Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Основні засоби, та ефективність їх використання
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Економіка та організація електротехнічної служби підприємств
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИНОСТІ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА 5
1.1. Сутність основних засобів 5
1.2. Наукові підходи до оновлення ОЗ 11
1.3. Ефективність ОЗ 17
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УЖГОРОДСЬКЕ АТП-12107» 24
2.1 Аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ «Ужгородське АТП-12107» 24
2.2 Аналіз використання ОЗ на ПАТ «Ужгородське АТП 12107» 39
2.3 Методи визначення ефективності. 47
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНІХ ЗАСОБІВ 52
3.1. Напрями удосконалення ОЗ 52
3.2.Практичні рекомендації до вибраних напрямів удосконалення ОЗ на ПАТ «Ужгородське АТП 12107» 67
3.3 Ефективність запропонованих заходів 76
ВИСНОВКИ 83
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 86
ДОДАТКИ 92
ВСТУП
Актуальність дипломного дослідження полягає в тому, що підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань в умовах ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Забезпечення певних темпів розвитку та підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість.
Теоретична та методологічна основа роботи. Проблеми оцінки ефективності використання основних засобів підприємства розглядаються в роботах багатьох вітчизняних вчених та фахівців: С.Ф. Покропивного, М.Г. Грещака, М.С. Герасимчука, М.Д. Білика, М.А. Болюха, В.М. Мельника, В.О. Меца, О.В. Павловської, Г.В. Савицької, Н.М. Бондара та інших.
Об’єкт роботи є Публічне акціонерне товариство «Ужгородське автотранспортне підприємство 12107»
Предмет роботи. Основні засоби підприємства та ефективність їх оновлення на підприємстві.
Головною метою дипломної роботи є розгляд теоретичних підходів до оцінювання ефективності оновлення основних засобів виробництва та виявлення основних напрямів її підвищення.
Для виконання поставленої мети треба виконати низку важливих задач:
- розглянути теоретичні основи суті та ефективності оновлення ОЗ;
- надати виробничо-економічний аналіз діяльності ПАТ«Ужгородське автотранспортне підприємство 12107»;
- провести аналіз використання основних засобів на підприємстві;
- визначити основні методи ефективності ОЗ на ПАТ«Ужгородське автотранспортне підприємство 12107»;
- розробити рекомендації, що до покращення ефективності використання ОЗ, та провести розрахунок ефективності при оновленні основних засобів на підприємстві.
Структура роботи: втуп, основний текст роботи (2 розділи та підпункти), висновки, список використаної літератури, додатки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИНОСТІ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність основних засобів
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Регулювання обліку основних засобів відбувається за допомогою П(С)БО 7 [1] та міжнародного стандарту МСБО 16[2], де надається основне визначення основних засобів.
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об’єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою [5, c.19 ].
Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.
На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.
Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:
A. Будівлі і споруди.
Б. Передавальні пристрої.
B. Машини та устаткування, у тім числі:
- робочі машини та устаткування;
- вимірювальні та регулюючі прилади;
- лабораторне устаткування;
- обчислювальна техніка;
* транспортні засоби.
Г. Виробничий і господарський інвентар.
Д. Інші основні засоби.
Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства. На мал 1.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства.
Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:
Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:
Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;
Основні виробничі засоби
Активна частина основних виробничих засобів
Пасивна частина основних виробничих засобів
Будівлі
Робочі машини та устаткування
Транспортні засоби
Споруди
Вимірювальні та регулюючі прилади
Господарський інвентар
Обчислювальна техніка та лабораторне устаткування
Мал 1.1 Склад основних виробничих засобів підприємства.
Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади[12, c.36].
Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.
Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.
Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).
Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.
Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:
1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;
3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;
4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.
У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.
На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообороту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.
На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань [12, c.39].
На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів. Оборот основних виробничих засобів показано на мал.. 1.2.
Мал.1.2 Оборот основних виробничих засобів
Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:
1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;
2) капітальний ремонт діючих основних засобів.
За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.
Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.
1.2. Наукові підходи до оновлення ОЗ
Досліджуючи питання ефективності використання та оновлення основних засобів, в тому числі об’єктів нерухомого майна на підприємстві, потрібно зазначити, що під ефективністю розуміють результат, одержаний у вигляді ефекту, що порівнюється із понесеними затратами на його досягнення. Серед завдань аналізу ефективності використання основних засобів виділяють:
- визначення ефективності їх використання, визначення складу та динаміки зміни їх вартості [10, с.33];
- встановлення відповідності величини основних засобів виробничим потребам, визначення ступеня й повноти їх використання та технічного стану [5, с.14];
- проведення аналізу продуктивності виробничих потужностей, економічної та екологічної ефективності використання основних засобів, визначення впливу використання основних засобів на показники діяльності підприємства [3, с.8] тощо.
У розглянутих підходах до визначення аналізу стану, оновлення та ефективності використання основних засобів не враховано такого важливого чинника, як фаза діяльності підприємства. залежно від того, чи підприємство знаходиться на етапі виходу на ринок, чи воно знаходиться на етапі виходу з ринку, чи проходить процедуру банкрутства або реорганізації – це все впливатиме на завдання аналізу, а, відповідно, і на відбір аналітичних показників для розрахунку.
На цей час існує велика кількість підходів до оцінки ефективності використання основних засобів. У працях бать ох вчених наголошується на тому, що ефективність використання основних засобів можна охарактеризувати системою показників двох груп: до першої групи належать показники ефективності відтворення основних засобів, а до іншої – показники використання основних засобів. Водночас чимало дослідників, як критерій ефективності використання основних засобів виділяють збільшення обсягів виготовленої продукції. Низка вчених стверджують, що ефективність
використання основних засобів можна охарактеризувати показниками ефективності відтворення та показниками ефективності використання. Інша група вчених наголошують на тому, що ефективність використання основних засобів можна охарактеризувати системою показників, яка складається з двох підсистем:
- показників ефективності відтворення основних засобів та показників використання основних засобів. Своєю чергою, В. І. Титов вважає, що оптимізація використання основних засобів багато в чому залежить від наявності обґрунтованої системи показників оцінювання рівня ефективності використання основних засобів, яка містить загальні (вартісні) та часткові (натуральні) показники [8, с.35].
За іншим підходом виділяють чотири групи показників, за якими можна визначити ефективність використання основних засобів:
1) показники екстенсивного використання;
2) показники інтенсивного використання;
3) показники інтегрального використання;
4) узагальнюючі показники використання
Також виділяють три групи показників ефективності використання основних засобів [6, с.15]:
1) показники, що характеризують відновлення основних засобів;
2) показники, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами;
3) показники, які характеризують використання основних засобів.
За іншим підходом, ефективність використання основних засобів визначають за такими напрямами:
1) аналіз складу основних засобів;
2) аналіз структури основних засобів;
3) аналіз утримання основних засобів;
4) аналіз техніко-економічних показників використання основних засобів.
Можемо констатувати, що подані підходи до визначення ефективності використання основних засобів досить різноманітні, але в більшості ґрунтуються на одних оціночних показниках. У цілому наявні підходи до оцінки ефективності використання основних засобів умовно можна поділити на три блоки (мал. 1.3).
Показники аналізу ефективності використання основних засобів
Узагальнюючі показники
Індивідуальні показники
Показники технічного стану
1. Фондовіддача
2. Фондомісткість
3. Фондоозброєність
4.Рентабельність основних засобів
1. Коефіцієнт екстенсивного використання
2. Коефіціент інтенсивного використання
3. Інтегральний показник використання
4. Коефіцієнт змінності
1. Коефіцієнт відновлення
2. Коефіцієнт приросту
3. Коефіцієнт придатності
4. Термін оновлення
5. Коефіцієнт вибуття
6. Коефіцієнт інтенсивності відновлення
7. Коефіцієнт зносу
Мал. 1.3. Показники аналізу ефективності використання основних засобів
Разом з тим не усі подані показники характеризують ефективність використання основних засобів. За своєю сутністю та інформацією, що надають, вони відрізняються, і доцільно їх поділити на дві групи:
- показники оцінки ефективності використання основних засобів та показники стану основних засобів (Мал. 1.4).
Показники
Ефективності використання основних засобів
Оцінки стану основних засобів
- Фондовіддача
- Фондомісткість
- Рентабельність основних засобів
- Коефіцієнт екстенсивного використання
- Коефіцієнт інтенсивного використання
- Коефіцієнт оновлення
- Коефіцієнт приросту
- Коефіцієнт придатності
- Термін оновлення
- Коефіцієнт вибуття
- Коефіцієнт інтенсивності відновлення
- Коефіцієнт зносу
Мал. 1.4. Показники оцінки ефективності використання та стану основних засобів.
Враховуючи положення теорії прав власності та її вплив на облікове відображення операцій з надходження, використання та вибуття об’єктів нерухомого майна, відповідний вплив здійснюється і на аналіз ефективності використання об’єктів нерухомого майна як складову основних засобів.
Розвиток науки та техніки, поява нових технологій виробництва спричиняють моральне старіння наявних основних засобів. Окрім того, їх фізичне зношення передбачає їх заміну на нові об’єкти. Ці аспекти повинні враховуватися при формуванні планів оновлення основних засобів на підприємстві. Управління станом та складом основних засобів і нерухомим майном зокрема проводиться відповідно до встановлених строків, що передбачені у планах-графіках заміни основних засобів.
У ході планування залучення додаткових об’єктів основних засобів перед керівництвом та управлінським персоналом підприємства можуть виникати такі питання:
– Придбати нові об’єкти чи проводити капітальний ремонт наявних.
– Нові об’єкти придбати чи взяти у лізинг.
– Який лізинг обрати: фінансовий чи оперативний.
Відповіді на ці питання повинні бути підкріплені та обґрунтовані конкретними показниками у грошовому, натуральному або часовому вимірі. Це можливо із використання математичного апарату та економічного аналізу. Проте для того, щоб провести такий аналіз, необхідно сформувати перелік показників для розрахунку. У рамках цього дослідження ми виходимо з припущення, що підприємство перебуває на етапі життєвого циклу, коли має стабільні ринки збуту продукції та планує збільшення обсягів діяльності. З цього випливає, що основним критерієм відбору показників для аналізу є необхідність отримання інформації про участь основних засобів у виробничому процесі (ефективність такої участі) та інформація про стан основних засобів: їх надходження, вибуття, оновлення. При цьому постає питання: використовувати усі зазначені показники для оцінки стану та ефективності використання об’єктів нерухомого майна чи лише певні з них? Для вирішення цього питання пропонуємо зробити розподіл даних показників у розрізі аналітичності інформації (табл. 1.1).
Таблиця 1.1.
Шкала аналітичності інформації про стан та ефективність використання нерухомого майна
Рівень аналітичності інформації
Коефіцієнти, що розраховуються
Критерій відбору коефіцієнтів
Показники ефективності використання
І
Фондовіддача, фондомісткість, рентабельність
Враховуються показники, що забезпечують інформацію лише про участь основних засобів у виробництві продукції
ІІ
Коефіцієнти І рівня, модифікована
фондовіддача, модифікована фондомісткість, модифікована рентабельність
Додатково враховуються основні засоби, які взяті в операційну оренду (не належать підприємству, але беруть участь у процесі виробництва)
ІІІ
Коефіцієнти ІІ рівня, коефіцієнт екстенсивності використання, коефіцієнт інтенсивності використання
Додатково враховуються показники часу роботи обладнання та обсяги випуску продукції на ньому
Показники стану
І
Коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності
Враховуються показники, що характеризують зношеність
основних засобів та їх придатність до використання
ІІ
Коефіцієнти І рівня, коефіцієнт приросту, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт
відновлення
Додатково враховуються показники, що характеризують
динаміку надходження та вибуття
ІІІ
Коефіцієнти ІІ рівня, коефіцієнт інтенсивності відновлення
Додатково враховується інтенсивність процесу відновлення
Більш детальніше розглянемо ефективність цих показників, та їх розрахунок в п 1.3.
1.3. Ефективність ОЗ
Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та
підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють на підставі таких показників, як коефіцієнт
зносу та коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх
періодах). Розраховується як відношення зносу основних засобів підприємства (суми амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання) на певну дату до первісної (переоціненої) їх вартості на ту ж дату (розрахунок коефіцієнту див. табл. 1.2.).
Коефіцієнт придатності – показник, зворотний до коефіцієнта зносу. Він показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності (не перенесена на готову продукцію), і обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів підприємства на певну дату до їх первісної (переоціненої) на ту ж дату [4, с.63].
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду [9, с. 41].
Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва. Коефіцієнти вибуття та придатності якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу основних засобів і ліпшим їх технічний стан(див. табл.. 1.2.)
Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період [3, с. 42-43]. Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів – екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення__ передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.
Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого [6, с. 15-16].
Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних фондів у першу чергу використовується показник фондовіддачі(розрахунок коефіцієнту див. табл. 1.2.).
Фондовіддача показує величину вартості виготовленої продукції, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів (може визначатися за товарною, валовою або реалізованою продукцією). Зростання фондовіддачі є позитивною тенденцією в діяльності підприємства. Для підвищення фондовіддачі необхідно нарощувати обсяги виробництва продукції за рахунок більш інтенсивного використання основних засобів і знижувати середньорічну вартість цих засобів за рахунок ліквідації зношених, мало продуктивних і не використовуваних у виробництві [7, с. 59].
Фондомісткість є показником, оберненим до фондовіддачі. Вона характеризує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції.
Рентабельність основних фондів характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів [8, с.9].
Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці. Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньооблікової чисельності. Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у більш численну зміну або до їх середньооблікової чисельності [7, с. 44].
Таблиця 1.2.
Показники ефективності основних засобів та їх розрахунок
Показник
Формула розрахунку
Характеристика
1. Фондомісткість
Фк
Вп
Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами
2. Фондоозброєність
Фк
Ч
Показує величину основних засобів на одного працівника
3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства
Фз
М
Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства
4. Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів
Зо
Фк
Показує ступінь зносу основних виробничих засобів
5. Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів
1- Кз
Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6. Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів
Фе
Фк
Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів
Фу
Фк
Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів
8. Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів
Фв-Фу
Фк
Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду
9. Фондовіддача
Вп
Фк
Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів
10. Рентабельність основних виробничих засобів
Пб
Фк *100%
Визначає ступінь використання основних виробничих засобів
Де, Фк — балансова вартість основних виробничих засобів;
Вп — вартість виробленої продукції;
Фз — залишкова вартість основних виробничих засобів;
М — вартість майна підприємства;
Зо — сума зносу основних виробничих засобів;
Ч — середньооблікова чисельність працівників;
Фу — вартість уведених основних виробничих засобів;
Фв — вартість виведених основних виробничих засобів;
Кз — коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;
Пз — загальний прибуток підприємства.
Підсистема часткових показників ефективності використання основних
виробничих фондів включає: коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного й інтегрального використання обладнання; коефіцієнт змінності роботи устаткування.
Рівень використання обладнання за часом (рівень екстенсивного використання обладнання) характеризується системою показників – коефіцієнтів використання, які визначаються як відношення фактично відпрацьованого обладнанням часу до загального фонду часу. Аналіз таких коефіцієнтів у динаміці за кілька звітних періодів дає змогу встановити тенденцію зміни рівня використання обладнання в часі. Рівень використання потужності обладнання, його продуктивність (рівень інтенсивного використання обладнання) здебільшого характеризують коефіцієнтом інтенсивності завантаження, який обчислюють як відношення фактичного випуску продукції за одну машино-годину до планового її випуску.
Коефіцієнт інтегрального використання устаткування розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання обладнання [4, с. 17]. Його можна обчислити за формулою:
Рфакт
К інт= Рпасп * частка одиниці (1.1.)
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (kекст) показує, який час було витрачено для здійснення виробничих процесів (Тфакт) в календарному фонді робочого часу (Ткаленд) визначеної одиниці обладнання. Його можна обчислити за формулою (1.2):
Т факт
К екст= Ткаленд* частка одиниці (1.2.)
Найбільш важливим у практиці аналітичної роботи підприємств є коефіцієнт змінності роботи устаткування. У найбільш поширеному вигляді його визначають як відношення суми станко-змін, відпрацьованих протягом доби до загальної кількості машин, наявних у даному підрозділі [6, с. 80].
Для підприємств ряду галузей індустрії, і передусім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Найважливішим показником підвищення рівня ефективності використання основних фондів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг).
Одним з головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення. Впровадження досягнень науково-
технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації
виробництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних
витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.
Значні резерви підвищення ефективності використання основних фондів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів. Основними причинами цілозмінних та цілодобових простоїв обладнання є неузгодженість пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільна організація технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування, відсутність стабільності у забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням тощо [10, с. 104-105].
Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи:
1) збільшення екстенсивного завантаження;
2) підвищення інтенсивного навантаження.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Широкому її запровадженню сприятимуть:
- побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва;
- більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;
- державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької діяльності тощо.
Висновки 1-го розділу. В першому розділі дипломної роботи мною були розглянуті основні теоретичні аспекти суті основних засобів, якими положення відбувається їх регулювання в бухгалтерському обліку та яка є класифікації ОЗ. При розгляді наукових підходів до оновлення основних засобів треба сказати, що дослідження наявних підходів до аналізу основних засобів дозволило встановити, що не існує єдиної методики аналізу стану та ефективності використання об’єктів нерухомого майна як складової основних засобів. Окрім того, встановлено, що серед науковців немає чіткої позиції щодо того, які критерії повинні лежати в основі відбору показників для аналізу. На основі проведеного дослідження запропоновано як один з варіантів критерію відбору показників використовувати рівень деталізації інформації про стан та ефективність використання нерухомого майна. Розроблено шкалу аналітичності інформації та запропоновано перелік коефіцієнтів для розрахунку з метою отримання інформації відповідного рівня аналітичності. Використання розробленої шкали аналітичності інформації про стан та ефективність використання нерухомого майна як складової основних засобів дозволить організувати роботу аналітика, підвищить ефективність його роботи та забезпечить точність необхідної інформації, економію трудових, фінансових і часових ресурсів.
Що стосується розгляду ефективності основних засобів то для, покращення використання основних фондів сприяє вирішенню широкого кола економічних проблем, спрямованих на підвищення ефективності виробництва: збільшення обсягів випуску продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, економію капітальних вкладень та підвищення доходності підприємства. Для оцінки рівня ефективності відтворення основних фондів підприємства доцільно використовувати систему таких показників: показники, які характеризують технічний стан (відтворення) основних фондів; узагальнюючі показники використання основних фондів; часткові показники використання основних фондів.
Розрахунок за визначеними коефіцієнтами ефективності ОЗ в першому розділі виконаємо на прикладі підприємства, та зробимо основний аналіз діяльності у другому розділі дипломної роботи.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УЖГОРОДСЬКЕ АТП-12107»
2.1 Аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ «Ужгородське АТП-12107»
ПУБЛIЧНЕ АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «Ужгородське автотранспортне підприємство 12107» (далi «Товариство») є юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України. Товариство було зареєстроване розпорядженням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.07.1998 р. Данi щодо складу акцiонерiв: На 31 грудня 2014 року загальна чисельність акціонерів - 1138 осiб. Дані щодо складу акцiонерiв: Вiдсоток володіння Усього - належить юридичним особам (1 особа) - 0,0123 % Фiзичнi особи (1137 осiб) - громадяни України) - 99,9877 % Усього 100,00% СК [27].
Товариство безпосередньо здійснює такі основні види фінансово-господарської діяльності:
- 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення
- 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт
- 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг
- 36.00 Забір, очищення та постачання води
- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна
Юридична адреса Товариства - 88018,Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Радiщева, №2.
Фінансова звітність готується на підставі історичної собiвартостi, за винятком оцінки за справедливою вартістю земельних ділянок на дату першого застосування МСФЗ у відповідності до МСФЗ 1 «Перше застосування мiжнародних стандартiв фiнансової звітності» та МСБО 16 «Основні засоби». Фінансова звітність за міжнародними стандартами фiнансової звітності складається на основi бухгалтерських записів згідно українського законодавства шляхом трансформації з внесенням коригувань, проведенням перекласифiкацiї статей з метою достовірного представлення інформації згідно вимог МСФЗ. Товариство перейшло на Мiжнароднi стандарти фiнансової звітності (МСФЗ) 1 січня 2012 року відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 1 «Перше використання мiжнародних стандартiв фiнансової звітності».
Процес управління виробництва на ПАТ «Ужгородське АТП-12107» здійснюється колективом працівників, організованих в апарат управління.
Виконання кожної функції управління здійснюється одним працівником.
В даний час на ПАТ «Ужгородське АТП-12107» застосовують лінійно функціональну структуру управління. Суть її полягає в тому, що весь апарат управління за його вертикалі ділиться на щаблі, а його горизонталі на кожному ступені утворюють ланки управління.
В основу організації ступенів управління покладено виробничо - територіальний принцип. Щаблі управління показують послідовність одержання органів управління знизу доверху. Кожний ступінь управління очолює лінійний керівник, який здійснює загальне керівництво. Він, будучи єдиноначальником на даній ділянці підпорядкований керівнику і отримує завдання і розпорядження тільки від нього.
На підприємстві розрізняють такі функції управління: загальне керівництво, технічна підготовка виробництва, техніко - економічне планування, організація праці та заробітної плати, енергетичне і ремонтне обслуговування, бухгалтерський облік і фінансова діяльність, сировинне і матеріально технічне обслуговування, збут готової продукції, комплектування та підготовка кадрів , загальне діловодство і господарське обслуговування, контроль якості сировини та готової продукції.
Відповідальність за фінансово - господарську діяльність, організацію та методологію бухгалтерського обліку несуть, станом на 31 грудня 2014 року - Директор «Ужгородське АТП 12107» - пан Козун В.І., та головний бухгалтер - пані Лангазов Л.І.
Основним видом діяльності ПАТ «Ужгородське АТП 12107» є організація та здійснення пасажирських автоперевезень.
Фінансовий стан підприємства визначався на підставі наданої фінансової звітності, попередньо перевіреної аудиторською фірмою. Для початку розглянемо структуру власних коштів ПАТ «Ужгородське АТП 12107» (див. табл. 2.1 )[Додатки 1;4;7;8 ]
Таблиця 2.1.
Структура власних коштів ПАТ «Ужгородське АТП 12107» 2011-2012гг.
Кошти
2011рік
2012рік
зміни (+;-)
тис. грн.
%
тис. грн.
%
тис. грн.
%
Необоротні активи
11110
71,67
19275
74,02
8165
+2,34
В тому числі:
Залишкова вартість основних засобів
14486
93,45
22677
87,08
8191
-6,37
Оборотні активи
1015
6,55
3365
12,92
2350
6,37
в тому числі: а) запаси
215
1,39
229
0,88
14
-0,51
б) дебіторська заборгованість, та інші оборотні активи
1113
7,18
3508
13,47
2395
+6,29
в) грошові кошти та їх еквіваленти
97
0,63
153
0,59
56
+0,04
Витрати майбутніх періодів
0
0
0
0
0
0
Баланс
15501
100,00
26042
100,00
10541
-
Таблиця 2.2.
Структура власних коштів ПАТ «Ужгородське АТП 12107» 2013-2014гг.
Кошти
2013рік
2014рік
зміни (+;-)
тис. грн.
%
тис. грн.
%
тис. грн.
%
05.06.2019 11:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора