Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Психологія
Кафедра:
Кафедра філософії
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Навчальний посібник
Предмет:
Психологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА
КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Кафедра філософії і соціальних наук
Віленський Г.Л.
Правове забезпечення діяльності психолога
(право у сфері психології)
Навчальний посібник
Конспект лекцій для студентів спеціальності
психологія, (7.040101)
Видання третє
Рівне —2008
Правове забезпечення діяльності психолога (право у сфері психології) Навчальний посібник (конспект лекцій для студентів очної та заочної форми навчання). На правах рукопису //Г.Л.Віленський, - РІС КСУ, - 2008, - 65 стор.
Навчальний посібник „Правове забезпечення діяльності (право у сфері психології)” призначений для студентів, що здобувають професію психолога. Матеріали, вміщені в ньому відповідають законодавству України у цій сфері станом на 1 червня 2006 року і допоможуть зорієнтуватися майбутнім психологам у правомірності діянь, що супроводжують не завжди прості взаємовідносини між суб’єктами цієї сфери. Зміст посібника відповідає програмі курсу „Правове забезпечення діяльності (право у сфері психології)”, затвердженою кафедрою психології РІС КСУ.
© Віленський Г.Л. 2008р.
ЗМІСТ:
Тема 1. Суспільство, психологія, право 6
1. Суспільство, його структура 6
2. Поняття психологічної сфери 6
3. Нормативно-правове забезпечення психологічної сфери 7
4. Проблеми правового регулювання в психологічній сфері 7
Тема 2. Загальнотеоретичні поняття про спеціальне право у сфері психології 8
1. Поняття права у сфері психології, його завдання, структура 8
2. Предмет та методи права в психологічній сфері 9
3. Функції права у сфері психології 10
4. Норми права у сфері психології, їх класифікація 11
5. Джерела (форми викладу) права в психологічній сфері 11
Тема 3. Законодавство у сфері психології 12
1. Поняття та предмет законодавства сфери психології 12
2. Нормативно-правові акти законодавства психологічної сфери: поняття і види 13
3. Система законодавства психологічної сфери 13
4. Правове регулювання дії міжнародних договорів та інших міжнародних нормативних актів на території України 15
Тема 4. Правове забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України 16
1. Поняття психологічної служби 16
2. Правова база діяльності психологічної служби 17
3. Завдання психологічної служби системи освіти України 17
4. Основні види діяльності психологічної служби 17
5. Напрямки діяльності психологічної служби 18
6. Структура та управління психологічною службою 18
7. Зміст діяльності основних органів психологічної служби 19
Тема 5. Правове забезпечення діяльності центрів практичної психології і соціальної роботи 20
1. Види центрів практичної психології і соціальної роботи в системі освіти України 20
2. Правова база діяльності центрів практичної психології і соціальної роботи 21
3. Завдання центрів практичної психології і соціальної роботи 21
4. Головні напрямки роботи центрів практичної психології і соціальної роботи 22
5. Основні функції діяльності центрів практичної психології і соціальної роботи 22
6. Структура і управління центрами практичної психології і соціальної роботи 23
7. Права та обов'язки центрів практичної психології і соціальної роботи 24
8. Міжнародне співробітництво центрів практичної психології і соціальної роботи в системі освіти України 25
Тема 6. Правове забезпечення діяльності практичного психолога (соціального педагога) 25
1. Завдання діяльності практичного психолога навчального закладу 26
2. Напрями діяльності практичного психолога навчального закладу 29
3. Обов’язки практичного психолога навчального закладу 29
4. Робочий час практичного психолога навчального закладу 30
5. Умови роботи психолога навчального закладу 30
6. Нормативи чисельності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх шкіл I - III ступеня 30
7. Документація практичного психолога 31
8. Робоче місце практичного психолога (психологічний кабінет) 33
9. Атестація практичних психологів 37
Тема 7. Правове регулювання проведення експертизи психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України, обладнання психологічних кабінетів дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти 38
1. Суб’єкти, що мають право на Експертизу психологічного і соціологічного інструментарію 39
2. Завдання суб’єктів при проведенні експертизи психологічного і соціологічного інструментарію 39
3. Повноваження суб’єктів при проведенні експертизи психологічного і соціологічного інструментарію 40
4. Компетенція, права та обов’язки суб’єктів при проведенні експертизи психологічного і соціологічного інструментарію 40
5. Правове оформлення результатів експертизи психологічного і соціологічного інструментарію 42
Тема 8. Правове регулювання діяльності зональних та центральної психолого-медико-педагогічної консультацій 43
1. Правові засади діяльності центральної та республіканської (Автономної Республіки Крим), обласних, Київської та Севастопольської міських, районних (міських) психолого-медико-педагогічної консультацій 43
2. Структура системи психолого-медико-педагогічного обстеження підлітків та кадровий склад її організацій 43
3. Основні завдання здійснення психолого-медико-педагогічного обстеження підлітків. 45
4. Організація роботи центральної і територіальних психолого-медико-педагогічних консультацій. 49
Тема 9. Правове регулювання діяльності шкільних психолого-медико-педагогічних комісій 51
1. Призначення психолого-медико-педагогічної служби 51
2. Зміст роботи комісій психолого-медико-педагогічної служби 51
3. Основні завдання комісій психолого-медико-педагогічної служби 51
4. Порядок роботи комісій психолого-медико-педагогічної служби 52
5. Склад комісій психолого-медико-педагогічної служби 53
6. Програма вивчення особливостей інтелектуального розвитку особистості школяра 53
Нормативні джерела 56
Словник термінів 58
В Листі Міністерства освіти і науки України від 02.08.2001 р. N 1/9-272 „Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів в 2001/2002 навчальному році” відзначено, що Психологічна служба в структурі освіти, якій в 2001 р., якій виповнилося 10 років, є складовою державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України. Вона діє з метою виявлення і забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості дитини та учня.
Проектом Концепції 12-річної загальноосвітньої школи визначено, що особистісно орієнтована система шкільної освіти вимагає психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу, впровадження моніторингового супроводу управління школою.
Однією з особливостей останніх навчальних років є значне поповнення учнівських колективів загальноосвітніх навчальних закладів дітьми шестирічного віку. Тому завданням практичних психологів, зважаючи на незадовільний стан здоров'я дітей, низький показник охоплення дошкільною освітою, часті випадки несприятливих умов сімейного виховання, є визначення психологічної готовності дітей цієї вікової категорії до навчання, а також забезпечення корекційно-розвивальної роботи з такими дітьми.
Перед психологічною службою поставлено завдання за декілька років здійснити експертизу всього діагностичного, корекційного та психотерапевтичного інструментарію, що застосовується в системі освіти України. З цією метою наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 р. N 330 затверджене Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах.
Соціально-психологічні проблеми, що існують в дитячому і підлітковому середовищі, процес взаємодії учнівських та педагогічних колективів, прийняття ефективних управлінських рішень ставлять перед психологічною службою завдання моніторингового супроводу навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом.
Тема 1. Суспільство, психологія, право
1. Суспільство, його структура.
2. Поняття психологічної сфери.
3. Нормативно-правове забезпечення психологічної сфери.
4. Проблеми правового регулювання в психологічній сфері.
1. Суспільство, його структура
Суспільство – набута або нав’язана об’єктивна форма існування людей; сукупність суб’єктів (людей, їх груп (класів), об’єднань, організацій тощо), які беруть участь у суспільному житті, вступаючи при цьому в суспільні відносини (1.1).
Суспільне життя – процес безперервного виникнення, зміни та припинення суспільних відносин, що супроводжують суспільну діяльність його суб’єктів (людей, їх груп (класів), об’єднань, організацій тощо), спрямовану на задоволення інтересів (потреб) окремих суб’єктів та їх сукупності в цілому (1.2). Результатом суспільної діяльності є зміна кількісно-якісних показників (характеристик) елементів суспільства та суспільного життя.
З точки зору системного аналізу суспільство є великою системою, яка структурно поділяється (складається) на підсистеми (з підсистем). Ці підсистеми, у свою чергу, є великими системами (економічна, політична, наукова, екологічна, інформаційна та інші системи суспільства), що мають свою структурну будову. Одразу зауважимо, що поділ суспільства на підсистеми та виділення окремих елементів підсистем є умовним, так як в дійсності вони розмиті по усьому простору суспільства, якщо такий собі уявити, знаходяться у взаємозв’язках і взаємодії, неможливі один без одного.
Системоутворюючим елементом (фактором), що об’єднує усі інші елементи підсистем суспільства є діяльність (1.3). Іншими елементами підсистем є: суб’єкти (носії елементів підсистеми); підсистемні відносини; об’єкти, з приводу яких відбуваються підсистемні відносини між суб’єктами підсистеми; норми та принципи регулювання підсистемних суспільних відносин; культура; погляди, свідомість, психологія тощо.
2. Поняття психологічної сфери
Суспільне життя відбувається в окремих його сферах (середовищах), межі яких знаходяться в межах підсистеми суспільства. Сфера суспільного життя (політична, економічна, екологічна, науково-освітня, …, інформаційна) визначається сукупністю однорідних суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються в результаті певного напряму діяльності суб’єктів суспільства (політична, економічна, екологічна, науково-освітня, …, інформаційна діяльність) (1.4). Не зважаючи, поки що, на доцільність виділення психологічної сфери із загальної системи суспільного життя, дамо за загальним правилом її визначення.
Психологічна сфера суспільного життя представляє собою сукупність суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються між суб’єктами суспільного життя (окремими індивідами, соціальними групами і прошарками, державою тощо) і проявляються у різного роду психологічній діяльності (1.5).
Під психологічною діяльність у цьому разі будемо мати на увазі усю сукупність діянь (діяння – дії і бездіяльність) спеціалістів-психологів, спрямовану на досягнення професіональної мети (1.6).
3. Нормативно-правове забезпечення психологічної сфери
Діяння, з точки зору права бувають правомірними і неправомірними (1.7).
Правомірні діяння – це діяння, якими не порушуються норми права.
Неправомірні діяння – це діяння, якими порушуються норми права.
Тобто виникає необхідність в існуванні якихось норм (правил) суспільного життя, якими повинні регулюватися відносини між суб’єктами суспільства, що супроводжують суспільну діяльність у тій чи іншій сфері. Порівнянням конкретних діянь з правилами, відповідно до яких вони повинні відбуватися і визначають правомірність або неправомірність діянь (1.8). Не є винятком у цьому плані і психологічна сфера суспільного життя.
Базою цивілізованих суспільних правовідносин у психологічній сфері суспільного життя є сукупність нормативно-правових документів, що містять сукупність юридичних (правових) норм (правил), за якими відбувається діяльність у цій сфері (1.9).
4. Проблеми правового регулювання в психологічній сфері
Психологічна сфера суспільного життя є дуже відповідальною у всій сукупності проявів життєдіяльності суспільства. Відносини, які у ній відбуваються між спеціалістами –психологами і особами, які мають потребу або необхідність спілкування з ними (в особистих, виробничих, наукових та інших випадках), є дуже відповідальними по своїй суті, адже стосуються такого тонкого механізму людини як психіка. Тому першою і основною проблемою правового регулювання у психологічній сфері суспільного життя є створення такого механізму формування правових норм, який у максимальній мірі виключив би можливість помилок у встановленні цих норм. Іншими проблемами цього плану є:
недостатній досвід, а тому і теоретична розробка питань регулювання суспільних відносин у психологічній сфері;
відсутність у психологічній сфері спеціалістів психологів спроможних кваліфіковано, з правової точки зору, сформулювати такі правила та ін (1.10).
Тема 2. Загальнотеоретичні поняття про спеціальне право у сфері психології
1. Поняття права у сфері психології, його завдання, структура.
2. Предмет та методи права в психологічній сфері.
3. Функції права у сфері психології.
4. Норми права у сфері психології, їх класифікація.
5. Джерела (форми викладу) права в психологічній сфері.
1. Поняття права у сфері психології, його завдання, структура
Правовідносини - це частина суспільних відносин, врегульованих правом (2.1).
Право – це система або сукупність формально-визначених, обов’язкових до виконання норм (правил поведінки), встановлених або санкціонованих державою і направлених на регулювання і охорону відносин і соціальних цінностей.
Правовідносинами є усі суспільні відносини, підстава або хоча б одна з умов виникнення яких (можливість бути їх суб’єктами, режим існування об’єктів та правила здійснення дій, порядок задоволення потреб тощо) регулюється правом (2.2).
Галузь права – це сукупність якісно однорідних правових норм (приписів) інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета і методу правового регулювання з урахуванням принципів і завдань такого регулювання і складають автономну підсистему права (2.7).
Критеріями поділу права на галузі є предмет і метод правового регулювання (2.4). Предмет регулювання відповідає на питання, що регулюється, а метод – які способи, прийоми при цьому застосовуються.
Роль права у сфері психології
Право у сфері психології є основою регуляторного механізму суспільних відносин у цій дуже важливій для суспільства сфері (2.3).
Завдання права у сфері психології
Враховуючи, що право у сфері психології є частиною права (однією з її частин), основним завданням права у сфері психології є: у взаємодії з нормами інших галузей права, з іншими видами соціальних норм поведінки (моральними, корпоративними, звичаями та традиціями) в сфері психології, регулювати та охороняти суспільні відносини, що відбуваються у цій сфері (2.5).
Система права у сфері психології
Система права – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об’єктивний поділ їх на галузі і інститути відповідно до особливостей суспільних відносин (2.6). Структуру галузі права розглядають із точки зору розмежування її норм, що регулюють однорідні суспільні правовідносини, за інститутами.
Інститут права - елемент системи права, що є сукупністю правових норм, які створюють відносно самостійну частину галузі права і регулюють відособлену групу однорідних правовідносин в галузі права (2.8).
В праві сфери психології, як частини національного права, на сучасному етапі його розвитку доцільно виділити такі основні інститути (2.9):
програмно-концептуальний, в який об’єднати норми права, що регулюють суспільні відносини з приводу визначення шляхів, напрямів, державної політики, забезпечення розвитку сфери психології;
правостатусний, в який об’єднати норми права, що встановлюють правовий статус суб’єктів, правовий режим об’єктів правовідносин сфери психології, порядок набуття ними правового статусу і встановлення правового режиму;
психологічної безпеки, в який об’єднати норми права, що регламентують суспільні відносини з приводу забезпечення безпеки суб’єктів, заборони певних видів експериментів та методів досліджень, допуску до таємної інформації тощо;
психологічної діяльності, в який об’єднати норми права, що регламентують умови, правила, порядок здійснення діяльності суб’єктами суспільних правовідносин в психологічній сфері;
інші інститути права у сфері психології.
Автор не претендує на вичерпність наведеного переліку основних інститутів права у сфері психології, що об’єктивно зумовлено етапом теоретичного розвитку цієї галузі права.
2. Предмет та методи права в психологічній сфері
Предметом права у сфері психології є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються в процесі організації та здійснення діяльності в психологічній сфері суспільного життя; сукупність інституціональних суспільних відносин (див. попереднє питання) (2.10).
Методи права у сфері психології – це сукупність способів регулюючого впливу норм права у сфері психології на поведінку суб’єктів правовідносин у сфері психології. Основними методами регулювання відносин у сфері психології правом можуть бути (2.11, 2.12):
метод автономних рішень суб’єктів відносин у психологічній сфері. Він полягає в тому, що суб’єкти права психологічної сфери мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Тобто вони самостійно планують і здійснюють діяльність в межах законодавства (які органи створювати, якою діяльністю займатися тощо);
метод владних приписів (встановлення вимог законами та іншими нормативними актами, обов’язкових для суб’єктів відносин психологічної сфери). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб’єктів права психологічної сфери підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (ліцензії на право діяльності тощо);
метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб’єктів правовідносин психологічної сфери шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (типові документи різного характеру, рекомендації правил поведінки тощо).
Залежно від конкретних ситуацій, інтересу держави стосовно тих чи інших відносин у психологічній сфері, органами держави використовуються один чи декілька з зазначених методів, виходячи з потреб ефективності правового регулювання.
3. Функції права у сфері психології
Функції права у сфері психології – це основні напрями його впливу на людину і суспільство; на відносини у сфері психології (2.13).
Функції права у сфері психології, як і функції права взагалі, можна поділити на загальносоціальні та спеціально-юридичні:
а) загальносоціальні:
гуманістична – право у сфері психології захищає і охороняє права людей при психологічних дослідженнях, забезпечує право на психологічну допомогу;
організаторсько-управлінська - право суб’єктів на розв’язання певних соціальних проблем (створення умов надання психологічної допомоги тощо);
інформаційна (комунікативна) – право у психологічній сфері інформує суспільство про волю держави, а людей про їх права і обов’язки в психологічній сфері суспільного життя;
оціночно-орієнтаційна - поведінка людей в психологічній сфері оцінюється державою з точки зору дотримання ними норм права у сфері психології, вказуючи на соціально-допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людей в межах правомірної поведінки;
ідеологічно-виховна - право у психологічній сфері формує у людини певний світогляд, виховує у неї зразки правомірної поведінки в сфері психології та інші функції;
б) спеціально юридичні (2.14):
регулятивна, яка здійснюється шляхом владного правового впливу на особу з метою забезпечення такої її суспільної поведінки, яка б відповідала суспільному правовому порядку, що грунтується на чинних нормах права і, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин, на закріплення бажаної для держави поведінки;
захисна (охоронна), яка характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав і свобод і, яка спрямована на охорону суспільних відносин у сфері психології, на забезпечення їх недоторканості з боку правопорушників, на недопущення правопорушень.
4. Норми права у сфері психології, їх класифікація
Норма права у сфері психології (нормативно-правовий припис) – це первинний елемент системи права психологічної сфери; загальнообов’язкове, офіційне, формально визначене правило поведінки суб’єкта права психологічної сфери, що містить у собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечуються державою, охороняється нею від порушень, спрямоване на регулювання найбільш суттєвих суспільних відносин психологічної сфери шляхом встановлення юридичних прав і обов’язків суб’єктів права психологічної сфери (2.15).
Класифікацію норм права можна здійснити за певними підставами (ознаками). Так:
а) за характером прав та обов’язків, які встановлюються, норми права психологічної сфери поділяють на (2.16):
уповноважуючі (дозволяючі норми);
зобов’язуючі (обов’язок використання певного набору методик тощо);
забороняючі (заборона використання певних методик тощо);
б) за функціями у правовому регулюванні на:
матеріальні (права та обов’язки суб’єктів права психологічної сфери тощо);
процесуальні (порядок проведення експертизи методик тощо);
в) за терміном дії на:
постійно діючі (ті, на які не встановлено термін дії);
тимчасові (ті, у тексті яких прямо вказано термін їх дії, або вказано на подію, із настанням якої дія цієї норми припиняється);
г) за колом осіб, на яких норма права у сфері психології поширює свою дію, на:
загальні (діють на всіх осіб);
спеціальні (діють на певне коло осіб);
виняткові (встановлюють винятки дії певних норм права психологічної сфери на певне коло осіб).
Великий за обсягом клас норм в праві психологічної сфери складають дефінітивні норми, якими визначаються терміни, що застосовуються в нормативно-правових актах.
5. Джерела (форми викладу) права в психологічній сфері
Форма права – це зовнішнє оформлення змісту загальнообов’язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством (2.17).
Загальновідомими формами викладу права є: правовий звичай, правовий прецедент, договір із нормативно-правовим змістом, нормативно-правовий акт. Історично склалося так, що правовий звичай та правовий прецедент не мають розповсюдження в сучасній юридичній практиці України.
Нормативно-правовий акт – це письмовий юридичний документ, який виданий компетентними державними органами, має владний, загальнообов’язковий характер, в якому закріплюються офіційні правила поведінки загального характеру, що забезпечуються і охороняються державною владою від порушень, і спрямовані на регулювання суспільних відносин (2.18).
Нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні акти. Іноді сукупність нормативно-правових актів називають законодавством, яке буде предметом розгляду теми 3.
Нормативно-правовий договір (договір із нормативно-правовим змістом) – це угода двох або більше сторін, у якій її умови (зміст - юридичні права та обов’язки учасників суспільних відносин, юридична відповідальність сторін тощо) встановлюються за домовленістю і згодою сторін і забезпечуються державою. Такий договір не повинен суперечити діючому законодавству (2.19).
Міжнародні нормативно-правові договори є предметом вивчення міжнародного права, але ратифіковані Україною, вони стають частиною національного законодавства і, встановлюючи норми права у сфері психології, стають формою викладу (джерелом) права психологічної сфери України (2.20).
Тема 3. Законодавство у сфері психології
1. Поняття та предмет законодавства сфери психології.
2. Нормативно-правові акти законодавства психологічної сфери: поняття і види.
3. Система законодавства сфери психології.
4. Правове регулювання дії міжнародних договорів та інших міжнародних нормативних актів на території України.
1. Поняття та предмет законодавства сфери психології
Законодавство – сукупність нормативно-правових актів, прийнятих компетентними органами держави (3.1).
Близьким за розумінням до цього поняття, але не тотожнім в суто теоретичному плані є поняття системи законодавства.
Законодавство – сукупність законів і інших правових актів держави, що забезпечують правове регулювання суспільних відносин на її території.
У нашому випадку йдеться про певну частину національного законодавства – психологічної сфери. Тоді:
Законодавство психологічної сфери – це сукупність нормативно-правових актів, які є інституційними джерелами права психологічної сфери, тобто сукупність законів і підзаконних актів.
Основними формами викладу (джерелами) права психологічної сфери є саме закони та інші акти нормативного характеру.
Предметом законодавства психологічної сфери є суспільні відносини психологічної сфери у спеціальному розумінні, тобто відносини між суб’єктами суспільних відносин психологічної сфери з приводу об’єктів суспільних відносин психологічної сфери в межах психологічної діяльності.
Законодавство психологічної сфери – це система нормативно-правових актів, правила (норми) яких регулюють суспільні відносини щодо організації та здійснення діяльності в психологічній сфері (3.2).
2. Нормативно-правові акти законодавства психологічної сфери: поняття і види
У темі 2 нами встановлено, що основною формою викладу права України і у сфері психології зокрема є нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт діє як елемент зовнішньої форми права психологічної сфери, елемент законодавства психологічної сфери.
Нормативно-правовий акт – це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норм права.
Нормативно-правовий акт – рішення компетентних суб’єктів, що приймається в установленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа у письмовій формі, забезпечується державою і породжує юридичні наслідки.
Нормативно-правовий акт законодавства психологічної сфери – це офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом права психологічної сфери, тобто встановлює, змінює або припиняє норми права у психологічній сфері (3.3).
Усі нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Юридична сила – це властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов’язковістю і залежить, а також визначається місцем правотворчого органу в апараті держави (3.4).
Основними нормативно-правовими актами є закони.
Закон - це нормативний акт, який приймається вищим представницьким органом держави (для України - Верховною Радою України) або самим народом шляхом референдуму, який регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу по відношенню до інших правових актів (3.5). Закон, прийнятий шляхом референдуму, не може бути відміненим Верховною Радою України, якщо він прийнятий без порушень процедури прийняття.
Закони за юридичною силою поділяються на три великі групи: конституційні (основні), звичайні, надзвичайні.
Підзаконні нормативно-правові акти - це акти, прийняті компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб’єктами на підставі закону і в порядку його виконання (3.6).
3. Система законодавства психологічної сфери
Норми права психологічної сфери, як загальні правила поведінки суб’єктів відносин психологічної сфери, функціонують завдяки своїй нормативній формі – формі нормативних актів. Саме у формі нормативних актів норми права психологічної сфери приймаються, вивчаються й застосовуються, тобто функціонують як загальнообов’язкові правила в психологічній сфері. Нормативно-правові акти законодавства психологічної сфери класифікуються на види за двома основними критеріями: юридичною силою актів та за змістом (роллю) норм права психологічної сфери.
Згідно з юридичною силою законодавство психологічної сфери функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи зумовлена структурою системи органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі й нормотворчі повноваження щодо регулювання діяльності у психологічній сфері. В ній можна виділити декілька блоків.
Першим є блок, до якого можна віднести окремі статті Конституції України (конституційно-правові норми про психологічну діяльність).
Важливим блоком законодавства у сфері психології є блок міжнародних нормативних договорів належним чином ратифікованих Україною та інших міжнародних нормативних актів, до яких приєдналась Україна (конвенції, декларації тощо), які не суперечать Конституції України.
Наступний блок складають закони (Закони України “Про освіту та ін.).
Великий блок законодавства у сфері психології складають підзаконні нормативні акти:
постанови Верховної Ради України з психологічних питань;
укази та розпорядження Президента України з психологічних питань;
постанови та розпорядження Кабінету міністрів України з психологічних питань;
нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств та інших центральних органів управління (положення, інструкції, правила тощо), включаючи їх локальні нормативні акти (статути, положення про відокремлені підрозділи тощо);
нормативні акти законодавства психологічної сфери місцевих Рад народних депутатів та місцевих держадміністрацій (нормативні акти територіальної дії);
локальні нормативні акти суб’єктів діяльності психологічної сфери.
Певний інтерес при аналізі тієї чи іншої галузі законодавства представляє так звана горизонтальна система. При цьому:
Система законодавства - це комплекс чинних нормативно-правових актів певної держави, окремої галузі, пов’язаних між собою i водночас розподілених на певні частини (галузі, інститути) (3.7).
Інститут законодавства психологічної сфери – це група (підсистема) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності у психологічній сфері (3.8).
У кодифікованих галузях законодавства їх системи визначаються структурами кодексів (глави, розділи кодексів часто є інститутами цього законодавства). Законодавство психологічної сфери на сьогодні не кодифіковане. Враховуючи ще й комплексність основних законодавчих актів, приходимо до висновку, що на цей час класичний поділ законодавства психологічної сфери на інститути є проблематичним. Хоча деякі інститути законодавства психологічної сфери все ж можна виділити. Одними з основних інститутів законодавства психологічної сфери є статусно-компетенційний інститут, нормативно-правові акти якого визначають правове становище суб’єктів діяльності психологічної сфери (порядок їх створення та реєстрації, порядок ліквідації, умови діяльності, обсяг їх компетенції). Важливим є і концептуально-програмний інститут тощо.
4. Правове регулювання дії міжнародних договорів та інших міжнародних нормативних актів на території України
Правова база:
Конституція України. Закон України від 26 червня 1996р;
Основи законодавства про культуру. Закон України від 14 лютого1992 р. №2117-12;
Про дію міжнародних договорів на території України. Закон України від 10.12.91. №1953-12;
Про міжнародні договори України. Закон України від 22.02.93. №3767-12 та ін.
Основними формами нормативно-правових актів, якими регулюється міжнародна діяльність та міжнародне співробітництво є: Конвенції, Рекомендації, Угоди (Договори) тощо.
Конвенція – правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов’язання тільки після ратифікації її не менш як двома країнами (3.9). Норми Конвенції мають обов’язкову силу по відношенню держав - членів міжнародної спільноти, які ратифікували цю конвенцію. Для інших держав, які не ратифікували Конвенцію, норми Конвенції носять рекомендаційний характер.
Рекомендація – заклик до держав привести національні норми законодавства у відповідність з нормами, що закріплені в Рекомендації (3.10).
Формами викладу (джерелом) права міжнародного походження є також міжнародні (двосторонні і багатосторонні) договори. Відповідно до Закону України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10 грудня 1991 року N 1953-XII:
1. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
3. У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уряду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством юстиції України у встановленому порядку подають пропозиції про прийняття відповідного акта.
4. Міжнародний договір України може бути пролонгований відповідно до умов, визначених самим міжнародним договором.
Тема 4. Правове забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України
1. Поняття психологічної служби.
2. Правова база діяльності психологічної служби.
3. Завдання психологічної служби системи освіти України.
4. Основні види діяльності психологічної служби.
5. Напрямки діяльності психологічної служби.
6. Структура та управління психологічною службою.
7. Зміст діяльності основних органів психологічної служби.
1. Поняття психологічної служби
Психологічна служба (далі - служба) в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості (4.1).
Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів (4.2).
Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них (4.3).
Психологічна служба тісно співпрацює з органами охорони здоров'я, соціального захисту, сім'ї й молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами, а також - із громадськими і благодійними організаціями.
Посади практичних психологів (соціальних педагогів) уводяться в штати дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат, згідно з Типовими штатними нормативами закладів та установ освіти.
Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:
науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;
прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;
практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах (4.4).
2. Правова база діяльності психологічної служби
Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", чинним законодавством України Положенням про психологічну службу системи освіти України (4.5), затвердженого наказом Міністерства освіти України від 03.05.99 р. N 127. Це Положення регламентує загальну структуру та функції психологічної служби в системі освіти України в цілому і є основою для діяльності наявної мережі служби управлінь та відділів освіти державних адміністрацій.
3. Завдання психологічної служби системи освіти України
Завдання психологічної служби системи освіти України полягають (4.6):
у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;
у профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.
4. Основні види діяльності психологічної служби
Основними видами діяльності психологічної служби є (4.7):
діагностика - психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали
21.07.2020 16:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора