МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра маркетингу і логістики
Самостійна робота
з дисципліни «Вступ до фаху «Менеджмент»(Логістика)»
на тему: «Сутність розподільчої логістики»
Львів-2019
ЗМІСТ
1.Сутнісь розподільчої логістики ………………………………………………………..3
1.1.Потреба матеріального потоку в логістиці……………………………………….3
1.2.Логістичні посередники у каналах розподілу…………………………………….7
1.3.Розподільчі центри у логістичних ланцюгах…………………………………....10
2.ВИСНОВКИ…………………..………………………………………………………..13
3.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………..…14
1.Сутність розподільчої логістики
Розподільча логістика є тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в після виробничий період.
Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюють в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її називають маркетинговою або збутовою логістикою.
Доцільно все ж використовувати термін "розподільча логістика" як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.
Інтегрований погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х - на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності.
Результатом інтегрованого підходу до реалізації функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.
Потреба матеріального потоку в логістиці
Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництво і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв’язку всіх функцій всередині самого розподілу.
Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб‘єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або вантажний потік (на транспорті).
Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб‘єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель.
Це, з одного боку, спрощує, а з іншого - ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконують в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийняття як у сфері постачання, так і сфери розподілу товарної продукції. Однак об’єктивна протилежність інтересів процудентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.
У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником послуг - дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з’являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції - товар - послуга.
Логістичні канали и логістичні ланцюги
Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:
оптимізація формування портфеля замовлень;
укладання договорів із замовниками на постачання продукції;
забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;
вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;
раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;
оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;
Формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.
На макрорівні до задач розподільчої логістики належать:
вибір схеми розподілу матеріального потоку;
визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;
визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, які обслуговується, та ін.
Канали розподілу в логістиці
На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика розподілу і маркетинг користуються спільним поняттями. Це стосується і каналів розподілу.
Канал розподілу - це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу - це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача.
Залежно від розмірів, потужності підприємства - виробника, різноманітними продукції та інших факторів, товаропровідна мережа може складатися із одного, декількох або багатьох каналів розподілу, при чому різні канали розподілу товарів можуть відрізнятися за способами доставки вантажів, видами транспорту. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.
Використання каналів розподілу надає виробникам певні переваги:
економія коштів на розподіл продукції;
розподільча логістика канал розподіл
можливість вкладення зекономлених коштів в основне виробництво;
продаж продукції більш ефективними способами;
висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;
скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.
Обрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час, ефективність переміщення і збереження продукції під час її доставки від виробника до кінцевого споживача.
При цьому підприємства або особи, які утворюють канал, виконують ряд важливих функцій:
проводять дослідницьку роботу із збору інформації, необхідно для планування розподілу продукції та послуг;
стимулюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;
встановлюють контакти з потенційними покупцями;
пристосовують товар до вимог покупців;
проводять переговори з потенційними споживачами продукції;
організовують товарорух (транспортування і складування);
фінансують переміщення товарів каналом розподілу;
Всі або частину всіх функцій може взяти на себе виробник, тоді витрати виробника зростають. Через спеціалізацію посередницьких організацій вони нерідко виконують перераховані функцію каналів розподілу товарів ефективніше. У рамках логістики розглядається проблема цивілізованого, економічного виправданого посередництва. У загальному вигляді послуги посередника є затребуваним, якщо їх вартість нижче власних витрат на виконання аналогічних робіт, пропонованих посередником. Таким чином, питання про те, кому потрібно виконувати різні функції каналу розподілу, - це питання відносної ефективності. З появою можливості більш результативно виконувати функції канал перебудовується.
Узагальнено в розподільчій канали можна охарактеризувати за кількістю складових їх рівнів.
Рівень розподілу логістичного потоку - це будь-який посередник - учасник логістичної системи, який виконує розподільчі функції, трансформуючи матеріальні потоки в процесі їх переміщення до кінцевого пункту призначення. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем. Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.
Горизонтальні - канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток.
Вертикальні - це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї.
Проблема управління каналами розподілу полягає в тому, що посередницькі структури, які займають проміжне становище між виробниками і споживачами, не завжди прагнуть до зміцнення взаємозв’язків їз процудентами. При організації логістичних зв`язків з посередниками в сфері розподілу такі конфліктні питання варто аналізувати і враховувати. Це позитивно позначається на ефективності логістичного каналу.
Логістичні посередники у каналах розподілу
На перше місце висувається рішення про структуру каналу, тобто про кількість рівнів каналу і про конкретний склад членів каналу. Необхідного умовою можливості виробу каналу розподілу є наявністю на ринку великої кількості посередників.
Логістичні посередники в каналах розподілу виконують певні функції:
функції (операції) фізичного розподілу;
функції обміну (купівлі - продажу);
Підтримуючі функції (стандартизації якості, фінансування, інформаційної підтримки, страхування ризиків і т.п.).
Посередниками в операціях фізичного розподілу є різні спеціалізовані транспортні, експедиторські, компанії фізичного розподілу, вантажні термінали і термінальні комплекси, вантажні розподільчі центри, підприємства, сортування, затарювання та пакування готової продукції, вантажопереробці та інші підприємства.
Підтримуючі функції:
установи фінансового сервісу (банки, фінансові компанії, клірингові та розрахункові центри і компанії);
інформаційний сервіс (обчислювальні центри колективного користування, телекомунікації);
страхові компанії, установи стандартизації, ліцензування та сертифікації.
Центральне місце серед посередників у вистрибюції займають торгові посередники, крім безпосередньо функцій оюміну (купівлі-продажу) товару можуть виконувати й інші наприклад:
транспортування;
експедирування;
страхування;
вантажопереробки;
управління запасами;
кредитно-фінансового обслуговування;
перепродажний;
після продажний сервіс.
Основними причинами, зумовлюють використання торгових посередників під час формування логістичних каналів і ланцюгів є:
Управління потоковими процесами на основі логістичної концепції вимагає наявності певних фінансових, матеріальних, кваліфікаційних і інших ресурсів
Формування оптимальної структури логістичних каналів і ланцюгів, а також подальше її удосконалення передбачає наявність знань і досвіду у сфері кон’юнктури ринку зі структури товарних потоків, методів реалізації та способів розподілу.
Класифікація торгових посередників можна провести за поєднанням двох ознак:
Від імені кого працює посередник;
За чий рахунок посередник проводить свої операції.
Таблиця 1
Типи торгових посередників у каналах розподілу
Тип посередника
Ознака класифікації
Дилер
Від свого імені і за свій рахунок
Дистриб’ютор
Від чужого імені і за свій рахунок
Комісіонер
Від свого імені за чужий рахунок
Агент, брокер
Від чужого імені і за чужий рахунок
Дилери - це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар закуповується ними за договором постачання, таким чином, дилер стає власником продукції після повної оплати поставки. При цьому дилери стають власниками привілеїв, поєднуючи у своїх руках ряд послідовних етапів процесу виробництва і розподілу. У логістичному ланцюзі дилери розташовані найближче до кінцевих споживачів. Розрізняють два види дилерів:
Ексклюзивні дилери (представники виробника в даному регіоні та наділені виключними правами щодо реалізації його продукції);
Авторизованими (дилери, які співробітничають з виробниками на умовах франжизи).
Дистриб’ютори - оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. У логістичному ланцюзі дистриб’ютори зазвичай займають позицію між виробником і дилерами.
Комісіонери - це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції. Він відповідає за втрату або ушкодження продукції з вини комісіонера.
Агенти - посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи (принципала). Як правило, агенти є юридичними особами. Універсальні агенти здійснюють будь - які юридичні дії від імені принципала. Генеральні агенти вкладають тільки угоди, зазначені в дорученні.
Брокери - посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як дилери або дистриб’ютори, і не розповсюджуються продукцією, як дистриб’ютори, комісіонери або агенти.
У маркетингу розроблено три підходи до вирішення цієї проблеми:
Інтенсивний розподіл (передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств);
Ексклюзивний розподіл (навмисно обмежена кількість посередників, які торгують даною продукцією і межах збутових територій);
Селективний розподіл (дещо середнє між методами інтенсивного та ексклюзивного розподілу).
Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі розподільчих центрів суттєво впливає на витрати які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість реалізованого продукту.
Розподільчий центр - це складський комплекс який отримує товари від підприємств - виробників або від підприємств оптової торгівлі, розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам через свою або їх товаропровідну мережу. За традиційною класифікацією, розробленою Едгардом Гувером існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів:
поблизу ринків збуту (забезпечення належної якості обслуговуванні або мобілізація логістичних витрат, такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або промисловими товарами масового користування);
поблизу від виробництва (полегшує нагромадження потрібного для постачання споживачів асортименту продукції);
проміжне розташування (між виробництвом і споживання склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами)
У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовленні підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни. Недоліки цього варіанта - великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам - замовникам товарів.
При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж ц попередньому варіанті.
Витрати на оформлення замовлення у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв’язки зі споживачами можуть бути більш оперативними і дешевими.
Однією з важливих і непростих задач під час проектування розподільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального рішення.
Метод повного переробу - Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним переробом і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування.
Евристичні методи - Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція.
Метод визначення центру ваги - Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.
Метод пробної точки - Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується:
Пробною точкою - називається будь-яка точка, що розташована на цьому відрізку і не належить до його кінців;
Лівий вантажообіг пробної точки - вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки;
Правий вантажообіг пробної точки - вантажообіг споживачів, розташованих праворуч від неї.
Перевірка пробних точок триває доти, поки не з’явиться точка, для якої сума вантажообіг споживачів з лівої сторони не перевищить суму вантажообігів споживачів із правої сторони. Рішення приймається про розміщення складу на початку цього відрізка, тобто ліворуч від пробної точки.
Побудова системи розподілу:
У відповідності до методу системного підходу при формуванні системи розподілу застосовується така послідовність дій:
Вивчення кон’юнктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу;
Розрахунок прогнозованої величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу;
Співставлення прогнозу необхідної величини запасів у системі в цілому та на окремих ділянках матеріалопровідного ланцюга;
Вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми матеріальних потоків у межах систем розподілу;
Розробка різних варіантів побудови систем розподілу;
Оцінка логістичних витрат за кожним варіантом;
Вибір реалізації одного з розроблених варіантів.
ВИСНОВКИ
На цій самостійній роботі я досліджувала розподільчу логістику. У ході виконання роботи я з’ясувала її сутність, основні завдання та функції. Я дізналася, що розподільча логістика - це комплекс взаємопов'язаних функцій, які реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями, тобто в процесі гуртового продажу товарів. Вона підвищує ефективність матеріальних потоків на етапі руху від продавця до покупця.На мікрорівні розподільна логістика - це планування збуту, організація отримання та обробки замовлень, організація складського зберігання продукції, упаковка і комплектація продукції, забезпечення відвантаження та доставки продукції, організація післяреалізаційного обслуговування. На макрорівні розподільна логістика - оптимізація розподілу матеріального потоку на етапі його руху до споживача, забезпечення необхідної кількості розподільчих центрів на території, що обслуговується, визначення оптимального місця розташування розподільчого центру на території, що обслуговується. Кінцевою метою руху будь-якого матеріального потоку є його споживання, яке може бути виробничим - в якості засобів чи знарядь праці, або невиробничих - на особисте споживання і споживання на підприємствах невиробничої сфери. Постачальники і споживачі пов'язані між собою логістичним каналом. Після вибору конкретних посередників логістичний канал перетвориться в логістичний ланцюг.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ю.В. Пономарьова Логістика : Підручник – Л: Вид-во Київ 2010-256 ст.
2. Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посібник - К.: КНЕУ, 2000 - 148 ст.
3. Крикавський Є.В. Логістика для економістів: Підручник. – Л.: Вид-во Над. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. – 448 с.
4. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org
5. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://pidruchniki.com/10560412/ekonomika/sutnist_rozpodilchoyi_logistiki