Міністерство науки і освіти України
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра САПР
Лабораторні роботи №2
з курсу:
«Розробка систем комп’ютерного проектування»
на тему:
«Програмування додатку до P-CAD 2001»
Львів 2010
Характеристика об’єкту проектування
Одною з задач, виникаючих при використанні системи P-CAD 2000/01, є організація інформаційного обміну між програмними компонентами САПР. Ця задача виникає при використанні раніше розроблених елементів використовуваної САПР в якості випуску комплекту конструкторської документації при відміні між різними взаємодіючими САПР, при передачі даних між P-CAD 2000 i P-CAD 2001 і т.д.
Використання формату PDIF для цілей такого обміну, яке практикувалось раніше неможливе по деякому ряду причин. Більш ефективним способом вирішення цієї задачі є використання текстового ASCII-коду описання проекту. Формальний опис цього формату є в експлуатаційній документації системи P-CAD 2000. Однак даний опис в Бекосовській нотації не зовсім зручно для сприйняття. Крім того, в ньому значне місце і звісно об'єм займають опис стану системи в момент збереження проекту, що не являються необхідними, особливо при обміні даними між різними САПР. Практика організації такого обміну належить до розробки програмних модулів-конверторів, а в якості вихідних вихідних даних значно простіше використовувати текст опису проекту в ASCII-коді, викинувши непотрібні розділи того опису.
В даній лабораторній роботі я розповім вам про ASCII код, який і є об’єктом змін і перетворень в моєму дипломному проекті.
ASCII код
ASCII виступає за американський стандартний код для обміну інформацією. У якості стандартної, ASCII був вперше прийнятий в 1963 році і швидко став широко використовується у всьому світі комп'ютерів.
Ця абревіатура перекладається як American Standard Code for Information Interchange. (Американський Стандартний Кодів для Інформаційного Обміну.) Отже, це - код, в якому числа від 0 до 255 відповідають символам, числах, знакам пунктуації, та іншим спеціальним елементам (переклад рядка, дзвінок і так далі). Код ASCII стандартизований, щоб полегшити передачу текстів між комп'ютерами або між комп'ютером і периферійним пристроєм. Нижче наведено стандартні таблиці:
/
/
Перший варіант ASCII призначався, в основному, для передачі повідомлень по телетайпу. Він був розроблений 1963 році в фірмі Bell Laboratories на зміну
створеному в 1874 році п’ятибітному коду Бодо (попередницею коду Бодо була азбука
Морзе, проте, на відміну від абетки Морзе, код Бодо використовував постійну
довжину символу). У цьому варіанті ще не було великих літер. Вони були додані в
1967 році, поряд із заміною стрілочки вліво на почерк (_), а стрілочки вгору – на
символ ^. Так виник варіант ASCII, що використовується і понині. ASCII кілька разів
оновлювалася і публікувалася в якості стандартів: ANSI X3.4-1968, ANSI X3.4-1977 і,
нарешті, ANSI X3.4-1986.
У порівнянні з кодом Бодо, кодування ASCII представляла широкий набір звичайних і керуючих символів, крім того, букви йшли поспіль і за алфавітом, що дозволяло легко сортувати тексти.
7-бітний код виявився зручним для використання і в комп'ютерах, оскільки
комп'ютери оперували 8-бітними байтами, а 8-й біт можна було використовувати для
контролю парності. Системи, не використали контроль парності, зазвичай робили
старший біт нульовим. 7-бітность дозволяла також додати зайві 128 символів,
наприклад, для підтримки національних алфавітів.
Конкурентом ASCII було кодування EBCDIC, розроблена в 1964 році фірмою
IBM для своєї операційної системи System/360. Кодування EBCDIC була
зроблена під тодішні перфоратори і мала поруч недоліків: була 8-бітна (отже, не
дозволяла ні здійснювати контроль парності, ні додавати нові символи); букви йшли
хоч і за алфавітом, але не підряд. У результаті майже скрізь використовувалася ASCII,
а EBCDIC - тільки в системі System/360 і сумісних з нею (наприклад, ОС ЄС). Зараз
навіть мейнфрейми IBM використовують EBCDIC тільки для зворотної сумісності.