МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки та менеджменту
Кафедра фінансів
Контрольно-розрахункова робота
З дисципліни:
ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА
ВАРІАНТ 16
ЗМІСТ
1. Правові основи порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті 3
2. Податковий (звітний) період для платників єдиного податку 3
Задача 1 3
Задача 2 3
Задача 3 3
Задача 4 3
Список використаної літератури 3
Правові основи порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті
Перед тим, як перейти власне до особливостей здійснення розрахунків в іноземній валюті, необхідно звернути увагу на норми загальних законів щодо регулювання певних питань, які мають безпосереднє відношення до зазначеної сфери, і про які на практиці іноді забувають.Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях[1].
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.Згідно з частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору [1]. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Зазначеній статті кореспондує частина 2 статті 198 кодексу, відповідно до якої грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.Згідно зі статтею 387 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до цього Кодексу [1]. Законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніш як за два місяці до запровадження цього режиму.
Особливості проведення розрахунків в іноземній валюті визначені Законом України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.Згідно з цим Законом за загальним правилом виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України [2].
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву вищезазначений 90-денний термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента [5, c. 21-22].Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.За порушення зазначених термінів Законом передбачена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості не-допоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості [1].Поряд з цим, Законом передбачено випадки, за яких відповідальність за порушення встановлених термінів не застосовується. Так, у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені Законом, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується [7, c. 15-17]. Проте в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені цим Законом, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених Законом, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.У разі перевищення термінів, передбачених цим Законом для надходження виручки від нерезидентів, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів до вказаних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України [4, c. 187-189].
Якщо перевищення термінів, встановлених Законом для зарахування виручки від нерезидентів, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.У разі порушення резидентами термінів перерахування придбаної іноземної валюти така валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.Необхідно зазначити, що повноваження стягувати передбачену Законом пеню покладено на державні податкові інспекції, а обов'язок здійснювати контроль за дотриманням норм Закону — на уповноважені банки. Порядок виконання банками зазначених функцій, а також порядок отримання індивідуальних ліцензій на продовження законодавчо встановлених термінів регулюється Інструкцією про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.99 р [2].
Відповідно до зазначеної Інструкції банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки. Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента, або якщо резидент зазначений у реєстрі ВМД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта.Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціальних журналах (строк зберігання журналів — 10 років) [6, c. 198-199].
Операції за кореспондентськими рахунками комерційних банків можуть виконуватися в межах наявних коштів; за взаємною домовленістю можливий овердрафт.
Вид зв'язку для передачі інформації банки-кореспонденти обирають самі; обов'язковим при цьому є кодування інформації з метою забезпечення конфіденційності.
Обов'язковим є обмін контрольними документами - документами, наданими банками один одному з метою запобігти можливості втрат у результаті зловживання їх ім'ям.
До контрольних документів відносять: річний звіт/баланс; список підписів уповноважених осіб; угода щодо використання кодового ключа, кодів SWIFT (кодів, що гарантують істинність); список банків-кореспондентів в інших країнах; якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, Довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави) [3, c. 167-169].
Податковий (звітний) період для платників єдиного податку
Для платників єдиного податку першої групи (до яких, згідно з підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV Податкового Кодексу, відносяться фізичні особи – підприємці, що не використовують працю найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, й обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень) податковим (звітним) періодом є календарний рік, який починається з першого календарного дня першого місяця звітного року і закінчується останнім календарним днем останнього місяця звітного року [2].
А для інших платників єдиного податку, тобто тих що відносяться до другої, третьої та четвертої груп, згідно з підпунктами 2–4 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу, податковим (звітним) періодом є календарний квартал, що починається з першого календарного дня першого місяця звітного кварталу і закінчується останнім календарним днем останнього місяця звітного кварталу.
Коментований пункт визначає дату початку та закінчення першого податкового (звітного) періоду з єдиного податку для суб’єктів господарювання, які перейшли до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності із сплати інших податків і зборів, установлених цим Кодексом [2].
Так, у даному пункті встановлено, що перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому вищезазначеним суб’єктам господарювання виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Однак це не відповідає нормам пункту 294.1 цієї статті, згідно з якою для платників єдиного податку першої групи податковим (звітним) періодом є не квартал, а рік.
Тому для відповідності норм коментованого підпункту іншим нормам розділу ХІV цього Кодексу (а саме: пункту 294.1, статті 294 та підпункту 298.1.4, пункту 298.1, статті 298 цього розділу) слід вважати, що перший податковий (звітний) період з єдиного податку для суб’єктів господарювання, які перейшли до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності із сплати інших податків і зборів, установлених цим Кодексом, починається з першого календарного дня місяця, що настає за календарним кварталом, в якому таким суб’єктам господарювання виписано свідоцтво платника єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця звітного періоду, тобто для платників єдиного податку першої групи – звітного року, а для інших платників єдиного податку, а саме тих, що відносяться до другої, третьої та четвертої груп – звітного кварталу[2].
У даному пункті встановлюється дата початку першого податкового (звітного) періоду з єдиного податку для новоутворених суб’єктів господарювання, яка залежить від приналежності певного платника податку до відповідної групи платників єдиного податку, що визначаються згідно з пунктом 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу. При цьому обов’язковою умовою задля приналежності до новоутворених суб’єктів господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, є подання заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку до закінчення календарного місяця, в якому відбулася державна реєстрація цих суб’єктів господарювання [2].
Так, для новоутворених суб’єктів господарювання, що відносяться відповідно до першої або другої групи платників єдиного податку (згідно з підпунктами 1, 2 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу), перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.
А для новоутворених суб’єктів господарювання, що відносяться відповідно до третьої або четвертої групи платників єдиного податку (згідно з підпунктами 3, 4 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу), перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня місяця, в якому відбулася їх державна реєстрація.
Цим пунктом передбачено, що датою початку першого податкового (звітного) періоду з єдиного податку для суб’єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, є перший календарний день місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування [4, c. 367-368].
У коментованому пункті визначено останній податковий (звітний) період з єдиного податку у випадку державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку.
Так для платників єдиного податку першої групи (які визначено у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу) останнім податковим (звітним) періодом з єдиного податку у випадку державної реєстрації припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи – підприємця вважається календарний рік, в якому такий платник податку подав до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.
А для інших платників єдиного податку, тобто тих що відносяться до другої, третьої та четвертої груп (згідно з підпунктами 2–4 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу) останнім податковим (звітним) періодом з єдиного податку у випадку державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, вважається календарний квартал, в якому такий платник податку подав до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності [2].
У цьому пункті уточнюється, що у разі зміни податкової адреси (яка визначається згідно із статтею 45 розділу ІІ цього Кодексу) платника єдиного податку, останній податковий (звітний) період за адресою, що змінюється, вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.
Тобто для платників єдиного податку першої групи (до яких, згідно з підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу, відносяться фізичні особи – підприємці, що не використовують працю найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень) останнім податковим (звітним) періодом за адресою, що змінюється, вважається календарний рік, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.
А для інших платників єдиного податку, тобто тих що відносяться до другої, третьої та четвертої груп, згідно з підпунктами 2–4 пункту 291.4 статті 291 розділу ХІV цього Кодексу, останнім податковим (звітним) періодом за адресою, що змінюється, вважається календарний квартал, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси [2].
Задача 1
Величина кредитного портфелю банку на початку звітного першого кварталу рівна 3 млн. грн. Строк погашення позик наступить через 9 місяців. Середня ставка за кредитними операціями 34% річних. Окрім того, 1 лютого укладено кредитні угоди на загальну суму 2,8 млн. грн. терміном на 7 місяців під 33% річних.
У березні поточного року банк списав 400 тис. грн. страхового резерву на покриття безнадійної кредиторської заборгованості.
За результатами звітного кварталу виплачено відсотків за вкладними операціями на загальну суму 900 тис. грн., комісійні доходи склали 1,4 млн. грн., а витрати – 0,85 млн. грн., до фонду гарантування вкладів фізичних осіб перераховано 760 тис. грн., за операціями з цінними паперами отримано 420 тис. грн. прибутку, за операціями з купівлі-продажу валюти – 300 тис. грн. прибутку.
Визначити розмір податку на прибуток банку, якщо обсяг активних операцій на початок звітного періоду дорівнював 17 млн. грн., а на кінець – 15 млн. грн., при цьому розмір страхового резерву за такими операціями на початок та на кінець звітного періоду складав 3 млн. грн. та 2 млн. грн. відповідно
Розв`язок
ПнП = (ОД + ІД – ОВ – ІВ)*0,18
ОД = 3000 тис. грн. *0,34 * + 2800 тис. грн. *0,33 * + 1400 тис. грн. + 420 тис. грн. + 300 тис. грн. + (1000 тис. грн. – 400 тис. грн.) = 3159,8 тис. грн.
ІД = 0
ОВ = 900 тис. грн. + 850 тис. грн. + 760 тис. грн. = 2510 тис. грн.
ІВ = 0
ПнП = ( 3159,8 тис. грн. – 2510 тис. грн.)* 0,18 = 116,964 тис. грн.
Задача 2
Протягом трьох кварталівпоточного року страховою компанією, яка займається страхуванням життя:
здійснено нарахування страхових внесків за договорами страхування та перестрахування в сумі 1420 тис. грн.;
перестраховано ризиків на загальну суму 420 тис. грн.;
отримано винагороди за надання послуг страхового брокера загальною сумою 600 тис. грн.;
отримано інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів страхування життя у сумі 25 тис. грн.;
3 жовтня фактично отримано штрафів на суму 20 тис. грн. згідно судового рішення прийнятого 30 вересня;
безоплатно отримано товарів на суму 50 тис. грн.;
сформовано фонд оплати праці в сумі 390 тис. грн.;
отримано дохід від операцій оренди в сумі 70 тис. грн.;
витрати на оплату послуг зв’язку склали 250 тис. грн.;
витрати на оплату інформаційних та аудиторських послуг склали 60 тис. грн.
Визначити розмір податку на прибуток страхової компанії у звітному періоді відповідно до норм чинного законодавства, якщо страхова компанія не є платником ПДВ.
Бо (ПнП 0%) = 1420 тис. грн. – 420тис. грн. + 600тис. грн. +25 тис. грн. = 1625 тис. грн.
ПнП (0%) = 1625 * 0 = 0 грн.
ІД = 20тис. грн. + 50 тис. грн. + 70 тис. грн. = 140 тис. грн.
В = 390 тис. грн. + 390 тис. грн. * 0,368 + 250 тис. грн. + 60 тис. грн. = 843,52 тис. грн.
= = = 0,079
Бо (ПнП 18%) = 140 тис. грн. – 843,52тис. грн. * 0,079 = 73,36 тис. грн.
ПнП = 73,36 тис. грн. *0,18 = 13,2 тис. грн.
Задача 3
Банківська установа є платником податку на прибуток. За звітний період третій кварталпоточного року нарахованопроцентнідоходи за кредитними операціями в сумі 389354,0 тис.грн. + N, отримано комісійні доходи в сумі 142397,0 тис грн., прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами в сумі 6825,0 тис.грнта отримано доходи від погашених процентів за кредитами попереднього звітного періоду в сумі 200,0 тис. грн. У попередньому звітному періоді банківською установою врегульовано сумнівну заборгованість та зменшено нараховані проценти за безнадійними кредитами на суму 100,0 тис. грн. + N. На валютному балансовому рахунку залишок коштів у доларах в сумі 290,0 тис дол.. , у євро в сумі 362,0 тис. євро. (порахувати курсову різницю використовуючи курси валют на початок і кінець звітного кварталу) .У цьому ж звітному періоді отримано доходи від оренди приміщення в сумі 39 тис.грн. , та самостійно виявлено комісійні доходи за попередній звітний квартал які не були включені до оподаткування в сумі 5,2 тис.грн. Процентні витрати банку від розміщення коштів на депозит в сумі 128365,0 тис.грн. + N. Банком був сформований страховий резерв на початок звітного кварталу в сумі 693560,0 тис. грн. на кінець звітного кварталу в сумі 449689,0 тис.грн. В результаті проведення претензійної роботи у третьому кварталі продано заставне майно клієнта та погашено частину безнадійної заборгованості (тіло кредиту) в сумі 210,0 тис грн. та відсотків в сумі 100,0 тис грн.. + N на які у попередньому звітному періоді зменшено нараховані доходи, частина заборгованості (тіло кредиту) була списана за рахунок страхового резерву в сумі 32,0 тис.грн. . Витрати на оплату праці працівників банку в сумі 117040,0 тис. грн. (порахувати відрахування з фонду оплати праці для нарахувань та заповнити стрічку декларації). Для покращення умов праці банком проведено поліпшення основних фондів в сумі 30,0 тис. грн. + N. (балансова вартість ОЗ станом на 01.01 поточного року 1750,1тис.грн.) У цьому ж звітному періоді внесено коштів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 339,6 тис.грн.. та перераховано кошти на проведення реклами в сумі 25,0 тис.грн. У звітному періоді сплачено плати за землю в сумі 3,0 тис.грн. та пені за несвоєчасну сплату плати за землю в сумі 0,5 тис.грн., податку за першу реєстрацію транспортних засобів в сумі 10,0 тис. грн., податку на прибуток за попередній звітний рік в сумі 645,0 тис.грн.На балансі банку знаходяться основні засоби третьої групи 960,0 тис грн.+ N (термін корисного використання 20 років) та четвертої групи на суму 300,0 тис. грн. + N. (термін корисного використання 5 років) та п’ятої групи на суму 51,0 тис. грн. + N (термін корисного використання 5 років). (Порахувати амортизацію прямолінійним способом). Визначити податок на прибуток, що необхідно заплатити до бюджету за звітний квартал поточного року.
N= 5323
ПнП = (ОД + ІД) – (ОВ + ІВ) * 0,18
ОД = 389359,323 + 142397 + 6825 + (16,45 – 16,09) * 362 + (12,95 – 11,79) * 290 + 5,2 + (693560 – 449689) + 105,323 = 783029,566 тис.грн.
ІД = 39 тис.грн.
ОВ = 128370,323 + 339,6 = 128709,923 тис.грн.
ІВ = 117040 + 117040 * 0,368 + 35,323 + 25 + 3 + 10 + 965,323/20/4+ 305,323/5/4 + 56,323/5/4 + 35,323/5/4= 160215,96тис.грн.
ПнП = ((783029,566 + 39) – (128709,923 + 160215,96)) * 0,18 = 88945,14тис.грн.
389359,323 тис. грн. – записую в додаток ОД в рядок 2.01
142397 тис. грн. - записую в додаток ОД в рядок 2.02
6825 тис. грн. - записую в додаток ОД в рядок 2.03, і в свою чергу записую в додаток ЦП в рядок 01
336,4 тис. грн. і 130,32 тис. грн. - записую в додаток ОД в рядок 2.06
5,2 тис. грн. – записую в додаток ВП в рядок 02
243871 тис. грн. - записую в додаток ОД в рядок 2.07
105,323 тис. грн. - записую в додаток ОД в рядок 2.10
39 тис. грн. - записую в додаток ІД в рядок 03.4
128370,323 тис. грн. - записую в додаток ОВ в рядок 05.01
339,6 тис. грн. - записую в додаток ОВ в рядок 05.06
117040 тис. грн. - записую в додаток ІВ в рядок 07.1
43070,72 тис. грн. - записую в додаток ІВ в рядок 07.9
35,323 тис. грн. – записую в додаток ІВ в рядок 7.20, і також в додаток АМ в таблицю 2
25 тис. грн. - записую в додаток ІВ в рядок 07.27
3 тис. грн., 10 тис. грн. - записую в додаток ІВ в рядок 07.8
12,07 тис. грн., 15,27 тис. грн., 2,82 тис. грн., 1,77 тис. грн. - записую в додаток ІВ в рядок 07.3, і в свою чергу записуємо в додаток АМ таблицю 1
Задача 4
Студенту на правах працівника банку необхідно перевірити строки зарахування валютної виручки та отримання товару при здійсненні експортно - імпортних операцій клієнтами банку та при необхідності нарахувати пеню за такими даними:
Резидент перерахував авансом в Англію в рахунок майбутньої поставки за товар 130,0 тис. $. Проплатаздійснена 13 січняпоточного року. Згідно вантажно митної декларації 22 серпня поточного року отримано товар на суму 85,0 тис $. , 29 серпня поточного року отримано товару на суму 45,0 тис.$. Крім того данимпідприємством 18-го травня поточного року відвантаженопродукціївласноговиробництва на суму 62,0 тис. Євро. Кошти за данупродукцію поступили на валютнийрахунок 25 грудняпоточного року в сумі 62,0 тис Євро.
НБУ встановив резиденту , що валютна виручка повинна бути куплена на міжбанківському валютному ринку до 15.11 поточного року і перерахована нерезиденту. Резидент порушив терміни перерахування валюти і повинен продати її протягом п’яти робочих днів . Визначити курсову різницю від суми валютної виручки 20,0 тис.$. + N, якщо курс на 15.11 – 8,11 грн на 20.11.- 8,16 грн. і вказати як резидент повинен її відобразити.
Пеня (з 12 липня по 22 серпня) = (19+21) * 85000 * 7,99 * 0,003 = 42805,45грн.
Пеня (з 22 серпня по 29 серпня) = 7 * 45000 * 7,99 * 0,003 = 7550,55грн.
Пеня (з 15 листопада по 25 грудня) = (15+24) * 62000 * 10,93 * 0,003 = 79286,22грн.
( 25323 * 8,16) – (25323 * 8,11) = 1266,15 грн. – дохід рецензента
Список використаної літератури
Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV
Податковий кодекс України. – К.: ДП «ІОЦ ДПА України», 2010. – 336 с.
Замасло О.Т., Приймак І.І., Грін О.В. Податкова система: Навч. Посібник. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – 378 с.
Іванов Ю.Б. Податкова система: Підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. – К.: Атіка, 2009. – 920 с.
Нікітішин А.О. Адміністрування податків в умовах фінансово-економічної кризи // Фінанси України. – 2010. - №1. – с. 38
Паранчук С.В., Романов Є.М., Червінська О.С. Податковий менеджмент: Навчальний посібник. ─ Львів: Львівська політехніка, 2012. ─ 295 с.
Поддерьогін А.М. Податкова система України на шляху розвитку // Фінанси України. – 2011. - № 11. – с. 3-11