МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра ОА
/
Контрольна робота
на тему:
з курсу „Економіка і підприємництво“
Варіант №18
Вступ
Методичні рекомендації призначені для виконання комплексної контрольної роботи з дисципліни «Менеджмент та підприємництво».
Мета виконання роботи – практичне застосування теоретичних узагальнень лекційного матеріалу та спеціальної літератури. В результаті виконання комплексної контрольної роботи формується уміння самостійно працювати з навчально-науковою літературою та нормативно-правовими документами; практичні навички щодо розрахунку основних показників виробничо-господарської діяльності інноваційного підприємства та економічного обґрунтування доцільності управлінського рішення. Комплексна контрольна робота виконується на базі умовних вихідних даних, які відтворюють реальні співвідношення в економіці України, та на основі сучасної методології розрахунків в підприємництві. Основними завданнями комплексної контрольної роботи є виконання теоретичної та практичної частини згідно з варіантом, де у теоретичній частині відповідно до заданих питань висвітлюють теоретичні положення та відповіді на тестові завдання , а у практичній частині виконують розрахунок задачі, пояснюючи послідовність виконаних дій та наводять усі проміжні розрахунки та аргументований висновок. Згідно з 18 варіантом теоретичні завдання № 18, 43 , тестові завдання № 18, 43 ,83, 64,73, задача № 18, 48.
1.Лізинг і факторинг.
Одним із методів оновлення матеріальної бази і основних фондів малих та середніх підприємств різних форм власності є лізинг як ефективний спосіб стимулювання інвестиційної активності, залучення додаткових вкладень (у тому числі іноземних) в розвиток економіки, і в першу чергу, її виробничої сфери.
"Лізинг - як зазначається в статті 1 Закону України "Про лізинг", це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів".
В умовах перехідного періоду більшість суб'єктів малого та середнього підприємництва не можуть ні виділити кошти для інвестицій, ні узяти кредит, бо, по-перше, не в змозі забезпечити його заставою, а по-друге, комерційні банки таких кредитів не дають. Для розв'язання цих суперечностей застосовуються фінансові методи, відомі під назвою "лізинг".
Лізинг для суб'єкта малого та середнього підприємництва має такі переваги:
1) стовідсоткове кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів: договір підписується на повну вартість, а лізингові платежі є поточними і, як правило, починаються після постачання майна або пізніше;
2) набагато простіше отримання контракту за лізингом, ніж позики;
3) залучання великих коштів банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств;
4) можливість, не маючи достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди і на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу;
5) можливість через лізинг сучасних і високопродуктивних технічних засобів не тільки оперативно реконструювати виробництво, а й направляти зекономлені кошти на інші потреби;
6) можливість отримання додаткових інвестицій від іноземних партнерів, причому не у грошовому вираженні, що викликає певні складності, а в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності.
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регламентує правовідносини між суб'єктами лізингу, і залежно від особливостей здійснення лізингових операцій може бути двох видів - фінансовим або оперативним. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотнім, пайовим, міжнародним або іншим.
Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування майно за договором лізингу; лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.
Ще одним видом банківських послуг є факторинг.
Факторинг — специфічний вид банківських послуг, які надаються комерційними банками або спеціалізованими фактор-фірмами своїм клієнтам з викупівлі вимог (права на отримання) боргів у їх (клієнтів) боржників і частковій оплаті цих боргів (в обсязі 70-90%) ще до настання терміну їх оплати.
Сума, яка залишилась (10-30%), за винятком відсотків за послугу, виплачується клієнту після того, як банки або фактор-компанії отримають всі борги від боржників.
Основними перевагами факторингу є зменшення ризику в поверненні боргів, скорочення термінів виплати основної їх суми, а отже прискорення кругообороту капіталу та ін.
Ми розглянули основні форми кредиту, його джерела, банківські послуги та операції. Після того як підприємство взяло кредит, воно з самого початку повинно дбати про те, (як погасити його. Крім того, необхідно визначити таку величину кредитів, яка б не загрожувала економічній самостійності й безпеці підприємства.
43. Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень.
Управлінське рішення - це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану.
Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи і рішення.
У керуванні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.
Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім, як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими.
Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини.
Його характеризують такі ознаки:
Можливість вибору з безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення);
Наявність мети (безцільний вибір не розглядається як рішення).
Управлінські рішення можна класифікувати за такими ознаками:
1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:
загальні (прямо чи опосередковано стосуються цієї організації);
часткові(торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб).
2. За тривалістю дії:
перспективні, стратегічні(їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);
поточні, оперативні(спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).
3. За рівнем прийняття:
на вищому рівні;
на середньому рівні;
на нижчому рівні;
4. За характером розв’язуваних завдань:
програмовані (це чіткий набір послідовних кроків, що сприяють вирішенню проблеми);
не програмовані (передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації та відсутністю цілей або завдань);
компромісні (нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі сторони, які беруть участь у конфлікті);
5. За способами прийняття:
одноособові(приймаються менеджерами всіх рівнів);
колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);
колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).
6. За способом обґрунтування:
інтуїтивні (засновані на відчутті того, що вибір правильний). Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб’єктів впливу, передбачення майбутніх змін.
засновані на суб’єктивних судженнях (думках, міркуваннях, висновках).Ці рішення зумовлені знаннями, досвідом, стажем роботи, кваліфікацією;
раціональні рішення.
18.Операційні витрати поділяють на закінчені та незакінчені за ознакою:
б) мета визначення фінансового результату;
43.Процес розробки та обґрунтування будь-якого планового рішення повинен відштовхуватися від визначення загальної мети системи і скеровувати діяльність усіх підсистем підприємства на досягнення цієї мети – це передбачає принцип:
б) системності;
64. За характером адаптації до змін виділяють організації:
г) механістичні та органі стичні.
73. Моральний знос – це:
а) знос внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних в експлуатації активів;
б) поступова втрата необоротним активом споживчої вартості в процесі
83.До позикових (залучених) фінансових ресурсів підприємства належать:
а) кредиторська заборгованість;
г) кошти, отримані від емісії облігацій;
д) кредити банків.
18. Протягом року підприємством були здійснені господарські операції:
а) одержані від постачальників основні засоби на суму 200 тис.грн.;
б) відпущені у виробництво матеріали на суму 180тис.грн.;
в) реалізовано продукції на суму 80 тис.грн.;
г) перераховано з розрахункового рахунку в погашення заборгованості банку 250 тис.грн.
Проаналізуйте баланс, які зміни відбулися в ньому внаслідок операцій. Складіть баланс.
Актив
тис.грн
Пасив
тис.грн
1.Каса
1100
1.Рахунки до оплати
500
2.Матеріали
800
2.Позики
200
3.Готова продукція
600
3.Прибуток
1000
4.Розрахунковий рахунок
1100
4.Рахунки до оплати (заборгованість за довгостроковими кредитами)
900
5.Мащини та обладнання
200
5.Розрахунки з постачальниками
1200
Разом
3800
Разом
3800
Розв’язок
А) Вартість основних засобів в активі збільшиться на 200 тис.грн (вважаємо, що це машини та обладнання), а кредиторська заборгованість за розрахунками з постачальниками збільшиться в пасиві на 200 тис.грн;
Б) В активі вартість матеріалів зменшиться на 180 тис.грн, їх вартість перейде на вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи послуги;
В) В активі готова продукція зменшиться на 80 тис.грн, а розрахунковий рахунок збільшиться на 80 тис.грн;
Г) В активі розрахунковий рахунок зменшиться на 250 тис.грн, а в пасиві заборгованість за довгостроковими кредитами (вважаємо, що рахунки до оплати п.4) зменшаться на 250 тис.грн.
Новий баланс
Актив
тис.грн
Пасив
тис.грн
1.Каса
1100
1.Рахунки до оплати
500
2.Матеріали
620
2.Позики банку
200
3.Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
180
3.Готова продукція
520
3.Прибуток
1000
4.Розрахунковий рахунок
930
4.Рахунки до оплати
650
5.Машини та обладнання
400
5.Розрахунки з постачальниками
1400
Разом
3750
Разом
3750
48. Директор виробничого підприємства на цей раз вийшов із себе і з
силою стукнув кулаком об стіл.
- Досить! Буду ставити питання про звільнення Вас з роботи!
Головний бухгалтер стиснув плечима і, не кажучи ні слова, вийшов з
кабінету розгніваного керівника. Така поведінка ще більше розлютила
директора. Він поїхав скаржитися генеральному директору об’єднання.
- Подумати тільки, до чого перейшов усі межі: кожного дня примушує
мене на двох-трьох паперах писати по дві резолюції. Розсудіть, хто на
підприємстві господар: я. чи головний бухгалтер, - поскаржився
генеральному директору.
Запитання:
1. Чому в окремих випадках вимагається на одному і тому ж документі
мати дві резолюції керівника?
2. Як часто в житті головний бухгалтер претендує на. місце керівника?
3. Чого, як правило, хоче бухгалтер від керівника?
4. Чи є тут симптом прорахунку (браку), допущеного при висуненні
кандидата на посаду керівника?
Розв’язок
1. Резолюція - це напис на документі, зроблений керівником установи чи
її підрозділу, що містить вказівки щодо виконання документа.
Складається резолюція з таких елементів:
o прізвище виконавця (виконавців) у давальному відмінку,
o зміст доручення,
o термін виконання,
o підпис керівника,
o дата написання.
На документі не повинно бути більше однієї резолюції. Інші резолюції
можливі тільки тоді, коли є необхідність деталізувати порядок виконання
документа.
Написання резолюції на окремих аркушах або спеціальних бланках
допускається у випадках, коли:
а) документ підлягає поверненню,
б) деталізується порядок його виконання,
в) уточнюються виконавці, якими можуть бути тільки службові особи, а
не структурні підрозділи.
Як правило, в резолюції вказується рішення керівника з суті розглянутих
у документі питань, шляхи його реалізації. Формулювання резолюції має
вичерпно розкривати виконавцеві ідею керівника.
2. Бажання головного бухгалтера бути керівником залежить не від його
посади, а від особливостей конкретної особи. Але роль головного бухгалтера
на підприємстві є дуже великою. Головний бухгалтер — одна з ключових
фігур на підприємстві.
На головного бухгалтера покладається відповідальність за організацію
та здійснення внутрішньогосподарського контролю на підприємстві.
Головний бухгалтер має право другого підпису документів, повинен
забезпечувати систематичний контроль за раціональним використанням
наявного ресурсного потенціалу, а також збереження власності.
Призначення, переміщення та звільнення матеріально-відповідальних
осіб на підприємстві проводиться за узгодженням з головним бухгалтером.
Договори та угоди на одержання чи відпуск матеріальних цінностей,
виконання робіт, послуг та накази, розпорядження про встановлення
посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання попередньо
розглядаються та візуються головним бухгалтером.
3. Конкретний перелік завдань та обов’язків головного бухгалтера, його
права, повноваження та відповідальність наводяться в посадовій інструкції.
Саме посадова інструкція може вирішити чимало конфліктних ситуацій, що
можуть виникнути на практиці.
У випадку, коли для вирішення деяких питань, особливо фінансового
характеру, потрібно отримати резолюцію (рішення) керівника підприємства,
головний бухгалтер буде звертатися до нього.
Відповідно до Положення № 88 керівник підприємства зобов’язаний
забезпечити документування всіх господарських операцій, пов’язаних з
одержанням і розподілом доходів, різними витратами, змінами у складі та
стані майна, зобов’язань, капіталу тощо. Для цього керівник підприємства
має затвердити перелік посадових осіб, яких він наділяє правом давати
дозволи на здійснення господарських операцій, пов’язаних з відпуском
(витрачанням) коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей,
нематеріальних активів та іншого майна, або здійснювати ці функції сам.
4. При обранні кандидата на посаду директора необхідно враховувати
багато вимог, яким має відповідати особа-претендент.
В даному випадку можна назвати такі прорахунки в обрані керівника
підприємства:
- неефективний стиль керівництва (в даному випадку стиль можна
охарактеризувати як авторитарний);
- невміння раціонально підходити до розв’язання конфліктних ситуацій
(конфлікт бажано попереджувати, а не доводити до критичного стану,
спочатку необхідно самому розібратися в ситуації, а не скаржитися вищому
керівництву);
- можливо, недостатньою є професійна підготовка директора як
управлінця. Директор має бути не тільки виробничником, але й знати вимого
до ведення фінансового бухгалтерського обліку, податкової звітності,
особливостей законодавства, вміти керувати людьми.
Висновок
Роль нетрадиційних джерел фінансування в економіці будь-якої країни надзвичайно велика. Аналізуючи теорію, видно, що лізинг і факторинг регулярно розвиваються і удосконалюються.
Можна зробити висновки про досить грамотному функціонуванні бізнесу в даних формах. Лізинг корисний починаючим компаніям тим, що в розпорядження дається обладнання, приміщення, дозволяючи розпочати бізнес практично без участі великих одноразових капіталовкладень. Факторинг ж дозволяє своєчасне інкасування боргів для зниження втрат від відстрочки платежу та запобігання появи безнадійних боргів. Саме ці форми ведення бізнесу дозволяють отримати можливість використовувати вже відпрацьовані й підтверджені технології, вже відому і популярну марку, можливість навчатися і одержувати по ходу справи необхідні консультації.
Список використаної літератури
Уткин Э. Курс менеджмента. Учебник. – М. Зерцало, 2001. – 448 с.
Стонер Дж., Долан Е. Вступ у бізнес: Підручник. – К.: Видавництво Європейського університету, 2000. – 752 с.
Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб.і доп. – К.: Знання, 2006. – 379 с.
Основи бізнесу: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця, К.В. Романчик. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП. „Рута”, 2004. – 364 с.
Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 280 с.
Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, „Інтелект-Захід”, 2002. – 228 с.
Злупко С.М., Стефанишин О.В., Швайка Л.А. Підприємництво: основи, особливості, механізми: Навч. посіб. – Львів: Львів. Нац. ун-т ім. І.Франка, 2000. – 369 с.
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 587 с.
Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2003. – 285 с.
http://osvita.ua/vnz/reports/management/14589/