Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Фінанси і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра фінансів
ЗБІРНИК ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ
71-ї студентської науково-технічної конференції
Секція «Економіка і менеджмент»
підсекція «Фінанси і кредит»
17 жовтня 2013 р.
Львів – 2013
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ
ГОЛОВА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ:
Алєксєєв Ігор Валентинович – д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів Національного університету «Львівська політехніка».
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ:
Партин Галина Остапівна – к.е.н., професор кафедри фінансів.
СЕКРЕТАР ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ:
Бонецький Орест Олегович – асистент кафедри фінансів.
ЧЛЕНИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ:
Мужеляк Мирослава Миронівна – асистент кафедри фінансів;
Задерецька Роксолана Іванівна – асистент кафедри фінансів;
Боднар Анатолій В’ячеславович – аспірант кафедри фінансів;
Дідух Оксана Володимирівна – аспірант кафедри фінансів;
Клап Андрій Ярославович – провідний спеціаліст кафедри фінансів;
Стащак Оксана Ігорівна – лаборант кафедри фінансів;
Широн Юлія Олегівна – лаборант кафедри фінансів.
Комп’ютерна верстка:
Годзь Мирослава (гр. ЕФІс-11);
Козачок Мар’яна (гр. ЕФІс-11).
ЗМІСТ
НАПРЯМ 1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ
Альфавіцька І. Б. (гр. ФК – 31). Фінансова безпека та проблеми її вирішення в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
8
Барандій Н. В. (гр. ФК-42). Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування: проблеми та перспективи впровадження в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
10
Врубляк М. (гр. ФК – 31). Процеси управління державним боргом в сучасному розвитку України. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
12
Гутич А.І. (гр.ФК–31). Співпраця України з Міжнародним валютним фондом. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
14
Делінкевич С. (гр. ФК-43). Аграрне страхування : світовий досвід та розвиток в Україні. Науковий керівник - к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
16
Дмитраш М. О. (гр. ФК-43). Ринок страхування життя в Україні: стан та перспективи розвитку. Науковий керівник – асистент Познякова О.І.
18
Дубик К. І. (гр. ФК-41). Сучасні методи фінансування будівництва житла. Науковий керівник – д.е.н., професор Шкварчук Л.О.
20
Зубко Н. І.(гр. ФК-41). Проблеми розвитку фондового ринку України в умовах фінансової глобалізації. Науковий керівник – к.е.н., асистент Топій І. І.
22
Кадикало О. В. (гр. ФК – 43). Основні проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення. Науковий керівник – асистент Познякова О.І.
24
Квасниця Г. Р. (гр. ФК-43). Особливості реформування фонду гарантування вкладів в Україні. Науковий керівник – асистент Познякова О.І.
26
Ковальська Я. М. (гр. ОА-43). Позитивні та негативні сторони використання кредитних карток. Науковий керівник – ст. викладач Курило О.Б.
28
Козак Галина Зіновіївна. (гр. ФК-42). Перспективи розвитку перестрахування в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
30
Кравченко А.М. (гр. ФК – 31). Функціонування та розвиток інвестиційного сектору в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
32
Кузицька Ю. І. (гр. ФК-42). Кредитування юридичних осіб: вітчизняний та зарубіжний досвід. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л. Г.
34
Кушнір Я. А. (гр. ФК-31). Стан недержавного пенсійного страхування в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
36
Лопадчак М.З. (гр. ФК-31) Проблеми збалансованості місцевих бюджетів та підходи до їх вирішення. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
38
Манецька М. О. (гр. ФК-42). Аналіз ринку облігацій в Україні. Науковий керівник – асистент Цигиль І. Я.
40
Марків І. В. (гр. ФК-32). Система недержавного пенсійного забезпечення в Україні: сутність та сучасний стан. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
42
Марчишин О.В. (гр. ФК-31). Пенсійне забезпечення в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
44
Махновець Н. В. (гр.ФК-41). Ринок споживчого кредитування в Україні: сучасний стан та напрямки розвитку. Науковий керівник – д. е. н., професор Шкварчук Л.О.
46
Мацько З.В. (гр. ФК – 43). Проблеми та перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
48
Микуляк Ю. Р. (гр. ФК-42). Лізингові операції – перспективний напрямок та інструмент розвитку національної економіки. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л. Г.
50
Мізик А. В. (гр. ФК-33). Деякі аспекти реформування податкової системи України. Науковий керівник к.е.н., доцент Фурдичко Л. Є.
52
Москвитин В. М. (гр. ФК-42). Іпотечне кредитування: проблеми і перспективи розвитку. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л.Г.
54
Мукан А. Р. (гр. ФК-41). Вплив світової фінансової кризи на економіку України. Науковий керівник – к.е.н. , доцент Фурдичко Л.Є.
56
Оксенюк Л. А. (гр. ФК-42). Проблеми проведення арбітражних операцій на умовах маржинальної торгівлі. Науковий керівник – асистент Цигиль І. Я.
58
Остафійчук М. Я. ( гр. ФК-42). Місце єдиного соціального внеску у системі соціального страхування. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І. Ю.
60
Павлішак Ю. С. (гр. ОА-33). Роль фінансів у розвитку міжнародних економічних відносин. Науковий керівник – ст. викладач Курило О.Б.
62
Петрук Ю. А. (гр.ФК-44 ). Основні засади функціонування валютного ринку України. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л.Г.
64
Плавуцька Г. Р. (гр. ОА-33). Україна і ЄС та особливості фінансової взаємодії. Науковий керівник – ст. викладач Курило О.Б.
65
Поперечна Ю. Р. (гр. ОА-43). Страхування валютних ризиків в Україні. Науковий керівник – ст. викладач Курило О. Б.
67
Ридзанич С. З. (гр. ФК – 33). Державне регулювання діяльності фінансового ринку України. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
69
Савчин Н.Р. (гр. ФК-33). Інфляційні процеси в Україні: еволюція та сучасний стан. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
71
Синютка М. Б. (гр. ФК-44). Основні проблеми капіталізації банківської системи України. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л.Г.
73
Скиба І. І.(гр. ОА-33). Державний борг як інструмент фінансової політики держави. Науковий керівник – ст. викладач Курило О. Б.
75
Стадник Т. С. (гр. ФК-41). Перспективи впровадження китайського юаня як нової резервної валюти. Науковий керівник – д.е.н., професор Шкварчук Л.О.
77
Стельмах В.С. (гр.ФК-33).Система пенсійного забезпечення в Україні: стан та реформування. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
79
Стельмах О.М. (гр. ФК-42). Монетарна політика як важливий фактор забезпечення фінансової стабільності у державі. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л. Г.
81
Усик А.П. (гр. ФК-31). Порівняльний аналіз податкових систем України і Польщі. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
83
Федак Б.А. Основні проблеми інвестиційної діяльності в Україні. Науковий керівник - к.е.н., ст. викладач Віблий П.І.
85
Філюк О. А. (гр. ФК-32). Система соціального страхування України: аналіз, проблеми і напрями реформування. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
88
Христич О.В. ( гр. ФК-43). Інвестиції в аграрний сектор економіки України. Науковий керівник – асистент Бонецький О. О.
90
Цікайло М. А. (гр. ФК-31). Актуальні проблеми злочинності у сфері фінансового обігу та шляхи їх вирішення. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
92
Шпитко І.З. (гр. ФК-32). Сучасний стан та проблеми прямого іноземного інвестування економіки України. Науковий керівник - к.е.н., доцент Фурдичко Л. Є.
94
Якимів Ю.І. (гр. ФК – 31). Реформа в збройних силах України: її фінансові сторони. Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
96
НАПРЯМ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Гамалій В. Т. (гр. ФК-43). Діяльність парабанківських посередників на кредитному ринку України. Науковий керівник - д.е.н , професор Шкварчук Л.О.
99
Зубрицька О.І. (гр. ФК-42). Кредитний ризик у системі управління комерційним банком. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л.Г.
101
Ковальчук К. А. (гр. ФК-43). Проблеми функціонування медичних закладів та шляхи їх вирішення. Науковий керівник - ст. викладач Крочук В.М.
103
Лешко Х. Л.(гр. ФК-42). Сучасний стан та проблеми розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
105
Лозова С. В. (гр. ФК-42). Антикризове управління банківських установ в сучасних умовах. Науковий керівник – к.е.н., доцент Кльоба Л. Г.
107
Луферчик С. Т.(гр. ФК-43). Врахування зарубіжного досвіду у співпраці банків та страхових компаній України. Науковий керівник – асистент Бонецький О.О.
109
Малець О. Ю.(гр. ФК-43). Фінансова надійність страхових компаній та фактори впливу на них. Науковий керівник – асистент Бонецький О.О.
111
Наконечний Н. І. (гр. ФК-42). Банківські ризики та методи управління ними. Науковий керівник – к.е.н., доцент, Кльоба. Л.Г.
113
Риндич А І. (гр. ФК-43). Вплив іноземних банків на розвиток банківської системи України. Науковий керівник – асистент Бонецький О. О.
115
Юрків Х. В. ( гр. ФК-41). Ломбардна діяльність в Україні: переваги та недоліки. Науковий керівник - д.е.н , професор Шкварчук Л.О.
117
НАПРЯМ 1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ
Альфавіцька І. Б.
гр. ФК – 31
Інститут економіки і менеджменту
Науковий керівник – к. е. н., доцент Фурдичко Л.Є.
ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ В УКРАЇНІ
Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Стан фінансової системи великою мірою залежить від гармонійного взаємозв'язку та розвитку всіх її складових [1].
Фінансова безпека держави включає:
• бюджетну,
• податкову,
• боргову безпеку,
• фінансову безпеку банківської системи,
• валютну,
• грошово-кредитну,
• інвестиційну безпеку,
• фінансову безпеку страхового та фондового ринку.
Забезпечення фінансової безпеки, з одного боку, залежить від взаємозв’язку її складових, з іншого – від економічної безпеки, складовою якої вона є. Її дезорганізація, створює загрозу економічній безпеці та призводить до негативних наслідків [4, с. 9–10].
У Концепції національної безпеки України серед основних загроз національній безпеці виділені і такі, які характеризують загрози для фінансової безпеки нашої країни. Найбільші загрози фінансової безпеки України криються у сфері зовнішньої заборгованості, високої вартості банківських кредитів, значного рівня доларизації економіки, зростання тіньового її сектору, від’ємного платіжного балансу. Дестабілізує фінансову систему України і масове вивезення українського капіталу за кордон, що також опосередковано свідчить про недовіру його власників до фінансово-банківської системи нашої країни [2].
Фінансова безпека України передусім залежить від гармонійного взаємозв'язку складових фінансової системи нашої країни. Розбалансованість державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником фінансової системи, і, відповідно, фактором негативного впливу на фінансову безпеку країни.
Проаналізувавши інформацію про стан фінансової безпеки України, можна сказати, що з метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг її індикаторів, серед яких такі: рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України; рівень монетизації ВВП; дефіцит державного бюджету; ступінь доларизації національної економіки; швидкість обігу готівки; відсоткова ставка за банківський кредит; ставка рефінансування НБУ; відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту; валютний курс; питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів; питома вага податків в обсязі ВВП; відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів [3, с. 615].
Пріоритетними напрямками зміцнення фінансової безпеки України слід визнати:
реформування бюджетної системи; удосконалення монетарної та валютної політики;
регулювання фондового ринку; регулювання корпоративних відносин; регулювання страхового ринку[5].
Подальші дослідження у сфері зміцнення фінансової безпеки держави доцільно cпрямувати на обґрунтування механізму управління внутрішніми та зовнішніми ризиками державної фінансової стабільності.
1. Зайцева Г. С. Актуальні проблеми фінансової безпеки України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.rusnauka.com/ 4_SND_2009/Economics/39945.doc.htm 2. Карлін M.I. Фінансова система України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2007. — 324 с. — (Вища освіта XXI століття). ISBN 966-346-292-2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //http://pidruchniki.ws/16790422/finansi/problemi shlyahi_zabezpechennya_ finansovoyi_bezpeki_ukrayini#155 3. Комарницький І.М. Сутність і шляхи забезпечення фінансової безпеки держави / І.М. Комарницький, І.А. Франів, Б.М. Комарницький // Науковий вісник Національного університету ДПС України : зб. наук. праць. – Сер.: Економіка, право. – 2010. – № 2(49). – С. 23. 4. Лосєва Ю.М. Тіньова економіка як фактор впливу на податкову безпеку держави / Ю.М. Лосєва // Фінансова система України. Проблеми та перспективи розвитку. – ТОВ «ДКС центр», 2010. – С. 248–250. 5. Т.О. Луцик-Дубова. Основні пріоритети зміцнення фінансової безпеки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.kntu.kr.ua/ doc/zb_22(2)_ekon/stat_20_1/46.pdf
Барандій Н. В.
гр. ФК-42
Інститут економіки і менеджменту
Науковий керівник – к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
Згідно ст. 3 Конституції України життя і здоров'я людини визнаються найвищою соціальною цінністю та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Сучасний стан системи охорони здоров’я України не дозволяє у повній мірі забезпечити право громадян на медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України. Потребує змін існуюча система фінансування закладів охорони здоров’я – перехід на принципи фінансування вартості конкретної медичної послуги, наданої конкретному громадянину [1].
Одним із варіантів, який дозволить задовольнити інтереси окремої особи і всього суспільства в сфері здоров’я та збереження продуктивних сил, є обов’язкове медичне страхування. Його необхідність зумовлена потребою громадян в отриманні гарантованих державою рівня та обсягу медичних послуг, незалежно від рівня добробуту та соціального стану [2].
На сьогодні ми можемо констатувати значний інтерес законодавців до проблематики запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Виявом цього є хоча б кількість запропонованих різними депутатами законопроектів, положення яких стосується запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Їх за останні 7 років було запропоновано 11 [3].
Проект Закону «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» № 2597-1 від 05.04.2013 р. передбачає надання медичних послуг Фондом обов’язкового медичного страхування. Фонд акумулює страхові внески, оперує ними і направляє до постачальників медичних послуг. Також до завдань Фонду обов’язкового медичного страхування належить ведення реєстрів постачальників медичної допомоги, який містить найменування, адреси зазначених постачальників та перелік послуг, що надаються ними відповідно до договорів про надання медичної допомоги [4].
Проте, на шляху впровадження загальнообов’язкового медичного страхування існує ряд проблем, які потребують вирішення:
можлива нестача грошових коштів у зв’язку із «залишковим» принципом фінансування української охорони здоров’я у щорічному Державному бюджеті;
відсутність законодавчого закріплення державних гарантій медичної допомоги населенню та численна кількість підзаконних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України, які врегульовують питання медичної діяльності замість законів;
невідповідність українських соціальних стандартів прикладам провідних європейських держав;
недовіра громадян до страхового ринку і структур, що акумулюють кошти населення;
додаткові внески на обов’язкове медичне страхування збільшать навантаження на фонд оплати праці.
Для вирішення цих проблем необхідно вжити такі заходи:
відхід від «залишкового» принципу фінансування охорони здоров’я, надання медичному обслуговуванню значної ваги у структурі видатків Державного бюджету;
реформування законодавчої бази, чітке розмежування обов’язкового і добровільного медичного страхування, зменшення кількості нормативно-правових актів рівня Міністерства охорони здоров’я України, централізоване регулювання медичної сфери;
наближення соціальних стандартів до рівня європейських держав, надання медичних послуг повинне ґрунтуватися на потребі, а не на здатності платити;
інформування населення, підвищення рівня грамотності громадян у сфері страхових послуг;
створення надійного механізму захисту інтересів страхувальників;
1.Коропецька Т. О., Мельничук І.І. Проблеми та результати впровадження медичного страхування в Україні / Коропецька Т.О., Мельничук І.І // – Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – 2011. – № 7. – С. 31-34. 2. Колеснік К. Е. Соціальне обов’язкове медичне страхування та його значення у розвитку санаторно-курортної галузі України / Колеснік К. Е. // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. - 2010. - № 1. – С. 88-91. 3. Стеценко В. Ю. Обов’язкове медичне страхування в Україні: адміністративно-правовий аналіз основних законопроектів / Стеценко В. Ю.// Науково-юридичний журнал «Юридична наука і практика». – 2011. - № 1. С. 71-77. 4. Проект Закону «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» від 05.04.2013 р.№ 2597-1 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc0.
Врубляк М.
гр. ФК – 31
Інститут економіки і менеджменту
Науковий керівник – к. е. н., доцент Фурдичко Л.Є.
ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В СУЧАСНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
В сучасних умовах однією з актуальних в сфері бюджетно – фінансових відносин є проблема пошуку оптимальної структури державного боргу, розроблення стратегії управління ним та вивчення даного питання як однієї з категорій держави.
На сьогоднішній день в Україні діє Закон "Про державний внутрішній борг України", в ст. 1 якого визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі[1].
Зазвичай вдержавному боргу бачать дві небезпеки: по-перше, можливість банкротства нації, і, по-друге, небезпека перекладення боргового тягаря на майбутні покоління [3, c.105].
За даними на кінець серпня 2013 року державний та гарантований державою борг України становив 546.336.068,55тис.грн. Державний боргУкраїни становив 445.049.752,99 тис.грн. (81,46% від загальноїсми державного та гарантованогодержавою боргу),в тому числі: державний зовнішній борг - 207.860.393,55тис.грн.(38,05%); державний внутрішній борг - 237.189.359,44 тис. грн. (43,41% ).
Гарантований державою борг України становив 101.286.315,56 тис.грн. (18,54%), в тому числі: гарантований зовнішній борг –80.384.258,24 тис.грн. (14,71%); гарантований внутрішній борг – 20.902.057,32 тис.грн. (3,83%) [5].
Формування державного боргу має як об’єктивні так і суб’єктивні аспекти. До перших можуть належати такі: несприятливий інвестиційний клімат; трансформаційний спад виробництва; звуження на цій основі податкової бази; наявність від’ємного сальдо торговельного балансу; переважання застарілої технологічної бази зі значним ступенем морального і фізичного зносу основного капіталу; уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні ж пов’язані із ситуативними прорахунками в тактиці впровадження реформ та фактичною відсутністю стратегії розвитку фінансового ринку, зі спробами пожежного вирішення поточних проблем[2, c.57-58].
Надмірний державний борг може призвести до серйозних небажаних наслідків, що супроводжуються виплатою значних сум відсотків, а відповідно, скороченням заощаджень, витісненням приватних інвестицій державними запозиченнями, що уповільнює економічне зростання і призводить до зменшення доходів населення.
На сьогодні Україна не має проблем із розрахунком за зовнішніми боргами. З початку 2013 року МВФ вже було виплачено 4 млрд дол. США.Заборгованість перед МВФ станом на 1 вересня 2013 становить 4,39 млрд дол.США [4].
Державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процес реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національних дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями. Проте поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи, обмежити інвестиційну активність у державі.
1. Закон України від 16 вересня 1992 року "Про Державний внутрішній борг" // Відомості Верховної Ради України 1992. – №41.с.1346-1347.2. Жовтанецький О.М., Чуба Н.В. Особливості формування державного боргу в Україні / Жовтанецький О.М., Чуба Н.В. // Вісник економічної науки.-2006.-№1, с.57-61. 3. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України. – Тернопіль: Карт-бланш,2002.-238с.
4. Офiцiйний сайт Верховної Ради України [Eлектронний ресурс] – Режим доступу: rada.gov.ua5. Офiцiйний сайт Мiнiстерства фiнансiв України [Eлектронний ресурс] – Режим доступу: minfin.gov.ua
Гутич А.І.
гр.ФК – 31
Інститут економіки і менеджменту
Науковий керівник – к.е.н., доцент Фурдичко Л.Є.
СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМ ВАЛЮТНИМ ФОНДОМ
Після світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на економіку України і призвела до зростання державного боргу, дефіциту державного бюджету, безробіття, спаду виробництва, актуальною є співпраця України з міжнародними організаціями, зокрема Міжнародним валютним фондом, для подолання цих негативних тенденцій.
Міжнародний Валютний Фонд є міжнародною фінансовою організацією, яка була заснована в 1945 р. До її складу входять 188 країн. Україна стала членом МВФ з червня 1992 року[1].
На даний момент квота України в Міжнародному валютному фонді складає 1372 млн. спеціальних прав запозичення(СПЗ)[3].
В співпраці МВФ з Україною можна виділити декілька періодів:
- Перший період 1994-1995 роки, за програмою «Системна трансформаційна позика». Україні було надано 498.7 СПЗ (763,1 млн.дол.США.) для підтримки платіжного балансу[4].
- Другий період 1995-1998 роки, за трьома річними програмами Стенд-бай. МВФ надав Україні 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн.дол.США.) для фінансування дефіциту платіжного балансу України[4].
- Третій період 1998-2002 роки, за Програмою розширеного фінансування. Програма передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. Але Україна отримала 1.193 млн. СПЗ [4].
- Четвертий період 2004-2005 роки, за програмою «Попереджувальний стенд-бай», за якою передбачалася можливість Україною отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов[4].
- П’ятий період 2008-2010 роки, за двома програмами «Стенд-бай» затвердженими 05.11.2008р. та 28.07.2010р. За першою програмою Україна отримала три транші. За домовленістю Україна повинна була отримати 11 млрд. СПЗ(16.43 млрд. дол.), але фактично отримала лише 10.6 млрд. дол. За другою програмою «Стенд-бай» Україні було виділено 1 млрд. СПЗ(1.5 млрд. дол.)[4].
На сьогодні є актуальним питання погашення Україною запозичень за 2008-2010 роки.
Погашення кредиту Стенд-бай в 2009-2013 роках, в млн. СПЗ
Джерело: [2].
Таблиця 1
Обсяг отриманих кредитів від МВФ протягом 1994 – 2010 років, в СПЗ
Рік
Загальний рахунок ресурсів
Кредити
Сплачені відсотки
Виплати
Викуп кредиту
2013
0
2625000000
96212846
2012
0
2234375000
198041797
2011
0
0
230042458
2010
2250000000
0
157671211
2009
4000000000
57283337
87374376
2008
3000000000
215618334
8608160
2007
0
278975000
25278365
2006
0
278974998
35979125
2005
0
202825419
34108497
2004
0
201800002
30057314
2003
0
144516665
31075544
2002
0
140748392
42719449
2001
290780000
361231584
68164641
2000
190070000
643491270
92499478
Джерело:[3].
Отже, співпраця з Міжнародним валютним фондом є важливою. Кредити МВФ заохочують зростання споживання, сприяють удосконаленню банківської та грошово-кредитної системи держави, надходженню іноземних інвестицій, стимулюють розвиток торгівлі.
1. Д’яконова І.І. Міжнародні фінанси. — К.: Знан ня, 2007. — 324 с.; 2. Магаляс А. І., Арич М. І., Аналіз поточної заборгованості України перед МВФ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 13_NPN_2010/Economics/65630.doc.htm; 3. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://www.imf.org/external/country/UKR/index.htm; 4. О. Я. Доліновська // Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1401
Делінкевич С.
гр. ФК-43
Інститут економіки і менеджменту
Науковий керівник - к.е.н., доцент Кондрат І.Ю.
АГРАРНЕ СТРАХУВАННЯ : СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
Україна займає ІІІ місце у світі за обсягами експорту зернових (22млн.тонн) після США (69млн.тонн) та ЄС (29,2млн.тонн), але глобальне потепління спричинило зміну погодних умов, які важко контролювати. Враховуючи це, а також нестійкий стан економіки України та коливання цін, аграріям потрібний захист своїх фінансових вкладень для впевненої діяльності на ринку[5].
У світі сформувались дві основні моделі здійснення аграрного страхування - американська та європейська. Для американської характерна значна підтримка держави у цьому страхуванні, а для європейської – мінімальна (лише виконання контрольних функцій на цьому секторі ринку страхових послуг). В Україні застосовувалась американська модель, і до 2012р.100% страхових відшкодувань сплачувались із бюджету[4]. Дана модель в Україні працювала невдало – рівень покриття збитків становив 60%, тому з 1 липня 2012р. уряд скоротив зобов’язання бюджету перед страхувальниками щодо виплати відшкодувань до 50%.
З 2007 року в Україні діє проект «Розвиток агрострахування в Україні» в партнерстві з Канадським МЗС[2]. Проект обслуговує процес агрострахування на ринку: збирає статистичні дані та аналізує їх, пропонує нові страхові продукти, надає допомогу державним органам у розробці правової бази агрострахування. Результатом роботи проекту є затвердження 1 липня 2012 р. Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою»(далі - Закон), в якому вказано вимоги до страхових компаній та правила діяльності на цьому сегменті ринку. Результатом прийняття Закону стало створення Аграрного страхового Пулу 7 листопада 2012р. Лише страхові компанії, які входять до Пулу, мають право на проведення агрострахування [1]. Недоліком Закону є мала кількість страховиків, включених у Пул; це обмежує можливості страхувальників застрахувати свої врожаї. Тому доцільним буде розширити перелік страховиків, якими на даний момент є : СК «Страхові гарантії», «Домінанта», «Брокбізнес», та Українська аграрна страхова компанія.
У першому кварталі 2013 р. компанії-члени Аграрного страхового Пулу уклали 527 договорів страхування врожаю на територію понад 284 тис. га, та зібрали 61,3 млн.грн страхових премій. В середньому на 1 га площі припадає 215 грн страхового платежу. За останні 4 роки такі підсумки :у 2009 р. кількість страхових договорів становила 1 980 на загальну суму 42 млн.грн, у 2010 р. ця величина становила 2 217,тобто на 11% більше, на суму 72 млн.грн. У 2011 р. кількість страхових договорів зросла на 22% до 2 710, на суму 136 млн.грн; у 2012 році зростання на 84% до рекордної позначки 5 000, на загальну суму 270 млн.грн.[4]. Але на сьогодні страхується лише 5-7% посівних площ.
Серед проблем, які стримують розвиток аграрного страхування в Україні, виділимо такі:
1) Проміжний етап розвитку ринку агрострахування. Аграрне страхування знаходиться на низькому рівні. В Україні лише в 2012 році виділено цей вид як окремий, і одного закону недостатньо для того, щоб організувати якісне функціонування Пулу на ринку. Доцільно внести поправки до Закону щодо методик проведення агрострахування, а також забезпечити постійні щорічні видатки з державного бюджету на виплату відшкодувань.
2) Відсутність усіх необхідних страхових продуктів. Пул пропонує декілька програм страхування, згідно яких проводить операції з передачі ризиків, але вони не задовольняють потреби всіх аграріїв. Пулу необхідно попрацювати із проектом «Розвиток агрострахування в Україні» для того, щоб проаналізувати ризики, ставки та набір страхових продуктів, які можна ввести.
3) Недовіра страхувальників до агрострахування. Свої посіви страхує лише
24.07.2020 09:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора