Кафедра
ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ
__________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
1. Тема курсової роботи ______________________________________________________ ______
__________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2.Термін здачі студентом закінченої роботи ____________________________
3. Необхідні дані для виконання роботи __________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці) ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5. Перелік графічного матеріалу (блок-схеми, графіки, креслення, малюнки) ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
6. Дата видачі завдання ______________________________________________
Керівник _____________________________________________________
Завдання прийняв до виконання __________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№
Назва етапів курсової роботи
Термін
виконання
Примітка
Студент ______________________________________________________Керівник роботи ______________________________________________
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1 Стратегічний маркетинг
1.2 Сутність та зміст позиціонування
1.3Конкурентоспроможність компанії та продукту
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
2.1 Характеристика об’єкту дослідження
2.2 Аналіз конкурентоспроможності підприємства
2.3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Маркетингові дослідження — це систематичний збір та аналіз, пов'язаних з наявною ситуацією даних щодо маркетингової діяльності підприємства чи організації.
Мета маркетингових досліджень — виявити можливості підприємства для оволодіння конкурентними позиціями на конкретному ринку, знизити рівень невизначеності та комерційного ризику, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності підприємства на ринку. Результатом маркетингових досліджень є обґрунтоване планування маркетингової діяльності підприємства або організації, ідентифікація маркетингових можливостей та загроз, а також формування гнучкої системи реагування на зміни чинників зовнішнього середовища.
Питання дослідження конкурентоспроможності промислових підприємств є важливими й актуальними як для економіки країни в цілому, так і для окремих виробників. У ринкових умовах висока конкурентоздатність суб’єктів господарювання є запорукою отримання високого і стабільного прибутку. Висока конкурентоспроможність – основна умова розвитку і життєдіяльності підприємства. Розуміючи це, вітчизняні товаровиробники в умовах жорсткої конкурентної боротьби ставлять перед собою такі цілі: задоволення потреб, існуючих на ринку, отримання максимального прибутку і збільшення обсягів збуту, розширення частки внутрішнього і зовнішнього ринку, забезпечення необхідного рівня якості та ціни продукції, що виробляється, впровадження нових технологічних процесів і модернізація обладнання.
В основу здійснення оцінки показника конкурентоспроможності продукції закладаються конкретні методи. Вибір конкретної методики визначення конкурентоспроможності залежить від аналізу сильних і слабких сторін, порівнюючи отримані дані з даними підприємства-конкурентами., терміновості отримання результатів оцінки, обсягів доступної інформації.
Актуальність: активізація підприємницької діяльності в Україні, забезпечення життєдіяльності діючих і новостворених фірм в умовах розгортання конкуренції на ринку неможливі без попереднього проведення маркетингового дослідження, виявлення сприятливих можливостей і бар'єрів у зовнішньому середовищі, пов'язаних з реалізацією цілей фірми.
Об’экт дослідження: лаунж-ресторан «Гніздо», який розташовується в місті Одеса на проспекті Шевченка 4д, район Приморський. Кухня - японська, італьянська, французька і українська.
Мета:проведення_маркетингового_дослідження конкурентоспроможності лаунж-ресторану «Гніздо» .
Завдання: провести критичний огляд літературних джерел з теорії основних концепцій маркетингу, життєвого циклу товару чи послуги та конкурентоспроможності компанії та продукту; проаналізувати ринок ресторанних послуг м. Одеса ; визначити конкурентів об’єкту дослідження та оцінити їх конкурентоспроможність; розробити заходи щодо підвищення конкурентоспроможності лаунж-ресторану «Гніздо».
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Стратегічний маркетинг
Стратегічне планування складається з послідовних дій: - визначення завдань підприємства; - визначення стратегічних господарських одиниць (СГО); - встановлення цілей маркетингу; - комплексний аналіз ситуації для кожної СГО (аналіз навколишнього середовища маркетингу та діяльності підприємства); - розробка стратегічного плану маркетингу; - реалізація тактики маркетингу.
Важливо пам'ятати, що кожен з етапів планування застосовується як для великих, так і для середніх та малих підприємств, що виробляють продукцію або послуги. Хоча кожна з цих дій для окремих типів підприємств специфічна, проте використання наскрізного стратегічного плану необхідне всім. Розглянемо глибше деякі з цих етапів.
Визначення стратегічна господарська одиниця. (СГО) — самостійний підрозділ підприємства, відповідальний за визначену асортиментну групу продукції, з концентрацією на конкретному ринку, наділеною повною відповідальністю за об'єднання всіх функцій у стратегію.
Стратегічна господарська одиниця характеризується: - конкретним цільовим ринком; - визначеною асортиментною групою продукції; - контролем над своїми ресурсами; - власною стратегією; - чітко визначеними конкурентами на ринку.
Кожна стратегічна господарська одиниця повинна орієнтуватись на споживачів, а відтак — розробити таку маркетингову програму, яка спонукала б споживачів купувати продукцію саме цього підприємства, а не його конкурентів.
Відміна перевага продукції підприємства над продукцією конкурентів досягається за допомогою: - її новизни; - способу її виділення або іміджу підприємства; - її якості; - незаконності її придбання; - організації сервісного обслуговування; - низьких цін та інших характеристик.
Кожна стратегічна господарська одиниця повинна встановлювати цілі маркетингової діяльності, що визначаються як у кількісних показниках (обсяг продажу, темпи зростання прибутку, що займають частку ринку, обсяг капіталовкладень, розмір витрат), так і в якісних показниках (ступінь інноваційності, запровадження нових технологій, політика ціноутворення, організація товарообігу, розвиток дилерської мережі).
Цілі маркетингу підприємства, як правило, поділяють на: - ринкові — частка ринку, освоєння нових ринків, найперспективніші ринки; - маркетингові — формування, підтримка бажаного іміджу підприємства (обсяг продажу, обсяг прибутку, унікальність характеристик щодо конкурентів тощо); - структурно-управлінські — бажана організаційна структура підприємства, що забезпечує максимум ефективності; вимога до керівників структурних підрозділів; - забезпечення контролю (щоденного й періодичного).
Основою для прийняття стратегічного плану маркетингу є комплексний аналіз для кожної стратегічної господарської одиниці, що проводиться на основі ретельного вивчення середовища маркетинг. Будь-яке підприємство, навіть щойно створене, починає свою діяльність не в порожньому просторі, а на ринку. Навколо нього діють інші підприємства (постачальники, споживачі, організації, що здійснюють торгівлю), з якими необхідно налагоджувати стосунки. На роботу підприємства впливає зовнішнє середовище, тобто кожен суб'єкт ринку діє у певному маркетинговому середовищі.
Щоб забезпечити підприємству довгострокове стійке існування, потрібно володіти інформацією про чинники зовнішнього середовища та діяльності самого підприємства, про ефективність його маркетингового плану.
Дослідження зовнішнього середовища включає аналіз: - споживачів; - конкурентів; - кон'юнктури ринку й тенденцій на ньому; - загальних умов збуту й організації просування продукції на ринок.
Детальне вивчення внутрішнього середовища (ситуаційний аналіз) передбачає такі попередні дії:
- формулювання цілей, які ставить перед собою підприємство (оптимізація прибутку, максимізація обсягу продажу, розширення географії збуту Й збільшення частки ринку, відновлення асортименту продукції, вихід на зовнішні ринки тощо);
- планування виробництва та постачань продукції в розгорнутому асортименті й у регіональному розрізі за період, як правило, не менший, ніж за попередній рік; - визначення асортиментної політики підприємства та його основних конкурентів, виявлення її сильних і слабких сторін; - установлення цінових, збутових, рекламної стратегій і заходів щодо стимулювання збуту підприємства і його основних конкурентів, виявлення їх сильних і слабких сторін;
- визначення якості продукції, що випускається, та її порівняльних характеристик щодо конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках; - організацію сервісного обслуговування на підприємстві та в основних конкурентів, виявлення її сильних і слабких сторін, витрат; - передбачення можливих змін і тенденцій принципового характеру на ринку.
Існує чотири основні підходи до планування стратегії маркетингу, на основі яких підприємство оцінює всі свої можливості, а відтак розробляє відповідні стратегії: - матриця можливостей по ринку продукції; - матриця росту ринкової частки; - матриця спрямованої політики; - загальна стратегічна модель Портера.
Розглянемо кожен із них докладніше.
Матриця можливостей по ринку продукції передбачає використання трьох альтернативних стратегій для збереження і збільшення збуту: - проникнення на ринок (ефективна для СГО, коли ринок зростає або ненасичений); - стратегія розвитку ринку (ефективна, коли в результаті зміни стилю життя або через демографічні чинники виникають нові сегменти ринку, а для вже добре відомої продукції виявляються нові сфери застосування); - стратегія вироблення продукції (ефективна для СГО, що мають низку успішних торгових марок і користуються прихильністю споживачів).
Матриця росту ринкової частки (матриця Бостонської групи) запропонована Бостонською консультативною групою (БКГ) слугує для зіставлення різних СГО підприємства. Цей підхід дозволяє підприємству класифікувати кожну СГО за її часткою на ринку по відношенню до основних конкурентів. В основі цього підходу лежить обґрунтоване припущення, що, чим більша частка СГО на ринку, тим нижчі відносні витрати й вищий прибуток.
Прийнято розрізняти чотири групи стратегічних господарських одиниць:
«Зірка» — провідне становище в галузі, що розвивається; значні прибутки; вимагаються значні ресурси для фінансування.
«Дійна корова» — провідне становище у відносно зрілій області; дає більший прибуток, ніж необхідно для підтримки її частки на ринку.
«Важка дитина» («Знак питання») — низька частка на ринку в галузі, що розвивається; для підтримки або збільшення частки на ринку потрібні значні кошти, які підприємство може виділити, якщо існує перспектива успішно конкурувати на цьому ринку.
«Собака» («Невдаха») — обмежений обсяг збуту продукції на стадії спаду в зрілій галузі або такій, що звужується; вихід є або у відході з ринку, або в переході його на вузькоспеціалізований сегмент.
/
Отже, існує набір рішень для подальшої діяльності підприємства на ринку: - оберігати й зміцнювати «зірки»; - по можливості позбуватися від «собак», якщо немає вагомих причин, щоб їх зберегти; - «важкі діти» вимагають спеціального вивчення, щоб установити, чи не зможуть вони при додаткових капіталовкладеннях перетворитись у «зірки».
Загальна стратегічна модель Портера розглядає дві основні концепції маркетингу: - вибір цільового ринку; - стратегічна перевага на основі унікальності характеристик продукції або її ціни, а також виділяє наступні стратегії:
Стратегія низьких витрат, коли останні можна зменшити за рахунок економії ресурсів, створення дешевих моделей, монополії на дешеву сировину, вдосконалення технології, оптимізації керування.
Стратегія диференціації (найчастіше використовується) полягає в цілеспрямованій політиці виділення підприємством своєї продукції в якості особливої, відмінної від конкурентів:
- забезпечення високої якості та специфічних споживчих властивостей продуктів; - гарантування надійності виробів в експлуатації; - володіння запатентованими технологіями виробництва даної продукції; - збут продукції в комплексі із супутніми послугами, які не надаються основними конкурентами;
- виділення продукції як особливої, щоб забезпечити «впізнавання» її на ринку.
Стратегія концентрації, у рамках якої прийнято виділяти специфічний сегмент ринку через низькі ціни або унікальну торговельну пропозицію. У процесі досягнення бажаних результатів підприємство може контролювати свої витрати завдяки: - концентрації зусиль на ключових видах продукції, призначених для специфічних споживачів; - створення особливої репутації при обслуговуванні ринку, що не задоволений конкурентами.
Конкретна стратегія обирається після аналізу шансів і ризиків. Вибір повинен ґрунтуватись на ретельному обліку наявних матеріальних і фінансових ресурсів підприємства.
Сутність та зміст позиціонування
Сегментація ринку — основний метод маркетингу, за допомогою якого підприємство поділяє ринок на деякі сегменти споживачів з урахуванням результатів аналізу за певними ознаками. Вона здійснюється для наступного виділення цільових сегментів, що вимагають різних підходів до стратегії розробки нових видів продукції, організації товарообігу, реклами та стимулювання збуту.
Стратегія сегментації ринку при виборі методів маркетингу дозволяє підприємству (з огляду на його сильні та слабкі сторони) обрати саме ті, що забезпечать концентрацію ресурсів у тих сферах діяльності, де підприємство має максимальні переваги або, принаймні, мінімальні нестачі. При виділенні сегментів і виборі цільового сегмента завжди варто враховувати масштаб ринку й тенденції, що складаються на ньому.
Результати аналізу практичної діяльності американських компаній показали, що невдачі їхньої ринкової діяльності пов'язані з наступними причинами: - неправильний вибір ринкового сегмента, на який направлялися маркетингові зусилля фірми;
- надмірна сегментація, що виливається в надмірну диференціацію продукції, економічно невиправдану;
- підвищена концентрація на одному ринковому сегменті при ігноруванні інших, не менш перспективних, категорій споживачів.
Розмір частки підприємства на конкретному товарному ринку (ринкова квота підприємства) є найважливішим чинником його комерційного успіху. Збільшення ринкової частки підприємства супроводжується, як правило, ростом її прибутку (ріст частки ринку на 10% забезпечує збільшення норми прибутку в середньому на 5%). Однак для різних галузей промисловості вплив ринкової частки на норму прибутку підприємства не однаковий. Так, у галузях, що виробляють предмети тривалого користування, норма прибутку ринкових лідерів на 28% вища, ніж у підприємствах із мінімальною часткою. Аналогічний показник для галузей, що виробляють предмети першої необхідності. Існують два традиційні підходи до розробки стратегії сегментування: - почати з дослідження сформованої кон'юнктури ринку на традиційні види продукції, виявлення фактичних і потенційних споживачів і відношення їх до нових видів продукції;
- почати з формування уявлення про те, які зміни характеризують той чи інший сегмент споживачів. Сегмент ринку — це споживачі, які здебільшого - реагують однаково на формування попиту й заходи підприємства щодо стимулювання збуту. Такі споживачі розглядаються як особи, що мають однакову потребу в певній продукції та характеризуються приблизно однаковим віком, рівнем добробуту та іншими біосоціальними характеристиками.
Обираючи той чи інший підхід до проведення сегментації, керуються наступни критеріями: - важливість сегмента для підприємства; - кількісні показники (ємність даного сегмента ринку, ринкова ніша); - доступність освоєння сегмента для підприємства; - прибутковість продукції; - захищеність від конкуренції (уже завойовані позиції, позитивний імідж підприємства, що сформований); - можлива ефективність роботи в цьому сегменті на перспективу.
Розглянемо найпоширеніші види сегментації ринку. 1. Географічна сегментація — спосіб розподілу ринку по групах споживачів за географічними ознаками. Цей метод найефективніший у випадку відмінності культур або кліматичних умов у регіонах збуту, що мають принципове значення для використання продукції.
2. Демографічна сегментація — спосіб розподілу ринку по групах споживачів за статтю, віком, національністю, складом родини, річним прибутком, віросповіданням тощо. 3. Геодемографічна сегментація — спосіб розподілу ринку по групах споживачів, на основі статистичних даних про чисельність населення в регіональному розрізі.
4. Психографічна сегментація — спосіб розподілу ринку по групах споживачів залежно від їхньої приналежності до суспільного класу, способу життя і характеристик особистості.
5. Сегментація за типом поведінки — групування споживачів за мотивами здійснення покупок, інтенсивністю споживання та ставлення до продукції. За граничними типами поведінки споживачі поділяються на два види: - суперконсерватори (11-15% потенційної ємності ринку) — люди, які виступають проти будь-яких змін, надають перевагу своїм звичкам. Можуть належати до різних суспільних прошарків. У них практично відсутня творча уява й естетичне сприйняття навколишнього середовища; - суперноватори (не більше 3%) — люди, схильні до ризику й експерименту. Як правило, мають високооплачувану роботу.
6. Сегментація за видом продукції — спосіб розподілу ринку за функціональними й технічними параметрами виробленої продукції. Даний вид похідний від сегментації за групами споживачів, оскільки виділення сегментів за окремими параметрами виробленої продукції полягає у врахуванні запитів і переваг споживачів у іншій формі.
7. Сегментація за фірмами-замовниками — спосіб розподілу ринку засобів виробництва з урахуванням специфічних проблем замовника в області закупівлі засобів виробництва, а також умов оплати, методів розрахунку, централізації й децентралізації постачання засобів виробництва.
8. Сегментація за основними конкурентами — спосіб розподілу по виробниках аналогічної продукції. Критеріями виступають: вид потреб, що задовольняються продукцією конкурентів; організація виробниками збутової діяльності.
9. Сегментування ринку як споживчої, так і виробничої продукції може відбуватись і на основі відгуків споживачів про якість, фірмову марку, ціну, організацію сервісного обслуговування, рекламу й організацію просування на ринок. Сегментація буває цілеспрямована, якщо існують відповідні установки керівництва підприємства (наприклад, співробітництво лише з оптовими споживачами або виробниками оригінального устаткування тощо). Як правило, такий підхід випливає з результатів аналізу попередньої діяльності (що проводиться з метою визначення сегментів, де вдалось досягти оптимального співвідношення між обсягом продажу й прибутком, а відтак — прогнозування подальшого розвитку збутової діяльності).
Цю концепцію справедливо вважають однією з головних у плануванні й організації маркетингу. Положення будь-якої продукції на ринку можна визначити, і воно буде або реальним, або експертно-прогнозним. Реальним воно може вважатись лише тоді, коли його стан визначається на основі ретроспективного аналізу збуту за певний період. Чинниками, що визначають положення продукції на ринку, варто вважати не лише ціну та якість продукції, але й продуктивність, дизайн, сервісне обслуговування, імідж підприємства й самої продукції та співвідношення цих факторів. При цьому позиція одного й того самого виду продукції може мати неоднакове сприйняття споживачами різних сегментів ринку. Помилки в позиціюванні продукції на ринку можуть призвести до повного нівелювання всіх інших маркетингових зусиль. Якщо в конкурентній боротьбі традиційно ставка робилась на методи ефективного розподілу коштів на маркетингові заходи, то стратегія позиціювання призначена для виграшу за рахунок підвищення ефективності самих маркетингових зусиль. Наведемо основні помилки, до яких вдаються при позиціюванні продукції: - позиціювання поза ринком; - позиціювання на ринку в цілому, без поділу його на традиційний і перспективний; - позиціювання шляхом прямого протиставлення продукції конкурентів; - позиціювання з акцентом на унікальність продукції без урахування продуктів-аналогів, поданих на ринку з такими ж самими параметрами. Стратегії позиціювання продукції на ринку: - зміцнення позиції продукції на ринку за рахунок поліпшення якості; - перепозиціювання продукції на ринку; - внесення змін у сприйняття продукції споживачами за рахунок формування нових критеріїв оцінки продукції.
1.3 Конкурентоспроможність компанії та продукту
Конкурентоспроможність товару впливає на конкурентоспроможність самого підприємства. Однак між цими поняттями є важливі для підприємця відмінності.
1. Конкурентоспроможність підприємства, що відображає його відмінності від конкуруючих підприємств, застосовна до досить тривалого періоду. Конкурентоспроможність товару визначається будь-який невеликий з точки зору економіки, проміжок часу.
2. Оцінку конкурентоспроможності товару дає споживач, а підприємству – не тільки споживач , але і сам підприємець.
Саме підприємець визначає, вигідно йому створювати товар чи ні.
Конкурентоспроможність підприємства - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреб людей і по ефективності виробничої діяльності.
Конкурентоспроможність фірми характеризує можливості і динаміку її пристосування до умов ринкової конкуренції.
Фактори, що впливають на конкурентоспроможність фірми:
місткість ринку (кількість щорічних продажів);
легкість доступу на ринок;
вид виробленого товару;
однорідність ринку;
конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
можливість технічних нововведень у галузі.
Конкурентоспроможність підприємства визначають наступні показники:
економічний потенціал (активи, основний капітал, обсяг продажів і т.п.);
виробничий і збутовий потенціал (виробничі потужності, наявність сировинної бази, центрів технічного обслуговування, рівень автоматизації і технології виробництва і т.д.);
науково-дослідний потенціал (організація наукових досліджень, оцінка можливості заняття організацією монопольного становища в якій-небудь галузі техніки і т.д.);
репутація організації і дотримання договірних зобов'язань;
фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність, структура капіталу і т.д.);
організаційна структура;
менеджмент організації, склад і професійний рівень її керівних працівників , ринкова стратегія, інноваційність і т.д.
Метою аналізу конкурентоспроможності фірми явяется виявлення факторів, що впливають на ставлення споживачів до фірми та її продукції, які рекомендується відобразити в таблиці:
імідж фірми (подання споживачів про репутацію фірми та її продукти, про марочної політику підприємства і т.д.);
якість товарів, рівень їх відповідності міжнародним стандартам;
розвиненість НДДКР;
комерційні умови (надання кредитів, знижок);
організація збутової мережі (форма збуту, система товароруху);
організація технічного обслуговування (терміни гарантійного ремонту, вартість сервісного обслуговування і т. д.);
просування товарів на ринку.
/
Рис. 1.1 — Фактори конкурентноспроможності підприємства
У практиці маркетингу застосовуються різні методи визначення конкурентоспроможності підприємства, найбільш популярними є:
аналіз економічної конкурентоспроможності;
метод бальної оцінки;
метод побудови профілю вимог;
метод бальної оцінки з урахуванням ступеня вагомості факторів.
Основою для аналізу економічної конкурентоспроможності є показники:
1. відношення витрат виробництва до прибутку (К1);
2. відношення витрат обігу до прибутку (К2);
3. ставлення маркетингових витрат до прибутку (К3).
Дані показники зіставляються з аналогічними показниками конкурентів, на підставі чого робиться висновок про конкурентоспроможність фірми.
Для проведення оцінки конкурентоспроможності підприємства методом бальною оцінки використовується 5-тибальною шкалою, за допомогою якої оцінюється цілий ряд факторів. Фірма, яка набрала найбільшу кількість балів, вважається найбільш конкурентоспроможною на ринку.
Метод побудови профілю вимог заснований на результатах методу бальної оцінки. Фірма, графин якій розташований правіше, вважається найбільш сильним конкурентом.
/
Рис. 1.2 — Бальна оцінка з урахуванням коефіцієнта вагомості
У відповідності з різними значеннями коефіцієнтів концентрації та індексів Герфінкеля-Гіршмана виділяються три типи ринку:
1 тип - висококонцентровані ринки: при 70% <GR <100%, 2 000 < HHI <10 000
2 тип - помірно концентровані ринки: 45% <GR <70%, 1 000 <HHI <2000
3 тип - низько концентровані ринки: GR <45%; HHI <1 000
РОЗДІЛ 2
АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Характеристика об’єкту дослідження
Лаунж-ресторан «Гніздо» знаходиться в місті Одеса та розташований поруч зі сквером на перетині Гагаріна і Канатній дороги, за адресою проспект Шевченко, 4д. Сучасний і елегантний інтер'єр приємно дивує, до ваших послуг ресторанна зона на 248 місць зі сценою, кафе-зал на 138 місць, чіл-аут, караоке-зал, танц-площадка. У ресторані два великі зали і відкрита тераса.
В ресторані створені ідеальні умови для організації будь-яких святкових заходів. Там можна відзначити день народження, зустріти Новий рік або організувати корпоративну вечірку. Часто виступають відомі діджеї, проводять вечірки. Досвідчений персонал допоможе у створенні святкової обстановки та великий зал, насичений комфортом і затишком, який спостерігається в інтер'єрі.
Оздоблення залу виконано в світлих тонах - традиційно біла стеля і персикові стіни. Зручні меблі: на столах - виглажені скатертини, на стільцях - ошатні чохли. В меню ресторану маються кухні різних країн.
Літня терасса має комфортабельні дивани, які знаходяться під великими навісами поряд з декоративною зоною відпочинку.
Лаунж-ресторан «Гніздо» пропонує асортимент страв української, італьянської, французької і японської кухні. Широкий вибір національних спиртних напоїв різних країн, ретельно складена винна карта та різновидні коктейлі.
Шоу-програма в лаунж-ресторані «Гніздо» регулярно проводяться тематичні розважальні вечориз вечора і до самого ранку. Для гостей представлена жива музика, яку виконують запрошені діджеї або відомі виконавці. Будь-який бажаючий може взяти участь в конкурсній шоу програмі та отримати цінний приз. Програма розваг постійно оновлюється і доповнюється. Шоупрограмма завжди різноманітна і цікава. З дев'ятої вечора починається клубний режим ресторану і триває майже до самого ранку. В цей час в лаунж-ресторані «Гніздо» проводяться розважальні тематичні вечори, шоу-програми, цікаві концерти і веселі розіграші.
Особливості кухні - кухня в лаунж-ресторані «Гніздо» заслуговує на особливу увагу. В меню зібрані найкращі страви усього миру. Можна замовити українські страви , або насолодитися особливим смаком японської, італійської, французької та української кухонь. Майстерність колективу кухарів ресторану працюють під керівництвом шеф-кухаря. Кожна їх страва - це окремий кулінарний шедевр. Стейки готують на мангалі, а страви з м'яса і риби - в хоспері. Дуже затребувані бургери. У четвер діє знижка 20% на всі рибні страви, а в понеділок - 50% на всі коктейлі. Крім цього, діє постійна знижка 34% з трьох ночі до сьомої ранку на все замовлення. Найважливішою особливістю кухні лаунж-ресторану «Гніздо» є те, що там подають лобстерів.
Основні конкурентні переваги лайнж-ресторану «Гніздо» є багатофункціональність. Він поєднує в собі і ресторан, і и клуб, і караоке. Відвідувачі мають можливість як і провести час у тихому затишку, так і гучно відсвяткувати якесь свято. Також у ресторані часто виступають відомі виконавці або діджеї.
Аналіз ринку
Зберігаючи кращі традиції національної кухні, ресторани є візитною карткою гостинності міста, певною формою проведення дозвілля і спілкування, ознакою престижу і фінансового достатку. Кожен ресторан відрізняється від інших власним стилем: національний, епохи лицарських турнірів і замків, сільський, мисливський, річковий, елітний, царський тощо. Серед артибутів інтер'єру можна побачити картини, фон тани, каміни, акваріуми, композиції з де коративних квітів, ігрові автомати тощо. Але основне, що складає престиж, - це смачні страви та широкий асортимент, кулінарна майстерність, професійний рівень обслуговування клієнтів, інфраст руктура сервісу, гостинний прийом.
Віртуальний ринок ресторанних послуг - це ринок, у якому представлені ресто рани забезпечують on-line замовлення столиків для клієнтів у мережі Інтернет через посередників або самостійно.
Проведене дослідження віртуального ринку ресторанних послуг у структурі досліджуваного Інтернет-проекту показало, що європейську кухню мо жуть запропонувати 57,1% усіх представ лених у базі даних закладів: українську -27,9, французьку - 5,6, американську -4,3, японську - 3,9, китайську, мекси канську, італійську - по 3,0, грузинську -2,6, індійську - 2,1, арабську та німецьку -по 1,7%.
Результати групування ресторанів за показником вартості послуг у розрахунку на одну людину такі: до 10 дол. - 18,9%, від 10 до 20 дол. - 41,6%, від 20 до ЗО дол. - 22,8%, від ЗО до 50 дол. - 15,0%, від 50 дол. та вище - 1,7%. На рівень цін ресто ранних послуг впливають собівартість і склад сировини (продуктів), з яких готу ються фірмові страви, категорія класності підприємства, інтенсивність відвідувань клієнтів, їх склад та фінансова забезпе ченість, атмосфера перебування і відпо чинку, включаючи розважальні заходи.
Сучасна індустрія ресторанного бізнесу постійно поширюється та видозмінюється під впливом різних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. В якості сфери підприємницької діяльності РГ виконує соціальні (задоволення потреб споживачів) та економічні функції (підприємницька одиниця сфери обслуговування). Економічні функції сфери РГ розглядаються як єдиний комплексний механізм виробництва та обігу продукції, що забезпечує ресторанному бізнесу певні переваги в порівнянні з іншими галузями народного господарства. Перш за все, це перспективна галузь для інвестування капіталу, що гарантує достатньо швидку оберненість вкладених засобів. Прибуток від інвестування складає близько 15-25 %, що зацікавлює нових учасників цього ринку і стимулює його поширення.
У теперішній час можна прослідкувати існування різноманітних концепцій організації ресторанного бізнесу на локальному ринку, що забезпечує, з одного боку, підтримку одне одному, а з іншого - створює конкурентне середовище, яке сприяє підвищенню рівня якості, залученню більшої кількості споживачів і, як результат, збільшенню прибутку. За даними Асоціації франчайзингу України у 2013 р. українські ресторатори заробили близько 2,2 млрд дол - майже на 30% більше, ніж роком раніше. Кількість постійних клієнтів кафе, барів і ресторанів під час фінансової кризи майже не змінилась. Була інфляція та за рік ціни на продукти, а разом з ними і середній чек - збільшилися на 10-20%. У 2014 р. ресторатори планували збільшити прибуток майже на 14 %, що має скласти близько 2,5 млрд дол за рахунок значного зростання кількості підприємств громадського харчування. В процесі підготовки рішення щодо підприємницьких дій у сфері ресторанного бізнесу важливим є постійний аналіз стану підприємств, що здійснюють свою діяльність у цій галузі. Дослідження стану розвитку ресторанного бізнесу України дозволили виявити загальні тенденції розвитку різних груп підприємств ресторанного господарства за період 2009-2013 pp., про що свідчать дані Державного комітету статистики України (табл. 1).
Таблиця 2.1—Темни змін кількості підприємств ресторанного господарства за період 2009-2013 pp.
Одиниць
Відхилення
Темпи змін, %
2009
2012
2013
2009 до 2012
2012 до 2013
2009 до 2013
2009 до 2012
2012 до 2013
2009 до 2013
Ресторани
526
698
708
+172
+10
+ 182
132,7
101,4
134,6
Кафе
3022
3034
2868
+12
-166
-154
100,4
94,5
94,9
Бари
682
814
754
+132
-60
+72
119,4
92,6
110,6
Їдальні і постачання їжі
488
482
455
-6
-27
-33
98,8
94,4
93,2
У ході проведеного дослідження було встановлено, що за період 2009-2013pp. найбільш стійкі тенденції до зростання виявлено у групі "ресторани" (кількість підприємств збільшилася на 182 одиниці). Але в цілому у галузі ресторанного господарства просліджуються тенденції до зменшення кількості підприємств за рахунок постійного зменшення по групах "кафе" та "їдальні і постачання їжі" на 154 та 33 одиниці відповідно протягом всього періоду, що досліджувався.
Характеристика споживачів підприємства надана в табл. 2.2
Таблиця 2.2—Сегментація ринку споживачів послуг ресторану «Гніздо»
Характеристика
Варіанти сегментів
За статтю
Чоловіки, жінки
За віком
15-25 років; 26-35 років; 36-55 років;
56-65 років;
За ступенем споживання
Слабкий;_помірний;_активний споживач
За ступенем прихильності
Ніяка; слабка; середня; сильна; абсолютна
За етапом життєвого циклу
Молоді; Молодята з дітьми; Подружжя похилого віку з дітьми; Одинакі похилого віку.
Національність
Українці, росіяни, німці, євреї, білоруси, іспанці та інші.
Види професій
Службовці державних установ; технічні спеціалісти; менеджери; керівники середнього рівня управління; студенти; пенсіонери; працівники сфери обслуговування;вчителі; безробітні.
Основними споживачами закладу єв основному молодь, так як ресторан «Гніздо» це заклад клубного типу, але в денний час також інколи приходять і люди більш похилого віку. Кліенти бажають спробувати блюда різних країн та послухати музику, потанцювати та прийняти участь у різних конкурсах, поспівати в караоке та виграти призи. При відвідуванні попитом користуються бездоганні фірменні страви такі, як салат «Тепле море», «Гребінці з фуа-гра», «Лобстерів» страви з м'яса і риби, які роблять в хоспері та ін..Також велике барне меню де багато алкогольних напоїв та різноманітних коктейлів.
2.2 Аналіз конкурентоспроможності підприємства
Рис. 2.1— Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства
Метод переваг. Оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що порівнюються з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (такими, які займають найкращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності. Існують зовнішні і внутрішні конкурентні переваги.
Зовнішня конкурентна перевага базується на відмінних якостях товару, що створює цінність для покупця за рахунок зменшення його витрат чи підвищення ефективності його діяльності. Вона збільшує "ринкову силу" підприємства так, що може примусити ринок прийняти більш високу ціну продажу порівняно з конкурентами.
Внутрішня конкурентна перевага - це перевага підприємства стосовно витрат чи управління, яка створює цінність для товаровиробника, дозволяє знизити собівартість більшою мірою, ніж пріоритетний конкурент.
/
Рис. 2.2— Фактори переваг
Дослідження конкурентів підприємства порівняно з дослідженнями конкурентного середовища є більш конкретним, але разом з тим і неоднозначним, оскільки йдеться про таких суб’єктів ринку, які безпосередньо впливають на підприємство, визначають межі його діяльності.
Існує кілька різновидів конкурентів, які так чи інакше впливають на діяльність підприємства.
Це передусім активні конкуренти (підприємства, які в даний час справляють серйозний вплив на інших суб’єктів господарювання) та пасивні (потенційні) конкуренти.
Серед останніх — підприємства, які поки не становлять реальної загрози, але запроваджують нову технологію, вдосконалюють продукцію, розгортають її виробництво, щоб найліпшим чином задовольняти дедалі більшу кількість споживачів.
Існує також розподіл конкурентів на прямих, непрямих, товарних і неявних.
24.05.2019 16:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора