Поняття електронних грошей та електронних платежів. Інші з Офісні, видавничі та банківські системи. Робота № 531431

Перехід до торгівельного партнера Binance

Поняття електронних грошей та електронних платежів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра САПР

Інформація про роботу

Рік:

2010

Тип роботи:

Інші

Предмет:

Офісні, видавничі та банківські системи

Група:

ІТП

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра САПР ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до курсової роботи з дисципліни “ Офісні, видавничі та банківські системи ” на тему: “Поняття електронних грошей та електронних платежів” Національний Університет “ Львівська політехніка” Кафедра: САПР Дисципліна : “ Офісні, видавничі та банківські системи” Курс: 5 Група: ІТП-11 Семестр: 9 Завдання на курсову роботу : “Поняття електронних грошей та електронних платежів” Календарний план № п/п Назва етапів курсової роботи Термін виконан-ня етапів роботи Примітки 1 Пошук необхідної літератури 25.09 – 4.11 2 Пошук необхідної інформації в мережі Internet 4.10 – 15.12 3 Обробка відповідної літератури 10.11 – 18.12 4 Написання теоретичної частини курсової роботи 05.12 -25.12 5 Остаточна перевірка, закінчення курсової роботи 25.01.10 Зміст Завдання на курсову роботу…………………………………………………...2 Календарний план………………………………………………………………3 Зміст……………………………………………………………………………..4 Вступ…………………………………………………………………………….5 Розділ 1………………………………………………………………………….6 Походження грошей. Роль держави у творенні грошей……………………..6 Сутність грошей………………………………………………………………..7 Еволюція форм грошей………………………………………………………..7 Види грошей……………………………………………………………………8 Розділ 2………………………………………………………………………...15 Поняття електронних грошей………………………………………………...15 Обіг електронних грошей……………………………………………………..18 Віртуальні гроші……………………………………………………………….19 Поняття системи електронних платежів……………………………………..21 Структура та складові системи електронних платежів……………………..22 Електронні платіжні документи………………………………………………24 Порядок обміну платіжними документами у СЕП………………………….26 Висновки……………………………………………………………………….29 Список використаних джерел………………………………………………..30 Вступ У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб’єктів держави, огортаючи всі клітини системи виробничих відносин. Справді, величезна кількість людей у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про те, яке важливе значення мають гроші. А вони необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть привести в рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток виробничих сил. Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів і послуг. Стан грошового обігу може привести до змін умов економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням і споживанням, ніж у періоди стабілізації цін. Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскільки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який веде до економічного і соціального прогресу. Розділ 1 Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. Починаючи з Арістотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Проте засновники політекономії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу. До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів. Усередині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах. Коли община стала виробляти продуктів більше ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в обміні, що відкрило шлях до появи грошей. Вирішенням проблеми став пошук товарів, які були необхідні всім завжди. Ці товари почали виконувати роль посередника, роль загального еквіваленту. Вони почали називатися грошовим товаром або грошима. Існує державна теорія Г. Кнаппа, де визначається особлива роль держави у створенні грошей. Дана концепція мала домінуюче місце майже до кінця XVIII ст. В демократичних країнах панує еволюційна концепція. Функціонування грошей в любій економіці має юридично визначений характер, однак роль держави не конституюча, а регулююча. Держава не створює гроші як економічне явище, вона лише визначає і змінює зовнішні атрибути грошей та умови їх функціонування. Роль держави в тому, щоб грошима було б зручно користуватися. Щоб вони були надійними і стабільними. Сутність грошей. Гроші ( Г )– особливий товар, що виконує роль загального еквіваленту. Г. – явище суспільне , вони є форма суспільних відносин, які виникають з приводу обміну продуктами праці, що грунтуються на принципі еквівалентності. Г. виконують специфічну суспільну функцію. Вони є посередником при обміні товарів. Г як Г – цільове призначення грошей забезпечити покупку. Г виступають як простий посередник при обміні товарів. Ці Г забезпечують реалізацію отриманого доходу (ЗП, стипендія). Г як капітал – Г, що здатні приносити доход самі по собі. Головна мета обігу Г як капіталу є не нова споживча вартість, а додана вартість Г використовується для отримання прибутку. Еволюція форм грошей. Еволюція форм Г відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні Г. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функцій грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, Ex: золоті і срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. Початковою висхідною формою грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно тощо. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші (перли, хутра інші дорогоцінні вироби). Наступним етапом був етап панування металевих грошей. Спочатку у вигляді брусків металу, а потім у вигляді монети. Але через деякий час виникла необхідність заміни повноцінних грошей (металевих) на неповноцінні (кредитні гроші). Цей процес називається демонетизацією золота. Цьому сприяло ряд чинників: золото і срібло має високу питому вартість одночасно є відносно м’яким металом, що призводить до значного зношування в процесі обігу; невеликі запаси золота не дозволяли забезпечувати потреби обігу в умовах зростання товарообумовлених операцій; золото – дорогий засіб обігу. Отже, на зміну повноцінним грошам прийшли кредитні гроші. Кредитні гроші (К.Г.)– неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. К. Г. поділялися на паперові – це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов’язковими до приймання у всі види платежів. Паперові гроші бувають: розмінні банкноти яких зараз в обігу немає, казначейські білети – зобов’язання уряду, білонна монета або розмінна – виготовлена з металу, нерозмінні банкноти – банкноти ЦБ і основна форма існування паперових грошей сьогодні. Депозитні гроші : трансакційні чекові депозити, строкові вклади, електронні депозити. Квазі-гроші (майже гроші) – довгострокові вклади, векселі, чеки, інші фінансові інструменти. Види грошей В своєму розвитку гроші виступали в двох видах: повноцінні гроші і знаки вартості (замінники повноцінних грошей, або неповноцінні гроші). Повноцінні гроші – гроші, у яких номінальна вартість (позначена на них) відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. До таких грошей відносять металеві гроші (мідні, срібні, золоті монети), які мали різні форми: спочатку штучні, потім – вагові. Монети більш пізнього розвитку грошового обігу мали встановлені законом відокремлювальні ознаки (зовнішній вигляд, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьова сторона якої називалася аверс, оборотна – реверс і обріз – гурт. З метою запобігання псуванню монети гурт почали робити нарізним. Перші монети з’явилися майже двадцять шість століть тому в Стародавньому Китаї і Лидійській державі. В Київській Русі перші карбовані монети датуються IX–X століттям. Спочатку в обігу знаходилися водночас і златники (монети з золота), і срібники (монети з срібла). До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. Лідером серед них була Великобританія, яка разом із своїми колоніями і домініонами посідала перше місце по видобутку золота. Причинами переходу до металевого обігу і передусім до золотого стали властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання функцій грошей: - однорідність за якістю - подільність і з’єднуваність без втрати властивостей - портативність (концентрація вартості), - збережність, - складність видобутку і переробки Для повноцінних грошей характерна тривалість знаходження в обігу, що забезпечувалася вільним розміном знаків вартості на золоті монети, вільним карбуванням золотих монет при певному і незмінному золотому вмісті грошової одиниці, вільним переміщенням золота між країнами. Завдяки своїм якостям повноцінні гроші безперешкодно виконували всі свої функції. Поява знаків вартості при золотому обігу була викликана об’єктивною необхідністю: по-перше, золотовидобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах; по-друге, золоті гроші високої портативності не могли обслуговувати дрібний за вартістю оборот; по-третє, золотий обіг не володів властивістю об’єктивної економічної еластичності, тобто не міг швидко розширюватися і звужуватися; по-четверте, золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг. Золотий обіг проіснував відносно недовго – до Першої світової війни, коли країни-учасниці для покриття своїх видатків здійснювали емісію знаків вартості. Поступово золото зникло з обігу. Знаки вартості (замінники повноцінних грошей) – гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. До них належать: 1) металеві знаки вартості – золота монета, що стерлася; білонна монета, тобто дрібна монета, виготовлена з дешевих металів, наприклад міді, алюмінію; 2) паперові знаки вартості, зроблені, як правило, з паперу (розрізняють паперові і кредитні гроші). Паперові гроші – це представники неповноцінних грошей, які з’явилися як замінники золотих монет. Об’єктивна можливість обігу цих грошей зумовлена особливостями функції грошей як засобу обігу, коли гроші є моментальним посередником в русі товарів. У порівнянні з золотими такі гроші створювали товаровласникам певні переваги (легше зберігати, зручні при розрахунку за дрібні партії). Право випуску паперових грошей привласнила собі держава. Різниця між номінальною вартістю випущених грошей і вартістю їх випуску утворює емісійний доход казни, що є істотним елементом надходжень до державної казни (бюджету). На початковому етапі паперові гроші випускалися державою поруч з золотими і з метою їх впровадження в обіг обмінювалися на реальні гроші. Однак поява, а після цього і зростання дефіциту бюджету, викликало розширення емісії паперових грошей, розмір якої залежав від потреби держави в фінансових ресурсах. Отже, сутність паперових грошей полягає в тому, що вони виступають знаками вартості, випускаються державою для покриття бюджетного дефіциту. Зазвичай вони не розмінні на золото і наділені державою примусовим курсом. Кредитні гроші виникають з розвитком товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється з розстрочкою платежу (в кредит). Їх поява пов’язана з функцією грошей як засобу платежу, де гроші виступають зобов’язаннями продавця, які повинні бути погашені у заздалегідь встановлений термін. Першочергове економічне значення цих грошей – зробити грошовий обіг еластичним, здатним відображати потреби товарообігу в готівкових грошах, економити повноцінні гроші, сприяти розвитку безготівкового обігу. Поступово з розвитком капіталістичних товарно-грошових відносин сутність кредитних грошей зазнає суттєвих змін. В умовах панування капіталу кредитні гроші виражають не взаємозв’язок між товарами на ринку, як було раніше (Т–Г–Т), а відношення грошового капіталу (Г–Т–Г), тому грошовий капітал виступає в формі кредитних грошей. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки. Вексель – письмове безумовне, нічим не обумовлене зобов’язання боржника сплатити певну суму в заздалегідь обговорений термін і у встановленому місці. Розрізняють простий вексель, виданий боржником, і переказний (трату), виписаний кредитором і направлений боржнику на підпис з поверненням кредитору. Переказний вексель (трата) може перебувати в обігу завдяки переказному напису (індосаменту) на зворотному боці документа. По мірі збільшення переказних написів циркулярна чинність векселя зростає, оскільки кожний індосант несе солідарну відповідальність по векселю. Вексель має наступні особливості: абстрактність, тобто відсутність на документі інформації про вид угоди; безперечність, що означає обов’язкову оплату векселя; оборотність, тобто передача векселя як платіжного засобу іншим кредиторам, що означає можливість взаємного зарахування вексельних зобов’язань продавця. Платіжна гарантія ще більше зростає при акцепті (згоді оплатити вексель, якщо боржник не зможе розрахуватися сам) векселя банком (вексель, що акцептувався). Вексель має певні межі обігу. Він функціонує між особами, які володіють інформацією про платоспроможність один одного і здійснюють економічні відносини. Погашається вексель учасниками вексельного обігу готівковими коштами. Прийняття постанови Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обігу” від 17 червня 1992 р. відродило вексельний обіг в Україні. Це мало велике народногосподарське значення, оскільки дозволило пом’якшити платіжну кризу, прискорити залучення до господарського обороту готову продукцію з обмеженим попитом, реалізувати зайві товарно-матеріальні цінності. На даному етапі знаходяться в обігу і казначейські векселі, що випускаються державою для покриття дефіциту державного бюджету. Розрізняють також комерційний вексель (видається під заставу товару) і банківський вексель, видається банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті. На відміну від комерційного банківський вексель має депозитну форму. Це по суті простий вексель, тому що виписується клієнтом банку своєму постачальнику в оплату за товар, але може бути індосований третій особі. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком. Окрім одержання доходу по депозиту, на основі якого банком і видається вексель, підприємство отримує можливість розрахунку зі своїми партнерами. Кожний банк, який їх випускає, має свої особливості, передусім це надання банком переваг своїм клієнтам-векселедержателям. Банкнота – кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. Вперше банкноти були випущені в кінці XVII століття, на основі переобліку поодиноких комерційних векселів. Первісно банкнота мала подвійне забезпечення: комерційну гарантію, оскільки випускалася на базі комерційних векселів, пов’язаних з товарооборотом, і золоту гарантію, що забезпечила її обмін на золото. Такі банкноти називалися класичними, мали високу тривалість обігу і надійність. Центральний банк володів золотим запасом для обміну, що виключало знецінення банкноти. Не відміну від векселя банкнота являє собою безстрокові боргові зобов’язання продавця і забезпечується гарантією центрального банку, який в більшості країн став державним. Сучасна банкнота втратила по суті обидві гарантії: не всі векселі, що переобліковуються центральним банком, забезпечені товаром, а також відсутній обмін банкнот на золото. На даному етапі банкнота надходить в обіг шляхом банківського кредитування держави, банківського кредитування господарства через комерційні банки, обміну іноземної валюти на банкноти даної країни. В теперішній час центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості. По суті вони є національними грошима на всій території держави. Матеріальне забезпечення у вигляді товару або золота відсутнє. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи щодо ускладнення їх підробки. Чек – вид кредитних грошей, що виступає як грошовий документ встановленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунку в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму. Чековому обігу передує договір між клієнтом кредитної установи і цією установою про відкриття рахунку на суму внесених коштів або надання кредиту. Клієнт на цю суму виписує чеки, а кредитна установа їх оплачує. В чековому обігу беруть участь: чекодавець (власник рахунку), чекоодержувач (кредитор чекодавця) і платник по чеку (кредитна установа). Вперше чеки з’явилися в обігу в XVI–XVII століттях у Великобританії та Нідерландах. З розвитком кредитної системи вони отримали широке розповсюдження. Розрізняють три основних види чеків: іменний – чек на певну суму без права передачі, на пред’явника – чек без вказівки одержувача, ордерний – чек на певну суму з правом передачі шляхом індосаменту на звороті документу. У внутрішньому обігу чеки використовуються для одержання готівки в кредитній установі, як засіб платежу і обігу, а також в якості інструменту безготівкових платіжних розрахунків, що здійснюються шляхом перерахувань по рахунках в кредитних установах. В міжнародних розрахунках використовуються банківські чеки для здійснення комерційних платежів, але в основному при платежах неторговельного характеру. У відповідності з Положенням про чеки, діяли два види чеків: розрахункові і грошові. Розрахунковий чек – це письмове доручення банку здійснити грошовий платіж з рахунку чекодавця на рахунок чекодержателя, тобто вони використовувались для безготівкових платіжних розрахунків. Грошові чеки служили для отримання підприємствами і організаціями готівкових коштів. Швидке розширення чекового обігу після Другої світової війни потребувало зміни форм платежів. Науково-технічний прогрес і розвиток електронно-обчислювальної техніки сприяли появі у провідних зарубіжних країнах автоматизованих електронних апаратів для обробки чеків і ведення поточних рахунків. Електронні прилади і система зв’язку для здійснення кредитних і платіжних операцій (зарахування суми і списання коштів, перекази з рахунку на рахунок, нарахування відсотків, контроль за станом рахунку) шляхом передачі електронних сигналів без участі паперових носіїв сприяли виникненню електронних грошей. З їх допомогою відбувається переважна частина міжбанківських операцій. Впровадження ЕОМ в кредитних установах створило умови для появи електронних грошей. Електронні гроші мають ряд особливостей в порівнянні з готівкою: по-перше, готівку у вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадені або втрачені;по-друге, після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу; по-третє, електронні гроші можуть мати обмежений обсяг. Розділ 2 Поняття електронних грошей Утвердження у сучасному світі найсучаснішої форми грошей - електронної - призводить до того, що гроші втрачають предметно-чуттєву форму, вони перетворюються на інформацію у чистому вигляді. Вони стають віртуальною реальністю, тобто реальністю, що створена штучно за допомогою технічних засобів. У такій якості гроші являють собою упорядковану знакову систему, призначення якої - задавати алгоритм, матрицю функціонуванню метасистеми економічного життя суспільства, тобто сутність грошей полягає в упорядкуванні життєвого світу людини. Електронні гроші – умовна назва фінансових коштів, які використовує їх власник на основі електронної системи банківських послуг. Приводяться в рух не за допомогою паперових носіїв , а завдяки запровадженню в сфері розрахункових операцій комп’ютерів і сучасних систем зв’язку. Також це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп’ютерних систем за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує в собі депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожен платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його вимоги і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою. До електронних грошей відносять : Кредитні картки- виникли на основі електронних грошей. Сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговують роздрібну торгівлю та сферу послуг, служать засобом розрахунків, є інструментом кредиту. Дебетові картки – платіжні інструменти, які випускаються фінансовими установами , і надають клієнту можливість проводити трансакції за власним банківським рахунком, користуватися іншими послугами. Картки для банкоматів. Банкомати встановлюються у фінансових установах, магазинах, аеропортах, гаражах і офісах. Банкомати багато-функціональні- видача готівки і депозитів, перекази за рахунками, авансування готівки, прямий доступ до рахунків за кредитними картками,оплата рахунків,запити про фінансове становище і про стан балансу. До діяльності, пов’язаної з електронними грошима, слід віднести: – емісію (випуск електронних грошей в обіг) – надання електронних грошей держателям. Емісія обов’язково має бути пов’язана із зобов’язаннями щодо погашення електронних грошей на вимогу пред’явника і здійснюватися у випадку отримання готівкових або безготівкових грошей держателів; – розповсюдження – надання електронних грошей держателям, не пов’язане із зобов’язаннями щодо їх погашення; – погашення – обмін електронних грошей пред’явника (держателя, торговця тощо) на готівкові або безготівкові гроші; – здійснення обмінних операцій – обмін електронних грошей певної системи на електронні гроші подібних систем, або на електронні гроші, номіновані в інших валютах. Такі операції сьогодні здійснюються із трансферабельними електронними грошима деяких систем. Необхідною умовою розвитку електронних грошей стала поява так званих віртуальних банків.Ці банки не мають звичних атрибутів банківської установи: офісів, сховищ, охорони, персоналу для безпосередньої роботи з клієнтами. Вони існують усередині глобальної комп'ютерної мережі Інтернет у формі електронних сторінок в Інтернеті, являючи собою набір висококваліфікованих комп'ютерних програм з обслуговування безготівкових грошових коштів клієнта, і успішно виконують більшість традиційних функцій банківських установ на фінансових ринках розвинутих країн світу. Віртуальні банки здійснюють розрахункові операції клієнтів, перекази грошових коштів, депозитні операції, кредитування суб'єктів комерційної діяльності, обмінні валютні операції, продаж цінних паперів, виплачують відсотки по вкладах, перераховують гроші на рахунки як в інших віртуальних банках, так і на рахунки в реальній банківській системі. Відмінності віртуальних банків від традиційної банківської системи полягають, насамперед, в обмежених можливостях використовувати дешеві фінансові ресурси у вигляді залишків на поточних рахунках клієнтів. У більшості країн законодавство зобов'язує кожну юридичну особу мати поточний рахунок у банку для здійснення своєї господарської діяльності, тобто суб'єкти господарської діяльності зобов'язані бути клієнтами банків. Однак ніхто не зобов'язує громадян відкривати рахунки у віртуальних банках, вони роблять це винятково за власним вибором. Грошові кошти на рахунок у віртуальному банку зараховуються лише з відповідного рахунку у реальній банківській установі, який вважається первинним. Тому клієнтська база віртуальних банків виявляється значно вужчою, ніж у реальних. Широкомасштабне впровадження електронних грошей в сучасну систему розрахунків, як міжбанківську, так і банк-клієнт, клієнт-крамниця і так далі пояснюється тим, що цей вид кредитних грошей є ідеальним засобом розрахунку з наступних причин: • фінансову пластикову картку зручно носити в кишені або гаманці; • пластикова картка є відносно дешевим засобом; • надійність; • можливість забезпечення високого рівня захисту, необхідного для запобігання підробок та махінацій в фінансовому середовищі; • деякі види фінансових пластикових карток, наприклад типу смарт-карта, можуть виконувати функцій: кредитних і дебетових карток одночасно. Обіг електронних грошей Обіг електронних грошей здійснюється, завдяки функціонуванню платіжних систем, де платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів, є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Міжнародна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом, і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу . Слід зауважити, що необхідно виділити два основні види таких систем: системи управління рахунком (наприклад, – Cyberplat, eGold тощо) та електронна готівка (наприклад, – PayCash, Webmoney тощо). Більше того, міжнародні банківські установи, зокрема Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, розглядають електронні гроші окремо від продуктів доступу до банківського рахунку та встановлюють вимоги до емітентів і систем електронних грошей незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються. Всього у світі існує близько 100 таких систем та їх специфікацій, найбільшого розвитку з яких отримали Mondex, Visa Cash, CyberCash, Moneo, DigiCash, First Virtual і т. ін. Віртуальні гроші Поширення розрахунків «електронними грішми» в системах на зразок WebMoney Transfer стримується відсутністю гарантій збереження грошей. «Блукаючи» просторами інтернету, можна натрапити на багато пропозицій щось купити чи продати. При цьому як засіб платежу часто пропонується використати так звані електронні гроші — електронний еквівалент звичайних грошей. У розвинених країнах такий спосіб проведення розрахунків уже став загальноприйнятим. Щодня через рахунки великих фірм і пересічних користувачів у цих системах проходять сотні тисяч доларів: за допомогою платіжних систем E-Gold, PayPal і подібних до них продається-купується обладнання, автомобілі, здаються в оренду приміщення тощо. І це вважається цілком нормальною практикою. Не говорячи вже про послуги, безпосередньо пов’язані з інтернетом. Проте це «в них». У нас же донедавна про подібні платіжні системи не мали жодного уявлення. Утім, тепер дедалі частіше можна натрапити на повідомлення про платіжну систему WebMoney Transfer і деякі інші. Як працюють такі системи? Клієнт реєструється в системі і вносить на банківський рахунок платіжної організації деяку суму цілком реальних грошей. Внесок можна зробити по-різному: готівкою в уповноваженому обмінному пункті системи, безготівковим платежем, поштовим переказом, придбати передоплачену картку (схожу на картки передоплачених послуг мобільного зв’язку). Платіжна організація відкриває користувачеві в системі «електронний гаманець» (аналог банківського рахунка), на який вноситься така сама сума електронних грошей у відповідній валюті. У системі WebMoney Transfer такі гроші називаються титульними знаками WM і можуть бути представлені в чотирьох валютах: долар (WMZ) США, євро (WME), російський рубль (WMR) і гривня (WMU). Крім того, користувачеві привласнюється секретний код (так званий ключ), яким підтверджується право доступу до «електронного гаманця». Електронний гаманець дає змогу здійснювати й витратні, і прибуткові операції: в нього можуть зараховуватися гроші від інших користувачів системи. Саме ця властивість дає змогу реалізувати за допомогою систем, подібних до WebMoney, системи електронної комерції. Внесення грошей в «електронний гаманець» здійснюється «один до одного», а от за будь-яку іншу операцію, будуть це електронні платежі чи виведення грошей із системи (готівкою або на банківський рахунок), стягуються комісійні. Так, за здійснення кожної операції (за винятком операцій з гаманцями одного користувача) WebMoney бере комісійні в розмірі 0,8% суми платежу. У будь-якому разі сума комісії становитиме не менш як 0,01 титульного знака (WM) (долари, євро, рублі чи гривні). Проте є й обмеження суми комісійних «зверху»: система не візьме з однієї операції більшу суму комісійних, ніж 50 доларів чи євро, 1500 рублів чи 250 гривень (залежно від валюти операції). Комісійні — це перша, але не єдина стаття доходів. Друга стаття забезпечується тим, що платіжна організація, яка обслуговує згадану систему, отримує у своє розпорядження цілком реальні гроші, які можуть «працювати» і давати дохід в іншій сфері, доки «електронні гроші» користувачів «крутяться» всередині системи. Перевищення «вхідного» потоку грошей (тобто грошей, які користувачі вносять у систему) над вихідним потоком (грошей, що вилучаються з системи) забезпечується тим, що внесення грошей безплатне, а при їхньому вилученні стягуються комісійні. Ну що, безплатного нічого не буває, а комісійні цілком компенсуються зручністю й оперативністю розрахунків у мережі. Поняття системи електронних платежів Система електронних платежів Національного банку України (надалі - СЕП НБУ) - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями), як за дорученням клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.Система електронних платежів(СЕП) є власністю Національного банку України та забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш вживаних іноземних валютах.СЕП НБУ є закритою системою, де грошові кошти циркулюють узакритому фінансовому просторі та перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку.СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.Основними завданнями системи електронних платежів є:- задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається; удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондуючих рахунків;- мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;- високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;- високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю.На систему електронних платежів покладається виконання наступних функцій:- проведення розрахунків між банками України в національній валюті країни та в інших іноземних валютах;- ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;- контрольні функції НБУ щодо стану кореспондентських рахунків комерційних банків;- обмін електронною інформацією стосовно проведення розрахунків;- забезпечення надійності проведення розрахунків;- багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;- багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях обробки. Структура та складові системи електронних платежів Система електронних платежів побудована як деревоподібна мережна структура.На нижньому рівні СЕП розташовані банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП) - це підрозділ регіонального управління НБУ, який обслуговує банки - учасники СЕП відповідного регіону. На верхньому рівні розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує роботою регіональних розрахункових палат.Система електронних платежів складається з:- прикладного програмного забезпечення - набору комп'ютерних програм, що дозволяють системі вирішувати конкретні задачі, які ставляться користувачами;- телекомунікаційного середовища, що включає апаратуру зв'язку та системне програмне забезпечення, що служать для обміну інформацією про платежі та іншими контрольними повідомленнями між відправником,, обробником та отримувачем інформації;- засобів захисту інформації (програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних).У свою чергу прикладне програмне забезпечення складається з програмно-технічних комплексів автоматизованих робочих місць (АРМ) СЕП призначених для проведення розрахунків; системи резервування роботи СЕП у разі збоїв, відмов обладнання або інших надзвичайних ситуацій; інформаційно-пошукової системи, призначеної для одержання довідкової інформації про проходження платежів.Електронні платіжні документи, що приймаються у СЕП, готуються в програмному комплексі "операційний день банку" (ОДБ). ОДБ має забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових документів та службових повідомлень СЕП відповідно до вимог НБУ.Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ НБУ СЕП, програмні та апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ) надаються учасникам СЕП відповідними Регіональними розрахунковими палатами. Регіональні розрахункові палата та Центральна розрахункова палата отримують їх від структурних підрозділів НБУ, у функції яких входить розробка і впровадження нових версій компонентів системи. Електронні платіжні документи Одним із засобів представлення безготівкових розрахункових документів є електронний платіжний документ.Розрахунковий документ в електронному вигляді - документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і несе інформацію про рух коштів, має форму електронних записів. Електронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують, в основному, платіжні доручення та платіжні вимоги.Реквізити електронного документа можна поділити на дві групи:- реквізити власне платіжного документа, перелік та зміст яких визначається для кожної конкретної форми платіжного документа (платіжного доручення, платіжної вимоги, чека тощо);- технологічні реквізити, перелік та зміст яких визначається електронною платіжною системою, що обробляє ці документи.Електронні розрахункові документи містять такі обов'язкові бухгалтерські реквізити:- номер документа, число, місяць, рік його оформлення;- ідентифікатори (МФО) банків платника та одержувача (на відміну від паперового документа, назви та місцезнаходження банків не надаються);- номери рахунків платника та одержувача в установах банків;- назви платника та одержувача коштів (їхні офіційні скорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті;- ідентифікаційні коди платника та одержувача коштів за Державним реєстром України або іншим довідником, визнаним чинним законодавством;- спосіб перерахування коштів;- суму платежу із зазначенням валюти;- призначення платежу, тобто назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється трансакція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо із зазначенням його номера і дати);- вид платежу - інформація, що деталізує спосіб розрахунку за цим платіжним документом;- коди бюджетних платежів (у разі перерахування коштів до бюджету). Технологічні реквізити призначені для забезпечення функціонуванняплатіжної системи. Для СЕП такими реквізитами є:- електронно-цифровий підпис платіжного документа (засіб захисту документа від викривлення);- ідентифікатор операціоніста "банку А", який виготовив цей електронний платіжний документ;- назви файлів СЕП, в яких цей документ транспортується від ОДБ "банку А" до ОДБ "банку Б" через послідовність АРМ СЕП, та відмітки про час обробки цього документа на кожному з АРМ.Усі ці реквізити передаються одержувачу платіжного документа. Бухгалтерські реквізити є підставою для перерахування коштів, технологічні - використовуються для контролю та організації процесу передачі цього документа через СЕП.Слід відрізняти напрямок руху платіжного документа від способу перерахування коштів за цим документом. У СЕП платіжний документ завжди рухається у напрямку від "банку А" (відправника документа) до "банку Б" (одержувача документа). Напрямок переміщення коштів (або взагалі відсутність перерахування) між цими двома банками залежить від ознаки дебету/кредиту цього документа.Кредитовий документ - це платіжне доручення, за яким клієнт "банку А" доручає перерахувати кошти на рахунок клієнта "банку Б". Такий зразок документа є найбільш поширеним типом документів у СЕП. Напрямок перерахування коштів збігається з напрямком руху документа.Дебетовий документ - це платіжна вимога, за якою клієнт "банку А " доручає списати кошти з рахунку клієнта "банку Б" на свою користь. На поточний момент дебетові документи становлять не більше 1% від загальної кількості платежів.У СЕП передбачені два різновиди дебетових документів:а)безспірні, коли не потрібний акцепт (згода) від банку-платника на перерахування коштів. Право ініціювати безспірну дебетову трансакцію в СЕП надається лише підрозділам Національного банку України для використання у випадках, передбачених чинним законодавством України (штрафні санкції, стягнення, закриття коррахунків тощо);б)у вигляді дебетових інформаційних документів (запитів): "банк А" надсилає через СЕП дебетовий запит, за допомогою якого інформує "банк Б" про потребу в перерахуванні коштів від "банку Б" до "банку А». Акцепт на такі платежі надається "банком Б" індивідуально для кожного платіжного документа за узгодженням із головним бухгалтером та/чи клієнтом банку. У разі згоди фактичний переказ цих коштів далі здійснюється іншим платіжним

Інші Офісні, видавничі та банківські системи

horuktaras

20.07.2020 13:07-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись