Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна робота
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Зовнішньоекономічної та митної діяльності
Інформація про роботу
Рік:
2019
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Міжнародний фондовий ринок
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра
зовнішньоекономічної та
митної діяльності
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Міжнародний фондовий ринок»
Варіант №6
Львів 2019
ЗМІСТ
ВСТУП 3
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 4
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (ЗАДАЧІ) 13
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15
ВСТУП
Мета роботи: закріплення, поглиблення та систематизація набутих студентом теоретичних знань та практичних навичок, а також засвідчення глибини засвоєння матеріалу, призначеного для самостійного опрацювання.
Актуальність даної роботи полягає у важливості міжнародної інвестиційної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства, зростанні ролі міжнародного співробітництва.
Роботу умовно можна поділити на дві частини.
В першій частині розкривається сутність та загальна характеристика інвестицій, права власників акцій на отримання дивідендів залежно від виду акцій, якими він володіє. Також розкрито питання про мету укладання угод про форвардну процентну ставку.
В другій частині роботи здійснюється розв’язок двох задач, що відносяться до різних тем курсу.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Права власників простих та привілейованих акцій.
1.1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АКЦІЙ
Зрозуміло, що будь-якому підприємству для його нормального функціонування необхідні певні грошові засоби. У кожного є свій спосіб вирішення цієї проблеми: деяким щасливцям достатньо власного капіталу, дехто оформлює банківські кредити, намагається налагодити співпрацю з вітчизняними та іноземними інвесторами тощо. Нині одним із досить поширених в Україні способів залучення грошових коштів для фінансування діяльності підприємства є випуск цінних паперів, зокрема акцій, — саме його використовують такі види господарських товариств, як акціонерні. Їх статутний капітал поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. [1].
Акцією є цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. [6].
Таким чином, спираючись на наведене поняття акції, можна дійти висновку, що їй притаманні наступні характерні риси:
- акція підтверджує корпоративні права свого власника щодо відповідного акціонерного товариства;
- у акції (на відміну від облігації та векселя) немає кінцевого строку погашення;
- за будь-яких обставин власник акції не може втратити більше, ніж вартість належної йому акції, оскільки не відповідає за зобов'язанням акціонерного товариства в цілому. [1].
Оскільки акція є цінним папером, вона має містити чітко визначені законодавством реквізити. Згідно з ч. 11 ст. 4 Закону ними є: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу — "акція", її порядковий номер, дата випуску, вид акції та її номінальна вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатка акціонерного товариства. До акції також може додаватися купонний лист на виплату дивідендів.[6].
Існує декілька різновидів акцій — вони можуть бути іменними та на пред'явника, документарними та бездокументарними, привілейованими та простими. Іменною акцією є та, в якій вказано ім'я її власника (тільки саме ця особа вважається акціонером товариства і користується усіма його правами). Обіг іменних акцій фіксується в книзі реєстрації, яка ведеться акціонерним товариством (у ній систематично записуються дані про час придбання кожної такої акції, прізвище власника, а також кількість акцій на руках у кожного акціонера). Щодо акції на пред'явника, то в ній не зазначено імені її власника (тобто ним може бути будь-яка особа), а в книзі реєстрації акціонерного товариства реєструється тільки їх загальна кількість. Для власників акцій практичне значення має те, що акції на пред'явника та іменні акції обертаються за різними правилами. Так, для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника (у тому числі й акцією), цілком достатньо простого вручення їй такого цінного паперу без вчинення будь-яких інших процедур. А от права, посвідчені іменним цінним папером, передаються в порядку, встановленому для відступлення права вимоги. Тобто, на відміну від передачі прав за цінним папером на пред'явника, за іменними цінними паперами слід вчинити певні формальні процедури: щодо форми уступки прав, щодо повідомлення зобов'язаної за цінним папером особи. Так, при передачі прав за іменною акцією, особа, якій передано права, має право вимоги до акціонерного товариства (зокрема, про виплату дивідендів, про участь у загальних зборах акціонерів, про інформацію щодо діяльності товариства тощо) лише після внесення її імені як нового власника у систему реєстру власників іменних акцій. Отже, при передачі прав за іменною акцією її попередній власник не відповідатиме, наприклад, за невиплату дивідендів новому власникові акції, якщо він вчинив усі передбачені законом дії щодо передачі акції. [1].
Втім, найсуттєвішим для акціонерів є поділ акцій на прості та привілейовані — адже саме від того, до яких з цих видів відноситься акція, залежить обсяг прав, які надаються її власнику. [1].
1.2. ПРАВА ВЛАСНИКА АКЦІЙ НА ОТРИМАННЯ ДИВІДЕНДІВ
Навіть лише із того, що деякі з акцій називаються привілейованими, цілком очевидно, що їх власники володіють певними привілеями порівняно з власниками простих акцій. Так, будь-який акціонер має право на одержання дивідендів — вони сплачуються один раз на рік за підсумками календарного року (нарахування та виплата проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи півріччя не здійснюється) за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні акціонерного товариства після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит. [3].
Проте, якщо власники привілейованих акцій мають право на одержання дивідендів у вигляді твердого, заздалегідь установленого процента вкладених в акції коштів за їх номінальною ціною, то прибуток від простих акцій повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою: прибуток акціонерного товариства розподіляється між власниками простих акцій пропорційно до вкладеного капіталу, тобто залежить від кількості придбаних акцій (одиницею величини вкладеного капіталу в даному випадку служить номінальна вартість однієї акції). Отже, право власності на просту акцію не означає автоматичного отримання дивіденду її власником — виплата дивідендів за простою акцією залежить від господарської діяльності акціонерного товариства (якщо воно за наслідками річної діяльності одержить незначний прибуток або ж взагалі закінчить господарський рік зі збитками, дивіденди за простою акцією виплачуватися не будуть). [2].
Дивіденди за простими акціями можуть виплачуватись тільки у тому разі, якщо акціонерне товариство за підсумками діяльності за рік, за який мають сплачуватись дивіденди, отримало прибуток.
А от власнику привілейованої акції акціонерне товариство зобов'язане виплатити фіксований та гарантований дивіденд незважаючи на результати своєї господарської діяльності. Щорічний прибуток за привілейованими акціями нараховується, як правило, за твердим процентом, що зафіксований на бланку акції. У випадку, якщо акціонерне товариство закінчило господарський рік зі збитками чи з мізерним прибутком, дивіденди за привілейованими акціями виплачуються з резервного фонду акціонерного товариства. Крім того, власники привілейованих акцій отримують дивіденди в першу чергу, а власники простих акцій — лише після повної виплати дивідендів власникам привілейованих акцій. [5].
У разі, коли розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам — таким чином, розмір дивідендів за простими та привілейованими акціями можна зрівняти шляхом збільшення розміру дивідендів власникам привілейованих акцій. [4].
1.3. ЗАДОВОЛЕННЯ МАЙНОВИХ ВИМОГ АКЦІОНЕРІВ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ ТОВАРИСТВА
Як відомо, юридична особа може бути припинена або шляхом передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення), або ж в результаті її ліквідації (ч. 1 ст. 104 ЦКУ). Ліквідація є єдиним способом припинення юридичної особи, при якому на майбутнє неможливі будь-яка її діяльність та існування і який пов'язаний з ліквідацією її справ та майна й відсутністю правонаступника (тобто припинення юридичної особи здійснюється без переходу її прав та обов'язків до інших осіб). Ліквідацію може бути здійснено як на добровільній основі (на підставі рішення учасників або уповноваженого органу), так і в примусовому порядку (на підставі рішення суду). [6].
Але незалежно від конкретних підстав ліквідації при проведенні цієї процедури щодо акціонерного товариства права власників простих і привілейованих акцій будуть суттєво відрізнятися: за таких обставин власники простих акцій мають право на частину активів підприємства, пропорційну їхній частці в статутному фонді товариства, в останню чергу (тобто лише після того, як будуть компенсовані всі інші зобов'язання та погашена заборгованість перед власниками облігацій і привілейованих акцій). Отже, власники привілейованих акцій мають пріоритет і щодо отримання частки майна при ліквідації акціонерного товариства перед власниками простих акцій, які вимушені чекати не лише доки товариство розрахується з державою, трудовим колективом та усіма іншими кредиторами, а й задовольнить вимоги власників привілейованих акцій.
Вказані властивості привілейованих акцій (щодо переважного права їх власників на одержання фіксованих дивідендів та на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства) обумовлюють встановлення законодавством обмеження щодо їхнього обсягу в статутному капіталі, який відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦКУ не повинен перевищувати двадцяти п'яти відсотків. [5].
1.4. УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ
На перший погляд привілейовані акції дають їх власнику надзвичайні переваги порівняно з власником простих акцій — адже він не лише отримує фіксований дохід навіть тоді, коли коштів не вистачає для оплати дивідендів усім іншим акціонерам, а й навіть у разі ліквідації акціонерного товариства його ризик значно менший. Однак поряд з усіма привілеями, власник привілейованої акції (це як певна "компенсація" за знижений ризик інвестування порівняно з власником простих акцій) позбавлений права брати участь в управлінні товариством, якщо тільки інше не передбачене статутом (ч. 5 ст. 4 Закону) — тобто він не має права голосу на загальних зборах акціонерів, не може обирати та бути обраним до керівних органів акціонерного товариства. Натомість кожна проста акція є одним голосом на загальних зборах акціонерів і її власник вправі без будь-яких обмежень брати участь в управлінні акціонерним товариством. [6].
Втім, відсутність права голосу у власників привілейованих акцій передбачено тільки якщо інше не встановлено статутом товариства, то можливою є й ситуація, коли такі акціонери все ж таки матимуть змогу брати участь в управлінні товариством. Щоправда, на практиці застосування цієї можливості собі важко уявити (принаймні, у повному обсязі) — адже це призведе до значного поглиблення й так вже існуючої диспропорції у співвідношенні між ризиками та прибутками власників простих та привілейованих акцій. Хіба що можливим є надання власникам привілейованих акцій умовного права голосу — наприклад, лише з питань, які безпосередньо можуть вплинути на права таких акціонерів (щодо реорганізації товариства, зміни прав акціонерів шляхом внесення відповідних змін до статуту тощо), або ж у разі невиплати власникам привілейованих акцій належних їм дивідендів (звісно, у такому випадку необхідно визначити момент появи у власників привілейованих акцій права голосу, його обсяг та момент закінчення). [4].
Слід звернути увагу, що жоден акціонер — власник простих акцій не може бути позбавлений або будь-яким чином обмежений у можливості безпосередньо брати участь та голосувати на загальних зборах акціонерів. Такі обмеження не можуть бути встановлені також і для акціонерів — власників привілейованих акцій, якщо статутом їм надано право голосу. [5].
З усього викладеного зрозуміло, що як підприємство, яке від свого імені випускає акції, так і самі акціонери отримують певні переваги та одночасно деякі негативні наслідки від випуску та придбання привілейованих і простих акцій. Так, цілком очевидно, що, випускаючи привілейовані акції, підприємство має на меті збільшення власного капіталу з одночасним збереженням структури контролю над управлінням акціонерним товариством. Для власника ж привілейованих акцій привілеєм є першочергове право на отримання наперед визначеної суми дивідендів, навіть за рахунок резервного фонду акціонерного товариства. Відповідно, для самого товариства основним негативним аспектом випуску привілейованих акцій є необхідність обов'язкової виплати фіксованого розміру дивідендів, а для власника привілейованої акції — суттєве обмеження його прав на управління діяльністю товариством. [3].
Випуск же простих акцій надає акціонерному товариству можливість збільшити свій статутний капітал без додаткових витрат, а власнику простих акцій — отримувати нехай і нестабільний, але прибуток та брати участь в управлінні товариством. Мінусом випуску простих акцій для попереднього власника контрольного пакета акцій є втрата ним вирішального впливу на товариство, а для особи, що інвестує власні кошти в прості акції — прийняття на себе ризиків щодо діяльності товариства. [2].
Таким чином, основна відмінність прав власників привілейованих акцій від прав власників простих акцій полягає в черговості й характері отримання ними дивідендів та участі в управлінні акціонерним товариством. [5].
2. Мета укладання угод про форвардну процентну ставку.
Форвардна процентна ставка (ФПС) - це процентна ставка для періоду, що настане по закінченні періоду t1. Тобто це процентна ставка, за якою можна залучити чи інвестувати кошти через період t0 на період t1. Наприклад, процентну ставку по залученню коштів через три місяці на шість місяців можна назвати форвардною процентною ставкою. Поточну процентну ставку на період t0 називають ставкою спот. Так, поточну 3-місячну процентну ставку можна назвати ставкою спот.
Учасники ринку, які через деякий час будуть залучати або інвестувати кошти, досить часто бажають попередньо зафіксувати ФПС. З цією метою вони укладають з фінансовими посередниками відповідні угоди про ФПС. При цьому клієнту, що уклав з банком угоду про ФПС, необов'язково отримувати позику в цьому банку або інвестувати кошти в цей банк. Він може залучати кошти у іншого кредитора, а з банком лише здійснювати розрахунки відносно суми позики, яку називають основною сумою. Процентні платежі за угодою розраховуються відносно основної суми, яку клієнт бажає захистити від процентного ризику.
Отже, угоди про форвардні процентні ставки використовують як позичальники, так і інвестори з метою страхування від процентного ризику. Це угоди, що захищають учасників фінансового ринку, які інвестують або залучають кошти, від несприятливого руху процентних ставок.
В такій угоді фіксується основна сума, відносно якої здійснюються процентні платежі, зазначається період до настання дії контракту, строк дії контракту, форвардна процентна ставка, яка буде діяти протягом контрактного періоду, і дата, на яку будуть здійснені розрахунки.
Дата платежу, або дата узгодження платежів, є початком контрактного терміну. На цю дату можуть здійснюватись розрахунки за контрактом. Дата погашення — це дата закінчення контрактного терміну. На цю дату також можуть проводитись розрахунки за контрактом, якщо вони не були здійсненні на дату платежу. Розрахунки на дату погашення здійснюються на бездисконтній основі, розрахунки на дату платежу — після дисконтування розрахункової суми.
Угода про ФПС полягає в тому, що два учасники (часто одним із них виступає комерційний банк) укладають угоду про ФПС, в якій фіксують основну суму, форвардний термін, контрактний термін, форвардну процентну ставку на певний період і дату розрахунків. Після закінчення форвардного терміну на дату узгодження платежів ФПС, зафіксована в контракті, порівнюється з поточною ринковою процентною ставкою на встановлений період.
Якщо поточна процентна ставка вища за ФПС, продавець контракту сплачує покупцю дисконтовану розрахункову суму, що відображає різницю між процентними ставками, помножену на основну суму. У разі, коли поточна ставка нижча за ФПС, покупець сплачує продавцю дисконтовану розрахункову суму. Якщо платежі здійснюються на дату погашення, то на дату платежу порівнюються процентні ставки, а на дату погашення один із учасників сплачує іншому недисконтовану розрахункову суму.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (ЗАДАЧІ)
5. Обґрунтувати рішення про доцільність інвестування коштів у облігації з дисконтом за умов: номінальна вартість облігації – 500+100N грн.; термін до погашення – 4 роки; ціна покупки облігації інвестором – 320+100N грн.; дисконтна ставка 7%.
Оскільки N=6, вхідні дані матимуть такі значення:
- номінальна вартість облігації – 1100 грн.;
- термін до погашення – 4 роки;
- ціна покупки облігації інвестором – 920 грн.;
- дисконтна ставка – 7%.
Розв’язок
Для того, щоб оцінити доцільність інвестування коштів у облігації, потрібно визначити поточну вартість облігацій.
Р=
Рном
1+
16.12.2019 13:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора