Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Іінститут економіки і менеджменту
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Гроші і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедр фінансів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “ Гроші та кредит 1 ”
Варіант № 2
1. Історія благородних металів у ролі грошей, їх роль у сучасній економіці.
2. Практика регулювання пропозиції грошей та її вплив на розвиток економічних відносин.
3. Методика визначення грошових агрегатів у США.
4. Методика розрахунку грошової маси у Співдружності Багамських островів. Динаміка грошової маси у Співдружності Багамських островів за останні 5 років.
5. Задача 1.
6. Задача 2.
ЗМІСТ
1. Історія благородних металів у ролі грошей, їх роль у сучасній економіці.
2. Практика регулювання пропозиції грошей та її вплив на розвиток економічних відносин.
3. Методика визначення грошових агрегатів у США.
4. Методика розрахунку грошової маси у Співдружності Багамських островів. Динаміка грошової маси у Співдружності Багамських островів за останні 5 років.
5. Задача 1.
6. Задача 2.
7. Список використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Історія благородних металів у ролі грошей, їх роль у сучасній економіці
З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента з'явився особливий товар, по самій природі своєї найбільш придатний для цієї мети,— Благородні метали. Вони дуже швидко витиснули зі оберту різні види неметалевих грошей. Первісне золото і срібло обмінювали просто по вазі у виді злитків. Перехід від вживання грошей у формі злитків найрізноманітнішої форми (бруски, лозини, кільця й ін.) до карбованої монети виник у результаті підйому виробництва на більш високий ступінь, коли обмін став життєво необхідний для передових в економічних відносинах країн і народів.
Переваги металевих грошей перед будь-якими формами примітивних засобів обміну полягали у тому, що металеві гроші практично не піддавалися псуванню і їх можна було зберігати як скарб тривалий час; також володіючи великою вагою в малому обсязі, вони значно полегшували своє транспортування. Нарешті, вони легко поділялися на частини, перетворюючись в гроші меншої вартості, що дуже полегшувало здійснювання дрібних торговельних операцій. У багатьох країнах оберт різних видів металевих грошей, насамперед злитків, передувало появі власне монет. Засилання на золоті і срібні гроші ми знаходимо в давньоєгипетському законодавстві (друге тисячоліття до нашої ери), у священних книгах древньої Індії, у Біблії. Не слід думати, що метали відразу витиснули всі попередні форми грошей. Між ними і численними видами еквівалентів йшла тривала боротьба. В міру збільшення суспільного багатства роль загального еквівалента закріплюється за дорогоцінними металами (сріблом, золотом), що у силу своєї рідкості, високої цінності при малому обсязі, однорідності, подільності й інших корисних якостях були, можна сказати, приречені виконувати роль грошового матеріалу в плині тривалого періоду людської історії.
Спочатку знаки повноцінних грошей теж надходили у виді металевих монет (спочатку мідь, бронза, потім роль грошей надовго закріпилася за золотом). Чому саме золото грає в історії розвитку грошей вирішальну роль. Золото – це річ, а гроші не є річ. Золото виконує чисто суспільну роль. З іншого боку, його важко зробити (добути, обробити), тобто воно задовольняє визначенню грошей.
У порівнянні з іншими металами (крім відкритих у ХХ століття) золото має більш високу вартість, не іржавіє згодом, має подільність (що дуже важливо!); а потім у багатьох (так майже у всіх народів світу) був культ Сонця, а золото на сонці має такий само блиск, як і світило. Нарівні з ними такі якості, як портативність, легкість у карбуванні, приємливість скрізь, де розвинута торгівля. Здається, що не останню роль у твердженні золота як синоніма багатства, грошей зіграли жінки. За даними археологів, практично всі кращі прикраси для прекрасної половини людства виготовлені з золота, причому найстарші з них датуються V–IV тис. до н.е.
Не випадково найдавніші карбовані монети з'явилися саме там, де обмін був найбільш інтенсивним,— у грецьких колоніях Малої Азії, що були торговельним стиком між малоазіатськими державами і Грецією. Питання про конкретний центр, де вперше приступили до карбування монет, є спірним. В даний час прийнято вважати, що перші монети з'явилися в Китаї в XII в. до н.е., а потім — на початку VII в. до н.е. у малоазійській державі Лідія в правління царя Гигеса.
Ці лідійські монети чеканилися з електра — природного сплаву золота і срібла. Форма їх ще не кругла, а бобовидна. Зображення на лицьовій стороні замінене жолобками, а з іншої сторони трьома прямокутними вдавленнями, що є слідами примітивного верхнього штемпеля. Слово "монета" уперше з'явився як титул богині Юнони в 279 р. до н.е. у Римі. Першим, хто зобразив свій профіль на монеті, був Олександр Македонський.
Імовірно, трохи пізніше з'являються монети на грецькому острові Егина, але Егинська вагова система дуже широко поширюється наприкінці VII в. до н.е. На відміну від лідійських егинські монети чеканилися зі срібла, а їхня форма близька до кулястого. У Північному Причорномор'ї перші монети почали чеканити в Ольвіі наприкінці VI в. до н.е.
Перші монети з золота став чеканити знаменитий лідійський цар Крез у VI в. до н.е. Практично одночасно з карбованими з'являються монети, відлиті в спеціальних формах.
Найдавніші монети, відлиті в Китаї з бронзи у формі маленьких мотик і лопат, а також дисків, приблизно датуються ще більш раннім часом —XII–VIII в. до н.е. Можливо, що настільки ж древніми є перші монети Індії й Ассирії.
Незабаром основними монетними металами стали золото і срібло, а мідь і бронза обслуговували дрібні торговельні операції на місцевих ринках.
На нашій території карбування монет, срібних і золотих, сходить до часів князя Володимира Першого (Київська Русь, кінець Х – початок ХІ ст.). У "Руській Правді” металеві гроші продовжували називатися "кунами”, але з'являються вже і срібні "гривні”. У XII – XV ст.. князі намагалися чеканити свої " питомі ” монети. У Новгороді мали ходіння іноземні гроші – " ефимки ". Отже, золото і срібло стали основою грошового обігу. Біметалізм зберігався аж до кінця XIX століття. Однак, у Європі XVIII – XIX ст.. золоті і срібні монети ходили в обороті, платежах, і інших операціях поряд з паперовими грішми.
Монети є найважливішим, а іноді єдиним джерелом по історії економіки, товарно–грошових відносин і торговельних зв'язків.
Потім в обороті стали використовуватися монети з неблагородних металів, у міру того як вартість золота росла. Після цього стали з'являтися знаки повноцінних грошей, виготовлених з папера.
Роль золота в сучасній економіці досить багатогранна. З одного боку, золото є звичайним товаром — металом, який широко вико ристовується в техніці, медицині, у ювелірній справі тощо. Золото має цілий ряд важливих для наукомістких технологій властивос тей — виняткову хімічну стійкість, високу електро- і теплопро відність, легкість в обробці, міцність, ідеальну антикорозійність. З другого боку, золото продовжує (певним чином) виконувати роль валютного металу в державних резервах, а також й у приват них скарбах. Початок створення золотого запасу в Україні поклала постано ва Президії Верховної Ради України "Про створення запасу доро гоцінних металів і дорогоцінних каменів в Україні" від 2 грудня 1991 р. Золото є компонентом золотовалютного резерву Національ ного банку України, куди входять високоліквідні активи, такі як іноземна валюта, векселі, облігації у вільноконвертованій валюті. Формування, збереження і накопичення золотовалютного резерву здійснюється з метою забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабіль ності національної грошової одиниці, поліпшення кредитоспромож ності України.
Ціна золота на світовому ринку — важливий орієнтир для дер жави і господарських суб'єктів при виборі того чи іншого варіанту діяльності у монетарній сфері. Традиційно на світовому ринку ціна золота встановлюється за одну трійську унцію (31,1035 г).
Золото продовжує залишатися досить надійним резервним ак тивом центральних банків провідних країн світу. Не зменшуються й масштаби приватної тезаврації (від гр. thesauros — скарб), тобто нагромадження приватними особами золота у вигляді скарбу. Тезаврація стає особливою формою збереження матеріальних цінностей в умовах інфляції. При зміні економічних умов золото майже безперешкодно переміщується з тезавраційних резервуарів на золоті ринки і знову перетворюється в реальні гроші. Золото сьогодні є досить високоліквідним активом.
Той факт, що золото не потребує, на відміну від паперових гро шей, зовнішньої державної гарантії, підкреслює його особливу економічну роль. Золото чи не єдиний товар у світі, на який на ринку існує незмінний попит, причому попит регулярно випереджає пропозицію. Ціна на золото й дорогоцінні метали постійно зали шається високою.
В Україні правові основи і принципи державного регулювання використання та зберігання золота й дорогоцінних металів визна чає Закон України "Про державне регулювання видобутку, вироб ництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного ка міння та контроль за операціями з ними" (18 листопада 1997 p.). Операції з дорогоцінними металами здійснюються Державною скарбницею Національного банку України. Державна скарбниця НБУ — це окремий структурний підрозділ центрального апарату НБУ, покликаний створювати і зберігати запаси дорогоцінних ме талів та інших коштовностей, а також проводити з ними відповідні операції для нагромадження золотовалютних резервів, які зарахо вуються на баланс Національного банку України. Вона діє на підставі Положення про Державну скарбницю Національного банку Украї ни, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 червня 1994 року № 117, має окремий баланс, який є складовою балансу НБУ. 2. Практика регулювання пропозиції грошей та її вплив на розвиток економічних відносин.
Пропозиція грошей - це та кількість грошей, що знаходиться у розпорядженні економічних суб´єктів, яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов.
Пропозиція грошей - друга сила, що у взаємодії з попитом визначає кон’юнктуру грошового ринку.
На макроекономічному рівні пропозиція формується під впливом фактичної грошової маси в обігу, яка і становить природну межу пропозиції грошей, тобто суб'єкти грошових відносин не можуть випустити на ринок більше грошей, ніж вони мають. Лише додаткова емісія здатна розширити пропозицію грошей понад цю межу. Ось чому будь-яка емісія грошей означає зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а їх вилучення з обігу веде до скорочення пропозиції грошей.
/
Рис. 1.
Пропозицію грошей можна зобразити у вигляді такої формули:
M=m*D, де:
M – пропозиція грошей
m – грошово-кредитний мультиплікатор
D – грошова база
Зміна пропозиції грошей може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора.
Оскільки грошова база перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку:
Операції на відкритому ринку;
Рефінансування комерційних банків;
Валютної інтервенції;
Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається рядом чинників:
Нормою обов’язкових резервів
Обліковою ставкою
Типовою ринковою ставкою процента
Процентною ставкою за депозитами до запитання
Обсягом багатства економічних суб’єктів
Тінізацією підприємницької діяльності
Станом довіри до банків
З метою досягнення тих чи інших цілей держава через центральний банк здійснює регулювання пропозиції грошей в обороті.
Заходи щодо регулювання пропозиції грошей називаються грошово-кредитною (монетарною) політикою. Виділяють три групи цілей такої політики:
Стратегічні
Проміжні
Тактичні
Світова практика монетарної політики нагромадила значний досвід використання певних інструментів грошово-кредитного регулювання. Усі їх можна поділити на дві групи:
Інструменти прямого впливу
Інструменти опосередкованого впливу
Інструменти опосередкованого впливу:
Операції на відкритому ринку
Регулювання норми обов’язкових резервів
Процентна політика
Рефінансування комерційних банків
Регулювання курсу національної валюти
Інструменти прямого впливу:
Встановлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій
Введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків
Встановлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету
Прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами.
Операції на відкритому ринку — це найбільш застосовуваний інструмент монетарної політики в країнах з високо розвинутими ринковими економіками. Вони поділяються на два види:
1. Динамічні операції, які застосовуються для збільшення чи зменшення загальної пропозиції грошей за умови, що інші чинники не впливають на масу грошей;
2. Захисні операції, які полягають у підтриманні загальної пропозиції грошей на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників.
Регулювання норми обов’язкових резервів — високопотужний інструмент впливу на пропозицію грошей, що має невідворотну і негайну дію.
Коефіцієнт грошового мультиплікатора обернено пропорційний до норми обов'язкових резервів:
m=1/rr
Збільшення норми обов'язкових резервів веде до зменшення мультиплікації грошової бази та зниження обсягу грошей в обороті.
Процентна політика — один із м’яких інструментів монетарної політики, подібний за характером впливу на пропозицію грошей до операцій на відкритому ринку.
Рефінансування комерційних банків — інструмент, що застосовується в тісному поєднанні з процентною політикою. Крім зміни облікової ставки, центральний банк може регулювати попит на свої позички з боку комерційних банків зміною інших умов надання цих позичок:
зміною їх асортименту
обмеженням цільового призначення
лімітуванням обсягів окремих позичок
Деякі автори розглядають процентну політику та політику рефінансування комерційних банків як два прояви одного інструменту, який називають дисконтною політикою. Існує дві моделі (два альтернативних підходи, дві теоретичні моделі), що пояснюють взаємозв’язок пропозиції грошей та економіки країни.
Монетаристська модель – гроші мають екзогенний характер по відношенню до економіки, звідси випливає, що ключова позиція монетаризму полягає в екзогенній емісії грошей. Тобто пропозиція грошей не залежить від тих реальних процесів, що відбуваються в економіці країни, бо є ЦБ, для якого “економіка – це чорний ящик”, бо ЦБ не вмішується в процеси економіки, але тільки задає ритм. Монетаристи виходили з того, що ЦБ спроможний контролювати не лише первинну, а й вторинну емісію.
Кейнсіанська модель – гроші мають ендогенний фактор економіки, тому пропозиція грошей формується на основі реальних економічних процессів, бо гроші мають суто природне походження.
Мета грошово-кредитної політики – стабілізація національної економіки. Під час економічного спаду дана політика полягає у збільшенні пропозиції грошей для стимулювання витрат, а під час інфляції навпаки – в обмеженні пропозиції грошей для зменшення витрат.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ
1. Методика визначення грошових агрегатів у США
Федеральна резервна система (ФРС), що є центральною владою у банківській справі і відповідає за монетарну політику в США, з 1980 року видозмінювала визначення грошей декілька разів і встановила показники пропозиції грошей, що відомі як грошові агрегати.
Найвужче визначення грошей, яке повідомляє ФРС, є М1. Цей агрегат містить у собі готівку, вклади на поточних рахунках та дорожні чеки.
До середини 70-х років тільки комерційним банкам дозволялося відкривати поточні рахунки і не дозволялося сплачувати по них будь-який відсоток. Завдяки фінансовим інноваціям державне регулювання змінилося таким чином, що іншим видам банків, таким, як ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки, надано права відкривати поточні (чекові) рахунки. Крім того, банківські інституції можуть відкривати інші чекові депозити, такі, як нау-рахунки (обігові накази про вилучення), супер-нау-рахунки і АТS (рахунки автоматичного перерахування грошей), по яких дійсно сплачуються проценти.
Грошовий агрегат М2 додає до М1 такі активи, що мають риси виписки чеків (депозитні рахунки грошового ринку і взаємні фонди грошового ринку) та інші активи (строкові депозити малого номіналу, ощадні депозити, одноденні угоди про взаємний викуп і одноденні позички в євродоларах), що мають виняткову ліквідність, бо можуть перетворитися у готівку дуже швидко за дуже незначних втрат вартості. Грошовий агрегат М3 додає до М2 активи з трохи меншою ліквідністю, такі, як строкові євродолари та інституційні титули власності взаємних фондів грошового ринку. Останнім показником є L, який насправді є не показником грошей, а радше вимірником високоліквідних активів. Даний показник додає до M3 декілька видів цінних паперів, зокрема високоліквідні облігації, такі, як короткострокові цінні папери Державної скарбниці, комерційні векселі, ощадні облігації та банківські акцепти.
Таблиця 1
Показники грошових агрегатів
М1 = Готівка + Дорожні чеки + Депозити до вимоги + Інші чекові депозити М2 = М1 + Строкові вклади малого номіналу + Ощадні вклади + Депозитні рахунки грошового ринку + Взаємні фонди грошового ринку (неінституційні) + Одноденні угоди про взаємний викуп + Одноденні позички в євродоларах + Поправка*
М3 = М2 + Строкові вклади великого номіналу + Титули власності взаємних фондів грошового ринку (інституційні) + Довгострокові угоди про взаємний викуп + Строкові євродолари + Поправка* L = М3 + Короткострокові державні цінні папери + Комерційні векселі + Ощадні облігації + Банківські акцепти
* Поправка з метою уникнення подвійного рахунку. Наприклад, для М2 поправка віднімає одноденні угоди про взаємний викуп та євродолари, якими володіють взаємні фонди грошового ринку, що вже включили ці суми у свої баланси.
2. Методика розрахунку грошової маси у співдружності Багамських островів. Динаміка грошової маси у співдружності багамських островів за останні 5 років
Грошова маса Багамських островів відображається у вигляді грошового агрегату М3, до складу якого входять:
гроші в обігу
вклади до запитання
ощадні депозити
строкові депозити
F/C Депозити
Дані про грошову масу Багамських островів за останні 5 років наведено у таблиці нижче:
Таблиця 2
Грошова маса Багамських островів з 2008 по 2012 роки
2008
2009
2010
2011
2012
М3
5850,55
6005,87
6168,10
6295,86
6371,53
Гроші в обігу
196,43
187,38
183,75
186,83
195,43
Вклади до запитання В$
1103,98
1099,52
1142,29
1206,76
1324,68
Ощадні депозити В$
1013,29
1023,69
1007,24
1039,93
1098,88
Строкові депозити B$
3346,08
3480,78
3616,74
3641,43
3519,63
F/C Депозити
190,79
211,18
218,08
220,91
232,94
Динаміку грошової маси Багамських островів продемонстровано на рисунку 2:
/
Дані про стан грошової маси у січні, лютому і березні 2013 року наведені в таблиці нижче:
Таблиця 3
Грошова маса Багамських островів за січень, лютий і березень 2013 року
Січень
Лютий
Березень
М3
6304,50
6317,00
6422,50
Гроші в обігу
196,40
199,10
204,40
Вклади до запитання В$
1360,50
1335,40
1374,10
Ощадні депозити В$
1072,10
1076,60
1094,60
Строкові депозити B$
3437,00
3441,10
3473,30
F/C Депозити
238,50
264,80
276,00
Для порівняння грошової маси за перші три місяці 2013 року можна використати діаграму, зображену на рисунку 3.
/
Отже, за останні п’ять років грошова маса Багамських островів зросла з 5850, 55 до 6371,53 млн. дол. Попри це, готівка в обігу протягом досліджуваного періоду зазнавала змін: зменшилась з 196, 43 до 183, 75 млн. дол., а потім збільшилася до 195, 43 млн. дол. У 2013 році грошова маса зросла з 6304,5 до 6422,5 млн. дол.
РОЗДІЛ 3. ЗАДАЧІ
Задача 1
Визначте в абсолютних та відносних показниках, як зміниться номінальний ВВП, якщо швидкість обігу грошей становить 5 оборотів за рік і залишається постійною, а грошова маса зросте з 2000 до 3000 млрд.грн.
Розв’язок:
Обсяг ВВП розраховуємо, виходячи з рівняння І. Фішера:
M V = P Q,
де М — грошова маса, грн;
V — швидкість обігу грошей, оборотів;
Р — середній рівень цін, грн/ум. од.;
Q — фізичний обсяг ВВП, ум. од.
Причому,
P Q = ВВП.
Отже,
ВВП = M V.
Таким чином, залежність між грошовою масою та номінальним обсягом ВВП —
прямопропорційна. Розраховуємо номінальний обсяг ВВП до та після зростання
грошової маси:
ВВП1 = 2000 5 = 10000 (млрд грн);
ВВП2 = 3000 5 = 15000 (млрд грн).
Зростання номінального обсягу ВВП під впливом зростання грошової маси ста-
новило:
15000 – 10000 = 5000 (млрд грн),
а у відносному показнику:
15000/10000 = 1,5
Відповідь: ∆ВВП = 5000 млрд грн.; Величина ВВП збільшиться в 1.5 рази.
Задача 2
В таблиці наведено індекси цін по роках: а) розрахуйте ланцюгові темпи інфляції для кожного року б) використовуючи “правило величини 70”, визначте кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін в) визначте процентну зміну реального доходу порівняно з попереднім роком, якщо номінальний дохід протягом другого року у порівнянні з першим збільшився на 15%, а протягом третього року у порівнянні з другим – на 7% г) якщо номінальний дохід у другому та третьому році складав 25000 грн., яка величина реального доходу порівняно з попереднім роком протягом цих років? д) якщо номінальний рівень процентної ставки за кредит протягом другого року був 14% (для позичальників між першим та другим роками), а в третьому – 18% (для позичальників між другим та третім роками), то яким був реальний рівень процентної ставки порівняно з попереднім роком протягом даних років?
Рік
Індекс цін
Темп інфляції, %
1
100,00
–
2
112,00
12
3
123,00
9,82
4
129,00
4,88
Ті=
Індекс цін пот.року−Індекс цін мин.року
Індекс цін мин.року
∗100%
Ті
2
=
112,00−100,00
100,00
∗100%=12%
Ті
3
=
123,00−112,00
112,00
∗100%=9,82%
Ті
4
=
129,00−123,00
123,00
∗100%=4,88%
Використовуючи “правило величини 70”, визначаємо кількість років, необхідних для подвоєння цін:
24.07.2020 10:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора