Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Офісні, видавничі та банківські системи
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Розділ II
Конспект лекцій
Корпильова Дмитра Вікторовича
З курсу
Офісні, видавничі та банківські системи
4. Поліграфічне оформлення друкованих видань 4.1. Загальні принципи оформлення видання
Розвиток друку неподільно пов"язаний з підвищенням до нього вимог. Це стосується не тільки літературного, наукового, інформаційного рівня матеріалів, але і форми подачи цього матеріалу, його технічного і художнього оформлення.
Ціль випуску любого видання це задоволення вимог в друкованій продукції, як засобу інформації. Оформлення видання заключається в знаходженні найбільш зручної форми подачі текстового матеріалу.
При роботі над зовнішнім видом видання особливу увагу звертають на оформлення:
-шрифтове;
- орнаментально-декоративне;
- предметно-тематичне;
-символічне;
- сюжетно-тематичне.
Одним з принципів оформленняя видання є його зручність при читанні, яка впливаі на швидкість читання і якість сприйняття прочитаного тексту. Зручність при читанні залежить від малюнку знаків і букв, гарнітри шрифта, його кегля і щільності, якості відбитку довжини стрічки тощо.
Для цього необхідно задати наступні параметри:
- оформлення видання;
- формат полоси набору;
- гарнітури, кегля і накреслення шрифта;
- виключки стрічок;
- міжстрічковий інтервал.
Згідно змісту художнього оформлення необхідно встановити, які види текстів і текстовіх елементів, підлягають відображенню на комп"ютері. До них відносяться:
- титульні елменти;
- основний текст;
- доповнюючи тексти (епіграфи, посторінкові і затекстові примітки, бібліографічні списки, бібліографічні довідки, списки ілюстрацій, оголошення, анотації, знаки охорони авторського права, бібліотечні і торгові індекси та інше);
-рубрикації;
-колонтитули;
- колонцифри (номера сторінок);
- підрисункові надписи;
-таблиці;
- схеми;
- математичні і хімічні формули;
-ініціали.
5. Вибір формату видання
Форматом видання називається - розмір сторінки після обрізання блоку. Формати регламентуються ГОСТ 5773-76 "Книги, брощюри, журнали. Формати".
Формат видання вимірюється в міліметрах (наприклад, 220х290 мм, де перша цифра позначає ширину, а друга висоту сторінки), або в форматі паперового листа і долі, яку сторінка видання складає від цього листа ( наприклад 60х90 1/8, де дроб показує, яку частину листа складає сторінка видання)
Таблиця 1.
Формат друкованого паперу, см і долі листа
формат видання після обрізання, мм
Довжина сторїнки, кв.(мм)
Пропорція сторін
основні
70х108/8
265x340
2-3 колонки
10:12
70x100/8
245х340
2-3 колонки
10:12
60x90/8
220х290
2-3 колонки
10:13
84х108/16
205х260
1-2 колонки
10:13
70х108/16
170х260
6 S - 7j (110.5 - 123.3)
10:15
70х90/16
170х215
6S- 7j(110.5- 123.3)
10:13
60х90/16
145х215
5s- 6j (97.8- 106.35)
10:15
60х84/16
145х200
5s- 6j (97.8- 106.35)
10:14
84х108/32
130х200
5J- 5S (89.3- 93.5)
10:15
70х108/32
130х165
5J- 5S (89.3- 93.5)
10:13
70х90/32
100х140
4j- 4 S (72.3- 76.5)
10:15
60х84/32
205х260
4- 4j (68- 72.3)
10:14
для малоформатних видань
84х108/64
100х125
4- 4j (68- 72.3)
10:13
70х108/64
82х125
3- 3S(51 - 59.5)
10:15
70х90/128
51х77
1 S- 2 (25.5- 34)
10:15
Для правильного вибору формату видання необхідно визначити:
- оптимальну площу сторінки, яка дозволяє розмістити текст і ілюстрації в зручному для читання виді. Особливу увагу при цьому звертають на ілюстрації, таблиці, формули;
- оптимальні пропорції видання (співвідношення площі формату і тощині блоку) виходячи з його об"єму.
Найбільш розповсюджені формати видання після обрізання представлені в табл. 1. Обрізка встановлена для всіх форматів по ширині 5 мм. по висоті 10 мм.
В деких випадках виникає необхідність випускати видання в оригінальному форматі. В цих випадках допустимо використання форматів 1/24, 1/20, 1/18, 1/12 і 1/6 долі паперового листа.
4.2.2 Вибір формату полос набору, розмірів розкладки і
полів
Полоса набору є основним інформаційним полем композиції книги.
Формат полоси набору залежить від кегля (розміру), гарнітури, насиченості і накреслення шрифта, умов використання книги, виду літератури. В першу чергу формат полоси набору залежить від формату видання і ширини полів.
Формати полос набору розміри розкладки і ілюстрацій, а також кегль шрифта визначається в одиницях типометричноі системи вимірювання.
Найменьша одиниця типометричної системи - типографський пункт (п.) - який складає в КВС - 0.352 мм.
Найбільша одиниця - квадрат (кв.) - має 48 п. і дорівнює 16.944 мм. З достатньою точністю розмір квадрату при розрахунках можна прийняти рівним 17 мм.
Є також декілька проміжних одиниць вимірів, назва яких використовується для позначення кегля шрифта, визначані врізних розмірах і відстанях:
Назва
Розмір
Нонпарель
6 п. (2.11 мм)
Петіт
8 п. (2.82 мм)
Корпус (elite)
10 п.(3.52 мм)
Цицеро(сісего)
12 п.(4.22 мм)
Формати полос набору рекомендованої розкладки в залежності від висоти полоси набору і відстані між стрічками, наведені в таблиці 2.
Таблиця 2
Висота полоси
Число стрічок тексту при міжстрпічковому інтервалі n, (мм)
набору, дюйми, мм
6 2.1
7 2.5
8 2.8
9 3.2
10 3.5
11 3.9
12 4.2
13 4.6
14 4.9
15 5.3
16 5.6
18 6.3
1/4 (6.35)
3
2
2
2
1
1
1
1
1
1
1
1
1/2 (12.7)
6
5
4
4
3
3
3
2
2
2
2
2
3/4 (19.5)
9
7
6
6
5
4
4
4
3
3
3
3
1 (25.4)
12
10
9
8
7
6
6
5
5
4
4
4
2 (50.8)
24
20
18
16
14
13
12
11
10
9
9
8
3 (76.2)
36
30
27
24
21
19
18
16
15
14
13
12
4 (101.6)
48
41
36
32
28
26
24
22
20
19
18
16
5 (127)
60
51
45
40
36
32
30
27
25
24
22
20
6 (152.4)
72
61
54
48
43
39
36
33
30
28
27
24
7 (177.8)
84
72
63
56
50
45
42
38
36
33
31
28
8 (203.2)
96
82
72
64
57
52
48
44
41
38
36
32
9 (228.6)
108
92
81
72
64
58
54
49
46
43
40
36
10 (254.0)
120
102
90
80
72
65
60
55
51
48
45
40
11 (279.4)
132
113
99
88
79
71
66
60
56
52
49
44
12 (304.8)
144
123
108
96
86
78
72
66
61
57
54
48
5. Вибір шрифтів для набору
Шрифти розрізняються по гарнітурі (рисунку), накресленню, розміру і призначенню.
Гарнітурою - називається сукупність шрифтів одного малюнку у всіх накресленнях і кеглях. Повний комплект гарнітури має шрифти всіх накреслень і кеглей, а в кожному кеглі - алфавіти великих і малих букв, а також знаки до яких вони відносяться.
По накресленню шрифти однієї гарнітури поділяються на три групи:
- по нахилу вічка - прямі, курсивні, нахилені;
- по щільності вічка - нормальні, вузьки, широкі;
- по насиченості шрифта - світлі, напів жирні і жирні. За призначенням шрифти поділяються:
• - текстові, для набору тексту;
- титульні, для набору обкладинок, титульних листів, шмуцтитулів тощо;
- акциндентні, для набору малих форм (атестатів, дипломів, бланків тощо) рекламних робіт.
5.1. Вибір гарнітури шрифта
Найбільш частіше використовуються наступні гарнітури:
• - літературна, для набору всіх видів видань, крім букварів, енциклопедій, а також малоформатних, нормативних, періодичних і літературно-художніх видань;
- звичайно нова - для набору всіх видів книжково-журнальних видань, крім підручників для початкових і середніх шкіл до 9-го класу, кишенькових, нормативних видань;
- баніковська і академічна, для набору літературно-художніх, наукових, учбових і науково-популярних видань в гуманітарних областяхзнань;
- шкільна, для набору підручників, початкової та середньої школи, видань для дітей, художньої і науково-популярної роботи, нормативних видань і масових ілюстративнихжурналів;
- балтика і таймс, для набору художньої і науково-популярної літератури;
- журнальна і нова газетна, для набору журналів, виробничо-інструктивних, художніх іофіційно відомчих видань;
- журнально рублена - для набору ілюстративних і популярних видань;
- букварна, для набору букварів і видань для дітей дош-кільного і молодшого віку;
- бажановська, для титульного набору, а також для набору літературно-художніх видань і видань по мистецтву.
5.1.1. Вибіркегля
Вибір кегля шрифта відбувається у відповідності:
- з кваліфікацією читача;
- врахуванням типу, характеру і призначення видання;
• - з врахуванням формату видання і довжини стрічки.
Для великої кількості видань, розрахованих на дорослих читачів, довжина стрічки 4-7 кв. (68-119 мм), використовують шрифт кегля 10.
Кеглі 7 і 8 рекомендується в якості основного шрифта при довжені стрічки 3-4 1/2 кв. (51-76.5 мм), для різних науково і офіційно-довідникових видань (енциклопедії, словники тощо) і в якості додаткових для малоформатнихжурналів.
Кеглі 5,6 і 7 рекомендується для малоформатних довідників, в особливості словникєв, для придання ім ще більшої портативності при довжені стрічки 1 5/8- 2 3/4 кв. (27.8 - 46.75 мм)
Шрифти кегля 9 використовують для накуково-довідникових видань, художньої і дитячої (старшого віку) літератури, офіційно-відомчих видань.
Кеглі шрифта більше чим 10 використовують в навчальних і дитячих виданнях.
Шрифт кегля 12 крім дитячих використовується також в виданнях великих форматів (70х90/19 і більше) при довжені стрічки 7 1/4 - 9 1/2 кв. (123.25 - 161.5 мм), в тому числі для монографій і науково-популярних видань в особливому художньому оформленні, антологій.
Типи кеглей шрифтів і довжина стрічки набору в залежності від типу видання.
5.1.2. Аналіз шрифтового оформлення видання
При оформленні текстової частини видань роль художніх і поліграфічних засобів зводиться в основному до виконання наступних вимог:
допомога читачу в розкритті змісту книжки;
створення зручності в читанні і користуванні книжкою;
забезпечення естетичної досконалості зовнішніх і внутрішніх елементів книги;
виконання вимог технологічності і економічності.
Зручність в читанні забезпечується підбором відповідного малюнку і розміру шрифта, довжини стрічки, величини відстані міжстрічками.
Портативність книги, можливість користуватися в самих різних умовах забезпечується заданням відповідного розміру сторінок.
Естетична досконалість видання, визначається чіткістю шрифта, впорядкованим розміщенням тексту і ілюстрацій, цікавим рішенням оформлення заголовків.
Поліграфічне оформлення текстової продукції передбачає задання наступних параметрів:
формат видання;
формат полос набору і варіант їх оформлення;
кегль і інтерліньяж набору;
група і гарнітура шрифта;
накреслення шрифтів.
При задані параметрів оформлення використовують не лише метричну, але й спеціальні типографські системи вимірювань: А. Типографська система Дідо: 1 пункт (заокруглено 0.376 мм) 1 цицеро (12 пунктів або заокруглено 4.5 мм) 1 квадрат (4 цицеро або 48 пунктів або заокруглено 18 мм) Б. Англо-американська система типографських вимірів: 1 point (пункт) (заокруглено 0.35 мм) 1 pica (пайк) (12 пунктів або заокруглено 4.22 мм) Друкарський папір виробляється в широкому асортименті в відповідності з ГОСТ 1342-78 “Бумага для печати. Форматы”. Папір виробляється або у вигляді рулонів, або в вигляді прямокутних листів. І той і інший папір має характеристику яка називається форматом:
А. Формат рулонного паперу - це ширина паперової стрічки, яка утворює рулон (см). Вона виготовляється форматом: 60, 70, 84, 90, 100, 108, 120, 126, 140, 168 см.
Б. Формат флатонового паперу - це розміри сторін паперового листа в см. Позначають такий формат записом виду: 60х90, 70х100 см. і т.д., де перше число показує ширину листа, а друге - його довжину. Передбачені наступні основні формати флатонового паперу: 60х84, 60х90, 75х90, 70х100, 70х108, 84х108 см.
Формат видання - це розміри сторінок після обрізки блоку, його задають в мм (наприклад, 265х410, 145х215 мм і т.д.). В відповідності з ГОСТ 573-76 встановлена величина для всіх форматів по ширині - 5 мм, по висоті - 10 мм.
Частіше формат видання записують: 84х108/8, 60х90/16 і т.д., де перше число означає ширину паперового листа, друге - його висоту в см., а трет’є - частину паперового листа, яку складає одна сторінка.
Таким чином, запис виду 84х108/8 або 265х410 мм означає: паперовий лист розміром 84х108 см фальцується в в восьму частину з розміром сторінки 265х410 мм після обрізки блоку.
При одному й тому ж форматі видання площа задрукованої частини полоси (або формат полос набору) може бути різною в залежності від варіанту оформлення або коефіцієнту використання паперу, який визначається відношенням площі задрукованої частини сторінки до площі сторінки до обрізки.
Формат полос набору виражають в квадратах і записують в вигляді добутку, наприклад 6 1/4 х 10, де перше число -довжина (формат) стрічок, а друге висота полоси.
ОСТ 29.62-86 передбачає для книжкових видань три, а для журналів - два варіанти оформлення полос набору і відповідних розмірів полів.
Перший варіант оформлення (коефіцієнт використання паперу для формату видання 60х90/16 рівний 68% ) рекомендується для видань типу учбових програм, матеріалів наукових конференцій, тез доповідей і т.д.
Другий варіант оформлення (коеф. використання паперу для формату видання 60х90/16 рівний 64% ) використовується для більшої частини суспільно-політичної, художньої, науково-популярної, учбової літератури і т.д.
Третій варіант оформлення (коеф. використання паперу для формату 60х90/16 рівний 60%) використовується для монографій, видань для дітей і т.д.
Кегль шрифта - показник розміру, який характеризує в пунктах висоту знаку на відбитку з врахуванням місця, що займають елементи, які виступають вверх і вниз, і мінімальної відстані між стрічками.
На вітчизняному фотонаборному обладнанню кегль текстового набору може приймати наступні значення: 5, 6, 7, 8, 9, 10,12, 14, 16, 18, 20, 24, 28, 32 і 36 пунктів.
На практиці історично склалися імена деяких кеглей шрифтів:
Перл (Pearl) - 5 п.;
Нонпарель (Nonpareil) - 6 п.;
Миньон (Minion) - 7 п.;
Петит (Brevier) - 8 п.;
Боргес (Bourgeois) - 9 п.;
Корпус (Long Primer) - 10 п.;
Цицеро (Pica) - 12 п.;
Міттель (English) - 14 п.;
Терція (Columbian) - 16 п.;
Подвійний боргес (Great Primer) - 18 п.;
Інтерліньяж - розмірний показник в пунктах, що характеризує відстань між основними лініями шрифта в суміжних стрічках. На вітчизняному фотонабірному обладнанні інтерліньяж може приймати значення в межах від 0 до 63.5 п. з кроком зміни 0.5п.
Типографськи шрифти звичайно класифікуються наступним чином:
по цільовому призначенню;
на групи;
на гарнітури;
по накресленню;
По цільовому призначенню шрифти поділяються: текстові, виділяючі, титульні, акцидентні, афішно-плакатні.
Виділяючі шрифти використовуються при необхідністі звернути увагу читача на деяку важливу думку, новий термін, ключеве слово та інше.
До титульних шрифтів відносяться шрифти підвищеного кегля (більше 16 пунктів).
Акцидентні шрифти використовуються при наборі випадкових замовлень: запрошень, поздоровлень, матеріалів рекламного характеру тощо.
Для афішно-плакатних шрифтів характерний великий кегль, використання широких і вузьких накреслень при оформленні плакатної продукції.
В основу класифікації по графічних особливостях покладені дві ознаки:
А. Контрасність шрифта - співвідношення товщин основних і з”єднуючих шрихів.
Б. Наявність і форма зарубок - доповнюючих елементів, якими можуть закінчуватися основні штрихи.
По вказаних ознаках всі шрифти по стандарту поділяються на шість основних і одну доповнюючу групу, кожна з яких складається з багатьох гарнітур шрифтів.
Група шрифта - сукупність шрифтів, які відрізняються контрасністю, а також формою зарубок ( або їх відсутністю).
Гарнітура шрифта - сукупність шрифтів одного малюнку ( або почерку художника) у всіх накресленнях і кеглях. Під малюнком при цьому розуміється
особливість виконання виступаючих елементів та інших специфічних знаків (напливи, розчерки і т.д.)
РУБЛЕНІ ШРИФТИ не мають контрасноті і зарубок і включають сім гарнітур (Журнальна рублена, Газетна рублена, Плакатна, Старовинна, Рублена, Букварна, Агат).
МЕДІЇВАЛЬНІ ШРИФТИ характеризуються поміркованою контрасністю і зарубками у вигляді зрізаних трикутників. В цю групу включені 5 гарнітур (літературна, банківська, Лазурського,заголовочна газетна,ладога)
Нові МАЛОКОНТРАСНІ ШРИФТИ мають слабо виражену контрасність зарубки,довгі і напівтовсті. До цієї групи відносяться 13 гарнітур (Кудряшевська енциклопедична рублена, Кудряшевська словникова рублена, Кудряшевська енциклопедична, Кудряшевська словникова, нова газетна, нова журнальна, шкільна, Бажановська, академічна, журнальна, Піскарєвська, Бачєнаса, Малановска)
ЗВИЧАЙНІ ШРИФТИ мають високу контрасність і тонкі довгі зарубки.Група включає 7 гарнітур (Звичайна, Північ, Єлізаветінська, Звичайна нова, Кузаняни, Байконур,Бодоні книжна)
ШРИФТИ ЯКІ МАЮТЬ МАЛЕНЬКІ ЗАРУБКИ не мають контрасності, кінці вертикальних штрихів потовщені. (Гарнітури: акцидентна телінгатера, Жовтнева).
БРУСКОВІ ШРИФТИ мають малу контрасність зарубки, прямокутні (Гарнітури: Балтіна, Хоменко, Брусковська газетна).
ДОПОВНЮЮЧА ГРУПА ШРИФТІВ не має чітко виділених графічних ознак( Гарнітури:Редберга,каліграфічна та інші).
Накреслення шрифта - графічна особливість, яка відображає характер зоб-раження знаків.
Шрифти по накресленню поділяються:
A. По положенню очка (прямі, курсивні, нахилені) Б. По ширині очка (вузькі,. портальні, широкі)
B. По насиченості (світлі, напівжирні, жирні) Курсивні шрифти відрізняються від прямих (тобто від друкованого шрифту)
тим, що стиль їх виконання близький до рукописного.
До нахилених відносяться друковані шрифти, основні штріхи розміщені під кутом,
який відрізняється від 90
В нормальних (по ширині) шрифтах ширина знаків складає 0.5 - 0.7
їх висоти (перше значення характерне для таких звичайних букв як "а", "о",. і друге для широких "ш","щ").
В вузьких і широких шрифтах вищенаведений параметр відповідно менше або більше вказаних значень.
В напівжирних шрифтах відношення товщини основних штрихів і величини відстані між ними (інакше до величини внутрішньобуквенного розміру) приблизно рівне одиниці.
В світлих і жирних шрифтах відповідно меньше і більше величини внутрішньобуквенного просвіту.
c
B /A
H O
1
x t
F
4
3
2
5
4
if-
б^'й
3
9
6
А - вічко букви Е - висота прописних букв В - кегельна площадка F - висота стрічкових букв С - кегль (розмір шрифта) G - міжбуквенний пробіл D - базова лінія шрифта H - напівапрош І - інтерліньяж
Ї
2 12
3
Елементи букв
- основний штрих
- з”єднуючий штрих
- засічка
- верхній виносний eлемент
- нижній виносний елемент
- наплив
7 - внутрішньо буквенний пробіл
- овал
- напівовал
- кінцевий елемент
- крапля
- точка
- діакретичний знак
5.2. Специфіка верстання полос видання
Версткою називається процес формування або монтування сторінок (книжки, журналу, газети) заданого формату з набраних гранок тексту, таблиць, виводів, формул, заголовків, колонціфр, колонтитулів, ілюстрацій та інших елементів.
В залежності від виду видання вестка буває книжкова, журнальна або газетна. В свою чергу, в залежності від елементів з яких складається полоса, розрізняють текстову верстку ( на сторінці розміщають суцільний текст), змішану верстку ( на сторінці крім тексту монтують таблиці, формули і виводи) та ілюстраційну (крім тексту на сторінці розташовують ілюстрації).
Кожен вид верстки має свої особливості. Однак, для процесу будь-якої верстки ставиться ряд загальних вимог:
Верстка всього видання повинна бути однотипною (однакова відбивка заголовків, один і той же кегль набору і гарнітура шрифта, однакове оформлення початкових сторінок, колонцифр, колонтитулів, виділень тексту, виносок, підписів під малюнками, ілюстрацій та інше).
Розміри полоси у всьму виданні повинні бути приведені (рядки основного тексту на полосі повинні співпадати з відповідними рядками на зворотній полосі).
Розмір спусків на початкових сторінках повинен бути однаковим,. Заголовки, підзаголовки, заставки, ініціали, які виступають над основним текстом, верстають врахунок спуску.
Не дозволяється починати сторінку з останього рядка абзацу ("висячого" рядка) або з формули.
Висота кінцевої полоси повинна бути меншою від основних полос не менш ніж на 4 рядка або не меньшою 1/4 сторінки.
Таблиці, виводи та виноски розташовують, як правило, на цій же сторінці, де є посилання на них.
В процесі верстки користуються слідуючою технічною документацією: розміченим оригіналом, оригінал-макетом або розміченим макетом сторінок, технологічною картою-нарядом, специфікацією (в ній вказується число рядків на сторінці, величина пробілів між заголовком і текстом, вид і місце розташування колонцифри або колонтитула, характер розміщення ілюстрацій та інше).
6
K де h - висота полоси в квадратах;
К - кегль набору в пунктах. 3. Виходячи з формату ілюстрації, розрахувати формат оборки Fоб і кількіст рядків, які необхідно перебрати на формат оборки
Fоб = F- Fіл де F - основний формат рядка;
Fіл - формат ілюстрації або клаптикової таблиці з врахування величини пробілу між ілюстрацією і основним текстом.
Кількість рядків в оборці Соб визначають за формулою:
c =h^
°b K
де hіл - висота ілюстрації або клаптикової таблиці, включаючи пробіл мі ілюстрацією та итекстом.
Кількість рядків тексту основного формату, які необхідно перебрати на форма оборки, дорівнює:
1/21/2009
7
5.3. Аналіз видання та визначення його об’єму
Під час редакційно-технічної підготовки видання, у видавництві вирішують питання по його оформленню. А саме: вибирають гарнитуру і кегль шрифта; визначають формат полоси набору, кількість полос, об"єм майбутнього видання; вказують на особливості розміщення заголовків, таблиць, ілюстрацій і інше.
При виборі формату книжково-журнальної продукції враховують тип видання, особливості його використання і зберігання, ергономічність і зручність читання тексту. Ці показники регламентуються вимогами галузевого стандарту ГСТ 29.62-86.
Визначення об"єму видання необхідне для підрахунку потрібної кількості паперу, визначення відпускних цін на обробку тексту в складальних цехах, при нормуванні процесів верстки, читання коректури, правки, друкування тиражу та в палітурно-обробних процесах.
У відповідності з ГСТ 29.62-86 та форматом паперу, вибирають варіант оформлення видання і відповідний йому формат рядка і формат полоси.
Середня ємність шрифта в рядку zc розраховується за формулою:
18.05*/
Zc =
де f -формат рядка в квадратах;
em - математичне сподівання ширини знаку шрифта даної гарнітури і кеглю (мм);
1/21/2009
18
18.05 - коефіціент переведення квадратів в міліметри ( 1 квадрат дорівнює 18.05 мм).
Математимне сподівання ширини знаку шрифта визначається за формулою:
е1*Р1 +е2*Р2 + + е„*Р„
ет = ;
Рі+Р2 + + Рп
де еі, е2, ,еп - ширина знаків шрифта , мм;
P1f Р2, ,Р„- ймовірність появи знаку в тексті (малих і великих букв,
розділових, математичнихта іншихзнаків включно).
На практиці ємність шрифта в рядку визначають за допомогою таблиць, які приводяться в довідниках.
Для підрахунку об"єму видання необхідно визнакчити ємність полоси набору (Еп.н.) і ємність друкарського аркуша (Ед.а.).
Ємність полоси набору або середня кількість знаків в полосі (Еп.н.) визначається за формулою:
Еп.н. = Zc * Сп;
де С„- кількість рядків в полосі.
48*А
С = ;
К
де hn -висота полоси набору в квадратах;
К-кегль шрифта в пунктах;
48 - коефіцієнт переведення квадратів в пункти.
Ємність друкарського аркуша (аркуша набору) визначається за формулою:
Еда. = Еп.н. *Д;
де Д - кількість полос набору в друкарському аркуші, яка відповідає долі аркуша даного формату (наприклад, при форматі 84 х 108/32 - кількість полос в друкарському аркуші буде дорівнювати 32).
1/21/2009
9
У класичних редакційно-видавничих КВС додрукарська підготовка видань закінчується виготовленням фотоформ. Після цього виконуються підготовчі операції та виготовляються друкарські форми, які потім встановлюються на друкарську машину для друкування тиражу (накладу) видання. За такої технології, яка називається Computer-to-Film і складається з восьми технологічних операцій (рис. 4.1), цифрова комп'ютерна техніка використовується тільки на початку процесу і забезпечує автоматизоване та автоматичне виконання перших трьох операцій, включаючи експонування фотоплівок у форматі друкування. Інші п'ять операцій виконуються з використанням ручної праці, що збільшує трудомісткість та загальний час виконання всього процесу.
Прагнення зменшити трудомісткість та час виконання процесу підготовки видань привело провідних світових виробників друкарського обладнання до створення автоматизованих технологій Computer-to-Plate і Computer-to-Press (рис. 5.1).
За технологією Computer-to-Plate фотоформи не виготовляються взагалі, а цифрова техніка використовується безпосередньо для виготовлення друкарських форм. Таким чином, процес отримання відбитка скорочується до шести операцій, з яких п'ять виконуються автоматизовано з використанням цифрової техніки.
Але найшвидшою і найбільш автоматизованою на сучасному етапі є технологія Computer-to-Press. Завдяки використанню цифрової друкарської машини весь процес підготовки і друкування виконується за чотири операції і став повністю автоматизованим.
Для практичної реалізації двох останніх прогресивних технологій створюють автоматизовані видавничо-поліграфічні комплекси (АВПК), які поєднують у собі КВС для додрукарської підготовки видань та спеціальне автоматичне кінцеве обладнання для виготовлення друкарських форм або для цифрового друку.
1/21/2009
0
Computer to Plate
Computer
Введення та оброблення Растрування за
даних повного відбитку допомогою RIP
Цифрова кольоропроба Синька з відбитку
Експонування та проявлення друкарських форм
Друкування
Computer to Film
Computer
Кольоропроба з плівки
Computer to Press
Введення та оброблення
Експонування та проявлення
даних повного відбитку
повних плівок
Растрування за
допомогою RIP
Перевірка та Проявлення друкарських
коректування плівок форм
Друкування Копіювання друкарських
форм
Computer
Введення та оброблення даних повного відбитку
Цифрова кольоропроба
Растрування за Прямий запис зображення
допомогою RIP на форму в машині друкування
Рис. 5.1 Схеми додрукарських процесів
В АВПК типу комп'ютер — друкарська форма КВС передає файли спуску полос через RIP на рекордер, який автоматично виготовляє друкарські форми.
Б АВПК типу комп'ютер — цифрова друкарська машина КВС через RIP або безпосередньо передає підготовлені файли спуску полос на цифрову друкарську машину, яка і виконує автоматичне друкування тиражу (накладу).
Слід зазначити, що рекордери для виготовлення друкарських форм і цифрові друкарські машини мають високу продуктивність, але коштують дорого. Тому АВПК використовуються, в першу чергу у великих поліграфічних комбінатах та фірмах, які здатні спочатку зробити великі інвестиції в обладнання, а потім за рахунок його інтенсивного використання одержувати прибутки.
1/21/2009
21
5.5. Структура і кінцеве обладнання АВПК типу комп'ютер — друкарська форма
Особливості технології комп'ютер — друкарська форма та її кінцевого обладнання
Технологія комп'ютер — друкарська форма полягає в безпосередньому перенесенні зображення спуску полос із комп'ютера на друкарську форму, минаючи етап виготовлення фотоформ. Ця технологія являє собою керований комп'ютером процес виготовлення друкарської форми методом прямого запису зображення,.на формний матеріал (пластину). Цей процес, який реалізується з використанням лазера, більш точний, бо друкарська пластина є першою оригінальною копією, виготовленою з вихідних файлів. Технологія комп'ютер -друкарська форма відома давно, але практичне впровадження її почалося в останні 6 - 7 років, коли з'явилися необхідні технічні засоби, програмне забезпечення та формні матеріали. Впровадження технології комп'ютер -друкарська форма забезпечує незаперечні переваги порівняно з попередньою технологією, яка використовувала фотоформи:
скорочується час технологічного процесу виготовленнядрукарських форм;
вилучаються з виробництва ФСА, проявні машини, копіювальне обладнання;
підвищується якість зображення на друкарських формах;
поліпшуються екологічні умови на поліграфічному підприємстві завдяки вилученню хімічного оброблення фотоплівок.
Незважаючи на явні переваги технології комп'ютер — друкарська форма. її впровадження у виробництво пов'язане з деякими труднощами. Перш за все потрібні досить великі початкові інвестиції для купівлі та освоєння рекордерів великого формат}' (оскільки друкарські форми не можна монтувати з менших складових частин). Потім виникають труднощі з отриманням коректурних відбитків спуску полос великого формат)', без яких можливі появи помилок, які виявляться вже на друкарській формі і спричинять економічні збитки. І, нарешті, ця технологія ставить підвищені вимоги до кваліфікації і відповідальності операторів. Але на кращих великих поліграфічних, комбінатах і фірмах ці труднощі успішно долаються, а з часом будуть подолані і в інших поліграфічних організаціях.
1/21/2009
22
У сучасних АВПК, призначених для виготовлення офсетних форм і фотополімерних форм високого і флексографічно-го способів друку, використовують лазерні експонувальні пристрої у вигляді рекордерів трьох основних типів;
барабанні рекордери, виконані за конструкцією "внутрішній барабан", в яких форма розміщується на внутрішнійповерхні нерухомого циліндра;
барабанні рекордери, виконані за конструкцією "зовнішній барабан", в яких форма розміщується на зовнішній поверхні обертового циліндра;
планщетні рекордери, в яких форма розміщується в горизонтальній площині і рухається в напрямі
20.07.2020 13:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора